| Главная » Файлы » Рефераты » Рефераты |
Девіантна поведінка молоді
| [ Скачать с сервера (22.2 Kb) ] | 27.07.2017, 12:03 |
| Актуальність дослідження. Однією із складних проблем в середовищі підростаючого покоління є проблема антисоціальної поведінки дітей та підлітків. Практика стверджує, що серед учнів все більше стає важковиховуваних. Таку категорію дітей класифікують як діти та підлітки з нестандартною або відхиляючою поведінкою. Проблеми соціальної адаптації й дезадаптації підлітків - труднощі в засвоєнні та пристосуванні до існуючих норм соціального життя або труднощі в дозволі тих норм, що є соціально небезпечними, несуть у собі загрозу для життя й здоров'я дитини. Це насамперед проблеми, пов'язані з неадекватною та девіантною поведінкою, дезадаптацією дітей і підлітків у соціальному середовищі - «важкі» діти (некеровані, педагогічно запущені, які поводяться зухвало, агресивно); дурна компанія, кримінальний контакт, причетність до кримінальних обставин, перебування на обліку в міліції: вживання дітьми алкоголю, наркотиків; адаптація до нового середовища (у новому класі, школі, дитячому колективі); дезадаптація до норм соціального життя в колективі і, як наслідок, до самотності, дефіциту спілкування. У процесі вивчення особистості з відхиляючою поведінкою важливо визначити рівень її готовності до перевиховання. Досвід переконує, що одні з них каються в своїх провинах, гостро переживають своє становище, прагнуть виправитись. Інші також усвідомлюють свої недоліки, але не роблять нічого для того, щоб стати кращими, проявляють пасивність у своєму перевихованні. Ще інші озлоблені на всіх, пройнялись недовір'ям до вчителів та батьків, активно протидіють спрямованим на них виховним впливам. А ще інші затаїлися, зовні слухняні, але внутрішній опір залишився. Знаючи ставлення вихованця до самого себе, до негативних його вчинків, до педагогів і батьків, учнівського колективу і органів його самоврядування, можна правильно будувати процес перевиховання. Загальна соціально-економічна скрута, яку сьогодні переживає Україна, потребує зосередження зусиль державних органів у справах молоді, фахівців соціальних служб для молоді, інших соціальних інститутів для вирішення комплексу найгостріших проблем, повязаних з попередженням асоціальної поведінки дітей та підлітків. Серед неповнолітніх поширюється наркоманія, алкоголізм, венеричні захворювання тощо. Частішають випадки вагітності неповнолітніх. Помітно зростає дитяча бездоглядність, проституція, кількість самогубств. Проте найбільш актуальною проблемою сьогодення є злочинність неповнолітніх. Поставлена проблема передбачає насамперед виділення теоретичної бази порушення психіки у молоді…Ось так пояснює підручник з психології значення поняття « соціальна девіантність,девіантна поведінка» Девіантна поведінка - це поведінка з відхиленнями. Психологи розглядають девіантність як поведінку, що знаходиться на межі правової та деліквентної (кримінальної, яка має ознаки злочину). Дітей, яким притаманні відхилення поведінкових реакцій, називають по-різному: недисципліновані, педагогічно або соціально запущені, важкі діти, важковиховувані, схильні до правопорушень, девіантні підлітки тощо. Ці терміни найчастіше використовуються як синоніми. Відхилення в поведінці значущі для оточуючих, таким чином суспільство ставить діагноз девіантності або деліквентності. Соціальна девіантність молоді - це свідомо вибіркове порушення молоддю загальноприйнятих у нашому суспільстві соціальних норм співжиття. Соціальна девіантність має відносний характер: будучи відхиленням від соціальних норм в одному суспільстві, у другому суспільстві або ж у тому самому, лише в різні історичні періоди, така відхиленість може вважатися нормою. Проблема соціальної девіантності молоді останнім часом набула особливої значущості у зв'язку з соціальною дезорганізацією суспільства, яка характеризується відхиленням його від нормального, передбаченого законодавчими актами, розвитку. Така дезорганізація викликає порушення взаємозв'язків індивіда з суспільством, розінтегрованість соціальних груп, зростання безробіття та злочинності в усьому суспільстві і особливо серед молоді, що можна класифікувати як соціальну патологію. Проблема виявлення передумов девіантності поведінки людини була об'єктом наукових дискусій серед багатьох філософських напрямків і течій, в процесі яких сформувалися різні концепції. Найбільш поширеними у минулому були біологічна, представники якої надавали перевагу у виникненні девіантності природженим чинникам, та соціальна, представники якої надавали перевагу соціальним чинникам. В процесі розвитку науки було виявлено, що крім біосоціальних передумов важливу роль у девіантності поведінки відіграє психологічний чинник. Дані чинники перебувають у тісних взаємозв'язках і взаємозумовленостях і у своїй єдності становлять передумови того чи іншого типу девіантної поведінки в залежності від того, який чинник у той чи інший період життя людини відіграє провідну роль. Крім того, суперечливість між зростаючими потребами сучасної молоді і відсутністю у сучасному суспільстві можливостей для їх задоволення, виникаючі у зв'язку з цим розчарування, апатія, втрата інтересу до духовного самоудосконалення також являють собою важливі передумови девіантності поведінки молоді. Молодіжне соціальне середовище є тією сферою, де найбільш повно проявляється девіантність поведінки молоді. Оскільки молодь являє собою соціально-демографічну верству суспільства, яка характеризується своєрідними біо-соціо-психологічними особливостями і є частиною соціальної структури суспільства, то молодіжне середовище слід розглядати як складовий компонент загального соціального середовища суспільства. Молодіжне середовище функціонує і розвивається за загальними закономірностями суспільного розвитку, однак, будучи відносно самостійним, воно має певні особливості, зумовлені віковими характеристиками соціалізації особистості молодої людини. Молодіжне соціальне середовище не є однорідним, а являє собою об'єднання декількох різних вікових груп молоді, зокрема: підліткову групу, ранню юнацьку групу та групу, яку прийнято називати зв'язуючою ланкою між юністю і дорослістю. Кожна вікова група - це своєрідні мікросередовища, які у своїй єдності утворюють молодіжне соціальне макросередовище, до якого окремими ланками входять також мікросередовища, утворені за спільними інтересами, за місцем проживання, за місцем навчання, трудової діяльності тощо. У таких мікросередовищах утворюється певна атмосфера, яка або сприяє девіантності поведінки своїх членів і може являти собою організоване злочинне угрупування, або ж стоїть на перешкоді поширення девіантності серед молоді. Кожна молода особа може входити до декількох мікросередовищ одночасно. Диференціація соціальних відхилень у поведінці сучасної молоді здійснюється за різними ознаками і критеріями. Найбільш поширеною є практика класифікації за характером спрямування девіантності поведінки, згідно якої виділяється два основних її типи: а) позитивного і б) негативного спрямування. Якщо перший тип найчастіше зумовлюється надзвичайною природною обдарованістю, геніальністю або ж "вибухом" позитивних емоцій, то негативний тип базується на внутрішніх суперечностях особистості, загостренні конфліктів між особистістю і соціальною групою чи суспільством в цілому, невизначеності соціального статусу, відсутності можливостей для задоволення особистісних потреб тощо. Крім того, девіантність поведінки диференціюється також в залежності від типу соціальної норми, яка порушується індивідом. За таким критерієм виділяються також два види відхилень: а) правопорушення; б) злочинність; окрему групу тут становлять відхилення від соціальних норм у сфері національних і міжнаціональних відносин. Класифікується соціальна девіантність за об'єктом і суб'єктом, за мотиваційними чинниками та іншими критеріями. Найбільш характерною диференціацією девіантної поведінки молоді є виділення декількох її типів і видів за показниками психологічного стану молодої особи: а) антидисциплінарні відхилення; б) антисоціальні відхилення (порушення норм поведінки у громадських місцях); в) протиправний тип девіантності поведінки молоді (вчинки молодої особи, які порушують права інших людей); г) аутоагресивна поведінка особистості (демонстративне виявлення протесту, незадоволення проти існуючої несправедливості тощо); д) злочинні вчинки різного виду тяжкості. | |
| Просмотров: 710 | Загрузок: 8 | Рейтинг: 0.0/0 | |
| Всего комментариев: 0 | |