| Главная » Файлы » Рефераты » Рефераты |
Анархо-капіталізм та лібертарінство. Політична філософія чи устрій майбутнього?
| [ Скачать с сервера (23.8 Kb) ] | 30.07.2017, 17:11 |
| Вступ Досконалим політичним устроєм, я вважаю країну анархо-капіталістичну з примішками лібертіанства(лібертаріанства чи так звоного мінархізму) з метою виведення певного механізму протидії «війни усіх проти всіх», а також забезпечення та здійснення порядку суспільствомна власний розсуд. Сама по собі, анархія являє собою один з різновидів бездержавного суспільства. Анархія не являє собою в жодному разі режим правління, оскільки полягає у відсутності такого. Напевно у сучасному суспільстві(державному) ідея бездержавності виглядає кумедно та міфічно, але я вважаю можливим впровадження такої ідеї та введення в дію реформації для переходу хоча би на пів бездержавнийрежим. Щодо Анархо-капіталізму, до якого я схиляюся і вважаю більше конкретизованим та стійким, на відміну від хаотичного безконтрольного анархізму, він являє собою скоріше лібертаріанську і анархо-індивідуалістичну політичну філософію, аніж режим правління чи вид державного устрою, яка виступає за ліквідацію держави на користь індивідуального суверенітету в умовах вільного ринку. Анархо-капіталізм суміжний та часто ототожнюваний з термінами «ринковий анархізм», «лібертаріанський анархізм» тощо. В таких суспільствах поліція,суди та усі правоохоронні функції будуть надані конкурентами, які фінансуються добровільно(напр.. охоронні агентства тощо), а не за рахунок податків та уставновленого законодавством державного бюджету. Дану термінологію ввів економіст Мюррей Ротбард. Крім введення даної теорії він довго досліджував її, мав послідовників та прихильників, але так само були вчені які висміювали дану теорію. На сьогодні її вивчають з теоретичної точки зору і не досліджують, як таку, що можна застосовувати на практиці. Згідно анархо-капіталізму , особиста та економічна діяльність мають регулюватися природними законами(так званим словесним чи звичаєвим правом, згідно термінології юриспруденції), а також ринком і за допомогою приватного права, а не через призму завуальованої діяльності політики та взагалі політичної влади. Смію стверджувати, що у такому суспільстві не мали б місця правопорушення чи злочини без потерпілих та злочинів проти держави та їх представників. На жаль, ринковий анархізм Ротбарда вважається переважно теоретичним, оскільки у ньому не сформована поетапна стратегія переходу до бездержавного суспільства, що я вже сміла зазначити. Кажучи про лібертаріанство, хочу зазначити, що першочергово воно також являє собою політичну філософію, в основі якої покладено заборону на «агресивне насильство», а саме заборону на застосування сили чи погрози однієї особи до іншої, чи до її власності, проти волі даної особи. Така заборона є правовою категорією, а не етичною, отже, і порушення даної заборони має каратися в судовому порядку. Заборона на застосування «агресивного насильства» є абсолютною і не допускає виключень, навіть для державних службовців. Захист прав і свобод людей має здійснюватися приватними охоронними агентствами, як я вже стверджувала до цього. А допомога безхатченкам, безнадійно хворим та усім хто її потребує має бути завданням та цілю благодійності, а не обов’язком кожного у вигляді податку, який скоріше за все лишиться в політичній кишені. Найбільшою перевагою системи лібертаріанського вигляду є його сумісність з розмаїттям поглядів на мораль: від консерватизму до лібертанізму; тобто лібертаріанство являє собою настільки гнучку теорію та високоідейну, що у поєднанні безнасильного суспільства з бездержавним утворює ідеальну систему у майбутньому. 1. Основні положення та ідеї, анархо-капіталізму й лібертаріанства. У широкому сенсі "анархо-капіталізм" розуміється як філософське і політекономічне вчення, засноване на ідеї верховної влади особистості і неприпустимість примушування або обману. З його точки зору, право виникає з приватної власності і необмеженої свободи укладення контрактів між суверенними особистостями, які наділяються верховною владою. Анархо-капіталізм заперечує державу як несправедливого монополіста і виступає проти його фінансування через податки і збори, а також взагалі проти будь-якого втручання держави в суверенні питання особистості або підприємницьку діяльність. Прихильники вчення прагнуть до забезпечення захисту особистої свободи і приватної власності без участі держави, за допомогою приватних підприємців і підприємств (організацій), які будують свою діяльність на мотивах отримання прибутку. Така система лише здається свавільною та хиткою, але насправді держава та державна влада до яких ми так звикли являють собою завуальваного підприємця, який так само з метою отримання прибутку пропонує нам певні умови, товари, якість та забезпечення життя. Роглядаючи питання державності, особливо якщо до прикладу брати сучасну Украйну на гребні економічної кризи, то можна зробити висновок, що до такого стану країну доведено державою, тобто у такому випадку, кажучи юридичними та економічними термінами держава у вигляді будь-то Президента, парламента тощо являє собою монополіста, який порушує добросовісну конкуренцію, створюючи невігідні, але єдині умови для споживача (напр. Високі податки, ціни, але низькі пенсії, стипендії чи заробітні плати). Для лібертаріанців властиві вороже ставлення до «роздутої» держави та соціальних гарантій за чужий кошт. Тобто, лібертаріанці мають дещо спільну думку щодо бездержавності та відсутності правління, але існують відокремлено, що в теорії є досить доречним, але на практиці, я вважаю їх сумісними, та навіть доповнюючими один одного. Вони (лібертаріанці) вважають, що державні органи (у випадку їх існування) повинні також функціонувати за законами ринку, й тому з часом може бути приватизовано структури поліції, оборони і правосуддя. Сучасним прикладом лібертаріанства є рух Рух Чаювання, який виник у США в 2009 році. Представники цього руху виступають за обмеження державного боргу, надмірних соціальних витрат для забезпечення яких можуть спотворюватися трактування конституційних норм, фіксацію конституційних норм, спрощення податкової системи, відміну законів які суперечать гарантованим у конституції свободам особистості. Історично лібертаріанці обстоюють принцип «необмеженої свободи», за якої кожна людина жила б так, як сама хоче (за винятком зазіхання на свободу іншої людини). Основним правом, з якого виводяться всі інші права та свободи для лібертаріанців є право власності. Однак, слід відзначити, що абсолютизуючи свободу вибору, лібертаріанці нехтують обставинами — за їхнім підходом, якщо людина, щоб не померти з голоду, сама згодна працювати майже задарма в тяжких умовах. У таких умовах лібертаріанскі ідеї не є популярними, наприклад у Африці немає жодної політичної сили яка представляє лібертаріанські ідеї. Так само однією з головних аксіом лібертаріанського світосприйняття є максима «якщо за це ніхто не хоче платити, значить це нікому не треба». Лібертаріанство, не зважаючи на більш детальну конкретизацію та доскональне вивчення має більше суперечностей, аніж анархо-капіталізм і задля їх усунення у випадку сумісності цих двух теорій необхідно брати лише основу лібертарінаства, як державу без насильства, де кожен сам за себе, і всі проти всіх. Така позиція відкидає не добросовісну конкуренцію на ринку та можливість боротьби за владу, оскільки пануватиме рівність. Це, на мою думку, певна краплина демократії, але без контролю чи таких звичних нам добровільно-примусових державних заходів, відгук справжньої вільності, але суворої та кмітливої, потребуючої постійного розвитку для підтримання високого бажаного рівня життя. 2.Критика до застосування цієї теорії у суспільстві, з боку інших рухів. Представники деяких анархічних рухів відмовляють анархо-капіталізму в приналежності до анархізму, стверджуючи, що традиційно анархізм склався, як антикапіталістичне вчення. Вважається, що такі основоположники анархізму як Вільям Годвін і П'єр-Жозеф Прудон виступали проти власності на засоби виробництва і проти капіталізму. Однак, відомо, що саме Прудоном висунутий наступний гасло: "Знищіть власність і збережіть володіння!". Будучи противником капіталізму, Прудон не менш палко виступав і проти комунізму. Його сучасні послідовники визначають себе як "антикапіталісти вільного ринку"(англ. free market anti-capitalist). Різкі виступи проти комунізму відомі і з боку інших відомих анархістів - наприклад, Макса Штірнера, Бенджаміна Такера, Михайла Бакуніна, Олексія Борового і Льва Чорного. Таким чином, уявлення про антикапіталістичної спрямованості анархізму, в сенсі заперечення реально існуючого капіталізму, не завжди носять прокомуністичний і антиринковий характер. Анархізм – це течія наповнена сильним духом, прагненням до боротьби чи хоча б відстоювання власної думки та свободи, і має безліч рухів, розмаїття анархізму можна вивчати роками, наче досліджувати тисячі видів квітів, що існують на пленеті, чи мільйони зірок у небі. Кожен представник анархізму(будь-якого) мав власну точку зору щодо власної позициї, але кожен рух мав спільну ідею. | |
| Просмотров: 473 | Загрузок: 10 | Рейтинг: 0.0/0 | |
| Всего комментариев: 0 | |