| Главная » Файлы » Рефераты » Рефераты |
Аналіз і перспективи дистанційної освіти як нової освітньої технології
| [ Скачать с сервера (96.0 Kb) ] | 15.01.2013, 22:36 |
| Час і місце в контексті ДО Різні програми відкритого та дистанційного навчання можуть бути розташовані в межах двох континуумів: континуума часу та континуума місця. Одна межа континуума місця: всі учні і їхній тьютор або наставник зібрані в одному місці, інша межа: всі учні та їхній тьютор або наставник перебувають у різних місцях. У тимчасовому континуумі на одній його межі - всі учні і їхній тьютор або наставник взаємодіють у режимі "реального часу", тобто синхронно, а на іншій межі - всі учні і їхній тьютор або наставник взаємодіють у різний час. Привабливі риси дистанційної освіти [1, 3] Гнучкість: учні, студенти, слухачі, що одержують дистанційну освіту, в основному не відвідують регулярних занять, а навчаються у зручний для себе час та у зручному місці. Модульність: в основу програми дистанційної освіти покладається модульний принцип; кожний окремий курс створює цілісне уявлення про окрему предметну область, що дозволяє з набору незалежних курсів модулів сформувати навчальну програму, що відповідає індивідуальним чи груповим потребам. Паралельність: навчання здійснюється одночасно з професійною діяльністю (або з навчанням за іншим напрямком), тобто без відриву від виробництва або іншого виду діяльності. Велика аудиторія: одночасне звернення до багатьох джерел навчальної інформації великої кількості учнів, студентів та слухачів, спілкування за допомогою телекомунікаційного зв'язку студентів між собою та з викладачами. Економічність: ефективне використання навчальних площ та технічних засобів, концентроване і уніфіковане представлення інформації, використання і розвиток комп'ютерного моделювання повинні призвести до зниження витрат на підготовку фахівців. Технологічність: використання в навчальному процесі нових досягнень інформаційних технологій, які сприяють входженню людини у світовий інформаційний простір. Соціальна рівність: рівні можливості одержання освіти незалежно від місця проживання, стану здоров'я і соціального статусу. Інтернаціональність: можливість одержати освіту у навчальних закладах іноземних держав, не виїжджаючи зі своєї країни та надавати освітні послуги іноземним громадянам і співвітчизникам, що проживають за кордоном. Нова роль викладача: дистанційна освіта розширює і оновлює роль викладача, робить його наставником-консультантом, який повинен координувати пізнавальний процес, постійно удосконалювати ті курси, які він викладає, підвищувати творчу активність і кваліфікацію відповідно до нововведень та інновацій. Позитивний вплив на студента (учня, слухача): підвищення творчого та інтелектуального потенціалу людини, що одержує дистанційну освіту, за рахунок самоорганізації, прагнення до знань, використання сучасних інформаційних та телекомунікаційних технологій, вміння самостійно приймати відповідальні рішення. Якість: якість дистанційної освіти не поступається якості очної форми навчання, оскільки для підготовки дидактичних засобів залучається найкращий професорсько-викладацький склад і використовуються найсучасніші навчально-методичні матеріали; передбачається введення спеціалізованого контролю якості дистанційної освіти на відповідність її освітнім стандартам. Cистеми відкритого та дистанційного навчання [2] Тип надання навчання описується різними термінами, які в тому або іншому ступені відбивають певну версію методу відкритого та дистанційного навчання і застосування техніки навчання. У навчальних закладах з однією формою навчання процеси викладання та одержання знань до певної міри "опосередковані": • друкованою взаємодією, включаючи листування; • взаємодією за допомогою аудіосзасобів, включаючи радіо (однобічне, двостороннє), використання касет, телефону або аудіоконференцій; • взаємодією за допомогою відеозасобів, включаючи телебачення (однобічне, двостороннє), використання касет або відеоконференцій; • за допомогою використання комп'ютера (навчання за допомогою електронної пошти, комп'ютерних конференцій або всесвітньої мережі). Бімодальні установи пропонують дві форми навчання: • одну - з використанням традиційних аудиторних методів навчання; • другу - з використанням методів дистанційного навчання. Дані навчальні заклади можуть також пропонувати той самий курс в обох формах із проведенням загальних іспитів. Тут існує явне розходження між двома типами учнів: студентів-очників та студентів зовнішнього навчання. В залежності від університету може бути дозволений або не дозволений одночасний запис на обидві форми навчання. Прикладами бімодальних установ є Інститут відкритого навчання при Університеті Чарльза Стерта, Університет Найробі, Університет Ботсвани та Університет Замбії. Заклади змішаного типу пропонують учням широкий вибір форм навчання: • самостійне, у групах або певні їхні комбінації; • очне, опосередковане або їхні комбінації. Ці заклади проявляють максимально можливу гнучкість щодо місця та темпу навчання. Вони є результатом "злиття" форм очного та дистанційного навчання. Часто були раніше установами з однією формою навчання або бімодальними установами. Прикладами установ, які зараз є установами змішаного типу, можуть служити Університет Deakin й Університет Murdoch (Австралія). Історія становлення ДО в Україні [2] Вирішення нових завдань, поставлених перед системою освіти України процесами державотворення, кардинальними змінами в суспільно-політичному житті суспільства, вимагає вироблення адекватної організаційної структури системи освіти, яка б забезпечувала перехід до принципу "освіта впродовж усього життя". Вирішення цієї проблеми можна знайти через добре відому в усьому світі систему дистанційного навчання. Розвиток дистанційної освіти в Україні розпочався значно пізніше, ніж у країнах Західної Європи і здійснювався за умов низького рівня інформатизації українського суспільства, незначної кількості оснащення комп'ютерною технікою шкіл України та відсутності спеціалізованих методик дистанційного навчання. Теоретичні, практичні та соціальні аспекти дистанційної освіти розроблені в нашій країні недостатньо. Кількість наукових організацій та вищих навчальних закладів України, які активно розробляють або використовують відповідні курси дистанційного навчання досить незначна. Розвиток дистанційної освіти в Україні відбувається з урахуванням уже існуючих досягнень в цій галузі. У динаміці цього процесу можна умовно виділити кілька етапів. Перші кроки до розвитку ДО в Україні були зроблені ще наприкінці 90-х років. У лютому 1998 р. Верховна Рада приймає Закон України "Про національну програму інформатизації", в якому формулюються задачі з інформатизації освіти та визначаються напрямки їх реалізації. З моменту прийняття цього Закону у системі освіти України відбувається ряд позитивних змін у галузі інформатизації та освоєння Internet. | |
| Просмотров: 734 | Загрузок: 89 | Рейтинг: 0.0/0 | |
| Всего комментариев: 0 | |