| ВСТУП
Рішення суду будь-якої держави має виконавчу силу тільки в межах держави , якою було прийнятто рішення(судом). А для виконання цього рішення за межами держави , судом якої було прийнято рішення потрібна особлива процедура-розпорядження – екзекватура.
ЕКЗЕКВАТУРА (лат., виконую)
1. у міжнародному праві - документ про визнання консула урядом країни, в яку він призначений, і про надання йому дозволу виконувати консульські функції.
2. Виконання в даній країні судового рішення, прийнятого в іншій країні.
Порядок визнання та виконання рішень іноземних судів регулюється широким колом нормативних актів , серед яких можна виділити внутрішні акти України щодо регулювання даної сфери правовідносин та акти укладені між Україною та іншими державами.
Актуальність даної роботи полягає в систематизації розглянутих джерел регулювання визнання та виконання рішень іноземних судів й виявленні спільних ключових ознак , що дасть змогу розглянути дане явище з доктринальної точки зору та проаналізувати окремі етапи здійснення такого особливого розпорядження як екзекватура. На сучасному етапі розвиток міжнародних відносин свідчить про необхідність перегляду теоретичних концепцій судочинства на предмет адаптації новітніх тенденцій співіснування країн у міжнародному правовому полі і, зокрема, на інтеграцію України до Європейського співтовариства. Такі тенденції міжнародного права у першу чергу мають стосуватись охорони і захисту прав громадян і юридичних осіб, оскільки розвиток міжнародної економіки, в т.ч. й інвестування, туризму, поширення інтеграційних процесів неодмінно призводитиме й до виникнення правопорушень, що не в останню чергу зумовлено різними правовими системами окремих країн. Для того, щоб кордони країни не ставали на заваді ліквідації правопорушень і одночасно не виникали випадки необгрунтованого притягнення громадянина до відповідальності мають бути розроблені критерії виконання іноземних рішень на території України. Але не зважаючи на прийняття законів України «Про міжнародне приватне право» та нового ЦПК, процедура діяльності судів щодо визнання і приведення до виконання в Україні рішень іноземних судів до цього часу не конкретизована .
Об`єктом роботи є дослідження понять визнання та виконня рішень іноземних судів , предметом є дослідження окремих аспектів визнання та виконання рішень іноземних судів , а також дослідження джерел нормативного регулювання , оскільки це є способом досягнення правильного розуміння даної процедури з наукової точки зору , а не відповідго окремо взятого нормативного акту , що під впливом певних історичних чинників може нести дещо суб`єктивний характер.
Держава, яка визнає рішення іноземного суду розглядає це рішення як підтвердження певних цивільних прав і зобов’язань в тому самому розумінні як і рішення свого власного суду.
Примусове виконання рішення іноземного суду – надання відповідним компетентним органам владного розпорядження, за яким судове рішення прирівнюється до рішення національного суду з усіма наслідками, які з цього випливають.
Метою роботи є теоретичне обгрунтування визнання та виконання рішень іноземних судів опираючись на правове регулювання та відповідну практику їх застосування.
Методи дослідження : для розв’язання поставлених завдань використано такі методи досліджень: теоретичний аналіз наукових та нормативних джерел, синтез, узагальнення, порівняння, абстрагування, конкретизація, діалектичний, історичний та логічний, та конкретно-наукових методах: конкретно-соціологічний, компаративістський, теоретико-прогностичний та ін.
При виконанні цієї роботи, я ознайомився з роботами й статтями вчених та науковців, які займалися питаннями про визнання та виконання рішень іноземних судів, а саме: Штефана М.Й., Кузнєцова В.І, Вольфа М., Гладишева С.І., Лунца Л.А., Маришевої Н.И., Чешира Дж., Норта П., Осакве К., Шака Х., Євтушенко О. І. та ін.
Нормативну базу, що використовувалася при написанні курсової роботи, складають: Конституція України, Цивільний процесуальний кодекс України, Закони України «Про міжнародний комерційний арбітраж», «Про виконавче провадження», «Про міжнародне приватне право», дво- та багатосторонні міжнародні договори України, законодавство деяких іноземних країн та інші.
Структура й обсяг роботи: робота складається із вступу двох розділів, що включають 4 підрозділи, висновку, списку використаних джерел з 22 найменувань та списку зносок 20 найменувань; загальний обсяг роботи – 38 сторінок друкованого тексту.
|