| Главная » Файлы » Курсовые работы » Курсовые проекты |
УЧАСНИКИ ГОСПОДАРСЬКОГО ПРОЦЕСУ ТА ЇХ ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА
| [ Скачать с сервера (103.6 Kb) ] | 02.05.2017, 16:08 |
| ВСТУП Актуальність теми дослідження. На сучасному етапі існування української держави як незалежної, демократичної, соціальної та правової держави спостерігається тенденція до розвитку, оновлення та перебудови всіх сфер життєдіяльності суспільства. Сьогодні характерними рисами для України є процеси реформування правової, політичної, економічної, соціальної та інших сфер життя українського народу, що зумовлено об’єктивними потреби громадського життя та реаліями, які мають місце у внутрішній та зовнішній політиці України, а також на сучасному етапі розвитку міжнародних відносин. Усі ці чинники безпосередньо зумовлюють функціонування та розвиток ефективної системи господарського та господарського процесуального законодавства. Як відомо, сьогодні усі процеси в суспільстві розвиваються та зазнають змін, зокрема, відбувається розвиток і розширення ринкових відносин та господарського обігу. Відповідно важливу роль відіграють охоронні правовідносини, у яких суб’єкт господарювання безпосередньо ініціює захист своїх прав і обирає спосіб захисту. З огляду на це, надзвичайно важливим завданням господарського процесуального законодавства є визначення процесуального статусу та надання реальної можливості суб’єктам, що передбачені у ст. 1 Господарського процесуального кодексу, звертатися до господарського суду у справах за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених ГПК заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Інститут учасників господарського процесу має важливе місце у системі господарського процесуального права, оскільки учасники, а зокрема сторони є головними “дійовими особами”, які реалізують свої права та виконують обов’язки з метою захисту своїх порушених або оспорюваних прав, і охоронюваних законом інтересів, що передбачені процесуальним законодавством, без їхньої участі неможливим є сам по собі господарський процес. Над теоретичними та практичними проблемами визначення поняття учасники господарського процесу, класифікації учасників судового процесу, процесуального становища сторін у судовому процесі, процесуальних прав та обов’язків, процесуальної співучасті та процесуального правонаступництва працювало багато вчених. Особливо слід підкреслити внесок у розробку цієї проблеми провідних українських та російських вчених : Р. Е. Гукасяна, В. Ф. Тараненко, М.К. Треушнікова, В.М. Шерстюка, І. А. Балюк, В.Е.Беляневич, О.І. Харитонової, В.Д. Чернадчука, В.М. Дем’як, Д.М. Притики, Х.О. Цісельської та В.С. Щербини. Об’єктом наукового дослідження є суспільні відносини, а саме господарські процесуальні правовідносини, у яких учасники господарського процесу реалізовують свої права та виконують свої обов’язки. Предметом дослідження є норми чинного законодавства, що передбачають визначення правового статусу та процесуального становища учасників господарського процесу. Метою дослідження є комплексне господарсько-процесуальне вивчення учасників господарського процесу, визначення процесуального статусу учасників процесу, а особливо сторін господарського судочинства. Досягнення поставленої мети передбачає вирішення наступних завдань, що становлять зміст наукового дослідження: 1) визначити правову природу інституту учасників господарського процесу; 2) встановити місце учасників у господарського процесу; 3) з’ясувати нормативно-правове регулювання процесуального статусу учасників господарського судочинства; 4) встановити хто може визнаватися учасником господарського процесу; 5) визначити процесуальний статус сторін процесу та способи реалізації своїх прав та виконання своїх обов’язків. Методи дослідження. Методологічну основу дослідження становить низка загальнонаукових і спеціальних методів пізнання, вибір яких обумовлено особливостями його об’єкта, предмета, мети і завдань. У процесі роботи, було використано діалектичний, логіко-юридичний, системно-структурний, порівняльно-правовий метод. Структура курсової роботи зумовлена метою, завданнями і логікою дослідження та складається зі вступу, двох розділів, висновків та списку використаних джерел. РОЗДІЛ І УЧАСНИКИ ГОСПОДАРСЬКОГО ПРОЦЕСУ ТА ЇХ ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА 1. Поняття та класифікація учасників господарського процесу Усі відносини, що складаються у різних сферах суспільних відносин, потребують обов’язкової участі такого елементу відносин як суб’єктів. Суб’єкти (їх ще також називають учасниками) є невід’ємною складовою різного роду відносин, і господарські процесуальні відносини не є виключенням. Існування господарських процесуальних правовідносин зумовлено потребою упорядкування діяльності господарських судів при розгляді та вирішенні господарських спорів. Ці відносини виникають між господарським судом та іншими учасниками судового процесу при розгляді та вирішенні господарських спорів, перегляді рішень господарського суду та їх виконанні . Господарські процесуальні правовідносини як правове явище досліджувалося вченими, а тому очевидно, що існують доктринальні визначення цього поняття. Отже, наведемо деякі визначення поняття «господарські процесуальні правовідносини»: 1) Господарські процесуальні правовідносини – це врегульовані нормами господарського процесуального права відносини, що виникають між господарським судом та іншими учасниками судового процесу при розгляді і вирішенні господарських спорів, процесі перевірки законності та обґрунтованості прийнятих судових рішень та їх виконанні . 2) На думку Д.М. Притики, господарсько процесуальні правовідносини визначають процесуальний порядок позовного провадження (судочинства) у справах у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також процесуальний порядок провадження у справах про банкрутство . Таким чином, з’ясувавши, що розуміють науковці під поняттям «господарські процесуальні правовідносини», варто зазначити, що в юридичній літературі звертається увага на те, що господарські процесуальні правовідносини існують між господарським судом та іншими учасниками процесу за конкретною справою, а між сторонами (третіми особами та стороною), тобто між суб’єктами, що знаходяться у спірних відносинах, існують регулятивні (матеріальні) відносини, а не процесуальні. Процесуальні відносини безпосередньо між учасниками процесу не виникають . Загальновідомим є факт, що будь-які правовідносини мають свою внутрішню структуру, тобто складаються зі структурних елементів. Господарські процесуальні правовідносини також мають свою власну структуру, до якої входять суб’єкт, об’єкт та зміст правовідносин. Важливе значення в господарських процесуальних правовідносинах як структурний елемент відіграє суб’єкт таких правовідносин. Суб’єкт господарських процесуальних правовідносин – це реальний учасник цих правовідносин, який є носієм суб’єктивних прав та обов’язків. Суб’єктами господарських процесуальних правовідносин є господарський суд, з одного боку, а з іншого – сторони та інші учасники господарського процесу. Саме господарський суд є обов’язковим суб’єктом господарських процесуальних правовідносин. Владні повноваження суду проявляються в його правах та обов’язках, реалізуючі які господарський суд здійснює численні процесуальні дії. Між іншими учасниками господарського спору як суб’єктами виникають матеріальні правовідносини. Саме через порушення матеріальних прав у сторін виникає господарський спір і необхідність його вирішення в господарському суді . Визначивши поняття «господарських процесуальних правовідносин», структуру таких правовідносин та місце суб’єкта відповідних правовідносин, необхідно зупинитися на дослідженні питання учасників судового процесу, а саме щодо складу таких учасників, їх правового статусу, що закріплений у чинному законодавстві. На теоретичному рівні надається таке визначення поняття «учасників господарського процесу»: учасники господарського процесу – це особи, які здійснюють при вирішенні господарських спорів господарським судом передбачені законом процесуальні дії . Важливо зазначити, що серед науковців немає єдиної думки щодо визначення поняття «учасники господарського процесу». Одні з них вказують, що учасники господарського процесу – це суб'єкти, дії яких можуть сприяти правильному і швидкому розгляду спору, захисту прав та інтересів, що охороняються законом, суб’єктів господарювання . За змістом господарського процесуального права особами, які беруть участь у справі, вважаються ті учасники процесу, що безпосередньо зацікавлені в результаті розгляду справи, беруть участь у процесі від свого імені, здатні впливати на його перебіг, оскільки наділені комплексом прав, які надають їм таку можливість . Інші автори визначають учасників як осіб, що мають у справі юридичну зацікавленість і з огляду на зазначене наділені правом впливати на рух господарського процесу . Що ж стосується інтересу учасників процесу, то вказують, що він може бути спрямований на захист своїх прав чи охоронюваних законом інтересів або на захист прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб у передбачених законом випадках. За цим критерієм виділяють матеріально-правовий інтерес та суспільний інтерес (державний, службовий, функціональний) . Інтерес кожного учасника у справі є юридичним, тобто таким, що є підставою для участі в справі і водночас відрізняється від інтересу інших учасників, що передбачає наділення особи специфічним комплексом процесуальних прав і обов'язків. Цю обставину слід ураховувати при вирішенні питання про місце в процесі тієї чи іншої особи. Матеріально-правовий інтерес до процесу існує об’єктивно й означає можливість впливу судового рішення на права, обов’язки учасників. Відсутність можливості такого впливу свідчить про те, що особа не має юридичного інтересу до процесу і відповідно не може в ньому брати участь . У Господарському процесуальному кодексі не міститься офіційного визначення поняття «учасник судового процесу», проте у ч.1 ст. 18 цього кодексу , яка має назву «Склад учасників судового процесу», закріплено, що до складу учасників судового процесу входять: сторони, треті особи, прокурор, інші особи, які беруть участь у процесі у випадках, передбачених ГПК України. До інших осіб, які беруть участь у процесі можна віднести судових експертів, перекладачів, посадових осіб чи інших працівників підприємств, установ, організацій, державних та інших органів, коли їх викликано для надання пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи. Крім того, в справі про банкрутство діє дещо інший склад учасників згідно зі ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Сторонами в цьому процесі є боржник (банкрут) та кредитор (представник комітету кредиторів), інші учасники провадження у справі про банкрутство – арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна боржника (орган, уповноважений управляти майном), а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство . Таким чином, очевидно, що учасник господарського процесу – це суб’єкт, що бере безпосередньо участь у судовому процесі, наділений процесуальними правами та обов’язками, а також характеризується наявністю або відсутністю в нього юридичного інтересу. У будь-якій галузі науки мають місце класифікації тих чи інших процесів, понять, явищ. У науці господарського процесуального права проводиться класифікація учасників господарського процесу. Для здійснення певного роду класифікації обов’язковими елементами є явище, поняття, яке потребує його поділу за визначеними критеріями. Метою класифікації є необхідність визначити, яке місце посідають учасники у судовому процесі, а також встановити їхній правовий статус – їхні процесуальні права та обов’язки. Будь-який учасник господарського процесу характеризується наявністю притаманних саме йому ознак, що вирізняють його серед інших, а також дають можливість об’єднати за певними характеристиками у відповідні групи суб’єктів такого процесу. Отже, здійснення класифікації учасників господарського процесу виявляться надзвичайно важливою для кращого розуміння процесуального становища, що посідають особи, які беруть участь у судовому процесі. У частині 1 статті 18 чинного Господарського процесуального кодексу визначається перелік учасників судового процесу, а тому на основі саме цього переліку потрібно класифікувати учасників. На теперішній час в юридичній літературі проводяться класифікації учасників судового процесу за різними підставами (критеріями). Першим критерієм диференціації учасників судового процесу можна визначити виконання функцій у судовому процесі та мета вступу або залучення до процесу. Відповідно до цього всіх учасників процесу поділяють на такі три групи: 1) особи, які залучаються до процесу із метою захисту своїх прав та охоронюваних законом інтересів (сторони, треті особи); 2) особи, які залучаються до процесу із метою захисту державних і суспільних інтересів (прокурор, державні та інші органи); 3) особи, які залучаються до процесу для надання пояснень і висновків (посадові особи та інші працівники підприємств, установ, організацій, державних та інших органів, експерт) . Ще одним критерієм поділу учасників господарського процесу слід виділити правовий стан таких учасників і відповідно виокремлюють також три групи учасників: 1) господарські суди (судді), які безпосередньо вирішують господарську справу; 2) учасники господарського процесу, яких закон визначає особами, що беруть участь у справі: сторони (позивач і відповідач), треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, прокурор, державні та інші органи, які виступають на захист чужих інтересів відповідно до покладених на них законом функцій; 3) особи, які сприяють здійсненню правосуддя, вони не є учасниками господарського процесу, і закон визначає їх як інших осіб, які беруть участь у справі. Це посадові особи та інші працівники підприємств, установ, організацій, державних та інших органів, у разі коли їх викликано для надання пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи, судові експерти, перекладачі, представники та інші особи . Як зазначає Цісельська Х.О. , учасники господарського процесу істотно відрізняються один від одного за своїм правовим статусом, що зумовлює наявність в літературі різних підходів до їх класифікації. На її думку, суттєвого значення для класифікації учасників господарського судочинства набуває категорія «інтересу», яка може виступати критерієм поділу усіх учасників процесу на окремі групи. Таким чином, в залежності від інтересу до розгляду справи учасників судового процесу поділяють на: - учасники господарського процесу, які мають матеріально-правовий та процесуальний інтерес у розгляді справи (позивач; відповідач; третя особа, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору; заявник, що оскаржує рішення третейського суду; особа, що звертається до суду з заявою про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду; кредитор; боржник; власник майна); - учасники господарського процесу, які мають лише процесуальний інтерес у розгляді справи (третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору; представник; посадові особи та інші працівники підприємств, установ, організацій державних та інших органів, що можуть давати пояснення щодо суті спору, що розглядається; представник працівників боржника; уповноважена особа акціонерів, учасників товариства з обмеженою чи додатковою відповідальністю; державний орган з питань банкрутства); - учасники господарського процесу, які не мають інтересу у розгляді справи, а лише сприяють здійсненню судочинства відповідно до покладених на них обов’язків (перекладач; експерт; спеціаліст; арбітражний керуючий). 1.2 Характеристика деяких учасників судового процесу. Оскільки, ми з’ясували, що розуміють під поняттям «учасники судового процесу» та визначились із класифікацією на групи таких учасників, тому можемо здійснити коротку характеристику деяких суб’єктів господарського процесу. Серед учасників виокремлюються особи, без яких процес у конкретній господарській справі неможливий. Обов’язковими учасниками господарського процесу є господарський суд (суддя), який здійснює судову владу, і сторони . Що ж стосується суду (судді) як учасника господарського процесу, то його правовий статус визначається Господарським процесуальним кодексом та Законом України «Про судоустрій та статус суддів». Олена Іванівна Харитонова зазначає, що суддя – головний учасник судового процесу. Суддя господарського суду – учасник судового процесу, який є посадовою особою господарського суду, наділений повноваженнями здійснювати правосуддя і виконувати свої обов’язки на професійній основі в господарському суді. Суддя безпосередньо здійснює судочинство, діє від імені суду та виносить рішення у справі іменем України . Іншим обов’язковим учасником судового процесу є сторони, відповідно позивач та відповідач. Визначення правового статусу та місця у господарському процесі сторін буде досліджено у другому розділі роботи. У судовому процесі в порядку господарського судочинства беруть участь також треті особи. Їх участь зумовлена багатосуб’єктністю матеріальних правовідносин та необхідністю участі у справі різних суб’єктів із метою захисту їх прав та законних інтересів. Процесуальною формою такої участі буде вступ у процес третьої особи . Правовий статус третіх сторін у господарському процесі визначений у ст. 26 та 27 Господарського процесуального кодексу України , де відповідно здійснюється виокремлення третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору та третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору. Предметом спору є матеріальний об’єкт, з приводу якого існує спір. Критерієм допуску третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги, є правовий зв’язок зі спірним матеріальним правовідношенням, з предметом спору. Третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, характеризує більш опосередкований зв’язок з позивачем або відповідачем . У процесі вирішення господарським судом спору між позивачем і відповідачем третя особа може вважати, що саме їй належить право на предмет спору. З метою захисту свого права така особа може звернутися до господарського суду, який розглядає справу, з заявою про вступ у справу як третя особа з самостійною вимогою на предмет спору. Вступ цієї особи у справу можливий на будь-якій стадії провадження зі справи в місцевому господарському суді, але до прийняття ним рішення. Про прийняття позовної заяви та вступ третьої особи у справу виноситься ухвала . Вступ у справу третьої особи, яка має самостійні вимоги на предмет спору, можливий тільки на підставі її позовної заяви, що повинна відповідати вимогам статей 54 - 57 ГПК, а не за клопотанням сторін, прокурора або з ініціативи господарського суду (стаття 26 ГПК) . ГПК передбачає можливість участі в судовому процесі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, на предмет спору, якщо рішення господарського суду зі спору може вплинути на права та обов'язки цієї особи щодо однієї із сторін (стаття 27 ГПК). Така третя особа виступає в процесі на стороні позивача або відповідача - у залежності від того, з ким із них у неї існують (або існували) певні правові відносини. Відповідно до статті 27 ГПК така третя особа може бути залучена до участі у справі за її заявою, а також за клопотанням сторін, прокурора. З підстав, зазначених у другому реченні частини першої згаданої статті, господарський суд залучає певну особу до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, й за відсутності згаданих заяви чи клопотання. У будь-якому разі судом виноситься з даного питання ухвала з обов'язковим зазначенням у ній, на стороні кого (позивача чи відповідача) залучається ця третя особа . Отже, дослідивши питання присвячені визначенню поняття учасників господарського процесу, їх видів та правовій характеристиці деяких із учасників, що передбачені ст. 18 ГПК, можна зробити такі висновки: - в науці господарського процесуального права існує багато думок вчених і щодо визначення поняття «учасники господарського процесу», так само і з приводу класифікації учасників судового процесу; - учасник судового процесу – це особа, яка наділена певними процесуальними правами та обов’язками та бере участь в судовому процесі відповідно до процесуального закону з метою вирішення господарського спору відповідно до закону . РОЗДІЛ ІІ СТОРОНИ У ГОСПОДАРСЬКОМУ ПРОЦЕСІ: ПОНЯТТЯ, ПРАВА ТА ОБОВ’ЯЗКИ 2.1 Поняття сторін у судовому процесі. У судовому процесі існують такі суб’єкти (учасники), участь яких є обов’язковою. Серед таких учасників господарського процесу виділяють відповідно господарський суд, а також сторони такого процесу. Участь сторін у господарському процесі передбачена у статті 18 Господарського процесуального кодексу, де визначається склад учасників судового процесу. У частинах 1-3 статті 21 Господарського процесуального кодексу зазначається : Сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу. Позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу. Варто відмітити той факт, що категорія позивача і відповідача застосовується лише у позовному провадженні . У провадженні в справах про банкрутство кредитор (або навіть боржник) звертається із заявою про порушення справи про банкрутство, оскільки згідно зі ст. 4-1 ГПК цей процес має певні особливості . У частині 1 статті 21 міститься посилання на статтю 1 Господарського процесуального кодексу, у якій визначаються суб’єкти, які мають право на звернення до суду з метою захисту своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених Господарським процесуальним кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До таких суб’єктів належать: 1) підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні); 2) громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб’єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації); 3) державні та інші органи; 4) фізичні особи, що не є суб’єктами підприємницької діяльності. Отже, на законодавчому рівні врегульована участь сторін як обов’язкових осіб у господарському судовому процесі. На теоретичному рівні науковцями надаються багато визначень поняття «сторони судового процесу». Як зазначає, О.І. Харитонова , сторони господарського процесу – учасники судового процесу, між якими виник спір з матеріальних господарських правовідносин, у зв’язку з чим вони безпосередньо заінтересовані у розв’язанні справи господарським судом на їхню користь. В юридичній літературі зазначають, що сторони – суб’єкти матеріально-правових відносин, які виступають на захист своїх інтересів, і на яких поширюється законна сила судового рішення . Таким чином, сторонами судового процесу є учасники спірного матеріального правовідношення, тобто особа, яка має право вимоги (кредитор) та особа, на яку покладається обов’язок виконати зобов’язання (боржник). У судовому процесі кредитор стає позивачем, а боржник – відповідачем . Оскільки ми визначили поняття «сторони в судовому процесі», варто тепер зупинитися на дослідженні безпосередньо поняття «позивач» та «відповідач». О.І. Харитонова розуміє під поняттям позивач – особу, яка на захист суб’єктивних прав і охоронюваних законом інтересів якої відкривається господарська справа в суді та розпочинається господарський процес . Відповідач – особа, яка за заявою позивача притягається до відповідальності за порушення чи оспорювання його права і охоронюваного законом інтересу . Існують також й інші визначення понять «позивач» та «відповідач», зокрема: Позивач – це особа, яка передбачувано є володарем спірного права або інтересу, що охороняється законом, і яка звертається до господарського суду за захистом, оскільки вважає, що її право порушене або необґрунтовано оспорюється відповідачем. Відповідач – це особа, яка за ствердженням позивача, є або порушником його прав, або необґрунтовано оспорює його права, вона внаслідок цього притягується до відповідальності за позовом і проти неї порушено справу . Важливим моментом, на який слід звернути увагу, є юридична заінтересованість сторін, які вступають у процес. Юридичну заінтересованість у процесі має не лише позивач, для якого вона полягає в отриманні того блага, яке принесе йому рішення господарського суду про задоволення позову (матеріально-правовий інтерес) і у винесенні господарським судом відповідного рішення про задоволення позову (процесуальний інтерес). Так само юридичну заінтересованість, але протилежну за змістом, має відповідач, для якого матеріально-правовий інтерес полягає у встановленні рішенням господарського суду відсутності будь-яких правових обо’'язків перед позивачем, а процесуальний – у винесенні господарським судом рішення про відмову в позові. Стосовно правосуддя в господарських відносинах юридичну заінтересованість підприємств та організацій необхідно розглядати як об’єктивно існуюче явище, за яким права й обов’язки сторін залежать від рішення господарського суду. Саме в поширенні дії рішення господарського суду на права й обов’язки сторін і полягає сутність юридичної заінтересованості . Характерними ознаками сторін як учасників господарського процесу є наявність у них господарської процесуальної правоздатності та дієздатності. Господарська процесуальна правоздатність визначається як здатність мати процесуальні права та нести обов’язки сторони, третьої особи, заявника. Господарською процесуальною правоздатністю володіють усі фізичні та юридичні особи на підставі їхнього права на судовий захист у господарському суді своїх прав і законних інтересів. Особа наділяється процесуальною правоздатністю з метою захисту матеріальних прав і інтересів . Господарська процесуальна дієздатність визначається як здатність особи своїми діями здійснювати процесуальні права та нести обов’язки в господарському суді . 2.2 Права та обов’язки сторін у судовому процесі. Усіх учасників судового процесу характеризує процесуально-правове становище, тобто можливість реалізовувати свої процесуальні права та виконувати свої процесуальні обов’язки, що передбачені чинним законодавством. Процесуально-правове становище сторін визначається принципом рівності їх перед законом і судом (ст. 4-2 ГПК), суть якого полягає в тому, що сторони в господарському процесі наділяються рівними можливостями щодо обстоювання своєї позиції у господарському суді. Рівність сторін у господарському процесі забезпечується принципами диспозитивності та змагальності . | |
| Просмотров: 2829 | Загрузок: 95 | Рейтинг: 0.0/0 | |
| Всего комментариев: 0 | |