| Главная » Файлы » Курсовые работы » Курсовые проекты |
Тримання під вартою
| [ Скачать с сервера (222.0 Kb) ] | 04.07.2017, 11:21 |
| Вступ Історично склалось, що найбільш цінним правом серед людей вважалось право на свободу.Багато століть найсуворішим покаранням для людини визнавалось позбавлення волі.Тримання під вартою своїм походженням виходить із позбавлення волі, різниця цих понять з’явилась з розвитком права та судочинства, основна різниця полягає в тому, що тримання під варту застосовується до не засудженої людини і визначається більш меншим строком ніж бозбавлення волі. Допустимість застосування запобіжного заходу - принципове положення згідно з яким втручання в сферу прав і свобод людини, застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, повинно допускатись лише у випадку крайньої необхідності, з метою забезпечення правосуддя, якщо цього не можливо досягти іншими засобами, а заподіяна запобіжним заходом шкода буде меншою, ніж відвернута. Крім того, взяття особи під варту не повинно суперечити Основному Закону України. Так ч.2статті 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішення суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом. Строки тримання під вартою є найдискусійнішим питання при дослідження такого запобіжного заходу, як тримання під вартою. Це питання відоброжається в новому КПК більш гуманно, було зменшено загльний максимальний строк тримання під вартою під час досудового розлідування, але так і залишилось без належного правового регулювання питання тримання особи під вартою під час судового розгляду справи. Дослідженням питання тримання особи під вартою у кримінальному процесі займались найковці як Портнов А.В., Заїка С.О., Тищенко О.І., Білоус О.І., Ахтирська Н., Назаров В.В та інші. Об'єктом дослідження в курсовій роботі є положення чинного КПК і українського законодавства, що регулюють процесуальний порядок застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а предметом – запобіжний захід тримання під вартою. Метою роботи є дослідження процесуального порядку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,підстави застосування данного заходу, визначення строків тримання під вартою та порядок продовження строків. Для досягнення мети поставлені наступні завдання: 1) охарактеризувати вид запобіжного заходу,як тримання під вартою в системі інших запобіжних заходів; 2) дослідити порядок подання клопотання слідчого,прокурора (підстави, мета, умови та ін.); 3). Дослідити строики тримання під вартою та підстави їх продовження. У роботі використовувалися такі методи дослідження, як: методи логічного і якісного аналізу, методи системного аналізу, синтезу, спеціально-юридичний метод та ін. Інформаційною базою є наукові публікації, підручники вітчизняних і закордонних вчених, нормативно-законодавчі акти України та міжнародні актти ратифіковані Верховною Радою України. Отже, слід підкреслити що актуальність обраної теми полягає у дослідженні найсуворішого запобіжного заходу взяття під варту. Я намагатимусь дослідити питання розумності строків тримання під вартою при цьому використовувати не тільки національне законодавство, а і рішення Європейського суду з прав людини, порядок застосування до особи запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Слід також наголосити, що в процесі дослідження необхідно буде врахувати як інтереси слідчого, прокурора, суду, так і інтереси підозрюваного, обвинуваченого, підсудного. Розділ І. Тримання під вартою в системі інших запобіжних заходів. Право на свободу й особисту недоторканість є одним з найбільш суттєвих прав людини та громадянина. Охорона та захист прав і свобод людини і громадянина є наріжним каменем державної та соціальної політики України. Допустимість застосування запобіжного заходу - принципове положення згідно з яким втручання в сферу прав і свобод людини, застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, повинно допускатись лише у випадку крайньої необхідності, з метою забезпечення правосуддя, якщо цього не можливо досягти іншими засобами, а заподіяна запобіжним заходом шкода буде меншою, ніж відвернута. Цей принцип випливає із логічного аналізу співвідношення завдань кримінального процесу та його окремих інститутів. Він безпосередньо визнаний у Кодексі поведінки посадових осіб по підтриманню правопорядку, прийнятому Генеральною Асамблеєю ООН 17 грудня 1979 року, де зазначається, що працівники правоохоронних органів, у тому числі і ті, що здійснюють розслідування, зобов'язані поважати і захищати гідність та права людини, застосовувати запобіжні заходи тільки у випадках крайньої необхідності і в тих межах, в яких це потрібно для виконання обов'язків. Виходячи із вище зазначеного ми розуміємо, що питання взяття під варту потребує ретельного обмірковування, бо воно в тій чи іншій мірі порушує одне із основоположних прав люди, яке зазначено в Конституції України, а саме в ст. 29, 21,23, право на свободу. Але з метою запобігання вчинення особою певних дій держава в особі своїх органів, вона може обмежувати людину в свободі відповідно до закону. [13, c. 37] Кримінально процесуальний кодекс передбачає такі запобіжні заходи: 1) особисте зобов'язання (ст. 179 КПК); 2) особиста порука (ст. 180 КПК); 3) застава (ст. 182 КПК); 4) домашній арешт (ст. 181 КПК); 5) затримання – тимчасовий запобіжний захід (ст.ст. 188−192, 207−213 КПК); 6) тримання під вартою (ст. 183 КПК). Цей перелік є вичерпним. Система різних запобіжних заходів, передбачена КПК, дозволяє органу дізнання, слідчим, прокурору, і судді (суду) індивідуалізувати їх застосування з урахуванням тяжкості та характеру інкримінованого злочину, особи обвинуваченого чи підозрюваного. При цьому слід мати на увазі, що до них може бути застосовано тільки один з передбачених законом запобіжних заходів, а не кілька одночасно. За аналітичними даними, в Україні щодо майже 70% обвинувачених обирається запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд; приблизно 20% їх беруться під варту, щодо 0,2% обвинувачених застосовується застава. Взагалі запобіжні заходи застосовуються за наявністю достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений, підсудний, засуджений намагаються ухилитися від слідства і суду, або від виконання процесуальних рішень, перешкоджати встановленню істини у справі або продовжувати злочинну діяльність. Питання про наявність достатніх підстав для застосування запобіжних заходів у кожному разі вирішуються особою, яка проводить дізнання, слідчим, прокурором і суддею (судом) з урахуванням даних про те, що обвинувачений схиляє свідків чи потерпілих до відмови від показань чи до дачі неправдивих показань, намагався знищити документи, предмети, що можуть бути речовими доказами, замислив чи готує новий злочин тощо. Оцінюючи тяжкість вчиненого злочину при обранні запобіжного заходу, слід зважити на обставини що обтяжують чи пом'якшують відповідальність (статті 66-67 КК ); ступінь суспільної небезпечності злочину в конкретних умовах місця і часу. Особу обвинуваченого характеризують, зокрема, її минула діяльність, тяжкість інкримінованого злочину, наявність чи відсутність зв'язку з особами з антигромадською спрямованістю, наявність чи відсутність певних занять, постійного місця проживання, тощо.Враховуються також вік, стан здоров'я, сімейний стан обвинуваченого. Наявність системи запобіжних заходів забезпечує можливість ситуативного підходу до їх застосування в практиці кримінального провадження, що передбачає взяття до уваги не лише обставин провадження, а й суворості запобіжного заходу. Так, одні запобіжні заходи обмежують свободу обвинуваченого, створюють лише психологічні перешкоди ухилення від обов’язків (особисте зобов'язання, особиста порука), інші − частково або повністю позбавляють підозрюваного, обвинуваченого фізичної можливості ухилитися від слідства та суду (тримання під вартою). Вказаний перелік запобіжних заходів у кожному конкретному випадку дозволяє індивідуалізувати його застосування враховуючи при цьому як інтереси правосуддя, так і недопущення невиправданих обмежень прав і свобод підозрюваного, обвинуваченого. При цьому, Кримінальний процесуальний кодекс в окремих нормах конкретизує умови застосування певних запобіжних заходів. Так, відповідно до ч.7 ст.194 КПК, до підозрюваного, обвинуваченого у вчиненні злочину, за який передбачено основне покарання у виді штрафу понад 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (далі − НМДГ), може бути застосовано запобіжний захід лише у вигляді застави або тримання під вартою. [18, c. 458] Окрім цього, відповідно до ч.3 ст.176 КПК України слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. Метою застосування запобіжних заходів у кримінальному процесі є (ч.1 ст. 177 КПК): 1) забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків; 2) запобігання спробам (звідси – запобіжні заходи): − переховуватися від органів досудового розслідування та (або) суду; − знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; −незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; − перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; −вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Запобіжні заходи можуть застосовуватися лише за наявності підстав, визначених в ч. 2 ст. 177 КПК, де передбачено, що підставою застосування запобіжного заходу є: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення. Обґрунтованість підозри має підтверджуватися зібраними достатніми даними, що вказують на наявність ознак кримінального правопорушення; 2) наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії визначені у ч.1 ст. 177 КПК, а саме: • буде ухилятися: − від органів досудового розслідування та (або) суду. Наприклад, підозрюваний, обвинувачений висловлював наміри виїхати за межі населеного пункту, оголошувався його розшук у цьому провадженні чи він одержав закордонний паспорт; − від виконання покладених на нього процесуальних обов'язків; • буде перешкоджати кримінальному провадженню шляхом: − знищення, приховування, спотворення будь-якої речі чи документа, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; − незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні. Наприклад, схилятиме цих осіб до відмови давати показання чи буде погрожувати експерту, спеціалісту з тією ж метою; • продовжуватиме протиправну діяльність шляхом: − вчинення інших кримінальних правопорушень; − продовження здійснення кримінального правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Про це, наприклад, може свідчити те, що підозрюваний, обвинувачений раніше неодноразово засуджувався за вчинення кримінального правопорушення. [12, c. 43] Труднощі практичного характеру при обранні запобіжного заходу полягають у тому, що доказування ризиків, за яких запобіжні заходи варто застосовувати, мають прогностичний характер, тобто спрямовані у майбутнє, а тому повинні спиратися на конкретні фактичні дані, які свідчать про обґрунтованість прийнятого рішення. Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на необхідності обґрунтування підстав обрання запобіжного заходу. Зокрема у Рішенні “Ткачов проти України” від 13 грудня 2007 року, вказано, що повторювання формальних підстав для взяття під варту, без будь-якої спроби продемонструвати, яким чином вони застосовуються відносно справи заявника, не може бути розцінено як “відповідні” та “достатні” підстави застосування запобіжного заходу. Закон не зобов’язує обирати запобіжний захід кожному підозрюваному, обвинуваченому. Відповідно до вимог ч.2 ст. 177 КПК, якщо немає достатніх підстав для застосування запобіжного заходу, то слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу. При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності вищенаведених ризиків, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всіобставини, у тому числі: − вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; − тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; − вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; − міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; − наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; − репутацію підозрюваного, обвинуваченого; − майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; − наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; − дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; − наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення (ст.178 КПК). Вказані обставини повинні ретельно аналізуватися при вирішенні питання про тримання під вартою чи при застосуванні запобіжних заходів щодо неповнолітніх, або осіб похилого віку, вагітних жінок, матерів, які мають малолітніх дітей чи одиноких матерів тощо. Розділ ІІ. Порядок застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. 2.1 Клопотання слідчого, прокурора про застосування запобіжних заходів. Рішення про застосування запобіжного заходу приймається у вигляді ухвали слідчого судді, суду на підставі статей 110, 196 КПК за результатами розгляду пода¬ного клопотання прокурора, слідчого, погодженого з прокурором, який здійснює на¬гляд за додержанням законів під час досудового розслідування у формі процесуаль¬ного керівництва. Законодавцем встановлюється вимога подання клопотання про обрання запобіж¬ного заходу - до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійсню¬ється досудове розслідування. У пунктах 1-7 ч. Статті 184 передбачено вимоги до змісту клопотання про за¬стосування запобіжного заходу. Зокрема, у ньому повинно бути відображено короткий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у якому підозрюється або обвинувачується особа, встановлених досудовим розслідуванням на момент вне¬сення клопотання, правова кваліфікація кримінального правопорушення із зазначен¬ням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність. Обов'язково у клопотанні з посиланням на матеріали кримінального провадження викладаються обставини, що дають підстави підозрювати, обвинувачувати особу у вчиненні кримінального правопорушення, а також на один або кілька ризиків, які свідчать про те, що підозрюваний, обвинувачений переховуватиметься від органів досудового розслідування та/або суду; знищить, сховає або спотворить будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримі-нального правопорушення; незаконно впливатиме на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному про¬вадженні; перешкоджатиме кримінальному провадженню іншим чином; вчинить інше кримінальне правопорушення чи продовжить кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. При цьому клопотання слідчого, прокурора повинно містити чітке обґрунтування неможливості запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом за¬стосування більш м'яких запобіжних заходів, а також обґрунтування необхідності покладення на підозрюваного, обвинуваченого конкретних обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК. Слідчий, прокурор повинні разом із клопотанням надати суду матеріали кримі¬нального провадження, якими обґрунтовується необхідність застосування певного запобіжного заходу. Копії клопотання та цих матеріалів повинні бути надані і підозрю¬ваному, обвинуваченому. Законодавцем встановлються чіткі норми що до змісту клопотання та його обґрунтованості. Також встано влюються строки надання копій підозрюваному, обвинуваченому не пізніше трьох годин до початку роз-гляду клопотання. При цьому слідчий, прокурор не зобов'язаний надати матеріали про застосування заходів безпеки щодо осіб, які беруть участь у кримінальному судо¬чинстві, а також ті матеріали, ознайомлення з якими на цій стадії кримінального про¬вадження можуть зашкодити досудовому розслідуванню. Ураховуючи положення ст. 186 КПК, де зазначається про невідкладність розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, слідчим, прокурором повинно бути зав¬часно передбачено можливість вручення копій названих документів з метою недо¬пущення порушення встановлених кримінальним процесуальним законодавством прав підозрюваного, обвинуваченого. [15, c. 17] Всатновлені строки надання копію матеріалів та клопотання підозрюваному, обвинуваченому є дуже спірними. Формулювання не пізніше трьох годин до початку роз¬гляду клопотання надає слідчому і прокурору можливість в дуже короткий строк довести своє клопотання до розгляду, але в той же час цей строк є дуже незручний для підозрюваного, обвинуваченого. Іноді повідомлення особи про розгляд клопотання слідчого, прокурора всього за 3 години може зіграти негативні наслідки для особи стосовно якої вирішується питання застосування запобіжного заходу взяття під варту, такими наслідками можуть бути: 1. Неможливість особи з’явитись в залі судового засідання. 2. Неможливість особи залучити до справи захисника. 3. Непідготовленість особи до свого захисту в суді. Таким чином цей встановлений законодавцем строк викликає багато питань з боку захисту своїх прав підозрюваним, обвинуваченим. Законодавець встановлює можливість слідчому, прокурору вносити зміни до свого клопотання та його відкликання.Відповідно до ст.185 КПК якщо після подання клопотання про застосування запобіжного заходу про¬курору стали відомі обставини, що виключають обґрунтовану підозру у вчинен¬ні особою кримінального правопорушення, він зобов'язаний відкликати клопо¬тання про застосування запобіжного заходу та відкликати дозвіл на затримання, якщо такий дозвіл був отриманий.Також частина 2 цієї статті встановлює, якщо після подання клопотання про застосування запобіжного заходу слідчому, прокурору стали відомі інші обставини, що можуть вплинути на вирішення судом питання про застосування запобіжного заходу, він зобов’язаний доповнити або змінити клопотання, або замінити його новим клопотанням. Виходячи з вище зазначеного, підставою для відкликання клопотання про обрання запобіжного заходу є наявність обставин, які спростовують повідомлену раніше підозру у вчинен¬ні кримінального правопорушення або свідчать про необхідність її заміни. Причому зробити це прокурор повинен у найкоротший строк (невідкладно) після того, як йому стануть відомі ці обставини. У такому випадку фактично виключається одна із перед¬бачених ст. 177 КПК підстав до застосування запобіжного заходу - наявність обґрун¬тованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення й відповідно за¬стосування до такої особи заходів забезпечення кримінального провадження розгля¬датиметься як порушення її конституційних прав та свобод. Разом із клопотанням прокурор повинен відкликати також і дозвіл на затримання, за умови, якщо він вже був наданий слідчим суддею, судом. У разі виявлення обставин, які можуть певним чином вплинути на характер по¬відомленої підозри, без ознак повного її спростування, законодавцем передбачена можливість зміни та доповнення клопотання про обрання запобіжного заходу, або й навіть заміни його новим. Такі процесуальні повноваження закріплені за прокурором та слідчим. Роблячи висновок стосовно можливостей зміни та відкликання клопотання можно сказати, що законодавець надає широкі повноваженя слідчому та прокурору в цьому питанні, звичайно це робиться для того щоб обставини справи, які стають відому негайно могли бути внесенні до клопотання, або наїх підставах воно було відкликане. Відповідно до ст. 186 КПК встановлються строки розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу. Ця стаття є загальною до всіх видів запобіжних заходів тому ми її розлядаємо і в контексті клопотання прос застосування такого запобіжного заходу, як тримання під вартою. Клопотання про застосування або зміну запобіжного заходу розглядається слідчим суддею, судом невідкладно, але не пізніше сімдесяти двох годин з моменту фактичного затримання підозрюваного, обвинуваченого або з моменту надходження до суду клопотання, якщо підозрюваний, обвинувачений перебуває на свободі, чи з моменту подання підозрюваним, обвинуваченим, його захисником до суду відповідного клопотання.[18, c. 472] Законодавцем встановлюється правило невідкладного розгляду слідчим суддею, судом клопотання про застосування певного запобіжного заходу. Однак слід звернути увагу на винятки з цього правила. У першому випадку слідчий суддя, суд орієнтується на момент затримання, тобто коли особа силою або через підкорення наказу змушена залишатися поряд із уповно¬важеною службовою особою чи в приміщенні, визначеному уповноваженою службо¬вою особою. У зв'язку із цим та керуючись частинами 2 та 5 ст. 115 КПК, якщо особу затримали о 15 год 21 вересня, то рішення про застосування запобіжного заходу по¬винно бути прийняте не пізніше 14 год 59 хв 24 вересня. .[15, c. 22] Якщо підозрюваний, обвинувачений перебуває на свободі, то строк у 72 години починає спливати з моменту, коли клопотання прокурора або слідчого, погодженого з прокурором, надійде до суду і буде зареєстровано у канцелярії. Момент реєстрації і буде моментом початку 72-го динного строку. Новелою цього КПК є закріплення за стороною захисту можливості вносити кло¬потання про обрання запобіжного заходу, що обґрунтовує задекларований принцип змагальності у кримінальному провадженні. Момент початку спливу 72-годинного строку буде збігатися з моментом реєстрації відповідного клопотання у канцелярії суду, до компетенції якого віднесено прийняття зазначених процесуальних рішень. 1. Ст. 188 КПК надає можливість прокурору подати клопотання про дозвіл на затримання з метою приводу, відповідно коли це клопотання може бути подане встановлюється цією статтею. Можливість внесення клопотання прокурора, слідчого, погодженого з прокуро¬ром про дозвіл на затримання з метою приводу, відповідно до ч. 2 цієї статті, виникає у трьох випадках. Перш за все таке клопотання може бути внесене разом із клопотанням про засто¬сування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або зміни іншого запобіж¬ного заходу на тримання під вартою (див. коментар до ст. 187 КПК). У зазначеному випадку, хоча це й не визначено законодавцем, указані клопотання можуть бути об'єднані в одному процесуальному акті - клопотанні про застосування запобіжного заходу вигляді тримання під вартою та про дозвіл на затримання з метою приводу. Ще одним випадком внесення клопотання про дозвіл на затримання підозрюва¬ного, обвинуваченого з метою приводу є момент, коли клопотання про застосування запобіжного заходу вже подано, дата розгляду визначена, судовий виклик надіслано, але підозрюваний, обвинувачений ще не з'явився. І останній випадок - внесення клопотання про дозвіл на затримання підозрюва¬ного, обвинуваченого після його неприбуття за судовим викликом, про що також за¬значалось у коментарі до ст. 187 КПК. Цей захід здійснюється з метою забезпечення присутності пі-дозрюваного, обвинуваченого у залі судового засідання під час вирішення питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і у зв'язку із цим за¬безпечення оперативності здійснення досудового розслідування та судового прова¬дження, уникнення необгрунтованого затягування часу тощо. Разом із клопотанням про дозвіл на затримання з метою приводу додаються документи, які підтверджують факт переховування підозрюваного, обвинуваченого від органів досудового розслідування чи суду, а також, що, одержавши відомості про звернення слідчого, прокурора до суду із клопотанням про застосування запобіжного заходу, підозрюваний, обвинувачений до початку розгляду клопотання про застосу¬вання запобіжного заходу вчинить дії, які є підставою для застосування запобіжного заходу. | |
| Просмотров: 1505 | Загрузок: 91 | Рейтинг: 0.0/0 | |
| Всего комментариев: 0 | |