| Главная » Файлы » Курсовые работы » Курсовые проекты |
Транснаціональні корпорації
| [ Скачать с сервера (89.2 Kb) ] | 30.05.2017, 01:15 |
| Вступ 3 Розділ 1 Теоретичні основи аналізу діяльності транснаціональних корпорацій 5 1.1. Сутність та еволюція транснаціональних корпорацій. 5 1.2. Структура та типи транснаціональних корпорацій. 7 1.3. Теоретичні концепції розвитку діяльності ТНК. 11 Розділ 2 Особливості діяльності транснаціональних корпорацій у світовій економіці 17 2.1. Динаміка діяльності транснаціональних корпорацій у світовій економіці. 17 2.2. Наслідки діяльності ТНК для розвитку світової економіки. 22 2.3. Глобальні стратегії ТНК у світовій економіці. 27 Розділ 3. Роль ТНК у розвитку економіки України 31 3.1. Особливості діяльності ТНК в Україні 31 3.2. Економічний вплив ТНК на вітчизняну економіку. 34 3.3. Напрями покращення господарської діяльності ТНК в Україні 37 Висновки 42 Список використаної літератури 44 Вступ В сучасному світі транснаціональні корпорації займають вагоме становище в національній економіці. Своїм безпосереднім впливом вони підвищують освіту, культуру, соціальне становище населення та все економічне життя держави загалом. Актуальність теми курсової роботи полягає в тому, що знання, отримані під час її розгляду, допоможуть краще зрозуміти економічну діяльність держави щодо залучення іноземних інвестицій, вплив транснаціональних корпорацій на економічне становище та методи, за допомогою яких вони його здійснюють. Дану тему досліджували такі науковці: Горбачова Ю. І., Мойсеєнко І.П., Одягайло Б.М., Сушко Л.М., Зав'ялова О.В., Рокоча В.В., Поцелуйко А.А., Шабліна Я.В., Гайдуцький І.П, Білоцерківець В.В., Козак Ю.Г., Грішнова О.А., Волинець Ю.С. та багато інших. Серед відомих працівників Київського національного університету, що досліджували подану тему можна назвати Базилевич В.Д., Рогач О.І., Рум'янцев А.П. та інші. Особливої актуальності тема курсової роботи набуває в наш час, коли в умовах глобалізації держави змушені раціонально приймати та спрямовувати іноземні інвестиції. Діяльність транснаціональних корпорацій є важливою умовою функціонування ринку, їхній вплив на конкурентне середовище іноді є вирішальним. І тому держава повинна обачно приймати нормативно – правові акти що регулюють діяльність вказаних міжнародних структур. Україна має відмінний ресурсний потенціал, працьовитих та розумних людей і тому всі можливості для залучення діяльності іноземного бізнесу. Як постсоціалістична країна, Україна тільки недавно розпочала свій шлях в сфері міжнародної співпраці і її прискорений розвиток не може не дивувати. Метою роботи є дослідження ролі транснаціональних корпорацій у становленні та розвитку національної економіки. Відповідно до мети у роботі сформовані такі завдання: 1. Охарактеризувати основні моделі та фундаментальні основи діяльності транснаціональних корпорацій. 2. Виокремити основні аспекти впливу транснаціональних корпорацій на національну економіку. 3. Проаналізувати особливості діяльності ТНК в Україні. 4. Розробити напрями покращення господарської діяльності в Україні. Об'єктом дослідження курсової роботи є діяльність транснаціональних корпорацій, а предметом – наслідки їх діяльності для української економіки. Робота складається зі вступу, 3 розділів, висновків та списку використаних джерел. Розділ 1 Теоретичні основи аналізу діяльності транснаціональних корпорацій 1.1. Сутність та еволюція транснаціональних корпорацій. Міжнародні фірми з’явились на початку XIX – початокXX ст. Саме в цей час почався інтенсивний процес економічного розподілу світу між різноманітними корпораціями та групами фірм. Розглядаючи визначення транснаціональних корпорацій необхідно враховувати думки різних економістів та еволюцію підходів. Транснаціональна корпорація – це група компаній приватної, державної або змішаної форм власності, що знаходяться і функціонують більше ніж у двох країнах світу, контролюються штаб квартирою, яка знаходиться в певній країні, керуються загальною стратегією та суттєво впливають на світовий ринок товарів та послуг. Транснаціональним корпораціям належить вирішальна роль у процесі глобалізації економіки світу. На ТНК припадає значна частина прямих іноземних інвестицій: вони контролюють до 50% промислового виробництва в світі, проводять понад 75% операцій світової торгівлі, значна частка яких припадає на внутрішню торгівлю та яка проводиться за трансфертними цінами. У процесі становлення та розвитку транснаціонального капіталу та ТНК виділяють декілька етапів, пов’язаних з формами експансії та напрямами діяльності ТНК (табл. 1.1). Таблиця 1.1. Етапи розвитку транснаціональних корпорацій Етапи Характерні ознаки 1 етап (друга третина XIX – перша половина XX ст..) - Інвестування в сировинні галузі іноземних економік - Створення в приймаючих країнах розподільних та збутових підрозділів - Виробництво недиференційованої продукції 2 етап ( друга половина XX – кінець XX ст..) - Посилення ролі зарубіжних виробничих підрозділів ТНК - Інтеграція зарубіжних виробничих і збутових операцій - Стратегія диверсифікації 3 етап (з кінця XX ст..) - Утворення мереж внутрішньо фірмових зв’язків регіонального та глобального масштабу - Інтеграція наукових досліджень та розробок матеріально-технічного забезпечення, виробництва, розподілу та збуту - Формування ТНК у країнах, що не є економічно розвинутими Джерело: Рогач О.І. Транснаціональні корпорації: підручник для студентів вищих навчальних закладів. – Київський університет. Київ. – 2008, - с. 15-16 Транснаціональні корпорації продовж свого існування зазнали істотних змін. Сучасні науковці зазвичай виділяють їхні чотири покоління. Перше покоління транснаціональних корпорацій характеризується розвитком сировинної бази колишніх колоній. За своєю організаційною формою це були картелі, синдикати та перші трести [1, с.15-17]. Картель – одна з форм об’єднання підприємств на договірній основі. Учасники картелю, зберігаючи фінансову та виробничу самостійність, визначають загальну політику ціноутворення, обмінюються патентами і технологіями, розширюють сфери впливу на споживчому ринку. Синдикат – об’єднання підприємців, які здійснюють централізовану закупівлю сировини і реалізацію виробленої продукції для всіх своїх членів. Учасники синдикату зберігають виробничу, але втрачають комерційну самостійність. Трести – форма об’єднання підприємців, при якій учасники втрачають пряму виробничу, комерційну, інколи навіть юридичну самостійність. Реальна влада зосереджується в руках правління або головної компанії [2]. Друге покоління транснаціональних корпорацій пов’язане з виробництвом військово-технічної продукції. Почавши свою діяльність між двома світовими війнами. Третє покоління (60-ті роки XXст.) характеризується широким використанням науково-технічної революції. Вони мали організаційну форму концернів та конгломератів. На початку 80-их років почали утверджуватись ТНК четвертого покоління, головними рисами яких є планетарне бачення ринків та функціонування в умовах глобальної конкуренції [1, с.15-17]. Із часу перших спроб легалізації позиціонування ТНК більшість іноземних юристів (орієнтуючись на економістів), відзначали, що ТНК як гігантським підприємствам притаманні такі характерні риси: 1) володіння у декількох державах різними виробничими одиницями, що не можуть розпоряджатися кінцевим результатом своєї діяльності; 2) велике різноманіття продукції, яка виробляється на цих підприємствах, надає їм можливість одночасного доступу до значної кількості країн та ринків; 3) наймання транснаціональними підприємствами найкомпетентніших фахівців у сфері науки управління, вивчення ринків, громадської думки тощо; 4) здійснення великих капіталовкладень у розвиток технологічних досліджень; 5) наступальна продумана політика розміщення своїх поточних засобів у промислових цінностях та фінансових заходах світового масштабу; 6) глибоке знання політичних механізмів тих держав, де вони діють. Із наведеного випливає поєднання кількісних та якісних ознак ТНК, а також переважно економічна і політична сутність цих корпорацій. Таким чином, процес становлення ТНК супроводжувався пропозицією різних ознак цього феномену. Вчені вважали за необхідне навести максимальну кількість ознак, характерних для ТНК. Водночас визначення ТНК наводилися достатньо лаконічні, як це було зроблено, наприклад, Б. І. Осмініним: ТНК – це монополія, що об'єднує низку приватнокапіталістичних підприємств, економічно пов'язаних між собою у рамках внутрішньо-фірмового розподілу праці [3, с.45-48]. 1.2. Структура та типи транснаціональних корпорацій. За організаційною структурою транснаціональні корпорації, як правило, являють собою багатогалузеві концерни. Головна компанія виступає оперативним штабом корпорації. На базі широкомасштабної спеціалізації і кооперування вона здійснює техніко-економічну політику і контроль над діяльністю закордонних компаній і філій. Останнім часом в структурі транснаціональних корпорацій відбуваються істотні зміни, головні з яких пов'язані із здійсненням так званої комплексної стратегії. Стратегія транснаціональних корпорацій заснована на глобальному підході, що передбачає оптимізацію результату не для кожної окремої ланки, а для об'єднання в цілому. Комплексна стратегія полягає в децентралізації управління міжнародним концерном і значному підвищенні ролі регіональних управлінських структур. Така політика стала можливою завдяки досягненням техніки в галузі зв'язку та інформації, розвиткові національних і міжнародних банків даних, повсюдної комп'ютеризації. Вона дозволяє транснаціональним корпораціям координувати виробничу і фінансову активність зарубіжних філій і дочірніх фірм. Комплексна інтеграція в рамках транснаціональних корпорацій вимагає і комплексної організаційної структури, яка виражається у створенні регіональних систем управління та організації виробництва. Регіональні системи управління поділяються на три основні види: - головні регіональні управління, відповідальні за всі види діяльності концерну у відповідному регіоні. Вони наділені всіма правами по координації і контролю діяльності усіх філій у відповідному регіоні (наприклад, головне регіональне управління американського концерну «GeneralMotors» по координації діяльності філій в Азії й Океанії розташоване в Сінгапурі); - регіональні виробничі управління, які координують діяльність підприємств по лінії руху продукту, тобто відповідного виробничого ланцюжку. Такі управління відповідають за забезпечення ефективної діяльності відповідних підприємств, безперебійне функціонування всього технологічного циклу, підпорядковані безпосередньо головному регіональному управлінню концерну. Вони націлені на розвиток ефективних видів виробництв, нових моделей і товарів (наприклад, корпорація «Hewlett-Packard» на початку 90-х рр. із цієї причини перемістила свої виробничі управління з низки лідируючих продуктів із США в Європу); - функціональні регіональні управління забезпечують специфічні види діяльності концерну: збут, постачання, обслуговування споживачів після продажу їм товару, науково-дослідні і дослідно-конструкторські роботи і т.д. Ці управління відповідальні за результати діяльності усіх відповідних структур у регіональному або глобальному плані [4]. В даний час прийнято ділити ТНК на інтернаціональні, багатонаціональні та глобальні. Інтернаціональні ТНК є початковою і найбільш простою формою. Вони являють собою національні компанії із зарубіжними активами. Створені за кордоном філіали таких компаній не мають юридичної самостійності, а зарубіжні ринки розглядаються як продовження національного ринку. Тому такі компанії мають дуже високий рівень централізації прийняття управлінських рішень і контролю за діяльністю філій з боку материнської компанії. Багатонаціональні ТНК - це міжнародні корпорації, що об'єднують національні компанії ряду держав на виробничій та науково-технічній основі. Філії таких компаній, як правило, автономні, а закордонні ринки мають рівноцінне або пріоритетне значення в порівнянні з внутрішніми ринками. У зв'язку з цим зросла децентралізація окремих функцій управління при достатньому ступені незалежності структурних підрозділів. Глобальні ТНК - компанії, що створюються на основі інтеграції господарської діяльності, здійснюваної в різних країнах. Виниклі в 80-ті роки, саме вони визначають майбутній розвиток світової економіки. Ці ТНК являють собою об'єднання децентралізованих філій, для яких сферою діяльності є весь світ. Одна з основних характеристик таких ТНК - здійснення глобальної стратегії [6, c.17]. Подібний підхід включає сукупність наступних принципів: 1. Необхідно продавати товар у всьому світі, а не тільки на внутрішньому ринку, причому міжнародний збут розглядається не як додаток до основного бізнесу, а як невід'ємна частина стратегії. 2. Слід розміщувати ті чи інші види діяльності в інших країнах для того, щоб використовувати місцеві переваги, компенсувати певні несприятливі моменти або полегшити проникнення на національний ринок. 3. Координація та інтеграція різних видів діяльності повинна здійснюватися в масштабах всього світу [4]. Розширюючи свою експансію ТНК використовують різноманітні форми освоєння світового ринку. Ці форми в значній мірі грунтуються на контрактних відносинах і не пов'язані з участю в акціонерному капіталі інших фірм. До числа таких форм економісти зазвичай відносять: - ліцензування; - франчайзинг; - управлінські контракти; - надання технічних і маркетингових послуг; - обмежені за часом договори по створенню спільних підприємств та угоди щодо здійснення окремих операцій. На практиці часто важко чітко провести межу між тією або іншою формою діяльності ТНК. Вони використовуються не диференційовано і часто переплітаються. Часто вони не альтернативні традиційному закордонному інвестуванню, а доповнюють його. Важлива особливість розвитку цих форм у тому, що вони використовуються в значній мірі у відносинах між самими ТНК, висловлюючи посилення доцентрових тенденцій. Особливого поширення набули ліцензійні угоди - юридичні договори, за якими ліцензіар надає певні права ліцензіату на деякий час і за певну винагороду. Передача ліцензій здійснюється як по внутрішньо фірмовим договорами ТНК, так і по зовнішніх каналах передачі технологій. Особливий різновид ліцензійної угоди є франчайзинг. Франшиза - ліцензійна угода, розрахована на тривалий термін. При цьому франчайзер представляє певні права фірмі-клієнтові. Ці права включають використання торгової марки або фірмової назви, а також послуги з технічної допомоги, підвищення кваліфікації робочої сили, торгівлі та управління за певну плату. З кінця 80-х рр.. стає популярною така форма експансії ТНК, як надання управлінських і маркетингових послуг. Договір на надання управлінських послуг - це угода, за якою оперативний контроль підприємства або фази його діяльності надається іншому підприємству за відповідну винагороду. Функції, виконувані підприємствами за договором, можуть включати управління виробництвом, у тому числі відповідальність за технічний та інженерний аспекти виробництва; управління кадрами, в тому числі призначення і звільнення іноземців і навчання місцевої робочої сили; покупку техніки і сировини; маркетинг і фінансове управління [5]. За контрактами про надання технічної допомоги ТНК здійснюють технічні послуги, що мають відношення до якого-небудь специфічного аспекту діяльності даної фірми. Найчастіше подібні договори пов'язані з ремонтом і профілактикою машин і устаткування, порадами щодо використання ноу-хау, усунення аварій та контролем за якістю. Широкого поширення набули договори про здачу заводів «під ключ». У цьому випадку ТНК бере на себе відповідальність за здійснення всіх (або більшої частини) видів діяльності, необхідних для планування або будівництва певного об'єкту. У цілому тенденція до використання різноманітних форм міжнародних економічних зв'язків ТНК розвивається, як і сам процес інтернаціоналізації капіталу і виробництва, демонструючи нові форми і підходи. Новітньою формою завоювання ТНК міжнародних ринків є створення ними за кордоном спеціальних інвестиційних компаній. Завдання цих структур - інвестиції в дочірні та партнерські підприємства ТНК для стимулювання просування їх продукції на регіональні ринки. | |
| Просмотров: 1287 | Загрузок: 82 | Рейтинг: 0.0/0 | |
| Всего комментариев: 0 | |