| Главная » Файлы » Курсовые работы » Курсовые проекты |
ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ СУТНОСТІ ФІНАНСОВОЇ СТІЙКОСТІ ПІДПРИЄМСТВА
| [ Скачать с сервера (153.0 Kb) ] | 08.05.2017, 16:41 |
| РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ СУТНОСТІ ФІНАНСОВОЇ СТІЙКОСТІ ПІДПРИЄМСТВА ……………………………………………………………………..8 1.1. Характеристика фінансової стійкості підприємства як теоретичної категорії ……………………………………………………………………………….. 8 1.2. Зовнішні та внутрішні чинники, що впливають на фінансову стійкість в ринковому середовищі ……………………………………………………………….13 1.3. Моделі та показники оцінки фінансової стійкості ……………………….18 РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ФІНАНСОВОЇ СТІЙКОСТІ ТзОВ «ВОЛИНЬАГРОПРОДУКТ» ………………………………………………………...30 2.1. Організаційно-економічна характеристика ТзОВ«Волиньагропродукт».30 2.2. Оцінка фінансового стану підприємства ………………………………….35 2.3. Оцінка фінансової стійкості підприємства ……………………………….50 РОЗДІЛ 3. НАПРЯМИ ПІДВИЩЕННЯ ФІНАНСОВОЇ СТІЙКОСТІ ТзОВ «ВОЛИНЬАГРОПРОДУКТ» ………………………………………………………. 61 3.1. Система заходів підвищення фінансової стійкості підприємства …….. 61 ВИСНОВКИ …………………………………………………………………………. 68 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ …………………………………………….71 ДОДАТКИ……………………………………………………………………………..75 ВСТУП Становлення ринкових відносин в Україні супроводжується активним розвитком підприємництва, створенням нових підприємств, діяльність яких спрямована на досягнення певних результатів. Однак, їхньою особливістю є низька економічна стійкість, коли одні з них досягають цілей своєї діяльності, а інші працюють менш успішно. Тому дослідження фінансово-економічних процесів на рівні підприємства як основної ланки національної економіки має ключове значення. Оскільки фінансова стійкість підприємства є однією з найважливіших складових економічної стійкості, проблема пошуку шляхів її підвищення є надзвичайно актуальною. Адже фінансова стійкість підприємства є однією з головних умов життєдіяльності, розвитку й забезпечення високого рівня конкурентоспроможності підприємства. Окрім того, фінансова стійкість підприємства характеризує ефективність операційного, інвестиційного і фінансового розвитку, містить необхідну інформацію для інвесторів, а також відображає здатність підприємства відповідати за своїми боргами й зобов’язаннями. Саме тому в умовах світової економічної кризи однією з найважливіших задач, що стоять перед вітчизняними підприємствами, є підвищення їх фінансової стійкості, яка виступає своєрідним «гарантом» економічної відповідальності за своєчасне виконання фінансових зобов’язань, за ефективність господарювання. Фінансовій стійкості підприємства присвячені праці багатьох вчених: В.Г.Артеменко, М.Д.Білик, О.В.Єфімової, К.В.Ізмайлової, В.В.Ковальова, О.Н.Волкова, М.Я.Коробова, М.Н.Крейніної, Н.А.Русак, В.А.Русак, Г.В.Савицької та ін. Останніми роками питання оцінки фінансової стійкості підприємства досліджували такі вітчизняні науковці: І.О.Бланк, В.А.Забродський, Г.О.Крамаренко, М.Л.Котляр, Н.А.Кизим, Л.Н.Лахтіонова, В.С.Марцин, Є.В.Мних, Н.М.Притуляк, Н.В.Ткаченко, О.С.Філімоненков, Ю.С.Цал-Цалко та ін. Значний вклад в розробку методологічних і методичних підходів до оцінювання фінан-сової стійкості підприємства внесли російські вчені: М.С.Абрютіна, Л.В.Андрєєва, Є.В.Негашев, В.І.Макар’єва, Л.А.Орланюк-Малицька, В.М.Радіонова, Р.С.Сейфулін, О.В.Сисоєва, М.А.Федотова, А.Д.Шеремет та ін. Однак більшість літературних джерел з даної проблематики обмежена лише розглядом системи тематичних показників та алгоритмів їх розрахунку і невиправдано залишає поза межами дослідження ряд важливих, але недостатньо вивчених питань. Так, до останнього часу немає однозначного визначення сутності фінансової стійкості, не з’ясовані її ознаки та основні фактори впливу. В наукових працях не знайшли необхідного відображення питання взаємозв’язку, що існує між фінансовою стійкістю та іншими характеристиками фінансового стану. Недостатньо вивчена необхідність і можливість застосування інших (крім коефіцієнтного) прийомів та методів фінансового аналізу, встановлення нормативних значень для коефіцієнтів фінансової стійкості, визначення раціональних і ефективних шляхів підвищення фінансової стійкості підприємства та ін. Такий стан вирішення наявних проблем ще раз підкреслює актуальність вибраної теми дипломної роботи. Метою дипломної роботи є теоретичне обґрунтування шляхів підвищення фінансової стійкості підприємства та практичне визначення найбільш ефективних з них на прикладі конкретного підприємства. У відповідності до мети дипломної роботи належить вирішити такі основні завдання: 1. Висвітлити сутність фінансової стійкості підприємства як теоретичної категорії. 2. Визначити зовнішні та внутрішні чинники, що впливають на фінансову стійкість в ринковому середовищі. 3. Охарактеризувати моделі та показники оцінки фінансової стійкості. 4. Провести фінансово-економічну характеристику конкретного підприємства. 5. Здійснити оцінку фінансового стану досліджуваного підприємства. 6. Оцінити фінансову стійкість аналізованого підприємства. 7. Дослідити систему заходів підвищення фінансової стійкості підприємства. Об’єктом наукової роботи виступає фінансова стійкість підприємства як одна з найважливіших характеристик його фінансового стану. Предметом наукової роботи є процес визначення шляхів підвищення фінансової стійкості конкретного підприємства. Для формулювання теоретичної основи оцінки ефективності фінансово-господарської діяльності підприємства використані методи аналізу і систематизації положень науково-теоретичних і методичних джерел з питань ефективності діяльності суб’єкта господарювання. Аналітична робота по визначенню показників фінансово-господарської діяльності досліджуваного підприємства, його фінансового стану в цілому і фінансової стійкості зокрема буде проводитись за допомогою прийомів і способів економічного аналізу: порівняння (горизонтальний, вертикальний, одновимірний, багатовимірний порівняльний аналіз); абсолютні, відносні та середні величини; ряди динаміки; індексний метод; прийом табличного відображення даних та ін. Інформаційною базою дослідження є законодачі і нормативні акти, зокрема Закон України «Про господарські товариства», положення (стандарти) бухгалтерського обліку та ін. Для оцінювання фінансового стану підприємства використані дані бухгалтерської та фінансової звітності: балансу підприємства (форма № 1); звіту про фінансові результати (форма № 2); статистичної звітності. Джерелами інформації є також нормативно-довідкові дані, дані спеціальних обстежень, підручники, навчальні посібники, монографії, статті в спеціалізованих періодичних виданнях та ін. Дослідження процесу оцінювання фінансової стійкості та визначення шляхів її підвищення буде проводитись на прикладі ТзОВ «Волиньагропродукт». Значення цієї роботи полягає у можливостях практичного використання результатів дослідження для підвищення фінансової стійкості та поліпшення фінансового стану товариства, зростання ефективності його виробничої і фінансової діяльності. РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ СУТНОСТІ ФІНАНСОВОЇ СТІЙКОСТІ ПІДПРИЄМСТВА 1.1. Характеристика фінансової стійкості підприємства як теоретичної категорії Умовою життєдіяльності і основою стабільності стану підприємства в ринковій економіці виступає його стійкість. На стійкість підприємства впливає дуже багато факторів. Від того, які саме фактори впливають на неї, розрізняють декілька видів стійкості. Відповідно до підприємства як господарюючого суб’єкта існує: 1) внутрішня стійкість; 2) фінансова стійкість; 3) загальна стійкість. Внутрішня стійкість – це такий фінансовий стан підприємства, за якого забезпечується достатньо високий результат його функціонування. Фінансова стійкість відображає постійне стабільне перевищення доходів над витратами, вільне маневрування грошовими коштами підприємства, здатність шляхом ефективного їх використання забезпечити безперервний процес виробництва і реалізації продукції, а також затрати на його розширення і оновлення. Загальна стійкість відображає рух грошових потоків, який забезпечує постійне перевищення надходження коштів (доходів) над їх витрачанням (затратами). Умовою загальної стійкості підприємства є його здатність вільно розвиватися в умовах внутрішнього і зовнішнього середовищ. Для цього підприємство повинно мати гнучку структуру фінансових ресурсів [16]. Головною складовою загальної стійкості підприємства є фінансова стійкість, яка формується в процесі всієї його фінансово-господарської діяльності. У процесі визначення сутності поняття «фінансова стійкість» необхідно насамперед з’ясувати сутність терміна «стійкість». У Тлумачному словнику живої великоруської мови В.І.Даля стійкість розглядається як «здатність вистояти супроти чогось, встояти, успішно протистояти силі, витримати, не поступитися». У виданні «Великий економічний словар» стійкість трактується як сталість, постійність, непідвладність ризику втрат і збитків. Стійкість у Словнику української мови визначається як здатність довго зберігати і проявляти свої властивості, не піддаватись руйнуванню і псуванню [7]. Н. В. Ткаченко вважає, що стійкість – це здатність тієї чи іншої системи зберігати певні властивості та характеристики незмінними або майже незмінними [38]. Ю. С. Цал-Цалко дотримується думки, що стійкість – це стан активів (пасивів) підприємства, що гарантує постійну платоспроможність [43]. О. С. Філімоненков наголошує на тому, що стійкість – це такий стан підприємства, коли обсяг його майна (активів) достатній для погашення зобов’язань, тобто коли підприємство є платоспроможним [41]. В. І. Макар’єва та Л. В. Андрєєва вважають, що стійкість виражається через стан і структуру активів організації, їх забезпеченість джерелами [26]. Проведений аналіз науково-методичних джерел свідчить про неоднозначність у визначенні поняття «фінансова стійкість». В економічній літературі це поняття іноді зустрічається як синонім до понять «платоспроможність», «довгострокова платоспроможність», «фінансова стабільність». Це пов’язано насамперед з різними тлумаченнями з боку науковців самого поняття «фінансова стійкість». Автори пропонують фінансову стійкість підприємства умовно поділити на фінансову стійкість у вузькому та широкому значенні для того, щоб виявити відмінності між наведеними вище поняттями. Адже від того, у якому значенні розглядається поняття «фінансова стійкість», залежить і використання різних показників для аналізу та оцінки фінансової стійкості підприємства. Фінансова стійкість у вузькому значенні визначається ефективним залученням, розміщенням та використанням фінансових ресурсів. Нарівні з платоспроможністю, ліквідністю і кредитоспроможністю вона виступає окремою складовою для для аналізу та оцінки фінансового стану підприємства. При цьому платоспроможність виступає зовнішнім проявом фінансової стійкості підприємства. У широкому значенні поняття «фінансова стійкість» включає, крім ефективного формування, розміщення та використання фінансових ресурсів, оптимальну структуру активів, а також передбачає задовільні параметри діяльності підприємства (прибутковість, беззбитковість). Фінансова стійкість у широкому значенні охоплює такі поняття, як «довгострокова платоспроможність» та «ліквідність» [41]. Поняття «фінансова стійкість» по-різному трактують науковці. Так, на думку М.С.Абрютіної та А.В.Грачова, фінансова стійкість підприємства – це надійно гарантована платоспроможність, незалежність від випадковостей ринкової кон’юнктури та поведінки партнерів [ 14 ]. О.В.Павловська, Н.М.Притуляк і Н.Ю.Невмержицька розглядають фінансову стійкість з позиції спроможності підприємства за рахунок власних коштів забезпечувати запаси й витрати, не допускати невиправданої дебіторської і кредиторської заборгованості та своєчасно розраховуватися за зобов’язаннями [ 9 ]. Г.О.Крамаренко трактує фінансову стійкість як такий фінансовий та економічний стан підприємства, за якого платоспроможність зберігає тенденцію до стійкості, тобто постійна у часі, а співвідношення власного і позикового капіталу перебуває у межах, яка забезпечує цю платоспроможність. Крім того, Г.О.Крамаренко наголошує на тому, що фінансова стійкість – це платоспроможність у часі з дотриманням умови фінансової рівноваги між власним і позиковим капіталом [21] М.Д.Білик вважає, що фінансова стійкість – це такий стан фінансових ресурсів підприємства, за якого раціональне розпорядження ними є гарантією наявності власних коштів, стабільної прибутковості та забезпечення процесу розширеного відтворення. На її думку, фінансова стійкість – це спроможність підприємства забезпечувати пропорційний розвиток при збереженні достатнього рівня плато- та кредитоспроможності [9]. М.Я.Коробов розглядає фінансову стійкість як досягнення підприємством відповідних параметрів діяльності та ефективне розміщення його фінансових ресурсів. Він вказує на те, що фінансова стійкість підприємства формується, з одного боку, під впливом рентабельності його діяльності, а з іншого боку – під впливом забезпечення підприємства необхідними фінансовими ресурсами [5]. В.М.Родіонова і М.А.Федотова трактують фінансову стійкість як такий стан фінансових ресурсів підприємства, їх розподіл і використання, який забезпечує розвиток підприємства на основі зростання прибутку і капіталу при збереженні платоспроможності і кредитоспроможності в умовах допустимого рівня ризику [31]. Л.М.Шаблиста стверджує, що фінансова стійкість – це узагальнююча якісна характеристика фінансового стану підприємства, яка відображає тенденції зміни фінансових відносин на підприємстві під впливом різноманітних внутрішніх і зовнішніх чинників. Н.А.Мамонтова наголошує на тому, що фінансова стійкість – це такий стан підприємства, при якому забезпечується стабільна фінансова діяльність, постійне перевищення доходів над витратами, вільний обіг грошових коштів, ефективне управління фінансовими ресурсами, безперервний процес виробництва і реалізації продукції, розширення й оновлення виробництва. Л.О.Орланюк-Малицька вважає, що фінансова стійкість – це здатність суб’єкта ринку зберігати кількість і якість своїх фінансових ресурсів за умов зміни середовища. Л.В.Шірінян зазначає, що сутність фінансової стійкості полягає у здатності підприємства зберігати або відновлювати початковий (або близький до нього) стан чи поліпшувати цей стан при зміні зовнішніх і внутрішніх параметрів (чинників) впливу на фінансові потоки [22]. Г.М.Лиференко визначає фінансову стійкість підприємства як такий стан його фінансових ресурсів, їх розподіл та використання, який забезпечує розвиток підприємства на основі зростання прибутку та капіталу при збереженні плато- і кредитоспроможності в умовах певного рівня ризику [28]. На думку Г.Г.Старостенко та Н.В.Мірко, фінансова стійкість досягається при стабільному перевищенні доходів над витратами, вільному маневруванні грошовими коштами та стійкому економічному зростанні [35]. В.З.Бугай та В.М.Омельченко вважають, що фінансова стійкість підприємства – це такий фінансовий стан підприємства, що характеризується ефективним формування, розміщенням та якісним використанням фінансових ресурсів підприємства для забезпечення фінансової стабільності. Фінансова стійкість підприємства є окремою складовою аналізу та оцінки фінансового стану підприємства поряд з ліквідністю та платоспроможністю, кредитоспроможністю, рентабельністю, діловою активністю підприємства [10]. Лахтіонова Л.А. зауважує, що фінансова стійкість – це такий стан фінансових ресурсів, при якому підприємство, вільно маневруючи грошовими коштами, здатне шляхом ефективного їх використання забезпечити безперервний процес виробничо-торговельної діяльності, а також затрати на його розширення і оновлення [23]. Савицька Г.В. пропонує під фінансовою стійкістю розуміти здатність суб’єкта господарювання функціонувати і розвиватися, зберігати рівновагу своїх активів і пасивів, які є гарантією його постійної платоспроможності та інвестиційної привабливості в межах допустимого рівня ризику [32]. К.В.Ізмайлова зазначає, що фінансова стійкість характеризує ступінь фінансової незалежності підприємства щодо володіння своїм майном і його використання [20]. Систематизація розглянутих підходів дозволила визначити, що фінансова стійкість розглядається у вузькому значенні як спроможність підприємства за рахунок власних коштів забезпечувати діяльність або запаси і витрати, у широкому – як складова загальної стійкості підприємства й особливий фінансовий стан. Отже, фінансова стійкість підприємства означає здатність господарюючого суб’єкта функціонувати й розвиватися, зберігати рівновагу своїх активів і пасивів у мінливих умовах внутрішнього і зовнішнього середовищ. З метою знаходження точної, і разом з цим, більш повної формули визначення сутності фінансової стійкості Н.М.Притуляк наводить такі її ознаки: 1) постійне зростання валюти балансу; 2) здатність підприємства розвиватися в умовах внутрішнього і зовнішнього середовища; 3) ліквідність, платоспроможність і надійність підприємства; 4) достатність власних або стабільних джерел у сукупних джерелах фінансування; 5) стабільність доходів, якість активів [30]. До числа найважливіших економічних проблем в ринкових умовах є визначення меж фінансової стійкості підприємства. Недостатня фінансова стійкість може призвести до неплатоспроможності підприємства і відсутності у нього коштів для розвитку виробництва і взагалі діяльності господарюючого суб’єкта. Надлишкова фінансова стійкість також негативно впливає на виробничо-торговельну діяльність, оскільки виступає гальмом її розвитку, збільшуючи затрати підприємства надлишковими запасами і резервами. Отже, фінансова стійкість повинна характеризуватися таким станом фінансових ресурсів, який би відповідав вимогам ринку і водночас задовольняв потреби розвитку підприємства. 1.2. Зовнішні та внутрішні чинники, що впливають на фінансову стійкість в ринковому середовищі На фінансову стійкість підприємства впливає ціла низка чинників. З метою управління окремими з них, посилення чи послаблення їх впливу на фінансову стійкість підприємства їх можна об’єднати в групи залежно від рівня виникнення та ступеня значущості. За рівнем виникнення виділяють внутрішні та зовнішні чинники. Зовнішні чинники, що впливають на фінансову стійкість, викликані дією об’єктивних економічних законів і майже не залежать від діяльності підприємства. Внутрішнім чинникам властивий високий ступінь керованості, а характер їх зміни безпосередньо залежить від організації роботи самого підприємства. Залежно від ступеня значущості виділяють чинники І рівня (базові), ІІ рівня (похідні) та ІІІ рівня (деталізуючі) [33]. За складом та ступенем значущості чинники, що впливають на фінансову стійкість, можна охарактеризувати так: Чинники І рівня – це узагальнюючі (базові) чинники, які є результатом впливу чинників ІІ і ІІІ рівнів і водночас виступають генератором взаємодії більш дрібних чинників. До чинників І рівня відносять: 1) фазу економічного розвитку системи; 2) стадію життєвого циклу підприємства. Фаза економічного розвитку економічної системи є базовим зовнішнім чинником, що впливає на фінансову стійкість підприємства. Залежно від цього чинника будуть різними темпи реалізації продукції, виробництва, їх співвідношення, рівень інвестицій підприємства у товарні запаси, доходи підприємства та населення. Так, у період економічної кризи темпи реалізації продукції відстають від темпів її виробництва, зменшуються інвестиції в товарні запаси. Це, у свою чергу, призводить до ще більшого скорочення збуту та одночасного зменшення доходів підприємств і рівня доходів населення. Отже, знижується ліквідність підприємств та їх платоспроможність, що неодмінно негативно відбивається на ступені фінансової стійкості підприємства. Другим базовим чинником І рівня виступає стадія життєвого циклу підприємства. Вона є основоположним чинником при визначенні загальноекономічної мети діяльності підприємства, для досягнення якої будуть спрямовані всі інші його стратегії (стратегія управління обсягами діяльності, стратегія управління власним та позиковим капіталом, фінансова стратегія). На рівні підприємства необхідно велику увагу приділяти з’ясуванню специфіки кожної окремої стадії його розвитку, оскільки вона буде визначати також потенційні можливості підприємства щодо забезпечення обсягів діяльності, а отже, величини прибутку, формування приросту активів та їх фінансування. Разом із цим опосередковано буде формуватись певний ступінь фінансової стійкості та стабільності підприємства. Чинники ІІ рівня – похідні. Вони є результатом дії основоположних (базових) чинників. До складу чинників ІІ рівня (похідних) належать: 1) середній рівень доходів населення; 2) демографічна ситуація; 3) соціальна політика держави; 4) податкова політика держави; 5) грошово-кредитна політика; 6) амортизаційна політика; 7) загальний рівень стабільності; 8) стратегія управління обсягами діяльності, активами, капіталом, грошовими потоками. Чинники ІІ рівня бувають як зовнішніми, так і внутрішніми. Зовнішні чинники – це такі, вплив яких пов'язаний з характером державного регулювання (податкова, грошово-кредитна, амортизаційна, соціальна, демографічна політика та ін.). До внутрішніх похідних чинників ІІ рівня, що забезпечують фінансову стійкість, належать стратегія управління обсягами діяльності підприємства, політика управління його активами, власним і позиковим капіталом. Чинники ІІІ рівня є деталізуючими. З їх допомогою з’ясовують і деталізують механізм впливу на фінансовий стан підприємства похідних чинників. До чинників ІІІ рівня (деталізуючих) відносять: 1) рівень конкуренції; 2) рівень інфляції; 3) склад та структуру активів; 4) стратегію управління власними фінансовими ресурсами та позиковим капіталом; 5) стратегію управління ризиком. Вплив чинників ІІІ рівня на фінансову стійкість є різним. Тому за їх значимістю одним із найважливіших внутрішніх чинників фінансової стійкості є оптимізація складу та структури активів підприємства. Аналогічним за своїм впливом є також правильний вибір стратегії управління активами. Значною мірою фінансова стійкість підприємства залежить від якості політики управління поточними активами, від того, який загальний обсяг оборотних коштів має підприємство, який розмір запасів та активів у грошовій формі. При зменшенні виробничих запасів та зростанні ліквідних активів підприємство може отримувати більший обсяг прибутку за рахунок залучення в оборот додаткових коштів. Однак разом із цим виникає ризик неплатоспроможності підприємства. Оптимізація управління поточними активами полягає в тому, щоб забезпечити достатньо високий рівень прибутковості активів при одночасній мінімізації ризику втрати платоспроможності, ліквідності та фінансової стійкості. Другим за своїм значенням внутрішнім чинником ІІІ рівня є стратегія управління капіталом – оптимізація складу та структури джерел фінансування активів, власних фінансових ресурсів, а також правильний вибір політики управління ними. Зі збільшенням обсягу власних фінансових ресурсів за рахунок внутрішніх джерел збільшуються також потенційні можливості підприємства. Важливим є як загальний розмір прибутку, так і структура його розподілу, а саме та частка, яка спрямовується на реінвестиційні цілі. Отже, політика розподілу та використання прибутку є одним із основних внутрішніх деталізуючих чинників, що впливають на фінансову стійкість підприємства. На фінансову стійкість підприємства значний вплив мають кошти, що додатково мобілізуються на ринку позикового капіталу. Збільшення позикового капіталу, з одного боку, сприяє зростанню прибутковості власного капіталу, а з другого – надмірне зростання частки позикового капіталу призводить до зниження фінансової стійкості підприємства, зростання ризику втрати платоспроможності та фінансової незалежності. Отже, у цьому зв’язку особливо важливим є чинник забезпечення оптимальної структури капіталу підприємства. Вплив зовнішніх чинників ІІІ рівня на фінансову стійкість особливо зростає на стадії економіки кризового періоду. З фінансовою стійкістю підприємства тісно пов'язаний обсяг платоспроможного попиту населення, оскільки зростання обсягу попиту є стимулом до розширення обсягу його діяльності. Таке розширення потребує зростання активів підприємства, а значить, обумовлює необхідність пошуку додаткових джерел фінансування цього приросту. Залучення таких джерел призводить до структурних змін у складі джерел фінансування активів, а отже, відповідно впливає на ступінь фінансової стійкості підприємства. Падіння платоспроможного попиту, яке характерне для кризового періоду функціонування економіки, призводить до загострення конкурентної боротьби та підвищення рівня конкуренції на ринках. Гострота конкурентної боротьби – не менш важливий зовнішній чинник фінансової стійкості, оскільки така боротьба призводить до кон’юнктурних змін на товарних, ресурсних та фінансових ринках. Це, у свою чергу, є причиною змін цін на продукцію підприємства (що впливає на можливі обсяги реалізації), на матеріальні ресурси (що змінює витрати на виробництво та реалізацію), на фінансові ресурси (що відбивається на можливості залучення підприємством позикових коштів). Усі ці зрушення відразу відбиваються (позитивно чи негативно – залежно від характеру змін зовнішніх чинників) на ступені фінансової стійкості підприємства. Зовнішнім фактором ІІІ рівня, що впливає на фінансову стійкість, є рівень інфляції. Порівняно зі стабільним етапом розвитку, в умовах економічної кризи зростає вплив інфляції. Це негативно відбивається на ступені фінансової стійкості підприємства, оскільки зменшується обсяг його чистого прибутку. Такі зміни призводять до зниження обсягу власних фінансових ресурсів. Опосередковано на стабільність фінансового стану підприємств впливають макроекономічні чинники, від яких безпосередньо залежить досягнення стабілізації економічної системи. Їх класифікують за такими ознаками (табл. 1. 1). Таблиця 1.1. Класифікація макроекономічних чинників [41] № з/п Класифікаційна ознака Чинник 1 За економічним значенням 1. Основоположні чинники, які визначають основні макроекономічні про-порції розвитку економіки держави (обсяг виробництва ВВП, обсяг інвес-тицій, обсяг і структура капіталовкладень, обсяг грошової маси в обсягу). 2. Похідні чинники, що є результатом впливу основоположних (темп інф-ляції, структура розміщення грошової маси, обсяг платоспроможного по-питу, рівень доходів споживачів,стан грошового,фінансового та фондово-го ринків, ринку кредитних ресурсів, засобів виробництва і робочої сили) 2 За походженням 1.Чинники, що виникають внаслідок дії об’єктивних економічних законів (закону грошового обігу, який зумовлює розмір грошової маси в обігу, її структуру, закон кругообороту капіталу, який визначає обсяг інвестицій та їх структуру). 2. Чинники, що виникають у зв’язку з державним регу-люванням економіки (наявність та характер податкової політики, політи-ки регулювання інвестиційної діяльності суб’єктів господарювання, рин-ку кредитних ресурсів, грошового ринку та ін.)) 3 За характером впливу на економіку 1. Чинники, що стимулюють розвиток економічної системи (зростання обсягів валового національного продукту, обсягів виробництва промис-лової продукції, збільшення обсягів інвестицій в економіку та перевищен ня їх обсягу над амортизацією). 2. Чинники, які негативно впливають на розвиток економіки, тобто є основною передумовою стагнації економіки (скорочення обсягів інвестицій при одночасному перевищенні амортиза-ційних відрахувань над розмірами валових інвестицій, зростання собівар- тості продукції при одночасному скороченні обсягів виробництва, збіль-шення податкового тиску, негативні зрушення в структурі витрат на ви-робництво 4 За характером впливу на рез-ти фінансово-економічної діяльності 1. Прямі чинники, зміни яких відразу відбиваються на фінансовому стані підприємств (зміни податкової політики – ставок, умов сплати податків, пільг тощо, амортизаційна політика, грошово-кредитна політика та ін.). 2. Опосередковані чинники (до них належать основоположні) Отже, на фінансову стійкість підприємства в ринковому середовищі впливають зовнішні (ті, які не залежать від підприємства) та внутрішні (ті, які залежать від підприємства) чинники. До перших можна віднести: 1) неудосконаленість фінансової, грошової, кредитної політики держави; 2) недосконалість податкової системи; 3) недосконалість нормативно-законодавчої бази реформування економіки; 4) достатньо високий рівень інфляції. До другої групи відносяться: 1) зниження обсягів продажу за умов недосконалого вивчення попиту, відсутності каналів збуту, реклами; 2) зниження обсягів виробництва; 3) зниження якості та ціни продукції; 4) невиправдано високі витрати; 5) низька рентабельність продукції; 6) високі борги; 7) невміння керівництва працювати та обирати ефективну фінансову, цінову, інвестиційну політику в умовах ринку та конкуренції. 1.3. Моделі та показники оцінки фінансової стійкості Аналіз фінансової стійкості підприємства є найважливішим етапом оцінки його діяльності, відображає результати його поточного, інвестиційного і фінансового розвитку, містить необхідну інформацію для інвесторів, а також характеризує здатність підприємства відповідати за своїми боргами і зобов’язаннями і нарощувати свій економічний потенціал. В основі аналізу фінансової стійкості підприємства лежить балансова модель такого виду (формула 1.1.): НА + ОА + ВМД = ВК + R P + ДО + ПЗ + ДМП або НАОЗ + НБ + ОЗ + ДФІ + НАін = ВК + RP + KT + Ко ++ Кt + ПЗЗР + ДМП, (1.1) де НА - необоротні активи; ОА - оборотні активи; ВМД - витрати майбутніх періодів; ВК - власний капітал; RP - забезпечення майбутніх витрат і платежів; ДО - довгострокові зобов’язання; ПЗ - поточні зобов’язання; ДМП - доходи майбутніх періодів; НАОЗ - нематеріальні активи; НБ - незавершене будівництво; ОЗ - основні засоби; ДФІ - довгострокові фінансові інвестиції; НАін - інші необоротні активи; KT - довгострокові кредити банків і інші довгострокові зобов’язання; Ко - кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги; Кt - короткострокові кредити банків; ПЗЗР - поточні зобов’язання за розрахунками [8]. Значна кількість чинників, що впливає на фінансову стійкість підприємства, обумовлює значною мірою відсутність в економічній літературі єдиного підходу до її визначення та оцінки. Передумовою оцінки фінансової стійкості визнається проведення аналізу фінансового стану підприємства та його оцінка за допомогою системи коефіцієнтів, які дають змогу зробити висновок про ступінь фінансової стійкості підприємства. В Україні використовують різні методики оцінки фінансового стану підприємств, що й стало причиною відсутності єдиного підходу до визначення та оцінки фінансової стійкості. Зокрема, фінансову стійкість оцінюють за допомогою абсолютних і відносних показників. За абсолютний показник фінансової стійкості приймають наявність власних оборотних коштів (ВОК). Це розрахунковий показник, який визначають як різницю власного капіталу підприємства (ВК) та суми необоротних активів (НА): ВОК = ВК - НА (1.2) Аналіз наукових праць дає змогу виділити вісім різних методичних підходів до розрахунку власного оборотного капіталу на основі балансового звіту підприємства (табл. 1.2). Цей розрахунковий показник показує, яка сума поточних активів сформована за рахунок власного капіталу. Нестача або зменшення суми власних оборотних засобів призводить до збільшення величини залученого капіталу і посилення фінансової залежності підприємства. Таблиця 1.2 Порядок розрахунку власного оборотного капіталу [10] № з/п Формула розрахунку 1 Рядок 260 – Рядок 620 2 (Рядок 260 + Рядок 270) – (Рядок 620 + Рядок 630) 3 (Рядок 260 + Рядок 270) – (Рядок 480 + Рядок 620 + Рядок 630) 4 Рядок 380 – Рядок 080 5 Рядок 380 – (Рядок 080 – Рядок 050) 6 Рядок 380 + Рядок 430 - Рядок 080 7 Рядок 380 + Рядок 430 + Рядок 480 – Рядок 080 8 Рядок 380 + Рядок 430 + Рядок 630 – Рядок 080 Крім того, до абсолютних показників фінансової стійкості підприємства відносять наявність власного оборотного і довгостроково залученого капіталу та загальну величину капіталу для формування запасів і витрат [35]. Наявність власного оборотного і довгостроково залученого капіталу, який називається перманентним (КП), визначається як сума власного оборотного капі-талу (ВОК) і довгостроково залученого капіталу (КЗД): КП = ВОК + КЗД (1.3) Загальну величину капіталу для формування запасів і витрат (Ксум) визнача-ють як суму перманентного капіталу (КП) та короткостроково залученого капіта-лу (КЗК): Ксум = КП + КЗК (1.4) А.Д.Шеремет і Р.С.Сайфулін до абсолютних показників фінансової стійкості відносять такі групи показників [45]: - для характеристики джерел формування запасів і затрат, що відображають різний ступінь охоплення різних видів джерел: 1) наявність власних оборотних коштів; 2) наявність власних і довгострокових позикових джерел формування запасів і витрат; 3) загальна величина основних джерел формування запасів і витрат. - показники забезпеченості запасів і затрат джерелами їх формування: 1) надлишки або нестача власних оборотних коштів. Визначається як різниця між наявними власними оборотними коштами і обсягом запасів і затрат; 2) надлишки або нестача власних і довгострокових позикових джерел формування запасів і витрат; 3) надлишки або нестача загальної величини основних джерел формування запасів. Для більш детальної оцінки фінансової стійкості підприємства, крім абсолют-них показників, застосовують відносні показники. Виділяють три методичних підходи щодо визначення фінансової стійкості за відносними показниками: 1) коефіцієнтний; 2) агрегатний; 3) інтегральний [40]. Суть коефіцієнтного підходу оцінки фінансової стійкості підприємства полягає в обчисленні та аналізі низки фінансових коефіцієнтів. При використанні цього підходу кількість фінансових коефіцієнтів коливається в межах від одного до шістнадцяти і більше. Єдиного загальновизнаного підходу використання інформації для кількісного визначення фінансової стійкості та її оцінки немає. Зокрема, М.Д.Білик рекомендує здійснювати аналіз фінансової стійкості підприємства через розрахунок та оцінку таких коефіцієнтів (табл.1.3). Таблиця 1.3 Алгоритм розрахунку основних показників (коефіцієнтів) фінансової стійкості підприємства (за даними ф. № 1 – Балансу) [9] № п/п Показник Порядок розрахунку показника (коефіцієнта) 1 Коефіцієнт фінансової автономії (Кавт) ряд.380/ряд.640 2 Коефіцієнт фінансової залежності (Кзал) ряд.640/ряд.380 3 Коефіцієнт фінансового ризику (Кф.р.) (ряд.430+ряд.480+ряд.620+ +ряд.630) / ряд.380 4 Коефіцієнт маневреності власного капіталу (Кман) (ряд.380 – ряд.080) / ряд. 380 5 Коефіцієнт структури покриття довгострокових вкладень (Кп.д.в) ряд.480 / ряд.080 6 Коефіцієнт довгострокового залучення коштів (Кд.з) ряд.480 / (ряд.380 + ряд.480) 7 Коефіцієнт фінансової незалежності капіталізованих джерел (Кн.к.д) ряд.380 / (ряд.380 + ряд.480) Охарактеризуємо найбільш суттєві із наведених коефіцієнтів. 1. Коефіцієнт фінансової автономії (незалежності) або коефіцієнт концентрації власного капіталу - характеризує частку власних коштів (власного капіталу) в загальній сумі коштів, авансованих у його діяльність. Визначається як відношення власного капіталу до суми всіх джерел коштів. Чим вище значення цього коефіцієнта, тим більш фінансово стійким, стабільним і більш незалежним від зовнішніх кредиторів є підприємство. Практика свідчить, що загальна сума заборгованості не повинна перевищувати суму власних джерел фінансування, тобто джерела фінансування підприємства (загальна сума капіталу) мають бути хоча б наполовину сформовані за рахунок власних коштів. 2. Коефіцієнт фінансової залежності є зворотним коефіцієнту фінансової автономії. Добуток цих коефіцієнтів дорівнює одиниці. Визначається як відношення суми всіх джерел коштів до власного капіталу. Зростання цього показника у динаміці означає збільшення частки позикових коштів у фінансуванні підприємства, а отже, втрату фінансової незалежності. Якщо його значення знижується до одиниці (100 %), то це свідчить про те, що власники підприємства повністю його фінансують, а якщо перевищує одиницю, то навпаки. | |
| Просмотров: 1172 | Загрузок: 22 | Рейтинг: 0.0/0 | |
| Всего комментариев: 0 | |