| Главная » Файлы » Курсовые работы » Курсовые проекты |
Тактичні прийоми та їх класифікація
| [ Скачать с сервера (122.0 Kb) ] | 01.09.2017, 23:34 |
| 1. Поняття тактичних прийомів 2. Тактичний прийом як елемент криміналістичної тактики 3. Принципи тактичних прийомів 4. Загальна класифікація тактичних прийомів 5. Проблемні питання класифікації тактичних прийомів Висновки Список використаної літератури Вступ Тактичний прийом є основним елементом криміналістичної тактики. В юридичній літературі визначення поняття тактичного прийому до цього часу є спірним, що викликає неоднозначне його розуміння і тлумачення. Основною метою дослідження є комплексне вивчення поняття та порядок використання тактичних прийомів. Завдання дослідження. Для досягнення поставленої мети потрібно з’ясувати наступні основні завдання: - розкрити сутність та зміст тактичних прийомів; - здійснити системний аналіз норм законодавства України з метою комплексного вивчення та осмислення порядку використання тактичних прийомів ; Об'єктом дослідження є тактичні прийоми. Предметом дослідження є аналіз різних тактичних прийомів, їх класифікація та проблемних питань. Науково-теоретичною основою дослідження тактичних прийомів є праці таких вчених, як Шепітько В.Ю., Когутич І.І., Скригонюк М.І., Бєлкин Р.С., Шеремет А.П., Салтевський М.В., Бахин В.П. та інші. Емпіричною базою дослідження є Кримінально-процесуальний кодекс України від 28.12.1960, Кримінальний процесуальний кодекс України від 13.04.2012 та інші нормативні акти. Методологія дослідження. В основі методології дослідження правової природи тактичних прийомів є діалектичний метод, а також спеціальні наукові методи логічного, системно-структурного та порівняльного аналізу, які у сукупності дають змогу з’ясувати сутність тактичних прийомів. Структура курсової роботи. Виходячи із поставленої мети та завдань дослідження структура курсової роботи складається зі вступу, п’яти питань , висновку та списку використаних джерел. В першому питанні розглянемо поняття тактичних прийомів. Друге питання присвячене тактичному прийому як елементу криміналістичної тактики. У третьому питанні розкриємо принципи тактичних прийомів. Загальну класифікацію тактичних прийомів проаналізуємо в четвертому питанні. В останньому пятому питанні обговоримо проблемні питання класифікації тактичних прийомів. В кінці робота підсумовується висновком. 1. Поняття тактичних прийомів Поняття тактичного прийому є одним із головних понять криміналістичної тактики. Тактичний прийом — це найбільш раціональний, найбільш ефективний засіб дії або найбільш раціональна лінія поведінки особи, яка здійснює процесуальні дії. У період зародження криміналістики як самостійної галузі знань тактика розглядалась як частина поліцейської (кримінальної) техніки. У працях учених Австро-Угорщини і Німеччини Г. Гросса, А. Вейн- гарта, Г. Шнейкерта, В. Штібера та інших відображено перші уявлення про криміналістичну тактику. Зокрема, А. Вейнгарт зазначав, що у боротьбі зі злочинністю, як і на війні, насамперед необхідні енергійна діяльність, прояв особистої ініціативи та швидкість. Розпочинаючи розслідування з можливою поспішністю, не слід діяти не обмірковано та навмання . У багатьох працях поняття тактичного прийому по суті ототожнюється з методами практичної діяльності, напрацьованими у сфері криміналістичної тактики. Так, у число тактичних прийоміввключають висунення версій, планування та інші методи організації розслідування, щоправда це не є засобом дії і не є лінією поведінки слідчого. Погляди на зміст і сутність тактики неодноразово зазнавали змін у теорії криміналістики. Історія науки знає різноманітні терміни, що визначали її поняття: кримінальна тактика, слідча тактика, криміналістична тактика. Змінювалась не тільки назва тактики, а й її зміст. Процес становлення і розвитку тактики йшов від вивчення особи злочинця та засобів вчинення злочинів, розробки найкращих методів їх розкриття до дослідження прийомів провадження окремих слідчих (судових) дій. З появою в криміналістиці взагалі та в криміналістичній тактиці зокрема багатьох нових понять (організаційно-тактичні заходи, тактичні комбінації, тактичне рішення тощо), дозволяє з урахуванням цього зробити уточнення поняття тактичного прийому. Як метод діяльності висунення версій значною мірою пов'язано з розробленням та прийняттямтактичних рішень. Методи планування, взаємодії слідчих з органами дізнання та громадськістю, які належать до таких прийомів, за своєю суттю є методами проведення організаційно-тактичнихзаходів. Таким чином, з урахуванням конкретизуючих обставин, поняття тактичного прийому слід визначити як найбільш ефективний засіб дії особи, що здійснює виконання слідчої дії. Ефективність тактичного прийому визначається не тільки за ступенем досягнення мети, поставленої перед слідчим, виконуючим дану слідчу дію, але й додержанням вимог кримінально-процесуальних норм, норм етичних, збереження здоров'я громадян, які беруть участь у виконанні слідчих дій, не-розголошення таємниці слідства та джерел оперативно-розшукової інформації. У зв'язку з цим у криміналістиці широко вивчались питання допустимості тактичних прийомів. У криміналістичній теорії тактичні прийоми традицій¬но розглядаються ізольовано, а не у певних комплексах чи системах. Разом з тим, саме комплексне використання та¬ктичних прийомів слід здійснювати у процесі тієї чи іншої слідчої (судової) дії. Використання типових систем набага¬то ефективніше, ніж застосування окремих неузгоджених прийомів. Система тактичних прийомів — це упорядкована су¬купність (комплекс) взаємопов'язаних і взаємообумовлених прийомів, яким притаманні цільова спрямова¬ність і вибірковість у процесі їх реалізації. Така система повинна становити не просту сукупність прийомів, не будь-який їх перелік, а лише таку побудову, що припускає організацію їх у вигляді цілісного утворен¬ня, в якому взаємопов'язані компоненти посідають відпо¬відне місце у певній послідовності та виконують необхідні функції. Системі тактичних прийомів властиві такі загальні оз¬наки: 1) цілісність. Елементи системи повинні бути безпосе¬редньо чи опосередковано взаємопов'язані і вибірково взаємодіяти, тобто система має функціонувати як певний цілісний ансамбль. Кожний тактичний прийом повинен по¬сідати своє місце в системі та виконувати необхідні функції. Системі мають бути притаманні нові інтегральні властивос¬ті, які не входять порізно як складові до системи елементів; 2) наявність певної структури, яка передбачає існу¬вання відповідних підсистем і окремих тактичних прийомів, що залежать від мети і ситуацій. Розташування тактичних прийомів у системі пов'язано з їх тактичною доцільністю та ефективністю використання у певній послідовності; 3) ієрархгчність системи тактичних прийомів, яка виступає як компонент більш широкої системи — кри¬міналістичної тактики. У свою чергу, кожний компонент системи тактичних прийомів (огляду, обшуку, допиту, пред'явлення для впізнання та ін.) може розглядатися як система (чи підсистема), яка диференційована відповідно до мети і ситуаційної зумовленості; 4) множинність опису кожної системи. Система так¬тичних прийомів може співпадати за формою прийомів, але відрізнятися за їх конкретним змістом і особливостями використання. Існують й специфічні ознаки (властивості) системи так¬тичних прийомів: а) цільова спрямованість — відповідність меті проце¬суальної дії; б) вибірковість — можливість ефективної роботи тіль¬ки у певній ситуації; в) динамічність і гнучкість — наявність широкого діапазону проявів у своєму конкретному змісті і особливо¬стях використання. Гнучкість системи полягає у зміні лідерства застосування тактичних прийомів; г) варіантність — множинність слідчих (судових) дій, а також різноманітних ситуацій, які зумовлюють і варіант¬ність систем тактичних прийомів; ґ) алгоритмгчність — своєрідність алгоритмів для слідчого чи судді у процесі використання тактичних при¬йомів системи. Вона полягає в тому, що системи припуска¬ють певний порядок використання тактичних прийомів — їх форму, зміст, послідовність застосування тощо. У сучасній криміналістичній тактиці використовують¬ся поняття «тактична комбінація» і «тактична операція», визначення яких має дискусійний характер. Тактична комбінація — це певне поєднання тактич¬них прийомів чи слідчих дій та інших заходів, що має на меті вирішити конкретне завдання розслідування та зумо¬влене цією метою і слідчою ситуацією. Тактична операція передбачає поєднання одноймен¬них і різнойменних слідчих дій, а іноді й організаційно-тех¬нічних заходів, спрямованих на виконання завдань роз¬слідування у даній слідчій ситуації . У криміналістичній теорії історія виникнення тактич¬них комбінацій пов'язана з концепцією правомірності «слід¬чих хитрощів» і «психологічних пасток», що розглядають¬ся як різновиди тактичних комбінацій. Визначення понят¬тя тактичної комбінації викликає заперечення з таких мір¬кувань: 1) має місце гіперболізація «слідчих хитрощів» («пси¬хологічних пасток»); фактично виходить, що «слідчі хит¬рощі» — це комплекси (поєднання) тактичних прийомів. Цим поняттям охоплюють як припустимі, правомірні так¬тичні прийоми, так і засоби та дії, які порушують вимоги етичності, а навіть й комплекси, групи, сукупності прийо¬мів; 2) недоцільно об'єднувати в одному понятті дві само¬стійні категорії — «поєднання тактичних прийомів» (сис¬тема прийомів) і «поєднання слідчих (або інших) дій» (так¬тична операція). «Поєднання тактичних прийомів» і «поєднання слідчих (або інших) дій» переслідують різну мету і є нерівнозначними; 3) в етимологічному смислі термін «комбінація» тотож¬ній терміну «система прийомів» для досягнення чого-не¬будь. Тактична комбінація можлива лише у межах однієї слідчої (судової) дії і не припускає поєднання з тактични¬ми прийомами іншої процесуальної дії . 2. Тактичний прийом як елемент криміналістичної тактики У криміналістиці існують два основних напрями у по¬глядах на сутність тактичного прийому: деякі автори роз¬глядають тактичний прийом як своєрідну наукову реко¬мендацію (О.М. Васильєв), інші — визначають його як спо¬сіб дії чи лінію поведінки (Р.С. Бєлкін). У визначенні по¬няття тактичного прийому необхідно вказувати, що це са¬ме спосіб дії. Підставою для цього є такі міркування: 1) визначення поняття тактичного прийому як науко¬вої рекомендації містить вказівку на джерело його форму¬вання, але не відбиває самої сутності прийому; 2) в етимологічному розумінні прийом означає «спосіб здійснення чого-небудь», рекомендація ж — це тільки по¬рада, побажання; 3) спосіб передбачає практичну реалізацію прийому, тоді як рекомендація існує лише абстрактно. Тактичним прийомом може виступати не будь-який, а лише найбільш раціональний і ефективний спосіб здійс¬нення процесуальної дії у певних обставинах його реаліза¬ції. Раціональність і ефективність способу дії (тактичного прийому) є його істотними ознаками. Разом з тим, зазначе¬ні ознаки ще не дозволяють відокремити тактичний при¬йом від інших способів дії (організаційних, підготовчих, технічних тощо). Відокремлення тактичного прийому від інших способів дії криється в його психологічній сутності, особливостях психологічного механізму його реалізації. Такий механізм реалізації тактичного прийому припускає: 1) його психо¬логічну спрямованість, пов'язану з викриттям неправди, актуалізацією забутого, відтворенням події, що трапилася, знаходженням прихованого тощо; 2) безпосередню чи опо¬середковану взаємодію між слідчим (суддею) і його рес¬пондентами; 3) психологічний ефект від використання прийо¬му (що пов'язано з одержанням об'єктивних показань, ви¬криттям слідів і знарядь злочину, встановленням місцепе¬ребування тайника тощо). Визначення поняття тактичного прийому передбачає урахування і такої його ознаки, як ситуаційна обумовле¬ність. Слідча ситуація справляє чималий вплив як на об¬рання тактичних прийомів, так і на доцільність їх застосу¬вання в тих чи інших умовах . З урахуванням викладеного, тактичний прийом — це спосіб здійснення процесуальної дії, спрямований на до¬сягнення її конкретної мети, заснований на психологіч¬ному механізмі його реалізації, і найбільш раціональний і ефективний у певних ситуаціях. Тактичний прийом виконуватиме свої функції тільки в тому разі, якщо він відповідатиме низці вимог, до числа яких відносяться законність, етичність, науковість, вибір¬ковість, пізнавальна цінність. Законність, як принцип застосування тактичних прийо¬мів, полягає в тому, що за своїм характером, змістом і цілеспрямованістю ці прийоми повинні повністю відповіда¬ти духу і букві закону. Тактичний прийом може застосову¬ватися лише в межах тих слідчих і судових дій, порядок здійснення яких визначений кримінально-процесуальним законом. Відповідність тактичного прийому вимогам законності означає також й те, що він не може суперечити за¬кону. Так, у процесі провадження такої слідчої дії, як пред'явлення для впізнання, способом дії, що порушує ви-моги закону, може бути пред'явлення осіб або предметів серед меншого числа, ніж про це вказано в нормі закону (статті 174, 175 КПК). Такі дії не можна визнати тактич¬ним прийомом, що відповідає вимозі законності. Допустимість тактичного прийому пов'язана не тільки з його законністю, а й з етичністю. Етичність тактичних прийомів полягає в тому, що вони не можуть містити в собі елементів неправдивої інформації, введення особи в ома¬ну, вчинення такого впливу на психіку людини, що тягне за собою негативні наслідки. Неприпустимими є тактичні прийоми, засновані на насильстві, погрозах, обмані, вико¬ристанні аморальних спонукань, культурної відсталості, релігійних упереджень тощо. Важливою вимогою, що ставиться до тактичних при¬йомів, є їх науковість, під якою розуміють відповідність прийому науковим даним, що лежать в основі його форму¬вання. Розробка тактичних прийомів ґрунтується на даних різних наук — психологи, логіки, педагогіки, лінгвістики, кібернетики та ін. Проте вимога науковості не вичерпуєть¬ся цим. Вона перш за все визначає природу тактичного прийому. Наукова обґрунтованість передбачає: 1) науковість прийому за джерелом його походження; 2) відповідність прийому сучасному стану науки; | |
| Просмотров: 548 | Загрузок: 13 | Рейтинг: 0.0/0 | |
| Всего комментариев: 0 | |