| Главная » Файлы » Курсовые работы » Курсовые проекты |
СУТНІСТЬ ПОЗОВУ ТА ЙОГО ХАРАКТЕРИСТИКА
| [ Скачать с сервера (67.5 Kb) ] | 04.11.2017, 21:39 |
| Актуальність теми. Питання судового захисту прав та інтересів фізичних і юридичних осіб, функціонування судової системи є традиційно актуальними, тому активно досліджуються вітчизняною і зарубіжною юридичною наукою. Конституція України закріплює право кожного громадянина на судовий захист. У порушенні свого права, будь-яка зацікавлена особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого права. Основний формою такого захисту виступає позовна форма захисту права. В ході написання роботи я зможу визначити нові підходи до дослідження категорії поняття позову та її елементів, та систематизувати накопичені юридичної наукою знання щоб застосувати їх у практиці. Метою курсової роботи виступає комплексний теоретично - правовий аналіз проблеми визначення поняття позову, його видів та елементів. Для досягнення даної мети потрібно вирішити наступні завдання: - визначити поняття позову та його елементи; - розібрати види позовів; - визначити форму та зміст позову; - розібрати систему подання позовної заяви та її прийняття і відмови в прийнятті; - розглянути питання забезпечення позову в господарському процесуальному праві. Об'єктом є підстава поняття позову та її елементів як теоретична категорія і правове явище. Нормативною основою курсової роботи є Конституція України, Закони України, а також нормативно-правові акти Верховної ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, Міністерств і відомств України. Структурно робота складається з вступу, 3 розділів, підрозділів, висновку та списку використаної літератури. Загальний обсяг курсової роботи складає 29 сторінок. РОЗДІЛ 1. СУТНІСТЬ ПОЗОВУ ТА ЙОГО ХАРАКТЕРИСТИКА 1.1. Поняття позову та його елементи Позов - це вимога позивача до відповідача, звернена через суд про захист порушеного чи оспорюваного суб'єктивного права або охоронюваного законом інтересу, який здійснюється в певній, визначеній законом процесуальній формі. Зважаючи на те, що поняття «позов» та похідні від нього поняття застосовуються цивільним процесуальним та матеріальними галузями права, у процесуальній літературі сформувалося три основні точки зору з приводу поняття та суті позову. Характерно, що з самого початку була лише одна точка зору, яка проіснувала довгий час. Так, деякі автори (К. Юдельсон, К. Комісаров, В. Семенов, Ю. Осіпов, М. Треушніков та інші) зазначають, що позовом у цивільному процесуальному праві називається звернення до суду першої інстанції з вимогою про захист спірного цивільного суб'єктивного права або інтересу, що охороняється законом. Разом з цим з'явилася теорія двох понять позову - процесуального та матеріального. Відповідно до цієї точки зору група авторів (С. Абрамов, П. Єлісейкін, Д. Чечот, Н. Чечіна, М. Гурвіч та інші) визначають позов у матеріально-правовому розумінні, що ґрунтується на цивільному праві та звернена через суд матеріально-правова претензія позивача до відповідача та у процесуальному розумінні, що звернена до суду вимога про захист суб'єктивного цивільного права або про визнання наявності чи відсутності певного цивільного правового відношення [11]. Третю точку зору представляють, наприклад, А. Клейман, А. Добровольський, С. Іванова, О. Мельников, Є. Пушкар, М. Штефан, В. Комаров, В. Тертишніков, Ю. Червоний та інші. Вони вважають, що позов становить собою єдине поняття, але воно одночасно має два аспекти - матеріально-правовий та процесуально-правовий. При цьому матеріально-правовий аспект позову - претензія позивача до відповідача, а процесуально-правовий аспект позову - вимога до суду про захист права. Аналіз викладених вище точок в поєднанні з аналізом чинного законодавства та судової практики дає підстави для висновку, що третій напрям - єдине поняття позову - є найбільш обґрунтованим. Позовом у господарському процесі слід вважати спірну правову вимогу однієї особи до іншої, що виходить із матеріальних господарських правовідносин, засновану на юридичних фактах і пред'явлену до господарського суду для розгляду та вирішення у встановленому процесуальному порядку [8]. Позов є єдиним поняттям, що має пов'язані між собою дві сторони - матеріальну та процесуальну, без кожної з яких не може бути позову. Елементи позову - це його складові частини, які характеризують суть конкретного позову, його зміст та правову природу Позов складається з трьох частин (елементів): 1. Предмет позову. Це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд має винести рішення. Така вимога повинна мати правовий характер, а також бути підвідомчою господарському суду. Правильне визначення предмета позову має важливе практичне значення, а саме: визначає суть вимоги, на яку суд має дати відповідь у своєму рішенні, підвідомчість цієї справи, проводить класифікацію на окремі категорії справ відповідача на захист проти позову [5]. 2. Підставу позову становлять фактична й правова підстави. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Як правило, підстава має складний фактичний склад. Юридичні факти та фактичні обставини складають фактичну підставу позову. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується вимога позивача. 3. Зміст позову. Це вид судового захисту, якого потребує позивач від суду. Відповідно до ст. 20 ГК України позивач може просити суд про визнання наявності чи відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними угод з під став, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єкта господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; установлення, зміну та припинення господарських правовідносин тощо. Усі елементи позову знаходяться між собою в тісному зв'язку. Юридичні факти, які підтверджують суб'єктивне матеріальне право і є підставою позову, визначають у той самий час юридичну природу матеріально-правової вимоги, яка становить предмет позову. Водночас матеріально-правова вимога зумовлює процесуальну форму захисту - зміст позову. 1.2. Види позовів Позови в господарсько-процесуальному праві прийнято поділяти на види у залежності від їх процесуальної мети, яку переслідує позивач, пред’являючи свою вимогу до відповідача, тобто у залежності від характеру тієї спірної матеріально-правової вимоги, яке пред’являє позивач до відповідача. За процесуально-правовим критерієм позови класифікуються на: 1. позови про визнання; 2. про присудження; 3. перетворювальні позови. Позовом про присудження позивач вимагає від суду зобов’язати відповідача здійснити певну дію або утриматися від здійснення дії. Звернення до суду за захистом права у вигляді присудження зазвичай викликається тим, що боржник оспорює право позивача, не виконуючи своїх обов’язків. Внаслідок спору право позбавлене визначеності; його не можна примусово здійснювати до тих пір, поки не буде встановлено, чи існує у дійсності оспорюване право і який його зміст. Це питання вирішується судом. Примусове виконання обов’язку боржником є кінцевою метою позову про присудження. Тому позови про присудження називають також «виконавчими позовами» [14]. Таким чином, позовом про присудження називається позов, який направлений на примусове виконання підтвердженого судом обов’язку відповідача. Позивач вимагає не тільки визнання за ним певного суб’єктивного права, але й примусу відповідача до здійснення конкретних дій на свою користь. Позов про присудження служить примусовому здійсненню матеріально-правових обов’язків, які не виконуються добровільно або виконуються неналежним чином. Позовом про визнання є вимога, спрямована на підтвердження судом існування або відсутність певного правовідношення. Оскільки рішенням суду по цим позовам встановлюється існування або відсутність спірного правового відношення, дані позови називають також «установчими позовами» [14]. Існує два різновиди установчих позовів: позитивні позови про визнання і негативні позови про не визнання. Позитивний позов про визнання направлений на встановлення факту існування спірних прав і юридичних обов’язків, тобто правового відношення, яке пов’язує спірні сторони (позивача і відповідача). Негативний позов про не визнання спрямований на встановлення факту відсутності суб’єктивних прав і юридичних обов’язків, тобто правового відношення, яке пов’язує сторони (позивача і відповідача). Д. О. Тузов знайшов вдалий термін для позначення негативних позовів про визнання, запропонувавши називати їх негаційними позовами. Судова процедура розгляду позовів про визнання не завжди закінчуються виконавчим провадженням. Виконавче провадження виступає у якості факультативного елементу цієї процедури у разі необхідності виконання судового рішення у частині, розподілу судових витрат. Між позовом про присудження і позовом про визнання існують серйозні розбіжності, як по змісту, предмету і підставі, так і по призначенню. Але загальною рисою для них є те, що обидва позови спрямовані на судове підтвердження прав і обов’язків у тому вигляді і змісті, у якому вони склалися й існували до процесу і незалежно від нього. Перетворюючі позови представляють собою позови, предмет яких характеризується такими засобами захисту, як зміна або припинення спірного правового відношення, тобто його перетворення. Судове рішення у цьому разі виступає у якості юридичного факту матеріального права, яке змінює структуру матеріального правового відношення, наприклад позов про зміну умов договору. Слід враховувати, що сучасна судова діяльність несе достатньо творчий характер, господарські суди встановлюють багато фактичних обставин, особливо у тих випадках, коли регулювання здійснюється за допомогою норм з відносно певними і невизначеними гіпотезами [7]. Господарські суди стикаються з необхідністю конкретизувати фактичний склад і надати юридичну значущість тим або іншим фактам, наприклад, на підставі наданих сторонами доказів тлумачення поняття розумності дій і доброчинності учасників цивільних правових відношень, зловживання правом. В усіх подібних випадках позов і рішення господарського суду носять перетворюючий характер, і судове рішення виступає у якості юридичного факту матеріального права, об’єднуючи в собі весь результат судової діяльності. Розглядаючи перетворюючий позов і виносячи по ньому перетворююче рішення суд не створює нових прав, а захищає право позивача на зміну або зупинення існуючого правового відношення, яке за законом не може бути здійснено без рішення суду. При цьому можливі два випадки: - правове відношення може бути змінено або припинено тільки судом; - необхідність звернення до суду викликана відсутністю згоди однієї з сторін на зміну або припинення правового відношення. РОЗДІЛ 2. ПОРУШЕННЯ ПРОВАДЖЕННЯ СПРАВИ 2.1. Порядок подання позову й наслідки його порушення Позов у господарському процесі є важливим процесуальним засобом захисту порушеного або оспорюваного права учасників господарського процесу. Для того щоб він виконував цю важливу роль, необхідно при поданні позову до господарського суду суворо дотримуватися певного процесуального порядку. Справи позовного провадження в господарському суді порушуються шляхом подання позовної заяви. Подання позову є важливою процесуальною дією. Правом на звернення з позовом до господарського суду є встановлена законом можливість для кожної заінтересованої особи звернутися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і законних інтересів в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України. Подати позов означає звернутися до господарського суду із заявою, яка повинна містити прохання до суду про розгляд спору про право. Поряд із цим для порушення справи недостатньо подати до суду заяву. Суддя повинен вирішити питання і винести ухвалу про прийняття заяви до провадження в суді, коли дотримано всі вимоги, передбачені законодавством. Крім передумов права подання позову, існують ще певні умови, встановивши які, суддя приймає позовну заяву до провадження суду [5]. Отже, за наявності права у заінтересованої особи суддя, в силу закону, повинен перевірити, чи мали місце певні умови, дотримання яких свідчить про наявність у позивача права на подання позову і дає можливість звертатися до господарського суду із заявою - подати позов. Існують умови, за наявності яких суддя не приймає позовної заяви і повертає її без розгляду. Ці умови свідчать не про відсутність у позивача права на позов (право на подання позову), а лише про те, що позовна заява не може бути прийнята до розгляду суду по суті доти, доки не будуть усунені підстави, які зумовили повернення заяви. Згідно зі ст. 63 ГПК суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи, якщо: - позовну заяву підписано особою, яка не має право її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано; - у позовній заяві не вказано повного найменування сторін, їх поштових адрес; - у позовній заяві не вказано обставин, на яких ґрунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені у заяві обставини, не наведено обґрунтованого розрахунку стягуваної чи оспорюваної суми; - не надано доказів сплати державного мита у встановлених порядку та розмірі; - порушено правила поєднання вимог або об'єднано в одній позовній заяві кілька вимог до одного чи кількох відповідачів і сумісний розгляд цих вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво ускладнить вирішення спору; - не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів; - не подано доказів вжиття заходів досудового врегулювання спору у випадках, передбачених законодавством; - до винесення ухвали про порушення провадження у справі від позивача надійшла заява про врегулювання спору; - не подано доказів сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Суддя повертає позовну заяву не пізніше п'яти днів з дня її надходження, про що виносить ухвалу, яку може бути оскаржено. У будь-якому випадку потрібне усунення підстав, які стали приводом для повернення позовної заяви. Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення. Таким чином, правові наслідки відсутності права на подання позову й відсутність умов його здійснення є такими: - в першому випадку за відсутності права на подання позову, тобто за відсутності передумов права на подання позову суддя відмовляє у прийнятті позовної заяви і повторного подання тотожного позову не може бути; - у випадку відсутності умов здійснення права на подання позову позовна заява повертається позивачеві, що не перешкоджає повторному зверненню до господарського суду з тотожним позовом у загальному порядку - після усунення допущеного порушення. Подання позову в строки, які встановлені для захисту порушеного або оспорюваного права, в першу чергу пов'язане із дотриманням позовної давності. Позовна давність має не тільки матеріально-правове, а й процесуально-правове значення [16]. Вимога про захист порушеного права приймається до розгляду господарським судом незалежно від закінчення строку позовної давності. Позовна давність застосовується судом незалежно від заяви сторони. Закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові. Таким чином, мова іде про відмову в задоволенні матеріально-правової вимоги по суті, вимоги позивача до відповідача, якщо не буде відновлено пропущеного строку позовної давності, передбаченого законодавством. Згідно зі ст. 80 Цивільного кодексу, якщо господарський суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захистові. Відновлення строку давності означатиме не що інше, як можливість використання захисту в господарському процесі, щоб одержати захист порушеного або оспорюваного права. В цьому є не тільки матеріально-правове, а й процесуально правове значення позовної давності. Наявність одного приводу для порушення справи не є достатньою. Позовна заява подається до господарського суду з дотриманням певних правил. Правила подання позовної заяви включають положення про її форму і зміст, передбачають направлення копій позовної заяви і доданих до неї документів іншим особам. Норми ст. 54 ГПК вказують, в якій формі подається позовна заява до господарського суду; хто має право підпису позовної заяви; які відомості та в якому порядку мають бути вказані в позовній заяві. 2.2. Форма і зміст позовної заяви Для прийняття справи до провадження господарському суду необхідно перевірити відповідність позовної заяви за її формою і змістом вимогам законодавства, а також встановити, чи є в наявності документи, які вимагає закон. Тому перевірка реквізитів позовної заяви і доданих до неї документів повинна відбуватися перед порушенням справи і прийняттям позовної заяви до провадження господарського суду. Дотримання належної форми позовної заяви і відповідність його змісту вимогам закону мають суттєве значення для підготовки судової справи до розгляду, а також для наступного правильного та швидкого розгляду його в засіданні господарського суду. Позовна заява подається обов'язково в письмовій формі й підписується повноважною особою позивача або його представником, прокурором чи його заступником, громадянином - суб'єктом підприємницької діяльності або його представником. Якщо позов підписано представником позивача, до позовної заяви додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача. Закон потребує суворої відповідності позовної заяви вимогам, що вказані в ст. 54 ГПК, відповідно до якої позовна заява повинна містити: - найменування господарського суду, до якого подається заява; - найменування сторін, їх поштові адреси; - найменування і номери рахунків сторін у банківських установах; - документи, що підтверджують за громадянином статус суб'єкта підприємницької діяльності; - зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці (ціна позову повинна бути визначена згідно з правилами ст. 55 ГПК), суми договору (у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні господарських договорів); - зміст позовних вимог; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; - виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; законодавство, на підставі якого подається позов; - відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору у випадках, передбачених законодавством; - перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви. Вказані реквізити позовної заяви обов'язкові. Поряд із цим у позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, якщо вони необхідні для правильного вирішення спору [4]. | |
| Просмотров: 571 | Загрузок: 15 | Рейтинг: 0.0/0 | |
| Всего комментариев: 0 | |