| Главная » Файлы » Курсовые работы » Курсовые проекты |
Рецепція римського права у країнах континентальної системи права
| [ Скачать с сервера (28.8 Kb) ] | 25.04.2017, 00:08 |
| 1.Вступ Рецепція римського права представляє собою важливий внесок в сучасне законодавство не лише нашої держави, але і всіх держав континентальної Європи. Римське право склало фундамент для формування подальшого законодавства, визначило основні принципи законодавства. Право європейських країн також перейняло характеристику правових норм та основні визначення в галузях права. Римське право також мало значний вплив на систему законодавства та систему права держав романо-германської правової сім҆ї. 2. Загальна характеристика континентальної системи права Континентальна Правова Система - одна з основних світових правових систем, іноді також називається романо-германською. Вона виникла в континентальній Європі на базі римського права, а також канонічного права і місцевих звичаїв. Для представників цієї системи права характерною є кодифікована побудова законодавства, домінування нормативного правового акта в системі джерел права, поділ системи права на приватне і публічне, єдиний фонд основних правових понять, єдина ієрархічна система джерел права та диференціація правових норм на галузі. Серед джерел права значну роль відіграють підзаконні акти: регламенти, адміністративні циркуляри, декрети міністерств і інші. Істотну роль при здійсненні правосуддя відіграють зафіксовані в законі загальні принципи права, які в певних умовах можуть виступити підставою для вирішення справ. У континентальній системі права можна виділити дві основні групи - римське (романське) право (найбільш послідовно відображено у французькому праві; також знайшло своє втілення у правових системах Бельгії, Голландії, Італії, Португалії, Іспанії) і германське право, на яке значний вплив справила німецька юридична наука (Австрія, Швейцарія, РФ і деякі інші країни). В романській підсистемі права береться за основу Кодекс Франції 1804 року (Кодекс Наполеона), а в германській – Німецьке цивільне уложення 1896 року. Підсистеми романської і германської груп розуміють формування державно-правових норм по розділах. Отже, загальні принципи і основа римського права були інтегрованими в національні нормативні системи. Даний процес завершився розробкою національного законодавства, національних кодексів, враховуючи особливості соціальних укладів різних країн. В даний час демократичні традиції романо-германського права доповнюються ідеями створення "європейського дому", євросоюзу, що веде до правової інтеграції країн, подоланню національно-державних кордонів, а разом з ними і правового націоналізму. 3.Рецепція римського права у країнах континентальної системи права Термін рецепція прийнято вживати при характеристиці запозичень в області приватного переважно римського права. Тим часом феномен рецепції права властивий і для публічного права. Проблеми рецепції права стають особливо актуальними в умовах уніфікації права окремих держав(наприклад держав Європейського Союзу) або модернізації права. Рецепція – це процес привнесення в правову систему держави правових норм, спочатку належать правової системі іноземного держави, держави-донора. Звернення до римським правовим традиціям в країнах Європи відбулося на рубежі XIII-XIV ст. До цього часу в суспільному розумінні релігія і мораль вже поступилися місцем соціального регулятора праву. Звернення до римського правового досвіду має чимало причин. До числа основних відносять загальне пожвавлення економіки, активізацію торговельних відносин. Призначення феодального права обмежувалося регламентацією відносин у замкнутому суспільстві; для цілей правового захисту торговельного обороту воно не було пристосоване. Тим часом в римському праві можна було знайти готові правила, розраховані і на регулювання господарсько-товарного обігу, що відповідало соціальним потребам у правової стабільності, громадському порядку, поширенні елементарних правових знань, юридичної освіти. А) Франція має тривалу правову історію, в основі її сучасної системи джерел права досі лежать кодекси наполеонівської епохи. У Франції, на півночі країни, переважало звичаєве право - кутюми, на півдні панувало римське право. Але й на півночі в разі колізії застосовувалися його норми. Так тривало до 1804 р., коли був прийнятий французький цивільний кодекс, що несе сліди сильного впливу римського права. Поняття і зміст зобов'язання у французькому праві, наприклад, повністю збігаються з римськими. Незважаючи на численні поправки, французькі кодекси багато в чому застаріли, і в країні діє величезна маса правових актів, що лежать за межами традиційної кодифікації. Основною формою впорядкування масиву нормативних актів стала розробка кодексів за типом галузевих збірок, які включають норми як законодавчих, так і підзаконних актів. На практиці існують такі види актів виконавчої влади в порядку ієрархії їх юридичної сили: ордонанси, декрети, рішення, постанови, циркуляри, інструкції, повідомлення. За французькою доктриною джерела права діляться на первинні (основні) - державні нормативні акти і вторинні (додаткові) - судові рішення. Судова практика зіграла важливу роль у розвитку французького права, а сучасна правотворча практика відкриває їй широку дорогу у вигляді індивідуальних і загальних норм. З тлумачення законів судова практика перетворилася на джерело права, хоча і додатковий, або, як кажуть французькі автори, в "джерело в рамках закону". Сприйняття досвіду римського права (його рецепція) отримали чітке вираження в ранній період Нової історії Франції в такому пам'ятнику права, як Французький цивільний кодекс 1804 (Кодекс Наполеона). При розгляді Кодексу та його загальній характеристиці на основі порівняльного аналізу слід виділити три фактори, що визначили його зміст: 1) Особливість Кодексу, його виняткові для свого часу досягнення у регулюванні відносин власності та зобов'язань можуть бути пояснені благотворною дією наступності - рецепції вищих досягнень римського права. Дійсно, право в Кодексі, як і римське право на певному щаблі розвитку, характеризується класичністю. Як наслідок було відтворено Кодексом структуру римського права за Інституціями Гая (особи, речі, зобов'язання). Кодекс, як і римське класичне право, містив чіткі, лаконічні формулювання. У Кодексі отримують закріплення класичні принципи права: юридична рівність учасників цивільних правовідносин (з низкою винятків), найбільш абсолютне право власності, непорушність договору. Сприйнявши римське розподіл права на приватне і публічне, Кодекс був будівель по інституційній системі і складався з трьох книг. | |
| Просмотров: 492 | Загрузок: 9 | Рейтинг: 0.0/0 | |
| Всего комментариев: 0 | |