| Главная » Файлы » Курсовые работы » Курсовые проекты |
Призначення покарання за замах на злочин
| [ Скачать с сервера (92.2 Kb) ] | 03.07.2017, 06:25 |
| ВСТУП Винній особі не завжди вдається закінчити задуманий і початий нею злочин з причин, що не залежать від її волі. Наприклад, вбивця тільки придбав зброю для вчинення злочину і був затриманий або, зробивши постріл у потерпілого, промахнувся чи лише поранив його. У цих і подібних випадках виникає питання про відповідальність за злочинні дії на певних стадіях злочину (стадія — від грецького σταδιον — певний період, ступінь, фаза, етап у розвитку чого-небудь, що має свої якісні особливості). Законодавство визначає злочинними і караними три стадії: готування до злочину; замах на злочин, що разом з готуванням до злочину становлять незакінчений злочин та закінчений злочин. Актуальність теми курсової роботи. На сьогоднішній день інституту незакінченого злочину приділяється велика увага. У Кримінальному кодексі України незакінченому злочину відведено статті з 13 до 17. В них дається визначення незакінченого злочину, його види, поняття закінченого злочину, стадій вчинення злочину, а також добровільної відмови. Актуальність дослідження обумовлена наявністю спірних моментів на практиці, при кваліфікації незакінченого злочину та призначенні за нього покарання, а також дуалізм теоретичних поглядів щодо стадій вчинення злочину. Об’єкт дослідження. Кримінально-правові відносини, які виникають підчас вчинення злочину на різних стадіях. Предмет дослідження. Кримінальне законодавство, що стосується стадій вчинення злочину. Мета і завдання курсової роботи. Метою роботи є комплексне дослідження теоретичних і практичних проблем кримінальної відповідальності за незакінчений злочин. А також розробка способів і методів подальшого розвитку кримінального законодавства, що стосується незакінченого злочину. Для досягнення мети були поставлені наступні завдання: • проаналізувати поняття незакінченого злочину та його види; • висвітлити особливості кваліфікації незакінчених злочинів; • дати загальну характеристику проблемам, які з’являються в момент призначення покарання за незакінчений злочин; • розробити і науково обґрунтувати пропозиції вдосконалення кримінального законодавства в напрямку кримінальної відповідальності за незакінчений злочин. Методологія дослідження. Методологічною базою дослідження є ряд загальнонаукових методів, таких як логічний, порівняльно-правовий, формально-логічний, системно-структурний, теоретичний та інші методи, які дозволяють дослідити положення закону, які стосуються стадій вчинення злочину. Дану тему також досліджували вчені Є.В. Благов, М.Д. Дякур, Р.Р. Галиакбаров, А.А. Герцензов, Н.Д. Дурманов, Б.В. Здравомислов, В.Д. Іванов, В.Ф. Караулов, Л.М. Колодкін, Н.В. Лясс, Н. В. Маслак, Д.Д. Максаров, А.В. Наумов та інші. РОЗДІЛ І Особливості кримінально-правової кваліфікації готування до злочину Згідно статті 14 КК України готуванням до злочину є підшукування або пристосування засобів чи знарядь, підшукування співучасників або змова на вчинення злочину, усунення перешкод, а також інше умисне створення умов для вчинення злочину. У загальній формі готування до злочину визначається як умисне створення умов для вчинення злочину. При цьому вжите в ч. 1 ст. 14 слово «інше» означає, що кожен з названих вище конкретних різновидів підготовчих діянь є одночасно і окремим проявом умисного створення умов для вчинення злочину. Істотною законодавчою новелою слід вважати положення ч. 2 ст. 14 КК про декриміналізацію готування до злочину невеликої тяжкості. Систематичне поєднання положень ст. 13, 14 КК дає можливість визначити видову юридичну конструкцію складу готування до злочину. Вона полягає в наступному: • підготовче діяння вчиняється особою з прямим умислом; зміст такого умислу включає: 1) усвідомлення особою того, що вчинене нею діяння створює умови для вчинення закінченого злочину певного виду; 2) бажання особи таке діяння вчинити; 3) бажання особи в майбутньому використати створені нею умови для вчинення закінченого злочину; • фактичне вчинене особою діяння як конкретний прояв створення умов для вчинення закінченого злочину не містить жодних ознак об’єктивної сторони складу такого закінченого злочину. Саме за вказаною ознакою готування до злочину у доктрині і судовій практиці зазвичай відрізняється від замаху на злочин; • підготовчі дії завжди повинні мати конкретну спрямованість на створення умов для злочину конкретного виду; • припинення, зупинення або закінчення особою підготовчого діяння не поєднується з добровільною відмовою від доведення злочину до кінця, оскільки на момент припинення чи зупинення підготовчого діяння всупереч волі особи у неї зберігається як бажання довести до кінця створення умов для вчинення злочину, так і бажання вчинити такий злочин в майбутньому . Таким чином, основною рисою готування є створення умов для безпосереднього виконання закінченого злочину. При підготовці до скоєння злочину особа діє свідомо і створює умови для вчинення злочину. Суб’єкт не збирається обмежитись тільки підготовчими діями, він має намір закінчить злочин, при цьому до кінця реалізувати свій злочинний замисел. Дії, які виконує особа під час готування до злочину, є лиш інструментом, який сприяє до доведення злочину до кінця. Різноманіття умисної злочинної діяльності передбачає і різноманіття діянь, що утворюють готування до злочину, їх перелік у нормі права в зв'язку із цим — неможливий. Тому законодавець, визначаючи цю стадію попередньої злочинної діяльності, застосовує узагальнені її характеристики («підшукування», «пристосування», «змова», «усунення перешкод»), залишаючи простір для визнання такими інших видів поведінки, спрямованої на підготовку до вчинення злочину («також інше умисне створення умов для вчинення злочину»). Такай підхід є абсолютно зрозумілим. Вказані види поведінки утворюють форми готування до злочину: • підшукування засобів чи знарядь вчинення злочину; • пристосування засобів чи знарядь вчинення злочину; • підшукування співучасників злочину; • змова на вчинення злочину; • усунення перешкод вчиненню злочину. Конкретний зміст прямо зазначених в ч.1 ст.14 КК підготовчих діянь включає їх специфічні ознаки. Для кожного різновиду таких підготовчих діянь набір цих ознак різний. Підшукування засобів чи знарядь для вчинення злочину – будь-які дії щодо придбання, одержання, тимчасового запозичення, купівлі, пошуку, винайдення тощо засобів чи знарядь для вчинення злочину. Пристосування засобів чи знарядь для вчинення злочину – це будь-які дії щодо виготовлення чи зміни предметів, внаслідок чого вони стають придатними, більш зручними або більш ефективними для відповідного застосування. Підшукування співучасників – це будь-які дії щодо притягнення, залучення до вчинення інших осіб: виконавця (співвиконавця), організатора, підбурювача чи посібника. Змова на вчинення злочину – це попередній зговір двох або більше осіб з метою вчинення злочину. Усунення перешкод – це ліквідація перешкод, позбавлення від перепон, які заважають вчиненню злочину, здійсненню злочинного наміру. До підготовчих діянь, прямо не зазначених в ч. 1 ст. 14 КК, можуть бути віднесені: обстеження місця вчинення злочину; вивчення особливостей об’єкта злочинного впливу; розроблення плану вчинення злочину тощо. В правозастосовній практиці існують випадки, коли злочин припиняється на стадії готування, і кваліфікувати такі злочини необхідно дотримуючись певних правил. При цьому готування до злочину може утворювати як дія (придбання зброї, документів, знарядь тощо), так і бездіяльність – наприклад, не замикання дверей складу, сейфу, для того щоб дати можливість іншим особам вчинити злочин (викрасти гроші, цінності, документи тощо). За загальним правилом дії припинені на стадії готування до злочину кваліфікуються за нормою Особливої частини КК з обов’язковим посиланням на статтю 14 КК. Формула кваліфікації готування до злочину повинна відповідати таким вимогам: а) містити посилання на ч. 1 ст. 14 КК; б) містити посилання на відповідну частину чи пункт статті Особливої частини КК, які передбачають закінчений злочин, щодо якого мало місце готування; в) посилання на норму Загальної частини КК має міститися перед вказівкою на норму Особливої частини КК. Завдяки цьому акцентується увага на те, що має місце незакінчений злочин, об’єктивна сторона якого «недорозвинута». При цьому формула кваліфікації, наприклад, дій Андрія, який вчинив готування до вмисного вбивства без обтяжуючих обставин має такий вигляд: ч. 1 ст. 14, ч. 1 ст. 115 КК України. Зокрема, створення умов для контрабанди (підшукування клієнтів, визначення шляхів переміщення предметів, надання їм іншого вигляду, підроблення документів чи залучення осіб з метою забезпечення безперешкодного переміщення предметів контрабанди, приготування відповідних знарядь і засобів тощо) потрібно розглядати як готування до цього злочину, а дії, пов'язані зі спробою незаконного переміщення предметів через митний кордон і не доведені до кінця з причин, що не залежали від волі винного, – як замах на його вчинення . В деяких випадках окремі діяння, що за своїм кримінально-правовим змістом можуть розглядатися як підготовчі, передбачені у статтях Особливої частини КК як ознаки складу злочину певного виду. Так, змова про вчинення дій з метою насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади є однією із форм вчинення злочину передбаченого ч. 1 ст. 109 КК, також прикладом може слугувати ст. 255 – створення злочинної організації. В таких випадках такі дії кваліфікуються як самостійний закінчений злочин. В окремих випадках дії є одночасно самостійним закінченим злочином, і готуванням до іншого злочину. Приклад: незаконне придбання вогнепальної зброї ( ч. 1 ст. 263 КК) як готування до умисного вбивства( ч. 1 ст. 115 КК). В такому випадку судова практика при призначенні покарання, виходить з наступного, що призначення покарання в разі вчинення особою дій, одні з яких кваліфікуються як закінчений злочин, а інші як готування, замах або співучасть у злочині, здійснюється за правилами про призначення покарання за сукупністю злочинів ч. 1 ст. 263; ч. 1 ст. 14, ч. 1 ст. 115 КК України . У справах про шахрайство, підроблення білетів будь-якої грошово-речової лотереї з метою збуту чи з метою отримання за ними незаконного виграшу кваліфікуються як готування до шахрайства, а збут підробленого білета грошово-речової лотереї, на який випав виграш, чи отримання за ним виграшу – як закінчений склад цього злочину тощо . Також, трапляються випадки коли на стадії готування має місце співучасть з розподілом ролей. В такому разі формула кваліфікації діянь організатора, підбурювача чи посібника має містити, крім посилання на відповідну частину ст. 27, також і посилання на ч. 1 ст. 14 КК. Наприклад ч. 4 ст. 27, ч. 1 ст. 14, ч. 3 ст. 185 КК України. Таким чином, для охоронюваних кримінальним законом суспільних відносин небезпеку становлять не тільки закінчені, тобто повністю здійснені злочини, а й навмисні дії, які виявляються в створенні умов для майбутнього скоєння злочину, а також безпосередньо спрямовані на вчинення злочину, але які не привели до його завершення з причин, що не залежать від волі винного. На стадії готування до злочину дії винного ще безпосередньо не спрямовані на об’єкт і не ставлять його в безпосередню небезпеку. З точки зору характеристики суб'єктивної сторони — готування до злочину характеризується тільки прямим умислом. Поняття готування до злочину, яке міститься у ч. 1 ст. 14 КК, сформульоване шляхом перерахування певних найбільш типових видів підготовчих дій. Перелік поіменованих, тобто окремо названих у ч. 1 ст.14 КК видів готування, не є вичерпним, оскільки такий вид готування, як «інше умисне створення умов для вчинення злочину», охоплює собою і всі інші, не враховані законодавцем види готування. В більшості випадків готування до злочину кваліфікується за загальним правилом – за нормою Особливої частини КК з обов’язковим посиланням на статтю 14 КК. Спеціальна кваліфікація готування до злочину визначається узагальненою судовою практикою. РОЗДІЛ ІІ Особливості кримінально-правової кваліфікації за замах на злочин Відповідно до ч. 1 ст. 15 КК замах на злочин є вчинене особою з прямим умислом діяння (дія або бездіяльність), безпосередньо спрямована на вчинення злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі. При замаху на злочин здійснюється безпосереднє посягання суб’єкта на охоронювані законом суспільні відносини. Небезпека настання небезпечних наслідків або повне завершення запланованого злочину стає реальним. Однак злочин залишається незавершеним з незалежних від суб’єкта причин. Як і готування до злочину, замах на злочин має свою видове юридичну конструкцію, яка надає можливість розмежовувати ці дві стадії вчинення злочину. • Фактично вчинене особою діяння спрямоване на вчинення закінченого злочину певного виду, воно місить принаймні одну ознаку об’єктивної сторони складу злочину. Водночас це діяння не містить всіх об’єктивних ознак даного складу закінченого злочину – принаймні одна з цих ознак відсутня. • Діяння що розглядається як замах на злочин, завжди вчиняється з прямим умислом. • При замаху злочин не доводиться до кінця з причин, що не залежали від волі особи. Незавершеність кримінального посягання одна з об’єктивних ознак замаху на злочин. Саме незавершеність відрізняє замах від закінченого злочину. Незавершеність злочинного діяння при незакінченому злочині потрібно розуміти, як відсутність одного або декількох необхідних ознак об’єктивної сторони складу злочину, передбачених конкретною нормою Особливої частини Кримінального кодексу. Незакінченість злочину обумовлена причинами, що незалежні від самого винного. Ці причини можуть бути найрізноманітнішими: відсутність предмета злочину, опір потерпілого та затримання винного. М.Д. Дякур запропонувала класифікацію причини, через які замах не доводиться до кінця, і класифікувала на такі групи: 1) причини, які залежать від активної поведінки потерпілої особи під час вчинення злочину; 2) причини, які залежать від активної поведінки присутніх при вчиненні злочину осіб; 3) причини, які залежать від поведінки особи, яка вчиняє злочин; 4) причиною не доведення злочину до кінця є своєчасне втручання працівників правоохоронних органів . Характерною ознакою замаху є те, що об’єкт посягання ставиться під безпосередню загрозу заподіяння йому шкоди. В діях суб’єкта вже містяться передбачені законом суспільно-небезпечні дії. При замаху на злочин суб’єкт виконує ряд необхідних елементів складу вчиненого злочину. Як і при закінченому злочині, так і при замаху на злочин, об’єкт попадає під загрозу спричинення шкоди. Однак, суспільна небезпека, яку спричиняє замах на злочин, є завжди меншою, ніж та, яку спричиняє закінчений злочин. Одночасно готування до злочину є завжди менш суспільно небезпечною ніж замах. В законодавчому визначенні замаху міститься вказівка на те, що замах на злочин є діянням (дією чи бездіяльністю) з прямим умислом. Тим самим підкреслюється, що замах характерний тільки для умисних злочинів. Готування та замах не можуть здійснюватись з необережності. Якщо суб’єкт не бажає вчинити злочин, то, відповідно, він і не може намагатися його вчинити. Замах на злочин представляє собою конкретно спрямовану злочинну діяльність. Наявність тільки прямого умислу при замаху доводить і судова практика. Однак, замах на вчинення злочину можливий не в кожному злочині, що вчиняється з прямим умислом. Ця можливість зумовлюється особливістю конструкції об’єктивної сторони складів певних злочинів. Замах можливий в усіх злочинах з матеріальним та формальним складом, наприклад, при крадіжці, убивстві або дезертирстві. Однак замах взагалі неможливий у злочинах з усіченим складом. Оскільки вчинення хоч однієї ознаки об’єктивної сторони, вважається вчиненням закінченого злочину. В Кримінальному кодексі та доктрині кримінального права передбачено два види замаху на злочин: незакінчений замах та закінчений. В основ такого поділу покладають переважно суб’єктивний критерій. Змістом суб’єктивного критерію є бажання та усвідомлення особою ступеня завершеності дій, що вчиняються. Замах на злочин вважається закінченим, коли винний, на його думку, вчинив всі необхідні дії для доведення злочину до кінця, але з незалежних від нього причин не був закінчений. В цьому плані умисел особи, що вчиняє закінчений замах на злочин певного виду, за своїм змістом та спрямованістю нічим не відрізняється від умислу особи, що вчиняє такий же закінчений злочин . Замах на злочин вважається незакінченим, коли особа не змогла виконати всіх необхідних, на її думку, дій, що входять до об’єктивної сторони злочину, що нею вчиняється, і змушена була припинити свої дії. У цьому мова йде про вимушене зупинення злочинної діяльності, а не про добровільну відмову від вчинення злочину, оскільки причини припинення злочину не залежать від волі винного. Умисел особи, що вчиняє незакінчений замах на злочин, завжди включає усвідомлення його незакінченості і саме цим він відрізняється від умислу особи, що вчиняє закінчений замах на злочин чи закінчений злочин . Я вважаю, що при розмежуванні замаху на закінчений та незакінчений є більш ефективним суб’єктивний критерій, оскільки при ньому акцентується увага на ставленні самого суб’єкта до дій які він бажав вчинити для доведення злочину до кінця. Деякі криміналісти для поділу замаху на закінчений і незакінчений пропонують використовувати об’єктивний критерій, тобто ступінь виконання об’єктивної сторони, і вважають відповідно незакінчений той замах, у якому не було виконано всі дії, необхідні для закінченого злочину, а закінченим замахом – виконання усіх дій, необхідних для закінчення злочину. Прибічниками об’єктивного критерію поділу замаху, втіленої у ч.1 ст. 15 КК, в історії кримінального права були, зокрема, такі відомі фахівці, як О. Кістяківський, Е. Немировський, М. Таганцев, В. Спасович. Так, М. Таганцев писав, що замах – це дія, якою відтворюється, хоч і не повністю, законний склад злочину . А.Н. Трайнін позначав різницю між готування на злочин і замахом на нього схематично: готування = умисел + дія, яка не є елементом складу злочину; замах = умисел + дія, яка є елементом складу злочину, - наслідок . Але, на мою думку, об’єктивний критерій не придатний для розмежування закінченого і не закінченого замахів, бо в разі, коли злочинні наслідки не настали, об’єктивно не було виконане, як правило, усе те, що необхідно для її надання. Таким чином тут завжди констатується незакінчений замах на злочин і не залишається місця для закінченого замаху, бо завжди якихось дій винного було недостатньо для доведення злочину до кінця. Отже не все було зроблено для спричинення наслідків. В юридичній літературі також є вчені, які надають перевагу застосуванню змішаного критерію, тобто при поділі замаху на види вони рекомендують користуватися і об’єктивним, і суб’єктивним критеріями. Для відмежування замаху на злочин від готування до нього потрібно з’ясувати, чи є вчинене особою діяння складовою частиною об’єктивної сторони складу злочину. Залежно від характеру злочинного посягання одні і ті самі діяння можуть отримати різну кримінально-правову оцінку і розглядатися як готування або як замах. Наприклад: незаконне проникнення в квартиру означає часткове виконання об’єктивної сторони такого кваліфікованого складу злочину як крадіжка чужого майна з проникненням у житло, а тому визначається замахом на вказаний злочин проти власності. У тому разі, коли визначені дії вчиняються з метою позбавлення життя власника квартири, вони не виходять за межі створення умов для вчинення вбивства, а тому розглядаються як готування до злочину проти особи. Водночас зрозуміло, що в межах одного складу злочину ті самі діяння не можуть одночасно розглядатися як готування до злочину, і як замах на нього . Розмежовуючи замах і закінчений злочин, необхідно враховувати, по-перше, конструкцію складу злочину, яка впливає на момент його закінчення, по-друге, зміст умислу винного. Притаманна замаху з об’єктивної сторони незавершеність посягання виражається у відсутності однієї чи декількох ознак, передбачених відповідною нормою Особливої частини КК. У разі вчинення замаху на злочин з матеріальним складом ознакою об’єктивної сторони, якої не вистачає можуть бути суспільно небезпечні наслідки. Не доведення злочину з формальним складом до кінця може полягати в не вчиненні всіх дій, які становлять його об’єктивну сторону. В правозастосовній практиці існує багато випадків коли злочин припиняється на стадії замаху, і кваліфікувати такі злочини необхідно за певними правилами. Але є ряд посягань які не можуть містити в процесі своєї реалізації стадії замаху в зв’язку з особливостями конструкції їх складу. Відповідні діяння не є кримінально караними, або ж становлять собою закінчений злочин, деякі з них вчиняються лише з непрямим умислом. До деліктів, стосовно яких замах неможливий, насамперед, належит | |
| Просмотров: 515 | Загрузок: 14 | Рейтинг: 0.0/0 | |
| Всего комментариев: 0 | |