| Главная » Файлы » Курсовые работы » Курсовые проекты |
Принципи кримінального права України
| [ Скачать с сервера (76.6 Kb) ] | 03.07.2017, 06:42 |
| ПЛАН ВСТУП РОЗДІЛ 1. Загальнотеоретична характеристика принципів кримінального права України; РОЗДІЛ 2. Законодавчо закріплені принципи кримінального права України: 2.1 Загальноправові принципи кримінального права; 2.2 Міжгалузеві принципи кримінального права; 2.2 Галузеві принципи кримінального права. РОЗДІЛ 3. Закріплення принципів кримінального права в зарубіжних країнах: на прикладі досвіду Російської Федерації. ВИСНОВКИ СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ВСТУП Актуальність теми дослідження. Стаття 1 Конституції України встановила, що Україна є правовою державою. Звідси випливає необхідність закріплення у системі права та втілення у правовідносинах відповідних цінностей та ідеалів. Втім, на сьогодні діюче законодавство та практика його застосування не володіють рівнем стабільності та узгодженості, необхідним для формування досконалої юридичної бази розбудови правової держави. Теорія права серед інших правових засобів виокремлює принципи права, які у юридичній формі відображають керівні ідеї відповідної галузі або права в цілому, становлять собою загальні засади механізму правового регулювання. Для кримінального права принципи відіграють надзвичайно важливу роль, оскільки узагальнюють базові тенденції генези правових норм у сфері функціонування основних понять даної галузі. На жаль, здійснені наукою кримінального права дослідження галузевих принципів виявляються не повною мірою здатними задовольнити сучасні потреби практики правозастосування у вихідних засадах. Це об’єктивно обумовлене певними чинниками, а саме: 1. Аналіз системи принципів права в цілому або окремої його галузі є надзвичайно складним, фундаментальним дослідженням, яке передбачає наявність сталої системи наукових уявлень про основні інститути відповідного сегменту права. Свідченням цього є те, що монографічні дослідження принципів кримінального права за часів радянської правової системи з’явилися лише через кілька десятиріч її активного функціонування (70-80-ті роки). Відносно молода правова система України перебуває в стані формування, який вже триває понад 10 років. Це стосується й кримінального права. Як видається, настав час для вироблення концепції принципів цієї галузі, що підтверджується й спробою законодавця закріпити деякі принципові положення у тексті КК України 2001 року. 2. Створення на теренах сучасної України незалежної держави в результаті зміни напрямку суспільного розвитку призвело до формування й власної правової системи, що за якісними характеристиками серйозно відрізняється від радянської. Тому висновки щодо проблематики принципів, зроблені радянськими вченими-криміналістами, вимагають відповідного уточнення й розвитку. 3. Дослідники питання принципів кримінального права здебільшого не приділяли серйозної уваги шляхам використання потенціалу принципів у юридичній практиці, обмежуючись загальними застереженнями щодо цього. Таким чином, принципи кримінального права цілком заслуговують на роль предмета фундаментального, комплексного, а, головне, поступового аналізу. Характеризуючи ступінь наукової розробки теми, доцільно зазначить, що значний внесок у висвітленні принципів кримінального права зробили такі вчені, як Х.Д. Алікперов, А.В. Арендаренко, М.І. Бажанов, А.С. Горелік, І.Е. Звечаровський, Б.В. Здравомислов, О.Ф. Істомін, М.О. Кауфман, О.Г. Кібальник, Т.В. Клєнова, М.Й. Коржанський, Г.С. Курбанов, Т.О. Лєснієвськи-Костарєва, Ю.І. Ляпунов, П.С. Матишевський, А.С. Молодцов, В.В. Мальцев, В.О. Навроцький, С.С. Пірвагідов, Ю.Є. Пудовочкін, В.Д. Філімонов, М.І. Хавронюк, С.Д. Шапченко, О.Ф. Шишов та інші. Метою курсової роботи є створення та обґрунтування концепції реалізації принципів кримінального права України, формулювання на цій основі пропозицій щодо вдосконалення кримінального законодавства України. Відповідно до поставленої мети сформульовані такі завдання роботи: здійснити аналіз сутності та природи принципів кримінального права, дати їх визначення; дослідити місце і роль принципів у системі кримінального права України; вирішити питання щодо оптимальної форми законодавчого закріплення принципів; дослідити сучасний стан реалізації принципів кримінального права, зокрема у діючому кримінальному законодавстві. Об’єктом дослідження є принципи кримінального права України та проблеми їх реалізації. Предметом дослідження виступають норми кримінального та інших галузей законодавства України, міжнародно-правових договорів, іноземних кримінальних законів, які пов’язані з проблемами реалізації принципів кримінального права України. Методи дослідження. У процесі дослідження я використовувала загальнонаукові методи пізнання: діалектичний, історичний, юридичний, системного аналізу, порівняльно-правовий та інші. 1. ЗАГАЛЬНОТЕОРЕТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРИНЦИПІВ КРИМІНАЛЬНОГО ПРАВА УКРАЇНИ Принципом зазвичай називають первісну, керівну ідею, основне правило поведінки. Дотримання визначених принципів, суворе слідування їм позитивно характеризують і окремого індивіда, і державу, і суспільство. Принципи права - це вихідні, основоположні ідеї, які випливають зі змісту правових норм, закріплених у законодавстві. Кожній історичній епосі, будь – якому суспільно – політичному устрою притаманні свої правові принципи, що відображають існуючі реалії суспільного розвитку. Галузі права, зокрема і кримінальне право, виражають і закріплюють як загальноправові принципи даного суспільства, так і свої галузеві принципи. При цьому право базується не на якомусь одному принципі, а на їх сукупності, - системі принципів, тісно пов’язаних між собою. Право в цілому і його окремі галузі виникають в результаті потреби соціальної регламентації, регулювання відповідних суспільних відносин. Така регламентація (регулювання) має декілька рівнів. У сфері кримінально- правового регулювання можна виокремити три рівня: 1) нормативний - дія, застосування, реалізація конкретних кримінально- правових норм ( головним чином норм Особливої частини Кримінального Кодексу); 2) загальний – дія положень Загальної частини Кримінального Кодексу; 3) «принциповий- дія, реалізація принципів, загальних засад кримінального права» . Найбільше значення для здійснення цілей і задач правосуддя має реалізація принципів. Таке значення даного рівня визначається важливістю самих принципів і тими наслідками, які спричинюються їх порушенням. Недоліки у здійсненні правосуддя, а особливо у сфері боротьби зі злочинністю, виявляються саме там, де порушуються принципи. «Авжеж,- писав М. І. Ковальов,- усі дослідники знають, що принцип- це керівне начало, фундамент права, але кожен з них по-різному оцінює, що ж вважати цим началом» . Це, дійсно, так. Разом із тим варто звернути увагу на те, що цей фундамент кримінального права ( як і воно саме ) зумовлюється соціальним устроєм суспільства, виходячи з суспільно небезпечної поведінки людей і необхідності охорони від неї найбільш важливих інститутів суспільних відносин. Суспільно небезпечна поведінка, яка виражається в кримінальному праві, а саме в юридичних складах конкретних злочинів,, таким чином, як би формує конкретно- юридичний зміст кримінально- правових принципів. Останнє не залишилось непомітним у юридичній літературі. Так, Ю. А. Демидов писав, що «принципи кримінального права характеризуються перш за все зв’язком злочину з кримінальною відповідальністю» , а Г. А. Кригер підкреслював, що « у якості спеціального принципа радянського кримінального права слід зазначити принцип можливості кримінальної відповідальності лише за суспільно небезпечне діяння- злочин» . Про нерозривний зв’язок між злочином і покаранням, опосередкований «вимогами закону, які знаходять своє відображення в правових принципах», пише П. А. Фефелов . Разом із тим принципи кримінального права, що базуються на найвищих соціальних цінностях суспільства, безпосередньо впливають на процес юридичного відображення суспільно небезпечної поведінки в кримінальному праві. У цьому аспекті цілком можливо говорити про їх пріоритет над злочином. Як наголошує М. С. Гринберг, «захист суспільства від злочинів, але не будь - якою ціною, і ,тим паче, не ціною руйнування суспільства,- такими є критерії культури кримінального права, що вписуються в формулу «не дальше, і не більше того» . Принципи кримінального законодавства, між тим, дозволяють подивитися на суспільно небезпечну поведінку через призму існуючих морально- культурних цінностей, передбачити небезпеку злочинів і відповідальність, яка настане за їх скоєння. Терміни «принципи кримінального права» і «принципи кримінального законодавства» у вузькому сенсі відрізняються один від одного. Ця відмінність заснована на частковому неспівпаданні змісту понять «кримінальне право» і «кримінальне законодавство», що зумовлено ширшим предметом кримінального права, ніж кримінального законодавства. Правду кажучи, кримінальне законодавство - це лише один із елементів предмета кримінального права, зміст якого формується під впливом інших його елементів ( предмета кримінально - правової охорони та суспільно небезпечної поведінки), а також соціального устрою суспільства. Саме тому й принципи кримінального права, на відміну від принципів кримінального законодавства, відображають увесь предмет кримінального права і за змістом ближче до таких загальносоціальних категорій, як справедливість, рівність, гуманізм. З точки зору їх встановлення в законодавстві, це можуть бути тільки такі основні засади, фундаментальні ідеї, вплив яких виявляється на усі без винятку етапи соціальної еволюції кримінального права. Гацелюк В. О. надає власне визначення принципам кримінального права та наводить їх класифікацію : «Принципи кримінального права – це спрямовані на вирішення завдань кримінального права найбільш загальні положення, закріплені кримінальним законодавством, які виражають соціальну обумовленість кримінального закону, визначають структуру та зміст кримінального права, відображають його метод, виступають у вигляді нормативної основи регулювання кримінально - правових відносин та відображають рівень суспільної правосвідомості» . Принципи кримінального права умовно можна поділити на 3 групи: 1) загальноправові принципи – притаманні всім галузям права (принцип законності, принцип рівності громадян перед законом, принцип гуманізму, принцип справедливості); 2) міжгалузеві принципи – стосуються кількох споріднених галузей (принцип винної відповідальності, принцип презумпції невинуватості, принцип неможливості подвійної відповідальності за одне й те ж правопорушення); 3) галузеві принципи – притаманні лише кримінальному праву як галузі права (принцип особистої відповідальності, принцип невідворотності кримінальної відповідальності, принцип індивідуалізації і диференціації кримінальної відповідальності, покарання, принцип економії кримінальної репресії). Отже, дослідження наведені мною в курсовій роботі, спиратимуться на дану класифікацію, як основоположну при поділі принципів у теорії кримінального права. 2. ЗАКОНОДАВЧО ЗАКРІПЛЕНІ ПРИНЦИПИ КРИМІНАЛЬНОГО ПРАВА УКРАЇНИ 2.1 ЗАГАЛЬНОПРАВОВІ ПРИНЦИПИ КРИМІНАЛЬНОГО ПРАВА Принцип законності Цей принцип закріплений у статті 8 і 58 Конституції України та статті 3 Кримінального кодексу України і передбачає, що : «Злочинність діяння, а також його караність та інші кримінально правові наслідки визначаються тільки цим Кодексом». В історичному розвитку права принцип законності був проголошений в період буржуазних революцій. Монтеск’є, Вольтер, Беккаріа та інші представники гуманістичного напрямку в праві надавали йому важливе значення. Формула nulum crimenenulla pona sine lege – “немає покарання без вказівки на те у законі”, розглядалась ними як необхідна основа діяльності органів кримінального правосуддя. Дане формулювання є ядром принципу законності у сфері кримінального права. На його основі вирішуються найважливіші питання цієї галузі: про джерела кримінального права, підстави притягнення до кримінальної відповідальності та звільнення від неї, про визначення поняття злочину, а також про правозастосовчу діяльність державних органів у сфері кримінальної політики та тлумачення ними норм кримінального права. У радянський період з початку 20- х років карні репресії широко застосовувались в першу чергу з політичних мотивів. Органи ВЧК – ОГПУ – НКВД мали право ув’язнювати в табори, отправляти в заслання і навіть засуджувати до смертної кари осіб, які не вчинили жодних злочинів проти Кримінального кодексу, однах , які представляли на думку цих органів суспільну небезпеку своїми політичними поглядами або зв’язками зі «злочинною сферою». Це, зрозуміло, була не боротьба зі злочинністю, а просто фізична ліквідація «політичних противників». Принципу “немає покарання без вказівки на те у законі” не дотримувалися й у суді, бо в Кримінальному законодавстві на той час існувала стаття про можливе застосування кримінального закону «за аналогією», що означало засудження за схожий злочин, зазначений у кодексі. Інститут аналогії в радянському кримінальному праві був скасований лише в 1958 р.; раніше були ліквідовані органи позасудової розправи. Якщо сумувати всі аспекти принципу законності, то можна дати наступне формулювання законності як принципу кримінального права: 1) злочинність, караність діяння та інші кримінально – правові наслідки її скоєння визначаються виключно кримінальним законом; 2) особа, визнана винною у скоєнні злочину, несе обов’язки і користується правами, що встановлені законом; 3) зміст кримінального закону слід розуміти у точному співвідношенні з його текстом. Велике практичнее значення має положення про те, що не тільки караність, але і інші кримінально – правові наслідки скоєння злочину визначаються лише кримінальним законом. Це стосується, наприклад, звільнення від покарання, а також погашення і зняття судимості. Принцип законності розповсюджується і на осіб, що відбувають покарання. Цей аспект означає, по-перше, що суд при винесенні вироку керується тільки законом і, по- друге, що права і обов’язки засуджених мають регулюватися на рівні закону, а не відомчих інструкцій або наказів посадових осіб. По суті, принцип законності пов’язаний зі всіма інститутами Загальної частини кримінального права, а також із конкретними нормами Особливої частини. Порушення законності в слідчій, судовій, прокурорській практиці з кримінальних справ тягне за собою утиски прав та законних інтересів громадян у будь - якій сфері дії кримінального законодавства. Оскільки лише кримінальний закон може визначити ознаки злочинного діяння і всі правові наслідки скоєного злочину, то принцип законності зобов’язує законодавчі органи не лише максимально повно й точно вказувати ознаки відповідних злочинів, але й вирішувати в самому кримінальному законі найважливіші питання, з якими можуть зіткнутися практичні органи. Реалізація цього принципу у сфері законодавства вимагає. щоб законодавець чітко визначав грань між злочинним і незлочинним діянням. Дотримання цього принципу передбачає законодавче забезпечення єдиної практики призначення покарань. Це пов’язано з уточненням санкцій, з межами між максимумом і мінімумом покарання, з введенням в КК положень про про підстави для обов’язкового пом’якшення або обов’язкового обтяження покарання тощо. Цілком зрозуміло, що дотримання законності в кримінальному судочинстві повністю виключає будь – який протекціонізм стосовно осіб, які притягувалися до відповідальності, так само як і неупереджене до них ставлення. Ще 500 років тому в Судебнику 1497 | |
| Просмотров: 1630 | Загрузок: 89 | Рейтинг: 0.0/0 | |
| Всего комментариев: 0 | |