| Главная » Файлы » Курсовые работы » Курсовые проекты |
Правове регулювання рибальства
| [ Скачать с сервера (188.0 Kb) ] | 01.05.2017, 14:56 |
| ВСТУП Актуальність дослідження. Рибальство завжди забезпечувало населення продовольством, а господарство – сировиною. Часи змінюються, і вимоги до здійснення рибальства також. Розпочнемо з того, що рибогосподарська діяльність пов'язана не лише з вилученням рибних ресурсів, а й із вивченням, охороною, відтворенням, вирощуванням і використанням риби та інших водних живих ресурсів шляхом їх вилучення (вилову, збирання тощо) з подальшими транспортуванням, зберіганням, переробкою, імпортуванням, експортуванням, виготовленням і реалізацією продукції з них, організацією та здійсненням державного управління і контролю в рибному господарстві. Рибальство — один з основних видів користування об'єктами тваринного світу, метою якого є одержання різноманітних видів харчової, кормової, технічної та медичної продукції для задоволення потреб населення і народного господарства. У сучасному розумінні рибальством охоплюється процес вилучення (вилову, добування, збирання) не лише риб, а всіх водних живих ресурсів, тобто організмів, життя яких неможливе без перебування (знаходження) у воді. До них належать: риби на всіх стадіях розвитку; морські ссавці; водні безхребетні; ракоподібні; інші водні тварини; водорості. Ведення рибного господарства здійснюється у рибогосподарських водних об'єктах, до яких належать канали, водосховища, озера, ріки, моря, включаючи води континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони України і інших держав. Водний кодекс України передбачає можливість обмеження прав водокористувачів в інтересах рибного господарства та водного промислу на тих водних об'єктах держави, які використовуються для промислового добування риби або мають значення для відтворення її запасів. Ведення рибного господарства та здійснення промислового рибальства мають відповідати основним вимогам чинного законодавства України і потребують дотримання особливих вимог, характерних для цієї галузі народного господарства. Метою роботи є визначення правового регулювання рибальства в Україні. Для досягнення мети необхідним є виконання наступних завдань: - визначення правових основ здійснення рибальства; - характеристика державного регулювання рибальства та контролю за його здійсненням. Об’єктом роботи є відносини в сфері відтворення та використання водних живих ресурсів, державного регулювання в сфері рибальства, контролю за умовами і порядком рибальства в Україні, охорони риби та інших водних живих ресурсів і відповідальності в сфері рибальства. Предметом роботи є рибальство та його правове регулювання. В процесі роботи використана чинна нормативна база, праці вітчизняних та закордонних науковців, а також аналітика та періодика з вказаних питань. РОЗДІЛ 1. Правові основи рибальства в Україні 1.1. Поняття рибальства та його правове регулювання за законодавством України Як свідчить історія, рибальство є одним з найдревніших способів добування їжі і тією господарською діяльністю, яка на всій земній поверхні на протязі багатьох віків була домінуючою, а в деяких регіонах зберегла це значення і до цих пір. Більш пізнішим, як господарча система, став морський промисел. Виникнення рибальства було викликано цілим рядом причин. На сьогоднішній час встановлено, що діяльність первісної людини напряму була динамічно зв’язана з навколишнім природним середовищем. Очевидно, що суспільство намагається вибрати таку форму господарчої діяльності, яка б забезпечила йому отримання максимального енергетичного продукту при мінімальному ризику. Таким чином зміни в географічному середовищі неминуче приводили до змін в господарчій діяльності людини. Поступовий розвиток рибальства звичайно призвів й до появи такої гілки рибної галузі господарства, як рибництво. Згідно сучасного законодавства “рибництвом” вважається штучне розведення і природне відтворення водних живих ресурсів. Галузь рибного господарства регулюється Кодексами (Водний кодекс України, Земельний кодекс України, Кодекс України про адміністративні правопорушення та ін.), Законами України («Про охорону навколишнього природного середовища», «Про тваринний світ», «Про рибу, інші водні живі ресурси та харчову продукцію з них», «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів», та ін.), актами Президента України (Указ Президента України «Про Державне агентство рибного господарства України» від 16 квітня 2011 року № 484), актами Кабінету Міністрів України (Постанови Кабінету Міністрів України: «Про затвердження Тимчасового порядку ведення рибного господарства і здійснення рибальства» від 28 вересня 1996 року № 1192, «Про затвердження Порядку здійснення любительського і спортивного рибальства» від 8 липня 1998 року N 1126, «Про затвердження Порядку справляння збору за спеціальне використання рибних та інших водних живих ресурсів і розмірів збору за спеціальне використання» від 6 квітня 1998 року № 449, «Про затвердження такс для заподіяної внаслідок незаконного добування (збирання) або знищення цінних видів водних біоресурсів» від 21 листопада 2011 року № 1209, «Про затвердження Державної цільової економічної програми розвитку рибного господарства на 2012-2016 роки» від 23 листопада 2011 року № 1245; Розпорядження Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку платних адміністративних послуг, які надаються Державним агентством рибного господарства та капітанами морських рибних портів» від 9 червня 2011 року № 506-р та ін.), наказами Міністерства аграрної політики та продовольства України («Про затвердження Правил промислового рибальства в басейні Чорного моря» від 08 грудня 1998 року № 164, «Про затвердження Правил любительського і спортивного рибальства та Інструкції про порядок обчислення та внесення платежів за спеціальне використання водних живих ресурсів при здійсненні любительського і спортивного рибальства» від 15 лютого 1999 року № 19, «Про розподіл лімітів на квоти спеціального використання водних живих ресурсів загальнодержавного значення у 2012 році» від 02 грудня 2011 року за № 698 та ін. ), наказами Державного агентства рибного господарства України. Згідно Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» рибальство – це добування водних біоресурсів у рибогосподарських водних об’єктах. В свою чергу, в Законі України «Про тваринний світ» наводиться таке визначення рибальства як «добування риби та водних бехребетних». На території України відповідно до законодавства може здійснюватися промислове, любительське та спортивне рибальство. Промисловим рибальством визнається вид спеціального використання водних біоресурсів (вилучення, приймання, переробка, зберігання, транспортування тощо, у тому числі постачання палива, води, тари, продовольства для функціонування суден флоту рибної промисловості та їх екіпажів) у рибогосподарських водних об'єктах (їх частинах), у тому числі у водах, що знаходяться за межами юрисдикції України. До рибогосподарських водних об'єктів належать усі поверхневі, територіальні і внутрішні морські води, які використовуються (можуть використовуватися) для промислового добування, вирощування чи розведення риби та інших об'єктів водного промислу або мають значення для природного відтворення їх запасів, а також виключна (морська) економічна зона та акваторія у межах континентального шельфу України. Право ведення промислового рибальства надається підприємствам, установам, організаціям і громадянам у порядку спеціального використання об'єктів тваринного світу. В свою чергу, у порядку загального використання об'єктів тваринного світу громадянам, у випадках, передбачених законодавством, дозволяється безоплатне любительське і спортивне рибальство для особистого споживання (без права реалізації) у визначених відповідно до законодавства водних об'єктах загального користування у межах встановлених законодавством обсягів безоплатного вилову і за умови додержання встановлених правил рибальства і водокористування. В інших випадках любительське і спортивне рибальство здійснюються на праві спеціального використання об'єктів тваринного світу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України відповідно до Закону України «Про тваринний світ» та інших законів. Отже, любительське рибальство полягає у безоплатному добуванні (вилові) водних біоресурсів у порядку загального використання, у дозволених обсягах, для особистих потреб (без права реалізації) знаряддями вилову, встановленими для цього правилами рибальства. В інших випадках любительське рибальство здійснюється на праві спеціального використання. Відповідно, спортивне рибальство – це вид любительського рибальства, що здійснюється у порядку загального використання, з установленням певних вимог до проведення спортивних змагань або кваліфікаційних нормативів. На відміну від мисливства, надання громадянам права любительського рибальства не потребує здійснення таких юридичних фактів, як обов'язкове отримання відповідного посвідчення, реєстрація знарядь лову, сплата мита тощо. Але законодавство про тваринний світ встановлює певні правові засади забезпечення правомірної поведінки рибалок-любителів. Правила встановлюють ряд суттєвих обмежень і заборон. Так, громадянам під час здійснення любительського (спортивного) рибальства заборонено добувати будь-яких морських звірів. Цінні види риб можна добувати тільки в порядку спеціального користування водними живими ресурсами і в певних водоймах. Крім цього, правила також визначають: заборонені для рибальства місця (у каналах, біля гребель, на промислових ділянках); заборонені для добування цінні види риб (осетр, білуга, кефаль, форель та ін.); загальнонебезпечні і винищувальні засоби і знаряддя лову (вибухові та отруйні речовини, електроприлади, сітки тощо); дозволені знаряддя лову, до яких, за загальним правилом, віднесені вудки і спінінги; граничну кількість добутої рибної продукції; пільги членам громадських товариств рибалок. Громадяни, що здійснюють любительський (спортивний) лов рибних ресурсів, зобов'язані дотримуватись наведених правил і встановленого на конкретному водоймі режиму рибальства. Особи, винні в їх порушенні, несуть відповідальність в установленому законодавством порядку. Таким чином, аналізуючи викладене та з огляду на сучасність, проста людська потреба в добуванні їжі - рибальство, пройшовши скрізь віки, перетворилася в громіздку, але ще не остаточно впорядковану систему суспільних відносин у галузі охорони, використання та відтворення такого об’єкту тваринного світу як водні живі ресурси. 1.2. Порядок здійснення заходів з відтворення та використання водних живих ресурсів Усі спори з питань використання та охорони вод і відтворення водних ресурсів розглядаються державними органами охорони навколишнього природного середовища, водного господарства, геології, місцевими Радами, судом, або третейським судом у порядку, встановленому законодавством. Порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову чи кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Поступово набравши широких масштабів, система рибного господарства потребувала звичайно свого централізованого керівництва та організації, в зв’язку з чим виникла необхідність в державному управлінні й формуванні правової бази в цій галузі. З появою нової самостійної держави України “рибне” законодавство майже повністю обновилося. Ведення рибного господарства здійснюється у поверхневих, територіальних та внутрішніх морських водах, у виключній (морській) економічній зоні і на континентальному шельфі України, а також у відкритому морі та в економічних зонах інших держав підприємствами та організаціями, що належать до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства України, іншими підприємствами, установами і організаціями, а також громадянами відповідно до міжнародних договорів України. Використання водних живих ресурсів можливе на праві загального та спеціального користування. Загальне використання водних живих ресурсів здійснюється без їх вилучення із природного середовища, за винятком любительського і спортивного рибальства у визначених для цих цілей водоймах (їх ділянках) загального користування. Відповідно до п. 6 Тимчасового порядку ведення рибного господарства і здійснення рибальства, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28.09.1996 р. №1192, підприємства, установи, організації та громадяни мають право безкоштовно використовувати водні живі ресурси для задоволення наукових, культурно-освітніх, естетичних та інших потреб, а також здійснювати любительське і спортивне рибальство у визначених для цих цілей водоймах (їх ділянках) загального користування для задоволення особистих потреб. Спеціальним використанням ресурсів рибного господарства вважаються усі види використання риби та інших водних живих ресурсів (за винятком передбачених законодавством випадків безоплатного любительського і спортивного рибальства у водних об'єктах загального користування), що здійснюються з їх вилученням (добуванням, збиранням тощо) з природного середовища або штучно створених рибогосподарських водних об'єктів. Підстави, порядок і умови виникнення, здійснення і припинення таких видів користування визначено, відповідними законодавчими актами. До спеціального використання водних живих ресурсів належить: промислове рибальство; добування водних живих ресурсів для наукових, культурно-освітніх, виховних та естетичних цілей; добування водних живих ресурсів для зариблення, здійснення контрольного вилову, акліматизації, рибництва, утримання і відтворення у неволі чи напіввільних умовах з комерційною та іншими цілями; регулювання чисельності водних живих ресурсів з метою запобігання заподіянню шкоди навколишньому природному середовищу і рибному господарству (меліоративний вилов малоцінних і хижих видів риб, шкідливих водних організмів); любительське і спортивне рибальство, що здійснюється поза межами визначених для цих цілей водойм ( їх ділянок) загального користування. Законодавством України можуть бути передбачені й інші види спеціального використання водних живих ресурсів. Спеціальне використання водних живих ресурсів здійснюється за плату в межах затверджених у встановленому порядку лімітів (виділених квот). На їх підставі державним органом рибоохорони, в зоні діяльності якого буде здійснюватись промисловий лов, видається дозвіл, у якому зазначається найменування користувача, назва і реєстрація судна, обсяг квоти, мета і знаряддя лову. При промисловому добуванні водних живих ресурсів, крім дозволу, користувачі повинні мати: — у виключній (морській) економічній зоні України та за її межами — рибальський квиток, який видається на судно; — у рибогосподарських водних об'єктах України рибалки повинні мати посвідчення, а посадові особи, відповідальні за вилучення ресурсів, — промислові квитки і талони встановленого зразка. За відсутності наведених юридичних документів рибальство вважається незаконним і передбачає відповідні види юридичної відповідальності винних осіб. Для проведення робіт з відтворення водних живих ресурсів користувач подає до територіального органу рибоохорони наступні документи: - Заявку на проведення робіт з уселення водних живих ресурсів у рибогосподарський водний об'єкт. - Біологічне обґрунтування про доцільність проведення робіт з відтворення водних живих ресурсів на природних водоймах (якщо відтворення здійснюється вперше), розроблене науковою установою. - Ветеринарне свідоцтво про відсутність небезпечних захворювань у господарствах, з яких здійснюється перевезення риби та інших водних живих ресурсів (отримується цим господарством). - Графік робіт з уселення водних живих ресурсів, якщо роботи проводяться на протязі періоду (складається користувачем і узгоджується з територіальними органами рибоохорони). - Дозвіл територіальних органів Міністерства охорони навколишнього природного середовища України на здійснення робіт з акліматизації на природних водоймах (цілеспрямоване вселення будь-якого виду водного живого ресурсу в район, де він раніше не мешкав), переселення нових водних живих ресурсів. - Документ, що підтверджує придбання водних живих ресурсів для їх подальшого вселення у рибогосподарський водний об'єкт (повідомлення про виділення квоти на вилов, накладні про придбання, про власно вирощений зарибок, інші документи). Комісія при проведенні робіт з відтворення водних живих ресурсів складається з голови (представник територіального органу рибоохорони), та членів комісії – представники місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування, територіального органу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України та користувача (орендаря), який здійснюватиме зазначені роботи. До складу Комісії можуть також залучатися представники рибогосподарських наукових установ, підприємств, організацій, ветеринарної служби (за згодою). Після закінчення робіт з відтворення водних живих ресурсів Комісія складає акт встановленої форми про виконання зазначених робіт. При проведенні робіт з відтворення (зариблення) на водоймах, що входять до територій, об'єктів природно-заповідного фонду необхідним є погодження територіального органу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України В залежності від площі водного дзеркала в орендованих водоймах можна здійснювати такі види рибогосподарської діяльності: - в режимі спеціального товарного рибного господарства (СТРГ); - спеціальне використання водних живих ресурсів в природних або штучно створених водних об'єктах площею до 10 га; - промислове рибальство; - платне любительське і спортивне рибальство. РОЗДІЛ 2. Державне регулювання у сфері рибальства 2.1. Державне регулювання та контроль за умовами і порядком здійснення рибальства в Україні Згідно з Законом України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» Державне управління та регулювання у галузі рибного господарства здійснюють Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади з питань аграрної політики та продовольства, центральний орган виконавчої влади у галузі рибного господарства та інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх повноважень, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації. Оскільки в Україні на сьогоднішній день існує велика кількість контролюючих органів, які мають право перевіряти суб'єктів господарювання, їхні повноваження встановлюються законами України, підзаконними нормативними актами і в кожного контролюючого органу є різні підстави для проведення перевірок. Першим кроком на шляху часткового впорядкування діяльності різноманітних органів контролю стало прийняття Указу Президента України №817/98 «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності» від 23.07.1998 року, яким було здійснено спробу визначити контролюючі органи, які мають право проводити планові та позапланові виїзні перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єктів підприємництва. Та на цьому вдосконалення відносин у сфері державного контролю не припинилось. З прийняттям у квітні 2007 року Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» було визначено правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного контролю у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного контролю, їх посадових осіб і права, обов’язки та відповідальність суб’єктів господарювання під час здійснення державного контролю. | |
| Просмотров: 906 | Загрузок: 46 | Рейтинг: 0.0/0 | |
| Всего комментариев: 0 | |