| Главная » Файлы » Курсовые работы » Курсовые проекты |
Права і обов’язки захисника
| [ Скачать с сервера (73.8 Kb) ] | 02.07.2017, 06:10 |
| Вступ Відомо, що основною засадою та ознакою правової держави є захист прав людини та громадянина, що вказано в Конституції України: «Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави.» [1, ч.2 ст.3] Ефективний механізм охорони прав особи є також важливим у правовій державі. На сьогодні в Україні діють кодекси, зокрема, Кримінальний процесуальний, який передбачає процедуру звернення до суду за захистом порушених прав. Реформи, які відбувались у системі судочинства, в тому числі кримінального процесу, спрямовані на забезпечення права обвинуваченого на захист, утвердження змагальності у процесі, дотримання прав та рівності сторін при здійсненні судочинства та незалежність суддів. Право обвинуваченого на захист, який надає захисник (адвокат), забезпечує дотримання принципу змагальності та доведення вини у кримінальному процесі, саме тому правовому статусу захисника приділений значний інтерес у правовій та науковій літературі. Актуальність теми зумовлена тим, що на сьогодні захисник – основний учасник кримінального процесу з боку захисту, на якого покладено забезпечення підозрюваному і обвинувачуваному права на захист. Об’єктом роботи виступають нормативно-правові акти, які регулюють функції захисника як суб’єкту кримінального процесу. Предмет роботи – визначення правового статутсу захисника у стадії досудового розслідування. Метою роботи є дослідження особливостей участі захисника на стадії досудового розгляду справи. До визначеної мети роботи були поставлені такі завдання: - дослідити правовий статус захисника на стадії досудового розслідування кримінальної справи та визначити його особливості; - визначити його роль у кримінальному процесі. Розділ 1. Захисник у стадії досудового розслідування 1.1. Права і обов’язки захисника Досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення затверджується Генеральною прокуратурою України за погодженням з Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, органом, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства. [2, ч. 2 ст. 214] Захисник на стадії досудового розслідування виконує ряд дуже важливих завдань, від результатів яких залежить напрямок, стратегія захисту та підсумок розгляду кримінальної справи в суді, а також процесуальний статус клієнта, від якого, у свою чергу, залежить остаточна кваліфікація діяння, а також можливість закриття справи на цій стадії процесу. Також захисник бере безпосередню участь в обранні слідчим запобіжного заходу для підозрюваних, обвинувачених (оскільки запобіжний захід у вигляді утримання під вартою застосовується виключно судом за поданням слідчого, адвокат бере участь в такому судовому засіданні як захисник і сприяє відхиленню цього подання), надає правову допомогу підозрюваному, обвинуваченому під час проведення слідчих дій (обирає тактику поведінки підозрюваного, обвинуваченого під час допитів, очних ставок та інших слідчих дій, перешкоджає введення в оману підозрюваних, обвинувачених співробітниками правоохоронних органів), здійснює аналіз свідчень інших учасників процесу, оцінює значущість доказів для кваліфікації діяння, допомагає в зборі виправдувальних фактів; подає скарги на неправомірні дії органів досудового слідства і суду, зокрема, на постанови про порушення кримінальної справи, притягнення як обвинуваченого, про обрання запобіжного заходу, протоколи слідчих дій (про затримання, обшуку) та інше, відвідує підозрюваних, обвинувачених в місцях позбавлення волі - камері попереднього затримання органу внутрішніх справ, ізоляторі тимчасового тримання, слідчому ізоляторі. У чинному кримінально-процесуальному законодавстві чітко обговоре- ні права та обов’язки захисника. Захисник, з моменту допуску до участі у справі, має права, які передбачені ст.47 у Кримінальному процесуальному кодексі України (далі – КПК), зокрема: захисник запрошується підозрюваним, обвинуваченим, підсудним чи засуд- женим, їх законними представниками, а також іншими особами за проханням чи згодою підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого. Особа, яка провадить дізнання, слідчий, суд зобов’язані надати затриманій особі чи особі, яка утримується під вартою, допомогу у встановленні зв’язку з захисником або з особами, які можуть запросити захисника. Підозрюваний, обвинувачений, підсудний вправі запросити собі кількох за- хисників. [2] М.М. Михеєнко, В.В. Молдован, В.П. Шибіко зазначають, що захисник - це особа, уповноважена в передбаченому законом порядку здійснювати захист прав і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого (підсудного,засудженого,виправданого). [15, с.7] В.М. Тертишник надає поняття захисника як учасника кримінального процесу, на якого покладено функцію захисту, і в силу цього він зобов’язаний використати всі зазначені в законі засоби і способи для встановлення виправдуальних обставин. [15, с.8] Варто зазначити, що до першого допиту підозрюваного або обвину- ваченого захисник має право на побачення з ним віч-на-віч, а після першо- го допиту – без обмеження їх кількості і тривалості, а також мати побачення з засудженим чи з особою, щодо якої здійснюється провадження чи застосо- вано примусові заходи медичного чи виховного характеру. Захисник має право бути присутнім при допитах підозрюваного і обвинуваченого, а також при провадженні слідчих дій, що проводяться за їх участі або за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого або його самого, а при провадженні інших слідчих дій з дозволу слідчого, або особи, що провадить розслідування – дізнавача чи прокурора. Особа, яка провадить дізнання, і слідчий повинні своєчасно повідомляти захисника про час і місце провадження слідчих дій, що проводяться за участю підозрюваного або обвинуваченого чи за клопотанням захисника. У разі нез’явлення захисника слідчі дії, в яких участь захисника не є обов’язковою, проводяться без нього. Якщо захисник присутній при провадженні слідчих дій, він має право ставити запитання допитуваним особам, подавати письмові зауваження з приводу неправильності або неповноти запису у протоколі відомостей про слідчі дії. Особа, яка провадить дізнання, і слідчий можуть відхилити по- ставлене захисником запитання, але вони зобов’язані занести його у протокол. У суді захисник має право брати участь у дослідженні доказів, подавати докази, заявляти клопотання, викладати суду свої доводи. Беручи участь у судових дебатах, він може давати оцінку доказам, робити свої заяви про їх належність до справи, допустимість, достовірність і достатність, висловлювати свої судження щодо сумнівів у винності підсудного або вказувати на факти, що підтверджують його невинність. Захисник має право на забезпечення своєї безпеки. Основний принцип захисника, якого він має дотримуватися, беручи участь у справі – презумпція невинуватості обвинуваченого. Захисник повинен керуватися принципом невинуватості підзахисного і зробити все для його реалізації у кримінальному процесі. У Загальному кодексі правил для адвокатів країн Європейського співтовариства, прийнятому в Страсбурзі в жовтні 1988 року, слушно зазначається про дотримання захисником принципу чесного проведення судового розгляду: « Адвокат завжди зобов’язаний належним чином додержуватись принци- пу чесного провадження судового розгляду. Наприклад, адвокат не повинен вступати в контакт з суддею без попереднього повідомлення адвоката протилежної сторони або пред’являти судді будь-які предмети або докумен- ти, не попередивши заздалегідь адвоката іншої сторони, за винятком випадків, коли подібні дії передбачені правилами проведення судового розгляду.» При додержанні належної поваги до суду, адвокат зобов’язаний захищати інтереси клієнта сумлінно і з максимальною для нього вигодою, проте, не виходячи за передбачені законодавством межі. Захисник – безумовний учасник судових дебатів. Обмеження трива- лості судових дебатів при викладенні підсудним або його захисником дово- дів з пред’явленого обвинувачення не допускається. Беручи участь у судових дебатах, він може давати оцінку доказам, робити свої заяви про їх належність до справи, допустимість, достовірність і достатність, висловлювати свої судження щодо сумнівів у винності підсудного або вказувати на факти, що підтверджують його невинуватість, викладати суду свої доводи. Захисник має право на ознайомлення з протоколом судового засідання і на подання ним письмових зауважень на його неправильність або неповноту. Про дату підписання протоколу захисник повинен бути своєчасно повідомлений. Клопотання про ознайомлення з протоколом судового засідання може бути заявлено одразу ж після проголошення вироку чи іншого судового рішення, але не пізніше ніж на третю добу з дня складання протоколу. Захисник не має права: - розголошувати дані, які стали відомі йому у зв’язку з виконанням його обов’язків; - використовувати свої повноваження на шкоду особі, яку захищає. Якщо захисник не згоден з позицією підзахисного, він не повинен діяти всупереч його інтересам, не має права висловлювати своє переконання у винності підзахисного, якщо той себе таким не визнає. Основна етична засада діяльності адвоката – «не зашкодь». Захисник не вправі розголошувати дані, що стали йому відомими у зв’язку з виконанням професійних обов’язків. [2, ч.4 ст. 47] Через цю обставину він не може бути допитаний. Адвокат ні в якому разі не повинен повідомляти суду явно невіро- гідні або невірні відомості. [3, ст. 4.2.- 4.4.] Захисник не повинен відмовлятись від виконання взятих на себе по- вноважень і функцій захисту. Після залучення в справу захисника – адвокат вправі відмовитися від виконання своїх обов’язків лише у випадках: - коли є обставини, які згідно з Кримінальним процесуальним кодексом виключають його участь у справі; - незгоди з підозрюваним, обвинуваченим щодо вибраного ним способу захисту, за винятком випадків обов’язкової участі захисника; - умисного невиконання підозрюваним, обвинуваченим умов укладеного з захисником договору, яке проявляється, зокрема, у систематичному недодержанні законних порад захисника, порушенні вимог Кримінального процесуального кодексу; - коли він свою відмову мотивує недостатніми знаннями чи некомпетент- ністю. [2, ч.4 ст. 47] Це правило розповсюджується на всіх адвокатів. Але до вступу в дію Кримінального процесуального кодексу 2012 року було передбачено, що це правило розповсюджувалося як на адвокаті так і на інших юристів,які запрошені чи призначені судом виконувати функцію захисту. Але воно не могло застосовуватись до близьких родичів обвинуваченого. Вони не завжди мають необхідні знання, достатню юридичну підготовку та досвід, а тому можуть виконувати функцію захисту лише за своїм бажанням. Вони не можуть примушуватись виконувати функцію захисту або виконувати її за призначенням. Адвокати не повинні ідентифікуватися з клієнтами та їх справами у зв’язку з виконанням професійних обов’язків. [5, ст. 16-18] Адвокат зобов’язаний зберігати адвокатську таємницю. Адвокатською таємницею є будь-яка інформація, що стала відома адвокату, [4,ст22], про клієнта, а також питання, з яких клієнт (особа, якій відмовлено в укладенні договору про надання правової допомоги з передбачених цим Законом підстав) звертався до адвоката, зміст порад, консультацій, роз’яснень адвоката, складені ним документи, інформація, що зберігається на електронних носіях, та інші документи і відомості, одержані адвокатом під час здійснення адвокатської діяльності. Інформація або документи можуть втратити статус адвокатської таємниці за письмовою заявою клієнта (особи, якій відмовлено в укладенні договору про надання правової допомоги з передбачених цим Законом підстав). При цьому інформація або документи, що отримані від третіх осіб і містять відо- мості про них, можуть поширюватися з урахуванням вимог законодавства з питань захисту персональних даних. [4, ст. 22] Захисник повинен використовувати всі передбачені в законі засоби захисту з метою з’ясування обставин, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого і підсудного або пом’якшують чи виключають їх відповідальність, і надавати їм необхідну юридичну допомогу, своєчасно з’являтся для участі у провадженні тих процесуальних дій, в яких його участь є обов’язковою. У судовому розгляді захисник діє в інтересах підсудного, за його згодою і дорученням, сприяє підсудному у здійсненні його прав, використо- вує свої права на захист його інтересів, не повинен вживати ніяких заходів, які можуть зашкодити підсудному. Захисник не має права будувати захист на своєму суб’єктивному переконанні про винність підсудного, якщо той заперечує свою винність у суді, а також на визнанні підзахисним своєї вини на попередньому слідстві або під час побачень з адвокатом віч-на-віч. Гарантії діяльності захисника в достатній мірі відповідають його функції. Права захисника, його честь і гідність охороняються законом. Забороняється прослуховувати телефонні розмови адвокатів у зв’язку з перевіркою їх діяльності без дозволу суду. Документи, пов’язані з виконанням адвокатом обов’язків захисника у кримінальній справі, не підлягають огляду, розголошенню чи вилученню дізнавачем, слідчим, прокурором чи судом без його згоди. [2, ч.8 ст. 48] Не може бути винесено окрему постанову судді або ухвалу суду щодо правової позиції захисника у справі. Адвокат не підлягає кримінальній, цивільній чи іншій відповідальності у зв’язку з поданням згідно з законом юридичної допомоги громадянам. Лише прокурором може бути порушено кримінальну справу проти адвоката. Існують Основні положення про роль адвокатів, які були прийняті Конгресом ООН у серпні 1990 року, які визначають гарантії діяльності адвокатів, зокрема про гарантії урядів. Уряди мають забезпечити адвокатам: а) можливість здійснювати їх професійні обов’язки без залякування, перешкод, завдання турботи й недоречного втручання; б) можливість вільно пересуватися і консультувати клієнта у своїй країні та за кордоном; в) виключення можливості піддавати покаранню або погрожувати його застосуванням та можливості обвинувачення, адміністративних, економічних та інших санкцій за дії, здійснювані відповідно до визнаних професійних обов’язків, стандартів та етичних норм. [5] Там, де безпека адвокатів перебуває під загрозою у зв’язку з виконан- ням професійних обов’язків, вони мають бути адекватно захищені державою. Захисник зобов’язаний використовувати передбачені в цьому Кодексі та в інших законодавчих актах засоби захисту з метою з’ясування обставин, які спростовують підозру чи обвинувачення, пом’якшують чи виключають кримінальну відповідальність підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого та надавати їм необхідну юридичну допомогу. [10, с. 174] Захисник зобов’язаний з’являтися для участі у виконанні процесуаль- них дій, в яких його участь є обов’язковою. У разі неможливості з’явитися у призначений строк, захисник зобов’язаний заздалегідь повідомити про це та про причини неможливості явки дізнавачу, слідчому, прокурору, суду. У разі неявки захисника, слідча дія, участь в якій захисника не є обов’язко- вою, виконується без нього. Захисник зобов’язаний не перешкоджати встановленню істини в справі шляхом вчинення дій, спрямованих на те, щоб схилити свідка чи по- терпілого до відмови від показань або до дачі завідомо неправдивих пока- зань, схилити експерта до відмови від дачі висновку чи дачі завідомо неправдивого висновку, іншим чином сфальсифікувати докази у справі або затягнути розслідування чи судовий розгляд справи. Він також повинен дотримуватися встановленого порядку при розслідуванні та судовому розгляді справи. [12] Особливість діяльності захисника в кримінальному процесі полягає в тому, що він може одержувати від підзахисного відомості, які той ні за яких обставин не повідомив би іншій людині. Адвокат зобов’язаний однаковою мірою зберігати в таємниці відомості, отримані від клієнта та інформацію про самого клієнта. Керуючись законом і правилами фахової етики, адвокат завжди зо- бов’язаний діяти в інтересах підзахисного, які для нього повинні бути прі- оритетними. З одного боку, реалізація ідеї правової держави потребує, безсумнівно, зміцнення самого інституту захисту, а з іншого – підвищувати ефективність діяльності захисників у кримінальному процесі. 1.2. Роль захисника у кримінальному процесі Факт участі захисника в кримінальному процесі залежить від волі обвинуваченого і підозрюваного, навіть коли він вступає в процес на підставі рішення слідчого або судді. Але захисник не стає від цього представником обвинуваченого, він діє не замість нього, а поряд з ним. Він не залежить від незаконних та необгрунтованих домагань обвинуваченого, і не має права визнавати вину обвинуваченого, підозрюваного доведеною. Грубим поруше- нням закону, функцій захисника стало б виявлення захисником обставин, які викривають обвинуваченого або обтяжуючих відповідальність цих осіб. Сумлінно виконуючи свою функцію, своєчасно реалізуючи права і виконую- чи обов’язки, захисник сприяє цим винесенню законного і обґрунтованого вироку, рішення завдань кримінального процесу та правосуддя, зміцнення законності, побудови правової держави. [14, с. 101] Основне завдання захисника у кримінальному процесі – захищати свого підзахисного (обвинуваченого або підозрюваного у вчиненні кримі- нального злочину) від пред’явленого йому звинувачення, в цьому і полягає процесуальна функція захисника, його перший і основний обов’язок. Захисник завжди намагається розкрити всі слабкі сторони обвинувачення, оскаржує необгрунтовані доводи обвинувачення, а також вказує на допущені порушення закону, руйнує всі сумнівні і недостовірні докази. Як поняттю позову в цивільному процесі відповідає поняття обвину- вачення в кримінальному процесі, так поняттю відповіді в першому з них відповідає поняття захисту в другому. Захист в цьому сенсі – відповідь звинуваченням, і утворює собою сукупність процесуальних прав та заходів, спрямованих до огорожі невинності під суд- ного і його прав та інтересів перед кримінальним судом. Це утворює зміст і сутність захисту, або захист в матеріальному сенсі, на відміну від захисту у формальному сенсі, що означає право підсудного мати свого представника перед судом. У поняття захисту в матеріальному сенсі входить право сторони захисту (захисника) протиставляти доказам та вимогам сторони обвинуваче- ння докази і вимоги, спрямовані до вигоди обвинуваченого (підозрюваного). І це право з’явилося далеко не відразу, ще в стародавньому процесі захисту належало право спростовувати докази обвинувачення, права ж пред’являти самостійні докази вона не мала, отримавши його лише мало-помалу, нині в цьому відношенні обидві сторони рівноправні. [11, с. 230] Сутність і завдання захисту полягають, перш за все, в тому, щоб не допустити помилок протягом всього судочинства у кримінальній справі, починаючи від судового слідства і закінчуючи винесенням вироку з боку органів, відповідно здійснюють кримінальне судочинство. Захист наданий не тільки в допомогу обвинуваченому, але і суду, і навіть слідчому, а значить інтересам суспільства і держави в цілому. Захист особистості – це основне право і моральний обов’язок адвоката. При цьому не важливим для адвоката має бути той факт, що захищається правопорушник або кримінальний злочинець. Для адвоката захищається перш за все людина, він також вимагає співчутливого ставлення до себе і співчуття. Роль адвоката в даному випадку зводиться не до захисту допущення або беззаконня, а до недопущення беззаконня щодо підзахисного. [20, с. 42] Тут слід зазначити, що захисник (адвокат), вступа | |
| Просмотров: 478 | Загрузок: 13 | Рейтинг: 0.0/0 | |
| Всего комментариев: 0 | |