| Главная » Файлы » Курсовые работы » Курсовые проекты |
Повноваження Конституційного Суду України
| [ Скачать с сервера (77.4 Kb) ] | 03.07.2017, 06:32 |
| План: Вступ…………………………………………………………………………….…...3 I. Конституційний Суд України, як єдиний орган конституційної юрисдикції в Україні: 1.1. Повноваження Конституційного Суду України……………………………...5 1.2. Правові засади регулювання діяльності Конституційного Суду України.....7 1.3. Об’єкти конституційного контролю Конституційного Суду України……...9 II. Юридична природа актів Конституційного Суду України: 2.1. Сутність актів Конституційного Суду України……………………………....12 2.2. Ознаки рішень та висновків Конституційного Суду України……………….17 2.3. Проблеми виконання рішень та висновків Конституційного Суду України..21 Висновки……………………………………………………………………………...25 Використана література……………………………………………………………...28 Вступ 18 жовтня 1996 р. судді Конституційного Суду України, склавши присягу зобов’язались забезпечувати верховенство Конституції України, захищати конституційний лад держави, права та свободи людини і громадянина. Слова Президента України Л.Кучми мали стати напученням перед складною та серйозною роботою: «Від вас сьогодні багато залежить, яким буде цей Суд. Я бачу його висококомпетентним, абсолютно незалежним, а його суддів кваліфікованими, сміливими, порядними і - особливо - патріотичними людьми. Такий Суд постане поряд із Президентом України справжнім гарантом додержання Конституції». Головною проблемою, з якою зіткнувся Конституційний Суд України, стало протиріччя між стратегічним курсом, що його обрало суспільство, і тими глибокими формаційними перетвореннями, котрі охопили і економічну, і політичну, і соціальну сфери життя. За таких умов Суд змушений був проходити між Сціллою соціальних реформ та Харібдою юридичних перепонів. Конституційний Суд України є єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні та виконує функції та завдання, покладені на нього Конституцією України та законами України. Це не наглядовий і не контролюючий, а юрисдикційний судовий орган (підгілка), невід’ємна частина єдиної судової влади, спеціалізований, не включений до системи судів загальної юрисдикції суд для розгляду конституційно-правових спорів. Акти Конституційного Суду України є одним з важливих та необхідних інструментів регулювання й охорони конституційно-правових відносин. Ухвалюючи рішення, висновки, видаючи регламенти Конституційний Суд України визнає закон чи інший нормативно-правовий акт чи окремі їх положення конституційними або неконституційними, внаслідок чого останні скасовуються або залишаються чинними та обов’язковими для виконання всіма суб’єктами держави Україна на всій території України. Юридичні характеристики актів, що приймаються органом конституційної юрисдикції, визначальною мірою обумовлюють положення та роль Конституційного Суду України в системі стримувань і противаг і в механізмі захисту конституційної законності. У зв’язку з цим особливого значення набуває теза про нормативність чи ненормативність актів Конституційного Суду України. Правова природа актів Конституційного Суду України нерозривно пов’язана з місцем органу конституційної юстиції в механізмі держави, особливостями правового регулювання його статусу. Вирішення цієї проблеми в державах світу є різним, що пов’язано з обранням тієї чи іншої моделі судового контролю, так і з відповідними державними традиціями. Актуальним залишається питання щодо визначення поняття, юридичної природи (чи є акти Конституційного Суду України правотворчими чи є інтерпретаційними) та юридичних ознак актів Конституційного Суду України у зв’язку з тим, що вони нормативно не визначені, а положення доктрини конституційного права України є дискусійним, так як багато моментів залишаються невизначеними. В ході дослідження слід вияснити дійсні повноваження Конституційного Суду України, що визначені Конституцією України, Законом України «Про Конституційний Суд України», Регламентом Конституційного Суду України, об’єкти конституційного контролю, сутність актів Конституційного Суду України, відмінність їх від амендментних законів, їх ознаки та проблеми втілення рішень та висновків в життя на практиці. Метою моєї роботи є визначення юридичної природи актів Конституційного Суду України, визначення їх місця в ієрархії нормативно-правових актів України, окреслення основних напрямів вдосконалення національного законодавства у цій сфері. Вивчення юридичної природи актів Конституційного Суду України були предметом розгляду в працях таких вчених-конституціоналістів,як В.Кравченка, А.Міцкевича, П. Мартиненка, В.Погорілка, М.Тесленка, В.Шаповала, А.Селіванова, В.Тихого, В.Скомороха, Є.Євграфової, Г.Христової, П.Рабінович тощо. I. Конституційний Суд України як єдиний орган конституційної юрисдикції в Україні 1.1. Повноваження Конституційного Суду України Згідно з Конституцією України єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні є Конституційний Суд України (ч.1 ст.147). Саме він вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України (ч.2 ст.147). Згідно з Конституцією України до повноважень Конституційного Суду належить: 1) вирішення питань про відповідність Конституції України законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим (п.1 ч.1 ст.150 Конституції України); 2) надання висновку про відповідність Конституції України чинних міжнародних договорів України або тих, що вносяться до Верховної Ради України для надання згоди про їх обов’язковість (ч.1 ст.151), про відповідність вимогам статей 157 і 158 Конституції України законопроектів про внесення змін до Конституції України (ст. 159); 3) перевірка справи про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту і надання висновку щодо додержання конституційної процедури її розслідування і розгляду (ч.6 ст.111, ч.2 ст.151); 4) офіційне тлумачення Конституції України та законів України ( п.2 ч.1 ст. 150) [1.8]. Хотілось би більш детально роз’яснити функцію Конституційного Суду України щодо тлумачення Конституції України, оскільки офіційне тлумачення Конституції та законів України є виключною прерогативою Конституційного Суду України і самостійним напрямком його діяльності. Про це свідчить не тільки ч.2 ст.147 та п.2 ч.1 ст.150 Конституції України, але й п.6 розділу 15 Перехідних положень Конституції України згідно з яким Верховна Рада України мала право здійснювати тлумачення законів лише до створення Конституційного Суду України [2.14, 133]. Природа повноважень Конституційного Суду України щодо тлумачення Конституції України пов’язані з необхідністю певного юридичного захисту позитивного права, сфери реалізації права від втручання деструктивних елементів в політику держави [2.1, 138]. Тлумачення Конституції та законів України, як і інших норм права, це функція суду. Адже, на мою думку, застосування норм права, неможливе без їх тлумачення. При цьому суди, розглядаючи і вирішуючи конкретні судові справи, здійснюють офіційне казуальне тлумачення норм права і вироблюють однозначну прецедентну практику застосування права. Збереження ж за Верховною Радою функції офіційного (автентичного) тлумачення Конституції України та законів України не тільки створювало небезпеку внесення змін у зміст цих нормативно-правових актів з метою надання їм зворотної дії, але і позбавляло б остаточності рішень суддів, що вело б до їх перегляду та скасування [2.14, 133]. Якщо порівняти діяльність Конституційного Суду України з органами конституційної юрисдикції зарубіжних країн, то можна зробити висновок, що Конституційний Суд України здійснює суто класичні функції. Наприклад, відповідно до ст.27 Федерального конституційного закону від 31 грудня 1996 «Про судову систему Російської Федерації», конституційний (статутний) суд суб’єкта Російської Федерації може утворюватись для розгляду питань відповідності Конституції Російської Федерації законів, нормативно-правових актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування суб’єктів Російської Федерації, а також для тлумачення конституції (статуту) суб’єкта Російської Федерації [2.8, 461]. Майже всі без виключення органи конституційної юрисдикції в зарубіжних країнах виконують такі завдання: - тлумачення Основного Закону держави; - перевірка конституційності законів та інших нормативно-правових актів; - захист прав і свобод людини і громадянина; - конституційний контроль за дотриманням Конституції главою держави. Окремі органи конституційної юрисдикції в різних країнах здійснюють, окрім загальних, ще і такі функції: - перевірка міжнародних договорів на відповідність Конституції ( Албанія, Болгарія, Угорщина, Німеччина, Іспанія, Алжир, Мадагаскар, Україна тощо); - контроль за формуванням та діяльністю політичних партій і громадських об’єднань (Вірменія, Польща, Португалія, Туреччина); - попередній судовий конституційний контроль, тобто перевірка законів та інших нормативно-правових актів до вступу останніх в чинність (Австрія, Італія, Румунія); - контроль за організацією виборів та референдумів в державі (Вірменія, Грузія, Молдова). Отже, зазначений в Конституції України перелік повноважень Конституційного Суду є вичерпним та обов’язковим для виконання для подальшого забезпечення діяльності органів держави, конституційної законності та гарантії прав і свобод людини і громадянина [2.7, 76]. 1.2. Правові засади регулювання діяльності Конституційного Суду України Як зазначено у ст. 3 Закону України «Про Конституційний Суд України», організація, повноваження та порядок діяльності Конституційного Суду України визначаються Конституцією та Законом України «Про Конституційний Суд України». Також діяльність Конституційного Суду України ґрунтується на актах, що видає сам Суд, які регламентують організацію його внутрішньої роботи [1.2]. Згідно з Конституцією України Конституційний Суд України має правосудну природу і правосудний статус, і за характером, принципами і змістом своєї державної діяльності здійснює не нагляд чи контроль, а судову владу - правосуддя. Конституція України опосередковано вказує на призначення Конституційного Суду України - гарантування верховенства права і Конституції України, захист прав і свобод людини, розв’язання конституційно-правових спорів (конфліктів) між більшістю народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради і опозицією, між законодавчою і виконавчою гілками влади, тобто бути їх арбітром і противагою можливому зловживанню ними своїми повноваженнями [2.16, 178]. Ще одним з актів, що регулює правові засади діяльності Конституційного Суду України є Закон України «Про Конституційний Суд України». За законом до повноважень Конституційного Суду додались видача висновків щодо відповідності проекту закону про внесення змін до Конституції України вимогам статей 157 і 158 Конституції України (п.6 ст.13) та щодо порушення Верховною Радою Автономної Республіки Крим Конституції України або законів України (п.6 ст.13). Також у ст.15 вищезгаданого закону наводяться підстави для визнання правових актів неконституційними. Зокрема: - невідповідність Конституції України; - порушення встановленої Конституцією України процедури їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності; - перевищення конституційних повноважень при їх прийнятті. Статтями 61 та 62 Закону України «Про Конституційний Суд України» визначено, що Судом приймаються рішення та робляться висновки. За результатами розгляду справ щодо конституційності законів та інших нормативно - правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим щодо офіційного тлумачення Конституції України та законів України Конституційний Суд України приймає рішення (абзац 1 ст.61). Висновки Суд дає з питань: - про відповідність Конституції чинних міжнародних договорів України або тих міжнародних договорів, що вносяться до Верховної Ради України для надання згоди на їх обов’язковість; - щодо додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту; - щодо відповідності проекту закону про внесення змін до Конституції України вимогам статей 157 і 158 Конституції України; - щодо порушення Верховною Радою Автономної Республіки Крим Конституції України або законів України (ст.62) [1.2]. Важливо зазначити, що в параграфі 54 Регламенту Конституційного Суду України, що є ще одним документом, який забезпечує функціонування Суду, акти Конституційного Суду України поділяються на процесуальні (щодо розгляду справ та вирішення конституційних спорів по суті) та непроцесуальні (які не стосуються розгляду справ). Тут знаходимо ще один підвид актів Конституційного Суду України такий як ухвали, що разом з рішеннями та висновками відносяться до процесуальних актів [1.4]. Правові засади регулювання Конституційного Суду України закріплені ще в багатьох документах. Таких як Постанова Верховного Суду України «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», Рішення Конституційного Суду України «Про затвердження Положення про Постійну комісію з питань регламенту та етики Конституційного Суду України», Рішення Конституційного Суду «Про затвердження тексту офіційної заяви Конституційного Суду України» тощо. Як бачимо, майже всі документи, окрім Конституції України та Закону України «Про Конституційний Суд України», що регулюють діяльність Конституційного Суду України, являються рішеннями вищих органів судової влади. 1.3.Об’єкти конституційного контролю Конституційного Суду України Відповідно до ст.103 Конституції України 1978 р. Конституційному Суду України і Верховному Суду України належало право законодавчої ініціативи. Практика показала, що при здійсненні цього права Конституційний Суд України ставав безпосереднім учасником законодавчої процедури і повинен був разом з Верховною Радою України нести відповідальність за конституційність прийнятих законів. Це стало порушенням конституційного принципу поділу влади. Інтереси верховенства права, захисту прав і свобод людини і громадянина, авторитету, незалежності і безсторонності суду свідчать про неможливість надання права законодавчої ініціативи Конституційному Суду України. В Конституції України 1996 р. закріплено, що Конституційний Суд належить до судової гілки влади. Об’єкти конституційного контролю Конституційного Суду України є лише ті акти, які мають правове значення, стосуються права, тягнуть за собою юридичні наслідки. Отже, не можуть бути об’єктом конституційного контролю Конституційного Суду України такі акти, як звернення, заяви, акти політичного характеру тощо, які не мають юридичного значення, не породжують жодних юридичних наслідків. Перевірці Конституційним Судом України на відповідність Конституції України підлягають лише ті закони та інші правові акти, які набрали чинності, тобто оцінка законів та інших правових актів здійснюється Конституційним Судом України в порядку наступного (репресивного) конституційного контролю. За змістом статей 150 і 152 Конституції України об’єктом конституційного контролю можуть бути тільки закони та інші нормативно-правові акти, які не втратили чинності. Якщо на момент розгляду справи Конституційним Судом України правовий акт втратив чинність, суд здійснює його перевірку тільки в тих випадках, коли неможливо поновити конституційні права і свободи людини і громадянина, порушені його застосуванням. Конституційний Суд України перевіряє відповідність законів та інших нормативно-правових актів чинній Конституції України і не уповноважений перевіряти відповідність правових актів колишній Конституції України. Об’єктом конституційного контролю Конституційного Суду України можуть бути не тільки нормативно-правові акти, а й певні дії (бездіяльність) Верховної Ради Автономної Республіки Крим. Так, згідно п.28 ч.1 ст.85 Конституції України, Верховна Рада України може достроково припинити повноваження Верховної Ради Автономної Республіки Крим за наявності висновку Конституційного Суду України про порушення нею будь-яким способом Конституції або законів України. Стосовно надання висновку про відповідність Конституції України міжнародних договорів, що вносяться до Верховної Ради України для надання згоди на їх обов’язковість, та про відповідність вимогам статей 157 і 158 Конституції України законопроектів про внесення змін до Конституції України конституційний контроль має попередній (превентивний) характер. Конституційний Суд України вирішує питання на відповідність Конституції України правових актів у вигляді як абстрактного, так і конкретного конституційного контролю. Абстрактний контроль не пов'язаний із застосуванням правового акта, а конкретний контроль, навпаки, здійснюється в зв’язку з конкретними випадками застосування правового акта чи з конкретною діяльністю органів держави і посадових осіб. Конституційний контроль полягає у відповідності Конституції України законів та інших нормативно-правових актів з точки зору матеріальної, тобто змістової, їх перевірки, так і формальної, тобто відповідності встановленої Конституцією України процедури їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності та дотримання конституційних повноважень при їх прийнятті [2.15, 55-58]. Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ (ч.1 ст.5 Конституції України), тобто в Україні вся влада належить народу (Рішення Конституційного Суду України від 05.10.2005 по справі № 1-5/2005 про здійснення влади народом). Влада народу є первинною, єдиною і невід’ємною та здійснюється народом шляхом вільного волевиявлення, зокрема, через референдуми, результати яких є обов’язковими. Тому не можуть бути об’єктом перевірки Конституційного Суду України закони, прийняті всеукраїнськими референдумами. Але правові акти Верховної Ради України та акти Президента України, прийняті відповідно до їх повноважень про призначення референдуму є об’єктами перевірки Конституційного Суду України [1.7]. До повноважень Конституційного Суду України не належать питання щодо законності актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування, а також інші питання, віднесені до компетенції судів загальної юрисдикції [2.15, 57]. Не можуть бути об’єктами конституційного контролю Конституційного Суду України проекти правових актів, крім, відповідно до ст.159 Конституції України, законопроектів про внесення змін до Конституції України. З огляду на принцип поділу влади (ст.6 КонституціїУкраїни) повноваження Конституційного Суду України не дозволяють йому втручатися в стадії правотворчого (законодавчого) процесу, здійснювати попередній контроль. Конституційний Суд України не вправі перевіряти конституційність положень чинної Конституції України ні за якими параметрами і вони не можуть бути визнані неконституційними. Проте розділ 13 «Внесення змін до Конституції України» Конституції України встановлює порядок внесення змін до Конституції України і передбачає певні обмеження при внесенні змін до неї [1.8]. Тому об’єктом конституційного контролю Конституційного Суду України є не тільки законопроекти про внесення змін до Конституції України (ст.159 Конституції України), а й закони про внесення змін до Конституції України. Враховуючи те, що повноваження Конституційного Суду України визначаються лише Конституцією України, Закон України від 4 серпня 2006 р. «Про внесення зміни до розділу 4 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Конституційний Суд України», яким Верховна Рада України виключила з юрисдикції Конституційного Суду України питання про конституційність «законів України про внесення змін до Конституції України, які набрали чинності», суперечить Конституції України [2.15, 57]. II. Юридична природа актів Конституційного Суду України 2.1. Сутність актів Конституційного Суду України Акти Конституційного Суду України - спеціальні правові акти, що приймаються Конституційним Судом України в особливому процесуальному порядку з метою реалізації своїх повноважень як органу конституційної юрисдикції і є остаточними та загальнообов’язковими на всій території України [2.4, 67]. Як вважає науковий консультант судді Конституційного Суду України, О.Шостенко, ні Конституція, ні Закон «Про Конституційний Суд України» не передбачають можливості відходу Конституційного Суду від своїх офіційних рішень чи правових позицій. Вони є «взірцем» і обов’язковими для розуміння та виконання всіма суб’єктами права [2.21, 102]. Більшість науковців, які досліджували тему юридичної природи актів Конституційного Суду України,також схиляються до думки, що рішення цього судового органу про неконституційність законів та інших нормативно-правових актів чи їх окремих положень мають найвищу юридичну силу, оскільки внаслідок прийняття подібного рішення закон, що суперечить Конституції чи інший нормативно-правовий акт втрачають чинність (ч. 2 ст.152). Можна виділити дві групи актів Конституційного Суду України: по-перше, це акти, не пов’язані з конституційним провадженням; по-друге, акти, пов’язані з конституційним провадженням. До першої групи відносять акти Конституційного Суду України, які не пов’язані з конституційним провадженням, але належать до його компетенції. Це акти, які регулюють його внутрішню роботу, наприклад, Регламент Конституційного Суду України, Положення про секретаріат Конституційного Суду України тощо. Друга група включає акти різні за своєю формою (ухвали, рішення, висновки), які варто розрізняти за змістом та порядком оформлення. Ухвали стосуються, як правило, процесуальних питань і | |
| Просмотров: 844 | Загрузок: 29 | Рейтинг: 0.0/0 | |
| Всего комментариев: 0 | |