| Главная » Файлы » Курсовые работы » Курсовые проекты |
Повноваження голів місцевих державних адміністрацій
| [ Скачать с сервера (67.6 Kb) ] | 10.11.2017, 18:38 |
| Голови місцевих державних адміністрацій: 9) утворюють для сприяння здійсненню повноважень місцевих державних адміністрацій консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи, служби та комісії, члени яких виконують свої функції на громадських засадах, а також визначають їх завдання, функції та персональний склад; Про затвердження Типового регламенту місцевої державної адміністрації Кабінет Міністрів України; Постанова, Регламент від 11.12.1999 № 2263 Консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи, служби і комісії місцевої держадміністрації 43. Для сприяння здійсненню повноважень місцевої держадміністрації її голова утворює консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи (ради, колегії, робочі групи тощо), служби та комісії. Завдання, функції та персональний склад таких органів визначає голова місцевої держадміністрації. З метою забезпечення участі громадян в управлінні державними справами при місцевій держадміністрації відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 3 листопада 2010 р. N 996 ( 996-2010-п ) утворюється громадська рада. { Пункт 43 доповнено новим абзацом згідно з Постановою КМ N 996 ( 996-2010-п ) від 03.11.2010 } Рішення зазначених органів оформляються протоколами. В нашому випадку була видана сумнівна довідка. ЗУ « Про державні адміінстрації» Стаття 21. Повноваження в галузі використання та охорони земель, природних ресурсів і охорони довкілля Місцева державна адміністрація: 4) вживає заходів до відшкодування шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону довкілля підприємствами, установами, організаціями і громадянами; 9) розробляє і забезпечує дотримання правил користування водозабірними спорудами, призначеними для задоволення питних, побутових та інших потреб населення, зони санітарної охорони джерел водопостачання; обмежує або забороняє використання підприємствами питної води у промислових цілях; 10) здійснює контроль за використанням відходів з урахуванням їх ресурсної цінності та вимог безпеки для здоров'я людей і навколишнього природного середовища та розглядає справи про адміністративні правопорушення або передає їх матеріали на розгляд інших державних органів у разі порушення законодавства про відходи; 4. Екологічні права громадян відповідно до умов задачі Конституція Стаття 40. Усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк. Стаття 50. Кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди. Кожному гарантується право вільного доступу до інформації про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також право на її поширення. Така інформація ніким не може бути засекречена. ЗУ « Про охорону НПС» Стаття 9. Екологічні права громадян України Кожний громадянин України має право на: а) безпечне для його життя та здоров'я навколишнє природне середовище; г) здійснення загального і спеціального використання природних ресурсів; Стаття 10. Гарантії екологічних прав громадян Екологічні права громадян забезпечуються: в) участю громадських організацій та громадян у діяльності щодо охорони навколишнього природного середовища; г) здійсненням державного та громадського контролю за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища; д) компенсацією в установленому порядку шкоди, заподіяної здоров'ю і майну громадян внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища; е) невідворотністю відповідальності за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища; 5. Правовпорушення Скарги громадськості Забір води без спеціального дозволу на водокористування Водний кодекс ліміт забору води - граничний обсяг забору води з водних об'єктів, який встановлюється в дозволі на спеціальне водокористування; ліміт скиду забруднюючих речовин - граничний обсяг скиду забруднюючих речовин у поверхневі водні об'єкти, який встановлюється в дозволі на спеціальне водокористування; Стаття 48. Спеціальне водокористування Спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських (у тому числі для цілей аквакультури) та інших державних і громадських потреб. Стаття 49. Право на здійснення спеціального водокористування Спеціальне водокористування є платним та здійснюється на підставі дозволу на спеціальне водокористування. Дозвіл на спеціальне водокористування видається територіальними органами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства. Видача (відмова у видачі, переоформлення, видача дубліката, анулювання) дозволу на спеціальне водокористування здійснюється відповідно до Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" в установленому Кабінетом Міністрів України порядку. Видача (переоформлення, видача дубліката, анулювання) дозволу на спеціальне водокористування здійснюється безоплатно. Стаття 36. Нормативи екологічної безпеки водокористування Для оцінки можливостей використання води з водних об'єктів для потреб населення та галузей економіки встановлюються нормативи, які забезпечують безпечні умови водокористування, а саме: гранично допустимі концентрації речовин у водних об'єктах, вода яких використовується для задоволення питних, господарсько-побутових та інших потреб населення; гранично допустимі концентрації речовин у водних об'єктах, вода яких використовується для потреб рибного господарства; допустимі концентрації радіоактивних речовин у водних об'єктах, вода яких використовується для задоволення питних, господарсько-побутових та інших потреб населення. Факт встановлений робочою групою про засміченість необробленими органівчними відходами ЗУ « Про відходи» Стаття 32. Заходи щодо обмеження та запобігання негативному впливу відходів З метою обмеження та запобігання негативному впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини забороняється: а) провадити будь-яку господарську діяльність, пов’язану з утворенням відходів, без одержання від місцевих органів виконавчої влади дозволу на здійснення операцій у сфері поводження з відходами відповідно до вимог цього Закону; Стаття 33. Вимоги щодо зберігання та видалення відходів Зберігання та видалення відходів здійснюються відповідно до вимог екологічної безпеки та способами, що забезпечують максимальне використання відходів чи передачу їх іншим споживачам (за винятком захоронення). Забороняється несанкціоноване скидання і розміщення відходів, у тому числі побутових, у підземних горизонтах, на території міст та інших населених пунктів, на територіях природно-заповідного фонду, на землях природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, в межах водоохоронних зон та зон санітарної охорони водних об'єктів, в інших місцях, що може створювати небезпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людини. Захоронення відходів у надрах допускається у виняткових випадках за результатами спеціальних досліджень з дотриманням стандартів, норм і правил, передбачених законодавством України. ЗУ « Про охорону НПС» Стаття 34. Завдання контролю в галузі охорони навколишнього природного середовища Завдання контролю у галузі охорони навколишнього природного середовища полягають у забезпеченні додержання вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища всіма державними органами, підприємствами, установами та організаціями, незалежно від форм власності і підпорядкування, а також громадянами. Стаття 35. Державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища Державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад здійснюють державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища. Стаття 40. Додержання екологічних вимог при використанні природних ресурсів Використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов'язкових екологічних вимог: а) раціонального і економного використання природних ресурсів на основі широкого застосування новітніх технологій; б) здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища; Стаття 44. Ліміти скидів забруднюючих речовин Ліміти скидів забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище та інших видів шкідливого впливу в цілому на території Автономної Республіки Крим, областей, міст загальнодержавного значення або окремих регіонів встановлюються: у разі якщо це призводить до забруднення природних ресурсів загальнодержавного значення, територій інших областей, - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища; в інших випадках - у порядку, що встановлюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, міськими (міст загальнодержавного значення) радами, за поданням обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а на території Автономної Республіки Крим - органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища. Стаття 50. Екологічна безпека Екологічна безпека є такий стан навколишнього природного середовища, при якому забезпечується попередження погіршення екологічної обстановки та виникнення небезпеки для здоров'я людей. Екологічна безпека гарантується громадянам України здійсненням широкого комплексу взаємопов'язаних політичних, економічних, технічних, організаційних, державно-правових та інших заходів. Діяльність фізичних та юридичних осіб, що завдає шкоди навколишньому природному середовищу, може бути припинена за рішенням суду. Стаття 51. Екологічні вимоги до розміщення, проектування, будівництва, реконструкції, введення в дію та експлуатації підприємств, споруд та інших об'єктів При проектуванні, розміщенні, будівництві, введенні в дію нових і реконструкції діючих підприємств, споруд та інших об'єктів, удосконаленні існуючих і впровадженні нових технологічних процесів та устаткування, а також в процесі експлуатації цих об'єктів забезпечується екологічна безпека людей, раціональне використання природних ресурсів, додержання нормативів шкідливих впливів на навколишнє природне середовище. При цьому повинні передбачатися вловлювання, утилізація, знешкодження шкідливих речовин і відходів або повна їх ліквідація, виконання інших вимог щодо охорони навколишнього природного середовища і здоров'я людей. Підприємства, установи й організації, діяльність яких пов'язана з шкідливим впливом на навколишнє природне середовище, незалежно від часу введення їх у дію повинні бути обладнані спорудами, устаткуванням і пристроями для очищення викидів і скидів або їх знешкодження, зменшення впливу шкідливих факторів, а також приладами контролю за кількістю і складом забруднюючих речовин та за характеристиками шкідливих факторів. Проекти господарської та іншої діяльності повинні мати матеріали оцінки її впливу на навколишнє природне середовище і здоров'я людей. Оцінка здійснюється з урахуванням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, екологічної ємкості даної території, стану навколишнього природного середовища в місці, де планується розміщення об'єктів, екологічних прогнозів, перспектив соціально-економічного розвитку регіону, потужності та видів сукупного впливу шкідливих факторів та об'єктів на навколишнє природне середовище. Підприємства, установи та організації, які розміщують, проектують, будують, реконструюють, технічно переозброюють, вводять в дію підприємства, споруди та інші об'єкти, а також проводять дослідну діяльність, що за їх оцінкою може негативно вплинути на стан навколишнього природного середовища, подають центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, спеціальну заяву про це. Забороняється введення в дію підприємств, споруд та інших об'єктів, на яких не забезпечено в повному обсязі додержання всіх екологічних вимог і виконання заходів, передбачених у проектах на будівництво та реконструкцію (розширення та технічне переоснащення). Стаття 52. Охорона навколишнього природного середовища при застосуванні засобів захисту рослин, мінеральних добрив, нафти і нафтопродуктів, токсичних хімічних речовин та інших препаратів Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані додержувати правил транспортування, зберігання і застосування засобів захисту рослин, стимуляторів їх росту, мінеральних добрив, нафти і нафтопродуктів, токсичних хімічних речовин та інших препаратів, з тим щоб не допустити забруднення ними або їх складовими навколишнього природного середовища і продуктів харчування. Екологічні вимоги при виробництві, зберіганні, транспортуванні, використанні, знешкодженні, захороненні токсичних та інших небезпечних для навколишнього природного середовища і здоров'я людей речовин, віднесення хімічних речовин до категорії токсичних та їх класифікація за ступенем небезпечності визначаються нормативними документами на підставі висновку державної екологічної експертизи і погоджуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, і центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища. Перелік пестицидів та агрохімікатів, дозволених для використання в Україні, регламенти їх застосування, а також щорічні доповнення до нього визначаються в установленому законодавством порядку. Стаття 53. Охорона навколишнього природного середовища від неконтрольованого та шкідливого біологічного впливу Підприємства, установи та організації зобов'язані забезпечувати екологічно безпечне виробництво, зберігання, транспортування, використання, знищення, знешкодження і захоронення мікроорганізмів, інших біологічно активних речовин та продуктів біотехнології, а також інтродукцію, акліматизацію і реакліматизацію тварин і рослин, розробляти і здійснювати заходи щодо запобігання та ліквідації наслідків шкідливого впливу біологічних факторів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини. Стаття 55. Охорона навколишнього природного середовища від забруднення відходами Суб'єкти права власності на відходи повинні вживати ефективних заходів для зменшення обсягів утворення відходів, а також для їх утилізації, знешкодження або розміщення. Здійснення операцій у сфері поводження з відходами дозволяється лише за наявності дозволу на здійснення операцій у сфері поводження з відходами на визначених місцевими радами територіях із додержанням санітарних та екологічних норм у спосіб, що забезпечує можливість подальшого використання відходів як вторинної сировини і безпеку для навколишнього природного середовища та здоров’я людей. Відповідальність ЗУ « Про охорону НПС» Стаття 68. Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища Порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні у: а) порушенні прав громадян на екологічно безпечне навколишнє природне середовище; б) порушенні норм екологічної безпеки; є) допущенні наднормативних, аварійних і залпових викидів і скидів забруднюючих речовин та інших шкідливих впливів на навколишнє природне середовище; ж) перевищенні лімітів та порушенні інших вимог використання природних ресурсів; з) самовільному спеціальному використанні природних ресурсів; Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів. КК Стаття 236. Порушення правил екологічної безпеки Порушення порядку проведення екологічної експертизи, правил екологічної безпеки під час проектування, розміщення, будівництва, реконструкції, введення в експлуатацію, експлуатації та ліквідації підприємств, споруд, пересувних засобів та інших об'єктів, якщо це спричинило загибель людей, екологічне забруднення значних територій або інші тяжкі наслідки, - карається позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. Стаття 237. Невжиття заходів щодо ліквідації наслідків екологічного забруднення Ухилення від проведення або неналежне проведення на території, що зазнала забруднення небезпечними речовинами або випромінюванням, дезактиваційних чи інших відновлювальних заходів щодо ліквідації або усунення наслідків екологічного забруднення особою, на яку покладено такий обов'язок, якщо це спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки, - карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. Стаття 253. Проектування чи експлуатація споруд без систем захисту довкілля 1. Розробка і здача проектів, іншої аналогічної документації замовнику службовою чи спеціально уповноваженою особою без обов'язкових інженерних систем захисту довкілля або введення (прийом) в експлуатацію споруд без такого захисту, якщо вони створили небезпеку тяжких технологічних аварій або екологічних катастроф, загибелі або масового захворювання населення або інших тяжких наслідків, - карається позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років або обмеженням волі на той самий строк. 2. Ті самі дії, якщо вони спричинили наслідки, передбачені частиною першою цієї статті, - караються обмеженням волі на строк від трьох до п'яти років або позбавленням волі на строк до п'яти років. Задача на 2 семінар 1.Правовідносини: 1) Матеріальні Екологічні: Відносини в галузі охорони (атмостферного повітря, грунтів,води,рослин) Приодоресурсові(земельні, водні,повітря) Антропоохоронні- захист людини від небезпечного навколишнього середовища Земельні правовідносини, щодо користування землями, передання в приватгу власність чи оренду спиртозаводу “Екстра” Адміністративні- повноваження міського голови, відносини між міським головою та громадськістю,правовий статус громадських організацій, Інституту споживичх експертиз Цивільні(майнові) відшкодування жителям завданої шкоди 2) Процесуальні-можливе виникнення 2. Екологічні проблеми за НС техногенного та природного характеру Надзвичайні ситуації за класифікацією МНС поділяються на природні, техногенні і соціально-політичні, а також за ареалом розповсюдження за рівнями: локального, регіонального та національного. Також можна виділити надзвичайні ситуацій двох категорій: імпульсного та кумулятивного характеру. Існують екологічні проблеми, що викликані надзвичайними ситуаціями природного походження, втім вони також викликані опосередковано негативним техногенним впливом на навколишнє природне середовище. До таких надзвичайних ситуацій природного походження імпульсного характеру, що спровоковані техногенними причинами належать: - повені та інші небезпечні гідрологічні процеси; - посухи та інші небезпечні метеорологічні процеси; - пожежі в лісах та на торфовищах; - землетруси, зсуви та інші небезпечні геологічні процеси; - епідемії. Надзвичайні ситуації природного походження. що спричинені техногенними чинниками і мають кумулятивний характер і регіональне та локальне розповсюдження: - зменшення біорізноманіття; - глобальні кліматичні зміни; - відсутність необхідної кількості природоохоронних територій; - виснаження ґрунтів. На стратегічному рівні основою визначення екологічних проблем є масштаб можливих загроз навіть при невеликій ймовірності їх реалізації: - каскад дніпровських гідроелектростанцій; - знищення причорноморських чорноземів з причин підтоплення вторинного засолення та вітрової ерозії родючого шару ґрунту; - повені в Карпатах з причин вирубання лісів та зміни клімату. Попередження техногенних надзвичайних ситуацій, що належать до групи імпульсних може бути здійснено шляхом адміністрування, наприклад через припинення роботи техногеннонебезпечних об’єктів або економічним шляхом через податкові пільги, що стимулюють модернізацію виробництв, транспортних комунікацій, інфраструктури та роблять неефективним використання екологічно небезпечного та енергонеефективного обладнання, що вичерпало свій ресурс. За спостереженнями фахівців МНС України кількість загиблих та постраждалих від надзвичайних ситуацій залишається більш-менш стабільною кожен рік і дорівнює в середньому за даними останніх двадцяти років 422 особи, і не пов’язана із кількістю надзвичайних ситуацій. Дані щодо екологічних проблем техногенного походження на національному рівні неповні, оскільки Міністерство екології та природних ресурсів України, яке з 1993 року почало видавати Національну доповідь про стан навколишнього природного середовища в Україні припинило цю діяльність в 2007 році. До параметрів які постійно вимірюються і характеризують техногенний вплив на навколишнє природне середовище належать обсяги викидів до атмосферного повітря із стаціонарних та пересувних джерел, обсяги скидів забруднених вод та вод без очищення і данні про утворення відходів. За минулих двадцять років рівні всіх вищеназваних параметрів негативного техногенного впливу мали тенденцію до зниження в 2-3 рази і змінювались в залежності від рівня економічної активності держави. Основні напрями державної політики з питань національної безпеки в сфері еколого-техногенних проблем сформовані у Законах України «Про основи національної безпеки України» (2003) і «Про засади внутрішньої і зовнішньої політики» (2010). Екологічні проблеми техногенного походження глобального рівня Зміни клімату проявляються в зростанні середньорічної температури на поверхні планети, підвищенні рівня океанів, зростанні кількості природних катастроф та катаклізмів тощо. В Україні очікується підвищення приземної температури повітря у всі сезони року із найбільшим зростанням температур у зимовий період. Такі зміни температури можуть призвести до згладжування річного ходу температури та зменшення його амплітуди. 3.Права громадян Конституція Стаття 40. Усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк. Стаття 50. Кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди. Кожному гарантується право вільного доступу до інформації про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також право на її поширення. Така інформація ніким не може бути засекречена. ЗУ « Про охорону НПС» Стаття 9. Екологічні права громадян України Кожний громадянин України має право на: а) безпечне для його життя та здоров'я навколишнє природне середовище; г) здійснення загального і спеціального використання природних ресурсів; Стаття 10. Гарантії екологічних прав громадян Екологічні права громадян забезпечуються: в) участю громадських організацій та громадян у діяльності щодо охорони навколишнього природного середовища; г) здійсненням державного та громадського контролю за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища; д) компенсацією в установленому порядку шкоди, заподіяної здоров'ю і майну громадян внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища; е) невідворотністю відповідальності за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища; Оргуська конвенція визначила три основних екологічних права, що розглядаються як важливі чинники у становленні демократії: 1) доступ громадськості до екологічної інформації; 2) участь громадськості у процесі прийняття рішень з питань, що стосуються довкілля; 3) доступ громадськості до правосуддя з питань, що стосуються довкілля. У Стокгольмській декларації з навколишнього середовища, прийнятій 16 червня 1972 року, вперше закріплено право на сприятливі умови життя в навколишньому середовищі, якість якого дозволяє вести гідне і процвітаюче життя. У Декларації Ріо-де-Женейро з навколишнього середовища і розвитку, прийнятій 14 червня 1992 року, закріплено право громадян на здорове і плідне життя в гармонії з природою. Згідно з ст. 293 Цивільного кодексу України право на безпечне для життя і здоров'я довкілля віднесено до особистих немайно-вих прав, що забезпечують природне існування фізичної особи. У свою чергу це означає, що особисті немайнові права тісно пов'язані з фізичною особою, тому вона не може відмовитися від особистих немайнових прав, а також не може бути позбавлена цих прав. 4.Повноваження щодо притягнення до юр. відповідальності, зокрема мера м. Ладижин Про місцеве самоврядування в Україні Верховна Рада України; Закон від 21.05.1997 Стаття 3. Право громадян на участь у місцевому самоврядуванні 1. Громадяни України реалізують своє право на участь у місцевому самоврядуванні за належністю до відповідних територіальних громад. Стаття 9. Місцеві ініціативи 1. Члени територіальної громади мають право ініціювати розгляд у раді (в порядку місцевої ініціативи) будь-якого питання, віднесеного до відання місцевого самоврядування. Стаття 17. Відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад Відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам місцевого самоврядування. Органи місцевого самоврядування при здійсненні повноважень у сфері контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення можуть проводити перевірки на підприємствах, в установах та організаціях, що перебувають у комунальній власності відповідної територіальної громади. Стаття 33. Повноваження у сфері регулювання земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища 1. До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: 1) здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів; 3) координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; 6) вжиття необхідних заходів щодо ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій відповідно до закону, інформування про них населення, залучення в установленому законом порядку до цих робіт підприємств, установ та організацій, а також населення; 7) визначення території для розміщення відходів відповідно до законодавства; 7-1) здійснення контролю за діяльністю суб'єктів підприємницької діяльності у сфері поводження з відходами; 12) здійснення контролю за додержанням юридичними та фізичними особами вимог у сфері поводження з побутовими та виробничими відходами та розгляд справ про адміністративні правопорушення або передача їх матеріалів на розгляд інших державних органів у разі порушення законодавства про відходи; Інститут споживичих експертиз • Топливо (20) • Алкоголь (10) • Автомобильные технические жидкости (4) • Продукты питания (20) ІНСТИТУТ ПОТРЕБІТЕЛЬСЬКІХ ЕКСПЕРТИЗ є громадською організацією і утримується з грудня 2003 року. За час роботи Інститут зарекомендував себе як об'єктивна і незалежна структура, рівень довіри до якої з боку споживачів дуже високий. За цей час Інститутом було проведено 5 випробувань моторних масел (синтетика, напівсинтетика, мінеральне, різних класів API), понад сорок досліджень автомобільних палив (А-95, А-95 "преміум", А-92, А-76, ДП, евроДТ ), з них двадцять по Києву і двадцять п'ять по всій країні, дослідження гальмівної рідини, випробування рослинної олії, випробування алкогольної продукції. За матеріалами Інституту вийшли близько 200 аналітичних статей в наступних друкованих ЗМІ: газети «Факти і коментарі», «Сегодня», «Газета по-киевски», «Комсомольська правда», «Аргументи і факти», «Dengi.ua», «Вечірній Київ »,« Кореспондент », профільних автомобільних журналах «Автоцентр», «Автомир», «Autobild», «Motor news», «Драйвер», «Автоексперт», «Автобазар», «Автодайджест», «Автопрофи», «Авторинок»,, «Автофотопродажа», « автосервіс »,« Дорога »,« Автопрайси »,« Автогазета »,« Автосхід »,« Automagazine », ділових виданнях« Галицькі контракти »,« Бізнес »,« Компаньйон »,« Ділова столиця ». Крім того, результати діяльності неодноразово висвітлювалися в електронних ЗМІ: на телебаченні в програмах «ТСН» (1 + 1), «Подробиці» (Інтер), «Автоконтинент» (УТ-1), «Споживач» (ТРК Київ), «Україна енергетична »(СТБ), а також вийшло близько 200 сюжетів на регіональних ТВ каналах. Крім цього, сюжети виходили на радіостанціях (новинні блоки) «Шансон», «Просто радіо», «Люкс ФМ», «Авторадіо», «Європа плюс», УР-1, на Інтернет-порталах autoconsulting.com.ua, autoua. net, podrobnosti.ua. та багато інших. В цілому інформаційну присутність Інституту в ЗМІ постійне та проводиться на основі договорів із засобами масової інформації. Випробування проводяться лабораторіями, акредитовані Укрсепро і Держстандартом на проведення подібного роду робіт. Завдання Інституту: постійне відстежування на території України реальних якісних характеристик різних товарів і послуг;поширення через ЗМІ інформації про виявлені характеристиках. Про громадські об'єднання Верховна Рада України; Закон від 22.03.2012 № 4572-VI Стаття 22. Засади взаємодії громадських об'єднань з органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування 3. Органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування можуть залучати громадські об'єднання до процесу формування і реалізації державної політики, вирішення питань місцевого значення, зокрема, шляхом проведення консультацій з громадськими об'єднаннями стосовно важливих питань державного і суспільного життя, розроблення відповідних проектів нормативно-правових актів, утворення консультативних, дорадчих та інших допоміжних органів при органах державної влади, органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування, в роботі яких беруть участь представники громадських об'єднань. 5. Державний нагляд та контроль за дотриманням закону громадськими об'єднаннями здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування у порядку, визначеному законом ЗУ « Про ОНПС» Стаття 21. Повноваження громадських організацій у галузі охорони навколишнього природного середовища Громадські природоохоронні організації мають право: г) проводити громадську екологічну експертизу, обнародувати її результати і передавати їх органам, уповноваженим приймати рішення; Можливо доцільніше було б залучити громадських інспекторів Про затвердження Положення про громадських інспекторів з охорони довкілля Мінекоресурсів України; Наказ, Положення від 27.02.2002 № 88 5. ПРАВА ГРОМАДСЬКИХ ІНСПЕКТОРІВ | |
| Просмотров: 548 | Загрузок: 18 | Рейтинг: 0.0/0 | |
| Всего комментариев: 0 | |