| Главная » Файлы » Курсовые работы » Курсовые проекты |
Порушення недоторканності житла
| [ Скачать с сервера (92.0 Kb) ] | 04.07.2017, 06:44 |
| План Вступ………………………………………………………………………..3 1. Кримінально-правова характеристика складу злочину, передбаченого ст. 162 КК……………………………………………………………………5 1.1. Об’єктивні ознаки порушення недоторканності житла. …………5 1.2. Суб’єктивні ознаки порушення недоторканності житла…………13 1.3. Кваліфікуючі ознаки порушення недоторканності житла………..15 2. Відмежування порушення недоторканності житла від суміжних злочинів…………………………………………………………………..21 3. Кримінально-правові санкції та відповідальність за порушення недоторканності житла або іншого володіння особи в Україні………29 Висновки……………………………………………………………………..33 Список використаних джерел………………………………………………35 Вступ Споконвіків людина дбає про своє житло, оберігає його, захищає. Житло є невід’ємною складовою особистого життя людини. Вона має природне право жити так, як бажає, бути захищеною від оприлюднення фактів особистого життя. Але це неможливо без поваги до її житла, де значною частиною проходить це особисте життя, і тому людина має таке ж природне право не тільки на саме житло, а й на недоторканність його. Саме тому міжнародні правові акти декларують право людини на недоторканність її житла. Зокрема, ст. 12 Загальної декларації прав людини передбачено: «Ніхто не може зазнавати безпідставного втручання у його особисте і сімейне життя, безпідставного посягання на недоторканність його житла... Кожна людина має право на захист закону від такого втручання або таких посягань». Аналогічна вимога міститься в ст. 17 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, який набув чинності для України 23 березня 1976 р. Виходячи з цих міжнародно-правових актів Україна в Конституції закріпила правило, згідно з яким: «Кожен має право на житло» (ст. 47), а також: «Не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду» (ч. 2 ст. 30). Лише «у невідкладних випадках, пов’язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, можливий інший, встановлений законом, порядок проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду і обшуку» (ч. 3 ст. 30). Так, на захист цього права, статтею 162 КК України встановлено відповідальність за порушення недоторканності житла. Актуальність теми: актуальності дослідження набуває у зв'язку з необхідністю осмислення відповідних положень КК України - перш за все з метою найбільш точного розуміння (тлумачення) кримінально-правових норм, що передбачають відповідальність за порушення недоторканності житла, їх правильного застосування та подальшого вдосконалення. Мета і завдання дослідження: метою дослідження є комплексна кримінально-правова характеристика злочину, передбаченого ст. 162 Кримінального Кодексу, та формулювання на її основі науково обгрунтованих пропозицій і рекомендацій щодо удосконалення кримінального законодавства України і правозастосовчої діяльності. Об'єкт дослідження: протиправне проникнення до житла та іншого володіння особи. Предмет дослідження: кримінально-правові норми, що передбачають відповідальність за порушення недоторканності житла, практика завстосування вказаних норм. Ступінь наукової розробки теми: проблеми порушення недоторканності житла у своїх працях розглядали такі вчені, як С.Я. Лихова, Л.Г Мачковський, М.І. Мельник, В.О. Навроцький, Є.В. Савкін, А.В. Серебреннікова, М.І. Хавронюк, І. І. Присяжнюк. 1. Кримінально-правова характеристика складу злочину, передбаченого ст. 162 КК 1.1. Об’єктивні ознаки порушення недоторканності житла Безпосереднім об’єктом злочину, передбаченого ст. 162 КК «Порушення недоторканності житла» є правовідносини, пов’язані з реалізацією конституційного права осіб та громадян на недоторканність житла. «Кожен має право на житло» (ч. 1 ст. 30), а також: «Не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду» (ч. 2 ст. 30). Лише «у невідкладних випадках, пов’язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, можливий інший, встановлений законом, порядок проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду і обшуку» (ч. 3 ст. 30). Ці конституційні норми з точки зору охорони прав і свобод людини мають принципово важливе значення, і тому в Кримінально-процесуальному кодексі України (далі — КПК) вони закріплюються як засада судочинства. У контексті цієї статті житлом фізичної особи слід визнавати житловий будинок, квартиру, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них. Інше, крім житла, володіння особи - це земельні ділянки, гаражі, погреби, інші будівлі господарського, у т. ч. виробничого призначення, відокремлені від житлових будівель, будь-які інші об'єкти, щодо яких особа здійснює право володіння. Об’єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 162 КК, може здійснюватись у формі: 1) незаконного проникнення до житла чи іншого володіння особи; 2) незаконного виселення; 3) незаконного проведення в них огляду чи обшуку. Незаконне проникнення. У теорії кримінального права науковці приділяють, зокрема, увагу встановленню змісту поняття «проникнення». Так, окреслене питання розглядали С.Я. Лихова, Л.Г Мачковський, М.І. Мельник, В.О. Навроцький, Є.В. Савкін, А.В. Серебреннікова, М.І. Хавронюк та інші вчені-криміналісти. Іменник «проникнення» в українській мові походить від дієслова «проникати» і означає «1. Удаючись до хитрощів, обману і т. ін., спритно пробиратися, прокрадатися кудинебудь. // Пробиратися в яку-небудь організацію, товариство. ... // Бути здатним пролазити, проходити куди-небудь». Це слово набуло значення терміна у КК України, оскільки використовується законодавцем на позначення суспільно небезпечної дії. У п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 10 від 6 листопада 2009 року «Про судову практику у справах про злочини проти власності» роз’яснюється, що «... під проникненням... слід розуміти незаконне вторгнення ... будь-яким способом (із застосуванням засобів подолання перешкод або без їх використання; шляхом обману; з використанням підроблених документів тощо або за допомогою інших засобів), який дає змогу винній особі викрасти майно без входу до житла, іншого приміщення чи сховища». Проникнення характеризується такими істотними ознаками. По-перше, проникнення може бути вчинено лише шляхом дії. Таке трактування випливає з семантики цього слова, а також з тлумачення диспозиції ст. 162 КК України. А тому у випадках, коли людина незаконно перебуває в житлі чи іншому володінні особи без згоди володільця (володільців) або потрапила у житло чи інше володіння з дозволу володільця (володільців), однак не залишає його на наполегливе прохання його покинути, такі діяння не можна кваліфікувати за ст. 162 КК України. Кримінальна відповідальність за бездіяльність, якою порушується недоторканність житла, законодавчо закріплена у більшості кримінальних кодексів зарубіжних держав. Враховуючи викладене, деякі науковці вважають за доцільне у диспозиції ч. 1 ст. 162 КК України альтернативно з дією (незаконним проникненням у житло або інше володіння особи) передбачити кримінальну відповідальність і за бездіяльність (т. зв. незаконну присутність особи) незаконне перебування у житлі, іншому володінні особи або приміщенні, яке належить юридичній особі, без згоди володільця (володільців) або відмову їх покинути на наполегливе прохання володільця (володільців). По-друге, за способом проникнення може вчинятися як відкрито, так і таємно, а також шляхом обману. Проникнення у житло чи інше володіння особи буде вважатися таємним, якщо за вчиненим ніхто не спостерігав і ця обставина усвідомлювалася винним. Відкрите проникнення у житло має місце у тих випадках, коли діяння відбувається за присутності потерпілого або інших осіб, і ця обставина ігнорується винним. Однією із форм прояву відкритого проникнення у житло чи інше володіння особи є застосування до потерпілого насильства або погрози насильством. Проникнення також може вчинятися шляхом обману. Обман це спосіб впливу на людську психіку, що полягає в умисному введенні в оману іншої особи чи підтримання у неї омани, яка вже існувала шляхом передачі інформації, що не відповідає дійсності, або замовчування про різні факти, речі, явища тощо з метою схилити цю особу до відповідної поведінки. По-третє, за фізичними параметрами проникнення це фізичні дії людини, які можуть здійснюватися винним як безпосередньо, так і опосередковано. Вчені-криміналісти пропонують різний перелік дій, які, на їхню думку, можна віднести до проникнення. До безпосереднього вчинення цієї суспільно небезпечної дії науковці відносять фізичне входження у житло: проникнення всього тулуба людини у відповідне житлове приміщення чи його частини просунення всередину руки , або якщо винний поставив ногу у прохід дверей, заважаючи їх зачинити тощо , а також пошкодження житла чи надвірних будівель. До опосередкованого проникнення дослідники відносять випадки, коли людина безпосередньо не заходить у приміщення, а робить це з використанням найрізноманітніших пристосувань (наприклад, крючка, палки, вудочки, магніту, натренованих тварин, а також коли волю злочинця виконують неосудні чи діти, які не досягли віку, з якого настає кримінальна відповідальність. Окремі науковці виділяють і так зване «візуальне» проникнення, як-от: спостереження за тим, що відбувається у житлі або іншому володінні за допомогою технічних засобів, які вмонтовуються у стіни, стелю, підлогу, системи вентиляції, технологічні отвори, щілини тощо, а також дистанційне спостереження без механічного контакту з житловим приміщенням ; використання технічних пристроїв для отримання інформації, що містилася в комп’ютері ; квазіпроникнення, коли використовується спеціальна аудіовідеоапаратура за межами житла, яка дає змогу спостерігати за тим, що відбувається у ньому. На рахунок останнього, варто погодитись із науковою позицією Л.Г. Мачковського, який зазначив, що встановлення у житлі спеціальних технічних засобів для негласного спостереження за тими, хто у ньому проживає, потрібно розглядати як проникнення лише у тому випадку, коли винні безпосередньо незаконно входили у житло. Якщо ж прослуховуючі або підглядаючі пристрої були розміщені без фактичного входження у житлове приміщення, наприклад, через «витяжку» з квартири, розташованої вище або нижче, склад незаконного проникнення відсутній. У таких випадках дії винного потрібно кваліфікувати як порушення недоторканності приватного життя (ст. 182 КК України) за наявності всіх необхідних ознак цього складу злочину. По-четверте, проникнення повинно бути незаконним, на що прямо вказується в диспозиції ч. 1 ст. 162 КК України. В КПК України міститься фактично дві умови незаконності проникнення у житло: 1) відсутність законної підстави увійти в житло; 2) вчинення відповідних дій проти волі осіб, які у ньому проживають. Таким чином, проникнення у житло чи інше володіння особи буде вважатися незаконним, якщо винний не має законної підстави (законного права) увійти в нього. Питання про законність (незаконність) проникнення у житло або інше володіння особи має вирішуватися на підставі аналізу чинного законодавства. У ст. 30 Конституції України прописано, що право на недоторканність житла може обмежуватися вмотивованим рішенням суду. У ч. 2 вказаної статті передбачається виняток з цього правила: «У невідкладних випадках, пов’язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, можливий інший, встановлений законом, порядок проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду і обшуку». Крім того, проникнення у житло є незаконним, якщо воно здійснюється без попередньої згоди володільця (володільців). Вчені-криміналісти по-різному тлумачать відповідну умову незаконного проникнення до житла або іншого володіння особи. Більшість науковців вважає, що відповідна суспільно небезпечна дія повинна вчинятися всупереч волі особи, яка проживає у житлі. Деякі вчені, наприклад С.Я. Лихова, конкретизують відповідне твердження і зазначають, що незаконне проникнення вчиняється всупереч волі законного володільця. Відповідне формулювання потребує уточнення. Адже предметом злочину, передбаченого ст. 162 КК України є не лише житло, а й інше володіння особи. Тому більш правильно вести мову про відсутність згоди володільця. При цьому згода володільця (володільців) повинна бути попередньою. Відсутність попередньої згоди володільця житла чи іншого володіння на входження у них юридично може підтверджуватися поданням заяви про порушення кримінальної справи за ч. 1 ст. 162 КК України. Кримінальна відповідальність в ст. 162 КК України передбачена і за незаконне виселення особи. Незаконне виселення є більш суспільно небезпечним діянням. Воно порушує не право на недоторканність житла, а право на житло. Не ототожнює ці права і Конституція України. Якщо право на недоторканність житла є складовою частиною громадянського права на недоторканність приватного життя і передбачене воно нормою, яка міститься в ст. 30 Конституції України, то право на житло є одним з найважливіших громадянських та соціальних прав людини і регулюється воно нормою, яка міститься в ст. 47 Конституції України. Регулюється це право нормами житлового та цивільного законодавства і безпосереднім об’єктом злочину, який полягає в незаконному виселенні, є відносини, які складаються з приводу володіння, користування і розпорядження житлом. Відповідно до норм цивільного та сімейного законодавства, єдиною законною підставою виселення особи з житлового приміщення, яке вона займає на праві власності або користується ним як наймач (або піднаймач), є рішення суду про виселення. Виселення з санкції прокурора (ст. 109 ЖК України) є незаконним, тому що не відповідає конституційній нормі, яка міститься в ст. 47 Конституції України. Будь-яке виселення (з гуртожитків, квартир, службових квартир тощо), якщо воно вчиняється без рішення суду, слід вважати незаконним, і особи, які вчиняють такі дії, мають підлягати кримінальній відповідальності. Незаконний огляд - це проведення такої слідчої дії, як огляд житлового приміщення чи іншого володіння особи з недотриманням вимог щодо підстав його проведення або з порушенням процесуального порядку його проведення (проведення з іншою метою, ніж це передбачено кримінально-процесуальним законодавством, без понятих, без складання протоколу тощо). Відповідно до кримінально-процесуального законодавства, огляд житла чи іншого володіння особи проводиться лише за вмотивованою постановою судді, яка виноситься з додержанням встановленого законом порядку. У невідкладних випадках, пов'язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, а також за письмовою згодою володільця огляд житла чи іншого володіння особи може бути проведено без постанови судді. Для проведення у невідкладних випадках огляду місця події в житлі чи іншому володінні особи, який здійснюється за її заявою або повідомленням про вчинений щодо неї злочин, а так само у разі відсутності цієї особи або неможливості отримати від неї згоду на проведення невідкладного огляду місця події, рішення суду не потребується. Обшук вважається незаконним, якщо він здійснений: 1) приватною особою; службовою особою, у т. ч. з правоохоронних органів, яка не має права його проводити; 2) службовою особою, яка відповідно до закону наділена правом проведення обшуку (слідчим, працівником органу дізнання), але: а) за відсутності підстав для проведення обшуку (коли не порушено кримінальну справу або за відсутності достатніх даних про те, що знаряддя злочину, речі й цінності, здобуті злочинним шляхом, а також інші предмети і документи, які мають значення для встановлення істини у справі або забезпечення цивільного позову, заховані в певному приміщенні або місці чи у будь-якої особи, а також про те, що в певному приміщенні або місці переховується злочинець); б) з порушенням процесуального порядку його проведення (без вмотивованої постанови судді, без участі понятих, без складання протоколу, без роз'яснення обшукуваним, понятим і відповідним представникам їхніх прав тощо). Відповідно до кримінально-процесуального законодавства, обшук житла чи іншого володіння особи, за винятком невідкладних випадків, проводиться лише за вмотивованою постановою судді. У невідкладних випадках, пов'язаних із врятуванням життя та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, обшук житла чи іншого володіння особи може бути проведено без постанови судді. При цьому в протоколі зазначаються причини, що обумовили проведення обшуку без постанови судді. | |
| Просмотров: 781 | Загрузок: 29 | Рейтинг: 0.0/0 | |
| Всего комментариев: 0 | |