| Главная » Файлы » Курсовые работы » Курсовые проекты |
Порядок надання податкових пільг
| [ Скачать с сервера (185.0 Kb) ] | 04.07.2017, 06:49 |
| Зміст Вступ……………………………………………………………………..с.2 Розділ 1. Основні ознаки та види податкових пільг 1. Ознаки податкових пільг………………………………………с.5 2. Види податкових пільг………………………………………....с.11 Розділ 2. Порядок надання податкових пільг 1. Порядок надання податкових пільг щодо податку на прибуток фізичних осіб………………………………………...с.14 2. Порядок надання податкових пільг щодо податку на додану вартість…………………………………………………………..с.22 Висновки………………………………………………………………..с.31 Список використаних джерел ………………………………………с.34 Вступ Актуальність теми «податкові пільги: поняття, види, порядок надання» є наслідком податкової реформи України, що викликала в суспільстві значний політичний та соціальний резонанс. Численні зміни, що вносилися до податкового законодавства і були спрямовані на вдосконалення податкової системи України, призвели до прийняття великої кількості законів та підзаконних актів, якими керувалася податкова служба України. Такий стан податкового законодавства потребував докорінних змін та створення єдиного закону – Податкового кодексу, який би гармонізував податкову складову в системі державних фінансів України. Глобальна економічна криза, яка значно вдарила по економіці України, сформувала передумови для «перезавантаження» всієї системи державних фінансів та її податкової складової. В податковій системі пільги завжди були однією з найважливіших складових. Вони мають особливе значення у соціальній та економічній політиці. Полегшуючи податковий тягар, держава стимулює розвиток галузей економіки, які мають особливе суспільне значення, підтримує малозабезпечених громадян України, здійснює соціальний захист населення, яке в міру своїх заслуг перед державою має особливий правовий статус. Актуальність теми також зумовлена тим, що кодифікація нормативних актів податкового права була завершена недавно, отже було зроблено відносно небагато наукових досліджень в даній галузі. Дослідження податкових пільг та порядку їх надання має неабияке практичне значення для усіх платників податків, особливо в умовах новизни нормативного матеріалу. Робота містить багато інформативного матеріалу. Новизна дослідження полягає в формуванні переліку пільг, передбачених Податковим кодексом, їх систематизації та класифікації за різними ознаками, за новим законодавством. Було здійснене дослідження поняття, відмежовано поняття податкової пільги від інших понять. Розглянуто зміни системи пільг та порядку їх надання , введених Податковим кодексом. Значна увага приділяється порівнянню норм нового кодексу та попередньо діючих нормативно-правових актів, що регулювали відповідні відносини. В роботі детальніше було розглянуто порядок надання пільг щодо податку на доходи фізичних осіб та податку на додану вартість. Ці два податки мають значну кількість податкових пільг, містять різні їх види, визначаються особливостями їх надання. Деталізація пільг щодо цих двох податків дала можливість більш детально підійти до вивчення проблеми дослідження, стала вдалим прикладом для загальних тез в перших двох розділах, дозволили показати застосування теорії на практиці, дала змогу осягнути мету та завдання дослідження. Головною метою дослідження є • правовий аналіз норм Податкового кодексу, які регулюють порядок надання податкових пільг, • визначення їх правової природи, • виведення основних ознак та властивостей податкових пільг, • розгляд порядку надання. Завданням дослідження є • розглянути сутність податкових пільг, • здійснити класифікацію податкових пільг, • розглянути податкові пільги в ретроспективі. Об’єктом дослідження є податкові пільги, предметом – ознаки, види та порядок надання останніх. Методологічною основою дослідження є сукупність метафізичного та діалектичного методу, що дає можливість вивести основні незмінні наукові поняття та дослідити об’єкт в його зміні, визначити тенденцію реформ, дослідити єдність з іншими поняттями. Для здійсненні поділу податкових пільг на види використано метод класифікації, узагальнення, систематизації. При визначенні основних ознак використано метод класифікації та узагальнення. В роботі з нормативним матеріалом використаний метод аналізу та синтезу. Розглянути податкові пільги в ретроспективі дає змогу порівняння. Для дослідження порядку надання часто використовується метод пояснення. Дослідження ґрунтується в основному на нормативному матеріалі, а саме Податковому кодексі, Конституції України, інших нормативно правових актах, що регламентують оподаткування. З метою порівняння було розглянуто старі нормативні акти, що втратили чинність, а саме ЗУ «Про систему оподаткування», ЗУ «Про податок на додану вартість», ЗУ «Про податок з доходів фізичних осіб». На написання роботи вплинули думки таких вчених, які робили дослідження у даній галузі, як Пришви Н.Ю., Кучерявенка М.П., Шульги Т,М., Кобильніка Д.А. та інших. Робота має наступну структуру та складається з вступу, двох розділів та висновків. Перший розділ «Основні ознаки та види податкових пільг» містить більш загальні та теоретичні тези і положення та поділяється на два пункти: «Ознаки податкових пільг» та «Види податкових пільг». Другий розділ «Порядок надання податкових пільг» містить порядок надання конкретних податкових пільг щодо відповідних податків і поділяється на два пункти: «Порядок надання податкових пільг щодо податку на прибуток фізичних осіб» та «Порядок надання податкових пільг щодо податку на додану вартість». Розділ 1. Основні ознаки та види податкових пільг 1. Поняття податкових пільг Пільга в юридичній літературі означає звільнення від виконання обов’язку, встановлених правил в повному обсязі або частково, надання різного роду переваг. Основною ознакою в юридичній літературі є те, що суб’єкт використання пільги характеризується виключенням із загальних правил, зумовленого його особливим статусом чи становищем. Другою не менш важливою ознакою є те, що та чи інша пільга надається в порядку виключення з загальних правил встановлених для суб’єктів чи об’єктів, на які надається пільга. Не має сенсу відносити до поняття пільги такі загальні полегшення виконання обов’язків, які надаються в загальному порядку. Тобто пільгою доцільно вважати виключення з родових суб’єктів/об’єктів, видових. Особливий виняток із даного правила доцільно зробити для податкової пільги у вигляді оподаткування доданої вартості за нульовою ставкою, яка дає підстави для використання права на одержання податкового кредиту. Хоч така податкова пільга надається на загальних правилах, проте в основному вона направлена на захист експортера товарів та послуг. ПДВ повертається з бюджету платнику податку, оскільки він має характер внутрішнього податку. Тим більше на користь віднесення оподаткування за нульовою ставкою до категорії податкової пільги свідчить те, що таке звільнення повністю відповідає одному із шляхів надання пільг, встановленому підпунктом «в» ч. 30.9 ст.30 Податкового кодексу. В податковому праві пільгою необхідно вважати звільнення від сплати податків чи зборів взагалі, або їх сплата у меншому розмірі. Законодавцем дається таке визначення податкової пільги в ст.30 Податкового кодексу: податкова пільга – передбачене податковим та митним законодавством звільнення від обов’язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності певних підстав. Отже, як бачимо, пільга може надаватися лише щодо сплати податку та збору, тому не можна вважати податковою пільгою звільнення чи спрощення процедури надання податкових декларацій, податкового обліку чи інших документів до Державної податкової служби, - таке спрощення можна вважати правовою пільгою, але не податковою. Наприклад, при бажанні отримати соціальну податкову пільгу державний службовець звільняється від надання заяви. Тому можна зробити висновок, що кожна податкова пільга є правовою, про те не кожну пільга у сфері податкового права можна вважати саме податковою пільгою. Підставами для надання податкових пільг є особливості, відповідно до ч.30.2 ст. 30, є: • особливості, що характеризують певну групу платників податків, • вид їх діяльності, • об’єкт оподаткування, • характер та суспільне значення здійснюваних ним витрат. Надаючи підстави для отримання податкової пільги, що характеризує певну групу платників податків, законодавець визначає, що така група не може бути загальним правилом. Переважно надання пільг конкретній групи надається також з врахуванням їх діяльності. Наприклад, звільняються від сплати податку на додану вартість релігійні організації, при здійсненні культових послуг постачання товарів, що мають культове призначення. Формулювання «вид діяльності» свідчить про те, що вважати податковою пільгою можна лише таке звільнення від сплати податку щодо діяльності, яка є видовою а не родовою. Такі пільги щодо конкретних податків встановлюються окремо в відповідних статтях розділів, які регламентують конкретний податок. Якщо ж діяльність має родовий характер, то тоді таке звільнення доцільніше вважати особливостями оподаткування, які вводяться окремими статтями Податкового кодексу, наприклад, ст. 157 вводить особливості оподаткування неприбуткових установ та організацій, що здійснюють свою основну діяльність, які звільняються від оподаткування. Також зниження податкової ставки чи зміна податкового періоду можуть залежати від особливостей діяльності відповідного платника податків, наприклад особливі вимоги оподаткування встановлюються для виробників сільськогосподарської продукції чи страховиків. Аналогічна ситуація з особливостями оподаткування різних об’єктів оподаткування. В приклад можна привести податок на доходи фізичних осіб. Особливі видові об’єкти встановлюються в відповідних статтях (податкової знижки, податкової соціальної пільги). Зниженню податкової ставки підлягають як родові об’єкти так і видові. Видовим об’єктом є оподаткування доходів у вигляді зарплати шахтарів, працівників певних воєнізованих підприємств, тощо, що оподатковуються за ставкою 10%. Родовим же ж є доходи у вигляді проценту на депозитний вклад, дивідендів від цінних паперів, тощо, що оподатковуються за ставкою 5%. Дана знижка ставки є обумовлена особливостями отримання доходу даного виду, ризиком, що з ним пов’язана, а, отже, в разі оподаткування за загальною ставкою може зробити дану діяльність не рентабельною та не конкурентоспроможною. Отже, на мою думку, не потрібно вважати таке зниження ставки щодо об’єкта оподаткування податковою пільгою, а доцільніше її розглядати як особливості оподаткування родового об’єкта. Також потрібно відрізняти податкові пільги від різних підстав, що могли б бути врахованими при визначенні об’єкту оподаткування. Проте в міру особливих характеристик таких підстав та особливостей визначення об’єкта оподаткування вони не враховуються при такому визначенні. Тому вони взагалі не входять до об’єкта оподаткування, не створюють податкових зобов’язань, а отже на них не можуть бути поширені (та й немає сенсу) умови пільгового оподаткування. Податкові пільги як відповідні податки можна розглядати через юридичний склад. Так, подібно до податку вони включають суб’єкт використання. Це платник податку, який повинен характеризуватися певними особливостями. Також з таких суб’єктів, які цілковито відповідають встановленим законом характеристикам, можуть встановлюватись винятки, які будуть оподатковуватись за загальними правилами. До юридичного складу входить також підстави надання податкової пільги. Вони можуть бути у вигляді однієї з вище передбачених характеристик. До складу податкових пільг також входить обсяг надання – кількісна характеристика зменшення бази оподаткування. В різних пільгах він може вираховуватись у різних формах. Для пільги у вигляді звільнення від оподаткування обсяг надання є абсолютним, тобто поширюється на всю величину бази оподаткування. Для пільг у вигляді знижки бази оподаткування встановлюється прив’язка до здійснюваних витрат, чи до інших величин, встановлених законом. В приклад можна привести знижки та податкові соціальні пільги, встановлені щодо доходів фізичних осіб. У знижці обсяг надання пільги прив’язаний до суми здійснення певних витрат, а обсяг надання податкової соціальної пільги прив’язаний до неоподаткованого мінімуму громадян, встановленого законом і може становити 50%(тимчасово), 100% 150%, 200% від нього. При використанні пільг у вигляді заниженої податкової ставки обсяг надання обчислюється, як різниця між величиною базової ставки для даного об’єкта оподаткування та ставкою, за якою оподатковується об’єкт, відповідно до отримання тої чи іншої пільги, наприклад базова ставка на доходи фізичних осіб у вигляді заробітної плати становить 15%, а ставка на аналогічний дохід шахтарів оподатковується за ставкою 10%: 15 – 10 = 5% - обсяг надання даної пільги (зниження податкової ставки). В юридичний склад податкових пільг також потрібно включити такий елемент як період використання пільги. Його не потрібно плутати з періодом надання тимчасових податкових пільг. Період використання пільги не завжди співпадає з податковим періодом, щодо об’єкта та податку на який відповідна пільга надається. Так для податкової знижки щодо податку на доходи фізичних осіб, який надається на заробітну плату, періодом буде звітний рік, хоча щодо самого об’єкта оподаткування застосовується податковий період, що обчислюється як календарний місяць. В інших випадках період використання пільги співпадатиме з відповідним звітним періодом. Надзвичайно важливим елементом у складі податкової пільги є обмеження щодо її надання. При цьому вони можуть бути встановлені у різних формах: • вимогами щодо цільового використання коштів, (наприклад сума коштів, отриманих внаслідок застосування пільги щодо 80% прибутку підприємств, отриманого внаслідок продажу енергозберігаючого устаткування, чи здійснення аналогічних послуг на митній території України повинна спрямовуватися на збільшення обсягів виробництва); • виключення з числа суб’єктів, які мають право використовувати пільгу конкретного суб’єкта, за його особливими ознаками, вказаними законодавством (звільняються від оподаткування прибутку підприємства, засновані громадськими організаціями інвалідів та є їх власністю, крім підприємств, на яких кількість працюючих інвалідів 1 та 2 групи є меншою за 50%); • виключення з числа особливих об’єктів, на оподаткування яких передбачена пільга конкретного об’єкта, за його особливими ознаками, вказаними законодавством (звільненню від ПДВ підлягають операції з надання закладами лікування послуг з медичного обслуговування, проте виключається можливість для звільнення від ПДВ косметологічних послуг, крім таких, які здійснюються за медичним показанням, тощо); • обмеженням щодо обсягу надання пільги (право віднести до податкової знижки щодо податку на доходи фізичних осіб благодійну допомогу обмежується 4% від загального оподатковуваного доходу, отриманого протягом року) • обмеженнями щодо кількості доходів, отримуваних громадянами (не отримують податкової соціальної пільги громадяни, розмір прибутку яких перевищує встановлений прожитковий мінімум для працездатної особи станом на 1 січня звітного року помножений на 1,4 та округлений до 10); • інші обмеження встановлені податковим законодавством. Необхідно також до складу податкових пільг віднести порядок надання. 2. Види податкових пільг В Україні існує досить велика кількість податкових пільг, які мають різні підстави та порядок надання. До прийняття Податкового кодексу ці всі пільги були передбачені в різних нормативних актах, що ускладнювало їх класифікацію. В законодавстві надання податкових пільг регламентувалося великою кількістю нормативних актів. Деякі з них були різними за юридичною силою а також містили велику кількість відсильних статей на інші нормативно-правові акти. З прийняттям Податкового кодексу ситуація значно покращилась. Вичерпний перелік пільг щодо загальнодержавного законодавства тепер знаходиться в межах одного документа, що полегшує роботу з їхнього пошуку та класифікації. Проте на даний час великий обсяг тимчасових пільг з різного роду податків встановлюється перехідними положеннями цього кодексу. Щодо одного податку пільги можуть розміщуватися в межах різних статей. В деяких частинах документу при здійсненні класифікації і розташування законодавець припустився неточностей. Тому класифікація податкових пільг на види вимагає особливої уваги. В податковому кодексі в ст. 30 можна знайти класифікацію податкових пільг щодо шляхів надання: • Пільги, що надаються шляхом податкового вирахування (знижки), що зменшує базу оподаткування до нарахування податку та збору; • Пільги, що надаються шляхом зменшення податкового зобов’язання після нарахування податку та збору • Пільги, що надаються шляхом встановлення заниженої ставки оподаткування; • Пільги, що надаються шляхом звільнення від податку та збору. Також можна класифікувати податкові пільги за податком, щодо якого вони накладаються. При цьому таку класифікацію можна провести шляхом поділу пільг за видом, або за типом податку. За типом поділяються на пільги щодо податку, пільги щодо збору та пільги щодо мита. За видом податкові пільги можна поділити на: • Податкові пільги щодо податку на прибуток підприємства; • Податкові пільги щодо податку на доходи фізичних осіб; • Податкові пільги щодо ПДВ; • Податкові пільги щодо акцизного податку; • Податкові пільги щодо щодо збору за першу реєстрацію транспортного засобу; • Податкові пільги щодо місцевих податків та зборів; • Податкові пільги щодо плати за землю; • Податкові пільги щодо збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну і теплову енергію, крім електроенергії, виробленої кваліфікованими когенераційними установками. За часом дії податкові пільги можуть бути тимчасовими або постійно діючими. Більшість пільг є постійно діючими, проте в Податковому кодексі зазначається значна кількість тимчасових податкових пільг , що зазначаються в перехідних положеннях відповідними підрозділами, наприклад, в підрозділі першому та другому перехідних положень встановлюється багато тимчасових пільг щодо податку на доходи фізичних осіб та ПДВ відповідно. За територією дії податкові пільги можна поділити на Загальнодержавні та місцеві, які в свою чергу можна деталізувати на пільги, що діють в межах території конкретних населених пунктів та такі, що діють в межах області. При цьому доцільніше буде зробити такий поділ за органом, що їх встановлення. Так загальнодержавні податкові пільги встановлюються законами Верховної Ради України, а місцеві податкові пільги встановлюються виключно сільськими, селищними та міськими радами, окрім випадку встановлення податкових пільг щодо Плати за землю, які, крім щойно зазначених рад, можуть також встановлювати обласні рада та Верховна Рада Автономної Республіки Крим. Необхідно зазначити, що органи місцевого самоврядування можуть встановлювати пільги щодо місцевих податків, які встановлюються в межах коштів, що надходять до відповідного бюджету місцевого самоврядування, а щодо плати за землю також до відповідного місцевого бюджету. Також важливе юридичне значення має поділ пільг на цільові, кошти вивільнені від використання яких мають використовуватись на встановлені державою цілі, та не цільові, кошти вивільнені від використання яких платник податку вправі використати на власний розсуд. Також податкові пільги можна поділити на: • відрахування (вилучення), що полягають у виділенні окремих складових частин із загального об’єкта оподаткування з метою зменшення на їхню величину бази оподаткування; • знижки, що зменшує суму бази податку на певні величини. Відрахування характеризується проектуванням на певний об’єкт оподаткування, що безпосередньо зменшується. Знижки зменшують базу оподаткування на суму, що прив’язана до конкретних витрат, виведеним законодавцем з під оподаткування. Також можна поділити податкові пільги за підставами надання, особливими ознаками та іншими детальними особливостями (див. наступні розділи). Розділ 2. Порядок надання податкових пільг 1.Порядок надання пільг щодо податку на доходи фізичних осіб Податковий кодекс закріплює 3 види податкових пільг: • податкову знижку, • податкову соціальну пільгу, • оподаткування за заниженою податковою ставкою Порядок надання податкової знижки встановлюється ст. 166 Податкового кодексу. Здійснюється шляхом зменшення податкового зобов’язання після нарахування податку на доходи | |
| Просмотров: 612 | Загрузок: 16 | Рейтинг: 0.0/0 | |
| Всего комментариев: 0 | |