| Главная » Файлы » Курсовые работы » Курсовые проекты |
Поняття та види доказів в господарському процесі
| [ Скачать с сервера (91.4 Kb) ] | 29.04.2017, 07:23 |
| План Вступ с. 3 Розділ 1. Поняття доказів в господарському процесі с. 5 1.1. Поняття та ознаки доказів с. 5 1.2. Принципи належності і допустимості доказів с. 11 Розділ 2. Окремі засоби доказування с. 15 2.1. Класифікація доказів в науці господарського процесуального права с. 15 2.2. Письмові докази с. 24 2.3. Речові докази с. 26 2.4. Висновок експерта с. 31 2.5. Пояснення сторін та інших осіб, які беруть участь у судовому процесі с. 35 Висновок с. 39 Список використаних джерел с. 40 Вступ Актуальність теми дослідження в сучасний період обумовлена тим, що докази є одним з центральних інститутів науки господарського процесуального права, оскільки вони є основними джерелами отримання відомостей про обставини справи, що розглядається судом. Потреба вивчення і дослідження змісту поняття «доказ», його особливостей та різновидів залишається актуальною і на сьогоднішній день, в зв’язку з необхідністю вдосконалення правового регулювання в межах цього інституту. Для уникнення проблем в процесі доказування, оцінки доказів судом господарське процесуальне законодавство має містити системне врегулювання даних питань, а Господарський процесуальний кодекс України на сьогоднішній день не містить детальних розробок процесу судочинства, як інші галузі (кримінальна, цивільна) і норми присвячені інституту доказів містять багато неточностей, що потребують усунення шляхом комплексного реформування законодавства з цих питань. Дана тематика досліджувалася різними науковцями як шляхом вивчення окремих проблемних питань, так і шляхом комплексного дослідження інституту. Серед них слід відзначити дослідження Бабенко В.В., Молдована В.В., Молчанова В.В., Ніколенко Л.М., Степанової Т.В., Треушнікова М.К., Харитонова О.Е., Чернадчука В.Д.. Мета дослідження полягає у визначенні поняття доказів, характеристиці їх особливостей, здійсненні багатосторонньої класифікації доказів у господарському процесі, висвітленні наукової думки з цих питань. Об’єктом дослідження є відносини, що виникають у процесі доказування в господарському суді із застосування відповідних засобів доказування. Предметом дослідження є докази в господарському процесі, їх особливості та різновиди. Методами дослідження є загальнонаукові й спеціальні методи. У процесі дослідження використовувалися наступні методи наукового пізнання: порівняльно-правовий, логічний, формально-логічний та метод аналізу. Порівняльно-правовий метод застосовувався при виявленні відмінностей господарського судочинства від кримінального та цивільного,порівнянні позицій різних вчених з приводу окремих питань. Шляхом застосування формально-логічного методу було здійснено дослідження сучасного стану законодавства в частині регулювання інституту доказів. За допомогою логічного методу та методу аналізу було сформульовано окремі проблемні питання у сфері господарського судочинства, а також запропоновані шляхи їх вирішення. Розділ 1. Поняття доказів в господарському процесі 1.1. Поняття та ознаки доказів Для правильного вирішення господарської справи та прийняття рішення з урахуванням всіх обставин суд повинен перевірити обґрунтованість доводів позивача та заперечень відповідача. Він має встановлювати наявність чи відсутність порушень прав та законних інтересів позивача, визначати, ким було вчинено таке порушення і чи дійсно відповідач має нести відповідальність за ці наслідки. Це все може бути досліджено тільки за допомогою доказів, що подаються сторонами. Тому в доктрині господарського процесуального права важливим є визначення змісту поняття «доказ», окрім того, таке знання буде мати значення і в процесі здійснення судочинства. В літературі, незважаючи на існування закріпленого в Господарському процесуальному кодексі України (далі ГПК) визначення поняття «докази», триває дискусія стосовно того, що входить до його змісту. По-перше, існує три підходи до розуміння поняття «доказ», відповідно до яких він розглядається як: - інформація; - фактичні дані; - відомості. «В. В. Молчанов судові докази визначає як відомості про факти здатні підтвердити наявність або відсутність обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, вираженів передбачених законом засобах доказування .» «Т. В. Саханова розглядає докази як інформацію одержану у встановленому законом порядку, на основі якої суд з’ясовує наявність або відсутність обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, вважаючи, що термін інформація краще відображає суть доказів ». З філологічної точки зору відомості і інформація є одно порядковими поняттями. Зокрема, в юридичній енциклопедії за ред. Ю.С. Шемшученка поняття «інформація» визначається як «документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі» . Зважаючи на зростання ролі доказів, отриманих за допомогою технічних засобів, використання терміну «інформація» було б доцільнішим, проте на сьогоднішній день такий підхід не отримав широкого розповсюдження та закріплення в кодексі. Отже, відповідно до ст. 32 ГПК доказами у справі є фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору . Таким чином, законодавець закріплює розуміння доказу саме як фактичних даних, а не відомостей чи інформації, тому цей підхід має бути домінуючи при визначенні поняття «доказ». По-друге, потрібно визначити, що охоплюється поняттям «фактичні дані», оскільки в кодексі відсутні відповіді на це питання. К.І. Комісаров вважає, що під фактичними даними розуміються відомості про факти, а також власне факти. Проте потрібно пам’ятати, що факти та відомості про факти не є тотожними поняттями. На думку С.В. Васильєва їх співвідношення розкривається наступним чином. «Факти – це явище об’єктивної дійсності, які існують незалежно від того, знають чи не знають про них особи, що здійснюють судовий розгляд. Відомості про факт – це інформація, за допомогою якої ми можемо пізнати факт .» Отже, під фактичними даними слід розуміти лише відомості про факти. В процесі судового розгляду дослідження фактів, як елементів об’єктивної дійсності, не здійснюється, оскільки подача власне фактів на розгляд суду є неможливою. Їх вивчення є доступним лише через призму інформації, яка подається сторонами. По-третє, ще одним важливим питанням залишається співвідношення змісту і форми (фактичних даних та засобів доказування) при визначенні поняття «доказ». Деякі вчені, серед яких можна назвати А.Ф. Клеймана та Д.М.Чечота, вважають, що доказ потрібно розглядати тільки через зв'язок змісту і форми. Оскільки, «якщо засіб доказування не містить фактичних даних, то він нічого не доказує; якщо фактичні дані не мають встановленої процесуальним законом форми, то вони не можуть бути використані як судові докази» . Тобто фактичні дані та засоби доказування не можуть існувати окремо, а оцінка певної інформації як доказу можлива лише за умови наявності обох складових. Такий підхід закріплює подвійне розуміння судових доказів. В контексті цього Д.М. Чечот визначає поняття «доказ» як «всі фактичні дані, а також засоби доказування, які в передбачених процесуальних законом формах використовуються в суді для всебічного дослідження обставин й винесення законного й справедливого рішення» . З такою позицією важко погодитися лише в частині висновку про подвійність природи доказу. Зокрема М.К. Треушніков вважає, що можливим є існування тільки єдиного розуміння поняття «доказ», яке включає до свого складу зміст і процесуальну форму (засіб доказування). Такий підхід він обґрунтовує тим, що отримувати інформацію незалежно від форми неможливо, оскільки будь-яка інформація з моменту виникнення існує в якійсь формі. На думку О.В. Муравіна, будь-який доказ перестає бути таким, якщо позбавити його змісту (відомостей про факти), а фактичні дані перестають бути такими даними без матеріального носія . Ніколенко Л.М. також вважає, що необхідним є єдине розуміння судового доказу, проте визначає, що така єдність повинна виражатися через сукупність трьох елементів: 1) змістовного – фактичні дані; 2) матеріального – матеріальний носій фактичних даних; 3) процесуального – «сукупності ознак, які відповідають вимогам, що висуваються господарським процесуальним правом до порядку отриманні інформації, яка має значення для вирішення справи», тобто інформація має бути надана у вигляді засобів доказування . Важливим при визначенні поняття «доказу» є дослідження ознак судових доказів. В літературі відсутній єдиний підхід до того, чи є належність та допустимість ознаками. Тому, враховуючи неоднозначність тлумачення цих категорій науковцями та їх важливе значення при оцінці доказів судом, ознаки належності і допустимості будуть розглянуті в цій роботі в окремому розділі. За результатами узагальнення наукових позицій, до ознак доказів можна віднести наступні: 1) докази являють собою відомості про факти – достовірні, істинні дані, зміст яких правильно відображає обставини, що мають значення для правильного вирішення справи; 2) наявність встановленого законом процесуального порядку одержання і дослідження доказової інформації і самих засобів доказування; 3) доказами є не будь-які фактичні дані, а тільки ті, що мають відношення до справи; | |
| Просмотров: 1160 | Загрузок: 81 | Рейтинг: 0.0/0 | |
| Всего комментариев: 0 | |