| Главная » Файлы » Курсовые работы » Курсовые проекты |
Поняття та особливості валютного контролю
| [ Скачать с сервера (74.9 Kb) ] | 01.04.2017, 14:19 |
| За останні два десятки років в економіці і банківській системі України відбулися радикальні зміни, обумовлені досягненням Україною політичної та економічної незалежності. Перехід незалежної України до ринкової економіки, лібералізація зовнішньоекономічної діяльності і надання суб’єктам підприємництва права самостійного виходу на зовнішній ринок обумовили становлення нових суспільних відносин, зокрема в сфері валютного регулювання. Об’єктивна необхідність присутності України на міжнародних ринках, розвиток зовнішньоекономічних відносин, поширення міжнародної торгівлі, що обумовлено виходом процесу концентрації та централізації капіталу за межі національних кордонів, входження в світову економіку, становлення сучасних фінансових інституцій, формування повноцінних інструментів мінімізації ризиків знецінення національної валюти – це та ще інші фактори сформували об’єктивну реальність в якій функціонує іноземна валюта. І ці процеси з кожним днем набувають все більшого поглиблення. Окреслені тенденції зумовлюють неабияку актуальність даного дослідження – стану валютного регулювання в Україні. Гострота питання полягає не лише в тому, що держава відіграє тут головну роль, але й через те, що цей процес впливає як на загальні, макроекономічні показники, так і на економічні показники діяльності суб’єктів господарювання, а також торкаючись певною мірою інтересів кожного громадянина. У зв’язку з цим зростає роль національного законодавства у визначенні статусу іноземної валюти, порядку її обігу з урахуванням необхідності забезпечення пріоритету обігу національної валюти і захисту її купівельної спроможності та врегулювання інших факторів, які впливають на конвертованість національної валюти. А, оскільки система валютного контролю та законодавства є однією із найбільш динамічних складових як національної, так і світової валютно-фінансової системи, визначення особливостей побудови та розвитку валютного контролю та законодавства як в умовах сталого розвитку, так і за часів кризових дій, є важливою науковою та практичною проблемою. Об’єктом дослідження виступають фінансові відносини, які виникають у сфері валютного контролю при проведенні валютних операцій національними та іноземними суб'єктами підприємницької діяльності, а також фізичними особами. Шляхом визначення поняття та правової природи валютного контролю, аналіз окремих форм здійснення валютного контролю, аналіз повноважень органів державної влади, що проводять валютний контроль, визначення поняття відповідальності за порушення норм валютного законодавства та дослідження окремих його особливостей та закріплення в нормативно-правових актах планується досягнути поставленої мети цієї роботи, а саме: здійснити дослідження тенденцій розвитку та основних методів здійснення валютного контролю, розкриття змісту та особливості діючої практики, а також виявлення окремих проблем, пов’язаних з встановленням та формуванням валютного ринку в Україні. В ході роботи основна увага приділяється нормативним актам Національного банку України, органів законодавчої та виконавчої влади, зокрема, Конституції України, Законах «Про банки і банківську діяльність», «Про Національний банк України», Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» та ін. Також, дана робота спирається на роботи провідних українських фахівців в галузі дослідження банківської діяльності, зокрема В.Б. Авер’янова, Є.О. Алісова, В.Г. Атаманчука, О.Ф. Андрійко, В.П. Богуна, Ю.П. Битяка, Л.К. Воронової, С.Т. Кадькаленка, Є.В. Карманова, В.К. Колпакова, М.П. Кучерявенка, П.С. Пацурківського, П.М. Рабіновича, Л.А. Савченко, Л.К. Царьової та ін. 1.Поняття та особливості валютного контролю Формування валютного контролю в Україні відбувалося за умови відсутності чітко розробленої теорії. І не дивлячись на відносно тривалий час його становлення, і на сьогодні залишаються недослідженими питання щодо місця валютного контро¬лю в системі державного контролю, його оптимальної структури і обсягу завдань, форми, суб'єктів та методів, що можуть використовуватися при здійсненні контрольних заходів. Вітчизняна та за¬рубіжна наукова література не дають загальновизнаного поняття валютно¬го контролю, хоча в законодавстві України цей термін вживається ще з 1993 р. . Спірним є й питання про місце валютного контролю в системі державного контролю, зокрема про те, чи є він самостійним видом спеці¬ального контролю, чи різновидом фі¬нансового. Наприклад, І. Новоселов називає валютний контроль частиною, видом фінансового, оскільки йому притаман¬ні всі загальні ознаки останнього . Л. Царьова вважає валютний конт¬роль, що здійснюється агентами ва¬лютного контролю, частиною недер¬жавного фінансового, тобто підви¬дом фінансового контролю . А ще існує точ¬ка зору, що валютний контроль є лише важливим елементом фінансо¬вого контролю у сфері державного управління. Так, на думку Л.М. Кравченко валютний контроль є самостійним видом державного контролю, оскільки, по-перше, він є функцією державного управління в сфері валютного регулювання, тобто валютний контроль забезпечує перевірку діяльності учасників валютних правовідносин для виявлення випадків порушень норм валютного законодавства; по-друге, валютний контроль є стадією управлінськийх дій держави, оскільки, наприклад, встановивши правило обов’язкового повернення валютної виручки резидентів в Україну, держава в особі органів та агентів валютного контролю відслідковує за рухом коштів по кожному зовнішньоекономічному контракту через систему паспортів угод; по-третє, валютний контроль в Україні здійснює спеціальна система органів державного управління, яка перебуває на стадії формування, а саме: Національний банк України, Державна податкова адміністрація України, Державна митна служба України та ін.; по-четверте, валютний контроль спрямований на забезпечення дотримання правил валютних операцій усіма учасниками валютного ринку, незалежно від того, чи це державні органи, чи суб’єкти підприємницької діяльності, чи фізичні особи . Для з'ясування правової природи валютного контролю та його співвід¬ношення з фінансовим слід розгля¬нути поняття та ознаки останнього. Фінансовий контроль — це цілеспря¬мована діяльність законодавчих і ви-конавчих органів публічної влади та недержавних організацій, направлена на забезпечення законності, фінансо¬вої дисципліни і раціональності під час мобілізації, розподілу та викори¬стання коштів централізованих і де-централізованих грошових фондів держави з метою найефективнішого соціально-економічного розвитку всіх суб'єктів фінансових правовідносин . Отже, поняття «фінансовий конт¬роль» не повністю охоплює поняття «валютний контроль», оскільки діяльність органів і агентів валютного кон-тролю спрямована на забезпечення за¬конності не лише у процесі мобіліза¬ції, розподілу та використання гро¬шових фондів держави, а й під час заходів, спрямованих на додержання порядку здійснення валютних операцій усіма учасниками валютного ринку. Іншу думку щодо правової приро¬ди валютного контролю мають деякі російські вчені. В. Мартем'янов вва¬жає, що відносини з державного регу-лювання економіки, зокрема зовні¬шньоекономічної діяльності, з метою забезпечення інтересів держави та су¬спільства є предметом господарського права. Тому, на його думку, валют¬ний контроль є різновидом господар-ського . Деякі вчені вважають, що існуючий валютний контроль необхідно називати валютним наглядом, бо контролюючі органи не вирішують питання цілеспрямованості підконтрольних операцій та не мають права втручатися в оперативну діяльність перевіряючих об’єктів . Цікавою є точка зору російського вченого І. Хаменушко, який вважає валютний контроль самостійним ви¬дом державного . Він виділяє влас¬ний предмет такого контролю — зо¬крема будь-які операції з валютними цінностями, особливе коло суб'єктів контрольної діяльності, тобто ті дер¬жавні установи, а в деяких випад¬ках — недержавні установи та орга¬нізації, які наділені повноваженнями здійснювати заходи з перевірки до¬тримання норм валютного законодав¬ства. На його думку, цей вид конт-ролю має спеціальні завдання та мету, а також характеризується наявністю власного методу, що дозволяє гово¬рити про особливе місце валютного контролю в системі державного кон¬тролю. Ми приєднуємося до думки, що валютний контроль є самостійним видом державного контролю, ос¬кільки: - він є функцією державного уп¬равління в сфері валютного обігу; - він є стадією управлінських дій держави (встановивши правило обов'язкового повернення валютної виручки резидентів в Україну, дер¬жава в особі органів та агентів валют¬ного контролю відстежує рух кош¬тів за кожним зовнішньоекономічним контрактом через систему паспортів угод); - його здійснює спеціальна систе¬ма органів державного управління, а саме: Національний банк України, Державна податкова адміністрація Ук¬раїни, Державна митна служба Укра¬їни та агенти валютного контролю; - він спрямований на забезпечення додержання правил валютних опера-цій усіма учасниками валютного рин¬ку незалежно від того, чи це держав¬ні органи, чи суб'єкти підприємниць¬кої діяльності, чи фізичні особи. Поняття «валютний контроль» роз¬глядається в роботах деяких науков-ців. Зокрема О. Костюченко вважає, що валютний контроль — це система контролю за обміном іноземної валю¬ти в країні, тобто регулювання обсягу готівки та її обмінного курсу щодо іноземних валют . На думку Н. Сапожникова, валютний контроль — це діяльність держави в особі органів та агентів валютного контролю, спря¬мована на забезпечення дотримання валютного законодавства при здійснен¬ні конкретних валютних операцій . Наведені визначення цих авторів характе¬ризують зміст валютного контролю, але його суть цим не вичерпується, адже контролю мають підлягати не тільки валютообмінні або валютні, але й інші операції з валютними ціннос¬тями та зобов'язання щодо їх декла¬рування. Чинне законодавство України, зо¬крема Декрет Кабінету Міністрів Ук-раїни від 19 лютого 1993 р. № 15-93 «Про систему валютного регулюван¬ня і валютного контролю», містить термін «валютний контроль», визна¬чає сферу такого контролю, але не дає визначення цього поняття, чітко не встановлює напрямів валютного контролю, його різновидів тощо. Преамбулою Положення про ва¬лютний контроль, затвердженого по-становою Правління Національного банку України від 8 лютого 2000 р. № 49, сказано, що останнім визнача¬ються основні засади здійснення Національним банком України функцій головного органу валютного контро-лю. В цьому нормативному акті не визначені об'єкти, види та форми ва-лютного контролю, а йдеться про при¬тягнення до відповідальності за пору-шення валютного законодавства. Статтею 7 Закону України від 20 травня 1999 р. № 697-ХІV «Про Національний банк України», серед функцій На-ціонального банку названо функцію валютного контролю, зокрема здій-снення валютного контролю за комер¬ційними банками та іншими кредит-ними установами, які отримали ліцен¬зію Національного банку на здійснен¬ня операцій з валютними цінностями, але визначення «валютного контро¬лю» не дається . Виходячи з тих функцій, завдань, які встановлюються перед валютним контролем і регламентуються нормативними актами, і з огляду на те, що метою валютного контролю є забезпечення додержання валютного законодавства під час здійснення валютних операцій, актуальним можна назвати визначення Карасьової М.В. , яка зазначає, що основними функціями (напрямками) валютного контролю виступають: 1) визначення відповідності проведених операцій чинному законодавству і наявності необхідних для них ліценцій і дозволів; 2) перевірка виконання резидентами зобов'язань в іноземній валюті перед державою, а також зобов'язань,що випливають з продажу іноземної валюти на внутрішньому ринку країни; 3) перевірка обґрунтованості платежів в іноземній валюті; 4) перевірка повноти і об’єктивності обліку та звітності по валютним операціям, а також по операціям нерезидентів у валюті країни . Як ми бачимо, жодне з наведених визначень не відтворює повністю пра-вової природи валютного контролю, його ролі в системі державного кон-тролю і системі права взагалі, адже валютний контроль є елементом дер-жавної валютної політики, пов'яза¬ної з державним управлінням валют¬ними правовідносинами, а також однією з функцій державного управлін¬ня в галузі валютного обігу. Отже, валютний контроль можна визначити як комплекс адміністративних захо¬дів, розрахованих на прискорення ва¬лютних надходжень і на отримання вивезення валюти з країни; а також як вид державного контролю, спря¬мований на забезпечення дотримання суб'єктами підприємницької діяльно¬сті та фізичними особами норм ва¬лютного законодавства при здійсненні валютних операцій. І, нарешті, валю¬тний контроль — це правові форми, засоби та порядок організації і здій¬снення контролю за дотриманням ре¬зидентами і нерезидентами валютно¬го законодавства України. 2. Суб`єкти валютного контролю Для успішного виконання валютної політики в Україні створено відповідну систему державних органів у сфері валютного регулювання і валютного контролю. Відповідно до ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» (далі – Декрет) функціями валютного контролю в загальному вигляді наділені державні органи і уповноважені банки. Декрет визначає повноваження державних органів у сфері валютного контролю, включаючи до їх складу Національний банк України, який є головним органом валютного контролю, а також уповноважені банки, Рахункову палату України, органи державної податкової служби України, Міністерство зв'язку України та Державну митну службу України. Множинність орга¬нів валютного контролю не є винят¬ком і в загальносвітовій практиці. На¬приклад, у Великобританії здійснен¬ня валютного контролю покладається Банк Англії, Казначей¬ство, митні та акцизні органи. 2.1. Національний Банк України як головний суб’єкт валютного контролю Важливе місце в системі органів валютного контролю займає Національний банк України. Він є особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, Законом України «Про Національний банк України» та іншими законами України. Відповідно до Конституції України основною функцією НБУ є забезпечення стабільності грошової одиниці України. На виконання своєї основної функції він сприяє дотриманню стабільності банківської системи, а також, у межах своїх повноважень- цінової стабільності. Відповідно до Закону України «Про Національний банк України», НБУ здійснює банківське регулювання та нагляд; веде Реєстр банків, їх філій та представництв, валютних бірж, здійснює ліцензування банківської діяльності та банківських операцій; здійснює валютне регулювання, визначає порядок здійснення платежів в іноземній валюті, організовує і здійснює валютний контроль за банками та іншими кредитними установами, які отримали ліцензію НБУ на здійснення операцій з валютними цінностями; а також здійснює інші функції у фінансово-кредитній сфері в межах своєї компетенції, визначеної законом. НБУ здійснює свої наглядові функції шляхом реалізації таких повноважень: 1) здійснює всі види перевірок на місцях банків в Україні (крім перевірок і ревізій фінансово-господарської діяльності), а також перевірку достовірності інформації, що надається юридичними та фізичними особами при реєстрації банків та ліцензуванні банківських операцій; 2) може вимагати від банків проведення загальних зборів акціонерів (учасників) і визначає питання, за якими мають бути прийняті рішення; 3) може брати участь у роботі зборів акціонерів (учасників), засідань спостережної ради, правління і ревізійної комісії банку з правом дорадчого голосу. НБУ пред'являє вимоги щодо здійснення обов'язкових аудиторських перевірок банків, отримує висновки незалежних аудиторських організацій про результати діяльності банків. Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» визначено повноваження НБУ у сфері валютного контролю. Згідно ст. 13 Декрету НБУ є головним органом валютного контролю, що: здійснює контроль за виконанням правил регулювання валютних операцій на території України з усіх питань, не віднесених цим Декретом до компетенції інших державних органів; забезпечує виконання уповноваженими банками функцій щодо здійснення валютного контролю згідно з цим декретом та іншими актами валютного законодавства України. Основні засади здійснення НБУ функцій головного органу валютного контролю згідно з повноваженнями, наданими йому за ст.ст. 7, 44 Закону України «Про Національний банк України» та ст.ст. 13, 16 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» визначено Положенням про валютний контроль, яке затверджено Постановою Правління НБУ від 8 лютого 2000 року № 49 (з наступними змінами). Цим Положенням встановлено відповідальність за порушення валютного законодавства, порядок застосування санкцій та порядок оскарження дій щодо накладення санкцій. | |
| Просмотров: 426 | Загрузок: 18 | Рейтинг: 0.0/0 | |
| Всего комментариев: 0 | |