| Главная » Файлы » Курсовые работы » Курсовые проекты |
Поняття та особливості адміністративного процесу
| [ Скачать с сервера (173.5 Kb) ] | 10.08.2017, 20:29 |
| Вступ Дослідження адміністративних проваджень в наш час є актуальним та потребує глибокого аналізу. Саме провадження в адміністративному процесі є найбільш поширеними, вони охоплюють майже всі сфери нашого життя, діяльності установ, підприємств, організацій та насамперед держави. Ця тема видається цікавою і актуальною, а саме визначення ролі проваджень адміністративного процесу, на які види та підвиди поділяються провадження та які існують стадії здійснення адміністративного провадження. Це питання відноситься до ключових в науці адміністративного права, а тому, неодмінно вплине на правову освідченість. Наукова значимість роботи відображається в проблемах пов’язаних з визначення та найбільш повною класифікацією адміністративних проваджень. Складовою вирішення цих проблем є наукова розробка критеріїв класифікації, які змогли б найбільш точно обєднати конкретні провадження за їх особливостями. Це зумовлено тим, що загалом існує надзвичайно велика кількість адміністративних проваджень. Більш того, як показує практика державного управління, через розвиток відносин виникають нові види, які вже відрізняються своїми особливостями. Тому на нинішньому етапі розвитку адміністративно-правової науки найважливішою проблемою є класифікація адміністративних проваджень на види та підвиди за найбільш характерними і значущими для юридичної практики ознаками. Першочергове завдання такої класифікації полягає у тому, щоб визначити місце кожного адміністративного провадження в адміністративному процесі та досліджувати у межах типологічних груп. Метою даного науково-правового дослідження є закріплення, поглиблення і узагальнення знань з адміністративного права, зокрема, проваджень адміністративного процесу. Зрозуміти особливості, значення взятих проваджень. Та створити класифікацію яка б розподілила існуючі види проваджень за притаманими їм особливостями. Завданнями роботи є : 1) зробити загальну оцінку та характеристику проваджень адміністративного процесу; 2) детальний аналіз та класифікацію проваджень адміністративного процесу; У курсовій роботі досліджуються поняття, сутність та складові адміністративного процесу, звертається увага на структуру адміністративного процесу та його складових, розкриваються стадії, етапи та процесуальні дії адміністративних проваджень. Розділ 1. Поняття та особливості адміністративного процесу Перші дискусії з приводу визначення та ролі адміністративного процесу беруть свій початок аж з 60-х років ХХ ст. Початок було покладено двома монографіями відомих російських вчених: Салищевої Н.Г. «адміністративний процес в СССР» (1964 р.) [8] та Сорокіна В.Д. « Проблеми адміністративного процесу» (1968 р.) [9] . Зокрема перший автор сприймав адміністративний процес лише в полі вирішення конфліктних справ. Натомість, другий дослідник доводив необхідність розуміння адміністративного процесу більш широко, з урахуванням як юрисдикційної складової, так і діяльності органів виконавчої влади із забезпечення реалізації норм матеріального права у справах позитивного характеру. На сьогодні дві різні позиції стосовно тлумачення адміністративного процесу трансформувалися у його вузьке та широке розуміння, або юрисдикційну та управлінську концепції адміністративного процесу. Юрисдикційна концепція адміністративного процесу у цілому ставить адміністративний процес в ряд із кримінальним і цивільним процесом, які існують для забезпечення обов’язковості виконання норм матеріального права. Управлінська концепція визначається, як юридична форма реалізації повноважень органів публічної адміністрації. Але саме у 2005 році виникла потреба у зясуванні сутності, призначення та особливостей адміністративного процесу. Це було зумовлено прийняттям у 2005 році Кодексу адміністративного судочинства України, та введенням у значній кількості юридичних вищих навчальних закладів окремої навчальної дисципліни «Адміністративний процес». Принципово виокремлюється декілька позицій стосовно сутності адміністративного процесу. Перша – адміністративний процес – це правова категорія, яка має місце тільки у межах діяльності спеціалізованого адміністративного суду [6, с. 53]. Друга – адміністративний процес включає в себе дві частини : адміністративно процесуальне (судове) право та адміністративно процесуальне (позасудове право). [2, с. 3]. До ознак, які дозволяють розглядати адміністративний процес як самостійне правове явище, слід віднести: 1) наявність чітко визначеної сфери виникнення, існування і припинення адміністративних справ; 2) особливі правила вирішення адміністративних справ, які закріплені в адміністративно-процесуальних нормах (нормативність адміністративного процесу); 3) наявність особливих адміністративно-процесуальних відносин; 4) обов'язкову участь у вирішенні таких справ компетентних органів (їх посадових осіб). На основі перерахованих ознак, можемо дати визначення адміністративного процесу – це врегульована нормами адміністративно-процесуального права діяльність органів публічної адміністрації та деяких інших владних суб’єктів, спрямована на розгляд та розв’язання адміністративних справ. Адміністративний процес має три складові : 1) адміністративно-судовий процес, в рамках якого здійснюється розгляд публічно-правових спорів в адміністративних судах; 2) адміністративно-управлінський процес, в рамках якого здійснюється виконавчо-розпорядча діяльність органів публічної адміністрації; 3) адміністративно-юрисдикційний процес, в рамках якого здійснюється розгляд справ про адміністративні правопорушення та застосування заходів адміністративного примусу [10, с. 39]. Розділ 2.Структура адміністративного процесу Ми звертаємося до структури, коли нам важливо розглянути явище як в цілому, так і частинами, що дає можливість якісного усвідомлення його складових, їхніх взаємозв’язків, послідовності та впливу на формування кінцевого результату. Не є винятком і адміністративний процес, який, з огляду на його сутність та багатоплановість, теж є сукупністю певних складових частин. Структура адміністративного процесу – це сукупність окремих проваджень, кожне з яких характеризує певну послідовність процесуальних дій. [11, с. 264, 265]. Адміністративний процес і адміністративне провадження співвідносяться між собою як загальне і часткове, як ціле та частина цілого. Між адміністративним процесом (цілим) і будь-яким з адміністративних проваджень (частиною цього цілого) існують нерозривні взаємозумовлюючі та системоутворюючі зв'язки і відносини. Розподіл адміністративного процесу на окремі провадження відбиває об’єктивну необхідність урегулювання якісно однорідних суспільних відносин за сферою їх дії, мети, кола завдань та способів їх вирішення, а також з урахуванням професійної спеціалізації процесуальної діяльності різних уповноважених суб’єктів. Усі адміністративні провадження органічно пов’язані між собою, наділені багатьма загальними ознаками з притаманними кожному провадженню метою та колом завдань. Наприклад, мета провадження з адміністративного судочинства зовсім інша, ніж мета провадження із застосування заходів адміністративного примусу [5, с. 114]. Адміністративне провадження – це регламентований положеннями нормативно – правових актів порядок діяльності органів (посадових осіб) із вирішення адміністративних справ. Отож, адміністративний процес складається з окремих проваджень. З огляду на факт наявності у суспільному житті й діяльності державних органів великої кількості адміністративних проваджень, нові види яких з’являються поряд із розвитком суспільних відносин між особою та державою, актуальним постає питання розроблення класифікації адміністративних проваджень. Усі адміністративні провадження органічно пов'язані між собою, перебувають у постійній взаємодії та взаємопроникненні, наділені багатьма загальними ознаками, а їх сукупність має якості та властивості цілісної системи. Наведені дефініції адміністративного провадження дозволяють виділити його основні загальні ознаки. До них належать: а) нормативне врегулювання процесуальних дій; б) наявність конкретної індивідуальної справи; в) спільність предмета правового регулювання в кожному конкретному провадженні; г) наявність не пов’язаного зі службовим підпорядкуванням уповноваженого суб’єкта вирішення справи; д) об’єктивізація дій у межах конкретної індивідуальної справи; є) прийняття відповідного рішення (акта) і звернення його до виконання. Кожна із зазначених ознак характеризується певними властивостями. 2.1 Види адміністративних проваджень залежно від суб’єкта розгляду справи Залежно від субєкта розгляду справи, можна визначити два види адміністративні провадження, що реалізуються саме в діяльності судів. Першим є - діяльність адміністративних судів із розгляду адміністративних справ. До цього види проваджень належать: а) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних пов-новажень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; б)спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; в)спори між суб'єктами владних повноважень із приводу реалі¬зації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегова¬них повноважень, а також спори, які виникають з приводу укла¬дання та виконання адміністративних договорів; г) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випад¬ках, установлених законом; д) спори щодо правовідносин, пов'язаних із виборчим процесом чи процесом референдуму. До другого виду належать діяльність місцевих судів із розгляду справ про адміністративні правопорушення, а саме: а) про адміністративні правопорушення (що розглядаються в адміністративному, а не в судовому порядку); б) про видворення за межі України іноземців; в) про адміністративне оскарження; г) нормотворчі; д) дозвільні; е) реєстраційні; є) атестаційні тощо 2.2 Види адміністративних проваджень залежно від характеру адміністративної справи Керуючись характером адміністративної справи, доціль¬но розрізняти юрисдикційні та неюрисдикційні провадження. Юрисдикційні адміністративні провадження - це провадження, спрямовані на ви¬рішення справ про адміністративні правопорушення та інші пра¬вові спори. Іншими словами, цей вид адміністративних провад¬жень має місце тоді, коли йдеться про вирішення справ, в основі яких є порушення норм права. Види юрисдикційних адміністративних проваджень: а) провадження у справах про адміністративні правопору¬шення; б) провадження в адміністративних судах з приводу оскар¬ження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повно¬важень; в) дисциплінарні провадження; г) провадження за скаргами громадян тощо. Неюрисдикційні адміністративні провадження - провадження, спрямовані на вирішення справ позитивного характеру, що виника¬ють у процесі виконавчо-розпорядчої діяльності органів публічної адміністрації. Іншими словами, цей вид адміністративних прова¬джень має місце тоді, коли йдеться про вирішення справ, не пов'язаних із фактами правопорушень і правових спорів. Види неюрисдикційних адміністративних проваджень: а) нормотворчі провадження - діяльність уповноважених ор¬ганів (посадових осіб) щодо підготовки та ухвалення правових актів; б) установчі провадження - діяльність уповноважених органів (посадових осіб) щодо створення, реорганізації, ліквідації підпри¬ємств, установ, організацій та інших структур; в) правозастосовчі провадження - діяльність уповноважених органів (посадових осіб) щодо вирішення адміністративних справ із застосуванням норм адміністративного права. Наприклад: засто¬сування заходів заохочення і стимулювання; г) реєстраційні провадження - діяльність уповноважених органів (посадових осіб) щодо офіційного визнання законності відповід¬них дій чи нормативно-правових актів; д) атестаційні провадження - діяльність уповноважених орга¬нів (посадових осіб) щодо визначення відповідності об'єктів атестації вимогам (критеріям), необхідним для функціонування у певній сфері; є) контрольно-наглядові повноваження - діяльність уповнова¬жених органів (посадових осіб) щодо здійснення контролю та нагляду у сфері публічного управління тощо. 2.3 Види адміністративних проваджень залежно від характеру урегульованості Якщо критерієм поділу проваджень адміністративного поцесу взяти їхній характер урегульованості, то прийнято виділяти наступні види: 1) Звичайні провадження; 2) Спрощені провадження. Для звичайних проваджень характерним є наявність усіх складових частин (стадій, етапів, дій), тоді як спрощені провадження характе-ризуються мінімально необхідною кількістю процесуальних еле¬ментів. Як приклад спрощеного провадження можна навести про¬вадження у справах про деякі адміністративні правопорушення. Загальним правилом, сформульованим у КУпАП [3], є те, що про вчи¬нення адміністративного правопорушення складається протокол. Водночас, протокол не складається у випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження фіксується на місці вчинення правопорушення, а особа не оспорює допущеного порушення і адміністративного стягнення, що на неї накладається. Така ситуація свідчить про спрощене (без складання протоколу) провадження у справі про адміністративне правопорушення [11, с. 267]. 3. Стадії адміністративних проваджень У кожному з адміністративних проваджень можна виокремити відносно самостійні елементи: стадії, етапи та процесуальні дії. Стадії адміністративного провадження - це послідовно змі¬нюючі одна одну операції, що логічно пов'язані між собою та спрямовані на забезпечення здійснення адміністративного про¬вадження. Стадіям адміністративного процесу притаманні такі ознаки: а) вони здійснюються послідовно, тобто одна операція змінює іншу, утворюючи своєрідний ланцюг дій; б) розташування операцій у цьому ланцюзі має невипадковий характер. їхню послідовність логічно визначено. Так, винесення постанови у справі не може передувати такій операції, як складання протоколу про адміністративне правопорушення; в) різним видам адміністративних проваджень притаманні різ¬ні за характером і призначенням операції. Відрізняються вони і за ступенем урегульованості адміністративно-процесуальними нор¬мами; г) здійснення тієї чи іншої операції у тому або іншому прова-дженні визначається адміністративно-процесуальними нормами і виступає як момент реалізації матеріальних норм адміністратив¬ного права [7, с. 214]. Вирізняють п 'ять стадій адміністративного провадження. Порушення провадження в адміністративній справі. В процесі її здійснюється збір фактичних даних, за якими оцінюється перс¬пектива подальшого руху справи. Результатом завершення стадії аналізу ситуації є підготовка одного чи декількох варіантів вирі¬шення (правового регулювання) ситуації. Прикладом стадії по¬рушення провадження у справі за скаргою громадянина є факт подання самої скарги, після чого відповідний орган публічної адміністрації, керівництво підприємства, установи, організації повинно провести певні дії в рамках порушення відповідного провадження. Розгляд адміністративної справи - фактично центральна стадія адміністративного провадження, під час якої здійснюються заходи, спрямовані на вивчення всіх обставин справи. Якщо за приклад узяти нормотворче провадження (розгляд проекту Поста¬нови Кабінету Міністрів України), то в рамках засідання уряду відбувається обговорення проекту з можливістю висловитися всім зацікавленим сторонам. Прийняття рішення у справі. У процесі цієї стадії оформляється рішення уповноваженого органу (посадової особи) щодо адмініст¬ративної справи. Скажімо, одним із варіантів прийняття рішення у справі, в разі розгляду справи в адміністративному суді, є поста¬нова - судове рішення, яким суд вирішує спір за суттю [11, с. 269]. Виконання рішення. Під час цієї стадії завершується адмі¬ністративне провадження, що свідчить про особливу важливість стадії. За суттю, всі попередні стадії будь-якого провадження іс¬нують задля забезпечення виконання рішення. Для прикладу можна навести практику притягнення особи до адміністративної відповідальності. Стадія виконання рішення вказаного виду про¬вадження, у разі наявності постанови про накладення адміністра¬тивного стягнення, зводиться до обов'язковості її виконання державними і громадськими органами, підприємствами, устано¬вами, організаціями, посадовими особами і громадянами. Оскарження чи опротестування рішення в справі. Передбачае: а) оскарження, опротестування рішення (постанови); б) перевірка законності рішення; в) винесення відповідного рішення (постанови); г) доведення рішення (постанови) до відома учасників процесу. Стадія перегляду рішення у справі носить факультативний характер і застосовується, якщо учасники процесу (провадження) вважають, що адміністративна справа розглянута з порушеннями, або неправомірно прийняті рішення, або ці рішення не задовольняють учасників процесу. Процесуальні стадії — це етапи, що складаються з певних адміністративно-процесуальних дій, які становлять основу конструкції всієї системи адміністративного процесу. Наприклад, складання протоколу (акта) про порушення норми матеріального права; адміністративне затримання особи; особистий огляд, огляд речей та вилучення речей і документів та ін. У кримінальному та цивільному судочинстві дії, що регулюють порядок розгляду і вирішення судових справ, урегульовані нормами процесуального права, розглядаються відповідно як кримінально-процесуальна форма та цивільна процесуальна форма, значення якої полягає в забезпеченні умов послідовного здійснення демократичних принципів судочинства та забезпечення інтересів особи і держави. Адміністративісти чомусь замовчують існування такої процесуальної форми. Це, мабуть, пояснюється тим, що ступінь урегульованості, ступінь напруженості процедури провадження забезпечується не тільки на законодавчому рівні, а й на рівні підзаконних актів, що складає специфіку адміністративного процесу у порівнянні з кримінальним, цивільним, господарським, у яких процесуальні режими забезпечуються на законодавчому рівні. Процесуальна дія — це врегульована нормами адміністративного процесуального права діяльність учасників адміністративного процесу з питань захисту прав, свобод та інтересів громадян, прав та інтересів юридичних осіб, розгляд і розв’язання конкретних адміністративних справ. Автори відомого в Україні підручника «Адміністративний процес» підкреслюють, що адміністративна процесуальна діяльність відображається у видах процесуальних дій, у зв’язку з чим їх доцільно класифікувати на попередні, проміжні та завершальні. До попередніх дій вони відносять, наприклад, медичний огляд на предмет наявності і ступеня алкогольного сп’яніння, до проміжних — призначення експертизи під час розгляду адміністративної справи, до завершальних — заходи щодо виконання прийнятого рішення [6, с. 56]. Розділ 4. Особливості окремих проваджень адміністративного процесу 4.1 Провадження адміністративно-судового процесу Провадження адміністративно-судового процессу спрямовані на оскарження рішень, дій чи без¬діяльності суб'єктів владних повноважень. Цей вид проваджень має місце в діяльності адміністративних судів - відносно нового виду судочинства України. Діяльність адміністративних судів із ви¬рішення справ адміністративної юрисдикції регулюється нормами Кодексу адміністративного судочинства України. Юрисдикція адмі¬ністративних судів поширюється на: 1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних пов-новажень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; 2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалі¬зації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спори, що виникають із приводу укладання, виконання, при-пинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випад¬ках, встановлених Конституцією; 6) спори щодо правовідносин, пов'язаних із виборчим проце¬сом чи процесом референдуму. Юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи: 1) що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України; 2) що належить вирішувати в порядку кримінального судо¬чинства; 3) про накладення адміністративних стягнень; 4) щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положен¬ня) об'єднання громадян віднесено до його внутрішньої діяльності або виключної компетенції ст17 Кодексу адміністративного судочинства України [2]. Стисло зупинімося на стадіях провадження в адміністративних судах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єк¬тів владних повноважень. Перша стадія - порушення провадження в адміністративній спра¬ві. У процесі мають місце насамперед звернення особи з адміністратив¬ним позовом і відкриття провадження в адміністративній справі. До адміністративного суду має право звернутися з адміністра¬тивним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. У визначених законом випадках до адміністративного суду також може зверну¬тися суб'єкт владних повноважень. Суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: 1) подано позовну заяву особою, яка має адміністративну про¬цесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, установленим КАСУ [2]; 4) належить позовну заяву розглядати в порядку адміністратив¬ного судочинства; 5) подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо подано заяву про поновлення цього строку, то чи є підстави для її задоволення); 6) немає інших підстав для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі. | |
| Просмотров: 557 | Загрузок: 11 | Рейтинг: 0.0/0 | |
| Всего комментариев: 0 | |