| Главная » Файлы » Курсовые работы » Курсовые проекты |
Поняття та кримінологічна характеристика організованої злочинності
| [ Скачать с сервера (71.3 Kb) ] | 01.05.2017, 13:50 |
| Вступ Актуальність теми курсової роботи. У сучасних умовах протидія організованій злочинності є комплексною проблемою для всіх держав. Стан криміногенної ситуації в Україні характеризується зростанням рівня організованої злочинності, вона стала одним з визначальних факторів, що загрожує національній безпеці держави. Адже період реформ у будь-якій державі супроводжується проникненням криміналітету майже в усі сфери суспільного життя, особливо небезпечним є його вплив на економічні відносини, які в умовах трансформації не мають достатнього імунітету й легко піддаються криміналізації. Українська держава визначає своїм пріоритетним завданням захист громадян від насильства та інших протиправних посягань. Адже послаблення правового контролю над ситуацією в державі може призвести до високої криміналізації суспільства. Водночас в Україні прослідковуються суспільно небезпечні тенденції, зокрема, удосконалюються організованість, професіоналізм, озброєність, технічна оснащеність злочинності, вона набуває більш зухвалих і небезпечних форм. Зростають і масштаби організованої злочинності, посилюється її агресивність. Небезпека полягає і в тому, що організовані кримінальні формування, прагнучи до розширення своєї тіньової і легальної діяльності, проникають у всі сфери економіки, зокрема, у кредитно-банківську сферу, активно впливають на корумпованих чиновників, економічні процеси й суспільно-політичну ситуацію в Україні. Зазначене вимагає рішучих дій з боку держави, використання всіх можливостей і переваг міжнародного співробітництва, взаємозв’язків правоохоронних органів як країн ближнього, так і дальнього зарубіжжя саме в контексті боротьби з організованими злочинними угрупованнями; подальшого вдосконалення практичної діяльності відповідних органів у зміцненні правопорядку та законності, налагодження системи профілактики правопорушень й активного наступу на організовану злочинність, належного забезпечення конституційного ладу, прав і свобод людини. Тому серед пріоритетів у цій діяльності визначено: формування досконалої правової бази боротьби з організованою злочинністю і корупцією; захист політичних, економічних, соціальних та інших сфер діяльності держави; активна протидія злочинним угрупованням; усунення причин й умов, що їм сприяють; викорінення тінізації економіки тощо. Об'єктом дослідження є авторські роботи, нормативно-правові акти, які тією чи іншою мірою торкаються питання засад і напрямків боротьби з організованою злочинністю. Предметом дослідження є правові та організаційні засади боротьби з організованою злочинністю. Метою курсової роботи є вивчення нормативно-правових актів, авторських досліджень та узагальнення результатів правового дослідження щодо правових та організаційних засад боротьби з організованою злочинністю. Відповідно до даної мети в курсовій роботі поставлені наступні завдання: Розглянути нормативну базу, що регулює питання боротьби з організованою злочинністю. Розкрити поняття та провести кримінологічну характеристику організованої злочинності. Проаналізувати напрями протидії організованій злочинності та шляхи її подолання. Охарактеризувати організаційні засади боротьби з організованою злочинністю. Дослідити питання правових засад боротьби з організованою злочинністю. І. Поняття та кримінологічна характеристика організованої злочинності Практика соціального життя в останні роки змусила визнати на найвищому рівні державної влади існування в Україні організованої злочинності. Тому підвищення ефективності боротьби з нею є одним із найважливіших завдань, що випливає з оцінки сучасної кримінальної ситуації в країні. Стосовно науки, то її внесок у розробку цієї проблематики не можна визнати задовільним, хоча останнім часом намітилися позитивні зрушення. У підручниках, монографіях з кримінології автори вдавалися лише до таких формулювань, як "елементи організованої злочинності", "особливо небезпечні прояви групової злочинності", "лідерство у злочинному середовищі", "організованість злочинних груп" тощо. Застосування подібних визначень пояснювалося недостатньою теоретичною розробкою самого поняття "організована злочинність". Реалії соціального життя нашого суспільства останніми роками зумовили визнання на найвищому рівні державної влади існування у країні організованої злочинності. Зокрема, Закон України “Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю” визначив головні напрями загальнодержавної політики й організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю в нашій державі. Організовану злочинність у цьому Законі визначено як “сукупність злочинів, що вчиняються у зв’язку зі створенням та діяльністю організованих злочинних угруповань”. Зокрема, аналіз нормативних актів, вказівок, наказів МВС України, наукових статей, інших публікацій дає можливість дійти висновку, що ця проблема має місце, при цьому деякі автори вдаються до таких термінів, як “елементи організованої злочинності”, “особливо небезпечні прояви групової злочинності”, “лідерство у кримінально-злочинному середовищі”, “організованість злочинних груп”, “ознаки організованих груп”. Це зумовлено недостатнім теоретичним розробленням поняття “організована злочинність”, тому спробуємо частково заповнити цю прогалину. У науковій літературі запропоновано багато визначень організованої злочинності. Зокрема, О. М. Джужа пропонує таке визначення: “організована злочинність – це системно пов’язана сукупність злочинів, учинених учасниками стійких, ієрархізованих, планомірно діючих злочинних структур (груп, співтовариств, асоціацій), діяльність яких прямо чи опосередковано взаємопідтримується і узгоджується, будучи спрямованою на отримання максимального прибутку зі злочинного бізнесу на визначеній території чи у визначеній сфері, що взята під її контроль”. На думку Я. І. Гилинського, “організована злочинність – це функціонування стійких, керованих співтовариств злочинців, що займаються злочинами і створюють для свого захисту систему заходів від соціального контролю за допомогою корупції”. Ураховуючи те, що ідеальних визначень не буває, варто застерегти від розуміння організованої злочинності як простої сукупності діяльності злочинних організацій. Як на мене, то організована злочинність – це сукупність злочинних організацій і злочинів, що вчинені ними. Адже це якісно нова характеристика такого стану злочинності, коли вона “вмонтована” в соціальну систему, впливає на інші елементи системи і насамперед – на економіку й політику. З огляду на це, важливим є не стільки формальне визначення організованої злочинності, скільки розуміння її як соціального феномена. У світовій кримінології виокремлюють головні моделі організованої злочинності – ієрархічну, локальну, чи етнічну, та додаткові – організовану злочинність як підприємництво, бізнес. При цьому “бізнес” становить сутність організованої злочинності, а ієрархічна й локальна (етнічна) моделі – її організаційні форми. Організована злочинність виявляється, насамперед, у формі підприємництва, бізнесу, індустрії, виробництва товарів і послуг. Головною її метою є економічна вигода, прибуток. Цим організована злочинність не різниться зі звичайним бізнесом. Розходження полягають у методах діяльності. Злочинні організації домагаються високого прибутку будь-якими методами, зокрема кримінальними. Однак і цілком респектабельний бізнес не уникає напівлегальних, а також злочинних дій для досягнення вигідного результату. Тому, стаючи відомими, такі випадки розцінюють як приклади “білокомірцевої”, а не організованої злочинності. Злочинні організації контролюють наркобізнес, секс-бізнес, порно-бізнес, контрабанду, нелегальну міграцію, торгівлю людьми, ринок зброї. Серйозну загрозу становлять зарубіжні злочинні угруповання. Зокрема, 2011 року в Україні було виявлено та припинено діяльність 636 організованих груп і злочинних організацій. Тому є всі підстави стверджувати, що мафіозні, злочинні організації, використовуючи значний кримінальний капітал, зміцнюють свої зв’язки з окремими політичними та владними структурами, здійснюють тиск на політичних, державних діячів, правоохоронців за допомогою шантажу, погроз, підкупу, насильницьких дій. Отже, характеризуючи організовану злочинність, можна визначити такі її ознаки: стійкість, системність, масштабність, мета, способи, забезпечення власної безпеки. Ознака стійкості реалізується в таких характеристиках, як наявність постійних завдань і тривалий характер злочинної діяльності; її планування й підготовка; сувора ієрархія учасників і наявність керівного ядра; чітка дисципліна. Ознака системності пов’язана зі стійкістю та безпосередньо реалізується в таких характеристиках організованої злочинності, як прямий чи опосередкований зв’язок і спеціалізація її структур у масштабі регіону, галузі економіки, виду кримінального бізнесу (взаємодія, ієрархічний зв’язок, погоджений розподіл сфер діяльності, зв’язок конкуренції і протистояння тощо). При цьому багаторівневість системи виявляється за схемою: організована злочинна група – злочинне співтовариство – сукупність супідрядних чи таких, що взаємодіють у регіоні, кількох регіонах, країні в цілому, низці країн, злочинних співтовариств (“асоціації” злочинних структур). Масштабність – одна з ознак організованої злочинності, яка засвідчує регіональний, міжрегіональний, у межах країни чи транснаціональний характер діяльності. Мета організованих злочинних структур зосереджена на отриманні доходів злочинним шляхом, збагаченні у великих і особливо великих розмірах. Характерними ознаками існування організованої злочинності є: об’єднання осіб для вчинення злочинів і стійкість цих об’єднань; наявність матеріальної бази, що виявляється у створенні спільних грошових фондів; офіційно зареєстровані спільні підприємства, кооперативи, акціонерні товариства та інші об’єкти, під прикриттям яких діють злочинці; колегіальний орган керівництва, при якому управління здійснюється групою осіб (радою); функціональна ієрархічна система розподілу організації на складові групи, наявність міжрегіональних зв’язків, охоронців, “контролерів”; наявність корумпованих зв’язків у органах влади, судовій та правоохоронній системах; створення системи захисту від кримінального переслідування; встановлення зв’язків із зарубіжним злочинним світом; високий рівень латентності й технічного забезпечення. Способи вчинення злочинів учасниками організованих злочинних структур вирізняються “кримінальним” професіоналізмом. Для злочинів характерна висока технічна підготовка; планування і розподіл ролей; створення сприятливих умов; організація співробітництва осіб і груп, що реалізують різні, але взаємозалежні функції; рішучість і жорстокість дій. Особливістю організованих злочинних структур є наявність спеціалізованої функції забезпечення безпеки учасників від соціального та правового контролю. Слід також відмітити: особливу увагу до конспірації; виділення в цих структурах учасників з контррозвідувальними й охоронними функціями; розроблення сценаріїв поведінки рядових учасників, які беруть на себе відповідальність за збереження й носіння зброї, її застосування і т.п., для того щоб уберегти керівників злочинних груп (співтовариств); розробка сценаріїв поведінки керівників (активних учасників) на випадок затримання чи виклику до правоохоронних органів. За рівнем організації злочинні структури класифікують на: організовані злочинні групи – формування з трьох і більше осіб, які об’єдналися для вчинення одного або декількох злочинів; злочинна організація – стійке ієрархічне об’єднання осіб, які спрямовані на вчинення тяжких або особливо тяжких злочинів; мафія – злочинне об’єднання з так званою мережевою структурою, яка має декілька рівнів управління. За масштабом діяльності організовані злочинні структури поділяються на: регіональні, міжрегіональні, національні (в межах країни), транснаціональні (міжнародні). За напрямами діяльності організовані злочинні структури можна розділити на ті, що функціонують у сфері: кримінального бізнесу – незаконний обіг наркотичних засобів і психотропних речовин, зброї, предметів історії та мистецтва; контрабанда стратегічних матеріалів і шкідливих відходів; торгівля людськими органами і тканинами; викрадення автомобілів; організація азартних ігор, проституції і т.д.; тіньової економіки – контроль і вилучення частини прибутку, розподіл сфер впливу, безпосереднє створення тіньових підприємств тощо; легальної економіки – відмивання коштів, отриманих злочинним шляхом; інвестування їх у високоприбуткові підприємства та ін. Негативні фактори, які детермінують організовану злочинність: криза політичних, соціально-економічних і культурних основ організації життя суспільства; недостатня активність органів державної влади, обумовлена дефектами політичного устрою, корумпованістю, слабкістю політичних лідерів, їх нездатністю ефективно діяти в складних умовах; незабезпеченість (матеріальна, організаційна, культурна) раціонального функціонування демократичних інститутів суспільного устрою; міждержавні протиріччя, які перешкоджають концентрації зусиль суспільства в боротьбі зі злочинністю; кримінальне самовідтворення (здатність злочинності до само організації та самодетермінації злочинної діяльності); неефективність заходів боротьби з кримінальними виявами. Відповідно, для організованої злочинності характерні такі особливості: 1) значна поширеність і вплив на економіку та політику (на думку правоохоронних органів, близько 20–40 % підприємств і 40–60 % банків знаходяться під контролем кримінальних структур, а з погляду представників криміналітету, ці цифри ще вищі); 2) надвисокий доход (надприбуток) злочинного бізнесу; 3) організована злочинність перебирає на себе виконання функцій держави: забезпечення безпеки, “виконавче провадження” і т.п.; 4) тотальна корумпованість владних структур і правоохоронних органів усіх рівнів; 5) широка соціальна база організованої злочинності – незайнятість підлітків і молоді, неможливість у сучасних умовах (високі податки, корупція) нормально розвиватися легальному бізнесу; 6) поширення насильницьких методів “вирішення конфліктів”; 7) перехід до легальної та напівлегальної діяльності; проникнення в легальний бізнес і владні структури; 8) політизація організованої злочинності, криміналізація політики, економіки, суспільства й держави. Тому кримінальний бізнес виникає, існує і розвивається за наявності: а) попиту на нелегальні товари (наркотики, зброя тощо) і послуги (сексуальні та ін.); б) незадоволеного попиту на легальні товари й послуги (дефіцит); в) недосконалого ринку праці, безробіття, незайнятості підлітків і молоді; г) недоліків податкової, митної, фінансової політики держави, що перешкоджають нормальному розвитку легальної ринкової економіки. ІІ. Напрями протидії організованій злочинності Щоб поліпшити ситуацію в нашій державі щодо протидії організованій злочинності, в законодавстві визначено систему державних органів, які здійснюють боротьбу з організованою злочинністю, серед яких: спеціально створені для боротьби з організованою злочинністю державні органи; державні органи, які беруть участь у боротьбі з організованою злочинністю в межах виконання покладених на них інших головних функцій. До державних органів, спеціально створених для боротьби з організованою злочинністю, належать: Координаційний комітет по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю при Президенті України; спеціальні підрозділи по боротьбі з організованою злочинністю Міністерства внутрішніх справ України; спеціальні підрозділи по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Служби безпеки України; органи внутрішніх справ України і Служби безпеки України; органи прокуратури України; митні органи й органи Державної прикордонної служби України; органи Державної податкової служби та Державної контрольно-ревізійної служби; органи й установи виконання покарань; розвідувальний орган Міністерства оборони України. У разі необхідності Верховною Радою України на постійній або тимчасовій основі можуть бути створені й інші спеціальні органи для боротьби з організованою злочинністю. Крім взаємоузгодженої діяльності зазначених органів важливого значення набувають загальносоціальні та спеціальні попереджувальні заходи вдосконалення правоохоронної діяльності. Для цього необхідно, передусім, загальне оздоровлення економічної, соціальної, політичної і духовної сфер суспільства. Особливої уваги також потребують заходи щодо вдосконалення управління державним майном. Важливо створити ефективний податковий апарат, сприяти індивідуальній трудовій діяльності, щоб громадяни мали реальну можливість чітко діяти в межах закону. Необхідно запровадити правило попереднього вивчення банками фінансового стану фізичних і юридичних осіб, які звертаються з проханням про надання кредитів. Оскільки організована злочинність тісно пов’язана з корумпованими особами, які займають відповідальні службові посади, потрібно встановити обов’язковий порядок декларування майна, що знаходиться в їх власності. Необхідне подальше розроблення диференційованої політики стосовно різних соціальних груп і верств населення. Потребує ретельного вдосконалення, насамперед, чинне законодавство, можливості якого в цій галузі поки що обмежені. Особливу увагу слід акцентувати на питаннях планування, підготовки, формування єдиної системи профілактичних, законодавчих, організаційних заходів. Усе це неможливе без наукового обґрунтування, прогнозування виходу зі стану тіньової економіки. Вимагає подальшого розроблення Програма боротьби з організованою та професійною злочинністю. Нагальною є проблема чіткої організації спеціальних підрозділів у системі МВС України в боротьбі з організованою злочинністю, їх технічне та професійне укомплектування, правовий і матеріальний захист, підпорядкованість – лише по вертикалі. Вимагають ефективної взаємодії та координації діяльність усіх правоохоронних органів у боротьбі з організованою злочинністю, а також спеціальна підготовка працівників. Слід активно здійснювати відповідну правову пропаганду серед населення, спрямовану на викриття антисоціальної діяльності організованої злочинності. Розвиток організованої злочинності розглядається як процес, у якому кількісні зміни при їх накопиченні, розвитку переходять в якісні і породжують нові стану не тільки організованої злочинності, а й усієї злочинності в цілому, а також суспільства. Це важливо для вдосконалення боротьби зі злочинністю з урахуванням необхідності декриміналізації деформованих суспільних відносин і інститутів. Неприпустимо ототожнювати оцінку стану організованої злочинності і оцінку діяльності правоохоронних органів по боротьбі з злочинністю. Стан і зміна організованої злочинності перш за все і значною мірою визначаються загальними умовами економічного, соціального, політичного і духовного характеру. У той же час безсумнівно, що правоохоронці, спецслужби здатні своєчасно виявляти, припиняти і знижувати організовану кримінальну активність, роз'єднувати і ліквідувати організовані злочинні формування як такі, переривати їх взаємодію між собою та взаємодія їх учасників. З урахуванням складних механізмів детермінації і самодетермінації організованої злочинності розширення останньої не можна однозначно оцінювати як результат ослаблення діяльності правоохоронних органів по боротьбі з нею. Відповідно і зниження злочинності - це не завжди успіх лише правоохоронних органів. Потрібно поглиблений аналіз причин змін кримінальної ситуації. При вивченні організованої злочинності важливо виявляти не лише загальні риси в організованій злочинності різних регіонів або організованих злочинних формуваннях, а також враховувати особливості, відмінності для того, щоб диференційовано, з урахуванням їх здійснювати практичну діяльність. Також слід звертати увагу як на найбільш поширені, типові характеристики, так і на одиничні, неповторні, а потім з'ясовувати природу останніх. Неповторне може бути результатом випадкового збігу обставин і тоді при аналізі організованої злочинності в цілому їм можна було б знехтувати. Але не виключено інше: це неповторне і несподіване служить проявом якоїсь нової, що народжується тенденції. Якщо у досліджуваний період з'явилося нове злочинне формування з нетрадиційними формами злочинної діяльності, не зовсім звичайними по мотивації, об'єктів і способів посягання, його необхідно ретельно проаналізувати. Це дозволить вчасно виявити нові тенденції та своєчасно розпочати вироблення адекватних заходів. В іншому випадку ці зміни будуть проявлятися все виразніше. Результати кримінологічного аналізу (пізнання й оцінки) є підставою для: прогнозування; подальшою вироблення стратегії й тактики боротьби з організованою злочинністю, проведення окремих операцій; цільового програмування боротьби; вдосконалення правової бази боротьби, її кадрового, організаційного та ресурсного забезпечення, координації діяльності різних суб'єктів боротьби з організованою злочинністю. Під час розробки стратегії боротьби з організованою злочинністю важливий першочерговим облік наступних її характеристик: наявність організованих формувань, що забезпечують широкомасштабну ініціативну злочинну діяльність; провідна мотивація учасників - забезпечення надприбутків інтересів і політичних, у тому числі глобального характеру. Це тягне за собою кримінального розвиток ринку (незаконний обіг зброї, наркотиків, ядерних матеріалів, людських органів для трансплантації, людей тощо) а також злочини терористичного характеру, проти основ конституційного ладу і безпеки держави, проти миру і безпеки людства, ряду інших; наявність отриманих у результаті здійснення економічних та інших злочинів великих кримінальних капіталів, значною мірою легалізованих, що впливають на систему економічних відносин в країні і визначають економічну основу функціонування і розширення організованих злочинних формувань, залучення до їх лав нових учасників, а також протидії боротьбі з організованою злочинністю шляхом корупції і т. п.; використання для досягнення цілей та протидії викриттю різних варіантів фізичного і психічного насильства аж до фізичного усунення неугодних осіб, що забезпечується озброєність, наявністю спеціально підготовлених «бойовиків», використанням незаконних збройних формувань, здійсненням злочинів проти правосуддя, порядку управління та ін; лобіювання кримінальних інтересів шляхом все більш активного, в тому числі безпосереднього входження представників злочинного середовища у владні державні структури, що пов'язано з вчиненням злочинів у сфері формування державних владних структур, проти конституційних прав і свобод людини і громадянина, проти основ конституційного ладу і безпеки держави, інших; наступ на державу і суспільство з опорою на їх офіційним структурам, використання повноважень і можливостей посадових осіб, інших службовців за допомогою корупції, вчинення посадових злочинів, проти інтересів служби в комерційних та інших організаціях. Успіх роботи у протидії криміналітету цілком залежить від системного й комплексного підходу до її організації, вмілої, добре продуманої концентрації сил і засобів на найбільш критичних напрямах. Зважаючи на зазначене вище, можна дійти висновку, що на вдосконалення діяльності щодо протидії організованій злочинності спрямовані такі заходи: створення правової основи, організаційних, матеріально-технічних та інших умов для ефективної боротьби з організованою злочинністю, організації міжнародного співробітництва в цій сфері; виявлення та усунення або нейтралізація негативних соціальних процесів і явищ, що породжують організовану злочинність та сприяють їй; запобігання завданню шкоди людині, суспільству, державі; запобігання виникненню організованих злочинних угруповань; виявлення, розслідування, припинення і запобігання правопорушенням, вчинюваним учасниками організованих злочинних угруповань, притягнення винних до відповідальності; забезпечення відшкодування шкоди фізичним і юридичним особам, державі; запобігання встановленню корумпованих зв’язків із державними службовцями та посадовими особами, втягненню їх у злочинну діяльність; протидія використанню учасниками організованих злочинних угруповань у своїх інтересах об’єднань громадян і засобів масової інформації; запобігання легалізації коштів, здобутих злочинним шляхом, використанню суб’єктів підприємницької діяльності для реалізації злочинних намірів. Таким чином, характеризуючи ознаки організованої злочинності як відносно самостійного, цілісного, найбільш небезпечного виду злочинності, її форми та заходи протидії їй, доходимо висновку, що організована злочинність постійно знаходиться в розвитку, змінюється і поширюється. Діяльність злочинних організацій і співтовариств характеризується активними спробами пристосувати та перетворити суспільні умови для досягнення своїх “кримінальних” цілей. Отже, пріоритетними завданнями “правоохоронної стратегії” органів внутрішніх справ є локалізація організованої злочинності, мінімізація впливу організованого криміналітету на суспільні відносини, насамперед економічні. Першочергове значення має швидке впровадження нових форм і методів приборкання організованого криміналітету, зокрема, напрацьованих з використанням кримського досвіду. Тому необхідно забезпечити комплексне використання сил і засобів як спеціальних підрозділів боротьби з організованою злочинністю, так і всіх підрозділів органів внутрішніх справ. Основою ліквідації організованої злочинності є офіційна й оперативна обізнаність щодо діяльності кримінальних структур, процесів, які відбуваються у злочинному середовищі, для чого необхідне подальше нарощування науково-технічних можливостей контролю за кримінальними процесами в суспільстві. На мою думку, слід забезпечити документування лідерів й авторитетів організованих злочинних угруповань, підготовку до їх якісної розробки. | |
| Просмотров: 792 | Загрузок: 14 | Рейтинг: 0.0/0 | |
| Всего комментариев: 0 | |