| Главная » Файлы » Курсовые работы » Курсовые проекты |
Поняття об’єктивної сторони складу злочину
| [ Скачать с сервера (159.5 Kb) ] | 03.08.2017, 11:41 |
| ЗМІСТ Вступ Розділ 1. Поняття об’єктивної сторони складу злочину 1.1 Теоретичні аспекти об’єктивної сторони складу злочину 1.2 Особливості об’єктивної сторони військових злочинів Розділ 2. Класифікація військових злочинів та їх місце в системі злочинів 2.1 Доктринальна класифікація військових злочинів та її значення для формування законодавства про військові злочини 2.2 Об’єктивна сторона складу злочину як критерій класифікації військових злочинів 2.3 Необхідність виділення військових злочинів в системі особливої частини кримінального права України. Розділ 3. Деталізація особливостей об’єктивної сторони військових злочинів та пропозиції щодо його вдосконалення з позицій міжнародної та зарубіжної практики. Висновки Список використаних джерел Вступ Актуальність даної теми пов’язується з тим, що в національній літературі та доктрині кримінального права небагато досліджень щодо об’єктивної сторони складу військових злочинів. Це в свою чергу означає, що на доктринальному рівні майже не враховано особливостей об’єктивної сторони складу злочину у питанні їх класифікації, яка є важливою для осягнення сутності, особливостей та специфіки військових злочинів. Також слід зауважити, що актуальність даної теми ще пов’язується з тим що теоретичний аспект даного питання безпосередньо зможе на практиці допомогти у питаннях кваліфікації злочинів, а тому дана тема є не лише актуальною для доктрини кримінального права, але і для практики застосування законодавства про військові злочини. Отже, очевидно, що дана тема є досить актуальною і її дослідження є необхідним для розвитку системи та розуміння особливостей військових злочинів. Метою дослідження є встановлення особливостей об’єктивної сторони складу військових злочинів та їх значення для класифікації даних злочинів. Якщо ж деталізувати мету та встановлювати проміжні цілі дослідження, то слід зазначити, що необхідним є розуміння об’єктивної сторони складу злочину як поняття теорії права, визначення його обов’язкових та факультативних ознак; визначення особливостей форм вчинення військових злочинів, їх значення для характеристики об’єктивної сторони складу військового злочину та значення об’єктивної сторони складу злочину загалом для класифікації, формування єдиного уявлення про значення об’єктивної сторони складу злочину у питанні їх доктринальної та нормативної класифікації, врахування як обов’язкових так і факультативних ознак об’єктивної сторони. Для досягнення цієї мети об’єктом дослідження буде визначено об’єктивну сторону складу злочину, а предметом дослідження – об’єктивна сторона складу військового злочину та її значення для класифікації даних злочинів. В контексті розгляду даної теми слід зазначити, що для якомога чіткішого та правильного розуміння даного питання, з об’єкту дослідження виключено питання діянь які не мають усіх обов’язкових ознак складу військового злочину, а тому не буде досліджуватись питання об’єктивної сторони військових проступків, та інших видів протиправних діянь що не мають ознак складу злочину. Це є важливим для зменшення обсягу необхідного матеріалу дослідження та дає змогу зосередитися на основній меті дослідження курсової роботи. Також для можливості здійснити пропозиції щодо удосконалення доктринального та нормативного матеріалу що стосується військових злочинів, до об’єкту дослідження буде включено питання особливостей об’єктивної сторони військових злочинів зарубіжних країн, та міжнародної практики. Це, однозначно, допоможе поглибитись в сутність даної теми, та дозволить ще більш змістовно дослідити дане питання. Хоча дана тема своїм об’єктом містить не досить широке коло питань, але важливість та актуальність даної теми є очевидною. Тому для послідовного та правильного аналізу даної теми було виділено 3 розділи кожен з яких містить групу питань, які вцілому складають предмет дослідження курсової роботи. Пріоритетними джерелами є нормативні акти українського, міжнародного та зарубіжного законодавства, доктринальні дослідження українських вчених, але у деяких питаннях буде розглянуто погляди також і зарубіжних науковців. РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ ОБ’ЄКТИВНОЇ СТОРОНИ СКЛАДУ ЗЛОЧИНУ Об’єктивна сторона злочину – це сукупність зовнішніх ознак, що характеризують даний злочин. Об'єктивна сторона складу злочину - це сукупність ознак, які визначають зовнішню сторону злочину і характеризують суспільно небезпечне діяння (дію або бездіяльність), його шкідливі наслідки та причинний зв'язок між діянням та наслідками, який обумовив настання останніх, а також місце, час, обстановку, спосіб, стан, знаряддя та засоби вчинення злочину. Об’єктивна сторона злочину – це зовнішня сторона (зовнішнє вираження) злочину, що характеризується суспільно небезпечними наслідками, причинним зв’язком між діянням та суспільно небезпечними наслідками, місцем, часом, обстановкою, способом, а також засобами вчинення злочину. Об'єктивна сторона складу злочину - це сукупність ознак, що характеризують зовнішню сторону злочину. Характерними ознаками об'єктивної сторони, які властиві майже всім складам злочину, вважаються: 1) суспільно небезпечне діяння особи; 2) таке діяння, вчинене певним способом, у певний час, у певному місці із застосуванням певних предметів, знарядь або засобів; 3) таке діяння заподіює або створює загрозу заподіяти суспільно небезпечні наслідки; 4) між суспільно небезпечним діянням і наслідками має бути причинний зв'язок. Об'єктивна сторона складу злочину - це сукупність передбачених законом про кримінальну відповідальність ознак, які характеризують зовнішній прояв суспільно небезпечного діяння, що посягає на об'єкти кримінально-правової охорони, а також об'єктивні умови цього посягання. Розглянувши кілька поглядів науковців, можна зробити висновок про те, що загалом науковці визначають об’єктивну сторону як зовнішній вираз злочину, що характеризується такими ознаками: - діяння (у вигляді дії чи бездіяльності) - наслідки (змістовний аспект злочину) - протиправність (формальний аспект злочину) - причинний зв’язок між діянням та наслідками - місце - час - спосіб - засіб - обставина Ознаки об'єктивної сторони визначаються в диспозиції, як правило, шляхом встановлення основних, загальних рис, притаманних конкретному злочину. їх відсутність в діянні свідчить про відсутність складу злочину. Часто (в злочинах з матеріальним складом) законодавець вказує і на шкідливі наслідки злочинного діяння, які настають в наслідок його вчинення. Найчастіше вони формулюються на узагальненому рівні — «велика шкода», «значна шкода», «тяжкі наслідки» та ін., хоча в ряді випадків законодавець вказує їх конкретні прояви. Об'єктивна сторона складу злочину - чи не найважливіший для практичної діяльності елемент складу злочину. Саме шляхом дослідження об'єктивної сторони робиться висновок про зміст інших елементів складу злочину. Будь-який висновок у кримінальній справі може бути здійснений виключно по матеріальних слідах, які залишає після себе злочин у реальній дійсності. Матеріальні сліди, які фіксують зовнішню сторону злочинного діяння,- це відповідний «негатив» злочинної поведінки та її наслідків. Значення об'єктивної сторони складу злочину: - є одним з елементів підстави кримінальної відповідальності - є одним з показників ступеня суспільної небезпеки діяння - є критерієм розмежування злочинів, ознаки яких збігаються - є підставою відмежування злочинів від інших правопорушень Разом з тим науковці називають обов’язкові та факультативні ознаки об’єктивної сторони. І в цьому питанні науковці також дійшли консенсусу та визначають, що: «… до обов’язкових ознак належить діяння у формі дії або бездіяльності. Без діяння, інакше кажучи, без конкретного акту суспільно небезпечної поведінки людини не може бути вчинений жоден злочин.» Тобто, абстрагуючись від інших ознак складу злочину, обов’язковим у будь-якому злочині є певний акт протиправної, суспільно небезпечної поведінки, що і складає діяння. Також слід зазначити, що об'єктивну сторону необхідно розглядати у взаємозв'язку з іншими елементами складу злочину, а особливо - із суб'єктивною стороною, оскільки злочин є завжди свідомим актом волевиявлення суб'єкта злочину. Об'єктивні ознаки суспільно небезпечного діяння, характер поведінки особи дозволяють судити і про суб'єктивні моменти злочину - про форму й вид вини, мотив і мету. Суспільно небезпечне діяння є обов'язковою, стержньовою ознакою щодо інших ознак об'єктивної сторони. Без суспільно небезпечного діяння немає злочину. Поняття «діяння» містить у собі дві форми поведінки особи, що вчиняє злочин,- дію та бездіяльність. Діяння є обов’язковою ознакою кожного складу злочину, ст.2 ККУ встановлює, що підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, що містить склад злочину, передбаченого КК. Формами вираження такого діяння згідно зі ст.11 є дія чи бездіяльність. Діяння - головна ознака об'єктивної сторони складу злочину. Йдеться про юридично значиме діяння, яке контролюється свідомістю людини (вольове діяння) і яке заборонене законом. Не можуть визнаватися діянням у кримінально-правовому розумінні імпульсивні реакції та рефлекторні рухи, тобто неусвідомлені чи неконтрольовані волею рухи людського організму, спричинені зовнішніми подразниками. Людина не може відповідати і в тому разі, якщо вона вчинила суспільно небезпечне діяння проти своєї особистої волі, під впливом фізичної або психічної сили, була позбавлена злочинцем волі чи перебувала в умовах нездоланної сили і тим самим не мала змоги керувати своїми вчинками. Дія - це активна поведінка людини, її активний вчинок. Дія людини пов'язана з фізичним рухом її тіла. Мозок дає м'язам команду, контролює рухи тіла і спрямовує їх на певний об'єкт (предмет) для досягнення певної мети. Йдеться про усвідомлене волевиявлення, що передувало рухові. Суспільно небезпечна дія людини може бути одноразовою (наприклад, удар кулаком в обличчя з метою спричинити фізичний біль). Дія може бути і багаторазовою (наприклад, нанесення багатьох ударів, вони визначаються терміном "побої", не лише з метою спричинити біль, а й для знущання над людиною). Кримінально-правовий зміст дії не пов'язаний з рухами тіла в його побутовому розумінні. Рухи повинні мати кримінально-правове значення, під яким розуміється їх заборона з боку кримінального закону. При цьому дія обов'язково повинна бути вольовою - контролюватись свідомістю особи та спрямовуватись на досягнення визначеної мети. В зв'язку з цим не можуть розглядатись як дії в кримінально-правовому значенні різноманітні рефлекторні рухи, які вчиняються особою несвідомо і не спрямовуються на досягнення відповідної мети (напр., реакція на біль, викликаний опіком та ін.). Бездіяльність - це пасивна поведінка людини, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку вона зобов'язана була і могла вчинити, або невідвернення небезпеки, яку особа зобов'язана була і мала можливість відвернути. Якщо злочинна дія є забороненим видом поведінки для невизначеного кола осіб, фактично для всіх, хто підпадає під категорію «загальний суб'єкт злочину», то бездіяльність може мати місце в поведінці обмеженого кола осіб, які визначаються шляхом встановлення ряду об'єктивних та суб'єктивних ознак, пов'язаних із ситуацією та особою винного. Ці ознаки фіксують обов'язок реалізації особою відповідної поведінки. Отже, кримінальна відповідальність за злочинну бездіяльність настає за наявності двох критеріїв у їх сукупності: по-перше, об'єктивного - наявність обов'язку особи діяти певним чином і, по-друге, суб'єктивного - наявності в особи можливості виконати такий обов'язок, тобто вчинити необхідні дії. Питання про наявність такої можливості має вирішуватися щоразу окремо з урахуванням конкретних обставин справи. На цьому обов’язкові ознаки об’єктивної сторони закінчуються, оскільки інші ознаки містяться не у всіх складах злочину Особливої частини КК, а отже вони не є обов’язковими. « Однак якщо суспільно небезпечні наслідки, місце, час, спосіб, обстановка і засоби вчинення злочину прямо вказані у диспозиції статті Особливої частини КК або однозначно випливають з її змісту, то вони набувають значення обов’язкових ознак об’єктивної сторони складу злочину і їх встановлення в такому випадку є обов’язковим.» Факультативні ознаки складають собою всі інші ознаки об’єктивної сторони. І хоч вони і не представлені в кожному складі злочину КК, але наявність чи відсутність цих ознак зумовлює специфіку кожного злочинного діяння. Ускладнення об’єктивної сторони факультативними ознаками спричинює різну специфіку кваліфікації того чи іншого злочину. Тобто, наявність факультативної ознаки в конкретному складі злочину означає, що вона є обов’язковою для цього конкретного злочину, а отже є обов’язковою для встановлення під час встановлення наявності в діях особи складу злочину. У кримінальному праві злочинні наслідки розглядаються у двох площинах: у площині об'єктивно виявленого злочину та в площині конкретно виписаного в законі складу злочину. Щодо першого положення, то тут злочинні наслідки є об'єктивним виявленням суспільної небезпечності будь-якого злочину, а характер заподіяної злочином шкоди повністю залежить від характеру об'єкта посягання, яким є особисті блага людини та інші соціальні цінності. Злочин завжди посягає на певний об'єкт і завжди спричиняє суспільно небезпечні наслідки або створює реальну загрозу заподіяти йому шкоди. Без виявлення та аналізу суспільно небезпечних наслідків матеріального складу злочину майже неможливо визначити суб'єктивні ознаки складу такого злочину, оскільки наявність певної форми вини особи у вчиненні злочину завжди пов'язана з психічним ставленням суб'єкта злочину не лише до свого діяння, а й до суспільно небезпечного наслідку такого діяння. Суспільно небезпечні наслідки можна визначити як шкоду (збиток), що заподіюється злочинним діянням суспільним відносинам, охоронюваним кримінальним законом, або як реальну небезпеку (загрозу) заподіяння такої шкоди. Таким чином, слід вказати що залежно від наявності чи відсутності ознаки наслідку в об’єктивній стороні складу злочину розрізняють формальні та матеріальні склади злочинів. І, одночасно зі встановленням наслідку, потрібно встановлювати причинний зв’язок між діянням та наслідком. Суспільно небезпечний наслідок є обов'язковою характеристикою злочинів з матеріальним складом. Відсутність у злочинах цього виду суспільно небезпечних наслідків свідчить про відсутність закінченого складу злочину. Для злочинів з формальним складом і усічених злочинів наслідок не впливає на визначення наявності складу закінченого злочину. Залежно від конструкції складу злочину наслідки можуть бути поділені на основні та додаткові. Основними слід визнавати ті наслідки, які характеризують шкоду, що заподіюється основному об’єкту злочину, додатковими -додатковому об'єкту злочинного посягання. Звичайно, користуючись відомою схемою подальшого поділу об'єктів злочину по горизонталі, додаткові наслідки, в свою чергу, можуть бути класифіковані на додаткові обов'язкові і додаткові факультативні наслідки. Залежно від обов'язковості настання наслідки можуть бути також класифіковані на обов'язкові і факультативні. Обов'язкові наслідки - це ті, настання яких обумовлює наявність самого складу відповідного злочину, ті, які в будь-якому випадку настають при закінченому злочині. Факультативні - настання яких не є обов'язковим для визначення наявності складу злочину, ті, які можуть і не наставати в кожному конкретному випадку. Практика застосування кримінального закону виробила деякі принципи, дотримання яких стало базовим для всієї діяльності у сфері реалізації кримінально-правових правовідносин. Одним з них є застосування кримінального закону в матеріальних складах злочину виключно у випадках наявності прямого причинного зв'язку між діянням та наслідком, який це діяння викликало.Причинний зв'язок у кримінальному праві — це об’єктивний зв'язок між явищами, коли одне з них (причина) породжує інше (наслідок).У кримінальному праві як причина завжди виступає суспільно небезпечне діяння (дія або бездіяльність), а наслідком - злочинна шкода, яку це діяння викликає. Для кримінального права важливим є не будь-який зв'язок між причиною та наслідком, а лише прямий - той, який не переломлювався через інші причини. Питання про причинний зв'язок виникає виключно при кваліфікації діянь, які утворюють об'єктивну сторону матеріальних складів злочинів. У зв'язку з тим, що настання шкідливих наслідків при вчиненні злочинів з формальним складом і усічених злочинів може розглядатись виключно як обставина, що обтяжує відповідальність, причинний зв'язок є обов'язковою характеристикою тільки матеріальних складів злочину. Питання про причинний зв'язок виникає виключно при кваліфікації діянь, які утворюють об'єктивну сторону матеріальних складів злочинів. У зв'язку з тим, що настання шкідливих наслідків при вчиненні злочинів з формальним складом і усічених злочинів може розглядатись виключно як обставина, що обтяжує відповідальність, причинний зв'язок є обов'язковою характеристикою тільки матеріальних складів злочину. Ще однією факультативною ознакою є місце. У деяких статтях Особливої частини КК ознака місця прямо зазначена і тому вона набуває значення обов’язкової. Також в певних випадках дана ознака є обтяжуючою, що зумовлює зміну кваліфікації та міру застосування покарання. Місце вчинення злочину - це відповідна територія або інше місце, де вчиняється злочинне діяння і в ряді передбачених законом випадків настають передбачені законом шкідливі наслідки. Час вчинення злочину - це означений у законі проміжок часу, протягом якого може бути вчинено злочин. Дана ознака описується в статтях дуже рідко, але в разі її наявності злочин набуває певних особливих ознак. Спосіб вчинення злочину - це застосування або використання злочинцем певних прийомів, методів, послідовних рухів під час вчинення злочину. Спосіб злочинного діяння може виявитися у різній формі: таємні або відкриті дії, обман, фізичне або психічне насильство, підпал, вибух, отруєння, використання властивостей зовнішніх сил (наприклад, електричного струму або джерел іонізуючого випромінювання, радіоактивних речовин і ядерних матеріалів). Спосіб вчинення злочину істотно впливає на. ступінь і характер небезпечного діяння, тому він описаний у багатьох основних та кваліфікованих складах злочину. У диспозиції відповідних статей він описаний по-різному, зокрема: а) як єдиний спосіб вчинення конкретного злочину. Засоби вчинення злочину - предмети матеріального світу, які використовуються при вчиненні злочинного посягання. До цієї групи можуть належати підроблені документи, форма працівника правоохоронних органів, зброя, вибухівка та інші предмети, які використовуються при вчиненні злочину.При цьому засоби вчинення злочину необхідно відрізняти від предмета злочину, який, як відомо,- це об'єкти зовнішнього світу, через які (шляхом дії на які) вчиняється посягання на об'єкт злочину. Обстановка вчинення злочину - це певні об'єктивні умови (події), в оточенні яких, з використанням яких чи створенням яких вчиняється злочин. Зовнішні компоненти обстановки вчинення злочину іноді безпосередньо зазначено в законі. Стан вчинення злочину - це сукупність суспільно-політичних відносин, обстановка суспільного життя, в якій вчиняється злочинне діяння. Чинне кримінальне законодавство в нормах Особливої частини, які передбачають відповідальність за злочини проти встановленого порядку несення військової служби, як кваліфікуючу обставину для більшості злочинів, передбачених цим розділом, передбачає їх вчинення в умовах воєнного стану. Отже, розглянувши загальні аспекти об’єктивної сторони складу злочину, слід перейти до особливостей об’єктивної сторони злочинів проти встановленого порядку несення військової служби. Першою особливістю об’єктивної сторони складу військових злочинів є понятійний апарат для визначення ознаки діяння, наприклад «невиконання наказу», «опір начальникові», «добровільна здача», «погане поводження» та ін. Деякі з цих понять є бланкетними, а деякі потребують детального тлумачення в процесі застосування норм права. Дана особливість зумовлена також джерелами регулювання правовідносин пов’язаних з порядком проходження військової служби (Статути ЗСУ, Закон України «Про військовий обов’язок та військову службу», та ін.) Наступною особливістю є ускладнення ознаки діяння, яке передбачається іншими нормативними актами. Це означає, що КК надає лише збірне поняття, яке має бланкетний характер і застосовується для деталізації конкретного діяння в інших нормативних актах. Наприклад «порушення правил водіння або експлуатації машин», «порушення правил кораблеводіння», «порушення правил вартової служби чи патрулювання». Тобто КК вказує лише що даний вид діянь за наявності інших ознак складу злочину становить собою злочин, а деталізація дії відбувається в інших нормативних актах. Це означає, що на стадії кваліфікації злочину особою що здійснює правозастосування слід враховувати положення відповідних нормативних актів, та зазначати не лише вид діяння, але і деталізувати його. Спричинення фактичного наслідку у військових злочинах є особливим, оскільки по-перше вони завжди мають вищий, в порівнянні з аналогічними формами вчинення злочину, рівень суспільної небезпечності, по-друге непорушність об’єкту злочинного посягання поставлено під особливу охорону. Наслідки в ХІХ розділі розміщені в складах злочинів як обов’язкові ознаки, як ознаки що обтяжують покарання у матеріальних складах злочину та як ознака що обтяжує покарання у формальних складах злочину. Також, слід зазначити що формальний аспект злочину, виражений у протиправності, підлягає встановленню у кожному конкретному випадку. Оскільки велика кількість військових злочинів безпосередньо в тексті КК зазначає про безпосередню необхідність встановлення факту порушень певних норм матеріального права.(ст.415, ст.416, ст.417, ст.418 і т.д) Особливості причинного зв’язку у злочинах протии встановленого порядку несення служби полягають у тому, що зазвичай він має характер прямого причинного зв’язку, але в деяких складах злочину він може мати опосередкований характер (ч.3 ст.422). Також особливістю є те, що причинний зв’язок потрібно в деяких випадках встановлювати у злочинах, в яких наслідок має можливий характер. В цьому випадку встановлення причинного зв’язку зумовлюється тим, що за допомогою нього можна встановити чи можливим було настання конкретного наслідку від вчиненого діяння. (ч.1 ст.431) Ознака часу вказується лише в одному складі злочину, визначається як обов’язкова в цьому випадку таке ускладнення в об’єктивній стороні зумовлює особливості її встановлення. (ст.429) Спосіб вчинення злочину як обов’язкова та як обтяжуюча ознака вказана в складах злочину (ст.409 та ст.411), і в першому випадку наявність цієї ознаки в тексті закону зумовлена історичними випадками способу вчинення даного злочину. В другому випадку дана ознака вказана як обтяжуюча, аналогічно для злочинів з такою ж формою його вчинення (ч.2 ст.411 та ч.2 ст.194). У ряді злочинів обтяжуючою ознакою є його вчинення певним засобом, наприклад: «із застосуванням зброї». В цьому випадку також необхідно враховувати яким чином суб’єкт злочину заволодів чи за яких обставин в нього з’явилася зброя. На рівні інших ознак особливості полягають лише з ускладненнями факту наявності цих ознак. Але це також є особливістю об’єктивної сторони складу злочину і має враховуватися під час кваліфікації. Отже, розглянувши загальні аспекти об’єктивної сторони складу злочину, та осягнувши її особливості у військових злочинах, можна зробити висновок, що злочини проти встановленого порядку несення служби особливим мають не лише об’єкт, але і мають особливості в об’єктивній стороні. Дані особливості будуть враховані на рівні з звичайними ознаками об’єктивної сторони складу злочину під час встановлення значення даних категорій для класифікації військових злочинів. РОЗДІЛ 2 КЛАСИФІКАЦІЯ ВІЙСЬКОВИХ ЗЛОЧИНІВ ТА ЇХ МІСЦЕ В СИСТЕМІ ЗЛОЧИНІВ | |
| Просмотров: 673 | Загрузок: 14 | Рейтинг: 0.0/0 | |
| Всего комментариев: 0 | |