| Главная » Файлы » Курсовые работы » Курсовые проекты |
ПОНЯТТЯ І ЗАВДАННЯ КРИМІНАЛІСТИЧНОЇ ДІАГНОСТИКИ
| [ Скачать с сервера (108.9 Kb) ] | 04.04.2017, 12:53 |
| Вступ Актуальність дослідження. Державні інтереси в області економічного і соціального благополуччя нашого суспільства закономірно пов'язані з необхідністю рішучого зміцнення правопорядку, скорочення рівня злочинності та антигромадських проявів. У зв'язку з цим перед правоохоронними органами встають конкретні завдання, спрямовані на: охорону громадського порядку, забезпечення особистої безпеки громадян та громадської безпеки; попередження злочинів та інших правопорушень; швидке і повне розкриття і розслідування злочинів; захист власності від протиправних посягань; участь у наданні соціальної та правової допомоги населенню. Розуміючи важливість перерахованих положень, слід пам'ятати, що їх реалізації та досягнення намічених цілей сприяє гармонійне поєднання наукових теорій з практичною діяльністю органів внутрішніх справ. У даному аспекті значну роль відіграють теоретичні положення науки криміналістики, їх вдосконалення з позицій, що враховують передовий практичний досвід боротьби з злочинністю. Такі тенденції в даний час склалися і в напрямку аналізу, систематизації та оцінки положень криміналістичної діагностики, її ролі в розкритті, розслідуванні та попередженні злочинів. Тут спостерігається відставання теоретичних розробок від сучасного стану і запитів практики. Перш за все, це проявляється у визначенні структури криміналістичного діагностування, понятійного апарату криміналістичної діагностики, а також розмежування допоміжних і власних процесів дослідження в судовій експертизі. Цим пояснюється актуальність даної роботи. Мета і задачі дослідження. Мета дослідження полягає у вдосконаленні теоретичних і методологічних засад, а також розробці практичних рекомендацій щодо криміналістичної діагностики як криміналістиної теорії. Реалізація поставленої мети зумовила постановку і вирішення таких задач: - дослідити поняття та значення криміналістичної діагностики; - розкрити історію становлення даної приватної теорії криміналістики; - визначити специфіку методів криміналістичної діагностики; - виявити основні теоретичні та практичні проблеми розвитку криміналістичної діагностики. Об’єкт дослідження – криміналістика як наука; предмет дослідження – криміналістична діагностика як приватна теорія криміналістичного вчення. Методи дослідження. Методологічну основу дослідження складає матеріалістична діалектика, як всезагальний метод пізнання та засновані на ньому загальнонаукові та спеціальні методи, серед яких: історичний, який застосовувався при вивченні стану наукової розробленості проблеми криміналістичної діагностики; системно-структурний – з метою класифікації методів криміналістичної діагностики, тощо. Також активно використовувалися закони і категорії формальної логіки (аналіз, синтез, узагальнення, абстракція та інші) з метою дослідження нормативно-правових актів; різноманітних матеріалів. Теоретичну базу дослідження склали роботи Р.С. Бєлкіна, А.І. Вінберга, В.Г. Гончаренка, О.М. Зініна, А.В. Іщенка, Н.І. Кліменко, Ю.Г. Корухова, І.І. Котюка, В.С. Кузьмічова, Н.П. Майліс, В.С. Мітричева, О.Р. Росинської, М.В. Салтевського, М.Я. Сегая, М.О. Селиванова, В.Ю. Шепітька та ін. Поняття і завдання криміналістичної діагностики Криміналістична діагностика - це самостійний метод пізнання, що вивчає об'єкти матеріального світу, їх взаємозв'язку в процесі вчинення злочину, з метою пізнання закономірностей механізма слідоутворення, зміни стану, динаміки події і властивостей об'єктів, залучених у кримінальну діяльність, і на цій основі розробляє методи, принципи встановлення причасності, зв'язок того чи іншого об'єкта з розслідуваною злочинною подією . Термін «діагностика» грецького походження, означає «здатний розпізнати». У широкому сенсі цього слова процес розпізнавання використовується в усіх галузях науки й техніки, є одним із елементів пізнання матерії, тобто дозволяє визначати природу явищ, речовин, матеріалів і конкретних предметів. Відзначимо, що в наукову та експертну практику зараз міцно увійшли терміни «криміналістична діагностика», «діагностичні експертні завдання», «діагностичні експертизи» . Упродовж останніх десятиліть у криміналістичній літературі оприлюднено теоретичні положення, що стосуються питання розв’язання діагностичних завдань і методик відповідних експертних досліджень. Ці завдання спочатку розглядалися як неідентифікаційні . На початку 70-х років ХХ ст. в арсеналі криміналістичних термінів з’явилося поняття «криміналістична діагностика», яка в широкому сенсі була визначена В. О. Снєтковим як учення про закономірності розпізнавання криміналістичних об’єктів за їх ознаками . Наприкінці 70-х років ХХ ст. Г. Л. Грановський дав характеристику алгоритмів вирішення діагностичних і ситуаційних (ситуалогічних) завдань стосовно трасологічних досліджень . Подальший розвиток теоретичних положень криміналістичної діагностики відбувся в 80-ті роки ХХ ст. Так, цьому напрямку присвячено роботи Ю. Г. Корухова, у яких викладено поняття й сутність криміналістичної діагностики . Поняттям криміналістичної діагностики охоплено розв'язання трьох груп завдань. Перша - визначення властивостей і стану об'єкта - спрямована на встановлення окремих якостей, властивостей, стану невідомого об'єкта, який залишив сліди-відображення, або наявного об'єкта. Отже, за слідами-відображеннями можна дійти висновку про особливості слідоутворюючого об'єкта (наприклад, професійні навички людини). Внаслідок діагностичних досліджень видається можливим установлення поточного і початкового стану об'єкта: придатності вогнепальної зброї до стрільби, початкового тексту документа тощо. Друга група - дослідження обставин дії, що уможливлює встановлення механізму злочинної події: способу дії, часу, кількості учасників тощо. Наприклад, із якої відстані здійснений постріл; що виконано раніше: підпис чи відбиток печатки. Третя група завдань - установлення причинового зв'язку між фактами - передбачає з'ясування наявності причинового зв'язку між дією (подією), що сталася, і результатами, які настали, визначення причини наслідків, установлення можливих результатів учиненої дії, можливості здійснення певних дій за визначених умов. Наприклад, установлюється, чи міг потерпілий завдати собі тілесних пошкоджень вогнепальною зброєю за тих обставин, про які він повідомляє, або про які повідомляє свідок . Шляхом діагностичних досліджень можливо розв'язувати завдання, котрі не мають самостійного значення, що передує встановленню групової належності та ідентифікації. Отримані результати сприяють розшуку перевіркових об'єктів. Так, за слідами босих ніг, виявленими на місці події, діагностичним дослідженням установлюють особливості ходи, побудови ступні невідомої особи, що сприяє розшуку відповідного суб'єкта, який надалі підлягає ідентифікації. Із застосуванням діагностичних досліджень також можна розв'язувати завдання, що мають самостійне значення, і в таких випадках передують установленню групової належності, або (частіше) ідентифікації, або ж чергуються з ними, чи здійснюються як самостійні. По-перше, це відбувається, якщо без розв'язання діагностичного завдання неможливі встановлення групової належності чи ідентифікація (зокрема, придатність сліду-відображення для ототожнення). По-друге, самостійне значення діагностичних завдань може бути зумовлене неможливістю встановлення групової належності та ідентифікації об'єкта з різних причин (обмежена інформативність сліду-відображення, суттєві зміни в стані ототожнюваного об'єкта, його відсутність і неможливість знайти). По-третє, як самостійні підлягають розв'язанню діагностичні завдання, якщо саме це необхідно для встановлення істини в кримінальних справах. Прикладами слугують: встановлення придатності пристрою для здійснення вибуху, місцеперебування потерпілого під час заподіяння йому тілесних ушкоджень, яким чином належало діяти конкретній особі у відповідній ситуації тощо. Предметом криміналістичної діагностики є пізнання змін, що відбулися в результаті вчинення злочину, причин і умов цих змін на основі вибіркового вивчення властивостей і стану взаємодіючих об'єктів із метою визначення механізму злочинної події загалом або окремих його фрагментів. Сутність криміналістичної діагностики може бути визначена як вчення про закономірності розпізнавання криміналістичних об’єктів за їхніми ознаками (людини - за почерком; росту людини - за слідами ніг; віку записів - за властивостями штрихів; групи крові - за змазаними потожировими слідами; типу вогнепальної зброї - за слідами на гільзах, дистанції пострілу - за слідами застосованої вогнепальної зброї; виду одягу - за складом і властивостями одиничних волокон і т. д.). Будучи спеціальним видом пізнавального процесу, діагностування відрізняється від використовуваних у криміналістичній практиці впізнання та ідентифікації. В діагностуванні об’єкт установлюється способом зіставлення знань, накопичених наукою, досвідом про групу або клас відповідних об’єктів . Критики криміналістичної діагностики протиставляють її поняттю криміналістичного розпізнавання, акцентуючи увагу на тому, що розпізнавання належить до загальних, виключно важливих методів отримання знання про навколишній світ, і наголошуючи, що цей метод за сферами, діапазонами, значущістю результатів його реалізації посідає одне з провідних місць у ієрархії криміналістичних методів пізнання. До теоретичних засад криміналістичного розпізнавання відносять положення гносеології, теорії людської діяльності, загальної, соціальної та юридичної психології, фізіології, кримінально-правового вчення про злочин, криміналістичного вчення про поведінку злочинця і жертви злочину, сліди й ознаки злочину та інших галузей і напрямів наук юридичного і неюридичного спрямування, що відповідним чином адаптовані стосовно своєрідності цілей, об'єктів, засобів і умов розв'язання розпізнавальних завдань у кримінальному судочинстві . Але, не вдаючись у зайві теоретизування, доцільно погодитись, що діагностику і розпізнавання слід розглядати як синоніми , усі ж дискусії зводяться до "жонглювання" термінами і не стосуються змістового наповнення зазначених окремих криміналістичних теорій. Положення криміналістичної діагностики мають важливе теоретичне значення для всіх розділів криміналістики як одна зі складових їх наукових засад - насамперед це стосується криміналістичної техніки. На підставі положень криміналістичної діагностики за кожним розділом розробляються рекомендації, що пов'язані з розв'язанням діагностичних питань та відповідними дослідженнями. Практичне значення теорії криміналістичної діагностики виявляється у двох аспектах. Передусім їх положення безпосередньо чи як складова відповідних криміналістичних рекомендацій використовує слідчий, учасники судового розгляду кримінальних справ, експерт під час збирання, дослідження, оцінки і використання доказів (наприклад, слідчий під час пред'явлення для впізнання, експерт під час криміналістичних експертиз). Інший аспект полягає в тому, що результати діагностики, одержані як за процесуальною, так і непроцесуальною формою, мають вагоме значення для розслідування конкретних злочинів, судового розгляду кримінальних справ. Вони уможливлюють найбільш ефективне планування і організацію розслідування, тактику слідчих дій, тактичних операцій, інших заходів; їх використовують для встановлення і розшуку злочинців, предметів посягання, засобів учинення злочину, з'ясування вини конкретних осіб, інших важливих обставин у справі. Зафіксовані результати набувають значення доказів. На їх підставі приймаються процесуальні рішення у справі. Отож, результати криміналістичної ідентифікації, встановлення групової належності, криміналістичної діагностики сприяють всебічному, повному і об'єктивному дослідженню обставин справи, доведенню всіх обставин, що передбачені процесуальним законодавством України і підлягають доказуванню в конкретній кримінальній справі, а отже встановленню об'єктивної істини. | |
| Просмотров: 771 | Загрузок: 23 | Рейтинг: 0.0/0 | |
| Всего комментариев: 0 | |