| Главная » Файлы » Курсовые работы » Курсовые проекты |
Політичний імідж
| [ Скачать с сервера (74.7 Kb) ] | 30.06.2017, 23:37 |
| Актуальність дослідження. Практично протягом всього існування людського суспільства фактор іміджу чинив значний вплив на перебіг політичних процесів. Саме цим обумовлений той факт, що до проблеми образу ідеальної держави, ідеального правителя так чи інакше, зверталися багато мислителів давнини, античності, середніх віків та нового часу. Вони замислювалися над питаннями того, яким повинен бути правитель (політик) в очах мас, наскільки йому реальному необхідно і можливо відрізнятися від уявлень про нього. Визнавалося, що правителями були найдостойніші, найсильніші, найсміливіші люди, яких підтримували оточуючі. Геродот, Тит Лівій, Плутарх та інші історики у своїх працях відводили перші ролі саме правителям, вказуючи і на їх видатні особливості. Філософи ж при цьому не тільки малювали ідеальні образи, а й давали рекомендації прикладного характеру щодо того, як досягти максимально повної відповідності ім. Автори Біблії, Конфуцій, Лао-Цзи, Протагор, Платон, Мор, Макіавеллі та інші в своїх працях ставили в безпосередню залежність долі і благополуччя цілих народів від відповідності правителя виведеному і обгрунтованого ними ідеальному образу. Таким чином вивчення політичного іміджу є одним із фундаментальних основ для формування вдалого образу політичного діяча, який дає змогу отримати владу в політиці. Виборча кампанія для політика є серйозною школою, в якій кандидат, починаючи кампанію, закінчує її з готовністю до подальшої політичної діяльності. Політичний процес в нашій країні перебуває в розвитку. У політику приходять нові імена, нові люди, нові рухи і партії. Уміння вчитися, набувати нові, необхідні для політичного діяча навички, постійна робота над підвищенням рівня політичної культури політика і його команди має величезне значення для всього суспільства, не тільки в нашій країні, але і у всьому світі, в якому ми живемо. Імідж - не просто психічний образ свідомості як відображення реальності. Це спеціально змодельоване цілеспрямоване «відображення відображення», тобто відображення образу, вже створеного професіоналами на основі деякої реальності. Це не дзеркало, а швидше «Задзеркалля» - віртуальний образ. Політичний імідж - склався в масовій свідомості і має характер стереотипу, є емоційно забарвлений образ політичного лідера. Формування іміджу відбувається як стихійно, тобто неусвідомлено, так і свідомо, тобто відслідковуються особливості сприйняття політика, і продумується нова стратегія і тактика формування сприятливого образу. Проблема політичного іміджу є досить актуальною у наш час. Адже, із розвитком інформаційних технологій, політичних кампаній, PR технологій проблема іміджу політичного діяча стоїть на першому плані. Політичний імідж включає в себе не тільки політичні фактори впливу, а й психологічні та соціологічні аспекти. Свою актуальність проблематика, пов'язана з іміджем, придбала ще в XIX столітті, коли особливо активно стали розвиватися демократичні інститути, насамперед, інститут загальних вільних виборів, але ця проблема не втрачає своєї важливості і в наш час . Доля уряду стала прямо залежати від того, як він сам і його діяльність сприймалася виборцями. Нездатність змінити реальність згідно з уявленнями громадян про те, якою вона має бути, або переконати їх, що відбувається, є кращий варіант розвитку подій з усіх можливих, закінчувалося, як правило, зміною правлячих еліт. Тому природно, що проблема побудови ідеальних образів (ситуації, що склалася, уряду і інших елементів соціальних відносин) і впровадження їх у масову свідомість придбала вирішальне значення. Для того, щоб будь-який політичний кандидат прийшов до влади, необхідно побудувати політичний імідж, тому дослідження цього феномену є важливим в першу чергу для політологів і політтехнологів. Таким чином, проблема сутності та успішного створення політичного іміджу є однією з найактуальніших проблем дослідження у час інформаційних трансформацій суспільства. Дослідження феномену політичного іміджу є особливо важливим при аналізуванні політичних реалій в Україні. Адже, у політичній діяльності України одним із сильних важелів впливу на суспільство є політичний імідж українських політиків. Мета курсової роботи полягає у з’ясуванні особливостей формування іміджу політичного лідера Мета дослідження обумовлює виконання наступних завдань: – розкриття сутності та складових політичний іміджу ; – з’ясування загальних вимог та умов формування політичного іміджу ; – визначення політичного іміджу як чинника ефективної діяльності політичного лідера . Об’єктом курсової роботи є політичного іміджу. Предметом курсової роботи є особливості формування іміджу політичного лідера. При написанні курсової роботи були використані наступні методи: історичний ( був використаний, при дослідженні формування інституту політичного лідерства та відповідно виникнення та функціонування політичного іміджу крізь призму часу) ; порівняльний ( використовувався при порівнянні різних видів іміджу, що дало змогу виокремити особливості формування саме політичного іміджу) ; системний ( використовувався для дослідження політичного іміджу лідера , як багатофункціональної системи зі складовими, що його формують); узагальнення та синтез ( були використанні при узагальненні матеріалу). Структура роботи. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків , списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи 31 сторінок. РОЗДІЛ I. ПОНЯТТЯ ТА СКЛАДОВІ ПОЛІТИЧНОГО ІМІДЖУ Лідерство - універсальний за своєю природою феномен суспільного життя. Воно існує скрізь - у великих і малих організаціях, в бізнесі і в релігії, в компаніях і університетах, в неформальних організаціях, у вуличних зграях і масових демонстраціях. Лідерство властиво будь-якій сфері людської діяльності, для існування і процесу якої потрібне виділення керівників і відомих, лідерів і послідовників. З незапам'ятних часів людство пізнало тільки три способи висування лідерів: боротьба за лідерські позиції в ієрархії, яка передбачає фактично насильницькі способи їх досягнення; впорядковане спадкування за ознаками спорідненості, старшинства; вибори за законами демократії, древньої і примітивної або ж сучасної, складною і витонченою. Проблема політичного лідерства - одна з центральних проблем сучасної політології та політичної психології. Політичний лідер - це людина, яка керує політичними процесами, робить вплив на соціальну поведінку індивідів, груп, прошарків і суспільства в цілому. Політичне лідерство - це процес взаємодії, в ході якої одні люди (лідери) знають і виражають потреби і інтереси своїх послідовників і через це володіють престижем і впливом, а інші (їх прихильники) добровільно віддають їм частину своїх владних повноважень для здійснення цілеспрямованого представництва і реалізації власних інтересів. Політичний імідж , в свою чергу, виступає певним засобом впливу Політичного лідера на своїх виборців, за для успішного здобуття та утримання влади. Проблема політичного іміджу як мистецтва цілеспрямованого управління уявою в системі владних зв’язків виникла одночасно з процесом диференціації суспільства. Усталення інституту влади потребувало розвитку певних механізмів впливу на людей і формування образу високопоставлених персон, який би відрізнявся від звичайного їх образу. Затребуваними стали й фахівці, котрі вміють створювати йпосилювати необхідне враження. Слово „імідж” — англійського походження (іmage). Воно перекладається як „образ”. Довідкові видання трактують це поняття як цілеспрямовано сформований образ; як емоційно забарвлений образ, що склався в масовій свідомості і набув характер стереотипу; як набір певних якостей, які люди асоціюють з певним індивідом; як уявлення чогось, що раніше зустрічалося, конкретне чи абстрактне, і яке щось дуже нагадує в уявленні про інше [3;36]. Слід відзначити, що категорія „імідж” у наш час значно відрізняється від традиційного трактування „образу” як такого і співвідноситься з галуззю соціального пізнання. Будучи феноменом індивідуальної, групової чи масової свідомості, імідж функціонує як образуявлення, в якому у складній взаємодії поєднуються зовнішні і внутрішні характеристики об’єкта. Політичний імідж виникає тільки тоді, коли він стає „публічним” і починає стосуватися різних сторін політичної практики. Для створення іміджу, наприклад, депутата необхідна наявність хоча б одного виборця, а для створення корпоративного іміджу – політична група чи організаціяяк носій індивідуальної, групової, масової свідомості. Політичний іміджхоча і є універсальним, але відзначається, певною мірою, абстрактністю,схематичністю, спрощенням та динамічністю у порівнянні з йогоносієм. Наприклад, динамічність політичного іміджу полягає в тому,що він оперативно змінюється згідно з новою політичною, соціальною,економічною чи іншою ситуацією, яка справляє вплив на „несвідомі”вимоги суб’єктів сприйняття. В цілому імідж завжди становить щось накшталт „напівправди”: він задає певні напрями для „домислення” згідно зсоціальним досвідом суб’єкта. У його формуванні важливу роль відіграють стереотипи й асоціації, за допомогою яких люди ототожнюють об’єктсприйняття хоча і з сприйнятими вже ними якостями, але які нерідко невідповідають реальності [4;46]. Будь-який політичний імідж — це особливий вид іміджу. Він включає в себе політичні і психологічні характеристики, притаманні іміджу взагалі,а також ознаки, притаманні лише його конкретному різновиду. Фахівці часто визначають політичний імідж як цілеспрямовано сформований і спропагований образ кандидата, партії, громадського чи політичного руху, забуваючи, що імідж у політичній сфері існує як феномен масової свідомості незалежно від реалізації передвиборчих технологій, а іноді й всупереч їм. Політичний імідж – це складний, багатофакторний феномен, специфіка конструювання якого пов’язана з особливістю політики як виду діяльності,її місця в житті людей і характером діяльності політичного лідера чи організації. Роль ефективного політичного іміджу проявляється як у високому рейтингу популярності його носія, так і в можливостях впливу на громадську думку, в можливостях активного формування політичної діяльності держави і суспільства в цілому [4; 47]. В сучасних дослідженнях політичного іміджу можна виокремити три основні напрями: перший розкриває психологічні проблеми індивідуального іміджу політичного лідера, громадського діяча; другий – імідж політичних рухів, організацій, політичної системи і держави в цілому; третій виявляє взаємозв’язок між ними. В сучасній українській політичній науці склалися чотири підходи до визначення поняття „політичний імідж”. 1.Онтологічний, представники якого вважають політичний імідж „образом” особистості чи соціального інституту, що існує в масовій свідомості. О. Лавренко: „Імідж можна визначити як більш чи менш адекватний реальному суб’єктові образ особистості, який складається в масовій свідомості на свідомому і підсвідомому рівнях” [5;63]. 2.Антропологічний, у межах якого політичний імідж визначається як набір певних якостей, що асоціюються з рисами конкретної людини. Таке визначення знаходимо у О. Вознесенської: „Образ політичного лідера...– це набір певних характеристик, які люди асоціюють з конкретною індивідуальністю” [1; 15]. 3.Ціннісний, прихильники якого акцентують увагу на маніпулятивній сутності політичного іміджу і вважають його цілеспрямовано створеним образом, за допомогою якого об’єктові надаються додаткові цінності. Д. Ольшанський: „...образ, сформований у масовій свідомості на основі наявних знань, досвіду сприймання візуальної інформації. Імідж створюється для того, щоб викликати бажані зміни в масовій свідомості і поведінці людей” [7;48]. 4.Етичний, представники якого переконані, що політичному іміджу притаманне певне моральне спрямування, а тому він розглядається як своєрідна „друга натура”, за якою індивід оцінює себе, і яка, за умови регулярного прояву, стає його сутністю. П. Фролов у процесі теоретичного аналізу поняття „імідж” з’ясував,що цей термін може вживатися як мінімум у двох основних значеннях. Зодного боку, під ним можуть розуміти образ будь-якого об’єкта (політика,товару, фірми), який склався й існує у свідомості певної групи людей. Зіншого ж боку, цей термін часто використовують для позначення образу,який „конструюється”, „створюється” з метою викликати бажані зміниу свідомості і поведінці людей, справити на них певний політично-психологічний вплив [9;16]. Як бачимо, наведені визначення характеризують різні сторони політичного іміджу.Отже можна на загал виокремити три точки зору щодо природи виникнення політичного іміджу. Перша полягає в тому, що імідж може взагалі не пов’язуватися з реальними характеристиками суб’єкта, якому він належить. Згідно з другою думкою, імідж є певним відображенням сутності особистості. Прихильники третьої точки зору визнають подвійну детермінацію сутності іміджу: йдеться про її залежність як від реальності,так і від цілеспрямованого конструювання. Відтак існують дуже різні підходи щодо класифікації політичного іміджу. Найбільш поширені з них: 1) за суб’єктом (імідж політичного діяча, партії, руху); 2) за етапністю і стадійністю політичного процесу(вихідний, поточний, кінцевий); 3) за категоріями (реальний - ідеальний);4) за модальністю (позитивний - негативний); 5) за порівняльною ознакою(імідж кандидата – імідж конкурента). В залежності від критерію, покладеного в основу класифікації політичних іміджів, їх можна розрізняти: 1) за об’єктом (персональний і корпоративний); 2) за співвідношенням з іншими об’єктами (одиничний- збірний); 3) за змістом (простий - складний); 4) за оригінальністю характеристик (оригінальний - типовий); 5) за контекстом іміджування (особистий, політичний, професійний); 6) за статтю (чоловічий -жіночий); 7) за віком (молодіжний - зрілий); 8) за соціальною категорією(імідж політика, бізнесмена, поп-зірки); 9) за продовженням існування(постійний - ситуаційний); 10) за параметрами прояву (емоційно-чуттєвийкогнітивний тощо) [8;24]. У просторі політичного іміджу важливе місце посідає персональний імідж суб’єкта політики, який виникає внаслідок ідентифікації з іміджами, які існують в політичних взаємовідносинах. „Пряме” виникнення іміджу політика відбувається внаслідок спостереження, спілкування і взаємодії з ним на основі його семіотичних проявів у комунікації. У випадку опосередкованого формування іміджу його просування здійснюється за допомогою політичних слоганів, символів, рекламних і РR-акцій. Отже класифікувати імідж як категорію дуже складно, оскільки разом з новими запитами суспільної практики народжуються нові форми політичних образів. Таким чином, можна зробити висновок, що типологія іміджів постійно змінюватиметься і доповнюватиметься. У структурно-функціональному відношенні політичний імідж є цілісною, інтегрованою системою уявлень про конкретний об’єкт, що склався у масовій свідомості в конкретно-історичний період розвитку суспільства. В цій системі доцільно визначити такі основні групи структурних компонентів: 1) реальні (дійсні) характеристики, які позначають змістовий фактаж конкретного іміджу і відображають його «даність» ; 2) «фантомне навантаження», що вміщує увесь спектр бажаних характеристик, але які реально не притаманні об’єктові; 3) ситуаційні характеристики, що залежать від конкретних суспільно-політичних і політико-психологічних ситуацій та актуалізують ті чи інші соціальні цінності; 4) фонові характеристики, що надають конкретному об’єкту символічного значення [7; 50]. На відміну від реальних характеристик, що відображають унікальні, одиничні ознаки конкретного об’єкта, «фантомне навантаження» забезпечує ідентифікацію політичного іміджу останнього з певним прототипом, який склався у масовій свідомості. Такий прототип безпосередньо впливає на селективність (вибірковість) сприймання і тому є головною частиною системи уявлень; він є своєрідною „кодовою системою”, за допомогою якої соціум дуже легко може інтегрувати інформацію, що надходить. Тому прототипи політичного іміджу є не тільки одним з важливих критеріїв оцінки реально існуючих політичних об’єктів, але й засобом збереження і передачі наступному поколінню уявлень і цінностей, поширених в суспільстві [7;51]. Створення певного прототипу здійснюється: а) на основі усталених, традиційних уявлень; б) при значному поширенні в суспільній свідомості тих чи інших характеристик політичного іміджу (це відбувається шляхом стереотипізації); в) при ідеалізації конкретного об’єкта деякі абстрактні та уявні якості інтегруються в певну ідеальну систему уявлень щодо конкретного типу політичного іміджу (персоніфікованого, інституціалізованого, ідеального чи комплексного) [7; 51]. На думку багатьох авторів, існують три групи складових іміджу політичного лідера. Персональні характеристики: фізичні, психофізіологічні особливості,характер, тип особистості, індивідуальний стиль прийняття рішень тощо. Соціальні характеристики:належність до певної соціальної групи – партії, національності, професійної групи, соціальний статус. Символічні характеристики: лідери стають знаками певних ідеологій, того чи іншого можливого майбутнього, певного курсу дій [8; 30]. За П. Фроловим, у змістовому плані в іміджі можна виокремити: а)особистісні риси політика; б) тип його політичної орієнтації; в) його місце в інститутах влади чи неформальних утвореннях (президент, парламентарій, кумир юрби) [9;18]. Ю. Зущик вважає, що змістовий зріз структури іміджу включає в себе такі елементи: а) ідеологічний тип („політичне обличчя”, „політичне забарвлення” тощо); б) особисті риси (реальні чи „награні”); в) соціальні ролі („соціальний статус”, „соціальне походження” тощо); г) „прізвисько”, „псевдонім” лідера [2;142]. Цей же автор наголошує, що функціональний зріз включає: мову (зокрема, лексикон); зовнішню атрибутику (одяг, зачіску, окуляри, автомобіль тощо); міміку, пантоміміку, жестикуляцію та інші елементи невербальної поведінки . Розглянемо детальніше окремі компоненти образу політичного лідера. Зовнішність лідера – це одна з небагатьох характеристик, яка набуває в телевізійну епоху великої ваги. Зовнішність, манера поведінки і спілкування лідера відіграють істотну роль при формуванні першого враження про конкретного політика. Розглядаючи вплив зовнішності та одягу на імідж політичного лідера, слід розрізняти стійкі його складові, на сприймання яких практично неможливо вплинути шляхом різного способу подачі інформації, а також нестійкі, сприймання яких залежить від якості і способу подачі інформації. Характеристики, що найбільше запам’ятовуються у зовнішності, це – очі і погляд, вік кандидата, його обличчя, специфіка оформлення обличчя (вуса, борода, зачіска). Багатьом людям властиво робити висновки про особистість, базуючись лише на враженні про її зовнішність, що проявляється, як з’ясувалося, також в процесі демократичних виборів при великій кількості альтернатив [9; 24 - 25]. Ідеального політичного лідера, за дослідженнями О. Вознесенської [1;18], виборці характеризують так: чоловік, представницький, підтягнутий, чисто поголений, в діловому одязі (костюмі). В літературі щодо зовнішності ідеального політика відзначається лише те, що в ідеалі лідера „уявляють як представницького чоловіка приємної зовнішності, поважного віку”. Інші дані свідчать, що „красивих” обирають частіше, ніж непривабливих. Дослідники звертають увагу і на такий феномен, як стереотип фізичної привабливості. Він полягає в тому, що ми наділяємо красивих людей безсумнівно позитивними рисами характеру [1;20]. Зовнішній вигляд лідера має бути критично оцінений, скоригований відповідно до ситуації (офіційної чи неофіційної), пори року, часу зустрічі, соціального складу виборців, з якими належить контактувати. Тому мають бути продумані одяг (його кольорова гама, стиль), окуляри, зачіска, аксесуари тощо. Зовнішні елементи поведінки формують враження про людину задовго до того, як вона вимовить перші слова. Припершій зустрічі люди більше уваги звертають на позу, манери, жестикуляцію, інтонації, ніж на предмет обговорення. Саме в цей момент формується враження про людину, ставлення до неї. Особливої уваги потребують жестикуляція та міміка політика. Людина, здатна добре контролювати слова, але погано – свою міміку, жести, може легко проявити нервовість, особливо в критичній, напруженій ситуації, а відтак залишає про себе неприємне враження [3;53]. Мова політика теж відіграє важливу роль у формуванні іміджу. Тому велику увагу слід звертати на чистоту, виразність мовлення, прагнення здатися переконливим. Наприклад, запитання-ярлики: „Чи не правда?”, „Чи не так?” роблять мовлення більш переконливим, таким, що виключає заперечення. Ефект впливу посилюється, якщо поряд із запитаннями-ярликами використовуються трюїзми – висловлювання, з якими неможливо не погодитись [3;54].Що стосується особистісних характеристик, то тут найбільшого значення набувають інтелектуальні якості (які часто ототожнюються з освіченістю). Далі за частотою згадувань іде чесність політика, хоча виборці не вимагають від нього абсолютної чесності. Він повинен також бути добрим і людяним. Ідеальний політик має досконало володіти ораторським мистецтвом і бути „доступним для розмови з простими людьми”. Крім того, має неабияке значення енергійність, діловитість, відчуття актуальності, врівноваженість, серйозність, передбачуваність політика [3;55]. До структурних компонентів політичного іміджу належать реальні й ситуаційні характеристики, які або природно співвідносяться із сутністю політичного діяча, або ж спеціально вигадуються „під конкретну ситуацію”. Таким чином, імідж є складним феноменом, у якому поєднуються досить різнорідні фактори — як історичні, політичні, соціальні, так і особистісні. Їх необхідно брати до уваги у процесі вивчення та формування політичного іміджу як загалом, так і щодо конкретних політиків. Адже політичний імідж являється досить різноплановим явищем і проявляється не лише в політичній площині. Проблемами сутності та особливостями політичного іміджу займається політична психологія та соціологія. На основі висновків із досліджень, що зроблені в площині цих дисциплін можна зробити повний висновок щодо особливостей формування та існування такого феномену як політичний імідж. РОЗДІЛ II. ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ ТА УМОВИ ФОРМУВАННЯ ПОЛІТИЧНОГО ІМІДЖУ. Імідж - це маніпулятивний психічний образ, причому володіє великою регулятивної силою. Імідж покликаний впливати більше не на свідомість виборця, а на його емоційну сферу і рівень несвідомого. А ось авторитет або репутація - це категорії розумового, щоб зробити будь-який висновок потрібна аргументація. Імідж ж заснований швидше на вірі, ніж на аналізі. Імідж-це реальність уявного світу, в якій є щось метафоричне, знакова і символічне. Це образ людини, який обов'язково повинен викликати симпатію і довіру, незалежно від його справжніх особистісних рис, хоча в ступінь їх близькості може бути різною - від практично повного збігу до протилежності. Хоча бувають і зовсім зворотні завдання. [13;95]. Виходячи з даного розуміння сутності політичного іміджу, слідують його важливі відмітні особливості, які необхідно враховувати при його створенні. По-перше, політичний імідж повинен обов'язково формуватися під конкретну задачу. По-друге, у наукових дослідженнях неодноразово зазначалося, що імідж у більшості випадків повинен відповідати соціальним очікуванням мас - це найголовніша умова формування ефективного політичного іміджу. Соціальні очікування (або експектаціі) - це система очікувань і вимог щодо норм виконання лідером соціальних ролей і відповідної їм діяльності. Це різновид соціальних санкцій, що впорядковують систему відносин. Соціальні очікування виявляються подвійно: як право очікувати відповідної поведінки і обов'язок поводитися відповідно до соціальних очікувань. Соціальні очікування формуються на базі невідповідності "того, що є, з тим, як хотілося б".[14;56]. Невідповідність стосується зазвичай діяльності лідерів, керівників. Чим більше це невідповідність, тим сильніше бажання мати іншого лідера. Отже, якщо діяльність можновладця лідера оцінюється негативно, то формується потреба у висуненні іншого лідера, який володіє якостями, здатними забезпечувати діяльність, що задовольняє очікування (зазвичай це якості, прямо протилежні якостям колишнього лідера). Таким чином, імідж повинен бути механізмом між соціальними очікуваннями і особистістю нового лідера. В іміджі треба так відображати риси особистості, щоб вони відповідали соціальним очікуванням. Але слід пам'ятати, що зрушення іміджу в ту чи іншу сторону залежить від сили прояву особистості або соціальних очікувань. Соціальні очікування, природно, треба вміти точно визначати. Зазвичай це робиться в процесі соціально-психологічних досліджень та соціологічних опитувань. Зараз у силу сформованої соціально-економічної ситуації найперспективнішим шляхом є формування політичного іміджу відповідно до соціальних очікувань мас. Політичний імідж має стереотипний характер. Стереотипи сильно впливають на суспільний настрій і поведінку людей, і з цим слід рахуватися. Наша країна в усі часи була "багата" різноманітними стереотипами - від етнічних до політичних. Формуванню стереотипів чимало сприяли політика, ідеологія, пропаганда і особливо мистецтво. Головна небезпека стереотипів полягає в тому, що вони відводять людей від логіки здорового глузду і роблять їх некритичними до сприймають інформації, а отже - легко керованими. [13;79]. Важливою характеристикою стереотипу є його спрощеність, отже, імідж не повинен містити багато характеристик або параметрів. Імідж не повинен бути складним і багатогранним. Він повинен бути простим, доступним, відповідним сформованим у більшості населення позитивним уявленням про лідера. Тоді він буде зрозумілим, що є важливою умовою його прийняття. "Сильний", "вольовий", "розумний" - ось стереотипні і ціновані риси іміджу політика. А "складний", "загадковий", "ірраціональний" - це не для політичного іміджу. Стереотип активний, з ним пов'язане поняття стереотипізаціі - процесу приписування якихось часто схожих рис людям, групам чи спільності без достатніх на те підстав, що, зауважимо, часто зустрічається в процесі політичної діяльності. Наведені визначення іміджу, стереотипу і стереотипізації допомагають глибше зрозуміти сутність обговорюваної проблеми, крім того, вони підказують досить конструктивні шляхи формування привабливого іміджу політика. Тому можна відразу намітити деякі опорні точки у формуванні привабливого іміджу політика. Отже, привабливий імідж політика повинен обов'язково цілеспрямовано формуватися, тоді як стихійний процес виникнення може зробити його не тільки неефективним, але навіть зовсім іншим, не тим, який потрібен Необхідно, щоб в іміджі обов'язково були присутні багато ціновані в народі якості, або ж потрібно створювати умови для того, щоб їх почали приписувати даному політику (люди взагалі схильні приписувати хороші якості і риси популярним особистостям). Щоб імідж був стійким і сильним, його компоненти повинні відповідати домінуючим соціальним очікуванням. Для цього необхідно добре знати соціальну структуру суспільства (або виборчого округу), інтереси, потреби, соціальні очікування людей і верств населення, джерела їх тривоги, домінуючі настрої, соціальні установки та стереотипи. Це дозволить обчислити найважливіші риси іміджу, які стануть достатніми для сприйняття політика як справжнього лідера, здатного впоратися з існуючими проблемами. Дані риси і повинні стати основою для стереотипізації іміджу, тобто, по суті справи, його своєрідною добудовою у свідомості людей. [17;64]. Дослідження політичних іміджів дозволили виявити ряд інших його важливих характеристик. Зокрема, імідж обов'язково повинен бути прагматичним, тобто створюватися з певними цілями. Він повинен бути реалістичним, тобто містити риси, що сприймаються однозначно. Як психічний образ імідж - явище нестійке, тому його постійно необхідно підкріплювати, як би нагадуючи. Імідж - варіабельний, він не повинен бути "жорстким", його характеристики повинні підлаштовуватися під конкретні страти громадян. Важливою вимогою-характеристикою є його цілісність, тобто внутрішня несуперечливість. Формування ефективного політичного іміджу - процес непростий і тривалий, що залежить від багатьох факторів. Проте будь-який імідж має обов'язково задовольняти декільком загальним вимогам. Відзначимо їх: Перше. У політичному іміджі повинні обов'язково бути риси переможця. Це повинно виявлятися насамперед у оцінках особистості. Друге. Необхідно, щоб у політичному іміджі були присутні "риси батька". Третє. Стереотипна багатоплановість іміджу. Дана стереотипність повинна бути варіабельною і багатоплановою, тобто спрямована на окремі соціальні групи чи країни, так як у них свої специфічні стереотипи. Четверте. Відкритість (видима доступність). Цю вимога можна вважати наслідком другого і третього. Відкритість сприймається як ефективний зворотний зв'язок виборців з лідером. Багато хто схильний вважати, що тільки це допомагає політику вірно орієнтуватися в ситуації. До того ж багато хто схильний вірити, "що вони напишуть ... і їм допоможуть, або багато чого зміниться ". П'яте. Ефективні комунікації. Імідж транслюється в процесі численних політичних комунікацій. Шосте. Оточення. Існує крилатий вислів "короля робить його свита". Він повністю справедливий і в формування ефективного іміджу під час виборчих кампаній. Сьоме. Раціональна інновація, неординарне рішення. [19;19-45]. Тепер необхідно звернутися до наступної проблеми політичного іміджу - які головні чинники в першу чергу впливають на формування привабливого іміджу політика? Американські фахівці, які володіють у цій справі величезним досвідом, вважають, що імідж політика високого рангу (в цьому випадку зазвичай посилаються на практику президентських виборчих кампаній) визначається трьома групами основних факторів: особистістю кандидата (претендента); тим, як його представляють засоби масової інформації ; історичними подіями або труднощами, з якими стикався політичний діяч в даний період часу. Особистість політика. Раніше ця проблема, наприклад, в Україні виявлялася дуже своєрідно, але знову ж таки всупереч здоровому глузду - народ фактично нічого не знав про особистісні якості своїх керівників. Були вельми стереотипні образи: "непохитний", "віддає всі свої сили та енергію", "відданий справі" і т. д. Тепер ситуація докорінно змінилася - про провідних політиків стало відомо дуже багато, їм нікуди не дітися від "розкутих і вільних" ЗМІ, невсипущого ока опозиції і політичних конкурентів. У результаті багатьом стало ясно, що під час виборів треба орієнтуватися не на політичну платформу і обіцянки політиків, а на їх особистісні (і особливо моральні) якості. Саме опора на них дозволить дати надійний прогноз їхньої майбутньої діяльності на виборній посаді. Гарне уявлення про особистісні риси політика допомагає виборцям не тільки думати, що кожен з них може прогнозувати його діяльність на виборній посаді, а й сприяти задоволенню природної цікавості, що теж важливо. У той же час політики, як і всі люди, схильні до певних слабкостей, у них є недоліки, тому іншою важливою функцією іміджу є здатність завуалювати ці мінуси, зосередити увагу виборців насамперед на сильних сторонах і перевагах політика. Тобто, головне - піднести, спроектувати особистісні характеристики. Це досягається в процесі комунікацій політика і за допомогою засобів масової інформації. Тому наступним найважливішим завданням є встановлення робочих контактів зі ЗМІ, що дозволить домогтися вигідного освітлення діяльності політика. Взаємодія зі ЗМІ. Будь-який політик по-справжньому набуває популярність тільки за допомогою засобів масової інформації - телебачення, радіо, газет і журналів. Один вдалий виступ в ефірі або яскрава стаття в популярній газеті з мільйонним тиражем набагато вагоміша, ніж десятки промов на мітингах і зборах. [16;65]. Взаємовідносини політика із засобами масової інформації повинні знаходиться в самому центрі його політичної діяльності, стати об'єктом пильної уваги його радників і консультантів. Багатьох нині впливових політиків України, по суті, "зробила" саме "четверта влада" - так прийнято називати ЗМІ, віддаючи належне їх можливостям і впливу. Любов до цих політиків "четвертої влади" стала гарантією уподобань виборців, способом входження в політичне "світло", запорукою включення до рішення державних завдань. З розвитком системи масової інформації, особливо її електронних засобів, з'явилася реальна можливість психологічної обробки всього населення країни без створення розгалуженої мережі пропагандистських установ. Такий вплив, а нерідко і пряме маніпулювання, по каналах засобів масової інформації здійснюється тими політичними силами, які безпосередньо зацікавлені в строго певному освітленні подій і діяльності конкретних політичних лідерів, тобто вигідної їм міфології. Тому виходить, що "відкритий" ефір, "вільне" телебачення, "незалежна" преса часто служать не тільки благим цілям. На хвилі, можливо, і щирих пристрастей можна внести у свідомість народу помилкові установки та орієнтири, відвести їх від логіки, здорового глузду. При організації взаємодії із ЗМІ важливо виділити ті з них, які дадуть найбільший ефект. Зараз пріоритет віддається телебаченню, адже телебачення найбільш успішно створює нових кумирів. Таким чином, стає очевидним, що будь-який політик в процесі виборчих кампаній і пов'язаного з ними політичного протиборства повинен прагнути організувати конструктивну взаємодію із ЗМІ і насамперед - з телебаченням. У нас в країні ситуація непроста. Телевізійні програми дивляться всі, але довіра до них вкрай низька. Причин тому чимало. Важливо інше - в останні роки його вплив неухильно падає, тому деякі партії та рухи воліють працювати з виборцями за технологією "від дверей до дверей", і це дає хороший результат. Нарешті, історичні події, з якими стикається політик в конкретний період. Безумовно, його поведінка, діяльність і висловлювання відіграють велику роль у формуванні іміджу. Проте багато що залежить і від того, як це підноситься ЗМІ. Наприклад, можна сказати "наведення конституційного порядку " і можна - "кривава бійня", "війна проти власного народу". Головне - які оцінки звучать голосніше, дружніше і переконливіше. Тому третя група чинників тісно пов'язана з другою. РОЗДІЛ III. ПОЛІТИЧНИЙ ІМІДЖ ЯК ЧИННИК ЕФЕКТИВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПОЛІТИЧНОГО ЛІДЕРА. Формування ефективного політичного іміджу є однією з актуальних завдань політології, політичного менеджменту, політичної психології та інших наук, об'єктом яких виступає сучасна політика у всьому її різноманітному розумінні і прояві. Феномен політичного іміджу нерозривно пов’язаний із поняттям політичного лідерства. Саме ефективне функціонування політичного лідера зумовлене вдалим використанням політичного іміджу. [11;34]. Властивості лідера є необхідним компонентом формування політичного іміджу. Лідерство нерозривно пов'язане з феноменом влади, тобто зі здатністю і можливістю соціального суб'єкта здійснювати свою волю, використовуючи різні ресурси та технології. Воно передбачає тривале здійснення влади, як правило, поєднане з особистісними характеристиками суб'єкта. Політичний імідж формує образ політика, який буде сприятливий для аудиторії виборців. Ефективність політичного іміджу зумовлена наявністю у ньому таких якостей особистості, які б були схвалені більшістю виборців. Імідж політика - результат свідомого і цілеспрямованого конструювання його образу. Прагматичність іміджу визначається прагненням політика відповідати соціальним очікуванням мас, їх цінностям. Технологія формування іміджу політичного лідера має грунтуватися на розумінні сутності феномену іміджу, на обліку особливостей політика, на обліку особливостей тієї групи, на яку імідж спрямований. Протягом усього виборчого процесу (або діяльності політичного лідера) необхідно орієнтуватися на «зворотний зв'язок», який дає можливість оперативно коригувати імідж політика. [13;98]. Імідж лідера в політиці - це уявлення про нього, що склалося у населення в результаті тривалого зовнішнього впливу, яке має високу стійкість і опірністю. Також політичний лідер повинен бути доступним і зрозумілим для мас, він повинен в потрібній мірі бути «вихідцем з народу». Не останню роль у створенні позитивного іміджу відіграє і всіляка символіка: герби, вимпели, значки, декорації і бутафорія політичного театру - все наділяється ідеологією. У політиці за характером і масштабом діяльності розрізняють лідерів трьох рівнів (можливо, що в процесі «становлення» лідер проходить всі три етапи): Лідер малої групи осіб, що володіэ найбільшою владою в даному співтоваристві, що мають спільні інтереси. Лідер набуває владу найбільш авторитетного в групі особи, яка формується на основі його особистих якостей, оцінюваних групою безпосередньо в процесі спільної діяльності. Лідер громадського руху (організації, партії) - той, з ким певні соціальні верстви (групи людей) пов'язують можливість задоволення своїх інтересов.Лідер цього рівня впливає на громадську думку, як в силу особистих якостей, так і завдяки тому, що підтримуюча його частина групи знаходиться в стані очікування лідера; група наділяє лідера певним ступенем довіри і політичної підтримки. Чим менш визначено мету і завдання громадського руху, тим більш значима діяльність такого лідера. Лідер третього рівня - політик, діючий в системі владних відносин, в якій політичне лідерство представлено у вигляді соціального інституту. Для того, щоб пройти всі ці рівні політичного лідерства необхідно враховувати важливість ефективності політичного іміджу, який формує особистість політичного лідера. [14;67-75]. Але однозначно не можна сказати, що є визначальним у формуванні політичного іміджу, але розглядаючи різні теорії політичного лідерства можна говорити про певні особистісні характеристики того чи іншого політичного кандидата, які спонукають виборців віддати йому перевагу на виборах. Ці особистісні характеристики і беруться до уваги для формування ефективного політичного іміджу. Розробка сильного іміджу вимагає творчого підходу та наполегливої роботи, запорукою успіху якої є вдало обрана іміджева стратегія передвиборчої кампанії, основні положення якої базуються на результатах аналізу політичної ситуації. Іміджева стратегія може включати наступні елементи: 1. Декларація причетності. Даний спосіб є ефективним коли статус певної особи, партії чи організації досить великий і має значний вплив на свідомість людей. В даному випадку політичному суб'єкту потрібно інформувати населення лише про те, що він підтримує певного кандидата. Утакому випадку особистісні характеристики іміджу кандидата відходять на другий план. | |
| Просмотров: 929 | Загрузок: 15 | Рейтинг: 0.0/0 | |
| Всего комментариев: 0 | |