| Главная » Файлы » Курсовые работы » Курсовые проекты |
Підозрюваний у кримінальному процесі
| [ Скачать с сервера (215.5 Kb) ] | 09.07.2017, 15:03 |
| План Вступ Розділ І. Правовий статус підозрюваного за кримінально-процесуальним законодавством України 1.1 Поняття підозрюваного у кримінальному процесі 1.2 Права та обов’язки підозрюваного Розділ ІІ. Підстави появи підозрюваного у кримінальному провадженні 2.1 Затримання як підстава появи підозрюваного у кримінальному провадженні 2.2 Інші підстави для появи підозрюваного у кримінальному провадженні Розділ ІІІ. Особливості участі підозрюваного у досудовому розслідуванні 3.1 Допит підозрюваного як джерело доказів у кримінальному провадженні 3.2 Показання підозрюваного як джерело доказів у кримінальному провадженні 3.3 Особливості участі підозрюваного у кримінальному провадженні на підставі угод Висновки Список використаних джерел Вступ З прийняттям прийняттям 13 березня 2012 року нового кримінального процесуального кодексу України (далі КПК) було внесено багато змін і зокрема до статусу підозрюваного кримінальному процесі. У новому КПК білше уваги приділяеться захисту і розширенню прав суб’єктів, які безпосередньо зацікавлені у справі. Це забезпечуеться шляхом закрівлення у законі основних прав і свобод, що містяться Конституції України і міжнародних договорах. Спостерігається запозичення зарубіжного досвіду. Це пов'язано з необхідністю не тільки вдосконалення діяльності органів досудового розслідування, прокуратури, суду, адвокатури, а й розширення процесуальних прав учасників процесу, в тому числі й тих, які постраждали від злочинів,а також послідовного здійснення наявних прав. Слід зазначити, що кримінально-процесуальне законодавство України спрямоване головно на те, щоб забезпечити розслідування вчинених злочинів та притягнення до відповідальності винних осіб. Це, своєю чергою, зумовило детальне регулювання прав підозрюваного, обвинуваченого (підсудного), що є виправданим. На сьогоднішній день ще важко дати оцінку, щодо успішності інституту правового статусу підозрюваного, яке раніше призводить до великої кількості грубих порушення законності у діяльності правоохоронних органів, що пов'язані насамперед з недодержанням принципу презумпції невинуватості, порушеннями прав підозрюваного, незаконними арештами, змушеними зізнаннями та ін. Але все таки, варто зазначити, що ці нововведення працюють, а їх успішність покаже час. Дослідженням питання підозрюваного у кримінальному процесі займались найковці як Портнов А.В., Трофименко В.М., Погорецікий М.А., Дьомін М.Ю., Олійник Ю.А., Тимощук Ю.П. та інші. Актуальна проблема сьогодні — вдосконалення поняття та статусу підозрюваного його права та обов’язки. Відповідно до чинного законодавства поняттям "підозрюваний" не охоплюється статус особи, стосовно якої порушена справа, але вона ще не затримана і стосовно неї не застосовано запобіжний захід, вона не визнана ще обвинуваченим. Нерідко вона допитувалась як свідок. За таких умов вона під страхом кримінальної відповідальності за відмову від давання показань (допит як свідка супроводжувався попередженням свідка за таку кримінальну відповідальність) примушувалась до давання показань стосовно самої себе. Об'єктом дослідження в курсовій роботі є положення чинного КПК і українського законодавства, що регулюють статус підозрюваного у кримінальному процесі, а предметом – підозрюваний у кримінальному процесі. Метою роботи є дослідження складових статусу підозрюваного в кримінальному процесі: основних положень, порядку затримання і допиту та ін. Для досягнення мети поставлені наступні завдання: 1) охарактеризувати основи статусу підозрюваного в кримінальному процесі; 2) дослідити порядок затримання підозрюваного (підстави, мета, умови та ін.); 3) проаналізувати порядок допиту підозрюваного. У роботі використовувалися такі методи дослідження, як: методи логічного і якісного аналізу, методи системного аналізу, синтезу, спеціально-юридичний метод та ін. Інформаційною базою є наукові публікації, підручники вітчизняних і закордонних вчених, нормативно-законодавчі акти України та міжнародні актти ратифіковані Верховною Радою України. Розділ І. Правовий статус підозрюваного за кримінально-процесуальним законодавством України 1.1 Поняття під особа підозрюваного у кримінальному процесі Суб'єкти кримінального процесу — всі державні органи, службові та приватні особи, які ведуть кримінальний процес, беруть у ньому участь, залучаються до нього, вступають між собою в процесуальні правовідносини, набуваючи процесу¬альних прав та виконуючи процесуальні обоє 'язки. В теорії кримінального процесу суб'єктів криміналь¬ного процесу все поділено на певні групи за їх проце¬суальною функцією, становищем та інтересами, в яких підозрюваний, обвинува¬чений, підсудний, потерпілий та інші відносяться до групи осіб, які мають власний інтерес.[11, c. 39] Підозрюваний як самостійний суб’єкт кримінального процесу бере у ньому участь лише на стадії досудового розслідування. Ним є особа затримана органом дізнання, слідчим або суддею за підозрою у вчиненні злочину, а також особа до якої застосовано один із запобіжних заходів до притягнення її як обвинуваченого у справі. Підозрюваний – особа відносно якої порушено кримінальну справу по підставах і в порядку, встановленим законом; або особа яка затримана за підозрою у вчиненні злочину, а також особа до якої застосований запобіжний захід до пред’явлення обвинувачення.[17, c.87] Згідно КПК України підозрюваним є особа, яка у порядку, передбаченому законодавством, повідомлена про підозру, або особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення.[6,c. 27] Передбачено дві підстави для визнання особи підозрюваним: по-перше, це повідомлення їй про підозру, по-друге, затримання особи за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення. Окрім цього, законодавець закрівлює вичерпний перелік підстам та порядок для затримання. З інших підстав особа не може набути правового статусу підозрюваного, що має важливе значення правової визначеності у цьому питанні, передбачуваності встановленої законом процедури притягнення особи як підозрюваного. Фізична особа перебуває у статусі підозрюваного з моменту повідомлення їй про підозру або затримання її за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення до моменту передачі обвинувального акта щодо неї до суду.[18, c. 147] Для визнання особи підозрюваним необхідна наявність: • доказів, що дають підставу підозрювати особу у вчиненні злочину; • підстав та умов, передбачених законом для застосування затримання, або для застосування даної міри запобіжного заходу до пред’явлення звинувачення; • протоколу затримання (або постанови про затримання) або постанови про застосування запобіжного заходу.[13, c. 94] Підозрюваний є необов’язковим учасником кримінального судочинства. Процесуальним документом, на підставі яких особа набуває процесуального статусу підозрюваного, є повідомлення про підозру та протокол затримання особи за підозрою у вчиненні злочину. Якщо жодного запобіжних заходів до цього не застосовано, то підозрюваний у процесі взагалі не з’являється. На підозрюваного розповсюджується презумпція невинуватості. Особа вважається невинуватим доки його вина не буде доведена у визначеним законом порядку і встановлена обвинувальним вироком суду, що вступив у законну силу. 1.2 Права та обов’язки підозрюваного Для здійснення людиною права на життя, свободу, особисту недоторканність та інші блага необхідна система гарантій як економічних, політичних, духовних, так і спеціальних (юридичних). Останні охоплюють всі правові засоби реалізації цих прав. Будь-яке право може бути реалізоване лише за умов, коли йому відповідає чийсь обов’язок. Стосовно прав людини юридичні гарантії – це перш за все обов’язки державних органів і посадових осіб. Роль держави як головного гаранта прав і свобод випливає зі змісту конституційних норм, приписів галузевого законодавства, серед яких особливе місце належить положенням міжнародних актів. Зокрема, заслуговують на увагу позиції Комітету ООН з прав людини щодо права на свободу та особисту недоторканність особи. Права підозрюваного: 1) знати, у вчиненні якого кримінального правопорушення його підозрюють, обвинувачують – для реалізації всіх прав осіби, пов'язаних із здійсненням захисту, необхідною умовою є поінформованість особи стосовно суті підозри. Обов’язком слідчого, прокурора є письмове повідомлення про підозру, в якому обов'язково викладається зміст підозри, передбачений ст. 278 КПК; надання копії обвинувального акта; 2) бути чітко і своєчасно повідомленим про свої права, передбачені цим Кодексом, а також отримати їх роз'яснення; 4) не говорити нічого з приводу підозри проти нього, обвинувачення або у будь-який момент відмовитися відповідати на запитання; давати пояснення, показання з приводу підозри, обвинувачення чи в будь-який момент відмовитися їх давати – закріплена у ст. 63 Конституції України, - свобода від самовикриття та право не свідчити проти близьких родичів та членів сім'ї; 6) вимагати перевірки обґрунтованості затримання - обґрунтованість затримання означає наявність достатніх передбачених законом підстав для застосування цього заходу забезпечення кримінального провадження, які мають бути зазначені в протоколі затримання; 7) у разі затримання або застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою – на негайне повідомлення членів сім'ї, близьких родичів чи інших осіб про затримання і місце свого перебування; 13) заявляти відводи – забезпечує право, як суб’єкта доказування у кримінальному провадженні; 14) ознайомлюватися з матеріалами досудового розслідування в порядку; оскаржувати рішення, дії та бездіяльність слідчого, прокурора, слідчого судді в порядку – механізмом ознайомлення підозрюваного, обвинуваченого із матеріалами кримінального провадження, адже своєчасне оскарження дій, бездіяльності та рішень суб'єктів, які його здійснюють, тактика захисту передбачають необхідність поінформованості підозрюваного, обвинуваченого стосовно тих дій, які здійснюються у зв'язку із досудовим розслідуванням кримінального правопорушення чи судовим розглядом; 18) користуватися рідною мовою, отримувати копії процесуальних документів рідною або іншою мовою, якою він володіє, та в разі необхідності користуватися послугами перекладача за рахунок держави. [12, c. 32] Щодо гарантій захисту прав та законних інтересів підозрюваного, який є іноземцем і тримається під вартою, то така особа має право на зустріч з представником дипломатичної чи консульської установи своєї держави, яку йому зобов'язана забезпечити адміністрація місця ув'язнення. Відповідно до ЗУ «Про попереднє ув'язнення» від 30 червня 1993 р. іноземним громадянам, взятим під варту, побачення з представниками посольств і консульств відповідних держав надається за погодженням з Міністерством закордонних справ України і з письмового дозволу особи, у провадженні якої знаходиться справа. Підозрюваний зобов'язаний: 1) прибути за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, а в разі неможливості прибути за викликом у призначений строк - заздалегідь повідомити про це зазначених осіб; 2) виконувати обов'язки, покладені на нього рішенням про застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 3) підкорятися законним вимогам та розпорядженням слідчого, прокурора, слідчого судді, суду. [6, c. 27] Даний перелік прав та обов’язків не є вичерпним, більш повний перелік зазначений у ч. 3 ст. 42 КПК України, також прав на підставі угод. Слід зазначити також, що підозрюваному вручається пам'ятка про його процесуальні права та обов'язки одночасно з їх повідомленням особою, яка здійснює таке повідомлення. В цьому документі закріплені деякі норми Конституції, які безпосередньо стосуються підозрюваного, такі як: - ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню; - ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом; - кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб; - особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду; Восьмим конгресом ООН визначені основні принципи, які стосуються ролі юристів щодо попередження злочинності та поводження з правопорушниками. Центральне місце серед них посідає принцип доступу до юристів і юридичних послуг. За його змістом кожна людина має право звернутися по допомогу для захисту та відстоювання своїх прав на всіх стадіях кримінального судочинства; уряд країни забезпечує ефективні процедури та гнучкі механізми оптимального й рівного доступу до юристів для всіх осіб, які перебувають на їх території та підпадають під їх юрисдикцію, без будь-якої відмінності. Уряд також забезпечує достатні фінансові й інші засоби для надання юридичних послуг бідним та, за необхідності, іншим особам, які перебувають у скрутному становищі. [10, c.3] Розділ ІІ. Підстави появи підозрюваного у кримінальному провадженні 2.1 Затримання як підстава появи підозрюваного у кримінальному провадженні У ст. 29 Конституції України зазначено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом. Але ч. 2 статті 207 КПК України закріплює, що кожен має право затримати без ухвали слідчого судді, суду будь-яку особу: 1) при вчиненні або замаху на вчинення кримінального правопорушення; 2) безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення чи під час безперервного переслідування особи, яка підозрюється у його вчиненні. Особа, яка підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, зобов'язані негайно доставити дану особу, до найближчого правоохоронного органу або терміново повідомити до відповідного правоохоронного органу про затримання такої особи та її місцезнаходження. Після доставлення затриманої особи уповноважена службова особа зобов'язана перевірити законність затримання, вжити заходів щодо фіксування обставин кримінального правопорушення та в подальшому діяти відповідно до ст. 208 КПК. При затриманні особи неуповноваженою службовою особою час затримання розпочинається з моменту доставлення до уповноваженої службової особи. Затримання особи яка підозрюється у вчиненні злочину здійснюєть відповідно до статті 208 КПК України уповноваженою службовою особою, яка має право без ухвали слідчого судді, суду затримати підозрюваного у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі, лише у випадках: 1) якщо цю особу застали під час вчинення злочину або замаху на його вчинення; 2) якщо безпосередньо після вчинення злочину очевидець, в тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин. Також особу можуть затримати за підозрою у злочині, щодо якого встановлене покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо підозрюваний не виконав свої обов'язки при обранні запобіжного заходу, або не виконав у вимог щодо внесення коштів як застави та надання документа, що це підтверджує. При наявності інших даних, що дають підстави підозрювати особу у вчиненні злочину, її може бути затримано лише в тому разі, коли ця особа намагалися втекти, або коли вона не має постійного місця проживання, або коли не встановлено особи підозрюваного. В нашому суспільстві людина недостатньо захищена від всевладдя державних органів і посадових осіб. У свідомості більшості з них, як і раніше, домінує принцип панування державних суспільних інтересів над особистими, незважаючи на зміщення акцентів у бік прав, свобод та інтересів людини після набуття Україною незалежності та прийняття нової Конституції. Більшість працівників органів дізнання та досудового слідства так і не сприйняли цього імперативу та не керуються ним у своїй діяльності. [14, c. 42] Відповідно до ст. 5 Закону України «Про міліцію» особам при затриманні або арешті працівниками міліції: • повідомляються підстави та мотиви такого затримання або арешту (взяття під варту), роз'яснюється право оскаржувати їх у суді; • надаються усно роз'яснення частини першої статті 63 Конституції України, права відмовитися від надання будь-яких пояснень або свідчень до прибуття захисника та одночасно в друкованому вигляді - роз'яснення статей 28, 29, 55, 56, 59, 62 і 63 Конституції України та прав осіб, затриманих або заарештованих (взятих під варту), встановлених законами, у тому числі права здійснювати захист своїх прав та інтересів особисто або за допомогою захисника з моменту затримання або арешту (взяття під варту) особи, права відмовитися від надання будь-яких пояснень або свідчень до прибуття захисника; • забезпечується можливість з моменту затримання або арешту (взяття під варту) захищати себе особисто та користуватися правовою допомогою захисника, у тому числі безоплатною правовою допомогою відповідно до закону, що регулює надання безоплатної правової допомоги. У разі невиконання працівниками міліції вимог, встановлених цією статтею, особа, права якої були порушені, та/або її представники (родичі, захисник) можуть звернутися до суду із заявою про відшкодування шкоди у встановленому законом порядку. [9] Суть затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину полягає в тому, що ця особа на короткий строк поміщається в спеціальне приміщення (ізолятор тимчасового тримання, гауптвахта для військовослужбовців) і позбавляється волі. Мета затримання - запобігання протиправним діям та з'ясування причетності затриманого до вчиненого кримінального правопорушення. Така мета досягається шляхом захоплення правопорушника, виявлення та закріплення слідів кримінального правопорушення та інших фактичних даних, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню, перешкоджання спробам підозрюваного сфальсифікувати докази та уникнути відповідальності за вчинене діяння. Під час затримання та проведення обшуку особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, зобов'язані запросити не менше двох понятих, тобто осіб, незаінтересованих у результат | |
| Просмотров: 647 | Загрузок: 20 | Рейтинг: 0.0/0 | |
| Всего комментариев: 0 | |