| Главная » Файлы » Курсовые работы » Курсовые проекты |
Особливості здійснення виконавчої влади в місті Києві
| [ Скачать с сервера (54.5 Kb) ] | 10.11.2017, 18:38 |
| Місцеве самоврядування означає право і спроможність органів місцевого самоврядування в межах закону здійснювати регулювання та управління суттєвою часткою публічних справ, під власну відповідальність, в інтересах місцевого населення (ст.3 Європейської хартії місцевого самоврядування). Дане визначення вміщає в одному реченні розуміння цілої концепції сучасного бачення місцевого самоврядування, розвиток якої призвів до переосмислення вже класичного принципу поділу влади Шарля Монтеск'є та констатацію наявності, крім законодавчої, виконавчої та судової гілок влади, місцеве самоврядування та Президента. Однак, якщо місцеве самоврядування в Україні формально відповідає даним положенням, то у місті Києві ми маємо ситуацію, де регулювання відносин місцеве самоврядування – виконавча влада не настільки однозначне, і необхідно з’ясувати таку річ: чи взагалі існує місцеве самоврядування в розумінні Європейської хартії місцевого самоврядування у Києві? Для цього, спочатку розглянемо теоретичні основи розмежування місцевого самоврядування та виконавчої влади, а потім спробуємо накласти на дане розмежування об’єктивну ситуацію у місті Києві. Відповідно до теорії поділу державної влади, виконавча влада є однією з самостійних її гілок, яка реалізується органами виконавчої влади. Завдання виконавчої влади полягають у: • реалізації та виконанні (звідси – «виконавча») Конституції та законів України, прийнятих парламентом; • забезпеченні прав та свобод людини і громадянина; • регулюванні економіки, соціально-культурної та адміністративно-політичної сфер життєдіяльності суспільства; • сприянні задоволенню життєвих потреб населення. Для реалізації цих завдань виконавча влада має у своєму розпорядженні відповідні фінанси, матеріальні ресурси, кадрові ресурси, воєнізовані підрозділи тощо. Виконавча влада характеризується, зокрема, такими особливостями: • можливістю оперативно приймати рішення. Процедури, які використовуються у сфері функціонування виконавчої влади, є значно простішими порівняно з процедурами законотворчості та судочинства, що забезпечує швидкість вирішення завдань, які ставляться перед такою гілкою влади. Це стосується як правозастосовної, так і нормотворчої діяльності; • можливістю користування всім обсягом виконавчо-владних повноважень, визначених у законі, у тому числі правом застосування прямого примусу (засоби адміністративного затримання, застосування зброї тощо); • розпорядництвом. Виконавча влада не лише виконує закони, прийняті законодавчою владою, а й видає власні – підзаконні нормативні акти (наприклад, постанови Кабінету Міністрів України, накази центральних органів виконавчої влади тощо), тобто видає обов’язкові для виконання розпорядження; • самостійністю, яка полягає у можливості виконавчої влади самостійно, тобто без погодження із законодавчою та судовою владою приймати рішення та забезпечувати їх виконання. Виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації (ч. 1 ст. 118 Конституції України, Закон України від 9 квітня 1999 р. «Про місцеві державні адміністрації»). Підставою для виділення самоврядної (муніципальної) влади як складового елементу публічної влади є положення ст.7 Конституції України, в якій зазначено, що в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування, яке, відповідно, організаційно та фінансово є відмежованим від державної влади. Зазначене конституційне положення дістало подальшого розвитку в Законі України від 21 травня 1997 р. «Про місцеве самоврядування в Україні» . У ст. 2 Закону зазначено, що місцевим самоврядуванням в Україні є гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади – жителів села чи добровільного об’єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста – самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Подальшого імпульсу розвиток місцевого самоврядування в Україні отримав у зв’язку з ратифікацією Європейської хартії місцевого самоврядування від 15 жовтня 1985 р.4, положення якої стали орієнтиром для українських нормо творців у контексті удосконалення вітчизняного законодавства у цій сфері. Аналіз зазначених нормативних актів дозволяє зробити висновок, що місцеве самоврядування є різновидом публічної влади, який утворився шляхом децентралізації державної влади. Самоврядній (муніципальній) владі властиві такі ознаки: • виділяється у системі публічної влади у формі публічної самоврядної влади з огляду на існування недержавних інтересів – інтересів місцевого характеру; • характеризується більшою часткою демократизму, ніж влада державна, тому що її первинним суб’єктом є територіальні громади; • має підзаконний характер; • має структурну організацію, представлену безпосередньо територіальними громадами та органами, що створюються ними безпосередньо і діють опосередковано, від їхнього імені; • підсилює процеси децентралізації державної влади, робить публічну владу такою, що більш наближена до людей. Отже, можна зробити висновок, що місцеве самоврядування та виконавча влада є організаційно відокремлені одне від одного і діють незалежно. Не дивлячись на те, що вони діють в інтересах публічних, органи виконавчої влади діють в «загальнодержавних інтересах» (ст. 37 Закону України «Про місцеві державні адміністрації»), а органи місцевого самоврядування – в «інтересах територіальної громади» (ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»). Оскільки «загальнодержавні інтереси» є ширшим поняттям за «інтереси територіальної громади» (співвідносяться як інтереси всіх жителів України та жителів України, які переважно проживають на території відповідної громади), дані жителі є основним джерелом формування як Державного бюджету України (у межах якого діють органи виконавчої влади), так і відповідних бюджетів місцевого самоврядування (у межах яких діють органи місцевого самоврядування), у цьому вбачається очевидний конфлікт у зв’язку з необхідністю фінансового забезпечення здійснення своїх повноважень, які, як ми вже з’ясували, є різними за своєю природою і не можуть замінювати одне одного. У ч. 2 ст. 118 та ч. 2 ст. 140 Конституції України встановлено, що особливості здійснення виконавчої влади і місцевого самоврядування в містах Києві та Севастополі, які відповідно до ч. 3 ст. 133 Конституції України мають спеціальний статус, визначаються окремими законами України. Як зазначив Конституційний Суд України у мотивувальній частині рішення від 25.12.2003 р. № 21-рп/2003 (справа про особливості здійснення виконавчої влади та місцевого самоврядування у м. Києві), Конституція України уповноважила визначити законом, якими мають бути особливості здійснення виконавчої влади і місцевого самоврядування в м. Києві порівняно із загальним порядком здійснення виконавчої влади в областях і районах та із загальним порядком здійснення місцевого самоврядування в інших, ніж міста Київ та Севастополь, населених пунктах. Таким чином, Закон України «Про столицю України — місто-герой Київ» визначив спеціальний статус м. Києва як столиці України, особливості здійснення виконавчої влади та місцевого самоврядування відповідно до Конституції України та законів України. Отже, створення в місті Києві єдиного в організаційному відношенні органу, який виконує функції виконавчого органу Київської міської ради та паралельно функції місцевого органу виконавчої влади і який з питань, віднесених до відання місцевого самоврядування, є підзвітним і підконтрольним відповідній раді, а з питань здійснення повноважень у сфері виконавчої влади - також підконтрольним відповідним органам виконавчої влади (Кабінету Міністрів України), відповідає положенням частин першої, другої статті 118, частин першої, другої статті 140 Конституції України. Однак,Конституційний Суд України вважає, що Київський міський голова виконує функції голови Київської міської державної адміністрації за законом, проводячи аналогію з заступником Міністра фінансів України, який очолює Головне контрольно-ревізійне управління України згідно з частиною першою статті 5 Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні", що є недопустимим, адже, як ми з’ясували вище, органи місцевого самоврядування та органи виконавчої влади є незалежними структурами з різноспрямованими інтересами, а Конституційний суд України навів приклад внутрішньовідомчого розподілу повноважень в системі органів виконавчої влади. До того ж, на мою думку, Конституційний суд вийшов а межі своїх повноважень, створивши нову норму, замість того, щоб тлумачити існуючі санкціоновані парламентом як єдиним законодавчим органом норми. Окреме питання – сумісництво посад голови КМДА та міського голови Києва, на яке Конституційний суд теж не дав тлумачення, натомість створив норму, просто констатувавши, що це не є сумісництвом, якщо стосується Києва. Правова позиція Конституційного Суду України стосовно особливостей здійснення виконавчої влади та місцевого самоврядування в м. Києві також висловлена у рішенні Конституційного Суду України від 13.10.2005 р. № 9-рп/2005 (справа про особливості здійснення виконавчої влади та місцевого самоврядування в районах м.Києва). По-перше, Конституція України передбачила можливість встановлення законом особливостей здійснення виконавчої влади і місцевого самоврядування як у м. Києві, так і в районах міста, порівняно із загальним порядком здійснення виконавчої влади та місцевого самоврядування в інших адміністративно-територіальних одиницях відповідно до законів України «Про місцеве самоврядування в Україні» та «Про місцеві державні адміністрації». По-друге, особливості здійснення виконавчої влади та місцевого самоврядування в м. Києві, які визначені в Законі України «Про столицю України — місто-герой Київ» полягали в тому, що місцеве самоврядування в м. Києві здійснюється територіальною громадою міста як безпосередньо, так і через Київську міську раду, районні в місті ради, які утворюють відповідно власні виконавчі органи (ч. 1 ст. 8, ст.10 Закону України «Про столицю України— місто-герой Київ»). По-третє, міська та районні в місті Києві ради на підставі Закону України «Про столицю України — місто-герой Київ» вирішували питання щодо формування власних виконавчих органів на базі відповідних державних адміністрацій, які паралельно виконують функції виконавчої влади, що є особливістю здійснення виконавчої влади в м. Києві (п. 2 розділу VII «Прикінцеві положення» вказаного Закону). | |
| Просмотров: 886 | Загрузок: 20 | Рейтинг: 0.0/0 | |
| Всего комментариев: 0 | |