| Главная » Файлы » Курсовые работы » Курсовые проекты |
Особливості формування іміджу жінки-політика
| [ Скачать с сервера (81.2 Kb) ] | 13.06.2017, 23:53 |
| Актуальність дослідження проблеми. Довгий час жінка сприймалася як «другорядна істота» в деяких країнах схоже уявлення про жінку продовжує існувати. І, на жаль, в Україні можна зустріти таку думку. Багато чоловіків не розуміють - хіба можна проміняти тихі жіночі радості: ведення господарських справ, виховання дітей - на владу, популярність, відчуття власної сили і значимості? Саме гендерну рівність справедливо називають фундаментом сучасної демократії, головною рисою якої є участь всіх громадян - як чоловіків, так і жінок у визначенні цілей і шляхів суспільного розвитку. На думку багатьох вчених та суспільних діячів наявність та участь жінок у політиці є прямим підтвердженням зрілості даного суспільства. Саме тому особливої уваги потребує розгляд проблеми щодо умов і самого формування постаті жінки-політика та її іміджу. Сучасний світовий політичний процес в цілому, і українські реалії свідчать про зростання ролі особистості політика у формуванні та функціонуванні системи політичної влади. Політичній арені завжди необхідна поява нових акторів, і в сучасному демократичному суспільстві все частіше на цю роль претендують жінки. Але для результативної участі в політичних процесах політику необхідно створити ефективний імідж, тобто цілеспрямоване застосування спеціальних технологій зі створення образу, трансльованого по різним каналам комунікації. Представляючи собою сукупність прийомів, методів, спрямованих на формування, впровадження та функціонування необхідного образу політика з метою його визнання соціумом, технології формування іміджу виступають і механізмом підтримки діяльності суб'єктів політичного процесу. Дана обставина набуває особливого значення стосовно жінки-політика. На сьогоднішній день можна констатувати явну невідповідність активної, в тому числі і на рівні прийняття рішень, участі жінок у різних сферах життєдіяльності суспільства та їх мінімальну представленість у великій політиці. Такий розклад породжує і в суспільній свідомості асиметрію у сприйнятті жінок і чоловіків в якості політичних акторів, а отже, накладає свій відбиток і на формування їхнього іміджу. Перебуваючи в постійному оточенні чоловіків і часом підсвідомо реагуючи на існуючі в суспільстві гендерні стереотипи, жінка-політик вільно чи мимоволі перекладає на себе манеру поведінки, стиль керівництва, повадки чоловіків-політиків. Відбувається так звана маскулінізація іміджу жінок-політиків, підстроювання його під якийсь «чоловічий» стандарт, що, загалом, призводить до невиправданої уніфікації стилю діяльності політиків, аж до рівня політичного лідерства. Можна констатувати, що в політичній науці не до кінця розкрита проблема формування і функціонування іміджу політика у гендерному аспекті, специфіки іміджу жінки-політика в порівнянні з чоловіком-політиком. Тому часто імідж чоловіка-лідера стає критерієм, відправною точкою загального поняття «імідж політика», а імідж жінки-політика аналізується як ступінь його «віддзеркалювання». Явно недооцінюється той колорит, який апріорі властивий жінці-лідеру. Саме тому проблема побудови ефективного іміджу жінки-політика на сучасному етапі є досить актуальною. Мета курсової роботи полягає у дослідженні особливостей формування іміджу жінки-політика. Виходячи із поставленої мети можна виявити наступні завдання курсової роботи - з’ясувати сутність, структуру та функції «іміджу» в політиці; - виокремити особливості формування іміджу жінки як політичного діяча; - окреслити основні стереотипи у побудові політичного іміджу жінки. Об’єктом курсової роботи є політичний імідж. Предметом курсової роботи є особливості формування іміджу жінки-політика Методи, що були використані в ході написання курсової роботи: -історичний (був використаний у дослідженні історії формування іміджу, був зроблений дискурс в історію для дослідження умов виникнення феномену політичного іміджу); -системний (використовувався при дослідженні політичного іміджу жінки, як багатофункціональної системи зі складовими, що її формують); -порівняльний (застосовувався при порівнянні особливостей формування політичного іміджу у жінок і чоловіків); -узагальнення та синтез (були використані при підбиванні підсумків і узагальненні матеріалу) ; -абстрагування (використовувався з метою виокремити з усього простору матеріалу необхідну для написання роботи інформацію, щодо іміджу жінки-політика). Структура роботи. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних джерел. Обсяг роботи - 31 сторінка. РОЗДІЛ I. СУТНІСТЬ, СТРУКТУРА ТА ФУНКЦІЇ ІМІДЖУ В ПОЛІТИЦІ Дуже часто послідовники політика мають справу не зі своїми особистими і безпосередніми враженнями від лідера, його діяльності та його життя, а з розповіддю про лідера, з повідомленням, підготовленим спеціально для сприйняття іншими особами, що містить певну точку зору і складеним з метою вплинути на одержувача цього повідомлення. Це повідомлення може складатися з слів, демонстрації самого лідера або його вчинків, політичних символів і т.д. Сам же образ лідера формується в результаті комунікації між політиком і аудиторією. Політичний імідж – образ, що цілеспрямовано формується й покликаний справити емоційно-психологічний вплив на певних осіб з метою популяризації, політичної реклами та ін.. Населення формує своє уявлення на підставі безпосередніх контактів, як при звичайному знайомстві, а на основі його символічних уявлень в межах суспільних комунікацій.[9, с 125] Імідж являється і політичною категорією. Він сприяє позитивному відношенню до тієї чи іншої політичної фігури. Імідж виступає певним зв’язком між політиком і аудиторією. Він відображає інтереси аудиторії, інтереси політика і намагається їх поєднати, уникаючи одностороннього тиску зверху, яке характерне тоталітарному суспільству. Дія іміджу полягає в тому, що населення отримує інформаційний і політичний продукт, який максимально відповідає їх інтересам. Населення починає відігравати більш серйозну роль в прийнятті тих чи інших рішень на державному рівні. Робота іміджмейкера полягає в тому, що він дає можливість аудиторії самій заповнювати пусті місця в самому іміджі політичного діяча. Вона ж, як правило, заповнює саме тим, що найбільш якісно на неї впливає. Аудиторія говорить і чує те, що хоче почути і сказати.[2,c78 ] Імідж може бути розділений на два типи: імідж ідеальний, той, до якого слід прагнути, і імідж реальний, який присутній насправді. Іміджмейкер зобов’язаний сумістити ці дві позиції. При цьому і перший і другий іміджі можуть бути невірними з точки зору ефективності впливу. У сучасному розумінні, «імідж» (англ. image від лат. Imago - образ, вид) - це стереотипізований образ конкретного об'єкта, що існує в масовій свідомості. Як правило, поняття іміджу відноситься до конкретної людини, але може також поширюватися на певну групу осіб. В основі іміджу лежить формальна система ролей, які людина грає у своєму житті, доповнює особливостями, рисами характеру, зовнішніми даними, одягом і іншим. Імідж формується як на основі реальної поведінки індивіда, так і під впливом оцінок і думок інших людей. Імідж являє собою образ, заснований на стереотипах, тобто образ узагальнений, спрощений і стійкий. Слід також зазначити, що для проникнення іміджу в масову свідомість треба його туди впровадити і для підтримки - актуалізувати. Для політичного успіху необхідно, щоб імідж формувався на основі реальних особливостей і властивих політичному діячу якостей. Перевагу у впровадженні слід віддавати зовнішнім характеристикам і особистим якостям, але не політичній позиції. При цьому з наявного набору характеристик обираються ті, які необхідним чином будуть впливати на громадську думку. У цілому, ми маємо можливість визначити політичний імідж як легко впізнаваний образ якого-небудь конкретного суб'єкта чи явища політичного життя, спроектувати на масову свідомість так, що ракурс його сприйняття навмисне зміщується, тобто сприйняття навмисно акцентується лише на окремих рисах.[2,c 96] Спираючись на історичний досвід, можна зробити наступний висновок: практично протягом всього існування людського суспільства фактор іміджу чинив значний вплив на перебіг політичних процесів. Саме цим обумовлений той факт, що до проблеми образу ідеальної держави, ідеального государя так чи інакше, зверталися багато мислителів давнини, античності, середніх віків та нового часу. Вони замислювалися над питаннями того, яким повинен бути правитель, або як ми називаємо його зараз - політик в очах мас, наскільки йому реально необхідно і можливо відрізнятися від уявлень про нього. Іміджмейкінг у буквальному перекладі з англійської означає «роблення іміджу». Основним поняттям у цьому процесі є «політичний імідж» (від англійського слова image, що означає зображення, ікону, подобу, копію, уявний образ, символ, зразок). Імідж - уявний образ людини, групи, організації, події, процесу або явища, створюваний професійними іміджмейкерами (буквально, українською, «творцями іміджів») у свідомості аудиторії. Імідж - не просто психічний образ свідомості як відображення реальності. Це спеціально змодельоване цілеспрямоване «відображення відображення», тобто відображення образу, уже створеного професіоналами на основі деякої реальності. Це не дзеркало, а швидше «Задзеркалля» - віртуальний образ, що включає чотири компоненти, які можна розглядати ще і як рівні структури іміджу. Перший компонент - це основа, база, деякий «вихідний матеріал» (політик, партія чи організація, що відбулося подія і т.д.), попередньо спеціально оброблений з метою мінімізації його негативних і максимізації позитивних рис у відповідності з основними параметрами оптимальної моделі іміджу, розробленої іміджмейкером. Другий компонент - це сама обрана модель іміджу, накладена на попередньо підготовлений вихідний матеріал. Третій компонент - неминучі спотворення, що вносяться каналами трансляції іміджу (перш за все засобами масової інформації) та способами його масового тиражування. Четвертий компонент - результат активної власної психічної роботи аудиторії або окремого суб'єкта сприйняття з реконструкції підсумкового цілісного іміджу в своїй свідомості на основі нав'язуваної ззовні моделі, але з урахуванням власних внутрішніх уявлень.[18,c.145] Імідж - основний компонент публічної політики. За дещо образним висловом Г.Г.Почепцова, імідж являє собою «публічне" Я "людини». Складається враження, що іміджмейкінг став стрижнем політичної діяльності. Це справедливо - в усякому разі, для публічної політики. Технологія іміджмейкінгу - основа політичного консультування. Без неї немислимий політичний PR.[17, c.163] Всі ці технології давно використовуються і в Україні. Звичайно з кожним роком технології оновлюються, теоретики і практики знаходять нові, кращі підходи до вирішення різних проблем у політичному «піарі». Імідж - це образ людини, який включає в себе як природні властивості особисті, так і спеціально вироблені, створені. Саме імідж надає політику характеристики, які не завжди є його реальними, але обовязково асоціюються з ним. В політиці імідж сприяє позитивному ставленню до тієї чи іншої політичної фігури. Імідж виступає в ролі провідника між політиком і його аудиторією. Він слугує відображенням як інтересів аудиторії, так і політика намагаючись поєднати, сполучити ці інтереси. Саме імідж скорочує шлях до електорату, оскільки електорат отримує найбільш привабливі аспекти образу політика. Крім того, він повинен відповідати ряду вимог, для того щоб легко сприйматися виборцями. Імідж пропонує матеріал, на основі якого виборці роблять свої висновки. Загалом прийнято вважати, що природа іміджу лежить в основі соціального стереотипу. Стереотип базується на певних "обєктивних" закономірностях функціонування людської психіки. Технологічно створення іміджу, по суті справи, зводиться до створення масового стереотипу. Стереотип представляє собою "форму установки", яка виникає в процесі соціальної взаємодії і яка відрізняється значною емоційною інтенсивністю і підвищеною стійкістю.[13,c.269] Імідж поєднує ряд внутрішніх і зовнішніх факторів, які відображають погляд на імідж з різних позицій: як зі сторони свого я, так із сторони інших, зі сторони реалій; і зі сторони бажань. Імідж являється комплексним поняттям. Тому аналізувати його можна, виходячи з різних перспективМожна виділити три можливі підходи до розуміння поняття «імідж»: фунціональний, при якому можна виділити різні його типи, виходячи з різного типу функціонування; контекстний , при якому ці типи ми знаходимо в різних контекстах реалізації; і зіставлювальний (порівняльний), при якому має місце порівняння близьких іміджів. Сучасна прикладна політологія виділяє декілька можливих варіантів іміджу, які притаманні функціональному підходу: дзеркальний, поточний, бажаний, корпоративний і множинний. Політичний імідж являється відображенням потреб масової свідомості. Масова свідомість формує ідеальний імідж, на відповідність з яким перевіряється реальний кандидат. На процес функціонування людської свідомості завжди впливає емоційно-ціннісні компоненти психіки, які надають значного обєктивного забарвлення тому, яким бачиться і розуміється світ. Велику роль у визначені актуальних питань масової політичної свідомості відіграє взаємодія та співвідношення свідомих та несвідомих настанов. Роль несвідомого у побудові політичного іміджу визнають всі. Але річ у тім, наскільки вагомим визнається його вплив на власне свідоме. Імідж політика формується на підставі реально властивих певній особистості характеристик, але у відповідний спосіб "препарованих" спеціалістами. Саме вони дозволяють лідеру здійснити свої функції, в тому числі переконувати населення в правильності вибраного рішення. Іміджеві характеристики являються певним спрощенням ситуації, оскільки вони зводять складну систему в ряд простих параметрів. Образ політика свідомо збагачується тими характеристиками, які потрібні для посилення значущості особи, але реально існують лише в потенції. Крім того, іміджеві характеристики вносять різноманітний вклад у формування особистої влади політичного лідера і в рівній мірі піддаються свідомому конструюванню. Характеристики лідера можна розмістити за критерієм "глибини" необхідної для їх прийняття. Це персональні (особисті) характеристики, до них відносяться: фізичні, психофізіологічні особливості, характер політичного лідера, тип особистості, індивідуальний стиль прийняття рішень. Інші якості, які є суттєвими для іміджу лідера, - "соціальні" характеристики – повязані з політичною ситуацією, якій лідер повинен відповідати. Під ними ми розуміємо статус лідера, який включає в себе статус, повязаний не тільки із займаною офіційною позицією, але також з походженням, матеріальним статусом. Символічні характеристики – повязані з потребами реальності, вони є дуже стійкими і незмінним компонентом. Візуальні характеристики іміджу найбільш характерні для політичного лідера. Не менш важливими при створені іміджу політика стають додаткові характеристики. До структури додаткових складових іміджу ми відносимо параметри альтернативного функціонування, які можуть так чи інакше змінюватися. Якщо нам складно змінити основну функцію політика (оскільки вона являється для нього визначальною), то інші функції явно можуть мати варіанти, які вигідні для лідера. Але головним правилом залишається обвязкове заповнення цього інформаційного простору (бо він може бути заповнений масовою свідомістю самостійно). [7,c.15] Загальними функціями «іміджу» є наступні: 1.Соціальна адаптація. Завдяки правильно підібраному іміджу можливо швидке входження в конкретне соціальне середовище, прихильність до себе людей, досягнення з ними найпродуктивніших і доброзичливих контактів. 2. Висвічування кращих особистісно-ділових характеристик. Це означає підкреслити свої найпривабливіші якості, викликаючи у людей довіру, симпатію і звертаючи їхню увагу на свої професійні надбання. 3. Згладжування або приховування негативних особистісних даних. Тобто з допомогою одягу, зачіски, макіяжу, чудових манер поведінки відвернути погляд людей від власних недоліків. 4. Концентрація уваги людей на себе. Іншими словами, вміння «світитися» людям завжди звертає їх увагу до того, хто випромінює неординарність і доброзичливість, а значить, вони будуть зацікавлені в спілкуванні і роботі саме з такою особистістю. 5. Розширення вікового діапазону спілкування. Це означає не замикання особистості у своєму віковому іміджі, візуальне свідоцтво сучасних манер спілкування та дотримання останніх тенденцій моди, що дозволить розширити коло контактів і успішно займатися професійною діяльністю в різновікових соціумах. Що стосується комунікативного аспекту іміджу в політиці, то у нього теж є ряд важливих функцій, а саме їх три: перша - полегшити аудиторії сприйняття інформації про політику: "Масова свідомість не може сприйняти всю суму інформації про політичного діяча, але з радістю згідна отримувати ключову інформацію, в якій задані всі основні параметри, що характеризують лідера" [12,c258]. Друга функція - забезпечити режим найбільшого сприяння сприйняттю особистості політика, проектуючи на аудиторію ті його характеристики, які є найбільш переважними в конкретному електоральному середовищі. Третя функція - підготувати грунт для формування установки на обрання саме цього кандидата. "Ми повинні бути досить точними в цьому пункті: вибір визначається іміджем, а не людиною, оскільки 99% виборців не мають контактів з ним. Важливо не те, що він собою являє, а те, що проектується, і, якщо бути більш точним, - не те, що проектується, а те, що виборець отримує. Не людину ми повинні міняти, а одержуване враження ", - так визначали стратегію своїх дій організатори виборчої кампанії Р. Ніксона в 1968 р. [3,c. 98] Імідж - комунікація зі зворотним зв'язком: він повинен не тільки підлаштовуватися під очікування аудиторії, а й весь час змінюватися, щоб задовольняти ці очікування повністю. Імідж - особливий тип комунікації, свого роду дзеркало "для героя": він активізує в аудиторії ті якості, якими вона вже в якійсь мірі володіє. Крім комунікативної функції іміджу, фахівці відзначають і інші - номінативну, естетичну, адресну [12,c.260]. Під номінативною функцією іміджу мається на увазі, що він позначає, виділяє, відбудовує, диференціює особистість в середовищі інших, демонструє відмінні її якості, підкреслює гідності. З цим пов'язана і ще одна функція іміджу - естетична. У комерційній рекламі імідж покликаний облагородити враження, вироблене на публіку товаром, фірмою, організацією. Це повною мірою відноситься і до іміджу політичного, оскільки імідж лідера - це не в останню чергу зовнішній вигляд політика, його привабливість, в тому числі і фізична, його стиль. Адресна функція передбачає, що існує зв'язок між іміджем і його цільовою аудиторією, що він відповідає на потребу, запит електорату. У сучасній російській мові англійське слово "image" наділяється великою ємністю і багатогранністю. Образ, мотив, роль, амплуа, маска, типаж, мода, установка, фасад, репутація, лицедійство, прогнозоване очікування - ось неповний перелік значень цього поняття. Граючи різноманітну роль у людській культурі, поняття "імідж" акумулює в собі різні культурно-історичні значення [13,c. 215]. Існує безліч визначень іміджу, а також різних підходів до класифікації типології та іміджів. Таке різноманіття, в основному, є результат того, що імідж розглядається в різних аспектах - структурних, функціональних, предметних та ін. Імідж - це і "набір певних якостей, які люди асоціюють з певною індивідуальністю", і "образ, здатний надавати явищу властивості і характеристики, йому не властиві, перетворювати ці властивості і характеристики в головні, радикально змінюючи уявлення про нього", і "сприйняття вас іншими людьми ..., загальна картина вашої особи в очах оточуючих", і "звернене зовні Я людини, так зване його публічне Я" і т.д. Ці та інші визначення мають на увазі, що в комунікативному полі циркулюють різні образи: образ, яким його уявляє суб'єкт (у нашому випадку - кандидат чи політична організація); образ, цілеспрямовано створюваний; образ, що складається у свідомості об'єкта (аудиторії). Ці образи існують не відокремлено один від одного, між ними є складна система зв'язків, вони здатні один на одного впливати. РОЗДІЛ II. ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ІМІДЖУ ЖІНКИ ЯК ПОЛІТИЧНОГО ДІЯЧА Політичний імідж - це сформований у масовій свідомості емоційно забарвлений образ політичного діяча,який має характер стереотипу. Формування іміджу відбувається як стихійно, неусвідомлено, так і свідомо, коли ретельно відстежуються особливості сприйняття політика, продумується нова стратегія і тактика формування сприятливого образу.[10, с.256-257] Про імідж і його роль останнім часом говорять все частіше і серйозніше. Необхідність володіння їм стає все більш очевидною. Досвід світового цивілізованого спілкування переконливо довів, що без створення позитивного ділового іміджу наївно розраховувати на успішне ведення будь-яких справ і користуватися гідною репутацією в ділових і політичних колах. На мою думку, формування ефективного іміджу жінки політика має специфічні особливості з огляду на гендерний аспект, що у нашому суспільстві виражений дуже яскраво і місцями суперечливо. Найлегше - зробити висновок про те, що "жінка - це берегиня домашнього вогнища, вихователька дітей, кухарка і праля в сімейному житті. Роль чоловіка, як правило, зводиться до заробітку коштів для існування сім'ї, тобто чоловік умовно активний в житті суспільства. А жінка? Формуючи в собі лідера, жінка не повинна постійно доводити оточуючим і тим більше собі, що займається саме своєю справою. На це йде багато сил і власного здоров'я. Вважають, що головна перешкода ділової кар'єри багатьох жінок - в невмінні жінок ладнати між собою, "грати в команді", бути поблажливими до недоліків інших людей. Але у жінки є ряд переваг, реалізувавши які, вона може стати успішним лідером. Жінка-лідер має більш тонкий соціальний інтелект, вона тонше відчуває нюанси відносин, у тому числі і ставлення до себе. Вона вміє оцінювати і прогнозувати поведінку інших людей. Правда, її більше, ніж чоловіків, підстерігає небезпека піти на поводу у своїх емоцій. А істеричність і лідерство - речі несумісні. Жінка володіє більшою контактністю і практичністю мислення. Вважають, що чоловік схильний будувати довгострокові плани, розраховувати на довгострокову перспективу, а жінка віддає перевагу конкретно гарантованому результату, "тут і зараз". Але буває і навпаки. Жінка краще за чоловіка контролює свої і чужі помилки; вона, як правило, краще формулює свої думки і виражає ідеї. Помічено, що вона менше, ніж чоловік реагує на залицяння і сексуальні домагання в ділових відносинах. Вона чітко розрізняє справу і розваги.[20] Створення ділового іміджу необхідно розглядати як цілісну систему, що включає в себе різні аспекти різнобічних областей знання - психологію, соціологію, філософію, етикет і т.д. Вміле поєднання жіночності і ділових якостей леді і політика тільки закріпить її позиції як особистості і як фахівця в групі. Жінка-керівник певною мірою займає конкретну соціальну нішу, в якій має свої соціальні ролі. Більшість існуючих моделей, технологій і рекомендацій щодо формування політичного іміджу можна охарактеризувати як «безстатеві і безрідні». Дійсно, ми постійно говоримо «політичний лідер», але ж це, взагалі кажучи, поняття абстрактне, правда, реально завжди персоніфіковане. Замислимося, політичний лідер - хто він, а може бути - вона? Який він? Або яка вона? Дійсно, лідер в даному розумінні «завжди якийсь». Якщо уважно проаналізувати з цієї точки зору майже абсолютну більшість результатів психологічних досліджень,стосовно політичного лідерства, то можна зробити висновок, що вони можуть бути корисні політикам-чоловікам середнього віку. І все, мабуть. А якщо, наприклад, в політику активно йде молода жінка, ці рекомендації і моделі іміджу навряд чи будуть їй корисними. У зв'язку з цим облік гендерних, вікових та національних особливостей є досить актуальною проблемою в РR - діяльності, особливо в тих її напрямах, які пов'язані з формуванням певного образу керівника або політичного іміджу. Тому є необхідним розглянути особливості формування іміджу жінки – політика більш докладно.[15] В даний час жінки в усіх гілках державної влади України, і не тільки, представлені дуже і дуже скромно, хоча вони складають більше половини населення. В уряді у всіх його складах зазвичай лише один міністерський портфель дістається жінці. Дуже рідко, майже ніколи, ми можемо побачити жінку-губернатора. У Верховній Раді України VII скликання 10% жінок, що втричі менше, ніж того вимагає ООН. Керівники великих фінансово-промислових структур - чоловіки. Ситуація, прямо кажучи, незвичайна. Які її причини? Що ж, Україні і ряді подібних країн немає жінок, гідних владних повноважень? Проведене експертне опитування дало дуже цікаві результати. Виявляється, жінки-керівники набагато більш твердо і послідовно дотримуються рамок закону, тому в умовах сильного впливу тіньової і криміналізованої економіки вони просто заважають якимсь впливовим силам. У жінок-лідерів або керівників набагато менше «простих життєвих слабкостей», серед них набагато менше «життєлюбів», тому на них важко зібрати компрометуючі матеріали, звідси - вони «погано керовані». У жінок сильніше розвинена інтуїція, вони більш консервативні, тому їх важко спонукати на ризиковані або авантюрні дії, що, природно, заважає, в тому числі діянням, що видаються за «радикальні перетворення». У результаті жінки-лідери «погано вписуються в специфіку нинішньої ситуації», тому вони неугодні комусь у владі. Зусиллями ЗМІ формується упереджене і однобоке уявлення про жінку-політика. На екранах телевізорів постійно присутні два-три персонажі жінок-політиків, які в силу своєї незвичайності є, взагалі кажучи, винятком. Але їх частий показ в ефірі з приводу і без приводу, здійснюваний у повній відповідності з принципом навіювання - «повторення, повторення, повторення ...» - ставить все з ніг на голову і формує відповідний еталон-стереотип жінки-політика, який по суті справи виконує дискредитуючі функції. Проблема тут дуже серйозна. До речі, насторожене ставлення до жінок-лідерів має глибоку історію. Знаменитий давньогрецький філософ Софокл говорив: «Якщо жінку поставити нарівні з чоловіком, вона тут же починає його перевершувати». А скільки інших, менш приємних висловлювань стали буквально крилатими? Так сформувалися відповідні установки-стереотипи, і вони мають достатньо сильний вплив. Отже, які повинні бути психологічні характеристики іміджу жінки - лідера? Як зазначалося, розроблені моделі іміджів таки швидше чоловічі. Чи слід жінкам-політикам чи керівникам повністю орієнтуватися на данні «чоловічі» моделі? Напевне, це було б великою психологічною помилкою, адже чоловікоподібні жінки-керівники або політики навряд чи викличуть великі симпатії. З іншого боку, політична діяльність або робота керівника вимагають багатьох особистісно-професійних якостей, які інтегрально не залежать від статі суб'єкта діяльності. Тому образ жінки-лідера чи керівника повинен, швидше за все, володіти дещо іншою структурою, ніж чоловічий, і значимість його компонентів також повинна бути інша, але функції при цьому виконуються одні й ті ж. Проведені психологічні дослідження, експертні опитування, спостереження за успішними жінками-лідерами,що мають ефективний імідж, дозволили описати ряд найважливіших його особливостей: | |
| Просмотров: 1155 | Загрузок: 23 | Рейтинг: 0.0/0 | |
| Всего комментариев: 0 | |