| Главная » Файлы » Курсовые работы » Курсовые проекты |
Описання зовнішності методом словесного портрету
| [ Скачать с сервера (169.0 Kb) ] | 30.04.2017, 07:34 |
| Вступ Розділ 1. Словесний портрет як криміналістичне ототожнення людини за ознаками її зовнішності 1. Історія виникнення словесного портрету 2. Поняття словесного портрета 3. Правила складання словесного портрета Розділ 2. Ознаки зовнішності людини як складові словесного портрета 1. Поняття та види ознак зовнішності людини. Їх характеристика. 2. Особливі прикмети та їх роль у словесному портері зовнішності людини Висновок Список використаних джерел ВСТУП Кожній людині притаманний комплекс ознак зовнішності, які містять достатній обсяг інформації ідентифікаційного характеру для того, щоб виокремити її із значної кількості людей. Більшість ознак зовнішності, властива дорослій людині, залишається стійкою протягом тривалого періоду. Виділити їх усіх не завжди можливо, а іноді й недоцільно, оскільки встановити об’єкт розуму можна за наявності відносно невеликого комплексу характерних для нього ознак. Важливо, щоб ознаки зовнішності розшукуваної особи містили необхідний обсяг інформації, достатньої для його ототожнення. Зовнішній вигляд людини здавна використовують під упізнання та кримінальної реєстрації злочинців. Зовнішність людини залишається відносно незмінною протягом усього її життя. У кожної людини зовнішній вигляд суто індивідуальний і має здатність відображатися в матеріальних слідах та у пам’яті людини у вигляді уявних образів. Ознаки зовнішності є основою кримінальної ідентифікації під час розв’язання ідентифікаційних та діагностичних завдань. Тому і досі актуальною залишається проблема вдосконалення криміналістичних засобів та методів, які використовуються для встановлення особи. Ототожнення особи за ознаками зовнішності можна визначити як галузь криміналістичної техніки, яка вивчає ознаки зовнішності та методи їх використання для встановлення особи. Ця галузь криміналістичної техніки називається габітоскопією. Основний зміст габітоскопії становлять відомості про криміналістично значимі характеристики зовнішності людини, які сприймаються на зір, їх відображення, науково-технічні засоби та методи збирання, вивчення і використання цих даних для встановлення особи. Основоположником даної криміналістичної методики став Французький вчений А.Бертильон. Саме він вперше розробив спеціальну технологію для визначення ознак зовнішності людини і створив систему їх опису, яку назвав «словесний портрет». Вивченням такого криміналістичного методу як ідентифікація особи за ознаками її зовнішності займалися також такі вчені, як П.П. Цвєтков, З.Г. Самошина, Ю.П. Перегулкін, Ф.П. Сова, які розробили класифікацію опису ознак зовнішності. Метою даної курсової роботи є дослідження класифікації опису ознак зовнішності і застосування її в практичній діяльності в сучасних умовах. Об’єктом виступає методика складання словесного портрета, тобто ототожнення людини за ознаками її зовнішності. Предметом даної роботи є сам «словесний портрет» як система опису зовнішності людини. Отже, суть ототожнення людини за ознаками зовнішнього вигляду полягає у встановленні конкретної особи за відображеннями в інших об’єктах (фотокартках, описах зовнішнього вигляду людини). В основі такого ототожнення лежить спеціально розроблена методика, побудована на досвіді судово-слідчої практики і даних анатомії, фізіології та антропології. Основою описового методу – словесного портрета є універсальність, логічна доцільність, зрозумілість як для оперативних працівників та слідчих, так і для очевидців та осіб, залучених до розшуку та встановлення особи. РОЗДІЛ 1. СЛОВЕСНИЙ ПОРТРЕТ ЯК КРИМІНАЛІСТИЧНЕ ОТОТОЖНЕННЯ ЛЮДИНИ ЗА ОЗНАКАМИ ЇЇ ЗОВНІШНОСТІ 1. Історія виникнення словесного портрета Опис людини за ознаками її зовнішності є здавна відомим та широко використовуваним інструментом для розшуку та розслідування. Однак тільки у кінці XIX ст. дякуючи науковим дослідженням французького криміналіста-антрополога Альфонса Бертильона опис розшукуємої або встановлю¬ваної людини перетворився у спеціальну поліційну систему під назвою «Сло¬весний портрет», яку і до цього часу успішно застосовують у своїй практичній діяльності працівники правоохоронних органів усіх держав світу [6, 237], яку повніше розкрито нижче. Розглянемо розвиток застосування методу словесного портрету у хронологічній послідовності. Ще задовго до виникнення науки криміналістики в глибоку давнину в каральній практиці класового суспільства використовувалися усні або письмові описи розшукуваних осіб. Відомо опис зовнішності, що датується 14 роком до нової ери: «Молодий раб Арістогена, сина Хрізіппа, представника від Алабанда, біг в Олександрію, а ім'я його Герман, на прізвище Нейлос; він уродженець Сирії, з Бабіков, приблизно 18 років від народження, середнього зросту, безбородий, з прямими ногами, з ямкою на підборідді, з чечевицеподібною бородавкою на лівій стороні носа, з рубцем через лівий кут рота, татуйований варварськими літерами на правому зап'ясті ». Немає сумніву, що з цього опису цілком можна було розшукати втікача. Аналогічні за формою опису втікачів кріпаків є і в архівах розшукових наказів російської феодальної держави. Основоположником наукової методики словесного опису зовнішності людини по праву вважається французький криміналіст Альфонс Бертільон, що заснував в 1888 році антропометричне бюро при поліцейської префектурі Парижа. Він ввів обов'язкове вимірювання антропологічних даних засуджених злочинців, розробив правила словесного опису зовнішності, скороченим варіантом якого ми користуємося і досі. Більш докладно про життя Альфонса Бертильона і його системі антропологічної реєстрації можна ознайомитися в захоплююче написаній книзі Ю.Торвальда «Сто років криміналістики». М., 1975, в книзі Герхарда Файкса «Велике вухо Парижа» (історія Сюрте), М., 1981. У царській Росії кінця минулого і початку цього століття методика словесного портрета активно використовувалася не тільки в боротьбі з загальнокримінальними злочинами, але й для переслідування революціонерів-підпільників. В архівах царської охранки збереглися тисячі описів зовнішності відомих і маловідомих діячів більшовицького підпілля. Ось, наприклад, зовсім нещодавно опублікований циркуляр, що містить словесний портрет Леоніда Борисовича Красіна: «високого зросту, років 32-х, брюнет, борода лопатою, обличчя продовгувате, ніс великий, довгий, носить смушкову шапку і шубу, верх чорного кольору». Однак наукова методика словесного портрета знайшла своє застосування і в середовищі революціонерів. У нелегальних виданнях час від часу з'являлися такого роду нотатки: «Від виконавчого комітету. Виконавчий комітет повідомляє, що Петро Ілліч Рачковський (колишній судовий слідчий у Пінеге і в даний час прикомандирований до Міністерства юстиції ...) складається на жалованьи в III Відділенні. Його прикмети: зріст високий, статура досить щільне, волосся і очі чорні, шкіра на обличчі біла з рум'янцем, риси великі, ніс досить товстий і довгий; на вигляд років 28 - 29. Вуса густі, чорні. Бороду і баки в даний час голить. Виконавчий комітет просить остерігатися шпигуна ». Згодом Рачковський став директором Департаменту поліції. Це оголошення було дано в газеті «Народна воля» від 1 жовтня 1879. Розробка методів встановлення особи за ознаками зовнішності особливо активно стала розвиватися після Великої Жовтневої соціалістичної революції. Підготовлено ряд фундаментальних робіт з криміналістичної габітологіі - професором Терзієва Н.В. «Криміналістичне ототожнення особи за ознаками зовнішності» (М., 1956), професором Снеткова В.А. «Габітологія» (Волгоград, | |
| Просмотров: 837 | Загрузок: 26 | Рейтинг: 0.0/0 | |
| Всего комментариев: 0 | |