| Главная » Файлы » Курсовые работы » Курсовые проекты |
Облікова політика на підприємстві.
| [ Скачать с сервера (444.1 Kb) ] | 11.06.2017, 23:14 |
| Вступ Актуальність теми. Актуальність теми обумовлена тим, що категорія нематеріальних активів певною мірою є новою для господарської практики України, а також маловивченою і не до кінця розробленою. Поняття "нематеріальні активи" тільки недавно почало застосовуватися в міжнародному стандарті бухгалтерського обліку 38 "Нематеріальні активи" і Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 8 "Нематеріальні активи". Його зміст не розкритий достатньою мірою і в діючих документах, які реґламентують порядок ведення бухгалтерського обліку в Україні.Ефективне використання природних, матеріальних, трудових та фінансових ресурсів є об’єктивною умовою зростання конкурентоспроможності підприємств. При цьому значну роль відіграють також і нематеріальні активи, частка яких у теперішній час має досить великий рівень. Завдяки їх використанню збільшується ринкова вартість та підвищується інвестиційна привабливість підприємств. Метою написання квалiкацiйнoї роботи магiстра є дослідження методології та організації бухгалтерського обліку, зовнішнього та внутрішнього аудиту нематериальних активив і операцій з ними на підприємствах різних форм власності. Основними завданнями обліку нематеріальних активів є: - правильне і своєчасне документування і відображення операцій за рухом основних засобів; - контроль за зберіганням основних засобів; - правильне і своєчасне нарахування амортизації (зносу). - аналiз ефективностi використання НА. - операцiъ з НА. Трансформація господарського механізму та входження України в світовий економічний простір зумовили появу нових об'єктів та необхідність розробки такої методології обліку, яка б відповідала потребам зацікавлених користувачів та узгоджувалася з прогресивними здобутками бухгалтерської науки, узагальненими в міжнародних стандартах. До складу цих об'єктів належать і нематеріальні активи, які становлять предмет нашого дослідження. Крім того, сучасний етап розвитку елементів економічної системи України характеризується значним відставанням реального стану обліку нематеріальних активів від потреб господарської практики (щодо питань визнання, оцінки, документування, поточного обліку таких об'єктів), що унеможливлює забезпечення користувачів повною та об'єктивною інформацією. Нематерiальнi активи, організаційні засади обліку, аналізу і аудиту на ДП ПАТ «Київхліб» Макарівський хлібзавод Посада Прізвище Підпис Дата Вступ Номер сторінки 8 Студент Дарiй I.A. Керiвник Беренда Н. I Завідувач кафедри Чернелевський Л.М Сьогодні методика і принципи побудови обліку нематеріальних активів є об'єктом пильного вивчення як вітчизняної, так і світової економічної науки та практики. Зокрема, питанням організації та методики бухгалтерського обліку нематеріальних активів присвячені роботи В. Батіщева, О. Бугайчук, Н. Дзюби, О. Іванець, Л. Котенко, Т. Польової, Л. Солошенко та ряду інших. Водночас методика і принципи обліку нематеріальних активів неодноразово піддавалися критичному аналізу на сесії Міжнародної групи G20 та експертів ООН з міжнародних стандартів обліку і звітності, що обумовлює доцільність подальшої роботи в напрямку їх вдосконалення. Відсутність єдиних організаційних і методичних підходів до бухгалтерського обліку, зовнішнього та внутрішнього аудиту нематеріальні активи в системі управління підприємствами, недостатній обсяг досліджень з даної теми, а також наявність потенційних помилок щодо облікових оцінок нематеріальні активи при аудиті обумовили актуальність випускової роботи. Предметом дослідження є організація і методологія бухгалтерського обліку й аудиту нематериальних активив та операцій з ними. Об’єкт дослідження – облік, аналіз і аудит нематеріальних активiв на ДП ПАТ «Київхліб» Макарівський хлібзавод. Історія існування дочірнього підприємства ДП ПАТ «Київхліб» «Макарівський хлібозавод» розпочалася 1936 р. з переобладнання пивзаводу в пекарню. За період свого існування підприємство перетворилося з кустарної пекарні на одне з провідних підприємств району. В післявоєнні роки завод існував як райхарчкомбінат, до складу якого входили: консервно-переробний, ковбасний, кондитерський, хлібобулочний цехи, а також млин. Цей період ознаменувався переходом від кустарних саморобних печей на карусельні печі , що працювали на вугіллі. Подальше вдосконалення обладнання відбулося 1968-1970 роках із встановленням печей ФТЛ-2. Схему організаційної структури управлiння ДП ПАТ «Київхліб» Макарівський хлібзавод представлено на рис 1. Рис.1 «Схема організаційної структури управлiння ДП ПАТ «Київхліб» Макарівський хлібзавод.» З 1978 року райхарчкомбінат було передано до Київського об’єднання хлібопекарної промисловості. Саме цього року відбулося юридичне народження Макарівського хлібозаводу. Цього ж року відбувся принциповий перехід на пічне паливо.З грудня 1979 року і по цей день підприємство очолює Подоляк Андрій Олександрович. За роки його праці на чолі колективу було виконано ряд робіт по технічному переоснащенню хлібозаводу: збудовано приміщення експедиції, склад готової продукції, виробничу лабораторію, побутові приміщення, механічну майстерню, завантажувальну рампу, склад безтарного зберігання та прийманню борошна, 60-тонну вагову для зважування автомобілів, було проведено реконструкцію тістомісильного відділення, заміна обладнання цеху. Після аварії на ЧАЕС, що спричинила переселення постраждалих та істотне збільшення чисельності населення, виникла необхідність в розширенні виробництва. Саме тому в 1987 році розпочалося будівництво нового приміщення хлібобулочного цеху, в якому було змонтовано дві механізовані лінії з печами ВТЛ-2. Внаслідок чого потужність заводу зросла 30 т хлібобулочних виробів на добу. З перші роки незалежності України було прийнято рішення про перехід з пічного палива на природний газ, що значно підняло рівень культури виробництва та якість виробленої продукції. Принципове розширення груп асортименту відбулося 1993 року за рахунок встановлення кондитерської ПКЕ-09 і освоєно випуск кондитерських виробів, налагоджено виробництво макаронних виробів. Предметом гордості ДП ВАТ «Київхліб» «Макарівський хлібокомбінат» є фірмовий магазин «Гарячий хліб» та кіоск в центрі містечка. Для моніторингу використанням енергоносіїв на підприємстві встановлено прилади контролю та впроваджена IT- програма обліку електроенергії. Така увага до цього питання пояснюється піклуванням про навколишнє середовище та доцільністю трат природних ресурсів. Для покращення організації праці було впроваджена в дію локальна комп’ютерна мережа та капітальний ремонт виробничих приміщень, адміністративного корпусу, придбано та встановлено дозатори сипучих компонентів, прилади обліку витрат борошна у тістомісильне відділення. Оновлення виробничих потужностей підприємства не зупиняється і на даний момент. В 2008 році було проведено модернізацію хлібопекарської лінії №1, де на заміну тупікової печі ФТЛ-2, встановлено і освоєно енергозберігаючу піч «Мусон-Ротор 99», в 2009 році встановлено електричний парогенератор з ціллю економічного використання природного газу. В цілому Макарівський хлібокомбінат по праву славиться своїм висококваліфікованим персоналом. Підтвердженням цього є отримані титули переможця конкурсу «Кращий роботодавець року» Макарівського району Київської області 2005р., ІІ місце конкурсу «Кращий роботодавець року» 2006р., ІІ місце конкурсу «Кращий роботодавець року» 2007 р. А смачний та запашний хліб, який печуть на комбінаті, полюбляють у всьому Макарівському районі Київської області. Економічна сутність нематеріальних активів Методологічні основи формування в бухгалтерському обліку інформації про нематеріальні активи і розкриття інформації про них у фінансовій звітності визначені П(С)БО 8 "Нематеріальні активи". Згідно даного положення нематеріальні активи - це немонетарний актив, який не має матеріальної форми, може бути ідентифікований (відокремлений від підприємства) та утримується підприємством з метою використання більше одного року або одного операційного циклу, якщо він перевищує один рік для виробництва, торгівлі, в адміністративних цілях чи надання в оренду іншим особам. До монетарних активів відносяться грошові кошти, а також інші активи, які мають бути отримані у фіксованій або визначеній сумі грошей. Отже, всі інші активи є немонетарними. До них належать запаси, устаткування, меблі тощо, але вони не є нематеріальними активами, оскільки мають фізичну субстанцію. Особливістю нематеріальних активів, відповідно до їх визначення, є відсутність фізичної субстанції. Типовими прикладами таких активів є ноу-хау, товарні знаки, патенти, комп'ютерне програмне забезпечення, авторські права тощо1. Ідентифікований актив — це придбаний актив, який на дату придбання відповідає наступним критеріям: оцінка активу може бути достовірно визначена; в майбутньому при його використанні очікується отримання економічних вигод. Можливість ідентифікації означає, що актив можна відокремити від підприємства. Тобто, по відношенню до конкретного об'єкту нематеріальних активів повинна існувати можливість вилучення його з сукупного майна, зафіксованого на балансі підприємства, відокремлення його від інших активів і розпорядження ним. До складу нематеріальних активів, наприклад, не можуть бути віднесені інтелектуальні та ділові якості людини, її квадіфікаваність та здатність до праці, оскільки вони виступають відокремленою частиною свого носія і не можуть бути використані без нього. Майбутня економічна вигода - потенціал, який може сприяти надходженню на підприємство (прямо або непрямо) грошових коштів та їх еквівалентів. Група нематеріальних активів — це сукупність, нематеріальних активів однотипних за призначенням та умовами використання. У відповідності до п. 5 П(С)БО 8 нематеріальні активи поділяються на декілька груп. Право користування надрами та іншими ресурсами природи середовища - право на користування надрами, у тому числі на розробку корисних копалин, на використання водних, біологічних та інших ресурсі яке будь-яким чином впливає на рівень екологічної безпеки життєдіяльності підприємства, населеного пункту, регіону тощо Право користування геологічною та іншою інформацію про природна середовище - право на користування геологічною, геоморфологічною та іншою інформацією про стан та можливості господарського використання елементів природного середовища. Право користування земельною ділянкою - право покупця на подальше господарське або інше користування земельною ділянкою. До цього права відноситься також право оренди земельної ділянки. Товарні знаки і торгові марки - це зареєстровані символи, знаки, слова, речення, які дають власнику право виділяти або ідентифікувати певне підприємство, продукт чи послуги. Фірмова назва. Найменування юридичної особи. Права і обов'язки підприємств, пов'язані з використанням фірмового найменування, визначаються чинним законодавством. Право на корисні моделі. Об'єктом корисної моделі може бути конструктивне виконання пристрою. Право на промислові зразки - виключені привілеї на використання художньо-конструкторських рішень (дизайн), що визначають зовнішній вигляд продукції. Право на сорт рослин - затверджує авторство на сорт та виключне право на його використання. Список родів та видів рослин, на сорти яких видаються патенти, визначається Кабінетом Міністрів України. Право на ноу-хау - право на нові технології, технічні та інші рішення що приносять прибуток в процесі виробничо-господарської діяльності. Право на програми для ЕОМ - право на опублікування, відтворення. розповсюдження та інші дії по введенню в господарський обіг сукупності даних і команд, призначених для функціонування ЕОМ та інших комп'ютерних пристроїв з метою отримання результату. Право на бази даних - право на опублікування, відтворені розповсюдження та індії дії щодо введення в господарський обіг сукупності даних (статей, розрахунків тощо), які систематизовані для пошуку та обробки з допомогою ЕОМ. Право на використання економічних та інших привілеїв — права.використання податковими, господарськими та іншими привілеями. Визначаються на підставі документів, що засвідчують ці права. Право користування податковими привілеями визначається на підставі інформації, наданої податковою адміністрацією Гудвіл відповідно до П(С)БО 19 - це перевищення вартості придбання над часткою покупця у справедливій вартості придбаних ідентифікованих активів та зобов'язань на дату придбання.Тобто, вартість будь-якого підприємства, взятого в цілому як єдиного майнового господарського комплексу, відрізняється від сукупноі вартості його активів та зобов'язань. Іншими словами, між вартістю підприємства та чистою вартістю його майна завжди існує різниця. Ця різниця і є гудвілом, вола може бути або позитивною, або негативною Позитивний гудвіл означає, що вартість підприємства перевищує сукупну вартість його активів та зобов'язань через наявність стабільних покупців, визнану ділову репутацію, діяльність у сфері маркетингу та збуту, технічні ноу-хау, ділові зв'язки, досвід управління, рівень кваліфікації персоналу тощо. Таким чаном, позитивний гудвіл - це надбавка до ціни, яку сплачує покупець в очікуванні майбутніх економічних вигод. На противагу негативний гудвіл - це свого роду знижка з ціни, яка засвідчує відсутність цих факторів. В обліку і фінансовій звітності нематеріальні активи поділяються за кількома ознаками (рисунок 2). Рисунок 2 - Класифікація нематеріальних активів в обліку і звітності Класифікація нематеріальних активів за способом отримання пов’язана з особливостями їх визнання та оцінки в обліку і звітності. У розрізі груп повинен бути організований облік нематеріальних активів за субрахунками рахунку 12 “Нематеріальні активи”. Група нематеріальних активів – сукупність однотипних за призначенням та умовами використання нематеріальних активів. Витрати на придбання або створення нематеріальних активів до їх введення в експлуатацію збираються на балансовому рахунку 15 “Капітальні інвестиції”, субрахунку 154 “Придбання (створення) нематеріальних активів”. Нормативна база 1. Закон України "Про охорону прав на промислові зразки" від 15 грудня 1993 р. № 3688-ХІІ, із змінами і доповненнями. Правова охорона надається промисловому зразку, що не суперечить публічному порядку, принципам гуманності і моралі та відповідає умовам патентоспроможності. Об'єктом промислового зразка може бути форма, малюнок чи розфарбування або їх поєднання, які визначають зовнішній вигляд промислового виробу і призначені для задоволення естетичних та ергономічних потреб. Згідно з цим Законом не можуть одержати правову охорону: - об'єкти архітектури (крім малих архітектурних форм), промислові, гідротехнічні та інші стаціонарні споруди; - друкована продукція як така; - об'єкти нестійкої форми з рідких, газоподібних, сипких або подібних до них речовин тощо. 2. Закон України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" від 15 грудня 1993 р. № 1771-3, в редакції від 1 червня 2000 р. Установа забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони прав на винаходи і корисні моделі, для чого: - організовує приймання заявок, проведення їх експертизи, приймає рішення щодо них; - видає патенти на винаходи і корисні моделі, забезпечує їх державну реєстрацію; - забезпечує опублікування офіційних відомостей про винаходи і корисні моделі; - здійснює міжнародне співробітництво у сфері правової охорони інтелектуальної власності і представляє інтереси України з питань охорони прав на винаходи і корисні моделі в міжнародних організаціях відповідно до чинного законодавства; - організовує інформаційну та видавничу діяльність у сфері правової охорони інтелектуальної власності; - організовує науково-дослідні роботи з удосконалення законодавства та організації діяльності у сфері правової охорони інтелектуальної власності; - організовує роботу щодо перепідготовки кадрів державної системи правової охорони інтелектуальної власності; - доручає закладам, що входять до державної системи правової охорони інтелектуальної власності, відповідно до їх спеціалізації, виконувати окремі завдання, що визначені цим Законом, Положенням про Установу, іншими нормативно-правовими актами у сфері правової охорони інтелектуальної власності; здійснює інші повноваження відповідно до законів. Фінансування діяльності Установи провадиться за рахунок коштів Державного бюджету України. 3. Закон України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" від 15 грудня 1993 р. № 3689-ХІІ, із змінами і доповненнями. Правова охорона надається знаку, який не суперечить публічному порядку, принципам гуманності і моралі та на який не поширюються підстави для відмови в наданні правової охорони, встановлені цим Законом. Об'єктом знака може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, у тому числі власні імена, літери, цифри, зображувальні елементи, кольори та комбінації кольорів, а також будь-яка комбінація таких позначень. Право власності на знак засвідчується свідоцтвом. Строк дії свідоцтва становить 10 років від дати подання заявки до Установи і продовжується Установою за клопотанням власника свідоцтва щоразу на 10 років, за умови сплати збору в порядку, встановленому пунктом 2 статті 18 цього Закону. Порядок продовження строку дії свідоцтва встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері інтелектуальної власності. { Пункт 3 статті 5 із змінами, внесеними згідно із Законом. Дія свідоцтва припиняється достроково за умов, викладених у статті 18 цього Закону. Обсяг правової охорони, що надається, визначається зображенням знака та переліком товарів і послуг, внесеними до Реєстру, і засвідчується свідоцтвом з наведеними у ньому копією внесеного до Реєстру зображення знака та переліком товарів і послуг. Право на одержання свідоцтва у порядку, встановленому цим Законом, має будь-яка особа, об'єднання осіб або їх правонаступники. Право на одержання свідоцтва має заявник, заявка якого має більш ранню дату подання до Установи або, якщо заявлено пріоритет, більш ранню дату пріоритету, за умови, що вказана заявка не вважається відкликаною, не відкликана або за нею Установою не прийнято рішення про відмову в реєстрації знака, можливості оскарження якого вичерпані. 4. Закон України "Про авторське право і суміжні права" від 23 грудня 1993 р. № 3792-ХІІ, зі змінами і доповненнями. Дія цього Закону поширюється на: а) твори, зазначені у частині першій статті 8 цього Закону, і об'єкти суміжних прав, зазначені у статті 35 цього Закону, незалежно від місця їх першого оприлюднення (або не оприлюднені, але знаходяться в об'єктивній формі на території України), авторами яких або особами, яким належить авторське право і (або) суміжні права на них, є фізичні особи, які є громадянами України або не є її громадянами, але мають постійне місце проживання на території України, або юридичні особи, які мають місцезнаходження на території України; б) твори, зазначені у частині першій статті 8 цього Закону, і об'єкти суміжних прав, зазначені у статті 35 цього Закону, вперше оприлюднені на території України або вперше оприлюднені за межами України, але після цього протягом 30 днів оприлюднені на території України; в) передачі організацій мовлення, що мають місцезнаходження на території України і здійснюють передачі за допомогою передавачів, розташованих на території України; г) твори архітектури і скульптури, які об'єктивно знаходяться на території України; д) твори та об'єкти суміжних прав, які охороняються відповідно до міжнародних договорів України. Положення цього Закону спрямовані на захист особистих немайнових прав і майнових прав: а) суб'єктів авторського права, зазначених у статті 7 цього Закону, і суб'єктів суміжних прав, зазначених у частині першій статті 36 цього Закону, які є громадянами України або не є громадянами України, але мають постійне місце проживання на території України (для юридичних осіб - місцезнаходження на території України), незалежно від того, на якій території вперше були оприлюднені їх твори чи об'єкти суміжних прав; б) суб'єктів авторського права, зазначених у статті 7 цього Закону, і суб'єктів суміжних прав, зазначених у частині першій статті 36 цього Закону, незалежно від їх громадянства і постійного місця проживання (для юридичних осіб - їх місцезнаходження), твори чи об'єкти суміжних прав яких вперше оприлюднені на території України або не оприлюднені, але які знаходяться в об'єктивній формі на території України; в) суб'єктів авторського права, зазначених у статті 7 цього Закону, і суб'єктів суміжних прав, зазначених у частині першій статті 36 цього Закону, незалежно від їх громадянства і постійного місця проживання, твори чи об'єкти суміжних прав яких вперше оприлюднені в іншій країні та протягом 30 днів після цього оприлюднені на території України; г) інших осіб, які мають авторське право і (або) суміжні права. Суб'єктам авторського права і (або) суміжних прав, незалежно від їх громадянства, твори чи об'єкти суміжних прав яких вперше оприлюднені на території іншої держави або не оприлюднені, але знаходяться в об'єктивній формі на території іншої держави, правова охорона надається відповідно до міжнародних договорів України. 5. Закон України "Про охорону прав на зазначення походження товарів" від 16 червня 1999 р. № 752-ХІУ. Правова охорона надається кваліфікованому зазначенню походження товару, що вказує на конкретне географічне місце, з якого походить товар, і на яке не поширюються встановлені цим Законом підстави для відмови в наданні правової охорони. Правова охорона надається назві місця походження товару, щодо якої виконуються такі умови: а) вона є назвою географічного місця, з якого даний товар походить; б) вона вживається як назва даного товару чи як складова частина цієї назви; в) у вказаному цією назвою географічному місці об'єктивно існують характерні природні умови чи поєднання характерних природних умов і людського фактора, що надають товару особливих властивостей порівняно з однорідними товарами з інших географічних місць; г) позначуваний цією назвою товар має відповідні властивості, що виключно або головним чином зумовлені характерними для данного географічного місця природними умовами чи поєднанням цих умов з характерним для данного географічного місця людським фактором; д) виробництво (видобування) і переробка позначуваного цією назвою товару здійснюються в межах зазначеного географічного місця. Незалежно від умов, передбачених цією частиною, назва географічного місця вважається назвою місця походження товару у разі, коли сировина для виробництва товару походить з іншого географічного місця, ніж географічне місце виробництва товару, якщо географічне місце виробництва (видобування) сировини визначене, існують спеціальні умови виробництва такої сировини та встановлено контроль за їх дотриманням. { Частину третю статті 7 доповнено абзацом згідно із Законом N 254-VI від 10.04.2008 } 4. Правова охорона надається географічному зазначенню походження товару, щодо якого виконуються такі умови: а) воно є назвою географічного місця, з якого даний товар походить; б) воно вживається як назва даного товару чи як складова частина цієї назви; в) у вказаному цією назвою географічному місці наявні характерні умови та/або людський фактор, що надають товару певних якостей чи інших характеристик; г) позначуваний цією назвою товар має певні якості, репутацію чи інші характеристики, в основному зумовлені характерними для даного географічного місця природними умовами та/або людським фактором; д) хоча б основна складова позначуваного цією назвою товару виробляється та/або переробляється в межах зазначеного географічного місця. Правова охорона може бути надана однаковим зазначенням походження товару, що використовуються для позначення різних за властивостями однорідних товарів, за умови забезпечення при використанні цих зазначень відмінностей, достатніх для запобігання введенню в оману споживачів щодо дійсної ідентифікації товарів. Правова охорона надається омонімічним зазначенням походження товару за умови забезпечення запобігання введенню в оману споживачів щодо дійсної ідентифікації товару, географічного місця походження товару або його меж. 8. Закон України "Про захист від недобросовісної конкуренції" від 7 червня 1996 р. № 236/96. Недобросовісною конкуренцією є будь-які дії у конкуренції, що суперечать торговим та іншим чесним звичаям у господарській діяльності. { Частина перша статті 1 із змінами, внесеними згідно із Законом N 689-VI від 18.12.2008 } Недобросовісною конкуренцією є дії у конкуренції, зокрема визначені главами 2-4 цього Закону. { Частина друга статті 1 в редакції Закону N 689-VI від 18.12.2008 } Терміни, які вживаються для цілей цього Закону, визначені Законом України "Про захист економічної конкуренції" . Застосування Закону Закон застосовується до відносин, у яких беруть участь суб'єкти господарювання у зв'язку з недобросовісною конкуренцією, у тому числі у разі вчинення ними дій за межами України, якщо ці дії мають чи можуть мати негативний вплив на конкуренцію на її території, якщо інше не встановлено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. 9. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 8 "Нематеріальні активи", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 18 грудня 1999 р. Це Положення (стандарт) визначає методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про нематеріальні активи і незавершені капітальні інвестиції в нематеріальні активи (далі - нематеріальні активи) та розкриття інформації про них у фінансовій звітності. Норми цього Положення (стандарту) застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами (далі - підприємства) усіх форм власності (крім бюджетних установ та підприємств, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності). Це Положення (стандарт) не поширюється на гудвіл та операції з нематеріальними активами, особливості обліку яких визначаються іншими положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку. 10. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 19 "Об'єднання підприємств", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 7 липня 1999 р. № 163. Це Положення (стандарт) визначає порядок відображення в обліку і звітності придбання інших підприємств та/або об'єднання видів їх діяльності, гудвілу, який виник при придбанні, а також розкриття інформації про об'єднання підприємств та/або видів їх діяльності. 2. Норми цього Положення (стандарту) застосовують підприємства, організації та інші юридичні особи (далі - підприємства) усіх форм власності (крім бюджетних установ та підприємств, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності). 3. Це Положення (стандарт) не застосовується до обліку часток у спільних підприємствах та дооперацій щодо об'єднання підприємств та/або видів їх діяльності, які: 3.1. Поєднуються для створення спільного підприємства. 3.2. Перебувають під спільним контролем. 3.3. Поєднуються шляхом злиття. 11. Порядок експертної оцінки нематеріальних активів, затверджений наказом Фонду державного майна України та Державного комітету з питань науки і технологій від 27 липня 1995 р. Цей Порядок розроблено відповідно до Методики оцінки вартості об'єктів приватизації, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 1995 року . Експертна оцінка нематеріальних активів відповідно до цього Порядку проводиться щодо об'єктів приватизації незалежно від галузі господарства, до якої вони належать, у разі створення на їх основі акціонерних товариств. Рішення про експертну оцінку нематеріальних активів приймає комісія по приватизації (корпоратизації). Експертній оцінці згідно з цим Порядком підлягають нематеріальні активи, не відображені в балансі підприємства. Нематеріальні активи, перелічені в пункті 8, підлягають інвентаризації відповідно до пункту 21 Положення про інвентаризацію майна державнихпідприємств, що приватизуються, а також майна державних підприємств таорганізацій, яке передається в оренду, затвердженого постановою КабінетуМіністрів України від 2 березня 1993 року. Нематеріальні активи, перелічені в пунктах 9, 10, 11 цього Положення, оцінюються комісією по приватизації (корпоратизації). За рішенням органу приватизації в окремих випадках для експертної оцінки вартості нематеріальних активів, перелічених в пунктах 8-11 цього Порядку, можуть залучатися експерти відповідно до Положення про порядок проведення експертної оцінки державного майна України від 2 лютого 1995 року N 100. У разі виявлення нематеріальних активів, що згідно з законодавством не підлягають приватизації, орган приватизації вирішує питання вилучення їх вартості із вартості цілісного майнового комплексу для вирішення організаційно-правових питань їх використання. Розділ І. Організація обліку на ДП ПАТ «Київхліб» Макарівський хлібзавод, фінансовий та податковий облік нематерiальних активiв. 1.1. Організація обліку на ДП ПАТ «Київхліб» Макарівський хлібзавод та коментар його облікової політики Бухгалтерія підприємства ДП ПАТ «Київхліб» Макарівський хлібзавод має централізовану організаційну структуру, тобто бухгалтерія підприємства складається з декількох відділів, кожний з яких відповідає за окрему сферу обліку, при цьому усіх відділи безпосередньо підпорядковані Головному бухгалтеру підприємства. Загальна організаційна структура бухгалтерії підприємства ДП ПАТ «Київхліб» Макарівський хлібзавод зображена на наведеному нижче рисунку 1.3. Рис. 1.1.1 Організаційна структура бухгалтерії ДП ПАТ «Київхліб» Макарівський хлібзавод Нематерiальнi активи, організаційні засади обліку, аналізу і аудиту на ДП ПАТ «Київхліб» Макарівський хлібзавод Посада Прізвище Підпис Дата Рoздiл I Організація обліку на підприємстві, фінансовий, управлінський та податковий облік нематерiальних активiв. Номер сторінки Студент Дарiй I.A. Керiвник Беренда Н. I Кoнсультант з компютеризацii Чорна В. О 19 Завідувач кафедри Чернелевський Л.М Структура бухгалтерії підприємства складається з наступних відділів та облікових груп: • група обліку основних засобів; • група обліку виробничих запасів; • група обліку розрахункових і касових операцій; • група обліку матеріальних витрат і калькуляції собівартості; • група зведеного обліку. Групою обліку основних засобів ведеться облік основних засобів та нематеріальних активів підприємства. До обов'язків обліковців цієї групи входить: синтетичний та аналітичний облік власних та отриманих на умовах фінансового лізингу об'єктів основних засобів і орендованих цілісних майнових комплексів, які віднесені до складу основних засобів; облік нематеріальних активів; нарахування та облік зносу (амортизації) основних засобів та нематеріальних активів; контроль за станом незавершеного будівництва; аналіз ефективності використання основних фондів підприємства. Групою обліку виробничих запасів ведеться синтетичний та аналітичний облік запасів сировини, основних і допоміжних матеріалів, палива, покупних напівфабрикатів і комплектуючих виробів, запасних частин, тари, будівельних матеріалів, інших матеріалів, призначених для споживання в ході нормального операційного циклу. Крім того, до обов'язків цієї облікової групи входить синтетичний та аналітичний облік готової запасів готової продукції на складі та контроль за витрачанням матеріалів. Група обліку розрахункових і касових операцій призначена для ведення обліку заробітної плати та її розподілення, безпосереднє здійснення обліку розрахунків з покупцями і постачальниками та обліку касових операцій підприємства. Крім того, цією обліковою групою здійснюється аналітичний та синтетичний облік дебіторської й кредиторської заборгованості та розраховується резерв сумнівних боргів. Група обліку матеріальних витрат і калькуляції собівартості здійснює обробку та групування інформації щодо витрат підприємства відповідно до економічних елементів та калькуляційних статей та здійснює калькуляцію собівартості продукції. Цим обліковим підрозділом також здійснюється структурний аналіз собівартості продукції та контролюються відхилення від запланованих нормативів. Група зведеного обліку здійснює зведення усієї облікової інформації щодо діяльності підприємства, визначає фінансових результатів та складає статистичну та фінансову звітність. Ця група також здійснює загальний аналіз ефективності господарської діяльності підприємства та контролює виконання виробничих планів та нормативів. Бухгалтерія очолюється головним бухгалтером, який відповідає за стан та ведення бухгалтерського обліку на підприємстві. До обов'язків головного бухгалтеру підприємства ДП ПАТ «Київхліб» Макарівський хлібзавод, відповідно до закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", входить: • забезпечення дотримання на підприємстві встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку, складання і подання у встановлені строки фінансової звітності; • контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій; • участь в оформленні матеріалів, пов'язаних з нестачею та відшкодуванням втрат від нестачі, крадіжки і псування активів підприємства; • забезпечення перевірки стану бухгалтерського обліку у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах підприємства. З головним бухгалтером також повинен узгоджуватися прийом (призначення), переклад і звільнення матеріально відповідальних працівників. Загальні відомості щодо обліку на підприємстві відображені в облікових регістрах (журнал господарських операцій, шахова відомість, оборотна відомість). Журнал господарських операцій містить інформацію про здійснені протягом звітного періоду господарські операції, зміст яких заносяться до журналу у хронологічному порядку за відповідним порядковим номером. Щодо кожної господарської операції у журналі вказується її сума та відповідна кореспонденція рахунків. Підсумок з журналу господарських операцій повинний дорівнювати сумі дебетовому та кредитовому обороту з оборотної відомості. Ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової і статистичної звітності на ДП ПАТ «Київхліб» Макарівський хлібзавод здійснюється на підставі нормативно-правових документів, що розробляються органами, на які покладено обов'язки регулювання у країні питань обліку і звітності. Це дає змогу вести бухгалтерський облік і складати фінансову звітність за єдиними принципами й формою і таким чином забезпечувати порівнянність облікової інформації. Однак це не означає, що підприємство, виходячи з конкретних умов господарювання, не може вибирати найбільш прийнятні для нього форми ведення обліку. Термін "облікова політика", визначений Законом України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні", означає сукупність принципів, методів і процедур, що використовується підприємством для складання та подання фінансової звітності. Однак облікова політика визначає також способи організації та ведення бухгалтерського обліку на підприємстві, з урахуванням конкретних умов його діяльності. Облікову політику можна розглядати, з одного боку, як сукупність прийомів і методів, за допомогою яких здійснюється керівництво бухгалтерським обліком в Україні в особі уповноважених на те законодавчих та виконавчих органів влади, з іншого — як сукупність конкретних методів і способів організації та форм бухгалтерського обліку, прийнятих підприємством на підставі загальних правил і особливостей господарської діяльності. Облікова політика ДП ПАТ «Київхліб» Макарівський хлібзавод враховує такі важливі фактори: форму власності та організаційно-правову структуру підприємства; вид економічної діяльності, що зумовлює особливості та умови облікової роботи; параметри підприємства за обсягами діяльності, номенклатури продукції, чисельності працюючих тощо; відносини з податкового системою, наявність пільг та умови їх отримання; умови забезпечення підприємства ресурсами та умови реалізації готової продукції; матеріально-технічне забезпечення обліково-аналітичної роботи підприємства та рівень забезпеченості кваліфікованими обліковими працівниками; умови організації та стимулювання праці, відповідальності тощо. Облікову політику ДП ПАТ «Київхліб» Макарівський хлібзавод визначає самостійно в особі його керівника та головного бухгалтера відповідним наказом чи розпорядженням з обов'язковим розкриттям в окремих розділах методичних принципів побудови бухгалтерського обліку, техніки його ведення та складання фінансової і статистичної звітності, організації роботи бухгалтерської служби. Чинне законодавство надає широкі права стосовно формування облікової політики. ДП ПАТ «Київхліб» Макарівський хлібзавод самостійно визначає параметри та напрями облікової політики; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з дотриманням єдиних методологічних засад та з урахуванням особливостей господарської діяльності й наявної технології обробки облікових даних; розробляє систему і форми управлінського обліку, звітності й контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів; затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку; може виділяти на окремий баланс філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які зобов'язані вести бухгалтерський облік, з наступним включенням їх показників до фінансової звітності підприємства. У формуванні облікової політики визначальна роль належить керівнику і головному бухгалтеру. Від їх компетенції та взаємостосунків залежить успішне здійснення (провадження) облікової політики підприємства. Головний бухгалтер має певні обов'язки, зокрема забезпечує дотримання на підприємстві встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку, складання і подання в установлені терміни фінансової і статистичної звітності; організовує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій; бере участь в оформленні матеріалів, пов'язаних з нестачею та відшкодуванням втрат від нестачі, крадіжки і псування активів підприємства; забезпечує перевірку стану бухгалтерського обліку у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах підприємства. У свою чергу керівник підприємства зобов'язаний створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити неухильне виконання всіма підрозділами, службами та працівниками, причетними до бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів. Формуючи облікову політику, необхідно керуватися основними принципами бухгалтерського обліку та фінансової звітності: обачності, повного висвітлення, автономності, послідовності, безперервності, нарахування та відповідності доходів і витрат, превалювання сутності над формою, історичної (фактичної) собівартості, єдиного грошового вимірника та періодичності. Принцип послідовності безпосередньо стосується облікової політики підприємства. Обрана облікова політика застосовується підприємством із року в рік. У будь-якому разі вона має залишатися незмінною принаймні протягом календарного року (з 1 січня по 31 грудня). Зміна облікової політики можлива у випадках, передбачених національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, у зв'язку зі змінами в законодавстві, розробкою та застосуванням нових методів ведення обліку або суттєвими змінами в умовах роботи чи у структурі підприємства. Якщо такі зміни відбулися, то про це ґрунтовно повідомляється у пояснювальній записці до річної звітності. Розробка та прийняття облікової політики підприємством сприяє поліпшенню бухгалтерського обліку і звітності, що в кінцевому підсумку забезпечить ефективність прийнятих рішень і діяльності підприємства. 1.2 Науковi дослiдження вiтчизняних та зарубiжних вчених з облiку нематерiальних активiв. Теоретичні, методологичні та економіко-организаційні проблеми обліку нематеріальних активів були і залишаютьcя предметом наукових досліджень ведучих вітчизняних та зарубіжних вчених економіcтів. Ці питання вивчали Ф.Ф. Бутинець , С.Ф.Легенчук, А. М. Козирев , І.Т.Райковська, Л.З. Шнейдман , Хенни Ван Грюнинг та ін. Дослідження теоретичних основ і чинної практики бухгалтерсько¬го обліку, аналізу та аудиту не¬матеріальних активів дає змогу визначити ще низку нерозв'язаних проблем: недостатнє до¬слідження економічної сутності не¬матеріальних активів, розбіжність категоріально-понятійного апарату, недостатня розробленість наукової класифікації, невирішеність питань організації носіїв інформа¬ції, позабалансового обліку, амор¬тизаційної політики. Мета написання статті полягає в узагальненні підходів науковців до відображення в бухгалтерському обліку нематеріальних активів та необхідності розробки науково обґрунтованих методичних рекомендацій щодо бухгалтерського обліку та аналізу різних видів нематеріальних активів як практичного інструмента у системі управління нематеріальними активами в економіці України. Викладення основного матеріалу дослідження. Частка нематеріальних активів у розвинутих країнах становить 30–35% загальної капіталізації країни, а в окремих компаніях сягає 70%. Використання нематеріальних активів для збільшення капіталізації підприємств практикувала Японія в 1950–60-ті роки, коли вона зазнаючи економічних та фінансових труднощів скупувала в інших країнах науково-технічні продукти (патенти, ліцензії тощо). За своєю методикою здійснювала переоцінку придбаних нематеріальних активів та зараховувала їх на баланс підприємств, тим самим, вартість нематеріальних активів корпорацій перевищила вартість матеріальних. Крім цього, рішення японського уряду щодо введення поняття «Нематері¬альні активи суб’єктів господарювання» та кредитування під заставу таких активів із метою отримання оборотних коштів та їх реалізації дало розвиток науково-технічної діяльності і на підприємствах. Цій досвід успішно застосували США, Китай, країни ЄС та інші. У вітчизняній економіці, аналізуючи ситуацію, сьогодні нематеріальні активи не відіграють помітної ролі в капіталізації як підприємств, так і країни загалом. Привертає увагу стрімке скорочення нематеріальних активів у науково-технологічному, інноваційному забезпеченні (за 2007–2010 рр. – на 4,9 в.п.) з огляду на специфіку цього виду економічної діяльності вона мала би бути найвищою. Зменшення «інтелектуальної» частки нематеріальних активів вказує на недостатню увагу інноваційному розвитку та впровадженню наукомістких технологій. Отже, використання нематеріальних активів має передбачати ефективне управління ними. Основною позицією в управлінні нематеріальними активами є визначення їх вартості. Протягом всього часу діяльності підприємства нематеріальні активи частково на¬лежать до собівартості продукції. Але їх особливість полягає в тому, що вони можуть на кінець строку ви¬значеного корисного використання: • стати непридатними до по¬дальшого використання (100 % зносу); • бути придатними до подальшо¬го використання (їх потрібно переоцінювати і далі викорис¬товувати у виробничій діяль¬ності або реалізувати); • стати ціннішими, ніж їх пер¬винна вартість (потрібна оцін¬ка вартості). Методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформа¬ції про нематеріальні активи і не¬завершені капітальні інвестиції в нематеріальні активи та розкрит¬тя інформації про них у фінансовій звітності визначаються у Положен¬ні (стандартів) бухгалтерського обліку 8 «Нематеріальні активи», за¬твердженому наказом Міністерства фінансів України від 18.10.99 № 242. Для успішного використання нема¬теріальних активів необхідні прин¬ципово нові способи управління ними, що вимагає правильного ро¬зуміння їх економічної сутності, ха-рактерних рис, розробки науково обґрунтованої класифікації, яка має містити вичерпний перелік видів прав. Однак ні П(С)БО 8 «Нематері¬альні активи» , ні чинні Цивільний та Господарський кодекси не містять чіткого визначення та класифіка¬ції таких нематеріальних активів, як права інтелектуальної власнос¬ті, що на практиці призводить до неоднозначного трактування та ві¬дображення в обліку окремих видів прав. Це не дає змоги реально оці¬нити склад та структуру нематері¬альних активів. Нематеріальний актив – це іден¬тифікований немонетарний актив. Ідентифікувати нематеріальний ак¬тив можна: за його виокремленістю (підприємство може продати, орендувати, обміняти чи розподі¬лити конкретні економічні виго¬ди, пов'язані з активом, без втрати майбутніх економічних вигод, що надходять від інших активів); вар¬тість активу може бути надійно оці¬нена; за наявності юридичного або договірного права; за можливості виділення отримання майбутніх економічних вигод від активу, се¬ред загальних економічних вигод, що генерує цей актив разом з інши¬ми активами. Висновки та перспективи подальших досліджень. Отже, розробка науково обґрунтова¬них методичних рекомендацій щодо бухгалтерського обліку та аналізу різних видів нематеріальних акти¬вів дасть змогу підприємствам різ¬них галузей економіки раціонально організовувати документообіг; само¬стійно обґрунтовувати та розробля¬ти облікову політику; підвищувати аналітичність та достовірність облі¬кових даних; своєчасно формувати інформацію, необхідну для управ¬ління нематеріальними активами та визначення резервів підвищення ефективності їх використання. Облік нематеріальних активів, це перспективне направлення бухгалтерського обліку, яке потребує наукового обгрунтування та законодавчого регулювання вагомих проблем, які необхідно провести зарахунок: нормативно-законодавчого вдосконалення; введення єдиних клаcифікаційних та чітко ідентифіціруємих ознак для позначення видів, cтроків використання та інтегрованої методики обліку нематеріальних активів; вдосконалення cиcтеми відображення оціночної вартості нематеріальних активів; виявлення нових методик нарахування амортизациї НМА як cпоcобу підвищення економічного благополуччя підприємства; розробки єдиної бази документообігу первинного обліку НМА, а також індивидуальних первинних документів підприємств згідно cпецифіці їх діяльноcті. Це дозволить досягти консенсусу між теоретичною та практичною базами бухгалтерськогообліку з питань нематериальних активів, наблизитися до міжнародних стандартів, забезпечити підготовку користувачам фінансової звітності об`єктивної інформації, підвищити ефективність НМА. 1.3. 1.Фінансовий облік нематеріальних активів. Бухгалтерський облiк нематерiальних активiв ведеться в розрiзi кожного обэкта по вiдповiдних групах. Для бухгалтерського облiку НА в планi рахункiв передбачений синтетичний рахунок 12 «Нематерiальнi активи», структура якого(субрахунку) i визначаэ види (склад) нематерiальних акктивiв. Таблиця. 1.3.1 Субрахунки Види нематерiальних активiв 121 «Права користування природними ресурсами» Права користування надрами, iншими ресурсами природного середовища, геологiчною та iншою iнформацiэю про природне середовище 122 «Права користування майном» Права користування земельною дiлянкою, будiвлею, право на оренду примiщень тощо. 123 «Права на знаки для товару i послуг» Права на товарнi знаки, торгiвельнi марки, фiрмовi назви тощо. 124 «Права на обэкти промисловоii власностi» Права на винаходи, кориснi моделi, промисловi зразки, сорти рослин, породи тварин, ноу-хау, захист вiд недобросовiсноъ конкуренцiъ тощо. 125 «Авторськi та сумiжнi з ним права» Права на лiтературнi i музичнi твори, програми для ЕОМ, бази даних. 126 «Гудвiл» Перевищення вартостi придбання над часткою покупця в справедливiй вартостi придбаних активiв i зобовязань на дату придбання. 127 «Iншi нематерiальнi активи» Права на здiйснення дiяльностi,використання економiчних та iнших привiлеъв тощо. Рiзнi види нематерiальних активiв (права) передаються пiдприэмству рiзними документами, якими можуть бути: рiшення державних органiв на право пiдприэмства використовувати природнi ресурси, документи на вiдведення земельних дiлянок i родовищ, патенти, лiцензiii й iншi, котрi э пiдставою для оприбуткування нематерiальних активiв на баланс пiдприэмства. Бухгалтерським документом для оприбуткування нематерiального активу може бути, на думку багатьох бухгалтерiв-аналiтики. Акти примання-передачi(внутрiшньго перемiщення) основних засобiв типовоъ форми № ОЗ-1. У цьому випадкупоряд з найменуванням докамента в рамочцi проставляэться знак НА, який означаэ, що ообрана форма облiку основних засобiв використана для оприбуткування нематерiального активу.(табл. 1.3.2) Таблиця 1.3.2 | |
| Просмотров: 695 | Загрузок: 17 | Рейтинг: 0.0/0 | |
| Всего комментариев: 0 | |