| Главная » Файлы » Курсовые работы » Курсовые проекты |
Необхідна оборона за кримінальним правом України
| [ Скачать с сервера (65.6 Kb) ] | 30.05.2017, 01:30 |
| ЗМІСТ ВСТУП…………………………………………………………...………………3 РОЗДІЛ І. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ОБСТАВИН, ЩО ВИКЛЮЧАЮТЬ ЗЛОЧИННІСТЬ ДІЯННЯ…………………………….……..5 1.1. Кримінально-правова характеристика обставин, що виключають злочинність діяння…………………………………………………..…………..5 1.2. Необхідна оборона в системі обставин, що виключають злочинність діяння…………………………………………………………….……………….9 РОЗДІЛ ІІ. КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА НЕОБХІДНОЇ ОБОРОНИ……………………………………………………..12 2.1. Ознаки необхідної оборони……………………………………………….12 2.2. Поняття меж необхідної оборони……..………………………………….16 РОЗДІЛ ІІІ. КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВЕ ЗНАЧЕННЯ НЕОБХІДНОЇ ОБОРОНИ…………………………………………………………..…………..22 ВИСНОВКИ…………………………………………………………………….25 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ………………………...………..27 ВСТУП Нестабільність криміногенної ситуації в України, іноді неспроможність державних органів вжити реальних заходів щодо захисту життя та здоров’я, прав, свобод та законних інтересів людини та громадянина створюють в нашій державі сприятливі умови для злочинних посягань на життя людини. У розвиненому суспільстві кожна особа повинна мати максимум можливостей для захисту порушених прав, держава на конституційному рівні закріпила право кожного на самостійний захист свого життя і здоров’я, життя і здоров’я інших людей від протиправних посягань (ст. 27 Конституції України [1]). У наш час багато чого залежить від ефективності і використання кримінально-правових норм, оскільки чим вища правова активність громадян, тим право ефективніше. Але, щоб діяти у відповідності з правом, потрібні юридичні гарантії того, що той, хто діє, не відповідатиме за шкоду, яка може бути заподіяна при правомірності свого захисту. Цю проблему в Кримінальному кодексі України (далі – КК України) розкриває Розділ VIII Загальної частини «Обставини, що виключають злочинність діяння» [2]. Кримінальне законодавство передбачає достатньо широкі межі для реалізації конституційного права людини на самозахист, тобто необхідну оборону, про що йдеться у цьому Розділі КК; і тільки ч. 3 ст. 36 покладає на особу кримінальну відповідальність за перевищення меж необхідної оборони. Пленум Верховного Суду України у своїй постанові від 26 квітня 2002 р. № 1 «Про судову практику у справах про необхідну оборону» [3] звертає увагу судів на те, що вони, вирішуючи справи даної категорії, повинні виходити з того, що у відповідності до закону кожна особа має право на необхідну оборону від суспільне небезпечного посягання незалежно від можливості уникнути посягання або звернутися за допомогою до інших осіб чи органів влади, а тому точним і неухильним застосуванням закону повинні забезпечити громадянам реальну можливість активно протидіяти таким посяганням. Метою даної курсової роботи є визначення місця необхідної оборони в системі обставин, що виключають злочинність діяння, її юридичної природи та особливостей кваліфікації. Відповідно до мети були поставлені такі завдання: 1. визначити місце необхідної оборони в системі обставин, що виключають злочинність діяння; 2. визначити умови, при яких виникає стан необхідної оборони; 3. визначити межі необхідної оборони та їх місце в системі умов правомірності необхідної оборони; 4. дослідити особливості перевищення меж необхідної самооборони. Значний внесок у дослідження необхідної оборони зробили П.П. Андрушко, Ю.В. Баулін, C.B. Бородін, Л.В. Гусар, М. В.П. Діденко, М.Д. Дурманов, А.Ф. Коні, М.Й. Коржанський, С.Г. Келіна, В.М. Козак, М.М. Паше-Озерський, A.A. Піонтковський, Е.Ф. Побігайло, JI.M. Підкоритова, І.С. Тишкевич, В.І. Ткаченко, Т.Г. Шавгулідзе, М.Д. Шаргородський, М.І. Якубович та інші. Структуру курсової роботи складає вступ, три розділи, два з яких мають підпункти, висновки та список використаної літератури. Загальний обсяг роботи складають 29 сторінок. РОЗДІЛ І. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ОБСТАВИН, ЩО ВИКЛЮЧАЮТЬ ЗЛОЧИННІСТЬ ДІЯННЯ 1.1. Кримінально-правова характеристика обставин, що виключають злочинність діяння Деякі діяння за своїми рисами (особливо за характером заподіяної шкоди) дуже схожі на злочинні, проте насправді є суспільно корисними. Виділення діянь, передбаченених розділом VIII КК України як обставин, що виключають злочинність діяння, зумовлене тим, що діяння, вчинені за таких обставин є суспільно користими й не представляють суспільної небезпеки. Саме тому такі діяння не визнаються злочинами бо вони позбавлені суспільної небезпеки, хоч все ж і заподіюють шкоду охоронюваним кримінальним законом суспільним відносинам. Крім того, ці діяння попереджувально діють на тих осіб, які здатні порушити закон, бо виступають ефективним засобом попередження суспільно небезпечної поведінки. У старому КК від 1960 року були зазначені лише такі обставини, які виключають злочинність діяння як: необхідна оборона, затримання правопорушника, крайня необхідність, що за своєю правовою силою прирівнювалася до необхідної оборони. У теперішньому КК України затвердженому у 2001 році крім тих обставин, що зазначалися, були додані такі обставини як: психічний примус, фізичний примус, уявна оборона, виконання розпорядження чи наказу, дії, що пов’язані з ризиком, виконання спецзавдання з розкриття злочинної організації [2]. Беручи до уваги думку Бушуєва Г.В. [4, c. 46], то за своєю природою лише необхідна оборона, крайня необхідність, діяння вчинені з приводу затримання підозрюваного не тільки формально не є протизаконними, а також не представляють небезпеку для суспільства, тому такі відрізняють від інших обставин, що виключають злочинність діяння. Вони можуть бути суспільно корисними, тому що усувають небезпеку, що є загрозою для об’єкта, який є під охороною закону. Такої ознаки позбавлені інакші обставини за наявності якої, особа може бути звільнена від кримінальної відповідальності. У таких випадках у вчиненому завжди потрібні бути встановлені ознаки відповідного злочину, а тоді при виявлені передбачуваних умов закону, які характеризують вчинене діяння або особу, компетентні органи державної влади мають право, а й у деяких випадках передбаченим законодавством, зобов’язані звільнити особу від кримінальної відповідальності. Обставини, що виключають злочиннiсть дiяння мають спільні ознаки: 1. Діяння бувають вчинені у формі дії чи бездіяльності, бо вони являються свідомими та вольовими діями людини. До тих діянь, які можуть бути вчинені лише шляхом активних дій відносять уявну, необхідну оборону та затримання особи, що вчинила злочин. Всі інші дії можуть бути вчинені як у формі дій так і бездіяльності. 2. Видимість фактичних зовнішньосхожих ознак здійсненого вчинку та відповідно злочину. Подібні ознаки виявляються через схожість об’єкта, суб’єктивної та об’єктивної сторони діяння, яке виключає злочинність діяння та злочину, передбаченого чинним КК України. У випадку, коли протиправне діяння збігається за складом по зовнішнім ознакам з якимось іншим злочином, можна казати про обставини, які виключають злочинність діяння. 3. Ті обставини, що виключають злочинність діяння, носять за собою не злочинний характер, їм притаманна правомірність завданої шкоди. Ця правомірність базується на відповідності вчиненого вчинку, насамперед, приписам КК України та іншим галузям – цивільного, адміністративного, трудового законодавства. Інші автори виділяють такі характерні ознаки обставин, що виключають злочиннiсть дiяння: 1. дiї, вчиненi за вищевказаних обставин, мають зовнiшню схожiсть зі злочинами, тобто дiями та їх наслiдками, що характеризуються складом злочину, зазначеного у КК України; 2. дiї за наявностi таких обставин вчиняються з метою вiдвернути небезпеку заподiяння тяжкої шкоди об’єктам, що охороняються законом; 3. такi дiї за наявностi обставин, що виключають злочиннiсть дiяння, визнаються правомiрнимиі і є суспільно корисними; 4. таке вiдвернення вчиняється в одному випадку шляхом заподiяння шкоди тому, хто умисно вчиняє злочин, в iншому шляхом спричинення шкоди одним цiнностям, що охороняються законом, для вiдвернення небезпечної шкоди, що загрожує iншим, бiльш важливим суспiльним цінностям. Існують класифікації за різними підставами обставин, що виключають злочиннiсть діяння. В залежностi вiд юридичної форми тих правомiрних вчинкiв, що тiльки iз зовнiшнього боку пiдпадають пiд ознаки злочинів вони класифікуються на такі групи (традиційний поділ): 1. здiйснення свого права: необхiдна оборона, крайня необхiднiсть, затримання злочинця, виправданий ризик та iншi види здiйснення суб’єктивного права; 2. виконання юридичного обов’язку: виконання закону, виконання наказу, виконання професiйних функцiй та iншi види виконання юридичного обов’язку; 3. використання владних повноважень, наприклад, застосування сили, спецiальних засобiв та зброї, iнших заходiв примушування. Така класифiкацiя дає змогу вияснити юридичну природу та суб’єкти відповідних правомірних вчинків будь-якої обставини, що виключає злочиннiсть дiяння. Крiм того, вона дає можливiсть з’ясувати кримiнально-правовi наслiдки при вiдмовi вiд їх здiйснення, а також виявити правомірність вчинкiв, передбачених законом. Ю. В. Баулiн [5, c. 232] висловлює думку про поділ обставин, що виключають злочиннiсть дiяння на такі групи: 1. Ситуацiї вчинення особою дiяння з великим ступенем суспiльної небезпеки, яке, однак з якихось причин не передбачене кримiнальним законом в якостi злочину. Оскiльки розглянута група суспiльно небезпечної поведiнки виключає кримiнальну вiдповiдальнiсть, кримiнально-правову заборону, то такi дiяння, на думку Ю. В. Баулiна, є обставинами, що виключають кримiнальну протиправнiсть. 2. Випадки вчинення особою дiяння, яке формально вiдповiдає ознакам вiдповiдної кримiнально-правової заборони, проте за своїм змiстом або зовсiм позбавлене суспiльнї небезпеки, або, яке досягло лише такого її ступеня, який характерний не для злочину, а для правопорушення, що передбачено іншим законодавством: адміністративним, трудовим і т. д. Такi обставини, на його думку, виключають суспiльну небезнеку злочинного дiяння. 3. Обставини, що виключають i суспiльну небезпеку, i протиправнiсть дiяння. Деякі обставини, що виключають злочинність діяння є суспільно корисними та мають позитивний вплив на соціальні цінності, тобто вiдповiдають ознакам правомiрної поведiнки. До таких відносять необхiдну оборону, крайню необхiднiсть, виконання службового обов’язку. Такi діяння виключають соцiально-полiтичний змiст i юридичну форму не лише злочину, а й будь-якого iншого правопорушення. На погляд автора, традиційний поділ обставин, що виключають злочинність діяння, на три групи є більш доцільним та оптимальним, бо саме він дає підстави та основи задля виявлення юридичної природи таких обставин та віділення певного кола суб’єктів для кожного з видів, що в свою чергу відіграє велику роль саме при визначенні рівня правомірності вчинків, що за складом (суб’єктом, об’єктом, об’єктивною та суб’єктивною сторонами) схожі на злочини, але саме за конкретних обставин справи мають приймають статус таких, що виключають злочинність діяння. 1.2. Необхідна оборона в системі обставин, що виключають злочинність діяння Необхідна оборона є однією з обставин, які виключають злочинність діяння. Слід зазначити, що існує кілька поглядів на її юридичну природу. З одного боку, вона характеризується відсутністю суспільної небезпеки діяння, з іншого – відсутністю протиправності. На нашу думку, навряд чи можна погодитися з тим, що необхідна оборона виключає суспільну небезпеку діяння, оскільки суспільна небезпека – це об’єктивна категорія, що не є результатом оцінки ситуації законодавцем чи судом, а існує або не існує в реальності. Оцінюється у даному випадку не сам факт необхідної оборони, а її наслідки, тобто заподіяння шкоди нападнику або його правам чи інтересам, фактично, охоронюваним законом благам (законом охороняється життя, права та інтереси всіх без винятку громадян). Таким чином, діяння, вчинене в рамках використання громадянином необхідної оборони підпадає під ознаки суспільно небезпечного. І якщо, наприклад, захищаючи власне життя, особа позбавляє іншу особу життя, використовуючи право на необхідну оборону, то факт позбавлення життя людини не буде «нейтральним» вчинком. Цей вчинок буде суспільно небезпечним, хоча й допустимим. Необхідна оборона – це правомірна захист від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння шкоди посягає особі. Дії, вчинені в стані необхідної оборони, являються правомірними, суспільно корисними, виключають суспільну небезпеку і протиправність і, отже, злочинність діяння і кримінальну відповідальність. Ми дозволимо собі не погодитися з точкою зору, якої дотримувалася більшість учених радянського періоду, які займалися дослідженням даних питань, щодо того, що необхідна оборона є суспільно корисним явищем. На нашу думку, вона є соціально допустимою. Не можна вважати суспільно корисним позбавлення людини життя або заподіяння їй тілесних ушкоджень при необхідній обороні. Хоча в цьому випадку такі дії не будуть злочином, проте подібна поведінка не приносить ніякої суспільної користі, вона лише допускається за конкретних умов. Враховуючи той факт, що в Україні життя людини, її права, свободи та законні інтереси охороняються законом, а сама людина визнається найвищою соціальною цінністю, на нашу думку, необхідну оборону слід вважати не суспільно корисним, а соціально допустимим явищем. У зв’язку з цим можна виділити кілька важливих моментів: 1. Право на необхідну оборону – це самостійне , невід’ємне право будь-якої людини на самозахист. Це природне право людини, нічим не обмежене право, за винятком випадків, коли людина виходить за межі необхідності. 2. Необхідна оборона допускається щодо всіх правоохоронних інтересів. Інакше кажучи, шляхом необхідної оборони можна захищати свої особисті інтереси (життя, здоров’я, свободу та ін.), інтереси близьких, третіх осіб, отже громадські та державні інтереси. 3. Необхідна оборона має важливе значення як профілактичний засіб. Інакше кажучи, норма про необхідну оборону має передбачаючий характер. 4. Норма про необхідну оборону – це норма заохочувальна, бо вона заохочує громадянина на оборону і виключає його відповідальність за правомірну оборону [6, c. 50]. Для того щоб необхідна оборона не була перевищена, потрібне дотримання певних умов. Для цього необхідно встановити підстави необхідної оборони та її ознаки. Підставою необхідної оборони є суспільно небезпечне посягання і, якщо ця підстава відсутня, питання про необхідну оборону не може бути поставлене. | |
| Просмотров: 771 | Загрузок: 38 | Рейтинг: 0.0/0 | |
| Всего комментариев: 0 | |