| Главная » Файлы » Курсовые работы » Курсовые проекты |
Міжнародний захист авторського права
| [ Скачать с сервера (72.1 Kb) ] | 27.05.2017, 23:43 |
| План Вступ------------------------------------------------------------------------------------------3 І Розділ : Поняття авторського права-----------------------------------------------4 ІІ РОЗДІЛ : Історія формування системи міжнародного авторського права-----------------------------------------------------------------------------------------11 2.1: Поняття авторського права. Ретроспектива-------------------------------11 2.2: Формування сучасної системи міжнародного авторського права---15 ІІІ Розділ: Міжнародний захист авторського права---------------------------20 IV Розділ: Україна в системі міжнародних договорів щодо захисту авторського права. Захист авторського права в Україні---------------------28 Висновок------------------------------------------------------------------------------------33 Вступ Крокуючи життям, кожна людина, перегорівши всім невічним, рано чи пізно доходить до висновку, що є лише декілька речей, які завжди резонують з внутрішньою природою. Творчість – природне покликання людини. Природний дар. Ми ж, як юристи, зобов’язані забезпечити вільну реалізацію і захист прав людини. Загальні питання міжнародної охорони прав, інтелектуальної власності, а також правова охорона авторського права та суміжних прав у ЄС досліджувалися у працях І. Близнюка, М. М. Богуславсь-кого, Е. П. Гаврилова, О. В. Єфремкіної, І. А. Зеніна, К. Леонтьева, Ю. Г. Матвеева, І. В. Сергеева, І.. В. Савельєвої, Г. О. Андрощука, Ю. Л. Бощицького, Р. В. Дроб'язко, В. С. Дроб'язко, А. С. Довгерта, С. Зотіна, О. А. Підопригори, О. О. Підопригори, О. Д. Святоцького, С. Д. Сироти та ін. Метою даної роботи є багатостороннє дослідження феномену міжнародного захисту авторського права та формування глибокого уявлення, власної думки і, можливо, критики щодо її сьогоденного функціонування. Для досягнення цього будуть описані способи тлумачення даного поняття сьогодні, описана ретроспектива формування поняття авторського права, будуть наведені історичні прототипи систем міжнародного захисту авторського права. Основоною частиною роботи стане аналіз з точки зору науки цивільного права міжнародної охорони авторського права, дослідження місця України в даній системі. Кінцевим результатом ми бачимо формування предметного уявлення про функціонування галузі права, що є для нас особливим інтересом, появу думок щодо її удосконалення. І Розділ. Поняття авторського права Якісне дослідження вимагає чіткого розуміння сфери дослідження. Відсутність конкретики породжує розпливчатість понять, а, відповідно, неможливість донесення тонкої думки до читача. Узгоджуючи наше дослідження з даною тезою, перед викладом основної інформації, необхідно конкретизувати сферу дослідження. Ми визначимо рамки значення поняття авторського поняття для подальшого оперування ним. Відповідно до роз'яснення Всесвітньої організації інтелектуальної власності (ВОІВ) під авторським правом зазвичай розуміють "надане законом право автора твору оголосити себе його творцем, відтворювати цей твір, розповсюджувати його або доводити до загального відома публіки будь-якими способами і засобами, а також виключне право надавати дозвіл іншим особам використовувати твір визначеним способом". Щодо вітчизняного законодавства, то у Цивільному кодексі чіткого визначення поняття авторського права законодавець нам не надає. Але в законі України «Про Авторське право та суміжні права» зазначено: «Цей Закон охороняє особисті немайнові права і майнові права авторів та їх правонаступників, пов'язані із створенням та використанням творів науки, літератури і мистецтва - авторське право». Дане поняття на початку дослідження розумілося нами асоціативно, при подальшому дослідженні виявилася різнобічність розуміння даного поняття. В об'єктивному розумінні авторське право являє собою сукупність правових норм, що регулюють коло суспільних відносин зі створення та використання творів науки, літератури і мистецтва. Авторське право в суб'єктивному розумінні - це особисті немайнові та майнові права, які виникають у автора у зв'язку зі створенням ним твору і охороняються законом. Щоб визначити те значення поняття, яким ми будемо оперувати в дослідженні в подальшому, варто розглянути обидва розуміння поняття При визначенні місця авторського права в системі цивільних прав та в системі українського права взагалі, виникає багато суперечностей та варіантів. Першу проблему можна назвати номінальною. Вона полягає у тому, що науковці не можуть однозначно визначити, яке місце займає авторське право в системі права. Існує позиція, що авторське право є галуззю цивільного права, підгалуззю права інтелектуальної власності, інститутом права інтелектуальної власності, галуззю інформаційного права тощо. Окрім об’єктивної невизначеності, ця проблема виникла і ніяк не вирішиться, також, через не цільове використання юридичної термінології юристами та науковцями. Для того, щоб хоч якось визначитись в цьому питанні, необхідно звернутись до теорії права та охарактеризувати ті елементи системи права взагалі, до яких можна віднести авторське право. Почнемо з галузі. Поняття галузі можна використати у двох значеннях: галузь права та галузь законодавства. Ці два поняття, хоч і є схожими та взаємопов’язаними, не є тотожними, і мають свої характерні риси. Зокрема, галузі права передує правова норма, а галузі законодавства – нормативний акт. Система галузей права складається у кожній країні історично, відповідно до опосередковуваних правом суспільних відносин, тоді як система галузі законодавства є результатом його цілеспрямованого упорядкування законодавцем. Виникнення галузі права не пов'язане з обов'язковою кодифікацією. Для галузі законодавства характерними ознаками є не тільки відповідні предмет і метод правового регулювання, а й наявність стрижневого для даної галузі кодифікаційного акта (закону, основ, кодексу). Галузь права є первинною в порівнянні з галуззю законодавства, і зважаючи на це та їх схожий зміст, не дивно, що назви відповідних галузей права та галузей законодавства збігаються. Отже галузь права - сукупність правових норм та інститутів, якими регулюються однорідні суспільні відносини. Галузь законодавства - сукупність законів та інших нормативних актів (їх частин і статей), які регулюють однорідні і порівняно самостійні групи суспільних відносин. Авторське право законодавчо входить, як мінімум, до системи цивільних прав. Цивільне право, за визначенням, є галуззю права. Відповідно постає питання, чи може галузь включати в себе іншу галузь. На захист авторського права приходить, наприклад, аргумент про те, що його регулювання не обмежується Цивільним кодексом. Самостійним нормативним актом є Закон України «Про авторське право та суміжні права». Але, порівнюючи коло питань, що регулює галузь цивільного права та авторське право не важко зрозуміти, що ширше. Лише за наявності нестандартного погляду на питання системи цивільного права, можна знайти підґрунтя для визначення авторського права галуззю. Наступним структурним елементом є підгалузь. Підгалузь права є частиною певної галузі права і об'єднує прав, норми та інститути, які регулюють суспільні відносини, що мають певне самостійне значення у межах їх відповідного типу. Водночас ці норми та інститути мають стійкий взаємозв'язок з іншими елементами даної галузі права. Інститут права - група взаємопов'язаних юридичних норм, що регулюють окр. вид суспільних відносин; елемент системи права. Інститут права здійснює комплексний вплив на поведінку фізичних та юридичних осіб у різних сферах суспільного життя. Як і право в цілому, інститут права формується об'єктивно. Однією з основн ознак інституту права є тривалість його існування. Фактично, будучи стабільно існуючим інститут може трансформуватися у підгалузь або галузь. Авторське право раціонально підпадає під дві категорії: підгалузь права та інститут права. Залишається обрати, яким саме елементом виступає авторське право. У цьому може допомогти його міжгалузевий характер. Авторське право, як у складі права інтелектуальної власності, так і саме по собі стосується не суто цивільного права, а й інших галузей права.. Таким чином, авторське право доцільніше визнавати міжгалузевим інститутом, ніж підгалуззю права, через ряд причин: • Коло питань, що регулюється авторським правом, пропорційно з іншими, що відносяться до права промислової власності, а також методи правого регулювання та основні завдання є недостатньо широкими, щоб визнавати його підгалуззю цивільного права • Авторське право включається у право інтелектуальної власності, яке, фактично, є підгалуззю цивільного права • Міжгалузевий характер авторського права автоматично відносить його до списку міжгалузевих інститутів, адже він виступає у системі українського права не тільки як складова права інтелектуальної власності, а й як окремий, автономний елемент. Наведені аргументи більш-менш чітко окреслюють позицію інституційного характеру авторського права. Хоча, варто зазначити, що визначення авторського права підгалуззю не є абсолютно помилковим. На підтримку цієї позиції приходить автономність та ґрунтовне нормативне врегулювання авторського права, а також визначення авторського права як інституту, що внаслідок своєї сталості сформувався у підгалузь цивільного права. Об’єктивне розуміння визначає авторське право як елемент, функціональну одиницю цілісної правової системи. В контексті нашої роботи нас цікавить інший ракурс розуміння даного поняття. Суб’єктивне. Авторське право в суб'єктивному розумінні - це особисті немайнові та майнові права, які виникають у автора у зв'язку зі створенням ним твору і охороняються законом. Зміст нашої роботи буде опиратися на суб’єктивний ракурс значення поняття авторського права. Дана позиція опирається на судження, що авторське право виникає як потреба автора, або творця, на публічне визнання його твору недоторканним, та його, автора, - як творця цього твору. Основним положенням АП є монопольне право автора на обнародування твору — дію, завдяки якій твір уперше стає доступним для публіки. За життя автора ніхто, крім самого автора, не вправі вирішувати, чи буде випущено у світ його твір, а якщо буде, то коли і яким чином. Розглянемо зміст поняття авторського права. В основі систематизації комплексу прав, які охоплюються поняттям «авторське право», лежить їхній поділ на майнові та немайнові. Ці два види прав відрізняються один від одного тим, що майнові права автор може передати третій особі, а немайнові права автора є його невід'ємними правами — і тому не можуть бути передані будь-кому іншому. Строк тривалості немайнових прав не обмежується, строк тривалості майнових прав встановлюється міжнародними договорами та національним законодавством. Немайнові авторські права До особистих немайнових прав автора належать: • право зазначення авторства, також право авторства — право вимагати визнання свого авторства шляхом зазначення належним чином імені автора на творі і його примірниках і за будь-якого публічного використання твору, якщо це практично можливо; • право на ім'я — справжнє, псевдонім або анонімність: право дозволяти або забороняти використання твору під справжнім ім'ям автора право на псевдонім — право вибирати псевдонім, зазначати і вимагати зазначення псевдоніма замість справжнього імені автора на творі і його примірниках і під час будь-якого його публічного використання; право на анонімність — забороняти під час публічного використання твору згадування свого імені, якщо він як автор твору бажає залишитись анонімом; право на цілісність твору — право вимагати збереження цілісності твору і протидіяти будь-якому перекрученню, спотворенню чи іншій зміні твору або будь-якому іншому посяганню на твір, що може зашкодити честі і репутації автора. Майнові авторські права До цього виду прав належать права дозволяти та забороняти: • відтворювати твір (право на відтворення) • поширювати екземпляри твору будь-яким способом (право на поширення) • імпортувати екземпляри твору у цілях розповсюдження (право на імпорт) • здійснювати публічну демонстрацію або виконання твору (право на публічну демонстрацію або публічне виконання) • публічно сповіщувати твір для загального доступу шляхом передання у ефір або по кабелю чи за допомогою інших аналогічних засобів або таким чином, що будь-яка особа може мати до нього доступ в інтерактивному режимі із будь-якого місця у будь-який час на власний вибір (право на публічне сповіщення) • перекладати твір (право на переклад) дописувати, домальовувати, аранжувати або іншим способом переробляти твір (право на переробку) Звісно, авторське право як набір особистих прав автора опирається на нормативну базу, на право, функціонує в його межах. Але в контексті нашого дослідження ми маємо на меті акцентувати увагу на ролі автора у функціонуванні авторського права, саме тому адекватним буде оперування суб’єктивним значенням даного поняття. Отже, авторське право в контексті нашої роботи - надане законом право автора твору оголосити себе його творцем, відтворювати цей твір, розповсюджувати його або доводити до загального відома публіки будь-якими способами і засобами, а також виключне право надавати дозвіл іншим особам використовувати твір визначеним способом. В контексті мети нашої роботи важливим буде визначити розмежування понять “охорона” і “захист” авторського права. Захист авторського права — одна з важливих категорій теорії цивільного та цивільно-процесуального права. Під захистом авторських прав слід розуміти передбачені законом заходи із їхнього визнання, припинення їхнього порушення, застосування до правопорушників заходів юридичної відповідальності. Захист особистих немайнових і майнових прав суб'єктів авторського права здійснюється в порядку, встановленому адміністративним, цивільним і кримінальним законодавством. Охорона авторського права, виходячи із значення слова “охорона” – забезпечення всіх можливих заходів і засобів, щоб таке право не було порушено. Тобто, співвідношення понят “захист” і “охорона” таке саме, як слів “лікування” і “профілактика”. Загалом, визначивши межі ключових понять, ми переходимо до наступного, необхідного для дослідження будь-якого явища, елементу – його історії. ІІ Розділ Історія формування системи міжнародного авторського права Поняття авторського права: Ретроспектива Глибоке дослідження будь-якого явища вимагає розуміння його історії. Ми вважаємо, що інститут міжнародного авторського права та його охорони, як явища різнобічні та складні, для складання повної картини свого життя, потребують з нашого боку певної ретроспективи, з якої гармонічно випливає їх сьогоденя. Будь-яке явище, і право в тому числі, не виникає одразу, як спалах. Основою для виникнення права, з точки зрозу природної концепції права, прихильниками якої ми є, є потреба людини у його існуванні. Авторське право тісно повязано із поняттям індивідуальності. Історично індивідуальність як поняття з’явилося у древніх греків у 6 столітті до н.е. Поняття непорушності індивідуальності людини є точкою відліку для поняття індивідуальної недоторканності твору, творцем якого є його Автор – фундаменту авторського права. Ідея захисту власного творіння не має чіткої дати народження. Починаючи з перших казусів і аж до фундаментальних міжнародних конвенцій ідея авторського права розвивался століттями. Уже 2300 років тому в Афінській республіці існувала заборона вносити до твору зміни. Оскільки переписувачі й актори досить вільно поводилися із творами знаменитих авторів трагедій, у 330 р. до н.е. було прийнято закон, відповідно до якого оригінали творів трьох великих класиків підлягали збереженню в офіційному архіві.7 Актори повинні були дотримуватися офіційного тексту.Копіювання книжок на той час здійснювали шляхом переписування рукописів, що було тривалою та трудомісткою справою. Такі книжки коштували дорого, а їхня кількість була обмеженою. | |
| Просмотров: 505 | Загрузок: 13 | Рейтинг: 0.0/0 | |
| Всего комментариев: 0 | |