| Главная » Файлы » Курсовые работы » Курсовые проекты |
Міжнародна торгівля і зовнішньоторгівельна політика України
| [ Скачать с сервера (100.0 Kb) ] | 03.07.2017, 06:26 |
| ЗМІСТ ВСТУП…………………………………………………………………………………………3 стр. 1. Сутність етапи та основні показники розвитку міжнародної торгівлі...………....5 стр. 1.1. Сутність міжнародної торгівлі, її основні принципи і теоретичні концепції..5 стр. 1.2. Етапи розвитку міжнародної торгівлі…………………………………………….9 стр. 1.3. Система основних показників міжнародної торгівлі…………………………11 стр. 2. Види міжнародної торгівлі та її регулювання на сучасному етапі на світовому ринку………………………………………………………………………………..…….12 стр. 2.1. Види міжнародної торгівлі за особливістю регулювання…………………..12 стр. 2.2. Види міжнародної торгівлі за особливістю взаємодії між суб’єктами…….14 стр. 2.3. Регулювання міжнародної торгівлі міжнародними спеціальними організаціями: ГАТТ і СОТ………………………………………………………………………....19 стр. 3. Зовнішньоторгівельна політика України………………………………………..….23 стр. 3.1. Пріорітетні напрямки зовнішньоторгівельної політики України…….…......23 стр. 3.2. Проблеми платіжного балансу України………………………………………..25 стр. 3.3. Проблеми інтеграції в ЄС: позитивні і негативні наслідки для України….28 стр. ВИСНОВКИ…………………………………………………………………………….……32 стр. СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ………………………………………………34 стр. ВСТУП Дана робота присвячена традиційній та найбільш розвинутій формі міжнародних економічних зв’язків — зовнішній торгівлі. По вартісним масштабам в загальному комплексі світових господарчих зв’язків зовнішньоторговельний обмін продовжує зберігати ведучі позиції. При цьому все більш динамічно в останні два десятиріччя розширюється обмін між країнами в науково-технічної сфері, росте торгівля традиційними (транспорт, страхування, туризм тощо) та новими (збір, збереження та передача інформації, довгострокова оренда обладнання, консультаційні послуги тощо) послугами, які складають, в свою чергу, сферу ”невидимої” торгівлі, що швидко розвивається. Ця сфера потребує оновлення торгівельно-політичного інструментарію, тому що митні засоби регулювання стають все менш ефективними, уступаючи місце постійно системі нетарифних бар’єрів. Мета роботи – дослідити сутність міжнародної торгівлі та її концепції, етапи розвитку міжнародної торгівлі, систему показників розвитку міжнародної торгівлі, розглянути форми міжнародної торгівлі за специфікою регулювання, за специфікою взаємодії суб'єктів, а також розглянути регулювання міжнародної торгівлі та зовнішню торгівлю України. Об’єктом дослідження даної роботи є міжнародна торгівля, яка займає одне з провідних місць в економічному аналізі. На межі XX – XXI століть міжнародна торгівля й досі виступає як особлива форма міжнародних економічних відносин, що відображає стан й перспективу руху різних товарних форм, як між національними економіками так і з внутрішньо - і транснаціональними компаніями, і яка розглядає світ як єдиний господарський простір. Міжнародна торгівля долає обмеженість національної ресурсної бази; ємність внутрішнього ринку і встановлює зв’язки національного ринку зі світовим; розширює масштаби виробництва, що обмежені кривою виробничих можливостей; забезпечує отримання додаткового доходу за рахунок різниці національних та інтернаціональних витрат виробництва; розвиває спеціалізацію країни, збільшує об’єм виробництва. Створення ринкової економіки в Україні посилює необхідність теоретичного дослідження значного комплексу питань, пов’язаних з виробництвом та реалізацією товарів на внутрішньому і зовнішньому ринках. Одним з таких головних питань є наукове дослідження зовнішньоекономічних зв'язків України, що також виступає предметом дослідження. Україна як молода держава перебуває на новому етапі входження в систему світогосподарських зв’язків і від того, як цей процес буде здійснюватися, залежить не тільки, та й не тільки динаміка зовнішньої торгівлі, скільки можливість розвитку держави як органічної підсистеми світової економіки. От чому питанням міжнародної торгівлі займаються такі українські вчені та економісти: Р.О. Заблоцька, Є.Канищенко, Є.Ф.Ростов, М.А. Дудченко, М.М. Кирієнко та ін. Суверенні держави, як і окремі особи і регіони країни, можуть виграти за рахунок спеціалізації на виробах, що вони можуть робити з найбільшою відносною ефективністю, і наступного обміну на товари, що вони не в змозі самі ефективно робити. Важливим напрямом розвитку України є її ефективна інтеграція до світового економічного простору. Від успіху зовнішньоекономічної діяльності України залежить її дальший економічний і соціальний розвиток, як підсистеми світової економіки, що і визначає актуальність даної теми. РОЗДІЛ 1. СУТНІСТЬ ЕТАПИ ТА ОСНОВНІ ПОКАЗНИКИ РОЗВИТКУ МІЖНАРОДНОЇ ТОРГІВЛІ. 1.1СУТНІСТЬ МІЖНАРОДНОЇ ТОРГІВЛІ, ЇЇ ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ І ТЕОРЕТИЧНІ КОНЦЕПЦІЇ. Міжнародна торгівля є формою зв'язку між товаровиробниками різних країн, що виникає на основі міжнародного поділу праці, і виражає їхню взаємну економічну залежність. У літературі часто дається наступне визначення: «Міжнародна торгівля являє собою процес купівлі і продажі, здійснюваний між покупцями, продавцями і посередниками в різних країнах» . Міжнародна торгівля включає експорт і імпорт товарів, співвідношення між якими називають торговельним балансом. У статистичних довідниках ООН наводяться дані про обсяг і динаміку світової торгівлі як сум вартості експорту всіх країн світу. Міжнародною торгівлею називається оплачуваний сукупний товарообіг між усіма країнами світу. Однак поняття «міжнародна торгівлям вживається й у більш вузькому значенні: наприклад, сукупний товарообіг промислово розвитих країн, сукупний товарообіг країн, що розвиваються, сукупний товарообіг країн якого-небудь континенту, регіону, наприклад, країн Східної Європи і т.п.» Міжнародна торгівля здійснюється на основі принципів, які дістали своє закріплення у багатьох міжнародно-правових документах, і насамперед у документах Конференції ООН з торгівлі і розвитку (Заключний акт від 15 червня 1964 р.). Система загальних основних принципів міжнародної торгівлі включає 14 таких принципів: 1) торговельні відносини будуються на основі поваги до принципу суверенної рівності, самовизначення народів і невтручання у внутрішні справи інших держав; 2) недопущення дискримінації, яка може бути пов’язана з належністю держав до різних соціально-економічних систем; 3) кожна країна має суверенне право на вільну торгівлю з іншими країнами; 4) економічний розвиток і соціальний прогрес мають стати загальною справою усього міжнародного співробітництва, сприяти зміцненню мирних відносин між країнами; 5) національна і міжнародна економічна політика має бути спрямована на досягнення міжнародного поділу праці відповідно до потреб та інтересів країн, що розвиваються, і світу в цілому; 6) міжнародна торгівля має регулюватися правилами, які сприяють економічному і соціальному прогресу; 7) розширення і всебічний розвиток міжнародної торгівлі залежить від можливості доступу на ринки і вигідності цін на сировинні товари, що експортуються; 8) міжнародна торгівля має бути взаємовигідною і вестися в режимі найбільшого сприяння, в її межах не мають застосовуватися дії, які завдають шкоди торговельним інтересам інших країн; 9) розвинуті країни, які беруть участь у регіональних економічних угрупованнях, повинні робити все від них залежне, щоб не завдавати шкоди і негативно не впливати на розширення їх імпорту з третіх країн, особливо країн, що розвиваються; 10) міжнародна торгівля має сприяти розвитку регіональних економічних угруповань, інтеграції та інших форм економічного співробітництва між країнами, що розвиваються; 11) міжнародні установи і країни, що розвиваються, мають забезпечити збільшення припливу міжнародної фінансової, технічної та економічної допомоги для підтримки через поповнення експортної виручки країн, що розвиваються, їхніх зусиль для прискорення свого економічного зростання; 12) значна частина коштів, які вивільнюються внаслідок роззброєння, повинна спрямовуватися на економічний розвиток країн, що розвиваються; 13) державам, які не мають виходу до моря, необхідно надати максимум можливостей, які б дали їм змогу подолати вплив внутрішньоконтинентального положення на їхню торгівлю; 14) повна деколонізація відповідно до Декларації ООН про надання незалежності колоніальним країнам і народам є необхідною умовою економічного розвитку і здійснення суверенних прав країн на природні багатства. Конференція виробила і рекомендувала ряд спеціальних прин¬ципів, які визначають міжнародні торговельні відносини і торговельну політику і сприяють розвиткові зовнішньої торгівлі. Переважно вони спрямовані на підтримку країн, що розвиваються. Деякі правові принципи міжнародної торгівлі були вироблені і другою сесією Конференції з торгівлі і розвитку (Делі, 1968 р.). Теорії міжнародної торгівлі: • меркантилізм — економічне вчення періоду становлення капі¬талізму у XV-XVII ст. Меркантилісти вважали, що важливо володіти золотом та іншими валютними металами. Країни, яким їх бракувало, мали отримувати золото завдяки торгівлі. Багатство націй, згідно з цією концепцією, безпосередньо пов'язувалося з торговельним балансом. Меркантилізм на практиці означав, що міжнародна торгівля контролювалася компаніями, які мали урядову підтримку, запроваджувалися високі тарифи та починалися торговельні війни (наприклад, англо-нідерландські). • Теорія абсолютних переваг. її автор — шотландський еконо¬міст А. Сміт (1723-1790), якого визнають і засновником сучас¬ного "економіксу". Згідно з теорією абсолютних переваг країні доцільно імпортувати ті товари, затрати на виробництво яких у цій країні більші, ніж у зарубіжних країнах. Відповідно слід експортувати ті товари, затрати на виробництво яких нижчі, ніж у зарубіжних країнах. • Теорія відносних переваг англійського економіста Д. Рікардо. Згідно з цією теорією країні вигідно імпортувати той товар, відносні затрати на виробництво якого у ній перевищують затрати на експортований товар.Теорія відносних переваг є теоретичною основою міжнародної спеціалізації. • Теорію факторів виробництва розробили на початку 30-х років XX ст. шведські економісти Е. Хекшер і Б. Олін. Об'єктом ана¬лізу були праця та капітал. Якщо обсяг певних факторів вироб¬ництва у країні більший, то вони дешевші. З теорії випливає, що країні слід експортувати ті товари, які забезпечені дешевшими факто¬рами, а імпортувати товари, що є результатом дорожчих для неї факторів. • Згідно з концепцією В. Леонтьева, у виробничому процесі беруть участь чотири фактори: кваліфіко¬вана праця, некваліфікована праця, капітал і земля. Наявність надлишку висококваліфікованої робочої сили сприяє експорту товарів, виготовлених нею. • Концепція Столпера — Самуельсона. Міжнародна торгівля зумовлює підвищення доходів власників фактора, що інтенсивно використовується для виробництва товару, ціна на який збіль¬шується, та зниження доходів власників фактора, що інтенсивно використовується для виробництва товару, ціна на який змен¬шується. • Концепція Т. Рибчинського. Збільшення пропозицій одного з факторів виробництва за постійності інших змінних приведе до збільшення випуску товарів, що виробляються з інтенсивним використанням цього фактора, і до скорочення випуску інших товарів. 1.2 ЕТАПИ РОЗВИТКУ МІЖНАРОДНОЇ ТОРГІВЛІ. Можна виокремити такі етапи розвитку міжнародної торгівлі: І — початковий (з XVIII ст. до першої половини XIX ст.). Характеризується промисловими революціями, що замінили мануфактурне виробництво великою машинною індустрією в усіх розвинутих країнах. Важка промисловість фактично сформувала світовий ринок і одночасно різко посилила свою залежність від нього. У цей період міжнародна торгівля розвивалась дуже швидкими темпами, чому сприяли такі середовищні чинники: • залучення нових регіонів земної кулі до міжнародного товарообміну» прогрес у розвитку транспортної системи світу (збільшення загального тоннажу суден; заміна вітрильників пароплавами; відкриття Суецького каналу, що з'єднав Азію з Європою). • революція в засобах зв'язку (винахід електричного телеграфу; •прокладання в 1866 р. трансатлантичного кабелю, що дозволило встановити зв'язок між Америкою та Європою). II — друга половина XIX ст. — початок Першої світової війни (1914р.); Характеризується такими основними середовищними чинниками: • науково-технічний прогрес у виробництві товарів, який забезпечив зниження ваги одиниці товару, підвищення якості збереження продукції під час транспортування (консервування, заморожування); • подальше вдосконалення транспортних шляхів. Основною особливістю розвитку міжнародної торгівлі на цій стадії стає вивезення капіталу, що забезпечував як збільшення експорту товарів, так і захоплення вигідних ринків збуту та джерел сировини. За допомогою експорту капіталу фірми посідали ключові позиції в господарстві тих країн, куди вивозився капітал, особливо якщо це були менш розвинуті країни, таким чином забезпечуючи собі отримання високих прибутків. Цей період став початком формування транснаціональних корпорацій, міжнародних монополій. III —період між двома світовими війнами (1914—1939рр.); Цей етап деякі фахівці називають «мертвим», або «чорним» періодом у розвитку міжнародної торгівлі. Чверть сторіччя (1914— 1939рр.), що він тривав, позначені подіями Першої світової війни та її руйнівними наслідками для економік європейських країн, економічними кризами 1920—1921 pp. та 1929—1933 pp., початком формування двох світових систем господарства. Основні особливості і риси цього етапу можна охарактеризувати таким чином: • довготермінове і глибоке порушення міжнародних торговельно-економічних зв'язків, зумовлених наслідками світової війни та революції в Росії; • значне скорочення світового товарообороту внаслідок загальних несприятливих економічних і політичних умов, що спричинили як падіння фізичного обсягу торгівлі, так і зниження світових цін; • незмінність товарної структури світового товарообороту (основними товарами залишились сировина, продовольство та паливо, частка яких сягала 60 % світового експорту). IV — повоєнний (50—60-ті роки); Повоєнний, етап розвитку міжнародної торгівлі дістав ще назву «золотого» — саме в цей період було досягнуто 7 % щорічного приросту світового експорту. В цей період міжнародна торгівля розвивалась під впливом таких чинників: • посилення двох світових систем господарства — капіталістичної та соціалістичної; • розпад колоніальної системи, який почався після Другої світової війни; • початок формування регіональних економічних інтеграційних угруповань. Особливістю цього етапу є достатньо високі темпи приросту світового товарообороту і швидше, ніж після Першої світової війни, відновлення як національних економік, так і зовнішньоекономічних зв'язків. V — сучасний (з початку 70-х років). Сучасний, етап розвитку міжнародної торгівлі вже сьогодні можна поділити на два періоди: • конкуренції двох світових систем господарства — капіталістичної та соціалістичної (до початку 90-х років); • глобалізації світової економіки (з початку 90-х років). З другої половини XX століття помітно проявилася нерівномірність динаміки зовнішньої торгівлі. Це вплинуло на співвідношення сил між країнами на світовому ринку. 1.3 СИСТЕМА ОСНОВНИХ ПОКАЗНИКІВ МІЖНАРОДНОЇ ТОРГІВЛІ. Є чотири групи показників міжнародної торгівлі: 1. Показники обсягу міжнародних торгових відносин (МТВ): - експорт - аналіз товарів, які виготовлені в даній країні за певний проміжок часу; - імпорт; - зовнішньоторговий оборот; - реекспорт; - реімпорт. 2. Показники по структурі МТВ: - товарна; - географічна; - інституційна. 3. Показники динаміки МТВ: - темпи росту експорту: Ез.п. - експорт у звітному періоді; Бб.п. - експорт у базовому періоді; - аналогічно темпи росту імпорту і зовнішньоторгового обороту; - темпи приросту МТВ; - темпи приросту експорту; - аналогічно темпи приросту імпорту і зовнішньоторгового обороту. 4. Показники результативності МТВ: - сальдо торгового балансу - різниця між об'ємом товарів експорту й імпорту тієї чи іншої країни - т.б.= Е-І; - сальдо балансу послуг - б.п. = Еп.-Іп.; Е - об'єм експорту, І - об'єм імпорту, Еп - експорт послуг, Іп - імпорт послуг; - експорт на душу населення: - аналогічно по імпорту і зовнішньоторговому обороту. РОЗДІЛ 2. ВИДИ МІЖНАРОДНОЇ ТОРГІВЛІ ТА ЇЇ РЕГУЛЮВАННЯ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ НА СВІТОВОМУ РИНКУ. 2.1 ВИДИ МІЖНАРОДНОЇ ТОРГІВЛІ ЗА ОСОБЛИВІСТЮ РЕГУЛЮВАННЯ. В основу систематизації форм міжнародної торгівлі за критерієм специфіки регулювання покладено наявність відповідних міждержавних і багатосторонніх угод, які визначають тип торговельного режиму даної країни з кожною окремою країною партнером. За цим критерієм виокремлюється звичайна торгівля, торгівля за режимом найбільшого сприйняття, периферійна, прикордонна та дискримінаційна торгівля. Форми міжнародної торгівлі за специфікою регулювання є віддзеркаленням державно-політичного підходу уряду певної країни до торгівельно-економічних відносин з іншими країнами. Звичайна торгівля і відповідний торговельний режим виникають в умовах відсутності торговельних, торгово-економічних угод і домовленостей між країнами. За умов звичайної торгівлі застосовуються і жорсткіші інструменти регулювання товарних потоків – кількісні обмеження, адміністративні формальності, звичайна система оподаткування імпортних товарів тощо. Торгівля за режимом найбільшого сприяння передбачає, що держави які домовляються на взаємній основі надають одна одній привілеї та пільги щодо ставок мита і митних зборів. А також інших правил і механізмів здійснення зовнішньоторговельних операцій. Режим найбільшого сприяння є одним із головних принципів діяльності країн, що приєдналися до ГАТТ – Генеральної угоди з тарифів і торгівлі. При цьому особи, фірми і організації країн – членів ГАТТ користуються митними податковими та всіма іншими привілеями, які мають у країні партнера фізичні та юридичні особи третьої країни. Преференційна торгівля передбачає надання однією державою іншій на взаємній основі або в односторонньому порядку пільг у торговельному режимі. Подібні торговельні преференції застосовуються у всіх сферах торговельного та економічного регулювання. Преференції надаються на підставі участі в митних та економічних союзах, міжнародних організаціях, у результаті багатосторонніх домовленостей та угод. Особливу групу утворюють преференції, які застосовуються відносно країн, що розвиваються. Такі преференції надаються найрозвинутішим країнам в односторонньому порядку, але рішення щодо їх застосування розробляються на багатосторонній основі. Так, в ЄС існує загальна система преференцій як сукупність митно-тарифних пільг, що надаються державами ЄС країнам, що розвиваються. Ці пільги переважно стосуються готових виробів і напівфабрикатів. Дискримінаційна торгівля виникає у результаті застосування в торговельно-економічних відносинах жорстких обмежувальних заходів (ембарго, торговельний бойкот, торговельна блокада) або інших інструментів, що дискримінують права торговельного партнера. Дискримінація у зовнішній торгівлі є відходом від принципу однакового режиму для всіх торговельних партнерів — принципу недискримінації. Згідно з цим принципом, прийнятим ООН та ГАТТ-СОТ, жодна з країн не може бути дискримінована в процесі міжнародної торгівлі та інших форм міжнародних економічних відносин. Однак на практиці дискримінація у зовнішній торгівлі зустрічається доволі часто, а застосування таких заходів, як ембарго, бойкот і блокада, дозволяється ООН як метод торговельно-політичного тиску на країну, що порушує норми міжнародного права | |
| Просмотров: 499 | Загрузок: 12 | Рейтинг: 0.0/0 | |
| Всего комментариев: 0 | |