| Главная » Файлы » Курсовые работы » Курсовые проекты |
Колір у світлі психолінгвістики
| [ Скачать с сервера (76.4 Kb) ] | 04.07.2017, 11:12 |
| Вступ У сучасній українській мові колірна характеристика предметів та явищ дійсності здійснюється через розгалужену, якісно і кількісно розвинену лексико-семантичну групу – систему кольоропозначень. Кольоропозначення як окрема група словника мови – відкрита система, яка характеризується історичною стійкістю, відзначається різноманітністю словотвірної структури лексем, має містку семантичну структуру, зумовлену, з одного боку, багатством хроматичної гами об’єктивної дійсності, з іншого – соціокультурною сутністю кольору, що втілюється в його експресивній, асоціативній та символічній значущості. Ядро всієї категорії назв кольорів становлять якісні прикметники, які в своїй семантиці відбивають зорові відчуття, виражаючи безпосередні, прямі ознаки, що в різних предметах можуть мати неоднакову міру вияву. Серед численної групи якісних прикметників виділяється кількісно і якісно розвинена категорія прикметникових кольороназв, ядро якої становлять “нейтральні” прикметники, позбавлені додаткових вказівок на інтенсивність кольору: червоний, жовтий, зелений, білий та ін. Вони називають колір безвідносно до міри його вияву. Навколо цього ядра розташовані прикметники, похідні від нейтральних. Це спеціалізовані, доповнювані вказівками на різну міру інтенсивності вияву кольору, назви типу синюватий, білястий, зеленавий. Більшість прикметників на позначення кольору, що належать до “ядра” семантичного поля кольоропозначень, розвинули низку переносних значень. Лексемам цієї групи притаманні значення, засновані на певних асоціаціях, які не фіксуються у словниках, але достатньо відчутно усвідомлюються носіями мови. У цьому переконаємось на результатах експерименту. 3 Так російський лінгвіст О. Василевич у своїй праці «Цвет и название цвета в русском языке» виділяє дванадцять основних кольоропозначень: сім кольорів веселки та три ахроматичних – сірий, білий, чорний, а також коричневий і розовий. Далі подає тлумачення відносно рідких кольорів (болотяний, антрацит, хакі, бурштиновий, імбирний), які будуть об’єктом нашої зацікавленості. А. Критенко у праці «Семантична структура назв кольорів в українській мові» кольороназви поділяє на «основні» та «другорядні». Цими основними є сім семантично незалежних назв, які позначають «колір без відтінків»: червоний, жовтий, зелений, голубий, синій, білий, чорний. Усі інші є назвами відтінків основного тону. Вивченням кольороназв займалися також інші лінгвісти. Зокрема, О. Дзівак, Л. Лисиченко, Т. Світлична, І. Макеєнко. Актуальність дослідження полягає в необхідності дослідження кольору як константи естетичного сприйняття особи, як засіб впливу на психіку людини. Мета роботи полягає у відтворенні комплексної картини функціонування кольоропозначень у сучасній українській мові та їх використання мовцями різних вікових груп. Для досягнення мети необхідно вирішити такі завдання: • проаналізувати частоту вживання конкретних кольорів • простежити чинники вибору певної кольорової гами носіями мови різного віку Матеріалом дослідження стали результати експерименту, учасниками якого стали 60 осіб, з яких 30 студентів Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка (18-21 рік), а також 30 носіїв української мови віком 25-50 років. Вибір методів дослідження визначили мета і завдання роботи: 4 • психолінгвістичний метод, суть якого полягає у тому, що за його допомогою передбачається обробка й аналіз тих мовних фактів, які можна одержати від інформантів у результаті спеціально організованих експериментів; • метод вільного асоціативного експерименту ; • оскільки в роботі результати характеризуються не лише якісно, але й кількісно, були застосовані методи систематики, класифікації і статистичного аналізу. Мета й завдання дослідження обумовили структуру роботи, яка складається зі вступу, 2-ох розділів, загальних висновків, додатків. 5 Розділ 1. Кольоропозначення у сучасному мовознавстві 1.1. Кольори: культурологічний аспект Колір відіграє важливу роль у становленні й розвитку культури. Вже на ранніх стадіях формування первісного суспільства він був засобом виділення і позначення найважливіших галузей людського досвіду, допомагає орієнтуватися в просторі й часі, є ефективним засобом регулювання відносин між людиною і предметним світом, між світом людей і світом релігійно-магічних та природних сил. Первісна тріада класифікації кольорів була універсальним засобом позначення і символізації основних форм життєдіяльності людини та її представлень про навколишній світ і про саму себе. У період зародження цивілізацій давнього світу, у зв'язку з ускладненням форм господарської діяльності й соціальної організації суспільства, істотними змінами в духовній сфері до основної тріади кольорів додаються інші. Загальною підставою для класифікації кольорів у культурах світу служать представлення про світобудову і про можливість за допомогою кольору позначити чи символічно виразити ці представлення: про космічні сили, про богів і їхні взаємини зі світом людей, про соціальну структуру суспільства, про систему моральних і естетичних цінностей. Практично все істотне, що відбувалося з людиною в реальному і потойбічному світі, одержує своє символічне вираження у визначеному кольорі чи колірних співвідношеннях. Класифікації кольорів зазвичай будуються за ієрархічним принципом: місце кольору в системі визначається, передусім, ступенем його причетності до сакрального світу. Другим за значущістю є характер близькості даного кольору до стихій і природних явищ. Як найважливіші фактори, що впливають на формування й еволюцію класифікацій кольорів у межах кожної культури, слід 6 також зазначити особливості її історичного розвитку, характер природного (у першу чергу колірного) середовища, особливості колірного сприйняття представниками даної культури, характер культурних традицій і вплив сусідніх культур. Колір не тільки надає важливу інформацію про предмет, але й має здатність викликати думки та почуття. Психологічний аспект сприйняття кольору пов`язаний з емоційним, соціально-культурним та естетичним, отже, спроба складання чітких відповідностей між кольором та емоційним станом не можна назвати плідними. Колірний зір людства пройшов тривалий шлях еволюції разом з розвитком суспільства, культури та мистецтва, він постійно розвивався та збагачувався новим досвідом. Під почуттям кольору розуміється складне сприйняття кольору сучасною людиною, збагачене рядом образів, асоціацій і уявлень, пов'язаних з кольором. З давніх часів було відомо, що червоний колір збуджує, зелений заспокоює, чорний пригноблює, а жовтий допомагає створюванню гарного настрою. Лікувальні властивості кольорів використовували здавна в Єгипті, Індії, Китаї. Маги вивчали вплив кольору на організм та долю людини з метою привертання удачі, благополуччя та здоров'я. Кольоротерапія оперує, головним чином, сімома кольорами спектру. Відповідно, надає окремому кольору певну характеристику. Зокрема: • ЗЕЛЕНИЙ заспокійливо діє на нервову систему, знімає головну біль, стомлення, роздратування, знижує високий тиск, надає відчуття бадьорості, приводить до гармонії життєву енергію. . Зелений — це збалансованість, сила та благополуччя природи, її мирна тиша. • ЧЕРВОНИЙ підвищує кількість адреналіну в крові, активізує гормональну систему людини, підвищує працездатність, силу та відчуття самовпевненості. Створює відчуття тілесного тепла. 7 • ЖОВТИЙ стимулює мозкову діяльність і моторику, стимулює уяву та практично не набридає. Колір гарного настрою, "позбавляє" від мучень кохання, ліквідує апатію та тривогу. • ОРАНЖЕВИЙ підвищує настрій, енергетично "підживлює" людину чи „зігріває" її, виводить зі стану депресії, незамінний у стресових ситуаціях. • ФІОЛЕТОВИЙ поліпшує роботу серця, судин та легенів, підвищує витривалість організму. Давні мудреці довго дивились на фіолетове полум`я та приводили свої думки до порядку. • БЛАКИТНИЙ має болезаспокійливий вплив, розсіює тривогу, знімає стан гніву. Це колір чистого розуму і духовної бадьорості, сприяє розвитку творчих здібностей і зосереджує увагу. • СИНІЙ знімає збудження та агресію. Також сприяє розвитку розумових здібностей та поліпшує пам'ять, тому дивовижні особливості синього кольору дуже шанувалися на Сході та саме синій колір там вважався кольором Знання, захисту на астральному рівні та заступництва вищих сил. Однак, цікавим є те, що кожен колір має як і позитивні так і негативні характеристики. Детальніше розглянемо на конкретних прикладах. 1. Білий колір Позитивні характеристики: Самовіддача Відкритість Єдність Легкість Здатність виявляти приховане і хибне Негативні характеристики: Ізоляція Безплідність Нудьга Манірність Розчарування Відчуженість 2. Чорний колір 8 Позитивні характеристики: Мотивоване застосування сили Творення Здатність до передбачення Змістовність Негативні характеристики: Руйнівність Придушення Депресія Порожнеча Використання сили як прояв слабкості та егоїзму 3. Рожевий колір Позитивні характеристики: Дружелюбність Жіночність Зрілість Негативні характеристики: Легковажність (ослаблення впливу червоного) Виставлення себе на показ 4. Синій колір Позитивні характеристики Організованість Непохитність Ідеалізм Негативні характеристики Фанатизм Підпорядкованість Отже, кожен колір нагадує своєрідну медаль, яка має дві сторони. І в свою чергу може нести позитивні та негативні вияви одночасно [Нелюбова, 2001, с. 6-12 ]. Діяльність органу зору може збуджувати й інші органи почуттів: слух, смак, 9 нюх, сприйняття дотиком. Колірні відчуття можуть також викликати спогади та пов`язані з ними емоції, образи, психічні стани. Асоціації близькі до символічних і психологічних сприймань кольору, їх можна розподілити на декілька груп: фізичні, фізіологічні, емоційні, які ще нараховують в собі певні підгрупи. Наприклад: Фізичні асоціації: • вагові (легкі, тяжкі, повітряні) • температурні (холодні, гарячі, теплі) • фактурні (м`які, жорсткі, гладенькі, колючи) • акустичні (тихі, голосні, дзвінки, глухі) • просторові (глибокі, виступаючі, відступаючі) Емоційні асоціації: • позитивні (веселі, приємні, свіжі, бадьорі) • негативні (сумні, в`ялі, трагічні, напружені, нудні) • нейтральні (спокійні, зрівноважені, беземоційні ) Звичайно, цей список можна ще продовжити, оскільки майже будь-який прикметник нашої мови відповідає кольору. Це вказує на важливе місце асоціацій у нашому житті, незалежно від того, усвідомлюємо ми це чи ні. Шлях утворювання кольорових асоціацій подібний процесу утворювання умовних рефлексів. Відчуття та емоції, що викликаються будь-яким кольором, аналогічні відчуттям, які пов`язані з предметом або явищем, постійно пофарбованим у даний колір. Символіка кольору багатозначна, абвівалентна за своїм поцінуванням і довготривала в часі. Кольори-символи найповніше та найяскравіше відбиває усна народна творчість, зокрема, в колядках, щедрівках, родинних та соціально- 10 побутових піснях, у замовляннях. Червоний – очевидно, найдавніший кольоровий символ у людській культурі (відомий за часів палеоліту: червоною вохрою посипали місця поховання, вкривали кам’яні знаряддя праці, фарбували тіло). Символічна генеалогія червоного кольору пов’язується із кольором крові, що нерідко вживалося із значенням загрози для життя. Це також і колір влади. Людська врода асоціювалася із червоною калиною – символом краси: Чи я в лузі не калина була, Чи я в лузі не червона була. («Чи я в лузі не калина» - українська народна пісня) У розповідях про трагічні події у значенні червоного кольору вживався кривавий: А на тій Бондарівні червонії стрічки... Куди вели Бондарівну, там криваві річки. («Бондарівна» - -українська народна пісня-балада). Білий колір – це, за спектральною шкалою, злиття всіх кольорів. Він також вважається священним: білий камінь (язичницький олтар); білу барву має святий Юрій (Ярило): у нього білий кінь, білі губи (у народній символіці, якщо символічне значення кольору суперечить фізичному, то перемагає символічне), білі зуби. Якщо червоний і золотий кольори вважаються “царськими”, то білий – “жрецький”: у ньому слабше виражено значення влади, зате сильніше значення поетичності, священності, причетності до божественного: біла хата, біла постіль, біла сорочка. Рідко, але зустрічається і негативний смисл цього кольору при портретній характеристиці: Та було личко, як яблучко, - Тепер – біла глина. (Родинна пісня). 11 Золотий (жовтий) також має симетрику священності, святості, верховенства: золота корона, золотий місяць, золота пшениця. Ніде ніколи золотий колір не оцінюється негативно. Це “добрий” колір, всемогутній і всепереможний. Золотий колір у жовтого забрав усю священну силу. Тому в народній творчості жовтий колір (хоч у природі він посідає активне місце) став другорядним: він виконує роль описового атрибута, а в народних замовляннях, думах використовується із негативним значенням: жовті змії, жовті гадини. Золото і срібло – благородні дорогі метали, які дорого коштували. Людина також дорого цінувала хліб. Тому в народній творчості "золотий" і "срібний" стали символічними епітетами до слів «жито», «пшениця». Згодом жовтий колір став ознакою благополуччя, праці в ім’я щастя й добра. Тому він ввійшов у сучасну державну символіку: жовта смуга на прапорі України. Жовтому кольору також приписували негативне значення: смутку й печалі (з жовтими стрічками проводжали покійника). Пізніше у народній творчості жовтий колір став символом розлуки (що характерно для рекрутських, бурлацьких, козацьких пісень). Чорний колір вимальовується через зіставлення і протиставлення із білим та червоним кольорами. Він відрізняється від священних кольорів своєю особливою таємністю – цей колір „нічний”, „потойбічний". Самі символи, з яким чорний колір ділить своє значення, архаїчні, як і весь „нічний” світ: чорний ворон, чорний камінь, чорний дуб, чорна дорога. Людина осмислила значення названих кольорів (червоного, білого, чорного, золотого) у стародавні часи. Отже, вони належать до групи архаїчних, а значить більшою мірою наповнилися багатоваріантністю символів і могли володіти магічними силами. Синій, зелений, сірий – це молодше покоління” кольорів-символів, які 12 належать до групи давніх. Синій колір у народній творчості – майже завжди барва води. Пізніше він перейшов на ознаку неба. Згодом він набув значення “неземного” – небесного, блакитного. Зелений колір – найбільш поширений у природі і відповідає її реальності. Належить до священних, як і дерева – дуб, клен, тополя, верба, береза, ясен, тому їх зелене гілля теж вважається священним і символічним: означає силу, міць здоров’я, красу. У сучасній творчості зелений колір символізує життя, процвітання людського роду, його єдність. Сірий (сивий, сизий, буланий) колір – це колір світання і сутінків. У народній творчості цей колір вживається із значенням важкої довготривалої праці до образів коня або вола [Лановик, 2001, с. 846] До нашого часу збереглася символіка кольору у прислів`ях, приказках, прикметах, загадках. Ось, наприклад: o У веселці більше червоного кольору - до вітру. o При дощі з'явиться веселка й голубий колір у ній нечистий, а жовтуватий ярок - це краща ознака гарної погоди. Пташка красна пір’ям, а людина знанням. Як гриб білий, так усякий сміливий, а як зморшок – отут і мовчок. Отож, колір завжди розкривається в аспекті історично-національних, регіональних особливостей з урахуванням, що великі історичні епохи мали лише їм притаманний колірний вираз та своє колірне мислення, яке є не тільки малярським засобом, а також виразником духовного й культурного рівня суспільства, естетичних досягнень, показником пізнання природи, навколишнього світу, засобом спілкування й предметом естетично-духовного обміну. У будь-якому випадку, колір може багато що сказати про нас. Теж саме відноситься і до людей, з якими ми зустрічаємось – і, напевно, буде різне 13 враження від почутого, якщо він або вона скаже: “Мій улюблений колір жовтий” чи “Мій улюблений колір чорний”. А все через те, що кольори говорять на своїй безмовній мові. | |
| Просмотров: 642 | Загрузок: 13 | Рейтинг: 0.0/0 | |
| Всего комментариев: 0 | |