| Главная » Файлы » Курсовые работы » Курсовые проекты |
КЛАСИФІКАЦІЯ ІНВЕСТИЦІЙ, ЇХ ДЖЕРЕЛА ТА ФАКТОРИ
| [ Скачать с сервера (169.5 Kb) ] | 03.05.2017, 16:43 |
| ВСТУП Дослідження проблеми інвестування економіки завжди знаходилось у центрі уваги економічної думки. Це обумовлено тим, що інвестиції торкаються найглибших основ господарської діяльності, визначають процес економічного зростання в цілому. У сучасних умовах вони виступають найважливішим засобом забезпечення умов виходу з економічної кризи, структурних зрушень у народному господарстві, зростання технічного прогресу, підвищення якісних показників господарської діяльності на мікро - і макрорівнях. Активізація інвестиційного процесу є одним із надійніших механізмів соціально-економічних перетворень. Економічна ситуація, яка склалась зараз в Україні, дуже складна. Серед сукупності причин, що сприяли економічній кризі та утримують перехід України на траєкторію економічного зростання, чи не найголовнішою є низька інвестиційна активність[10, с.66-67]. Загальновідомо, що ефективне реформування економіки будь-якої країни, її структурне перетворення з якісним оновленням товаровиробництва, ринкової та соціальної інфраструктури немислимі без відповідних капіталовкладень, тобто без належного інвестування. Без надійних капіталовкладень неможливо забезпечити створення і впровадження новітніх технологій, систем сучасної організації та управління товаровиробництвом і збутом продукції, розвиток ринкової інфраструктури, інформатизацію суспільства тощо. Це фундаментальні основи для забезпечення конкурентоспроможності національного товаровиробництва, без чого не може бути й успішної інтеграції нашої країни в Європейське співтовариство. Складні відтворювальні процеси відбуваються виключно на базі інвестування. Чим воно активніше, тим швидші темпи відтворення і ефективних ринкових перетворень. Крім того інвестиції дають змогу впроваджувати науково-технічні досягнення у виробництво і на цій основі забезпечувати зростання ВНП, продуктивності праці, реальних доходів на душу населення, а також вирішувати багато соціальних проблем. Дослідженнями встановлено пряму залежність між темпами зростання ВНП та інвестиціями, бо конкурентоспроможність і темпи розвитку підприємства визначаються інвестиціями. Без них підприємство будь-якої форми власності приречене на банкрутство. Тому у розвинутих країнах приділяється серйозна увага інвестиційній діяльності. Органи державного управління у цих країнах використовують широкий спектр методів її стимулювання: - прискорена амортизація; - раціональна податкова система; - кредити та регулювання банківських процентних ставок; - заохочення лізингу.[15, с.55-56]. 1.ІНВЕСТИЦІЇ-ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА Інвестиція-усвідомлена відмова від поточного споживання на користь можливого щодо більшого доходу в майбутньому, який, як очікується, забезпечить і більше сумарне (тобто поточне і майбутнє) споживання. Взагалі, інвестиція-це досить складне поняття. Воно неоднозначно трактується і, в принципі, важко реалізовується в практичній площині. Безумовно, мається на увазі, що мова йде про раціональну та обґрунтовану інвестицію, а не про примітивне вкладенні коштів аби куди в надії, що неодмінно пощастить і вкладення окупляться. Є загальновизнаним той факт, що життєздатність і процвітання будь-якого бізнесу або будь-якої соціально-економічної системи в значній мірі залежить від раціональної інвестиційної політики. І, звичайно, ця політика є затратною і ризикованою за своїм визначенням. Можна сказати, що інвестицій не буває без витрат. Адже спочатку необхідно вкласти кошти. Якщо розрахунки були вірними, то в подальшому зроблені витрати окупляться. Взагалі, неможливо передбачити всі обставини, які очікують інвестора в майбутньому. Тому що завжди існує ненульова ймовірність того, що зроблені інвестиції будуть повністю або частково загублені. Без інвестиційної діяльності будь-якому бізнесу буде досить важко існувати. Саме тому вищеописані особливості роблять для будь-якого бізнесмена, та й звичайної людини теж, життєво необхідним знати хоча б елементарні навички вкладення коштів. Інвестиція-це завжди деяка зміна, усвідомлене відхилення від рутинного перебігу. Нарешті, спроба зазирнути в майбутнє. Інвестиційна діяльність є в деякому сенсі вимушеним заходом. Тому будь-який хоча б трохи обізнаний бізнесмен, керівник або менеджер чітко розуміє, що інвестиція-це необхідний раціональний (звичайно, з суб'єктивної точки зору інвестора) рух, котрий являється завжди кращим, ніж застій. Адже незмінність в будь-чому-це по суті завжди початок регресу і падіння. Взагалі, інвестиційна діяльність різноманітна за сферами докладання коштів, використовуваним інструментам і методами фінансування. Особливу роль грають фінансові ринки, які постійно розвиваються. Саме на них здійснюються якщо не найбільш ємні, то найбільш динамічні інвестиції. Інвестиційний процес починається з формування грошових коштів. А закінчується він створенням реальних активів. Ці активи можуть бути виражені у виробничих будівлях і спорудах, обладнанні і технології, а також у об’єктах побутової та соціальної інфраструктури. Заощадження та інвестиції є взаємозв’язаними категоріями. Адже будь-які заощадження є потенційними інвестиціями. Інвестиції в свою чергу виступають реалізованими заощадженнями, які направлені на отримання економічного і соціального ефекту. Чим більш сприятливі економічні та соціальні умови і чим вище ступінь безпеки вкладення, тим більше заощаджень перетворюються в інвестиції. В розвинутих країнах, де створені досить надійні умови для безпеки заощаджень, майже всі заощадження стають інвестиціями. Неважко здогадатися, що зовсім по-іншому йде справа в умовах нестабільної ситуації. Саме тут досить мала частина заощаджень стає інвестиціями. Наприклад, в умовах високої інфляції населення,а також різні підприємства,намагаються якомога швидше перетворити гроші у товарні запаси. Також можливе перетворення грошей у такій ситуації в іноземну валюту. Звичайно, таке поводження людей призводить до того, що значна частина заощаджень просто випадає з інвестиційного процесу. Найважливішим фактором, який визначає рівень інвестицій у масштабі суспільства, є співвідношення між споживанням і заощадженням. Можемо погодитись, що чим більше суспільство продає сьогодні, тим менше воно заощаджує. Отже, тим меншим є рівень інвестицій. В свою чергу,чим менший рівень інвестицій сьогодні, тим менша існує кількість можливостей для збільшення рівня споживання у майбутньому. Сама ж пропорція між цими двома складовими визначається рівнем продуктивності праці і рівнем доходів населення. Іншим важливим фактором, який розподіляє рівень інвестицій у суспільстві, є безпека вкладень. Необхідною умовою є те, щоб власники заощаджень були впевнені у тому, що не втратять свої кошти. В такому випадку вони вкладатимуть заощадження навіть в умовах мінімального прибутку. І навпаки: якщо є загроза втратити кошти, які були вкладені, то більша частина заощаджень не буде приймати участі в інвестиційному процесі. Рівень прибутку на інвестиції – це наступний фактор. Він впливає на перетворення заощаджень в інвестиції. Такий фактор завжди взаємодіє із фактором безпеки. Тому що, чим вищий очікуваний прибуток від вкладів, тим вищий ризик даних інвестицій. Як правило, менш ризиковані вклади приносять менший прибуток. Ще одним фактором, який впливає на рівень та інтенсивність інвестицій, є ступінь організації фінансового ринку. Якщо такий ринок добре організований, то навіть ті грошові кошти, які являються вільними на невеликий період часу, також можуть бути залучені до інвестиційного процесу. Такими грошовими коштами можуть бути гроші, які призначені на поточне споживання населення від однієї виплати заробітної плати до іншої. Крім того, інвестиціями можуть стати також тимчасово вільні грошові кошти будь-яких підприємств. Отже, вищеназвані та описані фактори, характеризують здатність суспільного механізму перетворювати заощадження в інвестиції. Розглянемо поняття інвестицій. Відомо, що інвестиціями стають тільки ті заощадження, котрі не лежать мертвим вантажем. Вони вкладаються в різноманітні види діяльності для того, щоб отримати прибуток, а також досягти позитивного соціального ефекту. Такими заощадженнями є грошові кошти, машини, обладнання, інше майно, інтелектуальні цінності. Також поняття інвестицій не пов’язують із довгостроковими вкладеннями і не встановлюється конкретна форма вкладів. Це можуть бути грошові кошти, технології, обладнання, інше майно, інтелектуальні цінності, майнові права. Наприклад, акціонер в якості свого вкладення може внести в статутний капітал товариства за згодою інших акціонерів ідею, яка потім отримує грошову оцінку. Адже акціонер міг продати цю ідею акціонерному товариству, яка була б оплачена із коштів інших акціонерів. В цьому випадку така ідея являється товаром, як і будь-яке інше майно. Але інтелектуальні цінності, майно, гроші стають інвестиціями тоді, коли вкладаються в об’єкти підприємницької та інших видів діяльності. А паї, акції та інші цінні папери являють собою вже здійснені інвестиції. В одній з перших перекладних монографій з ринкової економіки Е. Дж. Долана и Д.Є.Ліндсея інвестиції на макрорівні визначаються так: « збільшення об’єму капіталу, який функціонує в економічній системі, тобто збільшення пропозиції продуктивних ресурсів, яке здійснюється людьми ».[8, с.13] В підручнику « Економікс » інвестиції характеризуються як « витрати на виробництво і накопичення коштів виробництва, і збільшення матеріальних запасів ».[11, с.388] В підручнику «Інвестиції» це поняття в широкому сенсі визначається як процес розставання «з грошима сьогодні, щоб отримати велику їх суму в майбутньому ».[9,с.1] При цьому виокремлюються два головних фактора, а саме: час і ризик. В літературі виділяють чотири групи трактування поняття «інвестиції» на мікрорівні: 1.Інвестиції, які визначаються через платежі. 2.Інвестиції, які визначаються через майно. 3.Комбінаторне поняття інвестицій. 4.Диспозиційне поняття інвестицій. Інвестиції, які визначаються через платежі, розглядаються як потік оплат і виплат(витрати),які починаються з виплат(витрат). Згідно з поняттям інвестицій, які визначаються через майно, інвестиції розглядаються як процес перетворення капіталу(переважно грошового) в предмети майна у складі активів підприємства, в тому числі в цінні папери. Комбінаторне поняття інвестицій-вкладення, які направлені на розширення бізнесу чи створення умов для підвищення ефективності його функціонування. Такого трактування притримується, зокрема, Ж. Перар. Він виділяє такі типи інвестицій: - інвестиції для заміни чи підтримки рівня обладнання; - стратегічні інвестиції (інвестиції, які пов’язані з поглинанням підприємств чи розміщенням капіталу з кордоном); - інвестиції обов’язкового типу (інвестиції для запобігання забруднення навколишнього середовища, інвестиції в соціальну сферу і т.д.); - інвестиції на участь в капіталі інших підприємств; - інвестиції на просування товару і рекламу; - інвестиції на науково-дослідну роботу; - інвестиції на розширення діяльності за допомогою створення нових видів продукції. Диспозиційне поняття інвестицій – положення, згідно з яким інвестиційний процес припускає зв’язування фінансових коштів і тим самим зменшення свободи розпорядження ними підприємством. Прикладом взаємопов’язаних інвестицій є вкладення у виробничу інфраструктуру, які стимулюють і роблять більш ефективними вкладення в інші сфери. Отже, під інвестиціями будемо розуміти цілеспрямоване вкладення на певний термін у всіх його формах у різноманітні об’єкти (інструменти) для досягнення індивідуальних цілей інвесторів. Інвестор — людина чи комерційна установа, яка вкладає гроші та/або інші активи з метою їхнього збереження та примноження. Існують різні схеми їх класифікації. За організаційною формою інвестори поділяються на такі групи: - державні органи; - об’єднання юридичних осіб, включаючи холдинги, концерни, промислово – фінансові групи і т. д.; - фізичні особи; - юридичні особи. За напрямком основної діяльності: - індивідуальний інвестор (юридична або фізична особа, або обєднання юридичних і фізичних осіб, які здійснюють інвестиції , як правило, для розвитку своєї основної діяльності); - інституціональний інвестор (фінансовий посередник, який здійснює інвестиційну діяльність). За формою власності інвестованого капіталу: - приватний інвестор (юридичні особи, які засновані на недержавних формах власності, а також фізичні особи); - державний інвестор (органи державної влади і державні підприємства); - муніципальний інвестор (органи муніципальної влади і муніципальні підприємства). За менталітетом інвестиційної поведінки: - консервативний інвестор (інвестор, який піклується передусім про безпеку інвестицій і уникає здійснення середніх, а також високо ризикованих вкладень); - помірно – агресивний інвестор (інвестор, які обирає такі інструменти та об’єкти вкладень, які в сукупності можуть забезпечити ріст його капіталу); - агресивний інвестор (інвестор, який обирає об’єкти інвестування за критерієм максимізації прибутку). За цілями інвестування: - стратегічний інвестор (для такого інвестора головною ціллю інвестування є забезпечення реальної участі у стратегічному управлінні діяльністю об’єкта, в який вкладають кошти); - портфельний інвестор (такий інвестор вкладає свої кошти в різноманітні об’єкти із різним ступенем ризику і прибутковості). За приналежністю до резидентів: - вітчизняний інвестор (всі особи - резиденти); - іноземний інвестор (міжнародні держави, міжнародні фінансові організації, іноземні юридичні та фізичні особи).[4,с.1-23] 2.КЛАСИФІКАЦІЯ ІНВЕСТИЦІЙ, ЇХ ДЖЕРЕЛА ТА ФАКТОРИ В цьому розділі розглянемо класифікацію згідно з наступним загальноприйнятим набором класифікаційних ознак: - об'єкт інвестування; - характер участі в інвестуванні; - період інвестування; - форма власності інвестора; - регіональний характер інвестицій; - ступень ризику. Також розглянемо характеристику джерел інвестицій та фактори інвестиційної привабливості підприємств. 2.1.ВИДИ ІНВЕСТИЦІЙ Під фінансовими інвестиціями розуміється вкладення капіталу в різноманітні фінансові інструменти, передусім у цінні папери. Такі інвестиції або мають спекулятивний характер, або орієнтовані на довгострокові вкладення. Формами таких інвестицій є вкладення в часткові і в боргові цінні папери, а також депозитні банківські вклади. Спекулятивні фінансові інвестиції орієнтовані на отримання інвестором очікуваного інвестиційного прибутку в певний період часу. Фінансові інвестиції, які орієнтовані на довгострокові вкладення, переслідують стратегічні цілі інвестора, які пов’язані з участю в управлінні об’єкта, в котрий вкладаються капітали. Реальні інвестиції – вкладення коштів (капіталу) на створення реальних активів, які пов’язані із здійсненням операційної діяльності економічних суб’єктів, вирішенням їх соціально – економічних проблем. Для отримання нематеріальних благ використовуються потенційні інвестиції. Зокрема їх направляють на підвищення кваліфікації персоналу, проведення науково – дослідних і дослідно – конструкторських робіт, отримання товарного знака (марки) і т.д. Під матеріальними інвестиціями розуміємо передусім вкладення у засоби виробництва. Їх , в свою чергу, можна поділити на: - стратегічні інвестиції; - базові інвестиції; - поточні інвестиції; - інноваційні інвестиції. Призначення таких інвестицій та їх роль в нарощуванні виробничого потенціалу різні. Стратегічні інвестиції – це інвестиції, які спрямовані на створення нових підприємств, нових виробництв, а також придбання цілісних майнових в інших сферах діяльності, інших регіонах і т.д. Базові інвестиції – це інвестиції, які спрямовані на розширення діючих підприємств і виробництв в тій самій, що і раніше сфері діяльності, такому ж регіоні і т.д. Базові інвестиції підтримують відтворювальний процес і пов’язані з вкладеннями по заміні основних засобів, проведенню різноманітних видів капітального ремонту с поповненням запасів матеріальних і оборотних активів. Інноваційні інвестиції поділяються на дві групи: - інвестиції в модернізацію підприємства, в тому числі і технічне переоснащення відповідно до вимог ринку; - інвестиції щодо забезпеченості безпеки в широкому сенсі слова (тобто інвестиції, які забезпечують виробництво необхідною сировиною, комплектуючими, обслуговуванням технологічного виробництва (ремонт, налагодження, розробка технічної документації і т.д.)). Для кожного із виділених видів, типів інвестицій характерні свої рівні ризику. Наприклад, серед матеріальних інвестицій найбільш високий рівень ризику характерний для інвестицій за створенням нових підприємств, виробництв. А найменший рівень – для поточних інвестицій. Адже створення нових підприємств і нових виробництв, як правило, пов’язано з освоєнням, випуском нових видів продукції або послуг для ринку. Однак поведінку ринка на перспективу досить важко передбачити. Тому що вона характеризується високим ступенем невизначеності. В той же час підвищення ефективності існуючого підприємства за допомогою поточних інвестицій, як правило, пов’язано з мінімальними небезпеками негативних наслідків для інвесторів. За характером участі інвестора в інвестиційному процесі інвестиції поділяються на прямі та непрямі. Прямі інвестиції припускають пряму, безпосередню участь інвестора у вкладенні капіталу у конкретний об’єкт інвестування. Непрямі або опосередковані інвестиції припускають вкладення капіталу інвестора в об’єкти інвестування через фінансових посередників (інституційних інвесторів) за допомогою придбання різноманітних фінансових інструментів. В економічній літературі досить часто можемо зустріти поділ інвестицій на прямі та портфельні. При цьому прямі інвестиції розуміють як «безпосереднє вкладення коштів у виробництво, придбання реальних активів», а «портфельні інвестиції здійснюються у формі купівлі цінних паперів».[1, с.144] За відношенням до об’єкту вкладення інвестиції поділяють на внутрішні і зовнішні. Внутрішні інвестиції – вкладення капіталу в активи самого інвестора, зовнішні – вкладення капіталу у реальні активи інших господарюючих суб’єктів чи фінансові інструменти інших емітентів. За періодом здійснення бувають довгострокові, середньострокові та короткострокові інвестиції. Довгострокові інвестиції – вкладення капіталу на період від трьох і більше років (як правило, вони здійснюються у формі капітальних вкладень), середньострокові – вкладення капіталу від одного до трьох років, а короткострокові – вкладення на період до одного року. Також інвестиції класифікують за тривалістю терміна експлуатації інвестиційних об’єктів. Такий термін може бути визначеним і невизначеним. Будь – яка невизначеність підвищує фінансові ризики і тим самим знижує зацікавленість у вкладеннях. За ступенем взаємозв’язку інвестиції поділяють на такі групи: - ізольовані інвестиції (такі вкладення, які не викликають необхідності в інших інвестиціях); - інвестиції, які залежать від зовнішніх факторів (наприклад вкладення капіталу, які залежать від наявності виробничої та соціальної інфраструктури, рівня інфляції і т.д.); - інвестиції, які вливають на зовнішні фактори ( наприклад вкладення у засоби масової інформації). Друга і третя групи складають так звані взаємозв’язані (взаємозалежні) інвестиції. За ступенем надійності бувають відносно надійні та ризиковані інвестиції. Найбільш ризикованими є інвестиції у сферу дослідження і різноманітних розробок. Тут важко оцінити і потреби у ресурсах, і майбутні результати. Найчастіше різноманітні форми підтримки даного виду інвестицій здійснюються через державні програми. Менш ризикованими є інвестиції у сфери с досить визначеним ринком збуту. За регіональними джерелами залучення капіталу виділяють вітчизняні та іноземні інвестиції. Вітчизняні інвестиції – вкладення капіталу резидентами даної країни (домашніми господарствами, підприємствами, організаціями, державними і муніципальними органами). Іноземні інвестиції – вкладення капіталу нерезидентами (як юридичними, так і фізичними особами) в об’єкти та фінансові інструменти іншої держави. За галузевою спрямованістю інвестиції класифікують відповідно до різних галузей і сфер діяльності. Прикладом можуть бути інвестиції у промисловість, сільське господарство, енергетику і т.д. 2.2.ХАРАКТЕРИСТИКА ДЖЕРЕЛ ІНВЕСТИЦІЙНИХ РЕСУРСІВ Інвестиційна діяльність є процесом вкладення інвестицій і сукупністю практичних дій з їх реалізації. Інвестиційна діяльність підприємства в усіх її формах здійснюється за рахунок усіх можливих джерел. Інвестиційні ресурси — це всі види фінансових та інших активів, які залучаються з метою здійснення вкладень в об'єкти інвестування. Джерела формування інвестиційних ресурсів у ринковій економіці різнобічні. Перелік усіх можливих джерел інвестування за каналами надходження інвестиційних коштів наведено в Законі України "Про інвестиційну діяльність": - власні фінансові ресурси інвестора (прибуток, амортизаційні відрахування, повернення збитків щодо аварій, стихійного лиха, грошових накопичень та заощаджень фізичних та юридичних осіб та ін.); - займані (позикові) фінансові кошти інвестора (облігаційні займи, банківські та бюджетні кредити); - залучені фінансові кошти інвестора (кошти від продажу акцій, пайові та інші вклади фізичних та юридичних осіб); - бюджетні інвестиційні асигнування; - безоплатні та благодійні вклади, пожертвування організацій, підприємств, громадян. Джерела формування інвестиційних ресурсів поділяються на три основні групи: власні, залучені та позикові. Власні інвестиційні джерела підприємства є основними. До них належать: - прибуток, що залишається у розпорядженні підприємства після сплати податків та інших обов'язкових платежів; - амортизаційні відрахування; - раніше виконані довгострокові фінансові вкладення, строк сплати яких закінчується в поточному періоді; - реінвестований прибуток шляхом продажу частини основних фондів; - страхова сума відшкодування збитків, викликаних втратою майна; - частка зайвих оборотних активів, що іммобілізується в інвестиції; - гранти. | |
| Просмотров: 599 | Загрузок: 14 | Рейтинг: 0.0/0 | |
| Всего комментариев: 0 | |