| Главная » Файлы » Курсовые работы » Курсовые проекты |
ІНФОРМАЦІЙНО-АНАЛІТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ НБУВ
| [ Скачать с сервера (170.2 Kb) ] | 05.04.2017, 08:44 |
| ВСТУП Актуальність теми магістерської роботи обумовлена значущістю інформаційно-аналітичного забезпечення в діяльності Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського та її структурного підрозділу Служби інформаційно-аналітичного звабезпечення органів державної влади (СІАЗ). Основною метою створення такого підрозділу було введення в суспільний обіг через у правлінську сферу найзатребуваніших науково-інформаційних матеріалів з фондів найбільшої в держав і бібліотеки у формах, оптимальних для засвоєння, ефективного використання на практиці. Діяльність Служби спрямована на забезпечення інформаційних потреб користувачів цілого ряду замовників, силами СІАЗ готуються огляди оперативної інформації про події в політичному, соціально-економічному, науковому житті. Зокрема, Служба готує цікаві й інформативні щомісячні випуски «Шляхи реформування української науки», в яких оперативно і систематизовано подається фактичний матеріал про розвиток науки в Україні і світі. Із зростанням ваги інформаційних ресурсів у суспільстві розгортаються масштаби та складність інформаційної діяльності. Результати та засоби створення якої, а також процеси підготовки інформаційних документів, об'єднують інформаційно-аналітичні дослідження. В наш час інформація є однією з найважливіших ресурсів будь-якої діяльності. Первинні документи, як певний вид інформації є рушійною силою соціально-економічного і культурного розвитку суспільства. В умовах постійних змін, що відбуваються сьогодні, підвищуються вимоги до якості створення і надання інформації. Метою створення інформаційних ресурсів є інформування користувачів про потоки і масиви первинних документів, щоб у згорнутому та реферативному вигляді викласти основний їхній зміст. Сьогодні діяльність Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського пов'язана зі створенням, розповсюдженням реферативних, аналітичних, бібліографічних, оглядових видань. Задоволення інформаційних потреб та запитів користувачів бібліотеки шляхом створення власних інформаційних продуктів, надання інформаційних послуг, а також забезпечення доступу до них є головним завданням діяльності Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського. Стан магістерської розробленості теми: магістерська робота підготовлена на основі вивчення джерел інформації, в яких відображено досліджувану тему. Тема дипломної роботи є достатньо розробленою у науковій літературі. Серед опрацьованих джерел слід виділити праці В.Горового, Кобєлєва О.М. які багатоаспектно висвітлили механізм роботи служби СІАЗ та надали порівняння її роботи з інформаційно-аналітичною діяльністю інших служб. Метою дослідження: є аналіз і узагальнення теоретичних та практичних основ інформаційно-аналітичної в діяльності Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського. Завдання дипломної роботи: • опрацювати літературу з даної теми; • здійснити характеристику інформаційно-аналітичної діяльності бібліотек; • розглянути механізм роботи інформаційно-аналітичних відділів НБУВ, а саме СІАЗ; • дослідити діяльність Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського у створенні та розповсюдженні аналітичних продуктів. Об'єктом дослідження є інформаційно-аналітична діяльність Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського. Предметом дослідження є багатоаспектна інформаційно-аналітична діяльність СІАЗ Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського. Методологічна база обумовлена об'єктом і предметом дослідження магістерської роботи. Теоретичний матеріал розглядається з позиції джерелознавчого аналізу. Наукова та практична значущість магістерської роботи полягає в аналізі, узагальнені досвіду інформаційно-аналітичної діяльності СІАЗ Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського. Структура магістерської роботи обумовлена логікою розгляду теми. Магістерська робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел. Перший розділ «Теоретичні засади створення та розповсюдження вторинних документів» представляє матеріал про розвиток аналітичної діяльності бібліотеки у контексті запитів постіндустріального суспільства, репрезентує інформаційно-аналітичну діяльність НБУВ. У другому розділі «Інформаційно-аналітична діяльність у структурі сучасної, наукової бібліотеки» здійснено аналіз діяльності Фонду Президентів України і СІАЗ, як аналітичних підрозділів НБУВ, представлено їхні інформаційні продукти та послуги. Третій розділ магістерської роботи розкриває розгляд таких проблем та питань, інформаційні ресурси в науковій діяльності та інтелектуальний продукт та його захист в цифровому середовищі НБУВ та робота СІАЗ над цим завданням. У висновках підводяться основні узагальнюючі підсумки роботи. РОЗДІЛ І ІНФОРМАЦІЙНО-АНАЛІТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ У СТРУКТУРІ НБУВ 1.1. АНАЛІТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ БІБЛІОТЕК В СУЧАСНИХ УМОВАХ ІНФОРМАЦІЙНОГО СУСПІЛЬСТВА В умовах процесів глобалізації відбулися істотні зміни всієї інформаційної сфери зі становленням якісно нового рівня інформаційної культури й інформаційного середовища соціуму й всіх його складових. Процеси зумовилюють не тільки зростання обсягів інформації й забезпечення доступу до масивів знань, а й переосмислення значення інформації (знань) у системі стратегічних ресурсів, від яких залежить рівень розвитку суспільства. Вони включають взаємопов’язані і взаємообумовлені напрями щодо забезпечення повного використання якісної, релевантної і своєчасної інформації (знань) у всіх суспільно важливих галузях ділової активності суспільства, у тому числі і у сфері державного управління. Суть організації результативної роботи сучасних інформаційних установ щодо задоволення інформаційних потреб суспільства полягає в тому, що «на будь-який попит інформаційна сфера відповідає практично миттєвим збільшенням відповідної продукції (послуг) чи появою нових» [33]. За дослідженнями різних фахівців, сучасний інформаційний сервіс розвивається в напрямі максимального задоволення інформаційних потреб категорій користувачів (науковців, спеціалістів сфери економіки, політиків, державних службовців, представників владних структур та ін.) в їх практичній діяльності. З урахуванням сучасних тенденцій інформаційної інфраструктури можна стверджувати, що рівень розвитку бібліотечної діяльності, як одного з важ ливих її елементів, визначається не стільки формуванням значних обсягів інтелектуально-інформаційних ресурсів і забезпечення зручного доступу до них засобами інформаційно-телекомунікаційних технологій, скільки інтенсивністю їх використання відповідно до потреб суспільства. Тобто ступенем перетворення і «підготовки не будь-якої інформації (знань), а лише тієї її частини, яка має чітке функціональне призначення» [11], в інформаційні продукти і послуги для здійснення ефективної діяльності. У цьому контексті важливою стає думка дослідників, що при генерації інтелектуально-інформаційних ресурсів «інформація і знання, розміщенні в них, без урахування реальних інтересів користувачів стають мертвим капіталом» [52]. У зв’язку з цим на передній план дедалі частіше висуваються питання аналізу й оцінки стрімко зростаючих потоків інформації (знань), їхнього якісного добору й організації відповідно до потреб відповідної категорії користувачів. Потребу в оперативно підготовленій інформації (синтезованій інформаційно-аналітичній, оглядово-аналітичній, прогнозно-аналітичній продукції) відчувають управлінські структури. Виникають серйозні проблеми у відповідної категорії користувачів: вони стикаються з величезними обсягами фрагментованих і суперечливих інформаційних потоків, в яких потрібно знайти й ефективно використати лише необхідну для їх власної діяльності інформацію. Характерною ознакою цієї категорії користувачів є те, що в їх діяльності особливо виявляється дефіцит часу при гострій потребі в якісно обробленій інформації (знаннях)для швидкого прийняття суспільно значущих рішень. Відповідно до динамічних процесів суспільного розвитку вони потребують швидкої організації цілеспрямованих масивів інтелектуально-інформаційних ресурсів, що відображають закономірність розвитку суспільних процесів, сприяють державним органам своєчасно й ефективно відпрацьовувати шляхи і методи вирішення широкого спектра проблем соціально-економічного й культурно-політичного характеру. Поряд із цим варто зауважити, що державотворча діяльність вимагає спеціальних процесів інформаційного обміну, встановлення та підтримки постійних зв’язків між владними структурами, державою і суспільством. На сьогодні залишаються актуальними висновки, зроблені дослідниками, проте, що в Україні «розбудова держави явно випереджає розбудову суспільства і тому інститути влади часто немовби зависають над прірвою: їм не зовсім зрозуміло, які цінності та інтереси суспільства вони мають відстоювати й захищати…» [11]. У сучасній теорії управління особливе значення має оптимізація інформаційно-аналітичного забезпечення цієї діяльності, оскільки будь-яка керована система не може функціонувати без налагодження надійного та оперативного зв’язку між суспільством і органами влади та виробляти відповідні рішення без повної, достовірної та оперативної інформації. «Вона є не просто впорядкованим набором фрагментів проблемної галузі, а цілісною картиною, що відображає об’єкт управління в зручному для сприйняття ракурсі» [21]. Ідеться про інтелектуальні технології аналітики оброблення неструктурованої інформації (знань), на основі яких, зокрема, готується синтезована, оглядово-аналітична, прогнозна, експертна інформація (знання), до якої можна від нести аналітичний огляд видань з основними ідеями, думками з даної проблеми, що дає змогу прослідкувати еволюцію її розвитку, виявити певні закономірності, окреслити на базі аналізу великого масиву інформації вузько спеціальне питання тощо. Ці завдання входять у комплекс робіт інформаційно-аналітичних служб (підрозділів), що створюються відповідно до сучасних потреб на аналітичну продукцію та стають важливими елементами інформаційної інфраструктури. Більше того, вони здійснюють дослідження найактуальніших проблем політичного та соціально-економічного розвитку суспільства, надають рекомендації щодо уникнення небажаних ситуацій як для держави в цілому так і для окремої галузі чи компанії, що сприяє адекватному реагуванню на динамічні зміни у всіх сферах через систему інформаційної інфраструктури. Створювані у відповідності до пріоритетних напрямів розвитку інформаційної інфраструктури щодо забезпечення сучасних інформаційних потреб такі підрозділи ввійшли в загальну систему бібліотечного обслуговування, займаючись пошуком, структуруванням масивів інформації (знань), формуванням БД з актуальних питань суспільного розвитку, економічних перетворень, аналізом періодики, нової монографічної літератури, введенням в обіг знань, інформаційною підтримкою комплексних аналітичних досліджень. На сучасному етапі посилення ролі інформаційно-аналітичної діяльності в забезпеченні суспільних потреб переваги відповідних цьому напряму роботи структур бібліотек визначаються насамперед наявністю доступу до величезних масивів інтелектуально-інформаційних ресурсів у фондах бібліотек (різних видів спеціальної літератури з широким тематичним охопленням, періодичної преси, у тому числі й провідних зарубіжних видань тощо). Водночас розвиток інфо-рмаційно-аналітичних функцій обслуговування всіх категорій користувачів, у тому числі й органів державної влади, відбувається шляхом удосконалення традиційних форм роботи до «адаптації потрібної замовникам інформації (знань) у найбільш сприйнятному вигляді, що дедалі частіше набуває ознак власного бібліотечного інформаційно-аналітичного продукту, створеного на базі структуризації великих обсягів інформації (знань) [8]. З ефективним запровадженням і використанням можливостей інформаційно-телекомунікаційних технологій, зокрема Інтернету, інформаційний потенціал бібліотек у розробці якісно інших форм інформаційно-аналітичного супроводу діяльності своїх користувачів збагатився. Введення в суспільний обіг, зокрема управлінську сферу, найбільш затребуваних для її функціонування інтелектуально-інформаційних матеріалів у формах, оптимальних для засвоєння, ефективного використання в практиці стало головною метою створення відділу інформаційно-аналітичного забезпечення органів законодавчої, виконавчої і судової влади ЦНБ ім. В.І.Вернадського АН України. Цим структурним підрозділом, власне, у 1992 р. було започатковано Службу інформацій но-аналітичного забезпечення органів державної влади. З появою комп’ютерних комунікаційних технологій, особливо інтернету, з’явилися нові, майже безмежні, можливості не лише у інформаційному забезпеченні, а й у всіх сферах подальшого розвитку цивілізації, яка стоїть на шляху створення інформаційного суспільства, заснованого на знаннях ( Knowledge society). Епохою четвертої революції (після появи мови, писемності та книгодрукування) називають сучасний етап розвитку людства – глобальну інформатизацію, коли інформаційна діяльність стала провідним фактором соціально-культурного та суспільного розвитку, а інформаційно-комунікативні технології є сучасним універсальним та багатофункціональним інструментом розвитку держави і суспільства в глобалізованому світі. Двадцять перше сторіччя ознаменувалося становленням постіндустріального суспільства, суспільства знання і панування інформації. «Хто володіє інформацією, той володіє світом » – ця фраза Ротшильда найбільше підходить до характеристики сучасної інформаційної обстановки. Для постіндустріального суспільства характерною є перевага інтелектуальної власності над матеріальною, перевага новітніх та інтелектуальних технологій. З метою наближення України до стандартів розвитку постіндустріального суспільства в Україні сформована державнаполітика інформатизації як складова частина соціально-економічної політики держави в цілому, що спрямовується на раціональне використання промислового та науково-технічного потенціалу, матеріально-технічних і фінансових ресурсів для створення сучасної інформаційної інфраструктури в інтересах вирішення комплексу поточних та перспективних завдань розвитку України як незалежної демократичної держави з ринковою економікою. В державі має сформуватися система соціальних інститутів, діяльність яких спрямована на створення, накопичення, перероблення і використання суспільно затребуваних і значущих для збереження соціальної пам’яті інформаційних ресурсів. Це такі організаційно оформлені й усталені у своїх традиціях соціальні інститути, як бібліотеки, інформаційні центри , архіви, засоби масової інформації, видавничі і книготорговельні організації, музеї, а також ї х віртуальні похідні, формовані в електронному середовищі. Проблема соціальної значущості й відповідності бібліотек реаліям інформаційного суспільства є однією з основних у сучасному бібліотекознавстві. Загальні проблеми інноваційних змін у діяльності бібліотек розглядалися в працях О.Качанової, С. Матліної, Н.Толканюк, Н.Чупріної. Інноваційну діяльність наукових бібліотек проаналізовано у численних працях науковців Національної бібліотеки України імені В.І.Вернадського. Дослідниками О.Онищенко, В.Горовим, Л.Костенком висвітлювалися основні тенденції використання інформаційно-бібліотечних ресурсів на сучасному етапі; аналізувалися особливості забезпечення наукового супроводу суспільних реформ як напряму діяльності інформаційно-аналітичних центрів бібліотек; приділялася увага питанням ролі бібліотечних закладів у підвищенні ефективності наукових досліджень [ 39; 11; 33]. Інформаційне суспільство та інформаційні процеси, які ведуть до його реалізації, повсякчас привертають увагу до центрів інформації, головними осередками яких завжди були і будуть бібліотеки. Перетворення останніх на сучасні інформаційні центри при збереженніїх основних традиційних функцій – одне з основних завдань сьогодення [52]. Саме бібліотеки забезпечують акумулювання, формування і використання основного суспільно доступного інформаційного ресурсу, сприяють задоволенню і формуванню інформаційних потреб соціуму як одного з визначальних компонентів інформаційної інфраструктури. Розвиваючись як її невід’ємна частина, бібліотеки сьогодення намагаються відповідати й у певному сенсі пристосовуватися до її особливостей і впливати на перспективи її вдосконалення [29, 24]. Цими особливостями визначається та значна роль, яку відіграють бібліотеки в процесі інформатизації – організаційних, правових, політичних, соціально-економічних, науково-технічних, виробничих процесів, що спрямовані на створення умов для задоволення інформаційних потреб, реалізації прав громадян і суспільства на основі створення , розвитку, використання інформаційних систем, мереж, ресурсів та інформаційних технологій, побудованих на основі застосування сучасної обчислювальної та комунікаційної техніки. Бібліотеки України, як і бібліотеки інших країн світу, є основними накопичувачами, зберігачами і розповсюджувачами знань, що зафіксовані в друкованих джерелах і на інших носіях інформації. Їх роль у процесі інформатизації суспільства важко переоцінити. Але для виконання цієї ролі бібліотеки повинні володіти не тільки відповідними ресурсами, але й технологією доставки документів на базі сучасних засобів телекомунікацій. З огляду на це плідною видається думка О.Воскобойнікової-Гузєвої про те, що найпоширенішим типом бібліотек на початку XXI ст. стали комплексні науково-інформаційні центри, які одночасно виконують широкий спектр різноманітних функцій, поступово трансформуючись в установи, в яких «бібліотечно-інформаційна » частина залишається базовою, а факультативні структури (музеї, архіви, виставкові та навчальні центри, книгарні, театри тощо) надають їхньому соціокультурному та інформаційному простору особливого змісту. Соціокультурний простір бібліотеки (особливо великої наукової) – це специфічне поєднання факультативних функцій з різноманітними засобами їхньої реалізації. Концепція інформаційного простору європейської наукової бібліотеки формується під безпосереднім впливом сучасних тенденцій розвитку інформаційно-комунікативних технологій, збагачується досвідом міжнародного співробітництва, дедалі частіше трансформується завдяки реалізації спільних міждержавних або міжнародних програм і проектів [8]. Перетворення бібліотек на сучасні інформаційні центри при збереженні і розвитку з огляду на впроваження елементарних інформаційних технологій – одне з основних завдань сьогодення. Важливим фактором його реалізації є інформаційно-аналітичні центри, завдання яких – збір, накопичення і аналітична обробка інформації. Практика демонструє, що роль бібліотечних закладів як важливих документно-інформаційних, аналітичних центрів, їх соціальна перспектива на шляху до інформаційного суспільства зростає. Підтвердженням цієї тенденції можна вважати досвід роботи СІАЗ, що діє в єдиному бібліотечно-інформаційному комплексі Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського. Основною метою створення такого підрозділу було введення в суспільний обіг через у правлінську сферу найзатребуваніших науково-інформаційних матеріалів з фондів найбільшої в держав і бібліотеки у формах, оптимальних для засвоєння, ефективного використання на практиці. Розвиток Служби тісно пов’язаний з необхідністю вирішення завдань, обумовлених загальним розвитком інформаційної функції бібліотек у процесі переходу до інформаційного суспільства, їх зростаючим значенням у формуванні інформаційного простору. Однією з важливих рис роботи Служби інформаційно-аналітичного забезпечення є оперативність обробки інформаційного потоку і надання у найкоротші терміни аналітичного продукту на основі матеріалів українських і зарубіжних видань. Таким чином, інформаційно-аналітичні служби є генераторами передового аналітичного контенту. Оперативність, з якою працюють інформаційно-аналітичні служби є запорукою швидкого накопичення даних про важливі події політичного, економічного життя країни. Швидке створення великих баз даних інформаційно-аналітичними центрами може бути використане в процесі інформатизації, вільне користування такою базою буде корисним для спеціалістів і надасть змогу пришвидшити дослідження з важливих політико-економічних напрямів. Подальший розвиток інформаційно-аналітичних центрів вбачається в розширенні інформаційної бази даних аналітичних відділів, створення законодавчної бази, яка б регулювала діяльність інформаційно-аналітичних центрів державного і недержавного типу, створення законодавчих підстав для виділення державних інформаційно-аналітичних центрів у окремі інституції. Подальший розвиток інформаційно-аналітичних центрів потребує розробки нових методів відбору, зберігання і аналізу інформації, подальші наукові розробки в цій галузі необхідні для стабільної роботи інформаційно-аналітичних центрів, пришвидшення і покращення якості надання аналітичних продуктів. 1.2. ІНФОРМАЦІЙНО-АНАЛІТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ НБУВ За останні роки в Україні збільшилась інформатизація суспільства, завдяки так званим інформаційним службам та агенціям, чисельність яких стрімко зростає. Суспільство зрозуміло, що інформація – це найцінніший товар, який може приносити гарний прибуток. Інформація завжди була і буде цінним товаром. Держава зобов'язана постійно дбати про своєчасне створення, належне функціонування і розвиток інформаційних систем, мереж, банків і баз даних у всіх напрямах. На сучасному етапі розвитку суспільства інформаційно-аналітична діяльність, безперечно, має розумітися як пріоритетний вид діяльності, винятково важливий для нашої країни та її стратегічних перспектив. З урахуванням глибини науково-інтеграційних процесів сучасності праця в цьому напрямку може бути достатньо успішною лише за умови органічної взаємодії інформатики з іншими галузями знання аж до таких найвищих щаблів узагальнення, як філософія людини і соціуму. Задоволення інформаційних потреб суб'єктів господарської діяльності є основним завданням, яке стоїть перед інформаційними службами. Вивчення умов їх діяльності сприяє вдосконаленню інформаційного обслуговування і розвитку підприємництва в цій сфері. Сьогодні вже не викликає сумніву, що здійснення повноцінної інноваційної діяльності державою, впровадження досягнень науково-технічного прогресу, неможливе поза інформаційно-консультаційною системою, яка по-перше, передбачає сумісну працю державних і недержавних інформаційних структур, розглядаючи інформаційно-консультаційні, послуги як товар. Виробництво інформаційних продуктів і послуг залежить від ринкового попиту й індивідуальних бажань клієнтів. Воно базується на власних даних інформаційного підприємства і додатковому зборі інформації. Діяльність приватних інформаційних фірм регулюється попитом і ефективністю пропозиції. Порівняно з цим розвиток і надання інформаційних послуг, включаючи дослідження, розробки і консультування, які фінансуються державою, відбувається за межами пропозиції і попиту. Актуальність інформаційних продуктів є черговою властивістю, що впливає на діяльність інформаційних підприємств і визначає їхню вартість. Інформаційно-аналітична робота безсумнівно є широкою і багатогранною сферою діяльності. Вона включає в себе набір і систематизацію фактів щодо певного питання, їх оцінку, відбір, тлумачення, чітке й продумане викладення в усній або письмовій формі. Головна мета даної роботи полягає в отриманні максимальної користі з фактів, які є в розпорядженні, для того щоб правильно зрозуміти і оцінити ситуацію, бачити її у перспективі, а в кінцевому результаті – успішно діяти. Весь інтерес роботи полягає у тому, що використовується величезний набір методів, які успішно застосовують в математиці, логіці, гуманітарних, природничих науках. При виконанні завдань перш за все потрібно розглянути проблему у самих загальних рисах, встановити, важливі моменти необхідно звернути увагу. Потім виробити план роботи і визначити, де шукати потрібні дані. Після збору даних їх потрібно оцінити і дати їм тлумачення. Нарешті, пишеться доповідь, при цьому слід постійно пам’ятати, на кого вона розрахована, хто її буде читати. Треба старатися дати читачеві те, що йому потрібно, в зрозумілій формі, підкреслити важливі моменти і відповідним чином обумовити твердження, які викликають сумнів. Таке значення цього терміна може бути співвіднесеним з організацією діяльності, пов'язаною зі збором, реєстрацією, передачею, зберіганням, опрацюванням і поданням інформації. Поняття "інформаційне забезпечення" найбільше відповідає поняттю створення і підтримки відповідних організаційно-функціональних характеристик системи соціального управління. Тобто існують об'єктивні причини для виділення трьох значень поняття "інформаційне забезпечення": • як забезпеченості системи управління відповідною кількістю інформації; • як діяльності, пов'язаної із організацією збору, реєстрації, передачі, зберігання, опрацювання і представлення інформації; • як діяльності щодо формування цілеспрямованої суспільної та індивідуальної свідомості суб'єктів суспільних відносин щодо управління у конкретній сфері (це визначається такими категоріями, як реклама, паблік-рилейшнз, формування суспільного іміджу суб'єкта управління, інформаційні операції, інформаційна боротьба, пропаганда і контрпропаганда тощо). У практиці управління соціальними системами всі зазначені аспекти змісту інформаційного забезпечення нерозривні. У цій роботі інформаційне забезпечення розглядається у такому змісті. Інформаційне забезпечення систем управління — це поєднання усієї інформації, що використовується, специфічних засобів і методів її опрацювання, а також діяльності фахівців щодо ефективного використання даних, відомостей, знань в організації управління конкретною соціальною системою. Продуктивне інформаційне забезпечення складається тільки з об'єктивних, своєчасних, достовірних відомостей, які оцінюються як корисні знання (інформація). Із загального потоку даних вилучаються тільки відомості, які потрібні для певного рівня управління соціальними системами, зрозумілі цьому рівню і зменшують його ентропію (невизначеність). Інші дані утворюють так званий у теорії інформації шум. З погляду теорії інформаційного забезпечення управління соціальними системами, інформація —це результат аналітико-синтетичного опрацювання даних (відомостей) щодо об'єкта управління, що підтримує його функціонування. Виходячи зі змісту такої сутності категорії "інформація", виникає необхідність визначення категорії "інформаційно-аналітична робота" як вид забезпечення управлінської діяльності. Інформаційно-аналітична робота — це постійна дослідна діяльність (функція процесу управління), що охоплює своїм змістом широкий комплекс організаційних заходів і методичних прийомів для вивчення і оцінки інформації про зовнішні та внутрішні фактори функціонування системи управління щодо виконання визначених для неї мети і завдань. Слід зазначити, що інформаційно-аналітична робота (у вузькому змісті — опрацювання інформації) здійснюється переважно свідомо. Хоча на рівні мистецтва управління інформація може бути результатом евристики — підсвідомого опрацювання відомостей (даних) щодо об'єкта управління. У зазначеному контексті, наприклад, для однієї людини (як суб'єкта управління) якісь конкретні дані стають інформацією, для іншої — ні. Таким чином, інформація має переважно порівняльний характер. Мистецтво інформаційно-аналітичної роботи можна порівняти з народним висловом: побачити в краплинці води всю велич моря. Зазначене поняття є вужчим за значенням категорії "інформаційно-аналітичне забезпечення". На наш погляд, з урахуванням сегмента аналітичної роботи більш доцільним є вживання категорії "інформаційно-аналітичне забезпечення". У теорії та практиці в контексті інформаційно-аналітичного забезпечення також вживається така категорія, як "моніторинг". Моніторинг (від англ. monitoring, з лат. monitor— той, що наглядає і нагадує) — комплекс досліджень (спостереження, аналізу та інших методів пізнання дійсності) і контролю за станом чи процесами певного середовища прикладної системи (яка є об'єктом) з метою попередження про появу шкідливих, небезпечних чи бажаних факторів (явищ) для існування цієї системи. На практиці інформаційне забезпечення охоплює систему руху і перетворення інформації, включаючи класифікаційні переліки всіх даних, методи їх об'єктивного вираження, кодування, зберігання та передачі. З погляду теорії інформації, інформація, яка оброблюється в управління, є предметом управлінської праці. У цьому зв'язку особливого значення набуває інший зміст інформаційного забезпечення як напряму управлінської діяльності. І хоча його дослідженню приділяється багато уваги, стосовно його складу ще не існує спільної думки. Зокрема, представники теорії інформації розуміють під інформаційним забезпеченням сукупність методів і засобів, що забезпечують функціонування інформаційних процесів. Розробники в галузі проектування й експлуатації сучасних багатопроцесорних і багатомашинних систем поняття інформаційного забезпечення визначають як сукупність єдиної системи класифікації та кодування техніко-економічної інформації, уніфікованої системи документації, що певним чином організовані та описані за допомогою технічних засобів, які застосовуються для обслуговування користувачів різної відомчої підлеглості. ІАД як особливий напрям інформаційної діяльності бібліотеки, пов'язаний з виявленням, опрацюванням, збереженням та розповсюдженням інформації переважно у сфері управлінської, політичної та економічної діяльності. Однак сфера функціонування ІАД зумовила особливості результатів цієї діяльності, для створення яких застосовуються переважно аналітичні методики, що уможливлюють прогнозування проблемних ситуацій. ІАД як перший рівень аналітики, що нині має сформовані ознаки інституалізації (теорію, предмет, організацію, кадри, наукові підходи та ін.). Аналітика — це засіб здобуття знань, оптимізації процесу мислення, його структурування, її перший необхідний етап — це інформаційний аналіз, як якісне опрацювання інформації (аналізу), другий — інформаційний синтез, як формування нового знання або якісне поліпшення того, що є в наявності (синтез)" [18]. Такий досить широкий спектр поглядів на ІАД демонструє, наскільки різний зміст може вкладатися в той самий термін. На наш погляд, визначення та зміст цієї, особливо необхідної в сучасних умовах, діяльності розкриваються через розуміння складових "інформаційна" та "аналітична". Це певною мірою підтверджується, зокрема, тим, що "об'єднання інформаційних і аналітичних методів діяльності в один технологічний процес інформаційно-аналітичного забезпечення надає нам можливість визначити принципи інформаційної аналітики" [40]. Звернемося до етимології слова "аналіз". Зазвичай термін "аналіз" розглядають у двох контекстах. Згідно першого погляду, термін "аналіз" у найзагальнішому значенні розуміється як процес уявного або фактичного розкладання цілого на складові частини. Аналіз відіграє важливу роль у пізнавальному процесі й здійснюється на всіх його рівнях. Логічний аналіз полягає в уявному розчленовуванні досліджуваного об'єкта на складові частини і є методом одержання нових знань [23, с. 26]. При цьому, залежно від характеру досліджуваного об'єкта аналіз виступає в різних формах. Мета — пізнання частин як елементів складного цілого. У філософії аналіз розглядається у неподільній єдності із синтезом. Останній, на відміну від аналізу, є процесом об'єднання в єдине ціле частин, властивостей, відносин, виділених за допомогою аналізу. Ідучи від тотожного, істотного до розходження й різноманіття, він поєднує загальне й одиничне, єдність і різноманіття в живе конкретне ціле. Синтез доповнює аналіз і перебуває з ним у нерозривній єдності. Згідно другого погляду, аналіз містить у собі й процедури синтезу, у зв'язку із цим аналіз ототожнюють із дослідницькою діяльністю. За останні десятиліття аналітична діяльність, її методи та технічні засоби динамічно розвиваються, реагуючи на соціально-економічні, політичні та інші зміни в житті суспільства, складність і різноманітність, постійний ризик, накопичення нових знань та інформації. Але, якщо раніше термін "аналітика" застосовувався самостійно, то сьогодні в інформаційному суспільстві все частіше до нього додається слово "інформація" і він вживається вже як новий термін "інформаційно-аналітична діяльність". Все це змушує використовувати аналітичну діяльність для оцінки реальної ситуації, яка стає основою для прийняття рішень у різних галузях, у тому числі й бібліотечній. Складова "інформаційний" означає ставлення до інформації, як до ресурсу, володіння всім арсеналом засобів одержання, передачі, нагромадження, зберігання, опрацювання й видачі інформації споживачу. Сьогодні загальновизнаною стала теза про те, що без накопичення й умілого використання інформації неможливий науково-технічний і соціальний прогрес. Інформація є визначальним чинником розвитку міжнародної, економічної, технічної і наукової сфер людської діяльності. При цьому, звертає на себе увагу одна така властивість інформації: будучи акумульованою і опрацьованою з певних позицій, вона дає нові відомості, приводить до нових знань. Тому природно, що інформаційні ресурси, які є продуктом інтелектуальної діяльності найбільш кваліфікованої і творчо активної частини працездатного населення, в останні роки збільшуються особливо швидко, і саме інформаційна діяльність забезпечує радикальну інтенсифікацію суспільного виробництва на базі використання інформаційних технологій, вихід суспільства на передові рубежі за продуктивністю праці, широке впровадження автоматизованих виробництв, підвищення в праці творчого елемента, перехід до сучасних моделей діяльності і життя людей, що характеризуються, насамперед, високим рівнем інформаційно-організаційного комфорту, доступністю й ефективністю застосування величезних інформаційних багатств [32]. ІАД має давню історію та нерозривно пов'язана із процесом інтелектуального розвитку людства. Починаючи з античних часів, виникли певні категорії людей (керівники, вчені, інженери, педагоги, журналісти, лікарі, юристи та інші працівники розумової праці), для котрих процес переробляння знань став однією з найважливіших складових їхньої професійної діяльності, ефективність якої також значною мірою залежить від того, наскільки вдало існуючі в суспільстві засоби комунікації забезпечують їхню інформаційну діяльність. На початкових етапах розвитку науки і техніки багато допоміжних операцій (оформлення, збирання, аналітико-синтетичне опрацювання, збереження, пошук та розповсюдження повідомлень) працівники розумової праці виконували самостійно. Але поступово, з поширенням та ускладненням видів комунікацій, питома вага допоміжних операцій стала настільки значною в загальному балансі часу працівників розумової праці, що це почало негативно впливати на ефективність їхньої праці. Виникла необхідність виділення спочатку інформаційних, а пізніше — інформаційно-аналітичних фахівців, для яких виконання тих чи інших операцій щодо забезпечення функціонування соціальних комунікацій стає професією. Так з'явилися бібліотекарі, бібліографи, перекладачі, архіваріуси, редакційно-видавничі працівники, інформатори-аналітики, когнітологи та ін. [7; 12; 19; 32; 45; 40; 43; 20]. Бібліотечні працівники завжди утримували лідерство в організації інформації та знань. Починаючи з давнини (Олександрійська бібліотека), створювалися спеціальні "фонди зафіксованих знань", розроблялися прийоми полегшення доступу до них у вигляді класифікацій, каталогів, бібліографічних покажчиків, рефератів та інших пошукових посібників, зміст бібліотечних фондів описували відповідно до старанно розроблених моделей структури і взаємозв'язків між галузями знань і дисциплінами. Аналітична робота при цьому є необхідною складовою цих напрямів бібліотечної діяльності [18]. Якісно новий етап у розвитку ІАД бібліотек розпочався з середини минулого століття і був пов'язаний із розвитком процесу девальвації родової функції бібліотечної діяльності на ґрунті низки загальносвітових тенденцій, насамперед інформатизації, глобалізації та формування пріоритетів сталого розвитку ци-вілізації [23]. Саме в цей період починається співіснування в суспільстві документального, інформаційного та когнітивного рівнів комунікативних стосунків, що, на думку В. Ільганаєвої, у структурно-організаційному плані виражається в наявності документально-інформаційних та когнітивних структур системи соціальних комунікацій" [19], а бібліотека із суто документально-комунікативної структури перетворюється на багаторівневу комунікативну, в якій традиційна документально-комунікативна діяльність виявляється як згасаюча діяльність [19]. Виходячи з цього, було визначене місце інформаційної аналітики в структурі бібліотечної діяльності. Зокрема інформаційна аналітика в структурі останньої має три контури: І-й — рівень підготовки управлінських рішень у своїй сфері; ІІ-й — узагальнення підходів до аналізу інформації, що циркулює в суспільстві на різних рівнях його функціонування, і створення інформаційно-аналітичних продуктів для використання в різних галузях; ІІІ-й — рівень опрацювання знань, який виявляється через нову організацію праці — аналітика, нові технології, нові продукти — практично є перехідним до іншої роботи і діяльності [18]. Саме розповсюдження нових інформаційних технологій та їхнє проникнення в усі сфери людської діяльності визначає необхідність пошуку нового підходу до підготовки користувачів інформації. Сутність його полягає в переході до обов'язкового навчання користувачів методам роботи з інформацією і популяризації бібліотечно-бібліографічних знань, а також до цілеспрямованої підготовки користувачів інформації, які б володіли методами багатоаспектної інформаційної діяльності, включаючи використання нових інформаційних технологій. І особливо важлива роль у цьому процесі належить бібліотеці. Мова йде про те, що бібліотеці за сучасних умов до процесу бібліотечного обслуговування (забезпечення), який давно застосовується, слід додати інформаційно-аналітичний принцип і прийти до інформаційно-аналітичного забезпечення, іншими словами — до ІАД. Підхід до визначення сутності, напрямів та розуміння ІАД бібліотеки як соціокомунікаційного феномену має базуватися передусім на тому, що бібліотеки не лише можуть, а й повинні здійснювати інформаційно-аналітичну діяльність [9]. По-перше, вони — інтелектуальні центри цивілізації, що нагромадили значний досвід інформаційного аналізу. Бібліотекарі завжди були аналітиками при пошукові інформації. Саме вони мають найбільший досвід уточнення запитів читачів, часто змушуючи останніх усвідомити власні інформаційні потреби, навіть ті, що ще не сформовані. Окрім того, бібліотеки здавна займаються згортанням і систематизацією інформації. По-друге, нині вони не бажають втрачати свій статус центрів, що концентрують інформаційні ресурси, залишатися лише сховищами старих книг. Для цього важливо не обмежуватися своїм фондом, активно освоювати зовнішні джерела інформації. По-третє, співробітники бібліотеки будуть змушені підвищувати інтелектуальний потенціал своєї професії. Високими темпами зростає частка інтелектуального капіталу в кожному продукті стосовно матеріальних витрат на його виробництво. Прихильники глибокої інтелектуалізації бібліотечної професії зосереджують свої зусилля на переході від інформації до передачі знання про об'єкт запиту, вважаючи такий перехід перспективним для професії в цілому. Тобто інформаційна аналітика розглядається як необхідний "інструмент" для підготовки компетентних відповідей на нетипові запити читачів [9]. Сучасне інформаційно-бібліотечне виробництво основується на посиленні аналітичного компонента в обробці інформації, компонуванні отриманих даних і наданні інформаційних послуг, які базуються на когнітивних підходах. Це викликане переходом до нової парадигми діяльності бібліотек [19], де нове інформаційне середовище потребує від співробітників бібліотеки не лише активізації дій, спрямованих на забезпечення вільної орієнтації користувачів у системі інформаційних продуктів і послуг, а оволодіння роллю посередників у створенні нового знання, доставлянні інформації та знань, а також їхньому оцінюванні та підвищенні якості. Таким чином, ІАД може виступати як можливий напрям розвитку когнітивної функції бібліотеки, перетворюючи останню на все більш конкурентоспроможну на ринку інформаційних продуктів і послуг [12]. | |
| Просмотров: 1055 | Загрузок: 35 | Рейтинг: 0.0/0 | |
| Всего комментариев: 0 | |