| Главная » Файлы » Курсовые работы » Курсовые проекты |
Етнополітичне становище корінних народів Канади
| [ Скачать с сервера (54.5 Kb) ] | 17.04.2017, 16:42 |
| Під час підготовки до написання курсової роботи, я поставив завдання: через призму історії корінних народів Канади висвітлити їхнє становище у сучасному канадському суспільстві в зв’язку з Актом про багатокультурність. Згідно з ним і відбувався пошук та відбір джерел та літератури для написання роботи. Оскільки в українській і в радянській історіографії це питання мало висвітленно, основу джерельної бази моєї роботи склали праці канадських та американських істориків та етнографів. Крім того у роботі були використанні статистичні дані переписів корінного населення Канади. ООН регулярно вносить Канаду в список держав із найвищою якістю життя на основі рівня життя, середньої тривалості життя і рівня освіти населення. Поступ Канади до творчої високоякісної культури опирається на знання населенням багатьох мов і дисциплін. З населенням понад 32 мільйони Канада приймає понад 200 000 іммігрантів щорічно. Різноманіття їхніх культур та світоглядів збагачує нашу культуру та суспільство. В Канаді є дві офіційні мови: англійська та французька. Закон про офіційні мови спрямований на те, щоб: • забезпечити повагу до англійської та французької як офіційних мов Канади, їхній однаковий статус, права та привілеї стосовно їхнього використання у федеральних інституціях; • викласти повноваження, обов’язки та функції федеральних інституцій в питаннях офіційних мов; • підтримувати розвиток англійської та французької лінгвістичної меншості та сприяти повному визнанню і використанню як англійської, так і французької мови в канадському суспільстві. Більшість франкофонів мешкає у провінції Квебек, хоча є великі франкомовні громади в Онтаріо та Атлантичних провінціях, особливо в Нью Брансвік. Корінні народи були першими народами, які населяли Канаду. У них було багато духовних вірувань та культурних традицій, які передавалися з покоління в покоління. Вони мешкали в кожному регіоні країни. Конституційний акт, 1982 визнає три головні групи корінних народів в Канаді: перші нації (їх також називали „індіанцями”); інуїти (раніше відомі як ескімоси), які були першими корінними народами Канади; і метиси, які з’явилися після заснування Канади. Національний день корінних народів, 21 червня розпочинається 11-денне свято Прославляймо Канаду!, яке закінчується 1 липня Днем Канади. Канада народилася в результаті зустрічі корінних народів і двох європейських націй – з Франції та Об’єднаного Королівства. Вона продовжує зростати в міру прибуття наступних хвиль іммігрантів з усього світу, які шукають кращого життя. Протягом останніх 40-ка років канадське населення етнічно і культурно ставало все більш різноманітним. В 1971 році Канада стала першою державою у світі, яка прийняла політику багатокультурності. Канада визнає та високо цінує своє багате етнічне та расове різноманіття: понад 200 етнічних груп проживають в Канаді; понад 40 культур представлені в канадській національній пресі; імміграція дає понад 50 відсотків приросту населення Канади. Акт Канади про багатокультурність сприяє повній та рівноправній участі народів будь-якого походження в канадському суспільстві, а також інтеграції осіб і громад різного походження. Через багатокультурність Канада визнає потенціал усіх канадців, заохочуючи їх інтегруватися в суспільство та брати активну участь в соціальних, культурних, економічних і політичних справах. Археологічні й генетичні дослідження виявили присутність людини у північному Юконі 26 500 років тому і у південному Онтаріо 7500 років тому. Найдавнішими відомими місцями проживання людини у Канаді є рівнини Олд-Кроу і печери Блуфіш. Характерними рисами канадських аборигенних суспільств були осілість, ведення сільського господарства, складна суспільна ієрархія і торгові зв'язки. Деякі з цих культур занепали до моменту прибуття європейців наприкінці XV — на початку XVI століть і були відкриті тільки завдяки археологічним дослідженням. За різними оцінками корінне населення наприкінці XV століття становило від 200,000 до двох мільйонів осіб, Королівська комісія Канади з охорони здоров'я аборигенів називає число 500,000 осіб. Внаслідок європейської колонізації корінні народи страждали від спалахів завезених інфекційних хвороб, таких як грип, кір і віспа (до яких у них був відсутній імунітет), за століття після прибуття європейців чисельність корінного населення зменьшилась на 40-80 %. В теперішній час аборигенні народи Канади — це канадські індіанці, ескімоси і метиси. Метиси являють собою людей змішаної крові, які з'явилися в середині XVII століття, коли індіанці та ескімоси одружувалися з європейськими поселенцями. Загалом, ескімоси більше обмежували контакти з європейськими поселенцями протягом періоду колонізації. В Канадській Федерації налічується більше одного мільйона ста тисяч осіб, які називають себе корінними жителями цієї країни [1]. Вони складають майже чотири відсотка від всієї кількості населення Країни кленового листка. Предки цих людей населяли Північну Америку задовго до прибуття Христофора Колумба і навіть задовго до прибуття вікінгів на ці землі. Корінне населення тогочасних канадських земель вело спосіб життя, основи якого передавалися з покоління у покоління, від батька синові, від матері – доньці. Цей спосіб життя був заснований на тісному співіснуванні з природою, оскільки тогочасне корінне населення займалося збиральництвом, полюванням, скотарством. Деякі племена вели осілий спосіб життя і займалися землеробством способом, яким займалися їхні предки. Серед корінного населення не існувало монотеїстичної релігії, процвітали анімізм, фетишизм, тотемізм. Не можна сказати, що численні племена і общини корінного населення тогочасних канадських земель завжди жили в мирі і злагоді, що війни принесла на їх континент біла людина. Навпаки, конфлікти між племенами за ресурси, в ролі яких виступали стада бізонів чи наділи землі, на жаль завжди були характерними для цього суспільства. Проте ніколи конфлікти між племенами корінного населення не мали своєю кінцевою метою фізичне винищення якогось племені. Після прибуття європейських переселенців на землі сучасної Канади спосіб життя корінного населення не зазнав спочатку суттєвих змін. Причому варто відмітити, що говорячи про корінне населення, ми фактично маємо на увазі індіанців. Це пояснюється тим, що до XIX ст. така група корінного населення, як метиси, ще не була сформована, а інуїти проживали далеко на північних землях і контакти з ними у європейських переселенців були вкрай обмеженими [4]. Зустрічаючи перші кораблі із переселенцями з Європи, корінне населення тоді ще не усвідомлювало, яким чином це змінить весь уклад їхнього життя. Зрозуміло, що в Новий Світ тоді прибували люди, яким було тісно жити згідно із усталеними в Європі рамками. Це були люди, які шукали нагод і місця для реалізації своїх амбіцій. Такими амбіціями могли були економічна свобода, можливість розпочати життя з чистого листа, хтось просто тікав від правосуддя, а хтось тікав від релігійного переслідування. Розкриття причин, з яких перші переселенці прибули до Нового Світу, не є метою нашого дослідження. Але ми маємо підкреслити, що для всіх цих людей були характерні крайня рішучість, непоступливість та бажання втілити свою мрію в життя. Озброєні вищезазначеними амбіціями і прибувши на омріяну землю, перші переселенці побачили, що вона вже є зайнятою. Причому зайнятою вона була людьми, які так само висловлювали претензії на ці землі, вважаючи їх своєю батьківщиною. Але ось тут і криється дуже важливий момент, який варто усвідомити при дослідженні не тільки державної політики Канади щодо корінного населення, але й історії взаємовідносин європейських поселенців із місцевим населенням. | |
| Просмотров: 504 | Загрузок: 10 | Рейтинг: 0.0/0 | |
| Всего комментариев: 0 | |