| Главная » Файлы » Курсовые работы » Курсовые проекты |
Економічне зростання та екологічні проблеми в Україні
| [ Скачать с сервера (90.3 Kb) ] | 06.07.2017, 14:15 |
| Зміст Вступ………………………………………………………………………………………………...3 1.Суть економічного зростання, його джерела, фактори, типи і моделі…………………5 1.1. Зміст і фактори економічного зростання………………………………………...8 1.2. Типи і моделі економічного зростання………………………………………….10 1.3. Характеристика моделі Р.Солоу…………………………………………………12 2. Екологічні проблеми в Україні як гальмо економічного зростання…………………..15 2.1. Умови і причини забруднення земельних угідь……………………………….17 2.2. Забруднення водних ресурсів України…………………………………………20 2.3. Забруднення атмосфери……………………………………………………….…22 3. Шляхи розв’язання екологічних проблем як фактора стимулювання економічного зростання……………………………………………………………………………………….…24 3.1. Необхідність структурної перебудови українського виробництва………….26 3.2. Інвестиції в екологічно – чисті виробництва…………………………………...27 3.3. Раціональне природокористування як фактор економічного зростання….28 Висновки………………………………………………………………………………………….29 Список використаної літератури ……………………………………………………………..31 ВСТУП Проблеми економічного зростання особливо гостро постали перед людством у XX ст., але це не означає, що вони нікого не хвилювали раніше. Уперше про економічне зростання заговорили меркантилісти, а більш-менш предметно цю проблему поставив фізіократ Ф. Кене. Протягом останніх десятиліть однією з найважливіших довгострокових цілей економічної політики уряду будь-якої країни є стимулювання економічного зростання, підтримка його темпів на стабільному та оптимальному рівні. Усе це вимагає чіткого уявлення про економічне зростання, фактори його стимулювання і стримування. Саме по собі економічне зростання має суперечливий характер. Так, можна домогтися збільшення виробництва і споживання матеріальних благ за рахунок погіршення їхньої якості, за рахунок економії на очисних спорудженнях і погіршення умов життя. Домогтися тимчасового зростання виробництва можна і за рахунок хижацької експлуатації ресурсів. Таке зростання або хитливе або взагалі небажане. Тому економічне зростання має сенс тоді, коли воно сполучиться із соціальною стабільністю і соціальним оптимізмом. Таке зростання припускає досягнення ряду збалансованих цілей: збільшення тривалості життя, зниження захворюваності і травматизму; підвищення рівня освіти і культури; більш повного задоволення потреб і раціоналізації споживання; соціальної стабільності і впевненості у своєму майбутньому; подолання убогості і різких розходжень у рівні життя; досягнення максимальної зайнятості; захисті навколишнього середовища і підвищенні екологічної безпеки; зниженні злочинності. Актуальними залишаються питання теорії і практики формування еколого-орієнтованої системи господарювання на рівні конкретного регіону, забезпечення екологічно стійкого розвитку в умовах ринкової трансформації економіки України, саморегуляції господарського механізму управління територією, здійснення еколого-економічних оцінок ресурсного потенціалу території і економічних втрат від незбалансованого природокористування. Об’єктом дослідження курсової роботи є економічне зростання та його наслідки пов’язані з порушенням екологічної системи. Метою даної роботи є виявлення основних понять, цілей, сутності даних питань, аналіз основних проблем, розгляд взаємозв’язку екології та економічного зростання в Україні. Для досягнення поставленої мети необхідно дослідитии наступні питання: 1) Суть економічного зростання, його джерела, фактори, типи і моделі. 2) Екологічні проблеми в Україні як гальмо економічного зростання. 3) Шляхи розв’язання екологічних проблем як фактора стимулювання економічного зростання. В сучасній науковій літературі дослідження теорій економічного зростання і економічного розвитку прослідковується в роботах таких відомих західних вчених, як Гелбрейт Д., Харрод Р., Солоу Р., Калдор Н., Ростоу В., Лукас Р., Медоуз Д. та інших, а також в роботах вітчизняних економістів – Геєця В., Данілішина Б., Веклича О., Грицевича І, Садекова А., Тарасенко Г. та інших, де аналізуються спільні характеристики цих процесів та їх суттєві розбіжності. 1.СУТЬ ЕКОНОМІЧНОГО ЗРОСТАННЯ, ЙОГО ДЖЕРЕЛА, ФАКТОРИ, ТИПИ І МОДЕЛІ Сутність економічного зростання полягає у розширеному відтворенні товарів та послуг із використанням незмінної технології. Економічне зростання є складовою економічного розвитку. Якщо економічне зростання відображає суто кількісні зміни в економіці, то економічний розвиток відображає якісні вияви економічного зростання. На відміну від економічного зростання, економічний розвиток можна визначати як перехід економіки від одного стану до іншого, коли в новий період не тільки збільшується виробництво тих самих товарів та послуг, що вже вироблялися раніше, а й продукуються нові товари і послуги, з використанням нових технологій порівняно з минулим періодом. Економічне зростання та економічний розвиток тісно пов'язані. Водночас слід зазначити, що економічне зростання можливе і за умов, якщо економічний розвиток не відбувається, тоді як економічний розвиток без економічного зростання не можливий. Основними факторами економічного зростання є: - фактори попиту, які свідчать про підвищення рівня сукупних витрат економічної системи з метою повного використання обсягу всіх виробничих ресурсів для забезпечення зростання кінцевого результату виробництва; - фактори пропозиції, які визначають спроможність економічної системи до економічного зростання (кількість і якість природних ресурсів, кількість і якість трудових ресурсів, обсяг основного капіталу, нові технології); - фактори ефективності розподілу наявних ресурсів з метою отримання максимальної кількості корисної продукції; - інституціональні фактори, які пов'язані з управлінням та регулюванням окремих сфер, галузей, економічних, суспільних відносин і включають науково-технічні, фінансові, інвестиційні, соціальні фактори та інструменти управління ними. Сьогодні використання інституціональних факторів є не тільки передумовою, а й філософією зростання, ключовим орієнтиром економічної політики держави, перетворення всіх сфер національної економіки на базі новітніх поколінь високотехнологічної продукції; - соціокультурні фактори, які характеризують переважно духовний аспект життєдіяльності людей. Вони взаємопов'язані з виробничо-економічними факторами, взаємовизначають один одного. До соціокультурних факторів належать культура, традиції, ідеологія, релігія того чи іншого народу тощо. Більшість економістів як один із факторів економічного зростання Китаю називають саме єдність і патріотизм нації в досягненні визначених стратегічних цілей та пріоритетів розвитку. Теорія економічного зростання розрізняє два підходи до пояснення впливу на процес економічного зростання різноманітних факторів: маржиналістський підхід який ґрунтується на ідеї граничної продуктивності різних факторів виробництва, і структуралістський підхід, що ставить економічне зростання у залежність від структурних пропорцій національної економіки (співвідношення між споживанням та нагромадженням, напрямами інвестування, галузевою структурою). Основними типами економічного зростання є: 1) за критерієм часового фактора: короткострокове, яке характеризується зростанням ВВП у межах заданих ресурсів та наявних технологій для досягнення повного рівня зайнятості; довгострокове, спрямоване на досягнення стратегічно визначених цілей на основі використання передових технологій; 2) за характером механізмів забезпечення розширеного відтворення: екстенсивне, яке зводиться до збільшення обсягів виробництва за рахунок використання більшої кількості виробничих ресурсів за незмінної продуктивності праці; інтенсивне, за якого приріст виробництва забезпечується застосуванням більш досконалих факторів виробництва, підвищенням їхньої продуктивності; створенням нових товарів, освоєнням нових джерел сировини; структурними перетвореннями, що стосуються зміни співвідношення між виробничими і невиробничими фондами на користь останніх; збільшенням частки основних фондів і зменшенням частки матеріальних оборотних засобів та запасів; зростанням частки домашнього майна населення в частині предметів тривалого використання; 3) за специфікою використання факторів зростання: потенційне економічне зростання, за якого ВВП зростає в результаті залучення до обороту всіх потенційних ресурсів; фактичне економічне зростання, яке визначається реальними потребами суспільства, фактичним платоспроможним попитом та наявним рівнем ресурсного забезпечення; 4) за суспільними можливостями досягнення економічного зростання: природне зростання, яке зумовлене зростанням чисельності населення, а звідси і сукупних споживчих витрат; гарантоване, яке підтримується реальним сектором економіки і відповідає потребам споживачів; кон'юнктурне, яке формується в конкретних економічних умовах за наявної ресурсної бази. У реальному процесі розширеного відтворення типи економічного зростання взаємодоповнюють один одного. Перехід від переважно екстенсивного до переважно інтенсивного типу економічного зростання зазвичай пов'язаний зі зрушеннями в структурі суспільного виробництва та зумовлений зміною пріоритетів економічного розвитку. У програмі реформ "Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава" (2010 р.) створення базових передумов економічного зростання в Україні пов'язане з забезпеченням низького рівня інфляції, стабілізації державних фінансів і створення стійкої фінансової системи; модернізації базових секторів шляхом усунення структурних проблем в енергетичній, вугільній, нафтогазовій галузях і ЖКГ, а також розвитку транспортної інфраструктури й ринку землі; збереження та розвитку людського й соціального капіталу шляхом підвищення ефективності й стабільності соціального захисту, поліпшення якості й доступності освіти та медичного обслуговування; підвищення ефективності державного управління. Основними джерелами економічного зростання є: збільшення нагромадження капіталу; зростання капіталоозброєності виробництва; зростання сукупної продуктивності факторів виробництва; зростання органічної будови капіталу; технічні нововведення та освіта. Практика функціонування світового господарства свідчить, що в останній період на зростання ВВП більшою мірою впливають так звані "залишкові джерела" економічного зростання - наука, освіта, наукові розробки та продуктивність праці. Сучасному етапу розвитку продуктивних сил властивий перегляд традиційних джерел економічного зростання та створення нової економіки - економіки Знань. Зокрема, для України доцільно виокремити такі потенційні джерела економічного зростання: підвищення стандартизації та сертифікації вітчизняної продукції відповідно до міжнародних стандартів якості ISO та її позиціонування на нових європейських і східних ринках; забезпечення подальшого відновлення місткості внутрішнього ринку для поширення інновацій; адаптація до нових факторних обмежень через використання екологічних наяотехнологій; відновлення стану відносної валютно-грошової та фінансової стабільності в контексті якісного впливу на економічну та соціальну динаміку; забезпечення реалізації конкурентних переваг України у сфері розвитку reo- та наноекономіки. 1.1.ЗМІСТ І ФАКТОРИ ЕКОНОМІЧНОГО ЗРОСТАННЯ Проблеми економічного зростання нині перебувають в центрі уваги науковців всього світу, що зумовлено його роллю в суспільному відтворенні. Вона полягає в тому, що економічне зростання має вирішальне значення для забезпечення прогресуючого соціально-економічного розвитку людства. Поняття "економічне зростання*' та "розширене відтворення" тісно пов'язані між собою, але мають не тотожний зміст. Розширене відтворення може здійснюватись як на макрорівні (національна, світова економіка), так і на мікрорівні (галузь, підприємство). На відміну від цього економічне зростання характеризує динаміку економіки в основному на макрорівні (національна або світова економіка). Механізми економічного зростання розглядаються сучасною економічною наукою незалежно від природи панівних соціально-економічних відносин в тій чи іншій країні. Головна роль серед них належить проблемам кількісного та якісного розвитку національної економіки. Під економічним зростанням мають на увазі кількісне збільшення та якісне вдосконалення за певний часовий період результатів виробництва у вигляді вироблених товарів, наданих послуг, основних факторів виробництва, що виявляється у всебічному вдосконаленні соціально-економічних відносин у суспільстві. У концентрованому вигляді воно відображає результати суспільної праці, рівень її використання. Хоча економічне зростання є насамперед матеріальним процесом, воно справляє визначальний вплив на соціальний прогрес у суспільстві. В західній літературі у зміст цього терміна вкладають лише збільшення обсягів вироблених товарів та наданих послуг за певний часовий період. Основою для економічного зростання служить розширенне відтворення. Темпи економічного зростання, його якість повністю визначаються факторами зростання. Макроекономічні фактори економічного зростання можуть бути поділені на три групи: фактори пропозиції, фактори попиту і фактори розподілу. Фактори пропозиції включають: -кількість і якість природних ресурсів; -кількість і якість трудових ресурсів; -обсяг основного капіталу (основні фонди); -нові технології – НТП; Саме ці фактори визначають спроможність до економічного зростання. Але слід розрізняти здатність до зростання і реальне зростання по суті, для чого важливим є два наступних фактори. Фактори попиту: для реалізації зростаючого виробництва потенціалу в економіці треба забезпечити повне використання збільшених обсягів всіх ресурсів. А це потребує рівня сукупних витрат, тобто сукупного попиту. Фактори розподілу: здатність до нарощування виробництва недостатня для розширення загального випуску продукції. Необхідним є також розподіл зростаючих обсягів ресурсів з метою отримання максимальної кількості корисної продукції. Зауважимо, що фактори пропозиції і попиту взаємопов'язані. Наприклад, безробіття уповільнює темпи нагромадження капіталу, зменшує витрати на дослідження. І навпаки, низькі темпи впровадження нововведень та інвестицій можуть стати головною причиною безробіття. 1.2.ТИПИ І МОДЕЛІ ЕКОНОМІЧНОГО ЗРОСТАННЯ Розрізняють два типи економічного зростання — «екстенсивне» й «інтенсивне». Економічне зростання називається екстенсивним, якщо воно не змінює середню продуктивність праці в суспільстві. Екстенсивне збільшення виробництва товарів і послуг відбувається за рахунок залучення додаткових факторів виробництва — землі, праці і капіталу, при цьому їхній якісний і технічний рівні залишаються незмінними. Коли суспільство має в наявності вільні невикористані ресурси, воно може нарощувати виробництво товарів і послуг екстенсивним шляхом. За останні 100 років реальний ВВП на планеті зростав щороку в середньому на 3,2 %, що забезпечувало кожні 22 роки подвоєння народного багатства. У розрахунку на душу населення ВВП зростав щороку на 1,8 % або подвоювався кожні 39 років. При наявному в Україні ВВП на душу населення у 800 дол. США та середньосвітовому у 4000 дол. США, за оцінками вітчизняних вчених, Україна досягне середньосвітового рівня розвитку за умови шестипроцентних темпів зростання (критичний рівень ) приблизно через 38 років. Відомо, що США знадобилося 47 років, щоб подвоїти ВВП на душу населення, Японії — 33, Індонезії— 17, Південній Кореї—10років. Розглянуті показники звичайно використовуються для характеристики рівня життя і динаміки добробуту населення тієї чи іншої країни. При цьому варто мати на увазі деяку умовність цих показників як індикаторів рівня життя, їх усередненість. Адже між виробництвом кінцевих благ і їхнім споживанням, а саме останнє характеризує рівень життя, лежить область їхнього розподілу. От чому економісти нерідко звертаються до порівняння ВНП із великим пирогом, призначеним для споживання. І чим більше «пиріг», тим більше й апетитніше повинна бути його частина, що приходиться в середньому на кожного жителя країни. Але, як уже відомо, ресурси суспільства, у тому числі і трудові, — не безмежні. За підрахунками вітчизняних економістів, найбільша роль у підвищенні продуктивності праці належить технічним факторам — на їхню частку припадає близько 60 % приросту продуктивності праці. Тому переважніше інтенсивний тип економічного зростання, при якому збільшення вироблених благ досягається за рахунок зростання продуктивності праці на технічній базі, що удосконалюється, і більш ефективного використання всіх факторів виробництва. У цьому випадку перед суспільством відкривається можливість поряд зі збільшенням кількості і якості вироблених благ одночасно вирішувати різноманітні задачі — забезпечувати зростання добробуту членів суспільства, створювати матеріальну основу майбутнього розвитку виробництва, більше засобів вкладати в розвиток науки і культури, охорону навколишнього середовища, підтримувати на належному рівні обороноздатність країни. Інтенсивне зростання економіки є основою зростання добробуту населення в умовах зменшення диференціації в доходах різнихсоціальнихшарів. У розвитку сучасного виробництва фактори екстенсивного й інтенсивного зростання «сусідять» та з'єднуються. Наприклад, може відбуватися одночасно і приріст кількості діючої робочої сили, і підвищення її якості, розширення поля виробництва і удосконалювання технічної бази виробничого процесу. Залежно від того, який спосіб збільшення виробництва благ переважає, говорять про «переважно екстенсивний» чи «переважно інтенсивний» типи економічного зростання. Ефективність використання трудових ресурсів залежить від рівня організації праці, застосування науково обґрунтованих методів і способів його організації, а також від стану освітньої і професійної підготовки працівників, їх відношення до виконуваної роботи. Не останню роль у характеристиці якості робочої сили грає і стан здоров'я працівників, що підвищує тривалість й інтенсивність трудової віддачі отриманих ними знань і навичок. Отже, зростання економіки визначається множиною різноманітних факторів: збільшенням кількості виробничих ресурсів, підвищенням їх якості і удосконаленням способів їх використання. Все це, як правило, потребує інвестицій. Тому інвестиції виступають в якості основного регулятора темпів економічного зростання. На відміну від статичних моделей економічної рівноваги в моделях економічного зростання враховуються два наслідки здійснення інвестицій: в момент свого здійснення вони підвищують сукупний попит, а в наступні періоди збільшують сукупну пропозицію внаслідок приросту виробничих потужностей. В моделях економічного зростання всі ендогенні параметри є функціями часу. Основною метою побудови моделей економічного зростання є визначення умов, необхідних для рівноважного зростання (динамічної рівноваги). Під рівноважним зростанням розуміють такий розвиток економіки, при якому зростаючі від періоду до періоду обсяги сукупного попиту і сукупної пропозиції завжди дорівнюють один одному. 1.3.ХАРАКТЕРИСТИКА МОДЕЛІ Р.СОЛОУ Модель економічного зростання Р.Солоу – неокласична модель економічного зростання, яка була розроблена в 50-60-х рр. лауреатом Нобелівської премії Робертом Солоу (рис.1). Ця модель дає змогу дослідити, як основні фактори виробництва – праця, капітал, технологічні зміни – впливають на динаміку обсягу виробництва, коли економічна система перебуває у рівноважному сталому стані. Перевагою моделі Солоу є розмежування цих факторів і поступове дослідження впливу кожного з них на процес довгострокового зростання національного доходу. Основні передумови та позначення моделі Солоу: пропозиція товарів описується за допомогою відомої нам виробничої функції: Y = F(К,L), яка характеризується постійним ефектом масштабу виробництва. Це означає, що коли обсяги ресурсів капіталу (К) і робочої сили (L) помножити на довільне додатне число (z), то й обсяг випуску зросте пропорційно цьому множникові: F(z•K,z•L)=z•F(K,L). Якщо припустити, що z = 1/L, то виробнича функція матиме вигляд: ( ), або y = f(k), де у – продуктивність праці Y/L, а k – капіталооснащення праці К/L (тут застосовані малі букви для позначення кількісних показників у розрахунку на одного працюючого). В результаті таких перетворень маємо функцію з двома змінними (у та k), хоча третя змінна (L) і залишається залученою до аналізу; виробнича функція є нелінійною, у = f(k), і характеризується спадною граничною продуктивністю капіталу (МРК), тобто при зростанні показника k графік виробничої функції стає все пологішим, а тому кожна наступна додаткова одиниця капіталу виробляє менше продукту в порівнянні з попередньою. Іншими словами, накопичення капіталу не завжди має сенс: може настати момент, коли додатковий капітал не сприятиме зростанню обс | |
| Просмотров: 523 | Загрузок: 14 | Рейтинг: 0.0/0 | |
| Всего комментариев: 0 | |