| Главная » Файлы » Курсовые работы » Курсовые проекты |
Аналіз рекреаційно-туристичного потенціалу Одеської області
| [ Скачать с сервера (1.25 Mb) ] | 01.05.2017, 13:21 |
| Одещина — один з основних кліматичних рекреаційних районів України. Тривалість сонячного сяйва (2200–2350 год./рік), комфортні погодні умови, які створюють можливість цілорічного функціонування санаторіїв та насиченість повітря фітонцидами і морськими солями сприяли формуванню кліматичних курортів та курортних місцевостей.Найсприятливіші кліматичні умови для лікування та відпочинку в рівнинній частині України склалися на вузькій (до 40 км) приморській смузі, де і знаходяться основні приморські кліматичні курорти степової зони України, придатні для геліо-, аеро-, таласо- та кінезотерапії: Бердянськ, Євпаторія, Кароліно-Бугаз, Кирилівка, Коблеве, Кремінна, Маріуполь, Одеса, Очаків, Саки, Сергіївка, Скадовськ, Слов’яногірськ тощо. Перспективним для розвитку літньої рекреації та таким, що має тривалу історію існування є рекреаційне господарство Одещини. Вагомим плюсом багатьох Одеських курортів є одночасне використання багатьох лікувальних факторів (клімату, мінеральних вод, лікувальних грязей, озокериту). Властивості природно-лікувальних ресурсів визначають спеціалізацію курортів (медичний профіль). В санаторно-курортних закладах Одещини найширше застосування мають мулові органо-мінеральні сульфідні грязі солоних озер та лиманів Азово-Чорноморського регіону. За розвіданими запасами найбільшими родовищами є лимани: Алібей, Шагани, Куяльницький, Тилігульський, Хаджибейський та ін.; озера: Кизил-Яр, Узунларське, Тобечицьке, Чокрацьке, Генічеське. Приблизно половина родовищ поки що не експлуатується. Поряд з тим, мулові грязі знайшли широке застосування, як самостійно так і в поєднанні з іншими лікувальними факторами в санаторіях Бердянська, Гопри, Євпаторії, Зотоки, Сак, Сергіївки, Слов’янська, Солоного Лиману, Феодосії, Чократу, Шкла, Одеської групи курортів. На сьогодні тема «Здоров’я» - є дуже популяризованою. Всі люди хочуть бути здоровими,тому що здоров’я – являється найважливішим фактором в нашому житті,який впливає на розвиток нашого життя,якщо ми будемо здорові,то тільки тоді ми будемо щасливі ,кохані,успішні. Ось така складається теорема життя. На сьогодні основними лікувальними закладами яким більшість людей надає перевагу являються– санаторії. Тому аналогічно метою даної курсової роботи – є проектування багатопрофільного санаторію в серці курортів України,для більш ефективного лікування і оздоровлення людей,який буде найбільш інноваційним по всій державі. Об’єктом мого дослідження є – територіальна локалізація об’єкту туристичної сфери,а саме багатопрофільний санаторій в Одеській області,в Біля́ївці, це — місто, адміністративний центр Біляївського району Одеської області України. Розташоване на р. Турунчук та озері Саф'яни . Предметом мого дослідження є – проект туристичного комплексу (засобу розміщення). 1.Аналіз рекреаційно-туристичного потенціалу Одеської області: 1.1Оцінка рельєфу Одеської області: Одеська область розташована на крайньому південному заході України і простягається на 250 км від моря на північ. Морське узбережжя області сягає у довжину 300 км. Сусідами її є на заході Молдова, Румунія, на півночі – Вінницька та Кіровоградська, на сході – Миколаївська області України, на південному заході – частина державного кордону України з Румунією. Всього в межах області пролягають 1362 км державного кордону. На півдні й південному сході омивається водами Чорного моря. До області належить острів Зміїний. Площа – 33,3 тис. км2 (5,5 % території України), це найбільша за територією область в Україні. Територія Одещини дуже витягнена, з півночі на південь вона простяглася від 45° до 48° північної широти. Тому окремі її частини помітно відрізняються своїми природними умовами. Більша частина області лежить на Причорноморській низовині. На північ і північний захід Одещини заходять відроги Подільської височини. Поверхня здебільшого рівнинна, з нахилом із північного заходу на південний схід, до узбережжя Чорного моря. Рівнину перетинають глибокі долини річок, яри та балки, особливо в межах відрогів Подільської височини, де різниця між рівнем вододілів й долин становить пересічно 100 м. Далі на південь рельєф менш хвилястий. Таблиця 1.1 Оцінка рельєфу для лікувально-оздоровчих занять Характеристика Міра сприятливості Сприятливий Відносно сприятливий Несприятливий Глибина розчленування, м 30-60 10-30 менше 10 Густота розчленування, км менше 1 1-3 більше 3 Крутизна схилів,...° 3-5 5-10 менше 3, більше 10 За таблицею визначення оцінки рельєфу я визначила,що Одеська область має густоту розчленування менше 1км(сприятливий показник), глибина розчленування 10-30 м(відносно сприятливий показник), і крупизну схилів 3-5°.Отже,можна зробити висновок , що Одеська область має сприятливу міру рельєфу для проведення лікувально – оздоровчих занять. 1.2 Оцінка кліматичних особливостей Одеської області: Загалом, клімат Одеси є помірно континентальним, з м'якою зимою і теплим (інколи спекотним) літом. Клімат переважно теплий і посушливий. Середньорічна температура тут коливається від +7,7°C – на півночі області до +11,1°C – на півдні. Зима помірно м’яка, середня температура січня -3°С. Літо дуже тепле, посушливе, середня температура липня +22°С. Тривалість безморозного періоду коливається від 160–170 днів на півночі району до 250 днів на південному березі Одеської області, вегетаційний період – відповідно від 215 до 297 днів. Річна кількість опадів – від 350 мм на півдні до 460 мм на півночі. Максимум опадів на рівнинах влітку. Часто трапляються посухи, що супроводжуються суховіями та пиловими бурями, які завдають значної шкоди сільському господарству. Таблиця 1.2 Співвідношення значень параметрів метеоелементів та відчуття комфортності Суб'єктивні відчуття Температура повітря. С Відносна вологість, % Швидкість вітру, м/сек. Холодно. дискомфортно нижче 15 вище 80 більше 7 Прохолодно. субкомфортно 15-20 60-80 до 5-7 Комфортно 20-25 30-60 до 1-4 Субкомфортно, спекотно 26-30 60-80 до 5-7 Дискомфортно сухо спекотно вище 30 30-60 менше 4 Дискомфортно волого вище 30 вище 80 менше 4 За таблицею оцінки кліматичних особливостей я визначила,що дана область має комфортний тип клімату.Отже,Одеська область має сонячну,спекотну і суху погоду ,що являються найсприятливішим класом погоди для розвитку курортно-рекреаційного господарства. 1.3 Оцінка водних об’єктів Одеської області: До складу водних ресурсів Одеської області входять Дунай, Дністер і Південний Буг та близько 1100 маленьких річок, річечок та струмків,усього в області нараховується 1143 ріки та їхні притоки, 30 озер площею приблизно 28,5 тис. га, 15 лиманів, 68 водосховищ та 997 ставків Серед останніх загальновідомі Куяльницький, Хаджибейський, Тилигульський. Північну частину області займають басейни Савранки й Кодими – правих приток Південного Бугу, який тече по кордону між Одещиною і Кіровоградщиною. На південному сході протікає Дністер, який впадає до Дністровського лиману – великого водоймища площею в 360 км2. На півдні – нижня течія Дунаю та його Кілійське гирло, по яких проходить державний кордон між Україною і Румунією. На лівобережжі нижнього Дунаю і в долині між Кілійським гирлом та Дністровським лиманом є чимало озер, серед них прісноводні – Кагул, Ялпуг, Катлабух і Китай, й солоні – Сасик, Шагани, Алібей, Бурнас. Одеська область займає територію Північно-Західного Причорномор’я. Ії площа – 33,3 тис. км2 (5,5% території України). Морські і лиманні узбережжя у межах області мають довжину близько 300 км.. Запаси поверхневих вод на території області розподіляються нерівномірно. Північна та центральна частина території характеризується обмеженими запасами, а крайній південно-захід, який тягне до річок Дністер та Дунай, має великі запаси води. Майже половина населення області використовує підземні води. Всього налічується близько 5,4 тис. артсвердловин, з яких 30% потребують ремонту або тампонажу. Однак, забезпеченість населення підземними водами питної якості у цілому по області становить 28 %. В області налічується біля 5700 артезіанських свердловин та шахтних колодязів. Майже 10% наявних свердловин знаходяться в незадовільному стані, підлягають ремонту або тампонажу. Найбільш забрудненою залишається морська вода в межах м. Одеси, де зосереджено найбільше антропогенне навантаження, а гідрологічні властивості Одеської затоки не забезпечують достатнього самоочищення морської води. За останні роки не покращився і санітарний стан води Дністровського лиману, яка продовжує мати високі рівні як хімічного, так і мікробного забруднення протягом всього року. Найгірші показники якості води лиману зафіксовані в районі каналізаційних очисних споруд м. Білгород-Дністровського. Наближуючись до Чорного моря, створи мають дещо нижче забруднення. На відміну від Дністра, річка Дунай більше потерпає від промислового забруднення. Це підтверджується частішими визначеннями солей важких металів, особливо заліза, марганцю, цинку і кадмію, незначними перевищеннями показників окислюваності та помірним бактеріальним забрудненням. Стан якості води в придунайських озерах також нестабільний. Катастрофічний стан вод Чорного моря є наслідком значного перевищення обсягу забруднень, що надходять до них, над асиміляційною здатністю морських екосистем. Основними джерелами забруднення є стоки річок, стічні води з точкових та дифузних берегових джерел, морські транспортні засоби. З метою запобігання забрудненню водних джерел та поліпшення екологічної ситуації в області, необхідно здійснити ряд організаційно-технічних, технічних та науково-технічних заходів, зокрема: • будівництво нових та реконструкція існуючих очисних та каналізаційних споруд; • впровадження нових технологій очищення стічних вод; • створення прибережних смуг та водоохоронних зон річок та водойм, зон санітарної охорони об’єктів питного водопостачання; • розвиток та реалізація існуючої нормативно-правової бази та ін. Таблиця 1.3 Параметри акваторії для рекреаційного використання Параметри акваторії Купання Веслування Байдарки і каное Академічна гребля Стрибки з трампліна Водні лижі Моторний спорт Вітрильний спорт Площа (га), бажана 5 100-500 500 - - 100-500 100-500 300-900 Площа (га), мінімальна - 1 30 - - - 30-50 50-100 Довжина (м), бажана 50 2200 2200- 5000 2500- 3000 - 1500 1600- 15000 1850- 2500 Довжина (м), мінімальна 25 1100- 1200 1000- 1100 - - - 750- 1000 500 Ширина (м), бажана 25 90-100 900- 2000 140-200 - 200 200- 2000 200- 2000 Ширина (м), мінімальна 5-11 30-100 30-200 120 - - 50-200 200 Глибина (м), бажана 1,4-1,8 3 2-5 3 5,8 - 3-5 1,2-2,0 Глибина (м), мінімальна 0,5-0,6 0,75 0,75- 1,50 2,5-3,0 5 - 1,5-2,0 1,0-1,2 Таблиця 1.4 Оцінка водоймищ для купання за 5-ти бальною шкалою Ширина мілководної зони, м Літологія дна мілини t води 18-22 °С, Днів Швидкість течії, м/сек. Площа водної прибережної рослинності, % характерис-тика бал характерис¬тика бал характерис¬тика бал характеристика с ш ю характерис¬тика бал 5-10 5 піщаний 5 більше 80 5 0 5 0 5 10-20 4 дрібногравійнй 4 60-80 4 0-1 4 0-10 4 20-40 3 валунний 3 50-60 3 1-2 3 10-50 3 40-100 2 глинистий 2 30-50 2 2-3 2 50-80 2 більше 100 1 муловий 1 менше 30 1 більше 3 1 більше 80 1 Отже ,за таблицею оцінки водних об’єктів я визначила,що Одеська область має велику кількість водних об’єктів придатних для універсального використання. 1.4 Оцінка бальнеологічних ресурсів Одеської області: До основних природних лікувальних ресурсів Одеської області, що широко використовуються в практиці санаторно-курортного лікування, відносяться: унікальні кліматичні зони морського узбережжя, лікувальні грязі та ропа Будакського, Куяльницького, Тілігульского, Хаджибеєвського лиманів і Тузловської групи озер (озера Шагани, Алібей, Бурнас), а також різноманітні мінеральні води, які застосовуються як для прийому всередину, так і для процедур. В межах Одеської області поширені різноманітні типи мінеральних вод, що розкриваються головним чином свердловинами. Можливості їх використання в бальнеології дуже великі. До недавнього часу здійснювався заводський розлив лише «Куяльника». Таке становище склалося у зв'язку з тим, що курорти завжди розміщувалися уздовж побережжя або на березі лиманів. На даний час становище з використання мінеральних вод Одеської області вирівнюється. Сірчановодневі води виявлені у декількох точках Татарбунарського району. Води подібного типу використовуються для зовнішнього застосування при захворюваннях органів руху, периферичної нервової системи, захворюваннях обміну речовин та кожних захворюваннях.Гідрокарбонатні натрієві води виявлені в Татарбунарському і Саратському районах. Вони використовуються при різноманітних шлунково-кишкових захворюваннях.Широко представлені в Одеській області хлоридно-сульфатні і сульфатно-хлоридні води. Їх використовує відомий в Одесі санаторій "Лермонтовський". На території області розробляються і інші мінеральні води. Чорне море є найважливішим лікувальним чинником Одеського курортного регіону. Вода Чорного моря характеризується значною мінералізацією. До ії складу входять кухонна сіль, хлористий і сірчановодневий магній, вуглекислий кальцій, солі йоду, брому, заліза та інші мікроелементи. В зоні прибою утворюється велика кількість негативно заряджених гідроіонів, що мають активний фізіологічний вплив на організм людини. Крім того, повітря на березі моря збагачено киснем, солями брому, хлору, йоду, що робить його особливо корисним. Таблиця 1.5 Лікувальні властивості окремих типів мінеральних вод Мінеральні води Особливості застосування Медичні показання (основні) Хлоридні внутрішнього широке застосування (органи травлення, жовчна система, серцево-судинна система тощо) зовнішнього нервова система, суглоби, шкіра, гінекологія інгаляціяго органи дихання Вуглекислі зовнішнього серцево-судинна система, гіпертонія внутрішнього органи травлення, печінка, нирки Сірководневі (сульфідні) зовнішнього серцево-судинна система, нервова система, ендокринна система, обмін речовин, гінекологія Радонові зовнішнього імунобіологічна реактивність організму, протизапальна дія внутрішнього пієлонефрит, шлунково-кишковий тракт Азотні зовнішнього серцево-судинна система, шкіра, ендокринна система Миш’яковисті внутрішнього система кровообігу, серцево-судинна система, шлунок, кишечник, імунна система, ендокринна система зовнішнього шкіра, периферійна нервова система, анемія Залізисті органи кровотворення, анемії Без специфічних компонентів внутрішнього хронічні захворювання шлунково-кишкового тракту, сечової системи, порушення обміну речовин Бромні, йодні, йодо-бромні атеросклероз, органи травлення, сечо-статева система Крем’янисті седативний, протизапальний, антитоксичний вплив Фтористі карієс Отже ,за таблицею оцінки бальнеологічних ресурсів я визначила що ,Одеська область має найкращий показник це 1000 м3 /добу /км2. 1.5 Оцінка біотичних ресурсів Одеської області: Область лежить у двох природних зонах: лісостепу і степу. Переважна більшість території області розташована у степовій зоні, лише на північному заході – у лісостеповій. Природна рослинність більшої частини області – степова. Північна частина області розташована у лісостеповій зоні України. Тут зустрічаються лісові ландшафти. Під лісом зайнято не більше як 1,5–2,5% території. Найпоширенішими видами дерев є дуб, липа, клен, ясен, акація, вишня, черешня, верба, сосна та інші. Є лісова рослинність і на півдні, в плавнях дельти Дунаю, хоч і не займає там значних площ. В її складі переважають різні види верб. Серед них найбільш поширені верба біла та верба ламка. З просуванням на південь з’являється більше степових видів, серед яких переважають трав’янисті види (більше 90%), що пристосовані до умов середнього зволоження та посухи. Спектр провідних родин складають айстрові, злакові, бобові, осокові, хрестоцвітні, лободові, гвоздичні, губоцвітні, гречкові, зонтичні, жовтецеві, шорстколисті тощо. В районі Причорноморської низовини характерна лучна рослинність, що займає рівнинні ділянки прируслових та заплавних гряд і представлена угрупуваннями болотистих, засолених, справжніх та остепнених лук, трав’яних боліт та болотистих лук. Болотна рослинність (очерет, рогіз) є характерним елементом плавнів Дунаю та приозерної рослинності. Солонцева та солончакова рослинність представлена досить незначними площами. Значне місце у флорі області належить водній рослинності. Вона представлена невкоріненими вільноплаваючими, вкоріненими зануреними, вкоріненими з плаваючими листками та повітряноводними формами. Зазвичай зустрічаються тостера (морська трава), рдест, філофора (червона водорість), харові та інші водорості. В товщі води також численні дуже дрібні одноклітинні водорості (фітопланктон). Особливо розвинені діатомові водорості та динофлагелянти. Чисельність і біомаса планктонних водоростей найбільш висока в поверхневому шарі води, досягає в літній період декількох десятків мільйонів клітин на літр води. Область має велику кількість рослин, в тому числі рідкісні, які занесені до Червоної книги України. Із «червонокнижних» видів тут охороняються, зокрема, сальвінія плаваюча, водяний горіх плаваючий, плавун щитолистий, меч-трава болотна, альдрованда пухирчаста, зозулинець болотний, коручка болотна і чемерицеподібна, білоцвіт літній, гвоздика бессарабська, ковила дніпровська, золотобородник цикадовий та ін. Фауна Одеської області різноманітна і представлена 1500 видами безхребетних та більше 400 видами хребетних тварин. Серед лісової фауни найчисельнішими є зайці-русаки, а степової – хом’як, ховрашок, тушканчик. Водяться також лосі, косулі, дикі кабани і кози, лисиці, борсуки, куниці, видри, єнотоподібні собаки та багато видів лісових птахів. На незамерзаючих ділянках Південного Бугу зимують лебеді, дикі гуси та качки, озерна крачка. Найчисельнішою та найважливішою як в природоохоронному, так і екологічному плані групою хребетних тварин області є птахи. Зареєстровано більше 320 видів птахів, серед них зустрічаються рідкісні види, як то: великий та малий баклан, ковпик (косарь), сіра, руда, мала та велика білі чаплі, квак, крячки річковий та рябодзьобий, пелікан рожевий та кучерявий , орлан-білохвіст та інші. Серед земноводних найбільш чисельними є озерна та їстівна жаби, звичайна квакша та дунайський тритон, а серед плазунів – болотна черепаха, звичайний вуж, прудка ящірка. Із ссавців особливий інтерес викликає єдиний представник ластоногих Чорного моря – тюлень-монах, окремі особини якого траплялися в українській частині дельти Дунаю на території заповідника. У Чорному морі розповсюджені популяції дельфінів (афаліна, білобочка, азовка). Із навколоводних звірів – мешканці прісних водойм: інтродуковані ондатра та єнотоподібний собака, а також рідкісні «червонокнижні» – горностай, річкова видра, європейська норка. В плавнях зрідка зустрічається кіт лісовий. Іхтіофауна річок різноманітна. В річках і озерах водяться лящ, судак, сом, щука, сазан, окунь та інші види риб. Розводять товстолобика, білого амура, сазана. В акваторії Дунаю зустрічаються види риб, занесені до Європейського Червоного списку: шип, атлантичний осетер, чорноморський та дунайський лосось, умбра, чоп великий та малий, стерлядь, вирезуб, пічкур дунайський довговусий, шемая дунайська, йорж смугастий, білуга (найбільша серед риб, що мешкають в прісних водах) і ін. З промислових видів найціннішими є осетрові та дунайський оселедець. Таблиця 1.6 Оцінка естетичної цінності території Показники Бали 3 2 1 Лісистість, % 25-50 менше 25 більше 50 відсутні Породний склад змішані широколистяно-хвойні соснові, широколистяні інші – хвойні та дрібно- листяні Віковий склад перестиглі, стиглі, достигаючі середньо-вікові молодняк Вид рекреації та її тривалість є визначальними при благоустрої лісів (див. Табл. 1.8). Головною якісною характеристикою рекреаційних лісів є переважання на їх території індивідуального відпочинку і максимальна комфортність. Таблиця 1.7 Рекреаційне використання лісів Вид рекреації Рівень організації Матеріально-технічна база для організації відпочинку постійне, тривале лікування. Оздоровлення. Відпочинок організована санаторії, пансіонати, готелі, будинки відпочинку, і дитячі табори постійна, короткострокова відпочинок організована рекреаційні зони та пункти сезонна відпочинок організована турбази, мотелі сезонна туризм організована наметові містечка тимчасова, короткотривала пікнік, прогулянка неорганізована — Отже, за таблицею оцінки біотичних ресурсів я визначила (1.6),що Одеська область має 2.5 % лісів від загальної площі ,за таблицею цей показник має 1 бал з 3 балів тобто входить в рамки 15%,за природним складом має змішані,широколистяно-хвойні ліси,віковий склад – середньовікові.Рекреаційного використання лісів є постійно – тривалим ,основні види рекреації є:лікування,оздоровлення,відпочинок;рівень організації – організований,;матеріально-технічна база для організації відпочинку: санаторії, пансіонати, готелі, будинки відпочинку, і дитячі табори. | |
| Просмотров: 1442 | Загрузок: 31 | Рейтинг: 0.0/0 | |
| Всего комментариев: 0 | |