| Главная » Файлы » Контрольные работы » Контрольные работы |
ЗУ «Про охорону НПС»
| [ Скачать с сервера (165.0 Kb) ] | 17.08.2017, 21:46 |
| Задача Мешканці Київського району м. Донецька та члени садового товариства «Факел» звернулись до суду з позовом до АТ «Сокіл» з вимогою компенсувати їм шкоду, заподіяну здоров’ю та майну внаслідок вибуху на складі піротехнічної техніки, який належить фірмі на праві приватної власності. Внаслідок вибуху у декого повилітали шибки з вікон, виявились знищеними 2 садові ділянки, які належали на праві власності громадянам Іщенку В. та Крамаренку С., було пошкоджено частину рибогосподарського ставка, а на площі 5 га було спотворено увесь трав’яний покрив. Проте представники АТ «Сокіл» проти позову заперечували, мотивуючи це тим, що ангари здані в оренду АТ « ЕМЦ-2» та прокуратура вже порушила кримінальну справу за статтею Кримінального Кодексу «Порушення правил поводження з вибуховими матеріалами». За захистом порушених екологічних прав громадяни звернулись також до Державної екологічної інспекції Донецької області. 1. Визначте види правовідносин, які виникли. 2. Дайте правову оцінку можливості використання зазначених природних ресурсів садовим товариством «Факел». 3.Які екологічні права громадян порушені ? 4. Чи можуть бути притягнуті до юридичної відповідальності АТ «Сокіл» та АТ « ЕМЦ-2» ? 5.Як має відреагувати Державна екологічна інспекція на звернення громадян ? 6. Вирішіть справу. 1. Правовідносини: - екологічні (природоохоронні) – щодо охорони НПС - екологічні (антропоохоронні) - господарські – з приводу здійснення господарської діяльності АТ «Сокіл» та АТ «ЕМЦ-2» - цивільно-процесуальні – щодо звернення громадян до суду з вимогою компенсувати шкоду - кримінально-процесуальні – щодо порушення кримінальної справи. 2.Правова оцінка вимог мешканців м. Донецька та членів садового товариства: Конституція України Стаття 50. Кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди. Кожному гарантується право вільного доступу до інформації про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також право на її поширення. Така інформація ніким не може бути засекречена. ЗУ «Про охорону НПС» Стаття 51. Екологічні вимоги до розміщення, проектування, будівництва, реконструкції, введення в дію та експлуатації підприємств, споруд та інших об'єктів При проектуванні, розміщенні, будівництві, введенні в дію нових і реконструкції діючих підприємств, споруд та інших об'єктів, удосконаленні існуючих і впровадженні нових технологічних процесів та устаткування, а також в процесі експлуатації цих об'єктів забезпечується екологічна безпека людей, раціональне використання природних ресурсів, додержання нормативів шкідливих впливів на навколишнє природне середовище. При цьому повинні передбачатися вловлювання, утилізація, знешкодження шкідливих речовин і відходів або повна їх ліквідація, виконання інших вимог щодо охорони навколишнього природного середовища і здоров'я людей. Підприємства, установи й організації, діяльність яких пов'язана з шкідливим впливом на навколишнє природне середовище, незалежно від часу введення їх у дію повинні бути обладнані спорудами, устаткуванням і пристроями для очищення викидів і скидів або їх знешкодження, зменшення впливу шкідливих факторів, а також приладами контролю за кількістю і складом забруднюючих речовин та за характеристиками шкідливих факторів. Проекти господарської та іншої діяльності повинні мати матеріали оцінки її впливу на навколишнє природне середовище і здоров'я людей. Оцінка здійснюється з урахуванням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, екологічної ємкості даної території, стану навколишнього природного середовища в місці, де планується розміщення об'єктів, екологічних прогнозів, перспектив соціально-економічного розвитку регіону, потужності та видів сукупного впливу шкідливих факторів та об'єктів на навколишнє природне середовище. Підприємства, установи та організації, які розміщують, проектують, будують, реконструюють, технічно переозброюють, вводять в дію підприємства, споруди та інші об'єкти, а також проводять дослідну діяльність, що за їх оцінкою може негативно вплинути на стан навколишнього природного середовища, подають спеціально уповноваженому центральному органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів та його органам на місцях спеціальну заяву про це. Забороняється введення в дію підприємств, споруд та інших об'єктів, на яких не забезпечено в повному обсязі додержання всіх екологічних вимог і виконання заходів, передбачених у проектах на будівництво та реконструкцію (розширення та технічне переоснащення). Стаття 66. Запобігання аваріям і ліквідація їх шкідливих екологічних наслідків При проектуванні й експлуатації господарських та інших об'єктів, діяльність яких може шкідливо впливати на навколишнє природне середовище, розробляються і здійснюються заходи щодо запобігання аваріям, а також ліквідації їх шкідливих екологічних наслідків. Державні органи по нагляду за безпечним веденням робіт у промисловості і атомній енергетиці разом із спеціально уповноваженими державними органами управління в галузі охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів систематично проводять перевірки стану екологічно небезпечних об'єктів та виконання відповідних заходів і вимог щодо їх безпечної експлуатації. Перелік екологічно небезпечних об'єктів визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів. У разі аварії, що спричинила забруднення навколишнього природного середовища, підприємства, установи, організації зобов'язані негайно приступити до ліквідації її наслідків. Одночасно посадові особи або власники підприємств, керівники установ і організацій зобов'язані повідомляти про аварію і заходи, вжиті для ліквідації її наслідків, виконавчому комітету місцевої Ради, органам охорони здоров'я, спеціально уповноваженим державним органам управління в галузі охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів та населенню. { Частина четверта статті 66 із змінами, внесеними згідно із Законом N 81/96-ВР від 06.03.96 } Стаття 69. Особливості застосування цивільної відповідальності Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі. { Частина перша статті 69 в редакції Закону N 2756-VI ( 2756-17 ) від 02.12.2010 } Особи, яким завдано такої шкоди, мають право на відшкодування неодержаних прибутків за час, необхідний для відновлення здоров'я, якості навколишнього природного середовища, відтворення природних ресурсів до стану, придатного для використання за цільовим призначенням. Особи, що володіють джерелами підвищеної екологічної небезпеки, зобов'язані компенсувати заподіяну шкоду громадянам та юридичним особам, якщо не доведуть, що шкода виникла внаслідок стихійних природних явищ чи навмисних дій потерпілих. Шкода, заподіяна довкіллю у зв'язку з виконанням угоди про розподіл продукції, підлягає відшкодуванню відповідно до вимог статті 29 Закону України "Про угоди про розподіл продукції" ( 1039-14 ). ЗУ «Про об’єкти підвищеної небезпеки» Стаття 1. Визначення термінів суб'єкт господарської діяльності - юридична або фізична особа, у власності або у користуванні якої є хоча б один об'єкт підвищеної небезпеки; об'єкт підвищеної небезпеки - об'єкт, на якому використовуються, виготовляються, переробляються, зберігаються або транспортуються одна або кілька небезпечних речовин чи категорій речовин у кількості, що дорівнює або перевищує нормативно встановлені порогові маси, а також інші об'єкти як такі, що відповідно до закону є реальною загрозою виникнення надзвичайної ситуації техногенного та природного характеру; небезпечна речовина - хімічна, токсична, вибухова, окислювальна, горюча речовина, біологічні агенти та речовини біологічного походження (біохімічні, мікробіологічні, біотехнологічні препарати, патогенні для людей і тварин мікроорганізми тощо), які становлять небезпеку для життя і здоров'я людей та довкілля, сукупність властивостей речовин і/або особливостей їх стану, внаслідок яких за певних обставин може створитися загроза життю і здоров'ю людей, довкіллю, матеріальним та культурним цінностям; аварія на об'єкті підвищеної небезпеки (далі - аварія) - небезпечна подія техногенного характеру, що виникла внаслідок змін під час експлуатації об'єкта підвищеної небезпеки (наднормативний викид небезпечних речовин, пожежа, вибух тощо) і яка спричинила загибель людей чи створює загрозу життю і здоров'ю людей та довкіллю на його території і/або за його межами; декларація безпеки - документ, який визначає комплекс заходів, що вживаються суб'єктом господарської діяльності з метою запобігання аваріям, а також забезпечення готовності до локалізації, ліквідації аварій та їх наслідків. Стаття 8. Обов'язки суб'єктів господарської діяльності Суб'єкт господарської діяльності зобов'язаний: вживати заходів, направлених на запобігання аваріям, обмеження і ліквідацію їх наслідків та захист людей і довкілля від їх впливу; повідомляти про аварію, що сталася на об'єкті підвищеної небезпеки, і заходи, вжиті для ліквідації її наслідків, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування та населення; забезпечувати експлуатацію об'єктів підвищеної небезпеки з додержанням мінімально можливого ризику; виконувати вимоги цього Закону та інших нормативно-правових актів, які регулюють діяльність об'єктів підвищеної небезпеки. Стаття 9. Ідентифікація об'єктів підвищеної небезпеки Суб'єкт господарської діяльності ідентифікує об'єкти підвищеної небезпеки відповідно до кількості порогової маси небезпечних речовин. Нормативи порогової маси небезпечних речовин встановлюються Кабінетом Міністрів України ( 956-2002-п ). Порядок ідентифікації, форма та зміст оповіщення про її результати визначаються Кабінетом Міністрів України ( 956-2002-п ). На основі ідентифікаційних даних Кабінет Міністрів України затверджує класифікацію об'єктів підвищеної небезпеки і порядок їх обліку ( 956-2002-п ). ЗАТВЕРДЖЕНО постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2002 р. N 956 НОРМАТИВИ порогових мас небезпечних речовин для ідентифікації об'єктів підвищеної небезпеки 1. Для ідентифікації об'єктів підвищеної небезпеки до небезпечних речовин за їх властивостями відносяться такі категорії речовин: 4) вибухові речовини - рідкі або тверді речовини чи суміші речовин, які під впливом зовнішніх факторів здатні швидко змінювати свій хімічний склад, а цей процес саморозповсюджуватися з виділенням великої кількості тепла і газоподібних продуктів (клас 1 згідно з ГОСТ 19433-88) Вибухові речовини поділяють на ініціюючі (первинні), бризантні (вторинні) та піротехнічні. Піротехнічні суміші - композиції на основі окислювача та горючої речовини з різними функціональними домішками, що здатні під впливом ініціюючих вибухових речовин або під значним впливом зовнішніх факторів до екзотермічних реакцій із світловим, тепловим, звуковим, реактивним або димовим (зокрема сльозогінним) ефектом; { Абзац шостий підпункту 4 пункту 1 в редакції Постанови КМ N 990 ( 990-2011-п ) від 21.09.2011 } 2. За видами аварій, що можуть статися виходячи з властивостей небезпечних речовин, та за впливом уражальних факторів цих аварій категорії небезпечних речовин об'єднуються в групи: група 1 (вибух) - горючі (займисті) гази, горючі рідини, перегріті під тиском, ініціюючі (первинні), бризантні (вторинні) та піротехнічні вибухові речовини, речовини-окислювачі, речовини, які вступають у бурхливу реакцію з водою з виділенням горючих та/або вибухонебезпечних чи токсичних газів; ЗАТВЕРДЖЕНО постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2002 р. N 956 ПОРЯДОК ідентифікації та обліку об'єктів підвищеної небезпеки 1. Дія цього Порядку поширюється на всіх суб'єктів господарювання, у власності або користуванні яких є об'єкти, де можуть використовуватися або виготовляються, переробляються, зберігаються чи транспортуються небезпечні речовини (далі - потенційно небезпечні об'єкти), а також на всіх суб'єктів господарювання, які мають намір розпочати будівництво потенційно небезпечних об'єктів. 3. Суб'єкт господарювання, у власності або користуванні якого є хоча б один потенційно небезпечний об'єкт чи який має намір розпочати будівництво такого об'єкта, організовує проведення його ідентифікації. 6. Під час проведення ідентифікації для кожного потенційно небезпечного об'єкта розраховується сумарна маса кожної небезпечної речовини із зазначених у нормативах порогових мас індивідуальних небезпечних речовин або кожної небезпечної речовини, яка за своїми властивостями може бути віднесена до будь-якої категорії або до декількох категорій небезпечних речовин згідно із зазначеними нормативами. 7. За сумарну масу небезпечної речовини береться: 1) для сховищ (резервуарів) - сумарна маса небезпечної речовини, що може в них знаходитися при повному завантаженні відповідно до технологічного регламенту, проектної або іншої документації. При цьому обов'язково зазначається, для яких обсягів речовини виконувалися розрахунки. У разі зміни норм завантаження процедура ідентифікації виконується повторно згідно з вимогами цього Порядку; 18. Суб'єкт господарювання складає повідомлення про результати ідентифікації об'єктів підвищеної небезпеки за формою ОПН-1 (додаток 1) і надсилає його у двотижневий термін відповідним територіальним органам Держгірпромнагляду, Державної інспекції техногенної безпеки, Мінприроди, державної санітарно-епідеміологічної служби, Держархбудінспекції, а також відповідній місцевій держадміністрації або виконавчому органу місцевої ради (далі - уповноважені органи). { Абзац перший пункту 18 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ N 990 ( 990-2011-п ) від 21.09.2011 } Дані про об'єкти підвищеної небезпеки, які є державною або комерційною таємницею, подаються суб'єктом господарювання з урахуванням вимог відповідних нормативно-правових актів. Місцеві держадміністрації або виконавчі органи місцевих рад публікують відомості про об'єкти підвищеної небезпеки за формою згідно з додатком 4 в друкованих засобах масової інформації регіональної сфери розповсюдження протягом 30 днів після отримання повідомлення. { Абзац третій пункту 18 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ N 990 ( 990-2011-п ) від 21.09.2011 } Повідомлення про результати ідентифікації об'єктів підвищеної небезпеки військового призначення надсилаються до Міноборони. { Пункт 18 доповнено абзацом згідно з Постановою КМ N 990 ( 990-2011-п ) від 21.09.2011 } 21. Результати ідентифікації та розрахунки, на підставі яких вона проводилася, зберігаються суб'єктом господарювання протягом 25 років. У разі припинення юридичної особи (смерті фізичної особи) - суб'єкта господарювання зазначені документи підлягають передачі правонаступникові (спадкоємцеві), а у разі його відсутності - до державного архіву. У разі відчуження об'єкта підвищеної небезпеки зазначені документи передаються його новому власнику. 22. Уповноважені органи ведуть облік об'єктів підвищеної небезпеки на підставі повідомлень про результати ідентифікації та копій свідоцтв про їх державну реєстрацію. { Абзац перший пункту 22 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ N 990 ( 990-2011-п ) від 21.09.2011 } 25. Протягом 10 робочих днів після реєстрації територіальний орган Держгірпромнагляду видає суб'єкту господарювання свідоцтво про державну реєстрацію об'єкта (об'єктів) підвищеної небезпеки (додаток 3). Суб'єкт господарювання надсилає уповноваженим органам копію свідоцтва про державну реєстрацію об'єкта (об'єктів) підвищеної небезпеки. { Пункт 25 доповнено абзацом згідно з Постановою КМ N 990 ( 990-2011-п ) від 21.09.2011 } 26. Держгірпромнагляд публікує до 1 березня поточного року в загальнодержавних друкованих засобах масової інформації дані про об'єкти підвищеної небезпеки, включені до Державного реєстру об'єктів підвищеної небезпеки станом на 31 грудня попереднього року. { Абзац перший пункту 26 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ N 990 ( 990-2011-п ) від 21.09.2011 } ЗУ «Про об’єкти підвищеної небезпеки» Стаття 10. Декларація безпеки Суб'єкт господарської діяльності готує і подає до місцевих органів виконавчої влади декларацію безпеки об'єкта підвищеної небезпеки. Суб'єкт господарської діяльності несе відповідальність за достовірність даних, наведених у декларації безпеки. Порядок розроблення декларації безпеки, її зміст, методика визначення ризиків та їх прийнятні рівні встановлюються Кабінетом Міністрів України. Подання декларації безпеки або іншої звітної документації не звільняє суб'єктів господарської діяльності від державного нагляду і контролю за їх діяльністю. Вимоги частини першої цієї статті поширюються на підприємства, установи, організації, які планують експлуатувати хоча б один об'єкт підвищеної небезпеки. Стаття 11. Плани локалізації і ліквідації аварій на об'єктах підвищеної небезпеки У порядку реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру суб'єкт господарської діяльності, а також підприємства, установи, організації, зазначені у частині п'ятій статті 10 цього Закону, одночасно з розробленням декларації безпеки розробляють і затверджують план локалізації і ліквідації аварій для кожного об'єкта підвищеної небезпеки, який вони експлуатують або планують експлуатувати. Категорії аварій на об'єктах підвищеної небезпеки залежно від їх наслідків визначає Кабінет Міністрів України. План локалізації і ліквідації аварій погоджує відповідний територіальний орган спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади, до відання якого віднесено питання захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. Ч. 7 Обсяг, зміст, форма і порядок надання інформації встановлюються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, до відання якого віднесено питання захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. Відповідний територіальний орган спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади, до відання якого віднесено питання захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, протягом 10 днів після затвердження плану локалізації та ліквідації аварій надає через засоби масової інформації відомості, необхідні для виконання населенням правил поведінки і дій в екстремальних ситуаціях, передбачених цим планом. Стаття 13. Порядок надання дозволу на експлуатацію об'єктів підвищеної небезпеки Суб'єкт господарської діяльності, а також підприємства, установи, організації, що мають намір розпочати експлуатацію об'єктів підвищеної небезпеки, надсилають до відповідних обласної, Київської або Севастопольської міської державної адміністрації, виконавчих органів селищної або міської рад заяву на отримання дозволу на експлуатацію об'єкта підвищеної небезпеки, до якої додаються: декларація безпеки; договір обов'язкового страхування відповідальності за шкоду, яка може бути заподіяна аваріями на об'єктах підвищеної небезпеки; план локалізації і ліквідації аварій на об'єкті підвищеної небезпеки; копія дозволу на будівництво і/або реконструкцію об'єкта підвищеної небезпеки; висновки передбачених законом державних та в разі наявності громадських експертиз; копія рішення відповідної ради про надання згоди на розміщення об'єкта підвищеної небезпеки на території села, селища, міста - у разі коли місцезнаходженням об'єкта є така територія. Відповідні обласна, Київська або Севастопольська міська державна адміністрація, виконавчі органи селищної або міської рад у строк не більше місяця з дати отримання заяви розглядають її, погоджують у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, з відповідними територіальними органами спеціально уповноважених центральних органів виконавчої влади і надсилають суб'єкту господарської діяльності письмовий дозвіл на експлуатацію об'єкта підвищеної небезпеки або обґрунтовану відмову з переліком додаткових заходів, які він повинен виконати для отримання дозволу. Суб'єкт господарської діяльності після виконання додаткових заходів, визначених у відмові, має право повторно звернутися до відповідних обласної, Київської або Севастопольської міської державної адміністрації, виконавчих органів селищної або міської рад за отриманням дозволу на експлуатацію об'єкта підвищеної небезпеки. Суб'єкт господарської діяльності, якому відмовлено у видачі дозволу на експлуатацію об'єкта підвищеної небезпеки, має право оскаржити дії відповідних обласної, Київської або Севастопольської міської державної адміністрації, виконавчих органів селищної або міської рад у суді у встановленому законом порядку. ( Частина четверта статті 13 із змінами, внесеними згідно із Законом N 762-IV ( 762-15 ) від 15.05.2003 ) Копія дозволу на експлуатацію об'єкта підвищеної небезпеки надсилається відповідними обласною, Київською або Севастопольською міською державною адміністрацією, виконавчими органами селищної або міської рад спеціально уповноваженим органам виконавчої влади, визначеним статтею 3 цього Закону, що здійснюють державний нагляд та контроль у сфері діяльності, пов'язаної з об'єктами підвищеної небезпеки. ЗАТВЕРДЖЕНО постановою Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2001 р. N 150 ПОРЯДОК видачі Державною інспекцією техногенної безпеки дозволу на початок роботи підприємств та оренду приміщень { Назва Порядку із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ N 607 ( 607-2011-п ) від 06.06.2011 } 1. Цей Порядок регулює видачу та анулювання органами державного пожежного нагляду дозволу на початок роботи новостворених підприємств, впровадження нових технологій, передачу у виробництво зразків нових пожежонебезпечних машин, механізмів, устаткування та продукції, оренду будь-яких приміщень (далі - дозвіл). { Абзац перший пункту 1 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ N 856 ( 856-2007-п ) від 22.06.2007 } Дія цього Порядку поширюється на підприємства, установи, організації незалежно від форми власності (далі - підприємства) та громадян. { Пункт 1 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ N 607 ( 607-2011-п ) від 06.06.2011 } 1-1. У цьому Порядку терміни вживаються у такому значенні: вибухопожежонебезпечний об'єкт - об'єкт з наявністю приміщень виробничого, складського чи іншого призначення, що за ступенем вибухопожежної небезпеки належить згідно з НАПБ Б.03.002-2007 до категорії "А" та "Б"; об'єкти з масовим перебуванням людей - будинки дитячих дошкільних, навчальних, культурно-видовищних і культових закладів, закладів дозвілля, лікувально-профілактичних закладів із стаціонарними відділеннями, закладів відпочинку та туризму, будинків-інтернатів загального та спеціального типу, готелів, санаторіїв та криті спортивні споруди, ринки, а також інші аналогічні за призначенням об'єкти з постійним або тимчасовим перебуванням у них від 50 та більше осіб; | |
| Просмотров: 521 | Загрузок: 8 | Рейтинг: 0.0/0 | |
| Всего комментариев: 0 | |