| Главная » Файлы » Контрольные работы » Контрольные работы |
Злослів’я як вид девіантної поведінки
| [ Скачать с сервера (30.7 Kb) ] | 10.06.2017, 14:00 |
| Із звички так чи інакше лихословити розвивається схильність до скоєння поганих вчинків Арістотель 1. Поняття девіації та девіантної поведінки Девіація - це відхилення від прийнятих у суспільстві норм, починаючи від незначних і завершуючи найбільш суттєвими та серйозними, що загрожують життєдіяльності окремих груп, суспільству загалом [3]. Девіація (від лат. deviation - відхилення) - це система дій і вчинків людини, соціальних груп, що суперечить соціальним нормам або визнаним у суспільстві шаблонам і стандартам поведінки. Сутністю девіантної поведінки є те, що людина не дотримується вимог соціальної норми в тій чи іншій ситуації, у неї зовнішні вимоги (санкції, норми) не сформувалися у потреби і звички. Виникнення девіації можуть спричинити різні фактори: 1) біологічні: - генетичні відхилення, які передаються через спадковість (порушення розумового розвитку, слуху, зору); - психофізіологічні, пов'язані з впливом на організм людини техногенних катастроф (атомної та хімічної енергії, землетрусів); - фізіологічні - недоліки в конституційно-соматичній будові організму (дефекти мови, непривабливості); 2) психологічні, які включають наявність психопатології та акцентуації окремих якостей характеру; 3) соціально-педагогічні, викликані дефектами шкільного, сімейного і громадського виховання; 4) економічні, пов'язані з соціально-економічною кризою; 5) морально-естетичні, викликані соціально-культурними змінами у суспільстві, переорієнтацією цінностей [6]. В.Д. Менделевич визначає девіантну поведінку як систему вчинків або окремі вчинки, що суперечать прийнятим у суспільстві нормам і які проявляються у незбалансованості психічних процесів, неадаптивности, порушенні процесу самоактуалізації та ухиленні від морального та естетичного контролю над власною поведінкою [4]. О. В. Змановська називає такі специфічні ознаки девіантної поведінки: • багаторазові, тривалі порушення не будь-яких, а найважливіших норм для певного суспільства на цей час; • поведінка не є наслідком кризової, нестандартної ситуації, а зумовлена загальною спрямованістю особистості; • сама поведінка супроводжується різноманітними проявами соціальної дезадаптації, викликає негативну оцінку з боку інших людей; • поведінка не ототожнюється з психічними захворюваннями чи патопсихологічними станами, хоча може за певних умов набувати патологічних форм (алкоголізм, наркоманія тощо) [2]. 2. Місце девіації в загальній структурі поведінкових відхилень Девіантна поведінка може мати різноманітну структуру і динамічні характеристики, формуватися як ізольоване явище чи явище групового порядку, поєднувати в собі кілька клінічних форм або виражатися в єдиній формі, бути стійкою або нестійкою, мати різну спрямованість і соціальну значущість [4]. Лихослів'я - це злі, недоброзичливі слова, висловлювання про когось, злісні плітки, пересуди [5]. Лихослів'я - це морально-негативна риса особистості, що виявляється як використання слів в антигуманних, аморальних цілях нанесення будь-кому шкоди, болю та іншого зла. Лихослів'я існує в різних формах: наклеп, плітки, підступні глузування, натяки, осуда, пересуди, наговори. Лихослів'я - показник низького духовно-морального розвитку людини [2]. Злослів’я як вид девіантної поведінки відноситься до: - індивідуальних девіацій, оскільки не залежить від оточуючих; - може бути як тимчасовою, тобто, обумовленою віком індивіда чи якоюсь конкретною ситуацією, так і постійною, коли людина постійно лихословить, вживає нецензурні слова у повсякденному мовленні; - може бути як стійкою, так і нестійкою; - частіше за все відносяться до стихійних девіацій – мають схильність до швидкого, хаотичного формування (наприклад, у стані розлюченості, злості); - може проявлятися в експансивній та неекспансивній формі, тобто, як порушувати межі інших людей, так і вживатися не по відношенню до оточуючих; - також може бути як усвідомленою так і неусвідомленою девіацією. 3. Класифікація поведінкових відхилень У психології розглядаються різні види девіантної поведінки, виділені з урахуванням особливостей взаємодії індивіда з реальністю, механізмами виникнення поведінкових аномалій, а також особливий вид девіацій, обумовлений гіперздібностями. Ю.А. Клейберг виділяє три основні групи поведінкових девіацій: • негативні (наприклад , вживання наркотиків) • позитивні (наприклад, соціальна творчість) • соціально-нейтральні (наприклад, жебрацтво). Автори (Ц.П. Короленко, Т.А. Донських) виділяють нестандартну і деструктивну поведінку. Нестандартна поведінка може мати форму нового мислення, нових ідей, а також дій, що виходять за рамки соціальних стереотипів поведінки. Типологія деструктивної поведінки обумовлена зовнішньодеструктивними або внутрішньодеструктивними цілями. Зовнішньодеструктивна поведінка ділиться на аддиктивну, яка передбачає використання якихось речовин або специфічної активності з метою відходу від реальності і отримання бажаних емоцій і антисоціальну, яка полягає у діях, що порушують існуючі закони і права інших людей у формі протиправної, асоціальної, аморальної поведінки. До групи внутрішньодеструктивної поведінки, автори відносять: суїцидальну, конформистську, нарцисичну, фанатичну, аутистичну поведінку [7]. Психологічний підхід заснований на виділенні соціально-психологічних відмінностей окремих видів девіантної поведінки особистості. Психологічні класифікації вибудовуються на основі наступних критеріїв: - вид норми, що порушується; - психологічні цілі поведінки та її мотивація; - результати даної поведінки і збиток їм заподіюється; - індивідуально-стильові характеристики поведінки. У відповідності з перерахованими критеріями виділимо три основні групи поведінки, що відхиляється: 1. Антисоціальна (делінквентна) 2. Асоціальна (аморальна) 3. Аутодеструктивна (саморуйнівна) Антисоціальна поведінка - це поведінка, що суперечить правовим нормам, загрожує соціальному порядку і благополуччю оточуючих людей. Вона включає будь-які дії або бездіяльність, заборонені законодавством. Асоціальна поведінка - це поведінка, що уникає виконання морально-етичних норм, безпосередньо загрожує благополуччю міжособистісних відносин. Вона може проявлятися як агресивна поведінка, сексуальні девіації, залученість в азартні ігри на гроші, бродяжництво, утриманство, злослів’я. Аутодеструктивна (саморуйнівна поведінка) - це поведінка, яка відхиляється від медичних і психологічних норм, загрозлива для цілісності і розвитку самої особистості. Саморуйнівна поведінка в сучасному світі виступає в наступних основних формах: суїцидальна поведінка, харчова залежність, хімічна залежність (зловживання психоактивними речовинами), фанатична поведінка, аутична поведінка, віктимна поведінка та ін.[2] | |
| Просмотров: 588 | Загрузок: 11 | Рейтинг: 0.0/0 | |
| Всего комментариев: 0 | |