| Главная » Файлы » Контрольные работы » Контрольные работы |
Зігмунд Фрейд «“Я” і “Воно”»
| [ Скачать с сервера (42.9 Kb) ] | 12.06.2017, 23:31 |
| Зігмунд Фрейд є засновником напрямку, який став відомим, як глибинна психологія та психоаналіз. Народився вчений у чеському містечку Фрейбурзі у 1856 році. У 1860 році сім’я переїжджає до Відня, де Фрейд прожив майже все своє життя. Сімнадцятирічним юнаком Зігмунд на відмінно закінчує гімназію та стає студентом Віденьського університету. Будучи студентом, Фрейд активно вивчав багато наук. Особливий інтерес для нього являли природничі дисципліни. Історія психоаналізу бере свій початок у 1890-х роках у Відні, під час роботи Зиґмунда Фрейда над новим способом лікування невротичних та істеричних захворювань. До цього, в 1885 році, Фрейд проходив стажування в клініці Сальпетріер під керівництвом французького невролога та психіатра Жана Мартена Шарко, який справив на нього сильний вплив. Так Шарко звернув увагу на те, що хвороби пацієнтів іноді мають сексуальне підгрунтя. Фрейда дуже зацікавили експерименти лікування істерії його колеги Йозефа Брейера. Лікування полягало в поєднанні гіпнозу та катарсису. Пізніше, цю методику емоційної розрядки назвали «абреакцією». Незважаючи на загальноприйняте бачення сновидіння як набору механічних спогадів за минулий день чи безглуздої суміші фантастичних образів, Фрейд розвинув ідею про те, що сновидіння є зашифрованими повідомленнями. Аналізуючи асоціації хворих із певним елементом сновидіння, Фрейд робив висновок про етимологію психічних розладів. Усвідомлюючи походження свого розладу, пацієнти, як правило, виліковуються. У молодості Фрейд зацікавився гіпнозом та його використанням для лікування психічнохворих. Пізніше Фрейд відмовився від гіпнозу, замінивши його методом вільних асоціацій та аналізом сновидінь. Ці методи стали основою психоаналізу. Фрейд також цікавився істерією, відомою сьогодні як конверсійний синдром. Вперше термін «психоаналіз» Фрейд вжив французькою мовою 30 березня 1896 року в опублікованій ним статті про етимологію неврозів. У 1900 р. Фрейд видає свою першу самостійну роботу «Тлумачення сновидінь», присвячену аналізу неврозів методом вивчення сновидінь аналізанта. Використовуючи метод вільних асоціацій, він зрозумів, що джерелом неврозів більшості аналізантів є пригнічені сексуальні бажання (лібідо). При порушені розвитку лібідо (напр. фіксації на матері – Едипів комплекс) його стає неможливим задовольнити й це призводить до виникнення симптомів психічного захворювання. Також, незадоволений потяг може спрямуватись на несексуальні цілі (сублімація). Відповідно до цієї концепції прояви пригнічених сексуальних бажань зустрічаються не лише у сновидіннях та неврозах, а також у літературі та мистецтві (й інших проявах людської свідомості). У ранніх роботах Фрейда (до 1920 р.) в якості джерела неврозів розглядається конфлікт несвідомого (яке керується «принципом задоволення») та свідомості, що прагне до самозбереження («принцип реальності»). Згодом основна увага зосереджується на конфлікті всередині психічної інстанції, що керується принципом реальності. У роботі «Я та Воно» Фрейд виділяє в структурі психіки три компоненти – Воно (Ід), Я (Его) та Над-Я (Супер-Я). Воно вміщує несвідомі потяги, Я – принцип реальності. Над Я формується в процесі засвоєння людиною соціальних норм, є також несвідомим процесом та призводить до виникнення совісті та несвідомого почуття провини. Теорія Фрейда та його методика лікування стали вкрай суперечливими течіями XX століття й до сьогодні залишаються предметом гарячих дискусій. Ідеї Фрейда часто обговорюються та аналізуються в літературних та філософських колах, а також в медичних та наукових працях. Зиґмунда Фрейда часто називають «батьком психоаналізу». Після приходу фашизму в Германії, Фрейд емігрував до Лондона. Щоб отримати виїзні документи був змушений написати принизливу розписку, що в гестапо з ним поводилися чемно та турботливо й він не має до них жодних претензій. Ставлячи свій підпис, Фрейд спитав: чи не можна до цього додати, що він може кожному щиросердно рекомендувати гестапо? Помер вчений у вересні 1939 року після тривалої хвороби на рак. Він дав згоду на евтаназію. | |
| Просмотров: 1259 | Загрузок: 17 | Рейтинг: 0.0/0 | |
| Всего комментариев: 0 | |