| Главная » Файлы » Контрольные работы » Контрольные работы |
збереження територій та об'єктів
| [ Скачать с сервера (147.5 Kb) ] | 17.08.2017, 22:00 |
| Бунтушак Олени 6 група, 1к. магістратури Тема 16: Проблеми правового регулювання та забезпечення екобезпеки в сфері здійснення різних видів еконебезпечної діяльності Задача 1. Позачергова перевірка Державної екологічної інспекції встановила, що металургійний завод здійснює свою діяльність з порушенням умов спеціального водокористування, зазначених у дозволі, відповідно до вимог водного законодавства України, а саме: – підприємством не побудовані ефективні споруди для очищення нафтопродуктів, що потрапляють із ставка-охолоджувача у стічні води, які скидаються у річку Булавін. Вміст нафтопродуктів у р. Булавін збільшується з 0,38 мг/дм3 (до скиду у водний об’єкт) до 0,52 мг/дм3 (після скиду) при встановленому ГДС – 0,30 мг/дм3; – не виконуються роботи з розчистки р. Булавін, а також заходи щодо благоустрою прибережних водоохоронних смуг, на території яких розташовані шламові відвали і частина об’єктів металургійного заводу, що є результатом забруднення і засмічення води річок; – підприємство здійснює викид неочищеної стічної води у ставок-охолоджувач, що спричинило пошкодження каналізаційного колектора (підприємству неодноразово вказували на порушення у роботі даного колектора, але відповідні рішення не брались до уваги). Тому концентрація азоту амонійного на випуску перевищує нормативну у 3 рази; – також на підприємстві не організований приладовий облік стічної води, про що неодноразово нагадували контролюючі органи. На підставі аналізу вказаних вище порушень Держуправління охорони навколишнього природного середовища анулювало дозвіл та припинило право на спеціальне водокористування металургійного заводу. Керівництво металургійного заводу вважає такі дії державного управління незаконними і оскаржило їх до суду, оскільки на підприємстві вже здійснювалася перевірка місяць тому, було вказано на порушення, за наслідками перевірки накладено штраф, який було сплачено підприємством. Визначити коло правовідносин. Відповідно до фактичних обставин справи, ми можемо прийти до висновку про наявність наступних видів правовідносин: 1) екологічні, зокрема природоохоронні, природоресурсні та антропоохоронні, пов’язані із забезпечення екологічної безпеки, раціонального використання водних ресурсів та охороною довкілля від забруднення; 2) адміністративні – пов’язані із діяльністю уповноважених державних органів з управління в сфері екології та використання природних ресурсів; 3) господарські – пов’язані із діяльністю заводу як суб’єкта виробничої діяльності; 4) процесуальні – пов’язані із оскарженням дій Державного управління до суду. Які заходи охорони вод від забруднення та засмічення передбачені українським законодавством? У відповідності до ст.55 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», суб'єкти права власності на відходи повинні вживати ефективних заходів для зменшення обсягів утворення відходів, а також для їх утилізації, знешкодження або розміщення. За ст.51 Закону, підприємства, установи й організації, діяльність яких пов'язана з шкідливим впливом на навколишнє природне середовище, незалежно від часу введення їх у дію повинні бути обладнані спорудами, устаткуванням і пристроями для очищення викидів і скидів або їх знешкодження, зменшення впливу шкідливих факторів, а також приладами контролю за кількістю і складом забруднюючих речовин та за характеристиками шкідливих факторів. За ст.40, використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов'язкових екологічних вимог: а) раціонального і економного використання природних ресурсів на основі широкого застосування новітніх технологій; б) здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища; в) здійснення заходів щодо відтворення відновлюваних природних ресурсів; г) застосування біологічних, хімічних та інших методів поліпшення якості природних ресурсів, які забезпечують охорону навколишнього природного середовища і безпеку здоров'я населення; д) збереження територій та об'єктів природно-заповідного фонду, а також інших територій, що підлягають особливій охороні; е) здійснення господарської та іншої діяльності без порушення екологічних прав інших осіб; є) здійснення заходів щодо збереження і невиснажливого використання біологічного різноманіття під час провадження діяльності, пов'язаної з поводженням з генетично модифікованими організмами. У відповідності до ст.95 Водного кодексу України, усі води (водні об'єкти) підлягають охороні від забруднення, засмічення, вичерпання та інших дій, які можуть погіршити умови водопостачання, завдавати шкоди здоров'ю людей, спричинити зменшення рибних запасів та інших об'єктів водного промислу, погіршення умов існування диких тварин, зниження родючості земель та інші несприятливі явища внаслідок зміни фізичних і хімічних властивостей вод, зниження їх здатності до природного очищення, порушення гідрологічного і гідрогеологічного режиму вод. За ст.96, під час розміщення, проектування, будівництва, реконструкції і введення в дію підприємств, споруд та інших об'єктів, а також під час впровадження нових технологічних процесів повинно забезпечуватися раціональне використання вод. При цьому передбачаються технології, які забезпечують охорону вод від забруднення, засмічення і вичерпання, попередження їх шкідливої дії, охорону земель від засолення, підтоплення або переосушення, а також сприяють збереженню природних умов і ландшафтів як безпосередньо в зоні їх розміщення, так і на водозбірній площі водних об'єктів. Забороняється проектування і будівництво прямоточних систем водопостачання промислових підприємств, за винятком підприємств, які за технологією виробництва не можуть бути переведені на оборотне водопостачання. Забороняється здійснення проектів господарської та іншої діяльності без оцінки їх впливу на стан вод. А згідно ст.99, забороняється скидання у водні об'єкти виробничих, побутових, радіоактивних та інших видів відходів і сміття. Окрім цього, згідно ст.66 Водного кодексу, під час користування водними об'єктами для промислових потреб водокористувачі зобов'язані дотримувати встановлених умов спеціального водокористування, екологічних вимог, а також вживати заходів щодо зменшення витрат води (особливо питної) та припинення скидання забруднених зворотних вод шляхом удосконалення виробничих технологій, схем водопостачання та очищення стічних вод. Ліміти споживання питної води для промислових потреб з комунальних і відомчих господарсько-питних водопроводів встановлюються місцевими Радами за погодженням з державними органами охорони навколишнього природного середовища. Гідроенергетичні підприємства зобов'язані дотримувати встановлених правил експлуатації водосховищ, режимів накопичення та спрацювання запасів води, режимів коливань рівня у верхньому і нижньому б'єфах та пропускання води через гідровузли, забезпечувати у встановленому порядку безперебійний пропуск суден, а також пропуск риби до місць нересту відповідно до проектів рибопропускних споруд. А відповідно до ст.8 Закону України «Про об’єкти підвищеної небезпеки», суб'єкт господарської діяльності зобов'язаний: вживати заходів, направлених на запобігання аваріям, обмеження і ліквідацію їх наслідків та захист людей і довкілля від їх впливу; повідомляти про аварію, що сталася на об'єкті підвищеної небезпеки, і заходи, вжиті для ліквідації її наслідків, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування та населення; забезпечувати експлуатацію об'єктів підвищеної небезпеки з додержанням мінімально можливого ризику; виконувати вимоги цього Закону та інших нормативно-правових актів, які регулюють діяльність об'єктів підвищеної небезпеки. Отже, металургійний завод порушив цілий ряд вимог законодавства щодо раціонального використання водних ресурсів. Чи правомірні дії Державного управління охорони навколишнього природного середовища? Дії Державного управління щодо скасування дозволу на спеціальне використання водних ресурсів (водокористування) є правомірним, оскільки як встановлено вище, металургійний завод допустив грубі порушення чинного екологічного законодавства в площині дотримання вимог щодо раціонального і ефективного використання водних ресурсів. У відповідності до п.6 ч.1 ст.55 Водного кодексу України, право юридичних та фізичних осіб на спеціальне водокористування припиняється у разі порушення умов спеціального водокористування та охорони вод. Згідно п.4 ч.1 ст.56 Водного кодексу, припинення права спеціального водокористування в даному випадку здійснюється на вимогу органу, який видав дозвіл на спеціальне водокористування Припинення права на спеціальне водокористування в усіх випадках здійснюється органом, що видав дозвіл на спеціальне водокористування. У відповідності до п.2 Порядку погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2002 р. N 321, дозволи видаються у разі використання води водних об'єктів: загальнодержавного значення - Республіканським комітетом екології та природних ресурсів Автономної Республіки Крим, державними управліннями екології та природних ресурсів в областях, мм. Києві і Севастополі, державними інспекціями охорони Чорного і Азовського морів (далі - територіальні органи Мінекоресурсів); місцевого значення - Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами за погодженням з відповідними територіальними органами Мінекоресурсів. А згідно п.46 Положення про Державне управління охорони навколишнього природного середовища в областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 19 грудня 2006 р. N 548, Управління відповідно до покладених на нього завдань видає в установленому порядку дозволи на спеціальне використання природних ресурсів, дозволи на спеціальне водокористування в разі використання води з водних об'єктів загальнодержавного значення, дозволи на викиди забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище, дозволи на розміщення та здійснення інших операцій у сфері поводження з відходами, приймає відповідні рішення щодо зупинення їх дії або анулювання. Отже дії Управління є правомірними. Вирішити справу. Отже, враховуючи вище викладене, приходимо до висновку про необхідність притягнення суб’єкта господарської діяльності до юридичної відповідальності за порушення вимог екологічного законодавства. У відповідності до ст.68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні, зокрема, у: - порушенні норм екологічної безпеки; - порушенні екологічних вимог при проектуванні, розміщенні, будівництві, реконструкції, введенні в дію, експлуатації та ліквідації підприємств, споруд, пересувних засобів та інших об'єктів; - допущенні наднормативних, аварійних і залпових викидів і скидів забруднюючих речовин та інших шкідливих впливів на навколишнє природне середовище; - перевищенні лімітів та порушенні інших вимог використання природних ресурсів; - невжитті заходів щодо попередження та ліквідації екологічних наслідків аварій та іншого шкідливого впливу на навколишнє природне середовище; - невиконанні розпоряджень органів, які здійснюють державний контроль у галузі охорони навколишнього природного середовища, та вчиненні опору їх представникам; При цьому, застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів. Отже, аргумент заводу про те, що він вже сплатив штраф не підлягає врахуванню судом. За ст.110 Водного кодексу України, порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні, зокрема, у: - забрудненні та засміченні вод; - порушенні режиму господарської діяльності у водоохоронних зонах та на землях водного фонду; - введенні в експлуатацію підприємств, комунальних та інших об'єктів без очисних споруд чи пристроїв належної потужності; - недотриманні умов дозволу або порушенні правил спеціального водокористування; - порушенні правил ведення державного обліку вод або перекрученні чи внесенні недостовірних відомостей в документи державної статистичної звітності; - незаконному створенні систем скидання зворотних вод у водні об'єкти, міську каналізаційну мережу або зливну каналізацію та несанкціонованому скиданні зворотних вод. За ст.111, підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України. Відшкодування збитків, завданих внаслідок порушень водного законодавства, не звільняє винних від збору за спеціальне водокористування, а також від необхідності здійснення заходів щодо ліквідації шкідливих наслідків. Притягнення винних у порушенні водного законодавства до відповідальності не звільняє їх від обов'язку відшкодування збитків, завданих ними внаслідок порушення водного законодавства. Бунтушак Олени 6 група, 1к. магістратури Тема 17: Проблеми правового забезпечення безпеки та якості продуктів харчування Задача 1. У м. Радомишлі Житомирськой області в русловому ставі на р. Мика, який знаходиться в оренді у ТОВ "Рибгосп", сталась загибель риби. Виявлена кількість загиблої риби – 1192 шт. (плітка, щука, лин, судак, окунь). Риба почала задихатися, випливати на поверхню, там її збирали люди і продавали на місцевому ринку. Причина мору риби невідома. З цього приводу Державна екологічна інспекція в Житомирській області спільно з Головним державним управлінням охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства в Житомирській області, Радомишльською районною санітарно-епідеміологічною станцією, Радомишльським районним управлінням водного господарства проведено обстеження акваторії ставу та вірогідних джерел його забруднення стічними водами. Відділом інструментально-лабораторного контролю Інспекції на місці проведено визначення розчинного кисню у воді, яким встановлено, що вміст кисню складає 0,9 – 3,2 мг /дм3, що значно менше від нормативного рівня кисню ( 4 мг /дм3). Така ситуація може бути спричинена забрудненням водойми. Зокрема, на березі ставу розміщується завод із виробництва пива. Проте на підприємстві запевнили, що з їх системи очищення води жодна труба не виходить до водойми. Також до водойми міг бути здійснений витік із міської каналізаційної мережі. Проте фактів скиду неочищених стічних вод з об’єктів, що знаходяться на берегах ставу (ВАТ "Пиво-безалкогольний комбінат "Радомишль", каналізаційна насосна станція міського комунального підприємства "Водоканал") не було встановлено. За попередніми результатами спеціалісти припускають, що причиною загибелі риби є несприятливі метеорологічні умови (максимальна температура повітря 30-32 градусів), внаслідок яких відбулось зменшення кисню у воді водойми. Остаточні висновки щодо причини загибелі риби будуть зроблені після проведення ветеринарної експертизи і хімічних аналізів проб води. Санітарні лікарі взяли проби риби та води для дослідження і заборонили купання та вилов риби у ставку. Поки не встановлено винуватця мору риби, працівники районного відділення МНС став не очищують, оскільки не мають відповідних засобів, вказують на те, що очисткою озера повинен займатися його орендар. Але той вказує, що орендує водойму нещодавно, свою рибу у неї не запускав, тому й збирати її не повинен. Особливе занепокоєння викликає те, що вода із ставку потрапляє до р. Тетерев. Розрахунок збитків внаслідок загибелі риби буде проведено головним державним управлінням охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства в Житомирській області. Визначити коло правовідносин. Відповідно до описаних в задачі фактичних обставин ми можемо прийти до висновку про наявність наступних видів правовідносин: 1) екологічні, зокрема природоресурсні, природоохоронні та антропоохоронні, пов’язані із забезпеченням екологічної безпеки водних біоресурсів, забезпеченням належного екологічного стану водного об’єкта, спеціальним використанням рибних ресурсів; 2) адміністративні – пов’язані із управлінською діяльністю органів державної виконавчої влади в екологічні сфері; 3) господарські – пов’язані із діяльністю ТОВ «Рибгосп» як суб’єкта підприємництва. Які засоби забезпечення якості та безпечності рибних ресурсів передбачені українським законодавством? На кого буде покладено обов’язки з очищення водойми у даному випадку? Чинне законодавство визначає документація, яка є підтвердженням якості та безпечності рибних ресурсів. Зокрема, у відповідності до ст. 45 Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів», підтвердження якості і безпеки водних біоресурсів та продуктів їх переробки відповідності встановленим законодавством вимогам є обов'язковим у разі їх реалізації як готової продукції або для подальшої переробки. Згідно ст.21 Закону України «Про безпечність та якість харчових продуктів», виробник сільськогосподарської продукції, призначеної для споживання людиною, харчових продуктів, харчових добавок, ароматизаторів або допоміжних матеріалів для переробки зобов'язаний видавати декларацію виробника на такі об'єкти під час введення їх в обіг. Декларація виробника засвідчує відповідність харчових продуктів, харчових добавок, ароматизаторів або допоміжних матеріалів для переробки вимогам, визначеним у декларації за умови, що вимоги, встановлені виробником, виконуються протягом подальших дій. Декларація виробника повинна містити таку інформацію: 1) назву та адресу виробника; 2) назву харчового продукту, харчової добавки, ароматизатора, допоміжного матеріалу для переробки та іншу інформацію, необхідну для ідентифікації продукту; 3) посилання на санітарні заходи, технічні регламенти або стандарти, відповідність з якими засвідчується, та умови, за яких така відповідність буде підтримуватися (умови транспортування, зберігання та інші умови обігу); 4) дату видачі, ім'я, підпис та посаду особи, яка видала декларацію виробника; 5) для продуктів, вироблених в Україні, контрольний (реєстраційний) номер, наданий виробнику після отримання експлуатаційного дозволу. Окрім цього, в силу статей 22 та 24 Закону, обов’язковими також є наявність експлуатаційного дозволу для потужностей (об'єктів) з виробництва, переробки або реалізації харчових продуктів. Окрім цього, згідно ст.8 Закону України «Про рибу, інші водні живі ресурси та харчову продукцію з них», | |
| Просмотров: 465 | Загрузок: 9 | Рейтинг: 0.0/0 | |
| Всего комментариев: 0 | |