| Главная » Файлы » Контрольные работы » Контрольные работы |
Законодавство України
| [ Скачать с сервера (49.0 Kb) ] | 17.08.2017, 21:58 |
| Задача 10 Об'єктами цивільних прав визнаються матеріальні та нематеріальні блага, стосовно яких між суб'єктами цивільного права виникають відносини, що складають предмет цивільно-правового регулювання. Об'єктом цивільних прав є все те, з приводу чого суб'єкти вступають у правовідносини. Основне функціональне призначення об'єктів цивільних прав полягає у задоволенні відповідних (побутових, комерційних, державних, суспільних тощо) інтересів та визначених ними суб'єктивних прав учасників цивільних відносин. У даній ситуації об'єктом цивільних прав є інформація. У відповідності зі ст. 200 Цивільного кодексу України інформацією визнаються документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що мали чи мають місце у суспільстві, державі або навколишньому середовищі. Цінність інформації обумовлюється їі широким використанням у всіх сферах людської діяльності. У зв'язку з цим вона у всьому світі визнається товаром. Правове регулювання відносин, пов'язаних зі збиранням, зберіганням, пошуком, поширенням та використанням інформації, здійснюється законами України від 2 жовтня 1992 р. «Про інформацію», від 25 червня 1993 р. «Про науково-технічну інформацію», від 5 липня 1994 р. «Про захист інформації в автоматизованих системах» . Особливості інформації як об'єкта цивільних прав полягають у наступному. Перш за все інформація є благом нематеріальним, хоча і має матеріальні носії (дискета, магнітна плівка, папір тощо). За своїми фізичними властивостями вона є благом неспоживним, тому що використання останньої за призначенням не призводить до зменшення їі обсягу чи фізичного знищення. Інформація може тільки морально застаріти і тому або залишитись невитребуваною, або, у разі необхідності, замінюватися на актуальнішу. Важливою особливістю інформації є різноманітність форм їі фіксації, використання, поширення тощо. Крім цього, законодавство, з одного боку, закріплює право громадян України на інформацію, закладаючи підвалини розвитку інформаційної діяльності у суспільстві, а, з іншого – забезпечує правові форми захисту прав суб'єктів даних правовідносин. Законодавство України, зокрема ст. 30 Закону України «Про інформацію», визначає правовий режим інформації з обмеженим доступом, до якої відносить конфіденційну та секретну інформацію. Конфіденційною інформацією є відомості, що знаходяться у володінні, користуванні і розпорядженні окремих фізичних та юридичних осіб і можуть поширюватися на визначених ними умовах. Конфіденційною, наприклад, може бути інформація певної юридичної особи стосовно укладених нею договорів або міжнародних контрактів, перспектив підприємницької діяльності, змін у складі їі керівних органів, кількості майна тощо. Конфіденційними можуть визнаватись також відомості щодо використовуваних товариством у виробництві технологічних процесів, технічних рішень, методів організації виробництва та інша комерційна інформація. Секретною є інформація, що містить відомості про державну або іншу передбачену законом таємницю, розголошення якої може завдати шкоди особам, суспільству та державі. Інформація, яка підлягає охороні, може бути використана іншими особами за таких умов: 1) отримання інформації законним шляхом, 2) отримання дозволу від того, хто має право на інформацію, на таке використання. Відносини між тим, хто набуває право, і тим, хто має право на інформацію, оформляються ліцензійним договором. Згідно з ч. 2 ст. 200 ЦК суб'єкт відносин у сфері інформації може вимагати усунення порушень його права та відшкодування майнової й моральної шкоди, завданої такими правопорушеннями. Задача 6 Відповідно до ч.1 ст.189 ЦК, продукцією плодами та доходами є все те, що виробляється, добувається, одержується з речі або приноситься річчю. За ч.2 вище згаданої статті ЦК, продукція плоди та доходи належать власникові речі, якщо інше не встановлено договором або законом. Найважливішим питання у вченні про плоди є питання про те, які речі вважати плодами, і які - ні. Панівною в колишньої юриспруденції думкою, що підтримувалася ще багатьма законодавствами, і особливо французьким, розрізняє «природні» плоди від «цивільних» і розуміє під першими тільки органічні твори плодоносної речі. Сюди підійдуть, наприклад, приплід домашніх тварин, їх молоко, бавовна і т. д. Але чи можна вважати і гній цих тварин їх органічним витвором? І чи будуть пшениця, картопля, фруктові дерева, ліс і т. д. продуктами землі? Пшениця виходить з насіння, і тому органічне життя вимагає для свого зростання не тільки землі, але також води, повітря, сонця. Тож усе, що росте на землі, не є її винятковим продуктом, але це її плід. Ще менше можна називати органічними витворами землі торф, глину , пісок, каміння і т. д., хоча все це - її плоди, що представляють собою такий же постійний дохід, як і сільськогосподарські продукти. Таким чином, плід в юридичному сенсі є не те, що плід в природному сенсі, і кваліфікація першого з цих понять ознакою органічного зв'язку з плодоносною річчю не може бути правильною вже тому, що юридичне поняття плоду спирається не на біологічні, а на господарські факти. У господарському ж житті розрізняють капітал і принесений ним постійний дохід. Капітал служить основою виробництва і не складає за своєю метою предмета споживання. Навпаки, дохід призначений до того, щоб доставляти кошти для задоволення поточних потреб життя і йде переважно на споживання. Цей дохід і складає зміст юридичного поняття плоду, відмінного у цьому відношенні від доходу, що здобувається фізичною працею і різними видами духовної діяльності, що не представляють собою майна і мають справу з річчю як сирим матеріалом, а не як із чинником вироблення нових речей. Зі сказаного можна зробити висновок, що у понятті плоду є як суб'єктивний, так і об'єктивний момент. Перший полягає у користуванні доходом плодоносної речі і залежно від цього користування від того юридичного відношення, в якому знаходиться та особа, що користується ним. Одна і та ж річ може бути при одному юридичному відношенні плодоносною річчю, а при іншому - плодом. Фруктові дерева будуть плодом поземельного ділянки для його власника і плодоносною річчю для того, хто отримає їх у своє користування. І якщо перший може звернути ці дерева і на паливо, то другий обмежений користуванням одними фруктами, не маючи права ні на зруб цих дерев, ні на який-небудь інший рід користування ними. У цьому сенсі поняття «плоди» є суб'єктивним і відносним. Але в ньому є, безсумнівно, і об'єктивна сторона, оскільки витяг з однієї речі іншої, яка отримує самостійність, перестаючи бути складовою частиною першої речі і не роблячись предметом особливого права, вимагає відповідної регламентації. Ця регламентація, хоча і є тимчасовою, не може обійтися без об'єктивного поняття плоду, подібно до того, як і стан малолітнього або головної речі і її приналежності, незважаючи на свій так само тимчасовий характ | |
| Просмотров: 487 | Загрузок: 10 | Рейтинг: 0.0/0 | |
| Всего комментариев: 0 | |