| Главная » Файлы » Контрольные работы » Контрольные работы |
Задачі з МПП
| [ Скачать с сервера (18.1 Kb) ] | 15.11.2017, 01:11 |
| Завдання № 3 укр фірма - продавець французька - покупець У 2008 р. французька фірма уклала з українською юридичною особою договір на поставку товару, який мав бути поставлений, за домовленістю сторін, протягом 5 банківських днів після отримання українською стороною 100 % попередньої оплати. Проте, на відміну від французької фірми, українська юридична особа не виконала взяте на себе зобов’язання за договором, не надаючи жодних пояснень такого невиконання. - не здійснила поставку товару протягом 5 днів Виконавши всі формальні вимоги, французька сторона звернулась з відповідним позовом до МКАС при ТПП України. - Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України Під час розгляду справи відповідач ( укр фірма) звернувся до суду з клопотанням про припинення провадження по справі у зв’язку з відсутністю у французької фірми державної реєстрації в якості юридичної особи на території України. Надайте обґрунтовану юридичну оцінку даній справі. Охарактеризуйте дані правовідносини. Яке рішення має прийняти суд? Обґрунтуйте свою відповідь положеннями чинного внутрішнього законодавства та міжнародних угод. Перш за все, слід зазначити, що відповідно до Закону України «Про приватне міжнародне право», застосовним визнається право сторони, що є продавцем за договором купівлі-продажу. Тобто, якщо спір між сторонами розглядається у МКАС, то до експортних договорів поставки українських компаній (за відсутності іншої угоди сторін) застосовуватиметься українське право. Договір про зовнішньоекономічну д-сть—надалі ЗЕД Оскільки ЗЕД-договір є різновидом цивільно-правових договорів, то на нього поширюються усі положення цивільного законодавства, що регулюють договірні відносини. Однак, враховуючи його специфічні риси, слід враховувати спеціальні норми законодавства. Основними нормативно-правовими актами України, що регулюють порядок укладання та особливості зовнішньоекономічних договорів, є: - Господарський кодекс України (ст.ст. 377-389) (ГКУ); - Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.1991 р. № 959-XII (Закон про ЗЕД); - Закону України «Про міжнародне приватне право» від 23.06.2005 р. № 2709-IV (Закон № 2709); - Закон України «Про міжнародний комерційний арбітраж» від 24.02.1994 р. № 4002-XII (Закон № 4002); - Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів), затверджене наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 06.09.2001 р. № 201, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21.09.2001 р. за № 833/6024 (Положення про форму ЗЕД-договірів). Крім того, зважаючи на те, що ЗЕД-договори застосовуються у зовнішньоекономічній діяльності, при укладанні та виконанні таких договорів слід враховувати норми міжнародних договорів, що є обов’язковими для України, та інші правові акти міжнародного приватного права. Згідно зі ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України» від 29.06.2004 р. № 1906-IV правила міжнародних договорів України, які набрали чинності в установленому порядку, мають пріоритет по відношенню до правил, що передбачені у відповідному акті законодавства України, тобто, застосуванню підлягають саме правила міжнародного договору. Зокрема - КОНВЕНЦІЮ ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів від 11.04.1980 р.; - КОНВЕНЦІЮ ООН про позовну давність у міжнародній купівлі-продажу товарів 1974 року; - Міжнародні правила інтерпретації комерційних термінів ІНКОТЕРМС; Частиною 2 ст. 382 ГКУ передбачено, що форма і порядок укладення зовнішньоекономічного договору (контракту), права та обов’язки його сторін регулюються Законом про мпп та іншими законами. Згідно з ч. 3 ст. 31 Закону про мпп також передбачеє, що зовнішньоекономічний договір, якщо хоча б однією стороною є громадянин України або юридична особа України, укладається в письмовій формі незалежно від місця його укладення, якщо інше не встановлено законом або міжнародним договором України. Частиною 2 ст. 6 Закону про ЗЕД визначено, що ЗЕД-договір укладається суб’єктом зовнішньоекономічної діяльності або його представником у простій письмовій формі, якщо інше не передбачено міжнародним договором України чи законом. Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 26.11.98 р. № 16-рп/98 «положення частини другої статті 6 Закону Української РСР «Про зовнішньоекономічну діяльність» треба розуміти так, що передбачена ним письмова форма є обов’язковою для будь-якого зовнішньоекономічного договору (контракту), що укладається суб’єктом зовнішньоекономічної діяльності України. Винятки з цього правила можуть встановлюватися лише законом або міжнародним договором України». Відповідно до ст. 93 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-ІV із змінами та доповненнями, місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку. Законом України від 15 травня 2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» (далі – Закон № 755) зазначено, що інформація щодо місцезнаходження юридичної особи вноситься до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі – ЄДР) на підставі відомостей, які надаються юридичними особами державному реєстратору. Конвенція Організації Об'єднаних Націй про договори міжнародної купівлі-продажу товарів від 11 квітня 1980 року (укр/рос) Стаття 10 Для цілей цієї Конвенції: a) якщо сторона має більше ніж одне комерційне підприємство, її комерційним підприємством вважається те, яке, з урахуванням обставин, відомих сторонам або передбачуваних ними в будь-який час до чи в момент укладення договору, має найтісніший зв'язок з договором та його виконанням; b) якщо сторона не має комерційного підприємства, береться до уваги її постійне місце проживання. стаття 31 Якщо продавець не зобов'язаний поставити товар в якомусь іншому визначеному місці, його зобов'язання стосовно поставки полягають: a) якщо договір купівлі-продажу передбачає перевезення товару, - у здачі товару першому перевізникові для передачі покупцеві; b) якщо у випадках, що не підпадають під дію попереднього підпункту, договір стосується товару, визначеного індивідуальними ознаками, або неіндивідуалізованого товару, який має бути взятий з визначених запасів або виготовлений чи зроблений, і сторони в момент укладення договору знали про те, що товар знаходиться або має бути виготовлений чи вироблений у певному місці, - в наданні товару в розпорядження покупця в цьому місці; c) в інших випадках - у наданні товару в розпорядження покупця в місці, де в момент укладення договору знаходилось комерційне підприємство продавця. стаття 33 Продавець повинен поставити товар: a) якщо договір встановлює чи дає можливість визначити дату поставки - в цю дату; b) якщо договір визначає чи дає можливість визначити період часу для поставки - в будь-який момент у межах цього періоду, оскільки з обставин не випливає, що дата поставки призначається покупцем; або c) в будь-якому іншому разі - в розумний строк після укладення договору. стаття 45 1. Якщо продавець не виконує яке-небудь із своїх зобов'язань за договором або за цією Конвенцією, покупець може: a) здійснити права, передбачені у статтях 46 - 52; b) вимагати відшкодування збитків, як це передбачено у статтях 74 - 77. 2. Здійснення покупцем свого права на інші засоби правового захисту не позбавляє його права вимагати відшкодування збитків. 3. Жодне відстрочення не може бути надане продавцю судом чи арбітражем, якщо покупець вдається до якого-небудь засобу правового захисту від порушення договору. стаття 46 1. Покупець може вимагати виконання продавцем своїх зобов'язань, якщо тільки покупець не вдався до засобу правового захисту, не сумісного з такою вимогою. 2. Якщо товар не відповідає договору, покупець може вимагати заміни товару тільки в тому разі, коли така невідповідність є істотним порушенням договору й вимогу про заміну товару заявлено або одночасно з повідомленням, даним відповідно до статті 39, або в розумний строк після нього. 3. Якщо товар не відповідає договору, покупець може вимагати від продавця усунення цієї невідповідності шляхом виправлення, крім випадків, коли це є нерозумним з урахуванням усіх обставин. Вимога про усунення невідповідності товару договорові має бути заявлена або одночасно з повідомленням, даним відповідно до статті 39, або в розумний строк після нього. | |
| Просмотров: 3542 | Загрузок: 155 | Рейтинг: 0.0/0 | |
| Всего комментариев: 0 | |