| Главная » Файлы » Контрольные работы » Контрольные работы |
Визначити коло правовідносин
| [ Скачать с сервера (103.5 Kb) ] | 15.06.2017, 06:20 |
| Задача 5: В Яготинському районі Київської області в декількох сільськогосподарських підприємствах були зареєстровані випадки захворювання великої рогатої худоби на сибірку. З метою стабілізації епізоотичної ситуації в районі голова державної адміністрації оголосив на території району карантин тварин та запровадив відповідні карантинні обмеження. В зв’язку з відсутністю необхідних ветеринарних препаратів, головний ветеринарний лікар району прийняв рішення про проведення щеплення тваринам вакциною “Антрокол”, ефективність якої підтверджено науковими дослідами, але яка не внесена до Реєстру ветеринарних препаратів, субстанцій, готових кормів, кормових добавок України. Внаслідок проведення зазначених заходів ситуацію вдалось стабілізувати, але в сільськогосподарському товаристві з обмеженою відповідальністю (СТОВ) “Дружба”, незважаючи на проведену вакцинацію, загинуло три корови. Директор СТОВ Іван Федоров звернувся до районного суду з позовом на неправомірні дії голови районної держадміністрації, головного ветеринарного лікаря району та відшкодування завданих збитків. Визначити коло правовідносин. - Аграрні (зовнішні) управлінські – щодо оголошення карантину на території району - Аграрні (внутрішні) господарські – щодо здійснення господарської діяльності в межах сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю - Адміністративні процесуальні – оскарження дій голови районної держадміністрації та відшкодування збитків до окружного адміністративного суду - Аграрні легалізаційні (зовнішні) – щодо реєстрації захворювань сибірки у сільськогосподарських підприємствах. Який порядок запровадження карантину тварин ? Порядок запровадження карантину рослин визначений ЗУ «Про ветеринарну медицину» від 25.06.1992 № 2498-XII. Визначено у ст.1 цього Закону, що карантин тварин - особливий правовий режим, який застосовується в інфікованій та буферній зонах і в разі необхідності - у зоні спостереження з метою локалізації спалаху хвороби тварин і ліквідації такої хвороби згідно із законами, відповідними ветеринарно-санітарними заходами та нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону. Хвороба, що підлягає повідомленню, - хвороба тварин, внесена до переліку, затвердженого Департаментом, про випадки виявлення чи існування підозри якої необхідно негайно повідомляти державному інспектору ветеринарної медицини або уповноваженому лікарю ветеринарної медицини; Хвороби тварин - клінічні, імунологічні та/або гістопатологічні прояви патогенних агентів. Відповідно до ст. 44 ЗУ державна надзвичайна протиепізоотична комісія при Кабінеті Міністрів України, відповідні місцеві державні надзвичайні протиепізоотичні комісії, місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування відповідно до характеру хвороби, що підлягає повідомленню, про спалах якої було оголошено, та рівня ризику в інфікованій, буферній зонах, а якщо необхідно - у зоні спостереження може прийняти рішення про вжиття заходів, що вважаються доцільними для локалізації, контролю та ліквідації хвороби, що підлягає повідомленню: 1) проведення термометрії, відокремлення здорових тварин від хворих та здійснення діагностичних досліджень; 2) ізоляція хворих тварин та закриття потужностей (об'єктів), де виявлено присутність хвороби, що підлягає повідомленню; 3) заборона або обмеження переміщення тварин; 4) заборона переміщення за межі інфікованих потужностей (об'єктів) будь-яких товарів, засобів догляду за тваринами, супутніх об'єктів та гною; 5) застосування заходів стемпінг-ауту професійним та гуманним шляхом; 6) вилучення і безпечне знищення туш тварин, які загинули або були вбиті, та інших товарів або гною у разі неможливості їх знешкодження звичайними методами очистки та дезінфекції; 7) здійснення спеціальних ветеринарно-санітарних заходів в інфікованій, буферній зонах та зоні спостереження; 8) заборона організації ярмарків, ринків, виставок, аукціонів, публічних або інших заходів із залученням тварин, а також функціонування майданчиків для торгівлі тваринами; 9) зміна режиму роботи потужностей (об'єктів), що використовуються для розведення племінних тварин, вирощування, тренування, змагання, утримання, виставок (огляду), конкурсу, продажу, забою або вилову тварин, для виробництва та обігу продуктів тваринного походження; 10) заборона або обмеження здійснення злучки тварин, а також збирання, обробки, зберігання та використання сперми для штучного запліднення тварин, запліднених яйцеклітин та ембріонів, що походять з інфікованої, буферної зон або зони спостереження; 11) вакцинація, клінічні обстеження та лікування тварин; 12) обмеження переміщення осіб, які були в контакті з інфікованими тваринами та тваринами, щодо яких є підозра, що вони інфіковані, або з іншими товарами чи гноєм від інфікованих тварин; 13) закриття та блокування підходів до інфікованих зон, встановлення на цих підходах знаків, що попереджають про присутність особливо небезпечної хвороби, занесеної до списку МЕБ, та організація відповідного контролю; 14) дезінфекція, дератизація, дезінсекція тваринницьких приміщень, загонів для худоби, дворів, пасовиськ, місць водопою та інших місць, де утримуються інфіковані тварини або тварини, щодо яких є підозра, що вони інфіковані, а також супутніх об'єктів, які перебували в контакті з такими тваринами; 15) надійна ізоляція котів і собак, власники яких відомі, та знищення бродячих котів і собак гуманними методами; 16) спостереження за тваринами, включаючи відбір зразків крові або патологічного матеріалу для проведення досліджень, та доступ до записів, що велися тваринницькими господарствами в інфікованій, буферній зонах, зоні спостереження та на інших потужностях (об'єктах), за якими ведеться спостереження, за межами цих зон; 17) залучення працівників органів внутрішніх справ та у встановленому порядку військовослужбовців, якщо це є необхідним та доцільним, для надання допомоги відповідним державним надзвичайним протиепізоотичним комісіям у запровадженні та здійсненні заходів щодо локалізації та ліквідації особливо небезпечної хвороби, занесеної до списку МЕБ. 2. На період дії запровадженого карантину тварин застосовуються всі або окремі заходи, зазначені в частині першій цієї статті. 3. При в'їзді в інфіковану та буферну зони виставляються охорона, карантинні ветеринарно-міліцейські пости та знаки, які вказують на обов'язковий об'їзд карантинної зони, а за рішенням місцевої державної надзвичайної протиепізоотичної комісії - і при в'їзді в зону спостереження. 4. Відповідний головний державний інспектор ветеринарної медицини своїм розпорядженням може встановити карантинні обмеження та застосувати всі або окремі заходи, зазначені у частині першій цієї статті, але не довше ніж на 72 години. 5. Вивезення і переміщення тварин та інших товарів з карантинної зони здійснюється лише за рішенням відповідного головного державного інспектора ветеринарної медицини. 6. Юридичні та фізичні особи, діяльність яких пов'язана з виробництвом, переробкою та обігом товарів або інших продуктів і матеріалів, що можуть бути носіями збудників хвороб тварин, для яких запроваджено карантин, зобов'язані надавати в користування спеціалістам ветеринарної медицини, задіяним у виконанні карантинних заходів, на період карантину тварин службові приміщення, необхідне обладнання, засоби зв'язку. Стаття 45. Особливі розпорядження під час карантину 1. В умовах карантину тварин голова Державної надзвичайної протиепізоотичної комісії при Кабінеті Міністрів України або голови відповідних місцевих державних надзвичайних протиепізоотичних комісій можуть прийняти рішення про негайне виконання спеціальних професійних та інших завдань відповідно до ветеринарно-санітарних заходів усіма або окремими ліцензованими лікарями ветеринарної медицини, державними лікарями ветеринарної медицини, уповноваженими лікарями ветеринарної медицини та іншими спеціалістами ветеринарної медицини. 2. У разі запровадження карантину тварин через спалах особливо небезпечної хвороби, занесеної до списку МЕБ, Кабінет Міністрів України за пропозицією Державної надзвичайної протиепізоотичної комісії при Кабінеті Міністрів України може видавати відповідні акти щодо: 1) мобілізації техніки, обладнання, ветеринарних препаратів, засобів ветеринарної медицини, транспортних засобів, а також тимчасового використання потужностей (об'єктів) для здійснення необхідних ветеринарно-санітарних заходів, які включають, зокрема, безпечне знищення трупів (туш) тварин та супутніх об'єктів, вилучених з метою боротьби з хворобою; 2) надання особливих завдань відповідним особам, крім зазначених у частині першій цієї статті, а також іншим державним органам щодо вжиття необхідних ветеринарно-санітарних заходів. 3. У разі виникнення на території України епізоотії особливо небезпечних хвороб тварин, що загрожує перерости в панзоотію чи спричиняє значні економічні втрати, Кабінет Міністрів України за пропозицією центрального органу виконавчої влади з питань аграрної політики, узгодженою з центральними органами виконавчої влади з питань фінансів та економіки, приймає рішення щодо виділення необхідних коштів з резервного фонду державного бюджету на організацію і проведення заходів, спрямованих на її локалізацію та ліквідацію. Відповідно до ПКМ від 08.08.2007 № 1006 «Про затвердження переліку особливо небезпечних (карантинних) хвороб тварин» сибірка входить до переліку таких хвороб. Відповідно до ЗУ «Про місцеві державні адміністрації» від 09.04.1999 № 586-XIV Стаття 25. Повноваження в галузі забезпечення законності, правопорядку, прав і свобод громадян Місцева державна адміністрація: 9) оголошує у разі стихійного лиха, аварій, катастроф, епідемій, епізоотій, пожеж, інших надзвичайних подій зони надзвичайної ситуації; здійснює передбачені законодавством заходи, пов'язані з підтриманням у них громадського порядку, врятуванням життя людей, захистом їх здоров'я і прав, збереженням матеріальних цінностей. Тобто МДА мала відповідні повноваження на оголошення карантину тварин!!!. Чи будуть відшкодовані збитки СТОВ “Дружба” ? Мінагропром України, Держветмедицини прийняли «Інструкцію про заходи з профілактики та боротьби з сибіркою тварин»від 25.01.2000 № 4, де вказано у п 1.2. Комплекс заходів проти сибірки включає: - профілактичну імунізацію всього сприйнятливого поголів'я і убезпечення тварин від зараження; - у випадку виникнення захворювання - здійснення своєчасної діагностики, оповіщення місцевих органів санітарно-епідеміологічної служби про підозру на захворювання або захворювання тварин на сибірку для організації та проведення протиепідемічних заходів, карантинування неблагополучних пунктів, ізоляції і ліквідації епізоотичного вогнища, знищення шляхом спалювання забрудненої збудником продукції, трупів тварин, що загинули від сибірки або вимушено забиті, інактивації збудника в приміщеннях, на обладнанні і контамінованій території; - передзабійний огляд тварин і ветеринарно-санітарну експертизу продуктів забою, у випадку вимушеного забою тварин - обов'язкове проведення лабораторних досліджень. 1.3. Епізоотичне вогнище сибірки (господарство або окрема ферма, населений пункт або його частина, район та ін.) повинне бути зареєстроване в журналі для запису епізоотичного стану району (міста), який постійно зберігається в справах районного (міського) підприємства ветеринарної медицини, а також на епізоотичній карті району, з зазначенням дати, кількості хворих і загиблих тварин, точного місцязнаходження вогнища інфекції. Разом з журналом обов'язково зберігають викопіювання з карти землекористування неблагополучного господарства (населеного пункту) з нанесенням умовних позначок місць поховання трупів, падежу або забою хворих на сибірку тварин. Дані журналу враховують при характеристиці епізоотичного стану району щодо сибірки, а також при складанні щорічних планів протисибіркових заходів. 1.4. Під час організації протисибіркових заходів слід визначати неблагополучний за сибіркою пункт. 1.4.1. Стаціонарно неблагополучним за сибіркою пунктом слід уважати населений пункт, господарство, тваринницькі ферми з приміщеннями і прилеглими до них вигонами, пасовищами, водоймами, а також окремі їх ділянки, урочища та інші об'єкти, в яких мали місце випадки захворювання тварин сибіркою, незалежно від їх кількості та строку давності. 2.1. В неблагополучних щодо сибірки пунктах і на загрозливій території здійснюють комплекс ветеринарно-санітарних заходів і профілактичні щеплення тварин. 2.4.2. Протисибіркові щеплення обов'язково включають в план профілактичних заходів. 2.4.3. Профілактичні щеплення сприйнятливих тварин проти сибірки проводять: - в стаціонарно неблагополучних пунктах, де з моменту останнього захворювання тварин сибіркою ще не минуло 5 років, дорослу велику рогату худобу, овець, кіз, коней щеплюють два рази на рік з інтервалом 6 місяців: навесні перед вигоном на пасовище і восени - при постановленні на стійлове утримання. Хутрових звірів щеплюють з 3-місячного віку один раз на рік; - дорослих тварин в усіх останніх пунктах, сприйнятливих до сибірки, один раз на рік; - молодняка великої рогатої худоби - після досягнення ним 3-місячного віку, а потім, через 6 місяців, - ревакцинацію; - ягнят щеплюють у віці 3 місяці і повторно ревакцинують через 3 місяці; - свиней - з 6-місячного віку один раз на рік тільки в господарствах, де практикується вільно-вигульне або табірне їх утримання; - оленів і верблюдів - з 6-місячного віку один раз на рік; - коней - з 9-місячного віку один раз на рік (в особливих випадках - з 3-місячного віку). 2.4.4. В господарствах, розміщених на загрозливій території, обов'язковій вакцинації підлягають усі тварини, що надійшли до господарства. До загального стада їх допускають після карантинування не раніше, ніж через 14 днів після щеплення. 2.4.5. З метою повного охоплення щепленнями тварин, що перебувають у особистій власності населення, громадяни - власники тварин зобов'язані: - в установленому порядку зареєструвати у сільській (селищній) Раді народних депутатів придбаних тварин; - повідомити районне підприємство ветеринарної медицини, дільницю ветеринарної медицини або спеціаліста ветеринарної медицини господарства за місцем проживання про купівлю тварин, доставити їх в одну із указаних установ для огляду та щеплення проти сибірки і вводити в загальне стадо не раніше ніж через 14 діб після вакцинації. 2.4.6. Про проведення щеплень проти сибірки складається акт, де вказується кількість щеплених тварин (за видами), назву використаної вакцини, підприємства-виготовлювача, номер серії і держконтролю, дати виготовлення, кількості витраченої вакцини, а також прізвища особи, що проводила вакцинацію тварин і спостерігала за утриманням і станом їх здоров'я після щеплення. До акта додають списки з зазначенням прізвища власника, виду, кількості і віку тварин, дати щеплення. Якщо з якої-небудь причини (гостре захворювання, виснаження, глибока тільність та ін.) тварину неможливо щепити, її включають в окремий список, указують причини, через які вона не була вакцинована, і можливий строк наступного щеплення, про що ставлять до відома власника тварини. Акт і списки на вакцинації зберігаються в районному підприємстві ветеринарної медицини протягом трьох років. 2.4.7. Спеціалісти ветеринарної медицини протягом 14 днів повинні вести спостереження за всіма вакцинованими тваринами. У цей період не дозволяється забій тварин. 2.4.8. Вимушений забій щепленої худоби може бути здійснений раніше вказаного терміну, але лише за дозвільною довідкою лікаря ветеринарної медицини за умови, що у тварини нормальна температура тіла, вона клінічно здорова і у неї відсутня реакція на щеплення (немає ускладнення), з дотриманням вимог Правил ветеринарного огляду забійних тварин і ветеринарно-санітарної експертизи м'яса і м'ясопродуктів. Стаття 107. КУпАП порушення правил щодо карантину тварин та інших ветеринарно-санітарних вимог Порушення правил щодо карантину тварин, інших ветеринарно-санітарних вимог, передбачених Законом України «Про ветеринарну медицину» від 16.11.2006 № 361-V, іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з епізоотіями: - тягне за собою накладання штрафу на громадян від трьох до десяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, та посадових осіб — у розмірі від дев'яти до двадцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Ветеринарне обслуговування тваринництва в районі здійснює державна служба ветеринарної медицини, яка проводить заходи по профілактиці основних заразних і незаразних захворювань згідно опрацьованих планів, затверджених головним управлінням ветеринарної медицини в області та погоджених з райдержадміністрацією. – ЗУ «Про ветеринарну медицину» В кожному населеному пункті служба державної ветеринарної медицини області щорічно проводить масові дослідження великої рогатої худоби населення на такі захворювання, як бруцельоз, лейкоз і туберкульоз, небезпечні для людей і тварин. Одночасно тварини піддаються клінічному огляду, щепленню проти сибірки та проводяться інші ветеринарні заходи. Вищезгадані масові заходи проводяться, щоб: 1. Визначити епізоотичну ситуацію щодо цих захворювань; 2. Виявити хворих тварин і якнайшвидше їх відокремити (ізолювати), щоб не допустити до можливого зараження людей та решти тварин в господарствах через спільне утримання в приміщеннях та на пасовищах, а також використання незнезараженого (некип'яченого) молока. Завдання служби державної ветеринарної медицини - охопити дослідженнями все маточне поголів'я великої рогатої худоби населення. При одержанні позитивних результатів досліджень поступають згідно вказівок лікаря ветеринарної медицини. ВИСНОВОК : особи могли б отримати відшкодування | |
| Просмотров: 652 | Загрузок: 12 | Рейтинг: 0.0/0 | |
| Всего комментариев: 0 | |