| Главная » Файлы » Контрольные работы » Контрольные работы |
Види відповідальності
| [ Скачать с сервера (58.2 Kb) ] | 27.06.2017, 22:23 |
| Завдання № 2 Б. придбав авіаквиток в офісі авіакомпанії Х. у м. Києві на рейс «Київ (Бориспіль) – Лондон (Хітроу); Лондон (Хітроу) – Київ (Бориспіль)». Дата вильоту з Києва – 10 липня 2009 року. Дата вильоту з Лондона – 13 липня 2009 року. Виконання перевезення до Лондона відбулося у відповідності із умовами договору перевезення, вказаними у квитку. 13 липня 2009 року Б. прибув до аеропорту Хітроу для того, щоб повернутися до Києва рейсом, квиток на який він придбав ще у Києві. Однак, йому було відмовлено у реєстрації на рейс, оскільки всі пасажири вже пройшли реєстрацію і вільних місць у літаку більше не було. Як з’ясувалося, у комп’ютерній системі авіакомпанії стався збій, тому одне місце в літаку було продано двічі. Представники авіакомпанії вибачилися перед Б. Крім того, авіакомпанія оплатила Б. проживання у готелі протягом 1 доби, трансфер з аеропорту до готелю та у зворотному напрямку, а також перевезла Б. до Києва рейсом від 14 липня 2009 року. Повернувшись до Києва Б. подав позов до авіакомпанії про відшкодування збитків у формі упущеної вигоди у розмірі 700 000 грн., оскільки неналежне виконання авіакомпанією своїх зобов’язань за договором призвело до того, що 13 липня 2009 року він не зміг взяти участь у ділових переговорах, в результаті яких мав бути укладений контракт на вказану суму. Відповідач у відзиві на позов зазначив, що згідно з ч. 1 ст. 22 Монреальської конвенції відповідальність перевізника у випадку затримки пасажира обмежується сумою 4150 СПЗ (SDR). Які види відповідальності перевізника врегульовані Монреальською конвенцією? Чи можна стверджувати, що у даному випадку відбувалася «затримка» у повітряному перевезенні? Право якої держави повинно бути застосоване до цього договору, якщо між сторонами не було укладено угоди про вибір права? Види відповідальності Обмежена – ст. 22: 1. У випадку шкоди, заподіяної внаслідок затримки під час перевезення пасажирів, про яку йдеться в статті 19, відповідальність перевізника стосовно кожного пасажира обмежується сумою 4150 спеціальних прав запозичення. 2. Відповідальність перевізника у випадку знищення, утрати, пошкодження або затримки в перевезенні багажу обмежується сумою 1000 спеціальних прав запозичення стосовно кожного пасажира, за винятком випадків, коли пасажир зробив у момент передачі зареєстрованого багажу перевізнику особливу заяву про заінтересованість у доставці та сплатив додатковий збір, якщо це необхідно. У цьому випадку перевізник зобов'язаний сплатити суму, що не перевищує заявленої суми, якщо він не доведе, що ця сума перевищує дійсну заінтересованість пасажира в доставці. 3. Відповідальність перевізника у випадку знищення, утрати, пошкодження або затримки в перевезенні вантажу обмежується сумою 17 спеціальних прав запозичення за кілограм, за винятком випадків, коли вантажовідправник зробив у момент передачі вантажного місця перевізнику особливу заяву про заінтересованість у доставці та сплатив додатковий збір, якщо це необхідно. У цьому випадку перевізник зобов'язаний сплатити суму, що не перевищує заявленої суми, якщо він не доведе, що ця сума перевищує дійсну заінтересованість відправника в доставці. Необмежена – ст. 21: 1. Перевізник не може виключити або обмежити своєї відповідальності за шкоду у випадку загибелі або тілесного ушкодження пасажирів, компенсація якої не перевищує 100 000 спеціальних прав запозичення на кожного пасажира. 2. Перевізник не несе відповідальності за шкоду у випадку загибелі або тілесного ушкодження пасажирів, компенсація якої перевищує 100 000 спеціальних прав запозичення на кожного пасажира, якщо перевізник доведе, що: a) така шкода не була заподіяна через недбалість або іншу неправомірну дію чи бездіяльність перевізника або його службовців чи агентів; або b) така шкода заподіяна виключно через недбалість або іншу неправомірну дію чи бездіяльність третьої сторони. 2. Я вважаю, що затримки не було. Немає визначення затримки в нормативних документах, однак питання щодо затримки регулюються Монреальською конвенцією, Правилами повітряних перевезень пасажирів і багажу, а також Регламентом (ЕС) N 261/2004 Европейского Парламента и Совета "Об установлении общих правил в области компенсации и содействия пассажирам в случае отказа в посадке, отмены или длительной задержки авиарейса и об отмене Регламента (ЕЭС) N 295/91". Правила: (відп.до р. ІІ: Ці Правила застосовуються до будь-якого міжнародного і внутрішнього перевезення пасажирів або багажу, яке здійснюється повітряним судном за плату або по найму, а також до перевезень повітряним транспортом, що здійснюються перевізником безкоштовно, до/з аеропортів, розташованих на території України) Розділ XV. Скасування та затримка рейсів 1. Перевізник може затримати або скасувати рейс як з комерційних причин, так і з причин, які не залежать від нього. 2. Перевізник повинен ужити всіх необхідних заходів для уникнення затримки в перевезенні пасажирів і багажу. 3. У разі дії надзвичайних обставин перевізник має право без повідомлення пасажира скасувати чи затримати рейс або анулювати раніше підтверджене бронювання. надзвичайні обставини - обставини, які призводять до тривалої затримки або скасування одного або більше рейсів, навіть якщо відповідним авіаперевізником було вжито всіх розумних заходів, щоб запобігти затримкам або скасуванням. Надзвичайними обставинами є, зокрема, але не виключно, військові дії, масові безлади, диверсія, ембарго, пожежі, паводки чи інші стихійні лиха, вибухи, дії чи бездіяльність державних органів, страйки, технічні перешкоди, що виникли внаслідок відмови та збоїв, несправностей систем електропостачання, зв'язку, комунікацій, обладнання, програмного забезпечення розділ 16 передбачає права пасажирів у разі затримки рейсу – компенсації. Аналогічно Регламент ЄС також передбачає певні компенсації у разі затримки рейсу (у Регламенті це – «право на піклування») Тому можна припустити, що «затримка» у Монреальській конвенції – це затримка всього рейсу, а той факт, що місце у літаку, яке було викуплено Б., було продане двічі внаслідок збою у комп’ютерній системі, свідчить про порушення авіакомпанією своїх зобов’язань з перевезення. Ст. 20 Монр.к-ції передбачає підстави звільнення від відповідальності: Якщо перевізник доведе, що шкода була завдана або її виникненню сприяла недбалість, неправомірна дія чи бездіяльність особи, яка вимагає відшкодування, або особи, від якої походять його або її права, перевізник повністю або частково звільняється від відповідальності перед особою, яка вимагає відшкодування, у розмірі, в якому така недбалість, неправомірна дія чи бездіяльність спричинили шкоду або сприяли її виникненню - підстав немає. Тому постає питання щодо права, яке буде застосовуватись до наслідків неналежного виконання договору перевезення (тобто до зобов’язального статуту). Відповідно до ст. 32 ЗУ про мпп: 1. Зміст правочину може регулюватися правом, яке обрано сторонами, якщо інше не передбачено законом. 2. У разі відсутності вибору права до змісту правочину застосовується право, яке має найбільш тісний зв'язок із правочином. 3. Якщо інше не передбачено або не випливає з умов, суті правочину або сукупності обставин справи, то правочин більш тісно пов'язаний з правом держави, у якій сторона, що повинна здійснити виконання, яке має вирішальне значення для змісту правочину, має своє місце проживання або місцезнаходження. Ст. 44: 1. У разі відсутності згоди сторін договору про вибір права, що підлягає застосуванню до цього договору, застосовується право відповідно до частин другої і третьої статті 32 цього Закону, при цьому стороною, що повинна здійснити виконання, яке має вирішальне значення для змісту договору, є: 9) перевізник - за договором перевезення. Тому буде застосовуватись право країни, у якій авіакомпанія має своє місцезнаходження, а відповідно до ст. 25 ЗУ місцезнаходженням юридичної особи є держава, у якій юридична особа зареєстрована або іншим чином створена згідно з правом цієї держави. Тому можна припустити, що це Україна. Ст. 611 ЦКУ: 1. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 4) відшкодування збитків та моральної шкоди. Ст. 22 ЦКУ: 1. Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. 2. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). 3. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Тому авіакомпанія повинна відшкодувати Б. упущену вигоду, оскільки порушила свої зобов’язання. Завдання № 5 Задача 5. Одержувач за договором залізничного перевезення вантажу, на який поширюється дія ЦІМ, не отримав вантажу, хоча вже пройшло 14 днів від завершення строку доставки, встановленого за домовленістю сторін. Варіант: З моменту завершення строку поставки пройшло 32 дні. Які права виникають у одержувача вантажу у цьому випадку? Які межі відповідальності перевізника за ЦІМ у випадку прострочення доставки вантажу? Які межі відповідальності перевізника за ЦІМ у випадку втрати вантажу? Який порядок подання рекламацій до перевізника за ЦІМ? 1. Ст. 29 ЦІМ: Параграф 1. Правомочна особа може без надання подальших доказів вважати вантаж втраченим, якщо його не видано або не надано в розпорядження одержувача протягом 30 днів після закінчення строку доставки. Параграф 2. При одержанні відшкодування за втрачений вантаж правомочна особа може письмово поставити вимогу стосовно того, щоб вона була негайно поінформована у випадку коли вантаж буде знайдено протягом року від моменту виплати відшкодування. Перевізник видає письмове підтвердження отримання такої вимоги. Параграф 3. Протягом тридцяти днів після одержання такого повідомлення правомочна особа може вимагати, щоб вантаж був виданий їй на будь-якій зі станцій маршруту. У такому разі ця особа повинна сплатити витрати за перевезення вантажу від станції відправлення до станції, де повинна відбутися видача, і повернути отримане відшкодування за відрахуванням будь-яких включених зборів. Проте, ця особа зберігає свої права на відшкодування за прострочення доставки відповідно до Статей 33 і 35. Параграф 4. За відсутності вимоги, передбаченої в параграфі 2, або вказівок протягом строку, визначеного у параграфі 3, або у випадку, коли вантаж виявлено після закінчення одного року від часу виплати відшкодування, залізниця розпоряджається вантажем відповідно до законів і норм держави, що має юрисдикцію над нею. 2. Ст. 23: Параграф 1. Перевізник несе відповідальність за збитки, заподіяні у зв'язку з повною або частковою втратою або пошкодженням вантажу з моменту приймання його до перевезення до моменту видачі, а також за прострочення доставки вантажу, незалежно від того, яка залізнична інфраструктура використовується. Параграф 2. Перевізник звільняється від цієї відповідальності, якщо втрата, пошкодження або прострочення доставки сталися з вини правомочної особи, у зв'язку з розпорядженням правомочної особи, що не було спричинене виною перевізника, а також у зв'язку з власними дефектами вантажу (внутрішнє псування, природне зменшення і т. д.) або обставинами, яких перевізник не міг уникнути і наслідкам яких не міг запобігти. Параграф 3. Перевізник звільняється від цієї відповідальності у тій мірі, в якій втрата чи пошкодження вантажу виникають через особливий ризик, пов'язаний з одним або кількома такими обставинами: а) перевезення здійснюється у відкритих вагонах згідно із Загальними умовами перевезення, або на підставі угоди між залізницею і відправником, на яку є посилання в накладній; за винятком випадків пошкодження вантажу з причини атмосферних умов, вантаж, що перевозиться інтермодальними транспортними одиницями і закритими автомашинами, які перевозяться на вагонах, не розглядається як такий, що транспортується у відкритих вагонах; якщо при перевезенні вантажу у відкритих вагонах відправник використовує брезент, то перевізник несе таку саму відповідальність, що і при перевезенні у відкритих вагонах без використання брезенту, навіть якщо йдеться про вантаж, який згідно із Загальними умовами перевезень не перевозиться у відкритих вагонах; b) відсутність або незадовільний стан упаковки вантажів, що за своїми властивостями при відсутності або незадовільному стані упаковки піддаються зменшенню і пошкодженню; c) завантаження вантажів відправником або вивантаження одержувачем; d) природні властивості деяких вантажів, внаслідок яких вони схильні піддаватися повному або частковому зменшенню або пошкодженню, зокрема в результаті поломки, ржавіння, внутрішнього і самовільного псування, вивітрювання, утрушування; e) неправильне, неточне або неповне найменування або нумерація вантажних місць; f) перевезення живих тварин; g) перевезення, що згідно із застосовуваними положеннями або зазначеною в накладній домовленістю між відправником і перевізником повинне здійснюватись в супроводі провідника, якщо втрата або пошкодження виникли внаслідок небезпеки, якій повинен був запобігти провідник. Ст. 25: Параграф 1. Доведення того, що втрата, пошкодження або прострочена видача зумовлені одним з зазначених в статті 23, параграф 2 факторів, покладається на перевізника. Ст. 33: Параграф 1. Якщо збитки або шкода, зокрема пошкодження вантажу, спричинені простроченням доставки, то залізниця повинна оплатити відшкодування, сума якого не може перевищувати чотирикратного розміру вартості перевезення. Параграф 2. У випадку повної втрати вантажу відшкодування, передбачене в параграфі 1, не може долучатися до відшкодування, передбаченого в статті 30( втрата вантажу). Параграф 3. У випадку часткової втрати вантажу відшкодування згідно з параграфом 1 не може перевищувати чотирикратного розміру вартості перевезення невтраченої частини відправлення. Параграф 4. У випадку пошкодження вантажу, яке не є наслідком прострочення доставки, відшкодування, передбачене в параграфі 1, при потребі долучається до відшкодування, про яке йдеться в статті 32 (відшк-ня у вип.. пошкодження). Параграф 5. У жодному випадку відшкодування, передбачене в параграфі 1, разом з відшкодуваннями, передбаченими в статтях 30 і 32, не повинні в сумі перевищувати відшкодування, яке належало би заплатити у випадку повної втрати вантажу. Параграф 6. Якщо згідно зі статтею 16, параграфом 1 строк доставки був встановлений на підставі домовленості, то у цій домовленості можуть бути передбачені інші способи відшкодування, що відрізняються від тих, що вказані в параграфі 1. Якщо у цьому випадку будуть прострочені строки доставки згідно зі статтею 16, параграфами 2 - 4, то правомочна особа може вимагати або відшкодування, передбаченого вказаною вище домовленістю, або відшкодування, передбаченого в параграфах 1 - 5. 3. ст. 30: Відшкодування у випадку втрати вантажу Параграф 1. У випадку повної або часткової втрати вантажу, з тим, щоб виключити інші відшкодування, перевізник повинний виплатити відшкодування, розраховане за біржовою ціною, або, за відсутності такої ціни, - за ринковою ціною, або, за відсутності однієї і другої ціни, - за споживчою вартістю вантажів подібного роду і гатунку на день і в місці, в якому вантаж прийнято до перевезення. Параграф 2. Відшкодування не повинне перевищувати 17 розрахункових одиниць за кожний відсутній кілограм маси брутто. Параграф 3. У випадку втрати одиниці залізничного рухомого складу, що пересувається на власних осях і був наданий для перевезення як вантаж, або транспортна одиниця комбінованого перевезення, або їхніх частин, відшкодування обмежується, за винятком решти збитків, споживчою вартістю одиниці залізничного рухомого складу або транспортної одиниці комбінованого перевезення, або їхніх частин на день і в місці втрати. Якщо неможливо встановити день або місце втрати, то відшкодування обмежується споживчою вартістю, що діяла на день і в місці приймання до перевезення залізничного рухомого складу, або транспортної одиниці комбінованого перевезення, або їхніх частин. Параграф 4. Крім того, перевізник повинен відшкодувати вартість перевезення вантажу, сплачені митні збори і інші суми, витрачені на перевезення втраченого вантажу, за винятком акцизних зборів на вантажі, що перевозяться в режимі тимчасової відміни цих зборів. Ст. 31: Відповідальність при втраті в дорозі Параграф 1. Стосовно вантажів, які внаслідок своїх природних властивостей допускають, як правило, природні втрати під час перевезення, залізниця відповідає, незалежно від пройденої вантажем відстані, лише за ту частину втрати, яка перевищує наведені нижче норми: a) два відсотки від маси рідких або наданих в сирому стані вантажів; b) один відсоток від маси сухих вантажів. Параграф 2. Обмеження відповідальності, передбачене в параграфі 1, не може застосовуватися, якщо за обставинами цього випадку доведено, що зменшення маси не є наслідком причин, які обгрунтовують допустимі норми. Параграф 3. Якщо кілька місць вантажу перевозяться за однією накладною, то втрата у дорозі обчислюється для кожного місця, якщо його маса при відправленні окремо зазначена в накладній або може бути встановлена іншим способом. Параграф 4. У випадку повної втрати вантажу або у випадку втрати місць вантажу при розрахунку відшкодування не застосовується ніяких відрахувань на втрату. Параграф 5. Ця стаття не порушує положень статей 23 і 25. 4. Рекламації Параграф 1. Рекламації, що стосуються договору перевезення, повинні пред'являтися в письмовому вигляді перевізнику, якому може бути пред'явлено позов в судовому порядку. Параграф 2. Рекламації можуть пред'являти особи, що мають право на пред'явлення позову перевізнику. Параграф 3. Відправник для пред'явлення рекламації повинен подати дублікат накладної. За відсутності такого він повинен подати дозвіл одержувача або довести, що одержувач відмовився отримати відправку. Параграф 4. Одержувач для пред'явлення рекламації, повинен подати накладну, якщо її було йому передано. Параграф 5. Накладну, дублікат накладної та інші документи, котрі правомочна особа вважає доцільним додати до рекламації, слід представляти в оригіналі або в копії, на вимогу перевізника копії повинні бути відповідним чином засвідчені. Параграф 6. При остаточному вирішенні питання про рекламацію перевізник може вимагати пред'явлення оригіналів накладної, дубліката накладної або документа, що свідчить про накладні платежі, щоб зробити на них помітку про остаточне врегулювання цієї рекламації. Завдання № 7 Громадянин України М. придбав у перевізника, СП «Мандрівник», автобусний квиток для перевезення за маршрутом «Київ – Париж». Під час подорожі, на одній із зупинок М. вийшов із автобуса на 10 хв. Повернувшись, він помітив, що сумка, яку він залишив на своєму сидінні, є напівпорожньою. Відкривши її, він побачив, що з неї зникла відеокамера, годинник та сонцезахисні окуляри. Повернувшись до Києва після 14–денного перебування у Франції, М. звернувся із позовом до СП «Мандрівник» про відшкодування збитків, заподіяних втратою багажу. Чи розповсюджується на договір перевезення, укладений між М. та СП «Мандрівник», КАПП? Чи є речі, які були залишені на сидінні автобуса багажем? Чи можна покласти відповідальність за втрату речей М. на СП «Мандрівник» згідно із КАПП? Які межі відповідальності перевізника, встановлені КАПП за втрату чи пошкодження багажу? Які межі відповідальності перевізника, встановлені КАПП за втрату чи пошкодження особистих речей, які пасажир мав із собою? Який порядок за явлення претензій до перевізника за КАПП у випадку пошкодження чи втрати багажу? 1. Ст. 1 КАПП: Ця Конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення пасажирів і - у відповідних випадках - їхнього багажу транспортними засобами, коли в договорі зазначено, що перевезення здійснюється територією принаймні двох держав, і що пункт відправлення або пункт призначення, чи той і інший знаходяться на території однієї з Договірних держав. Застосування Конвенції не залежить від місця проживання і громадянства сторін, що укладають договір. – тому КАПП застосовується. 2. ст. 8 КАПП: 1. Перевізник може видавати багажну квитанцію, в якій зазначено кількість і характер багажу, що йому здається; при наявності прохання пасажира видача цієї багажної квитанції є обов'язковою. За видачу багажної квитанції чи за саму квитанцію не стягується жодна винагорода, крім фіскальних зборів, якими вона може обкладатися. Ст 9: Багажна квитанція є підтвердженням, якщо не доведене протилежне, наведених у ній зазначень; у разі відсутності в ній застережень вважається, що багаж зданий у гарному стані. 3. Ст. 14 КАПП: 1. Перевізник несе відповідальність за збиток, пов'язаний з повною або частковою втратою багажу і з його пошкодженням. За зданий перевізнику багаж останній відповідає з моменту прийняття його до перевезення до моменту або його доставки, або здачі на зберігання, передбаченої в пункті 3 статті 10. За будь-який інший багаж перевізник відповідає протягом часу його перебування в транспортному засобі, але у разі крадіжки чи втрати, не пов'язаних з дорожньо-транспортною пригодою, - тільк | |
| Просмотров: 1184 | Загрузок: 84 | Рейтинг: 0.0/0 | |
| Всего комментариев: 0 | |