| Главная » Файлы » Контрольные работы » Контрольные работы |
«Управління в галузі земельних правовідносин»
| [ Скачать с сервера (61.5 Kb) ] | 16.04.2017, 12:25 |
| Задача 1. Для 13 групи (5 курс магістри). Тема: «Управління в галузі земельних правовідносин» В січні 2013 року до Київської міської державної адміністрації звернувся громадянин Григорій Яковенко з клопотанням про передачу йому у власність земельної ділянки площею 0,18га, що розташована в межах міста Києва у Солом’янському районі по вул. Протасів Яр відповідно до схеми розташування земельної ділянки, що додавалась до заяви. З огляду на це, гр-н Яковенко просив надати йому дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Київська міська державна адміністрація розглянувши клопотання гр-на Петро Яковенко, відмовила останньому з огляду на те, що земельна ділянка, яка була обрана гр-ном Яковенко (відповідно до поданих документів) розташована на землях музея-заповідника Олександрівська слобода. Враховуючи те, що гр-н Яковенко не надав нотаріально засвідчену згоду керівництва музея-заповідника Олександрівська слобода на вилучення земельної ділянки з постійного користування, в задоволені клопотання було відмовлено. Гр-н Яковенко не погодився з зазначеним рішенням та звернувся до суду з позовом про визнання розпорядження КМДА незаконним та просив суд задовольнити його клопотання, подане до КМДА, з огляду на той факт, що у музея-заповідника Олександівська слобода відсутні правовстановлюючі документи на земельну ділянку. Суд перевіривши факти встановив, що у музея-заповідника Олександівська слобода є правовстановлюючі документи на земельну ділянку. 1. Визначте коло суспільних правовідносин. 2. На якій категорії землі (з яким цільовим призначенням) можна створити музей-заповідник? 3. Чи передбачена чинним земельним законодавством можливість набуття права приватної власності на земельну ділянку природно-заповідного фонду? 4. Визначте компетентні органи щодо розпорядженням землями природно-заповідного фонду 5. Яке розпорядження мала прийняти КМДА? 6. Яке рішення має прийняти суд? Правовідносини: - Земельні - Адміністративні - Процесуальні 2. ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ УКРАЇНИ ІЗ ЗЕМЕЛЬНИХ РЕСУРСІВ Н А К А З Про затвердження Класифікації видів цільового призначення земель Землі історико-культурного призначення Секція G |08 | |Землі історико- | 92 | | | |культурного призначення| | | | |(землі, на яких | | | | |розташовані: пам'ятки | | | | |культурної спадщини, їх| | | | |комплекси (ансамблі), | | | | |історико-культурні | | | | |заповідники, історико- | | | | |культурні заповідні | | | | |території, охоронювані | | | | |археологічні території,| | | | |музеї просто неба, | | | | |меморіальні музеї- | | | | |садиби) | | | | | | | | |08.01 |Для забезпечення | | | | |охорони об'єктів | | | | |культурної спадщини | | | | | | | | |08.02 |Для розміщення та | | | | |обслуговування музейних| | | | |закладів | | | | | | | | |08.03 |Для іншого історико- | | | | |культурного призначення| | | | | | | | |08.04 |Для цілей підрозділів | | | | |08.01-08.03 та для | | | | |збереження та | | | | |використання земель | | | | |природно-заповідного | | | | |фонду Глава 10 ЗК Поняття та склад земель історико-культурного призначення ЗКУ визначає поняття земель історико-культурного призначення через їх склад. Згідно зі ст.53 ЗКУ, «1. До земель історико-культурного призначення належать землі, на яких розташовані пам'ятки культурної спадщини, їх комплекси (ансамблі), історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, музеї просто неба, меморіальні музеї-садиби.» Це положення повністю дублюється у ч.1 ст.34 ЗУ «Про охорону культурної спадщини». Слід мати на увазі, що, відповідно до ст.13 ЗУ «Про охорону культурної спадщини», «статус пам’ятки» об’єкт культурної спадщини отримує лише після його занесення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України. Узагальнюючи наведені положення, на наш погляд, землі історико-культурного призначення можна визначити якземельні ділянки, на яких розташовані об’єкти, включені до Державного реєстру нерухомих пам’яток України. Землі історико-культурного призначення займають 43,7 тис.га, на яких під охороною держави перебуває понад 140 тис. об’єктів нерухомих пам’яток культурної спадщини.1 Класифікація земель історико-культурного призначення може бути проведена відповідно до класифікації об’єктів культурної спадщини, наведеної у ст.2 ЗУ «Про охорону культурної спадщини»: «1. За типами об'єкти культурної спадщини поділяються на: споруди (витвори) - твори архітектури та інженерного мистецтва, твори монументальної скульптури та монументального малярства, археологічні об'єкти, печери з наявними свідченнями життєдіяльності людини, будівлі або приміщення в них, що зберегли автентичні свідчення про визначні історичні події, життя та діяльність відомих осіб; комплекси (ансамблі) - топографічно визначені сукупності окремих або поєднаних між собою об'єктів культурної спадщини; визначні місця - зони або ландшафти, природно-антропогенні витвори, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду. 2. За видами об'єкти культурної спадщини поділяються на: археологічні - рештки життєдіяльності людини (нерухомі об'єкти культурної спадщини: городища, кургани, залишки стародавніх поселень, стоянок, укріплень, військових таборів, виробництв, іригаційних споруд, шляхів, могильники, культові місця та споруди, їх залишки чи руїни, мегаліти, печери, наскельні зображення, ділянки історичного культурного шару, поля давніх битв, а також пов'язані з ними рухомі предмети), що містяться під земною поверхнею та під водою і є невідтворним джерелом інформації про зародження і розвиток цивілізації; історичні - будинки, споруди, їх комплекси (ансамблі), окремі поховання та некрополі, місця масових поховань померлих та померлих (загиблих) військовослужбовців (у тому числі іноземців), які загинули у війнах, внаслідок депортації та політичних репресій на території України, місця бойових дій, місця загибелі бойових кораблів, морських та річкових суден, у тому числі із залишками бойової техніки, озброєння, амуніції тощо, визначні місця, пов'язані з важливими історичними подіями, з життям та діяльністю відомих осіб, культурою та побутом народів; об'єкти монументального мистецтва - твори образотворчого мистецтва: як самостійні (окремі), так і ті, що пов'язані з архітектурними, археологічними чи іншими пам'ятками або з утворюваними ними комплексами (ансамблями); об'єкти архітектури - окремі будівлі, архітектурні споруди, що повністю або частково збереглися в автентичному стані і характеризуються відзнаками певної культури, епохи, певних стилів, традицій, будівельних технологій або є творами відомих авторів; об'єкти містобудування - історично сформовані центри населених місць, вулиці, квартали, площі, комплекси (ансамблі) із збереженою планувальною і просторовою структурою та історичною забудовою, у тому числі поєднаною з ландшафтом, залишки давнього розпланування та забудови, що є носіями певних містобудівних ідей; об'єкти садово-паркового мистецтва - поєднання паркового будівництва з природними або створеними людиною ландшафтами; ландшафтні - природні території, які мають історичну цінність; об'єкти науки і техніки - унікальні промислові, виробничі, науково-виробничі, інженерні, інженерно-транспортні, видобувні об'єкти, що визначають рівень розвитку науки і техніки певної епохи, певних наукових напрямів або промислових галузей.» Особливості правового режиму земель історико-культурного призначення: 1. особливості, що безпосередньо випливають із цільового призначення. На землях історико-культурного призначення забороняється діяльність, яка суперечить їх цільовому призначенню. Це випливає із принципу використання земельних ділянок за цільовим призначенням (ст.ст.91,96 ЗКУ). Для забезпечення режиму охорони пам’яток, у тому числі й режиму використання відповідної території ст.23 ЗУ «Про охорону культурної спадщини», а також ПКМ від 28.12.2001 №1768 передбачено укладення охоронних договорів на пам'ятки культурної спадщини; 2. законодавством встановлений дозвільний порядок використання земель історико-культурного призначення. Ст.35 Закону «Про охорону культурної спадщини» передбачає необхідність отримання спеціального дозволу для проведення певних видів робіт (див. ПКМ «Про затвердження Порядку визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць» від 13.03.2002 №318 та «Про затвердження Порядку видачі дозволів на проведення археологічних розвідок, розкопок, інших земляних робіт на території пам’ятки, охоронюваній археологічній території, в зонах охорони, в історичних ареалах населених місць, а також досліджень решток життєдіяльності людини, що містяться під земною поверхнею, під водою на території України» від 13.03.2002 №316). При визначенні історичних ареалів слід керуватися ДБН Б.2.2-3-2008 «Склад, зміст, порядок розроблення, погодження та затвердження історико-архітектурних опорних планів, спеціальної науково-проектної документації для визначення історичних ареалів населених місць України»; 3. хоча, згідно із ч.1 ст.54 ЗКУ, землі історико-культурного призначення «можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності», слід пам’ятати, що режим земель під відповідними пам’ятками визначається режимом самої пам’ятки. Перелік пам'яток культурної спадщини, які не підлягають приватизації, визначений ЗУ «Про Перелік пам'яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації». Заборона приватизації пам’ятки унеможливлює і передачу у приватну власність відповідних земель. Обмеження на передачу земель історико-культурного призначення у комунальну та приватну власність встановлені також ст.ст.83 та 84 ЗКУ; 4. відповідно до ст.20 ЗУ «Про охорону культурної спадщини» центральний орган виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини має право привілеєвої купівлі пам’ятки культурної спадщини національного значення в разі її продажу власником. Беручи до уваги положення ст.120 ЗКУ та ст.377 ЦКУ, таке право поширюється і на відповідну земельну ділянку; 5. частина об’єктів культурної спадщини (заповідники, музеї-заповідники) одночасно є об’єктами ПЗФ, тобто маютьскладний правовий режим. Щодо режиму об’єктів ПЗФ див. питання 1 теми; 6. встановлений особливий порядок віднесення земель до даної категорії (див. ст.ст.13-15, 33 ЗУ «Про охорону культурної спадщини»). Зокр., передбачена процедура державної реєстрації об’єктів культурної спадщини. Порядок створення музеїв регламентується ст.7 ЗУ «Про музеї та музейну справу»; 7. здійснюється зонування прилеглих територій навколо окремих об’єктів з метою їх захисту та збереження традиційного середовища розташування (ст.32 Закону «Про охорону культурної спадщини»). Встановлюються «зони охорони пам'яток: охоронні зони, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару». Відносини із встановлення охоронних зон пам’яток архітектури врегульованіДБН Б.2.2-2-2008 «Планування та забудова міст і функціональних територій. Склад, зміст, порядок розроблення, погодження та затвердження науково-проектної документації щодо визначення меж та режимів використання зон охорони пам'яток архітектури». Землі зон охорони пам’яток не належать до земель історико-культурного призначення; 8. існують правила про зонування території самих об’єктів історико-культурної спадщини – зокр., музеїв: відповідно до ст.11 ЗУ «Про музеї та музейну справу», «На території, відведеній для музею, забороняється діяльність, що суперечить його функціональному призначенню або може негативно впливати на стан зберігання музейного зібрання, а також інша діяльність, яка є несумісною з діяльністю музею як закладу культури. На цій території згідно з статутом музею може бути виділено зони: заповідна - для зберігання і охорони найбільш цінних історико-культурних комплексів і окремих об'єктів; експозиційна - для стаціонарного демонстрування великогабаритних музейних предметів і використання в культурно-пізнавальних цілях; наукова - для проведення науково-дослідної роботи; рекреаційна - для відпочинку та обслуговування відвідувачів музею; господарська - для розміщення допоміжних господарських об'єктів.» 9. Встановлені особливості оподаткування земель історико-культурного призначення земельним податком. Історико-культурні заповідники (пп.282.1.1 ПКУ) та заклади культури, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів (пп.282.1.8 ПКУ) звільняються від оподаткування земельним податком; при використанні земельних ділянок історико-культурного призначення «не за функціональним призначенням» встановлюються підвищені ставки оподаткування (п.276.3 ПКУ); 10. Встановлена підвищена відповідальність за порушення правового режиму земель історико-культурного призначення. Ст.298 ККУ передбачає склад злочину «Незаконне проведення пошукових робіт на об'єкті археологічної спадщини, знищення, руйнування або пошкодження об'єктів культурної спадщини»; ст.92 КУпАП – склад адміністративного правопорушення «Порушення вимог законодавства про охорону культурної спадщини». Ст.ст.44-45 ЗУ «Про охорону культурної спадщини» передбачають господарсько-правову відповідальність юридичних осіб у вигляді адміністративно-господарського штрафу (фінансових санкцій) за порушення законодавства про охорону культурної спадщини. 3. Про приватну власність на землі природно-заповідного фонду Громадяни України, реалізуючи гарантоване статтею 14 Конституції України право набуття землі у власність, звертаються про безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в межах норм, встановлених статтею 121 Земельного кодексу України (ЗКУ). Однак, процес безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами породжує, що закономірно, ряд питань юридичного характеру, зокрема щодо можливості та порядку безоплатної приватизації земельних ділянок, які за своїм цільовим призначенням віднесені до земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення. Стаття 19 ЗКУ передбачає, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: землі сільськогосподарського призначення; землі житлової та громадської забудови; землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; землі оздоровчого призначення; землі рекреаційного призначення; землі історико-культурного призначення; землі лісогосподарського призначення; землі водного фонду; землі промисловості, транспорту, зв‘язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Визначивши особливий правовий режим для різних категорій земель України відповідно до їх основного цільового призначення, законодавець тим самим встановив для кожної з категорій особливості щодо порядку набуття прав та умови використання земель, межі права власності та права користування землями, засади державного управління та контролю за земельними ресурсами, здійснення їх охорони, відповідальність за порушення земельного законодавства тощо. Цільове призначення земельної ділянки означає використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку (стаття 1 Закону України “Про землеустрій” від 22 травня 2003 року № 858-IV із змінами і доповненнями). Відповідно до частини 1 статті 20 ЗКУ віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Стаття 81 ЗКУ передбачає, що громадяни набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності, приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування. Відповідно до статті 121 ЗКУ громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: а) для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району; б) для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара; в) для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара; | |
| Просмотров: 418 | Загрузок: 9 | Рейтинг: 0.0/0 | |
| Всего комментариев: 0 | |