| Главная » Файлы » Контрольные работы » Контрольные работы |
Україна та ФРН
| [ Скачать с сервера (37.3 Kb) ] | 27.06.2017, 22:17 |
| Завдання № 1 А., маючи намір взяти участь у конференції у Німеччині, придбав авіаквиток на рейс «Київ (Бориспіль) – Франкфурт на Майні; Франкфурт на Майні – Київ (Бориспіль)». Прибувши до аеропорту «Бориспіль», він здав багаж представникові авіакомпанії та отримав ідентифікаційну бирку. А. прибув до Франкфурту на Майні у час, вказаний у квитку. Проте, багажу свого не отримав. А. звернувся до представника авіакомпанії із заявою про затримку багажу. Представник авіакомпанії запевнив А. у тому, що швидше за все, багаж був помилково відправлений у інше місце і авіакомпанія виконає усі можливі дії щодо якнайшвидшого його розшуку та передачі А. В результаті А. отримав багаж на третій день з моменту прибуття до Німеччини, після завершення конференції. Повернувшись до Києва, він звернувся із позовом до авіакомпанії про відшкодування збитків у формі упущеної вигоди у розмірі 12 000 грн. та моральної шкоди у розмірі 55 000 грн., заподіяних порушенням договору перевезення. Наявність збитків А. пояснював тим, що у багажі були книжки, які він мав намір продати під час конференції, вартістю 12 000 грн. Моральна шкода обґрунтовувалася душевними стражданнями, яких зазнав А. в результаті неможливості продати книжки. Позовні вимоги ґрунтувалися на ч. 3 ст. 10 та ч. 2 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів». Чи підлягають позовні вимоги задоволенню, якщо Україна та ФРН є учасницями Монрельської конвенції? В яких випадках відповідальність перевізника за знищення, втрату, пошкодження чи затримку багажу має необмежений характер за Монреальською конвенцією? Чи може перевізник звільнитися від відповідальності за знищення, утрату, пошкодження чи затримку багажу на підставі положень Монреальської конвенції? 1. Чи підлягають позовні вимоги задоволенню, якщо Україна та ФРН є учасницями Монрельської конвенції? Перш за все варто зазначити, що Україна та ФРН дійсно є державами, які приєдналися до Монреальської конвенції про уніфікацію деяких правил міжнародних повітряних перевезень. Німеччина була одним із підписантів даної конвенції, підписання відбувалося відповідно у Монреалі 28 травня 1999 року. Україна ж приєдналася до положень Монреальської конвенції відповідно до Закону України від 17 грудня 2008 року "Про приєднання України до Конвенції про уніфікацію деяких правил міжнародних повітряних перевезень" . Монреальська конвенція застосовується до будь-якого міжнародного перевезення пасажирів, багажу або вантажу, яке здійснюється повітряним судном за винагороду (ч.1 ст.1 Монреальської конвенції). У розумінні Монреальської конвенції "міжнародне перевезення" означає будь-яке перевезення, при якому, згідно з визначенням сторін, місце відправлення й місце призначення незалежно від того, чи є перерва у перевезенні або перевантаження, розташовані або на території двох держав-сторін, або на території однієї й тієї самої держави-сторони, якщо погоджена зупинка передбачена на території іншої держави, навіть якщо ця держава не є державою-стороною. (ч.2 ст. 1 Монреальської конвенції). В нашому випадку місце відправлення і місце призначення розташовані на території держав-сторін, отже застосування положень Монреальської конвенції не викликає жодних сумнівів. За своїм змістом договір перевезення є договорм з надання послуг, тому до нього застосовується норми законодавства щодо захисту прав споживачів. Обгрунтування позивачем заявлених позовних вимог на основі ч.3 ст. 10 та ст. 22 Закону України "прозахист прав споживачів" є вірним. Відповідно до положень п.5 ч.1 ст. 76 Закону України "про міжнародне приватне право" українські суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, якщо у справі про відшкодування шкоди позивач - фізична особа має місце проживання в Україні. Отже, з підсудністю наш позивач також жодним чином не помилився. Відповідно до ст. 19 Монреальської конвенції - "Перевізник несе відповідальність за шкоду, заподіяну внаслідок затримки в повітряному перевезенні пасажирів, багажу або вантажу". Межі такої відповідальності перевізника визначені у ст. 22 Монреальської конвенції: "Відповідальність перевізника у випадку знищення, утрати, пошкодження або затримки в перевезенні багажу обмежується сумою 1000 спеціальних прав запозичення стосовно кожного пасажира, за винятком випадків, коли пасажир зробив у момент передачі зареєстрованого багажу перевізнику особливу заяву про заінтересованість у доставці та сплатив додатковий збір, якщо це необхідно. У цьому випадку перевізник зобов'язаний сплатити суму,що не перевищує заявленої суми, якщо він не доведе, що ця сума перевищує дійсну заінтересованість пасажира в доставці." Спеціальні права запозичення (СПЗ) (англ. - special drawing rights, SDR, SDRs) — резервний та платіжний засіб, що емітується Міжнародним Валютним Фондом (МВФ). Існує лише у безготівковій формі у вигляді записів на банківських рахунках. Закон України "про Національний банк" у ст. 1 наступним чином визначає СПЗ: "Спеціальні права запозичення (СПЗ) - міжнародний резервний актив, створений МВФ з метою доповнення існуючих міжнародних резервних активів, який являє собою "кошик" із п'яти валют, склад яких переглядається кожні п'ять років. Вартість спеціальних прав запозичення визначається щоденно". Відповідно, Національний банк України щодня визначає офіційний курс гривні щодо спеціальних прав запозичення. Станом на 25.03.2013 курс гривні щодо спеціальних прав запозичення становить: 1 XDR = 12.022622 UAH Відповідно, межа відповідальності перевізника за затримку в перевезенні багажу за ст. 22 Монреальської конвенції визначається наступним чином: 1000 × 12.022622 = 12022.622 UAH Отже, межа відповідальності перевізника за шкоду, завдану внаслідок затримки перевезення багажу встановлена на рівні 12022 гривні 62 копійки. Позовні вимоги щодо відшкодування такої шкоди не повинні перевищувати вказану суму. 2. В яких випадках відповідальність перевізника за знищення, втрату, | |
| Просмотров: 1007 | Загрузок: 85 | Рейтинг: 0.0/0 | |
| Всего комментариев: 0 | |